Це неможливо, але воно є!
- 07.04.26, 17:43
https://youtube.com/watch?v=h443yKSXv64&si=UK9514ViB1npn8rf
2
хочу сюди!
-
-
49 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 49-58 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
...
- 06.04.26, 14:14
У березні, 2022 року, Ася додзвонилася з Маріуполя до Миколаєва. Для Асі це стало дивом.
Тоді прорізався зв'язок і Ася набирала всі номери поспіль. Але спрацював лише цей екстрений номер. Найімовірніше, це була служба ДСНС.
Ася почула: "Оператор..., місто Миколаїв, що у вас трапилося?"
Ася попросила: "Врятуйте нас, будь ласка! У нас тут все дуже погано. Нас вбивають".
Жінка з Миколаєва уточнила: "Скажіть, де ви знаходитесь. Назвіть вулицю, будинок, район".
То був голос з іншого життя.Точніше, не так. То був голос життя, а Ася була всередині смерті.
Ася не могла повірити, що десь за цим колом пекла, в якому знаходиться її місто, є місця, де люди відповідають на дзвінки, задають уточнюючі питання і, можливо, прийдуть на допомогу, якщо їх покликати.
Ася відповіла: "Я телефоную з Маріуполя. Нас бомбять і обстрілюють. Ми постійно в підвалі. Вийти практично неможливо. У нашому підвалі дев'ятеро людей. Поряд з нами мертва сусідка, загорнута в килим. Її убило осколком. Ми не можемо її поховати. Скажіть, що нам робити?"
Жінка - оператор не відповідала. Ася подумала, що зв'язок обірвався: "Алло, ви чуєте мене? Алло!"
"Я тут, я чую", - відповіла жінка із Миколаєва. І знову замовкла. Ася зрозуміла, вірніше відчула, що незнайома оператор, із міста на півдні України, плаче.
Їх відокремлювали півтисячі кілометрів, але насправді їх розділяла нескінченна чорна діра між живим Миколаєвим та мертвим Маріуполем.
Ася розповідає цю історію і дивується: "Уявляєте, вона плакала. Не я плакала, а вона, ця жінка. Коли про Маріуполь почула, то не могла розмовляти".
Ася теж заплакала б, але їй треба було рятувати дитину. Тому Ася знову уточнила: "Порадьте, що нам робити. Ми ледве до вас додзвонилися! У нас проблеми зі зв'язком, їжею, ліками, життям".
Жінка запитала: "У вас достатньо води?"
Ася здивувалася: "Води? У нас її немає. Ми її набрали зі старої криниці, але не впевнені, що вона чиста. Та й ця вода закінчується. І знову піти до криниці неможливо. Стріляють жахливо. Ви нам допоможете?"
І знову довга пауза з того боку де життя. А потім уривчасто, через ридання, що стримуються: "Тримайтеся разом. Постарайтеся вижити".
І все. Більше жінка із Миколаєва нічого не сказала.Чи не змогла. Перша поклала слухавку. Не кожна людина може витримати таку розмову.
Ася тоді на неї розлютилася, тому що багато чого не знала. Ася не могла бачити всієї картини жаху, що відбувається у її місті.
У неї був не весь малюнок пекла, а лише маленький шматочок цього малюнка з чорними будинками та воронками у мерзлій землі.
Ася виживала на своїй вулиці, у підвалі, без зв'язку та інформації, поряд із людьми, які теж нічого не знали.
Жінка-оператор із Миколаєва знала, що вибратися з Маріуполя практично не можливо. Бути всередині Асіного міста, на той час означало смертний вирок. Яку пораду вона могла дати Асі? Що пообіцяти?
Люди поряд, хотіли надії та з'ясовували у Асі: "Що вона сказала? Нам допоможуть?"
Ася відповіла різко, про що досі жалкує: "Сука вона. Нічого не сказала. Ніхто не допоможе".
Вчора я познайомилася з Асею і вона розповіла мені цю історію, а потім запитала: "Цікаво, ця жінка - оператор із Миколаєва мене пам'ятає?"
Думаю, пам'ятає. Тому й пишу цей допис. Пишу його не для Асі, а для тієї самої пані з Миколаєва, яка відповідала на Асін дзвінок.
Я дуже хочу, щоб вона знала, що Ася вижила, врятувала свою дитину і вибралася з Маріуполя.
Для Асі теж важливо, щоб жінка, яка тоді з нею розмовляла, дізналася, нарешті, що Ася жива.
Тому що жити з почуттям провини, що ти комусь не допоміг, навіть, якщо це було неможливо - пекло, страшніше за Маріуполь. Ася, я, та інші маріупольці, що вижили, це добре розуміють.
***
Надія Сухорукова з фб
Тоді прорізався зв'язок і Ася набирала всі номери поспіль. Але спрацював лише цей екстрений номер. Найімовірніше, це була служба ДСНС.
Ася почула: "Оператор..., місто Миколаїв, що у вас трапилося?"
Ася попросила: "Врятуйте нас, будь ласка! У нас тут все дуже погано. Нас вбивають".
Жінка з Миколаєва уточнила: "Скажіть, де ви знаходитесь. Назвіть вулицю, будинок, район".
То був голос з іншого життя.Точніше, не так. То був голос життя, а Ася була всередині смерті.
Ася не могла повірити, що десь за цим колом пекла, в якому знаходиться її місто, є місця, де люди відповідають на дзвінки, задають уточнюючі питання і, можливо, прийдуть на допомогу, якщо їх покликати.
Ася відповіла: "Я телефоную з Маріуполя. Нас бомбять і обстрілюють. Ми постійно в підвалі. Вийти практично неможливо. У нашому підвалі дев'ятеро людей. Поряд з нами мертва сусідка, загорнута в килим. Її убило осколком. Ми не можемо її поховати. Скажіть, що нам робити?"
Жінка - оператор не відповідала. Ася подумала, що зв'язок обірвався: "Алло, ви чуєте мене? Алло!"
"Я тут, я чую", - відповіла жінка із Миколаєва. І знову замовкла. Ася зрозуміла, вірніше відчула, що незнайома оператор, із міста на півдні України, плаче.
Їх відокремлювали півтисячі кілометрів, але насправді їх розділяла нескінченна чорна діра між живим Миколаєвим та мертвим Маріуполем.
Ася розповідає цю історію і дивується: "Уявляєте, вона плакала. Не я плакала, а вона, ця жінка. Коли про Маріуполь почула, то не могла розмовляти".
Ася теж заплакала б, але їй треба було рятувати дитину. Тому Ася знову уточнила: "Порадьте, що нам робити. Ми ледве до вас додзвонилися! У нас проблеми зі зв'язком, їжею, ліками, життям".
Жінка запитала: "У вас достатньо води?"
Ася здивувалася: "Води? У нас її немає. Ми її набрали зі старої криниці, але не впевнені, що вона чиста. Та й ця вода закінчується. І знову піти до криниці неможливо. Стріляють жахливо. Ви нам допоможете?"
І знову довга пауза з того боку де життя. А потім уривчасто, через ридання, що стримуються: "Тримайтеся разом. Постарайтеся вижити".
І все. Більше жінка із Миколаєва нічого не сказала.Чи не змогла. Перша поклала слухавку. Не кожна людина може витримати таку розмову.
Ася тоді на неї розлютилася, тому що багато чого не знала. Ася не могла бачити всієї картини жаху, що відбувається у її місті.
У неї був не весь малюнок пекла, а лише маленький шматочок цього малюнка з чорними будинками та воронками у мерзлій землі.
Ася виживала на своїй вулиці, у підвалі, без зв'язку та інформації, поряд із людьми, які теж нічого не знали.
Жінка-оператор із Миколаєва знала, що вибратися з Маріуполя практично не можливо. Бути всередині Асіного міста, на той час означало смертний вирок. Яку пораду вона могла дати Асі? Що пообіцяти?
Люди поряд, хотіли надії та з'ясовували у Асі: "Що вона сказала? Нам допоможуть?"
Ася відповіла різко, про що досі жалкує: "Сука вона. Нічого не сказала. Ніхто не допоможе".
Вчора я познайомилася з Асею і вона розповіла мені цю історію, а потім запитала: "Цікаво, ця жінка - оператор із Миколаєва мене пам'ятає?"
Думаю, пам'ятає. Тому й пишу цей допис. Пишу його не для Асі, а для тієї самої пані з Миколаєва, яка відповідала на Асін дзвінок.
Я дуже хочу, щоб вона знала, що Ася вижила, врятувала свою дитину і вибралася з Маріуполя.
Для Асі теж важливо, щоб жінка, яка тоді з нею розмовляла, дізналася, нарешті, що Ася жива.
Тому що жити з почуттям провини, що ти комусь не допоміг, навіть, якщо це було неможливо - пекло, страшніше за Маріуполь. Ася, я, та інші маріупольці, що вижили, це добре розуміють.
***
Надія Сухорукова з фб
9
з Днем Геолога
- 05.04.26, 16:35
Люба моя, сьогодня надзвичайний день, День Геолога. Дві долі, шахтар з темного підземелля, і геологиня з під хмар в горах, під яскравим сонцем . Дві різниці, які єднають наші душі. Поздоровляю дорога моя дружина, Дякую Богу що ми разом.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
8
Шеф-кухарі вони такі.
- 04.04.26, 13:55
Декілька днів тому на Куп'янському напрямку спіймали італійсько-путінського найманця Джанні Ченні 1973 р.н.: "що змусило неаполітанського шеф-кухаря піци піти служити в російську армію і опинитися в окопі в Україні, поки неясно"
***
***
Доречі Макравич колись інструктував по рос-тб як свої смаколики готувати.
І він зіткався з політиками.
А ось що набовкав він "во врємя оно".
І він зіткався з політиками.
А ось що набовкав він "во врємя оно".
Рок-музикант Андрій Макаревич, який емігрував до Ізраїлю, сказав про всіх, хто живе в Росії так: «Я впевнений, що ті, хто там сьогодні живе, розхльобуватимуть те, що вони самі заварили. Можна валити на Путіна, можна валити на будь-кого, але це вони самі заварили і мені нецікаво на це дивитися, був шанс, був чудовий шанс, був Горбачов, здавалося, що ось ось, і ми на вершині…»
"Я дійсно підтримую Путіна і Медведєва", - Андрій Макаревич, член ради з культури при Президентові РФ, "Радіо Свобода" 2008 рік, паспорт Росії.
Вы сами все заварили, я вообще ни при чем - Андрей Макаревич, "Эхо Москвы", 2026 год, паспорт Израиля.
Не стоит прогибаться под изменчивый мир.
Вот, новый поворот.
Так, колись в совку з цікавістю слухав його творчість.
Але якщо він так підтримував куйла, чого втік до Ізраілю?
Щось не поділив?
А зараз, особливо після лютого 22го я взагалі перестав поважати россійський бомонд.
Але Макаревич начебто приймав участь в акціях протесту проти війни, мабуть якась складна людина?
Але Макаревич начебто приймав участь в акціях протесту проти війни, мабуть якась складна людина?
***
Просто ппц – «тітушки» Орбана побили людину через те, що він спробував висловити незгоду з Орбаном на мітингу.
Фактично путіністи вже відкрито працюють у Будапешті і зараз намагаються захопити владу в Угорщині.
***
Хроніки «маленької переможної» війни:
3 березня: "Ми виграли війну".
7 березня: "Ми перемогли Іран".
9 березня: «Ми маємо атакувати Іран». «Війна добігає кінця майже повністю і дуже красиво».
12 березня: "Ми перемогли, але остаточної перемоги ще не здобули".
13 березня: "Ми виграли війну".
14 березня: «Будь ласка, допоможіть нам».
15 березня: "Якщо ви нам не допоможете, я це обов'язково запам'ятаю".
16 березня: «Насправді нам взагалі не потрібна жодна допомога». "Я просто перевіряв, хто мене слухає". «Якщо НАТО не допоможе, їм доведеться дуже постраждати».
17 березня: “Нам не потрібна і не потрібна допомога НАТО”. «Мені не потрібне схвалення Конгресу для виходу з НАТО».
18 березня: «Наші союзники повинні співпрацювати щодо відновлення роботи Ормузької протоки».
19 березня: «Союзникам США потрібно взяти себе в руки – активізуватися та допомогти відкрити Ормузьку протоку».
20 березня: "НАТО - труси".
21 березня: "Ми ним не користуємося, нам не потрібно його відкривати".
22 березня: «Це востаннє. Я дам Ірану 48 годин». "Іран мертвий".
23 березня: "Ми даємо їм більше часу".
24 березня: «Війна наближається до кінця».
25 березня: "Ми все ще ведемо переговори".
26 березня: «Іран благає про мир. Вони зробили нам подарунок. Ми дамо їм більше часу».
27 березня: "Переговори з Іраном проходять дуже добре".
28 березня: "Війна скоро закінчиться"
29 березня: «Можливо, ми захопимо острів Харг, а може, й ні».
30 березня: «Відкрийте протоку, інакше ми знищимо всю енергетичну інфраструктуру та нафтові свердловини».
31 березня: «Нам не потрібна протока, у нас і так повно нафти. Видобуйте самі, європейці».
Тим часом, середня ціна на бензин у США на 1 квітня 2026 року зросла до $4,50 за галон. Це сталося після різкого зростання цін на бензин по всій країні, що вперше з 2022 року перевищили 4 долари за галон.
8
