хочу сюда!
 

Тетяна

32 года, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 32-52 лет

Заметки с меткой «упа»

Загинув у цей день 1952 року Ніл Хасевич - митець віку



Цей день в історії загинув у бою з російськими окупантами видатний повстанський графік, автор ескізів нагород УПА, бофонів, пропагандистських матеріалів:
Хасевич Ніл Антонович – «Бей», «Джміль», «Зот», «Іван-2», «КВ-37», «Левко», «Н.Панасенко», «Рибак», «Старий», «141», «301», «333», «3-14», «8510» («85-10») (25.11.1905, с. Дюксин Костопільського р-ну Рівненської обл. – 4.03.1952, с. Сухівці Рівненського р-ну Рівненської обл.). Народився у сім’ї диякона-псаломщика. У підлітковому віці втратив ногу. Здобув вищу освіту у Варшавській академії прикладних мистецтв (1926-1935), де був активним діячем студентської громади. У міжвоєнний період роботи Н.Хасевича експонувалися на 35-ти виставках у Львові, Берліні, Празі, Чикаго, Лос-Анджелесі. Нагороджений багатьма міжнародними відзнаками: премією Ватикану (1931), дипломом Варшавської академії прикладних мистецтв (1932), призом міжнародної виставки гравюр у Варшаві (1937). Після закінчення навчання працював учителем у с. Дюксин. Член ОУН із 1930-х рр. У липні 1941 р. переїхав до Рівного, де працював референтом відділу мистецтв окружної управи, ілюстрував газету «Волинь», працював мировим суддею Деражненського р-ну (1.05.1942 – весна 1943). У лавах збройного підпілля із весни 1943 р. Член редколегії пропагандистських видань ОУН і УПА, зокрема, журналів «До зброї», «Український перець», «Хрін» та ін. Співробітник референтури пропаганди крайового проводу ОУН на ПЗУЗ, а з весни 1948 р. водночас керівник графічної ланки крайового проводу ОУН на ПЗУЗ, провідний графік збройного підпілля ОУН, автор багатьох агітаційних матеріалів, бофонів, ескізів нагород тощо. В умовах підпілля підготував групу фахових граверів. Член УГВР. Відзначений Бронзовим хрестом заслуги (11.10.1945), Срібним хрестом заслуги (6.06.1948), Золотим хрестом заслуги та медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах». Загинув в оточений криївці на господарстві Л. Стацюка, застрелився, щоб живим не потрапити в руки ворога.
Біографічна довідка взята із документального збірника Т.27 Нової серії “Літопису УПА” (упорядник Михайло Романюк).


Патріотизм із колін: як українська влада бореться проти оскверне

Суворо кажучи, чинна українська влада ніколи не відзначалася особливою принциповістю та сміливістю щодо відстоювання українських національних цінностей та історичної правди на міжнародній арені. Усі їхні наспіви про патріотизм та національну гордість із початку виборчої кампанії та дотепер були й завжди будуть розраховані суто на "внутрішній ринок". А ось сперечатися з пестунами із Євросоюзу - навіть якщо під ударом наша національна гідність і НАВІТЬ якщо йдеться про всякі Румунопольщаугорщини, які прилипли до цього Євросоюзу по периметру - наші політики не люблять. А якщо вони це й роблять, то суто на колінах та зі стеком у зубах.

Але усіх переплюнули сопліжуї із Українського інституту національної пам'яті, які днями звернулися до поляків із проханням (стаття ще є доступною в кеші гугла) (проханням, Карл!) заборонити аборигенним свинособакам оскверняти та знищувати українські пам'ятники бійцям УПА. А щоби "збити градус нахабства", директор інституту Антон Дробович відчутно применшив обсяг завданої шкоди ("слава Богу, не масовий характер!") та покаявся за "подібні ганебні випадки в Україні". Хоча цілком очевидно, що те, як поляки обходяться із українськими меморіалами та як їхня влада заплющує очі на осквернення могил українських воїнів, не має жодного еквіваленту в нашій країні та не може бути пом'якшено нічим. І Україна має право не просто просити, а вимагати від Польщі вибачень та повного відшкодування завданої шкоди. Замість цього Дробович пропонує полякам поміркувати над відповідним законопроектом, поки Україна буде сама за власні гроші відновлювати усі спаплюжені та знищені меморіали. Відчуваєте гордість? Національну гідність?

При цьому сама польська влада (а Дробович із нею ще й погоджується) вважає пам'ятники солдатам УПА та ОУН на своїй території незаконними й тому не бачить у своїх діях (або бездіяльності) складу злочину. І ось це тільки "причесана", офіційна позиція. Пересічні громадяни не соромляться у висловах на адресу українців та наших національних героїв, а то й взагалі виправдовують та підтримують осквернення пам'ятників. На польських ресурсах можна зустріти ось такі коментарі:

"В українському інституті національної пам'яті напевне усі з глузду з'їхали. Бандерівці не мають жодного морального права вимагати від нас визнання незаконно встановлених пам'ятників убивцям із УПА. Вони говорять, готові за свій рахунок відновити "зруйновані вандалами українські святині". В них немає ні честі, ні сорому, ні совісті, ні обмежень. Українці повинні просити вибачення на колінах за звірства проти поляків, які загинули від рук українських націоналістів. Ніхто із нас не забуде Волинь. А що ж ми бачимо, українська молодь виховується у дусі ненависті. Мало хто з них обізнаний про ті трагічні події. В Україні роблять усе, щоб підтримувати суспільне невігластво та сумніви. Але при цьому Києву вистачає нахабства піднімати питання про пам'ятники, присвячені УПА"

І ось із ЦИМ ми намагаємося домовитися "по-хорошому"? Перед ЦИМ наші офіційні особи підлабузнюються, бо бояться зіпсувати "гарні, дружні" стосунки? Навіщо? В обмін на що українська влада дозволяє ображати гідність українського народу, дресирувати себе - адже саме цим і займаються наші "трохи більш європейські" сусіди, промацуючи межі дозволеного, перевіряючи наскільки глибоко ми дозволимо втоптати нас у бруд. Давно пора дохідливо дати зрозуміти усім, і у першу чергу полякам, що Україна не питатиме у них дозволу, щоб шанувати своїх героїв, і не терпітиме жодних зазіхань на свої святині та історичну правду. Не дуплити ще термін-другий, каючись та підлабузнюючись, а поставити вже себе, як слід, як незалежну суверенну державу. І таке питання, як визнання пам'ятників та меморіалів солдатам УПА об'єктами культурної спадщини, треба вирішувати не через польський Сейм (ці лакузи зроблять, що їм зверху накажуть), а через такі організації, як ООН та вищі керівні органи Євросоюзу.

Захист культурних цінностей та національної гордості українського народу - це наш обов'язок, а не опція.

Відзначели 107-му річницю Василя Кука - останнього очільника УПА

На Львівщині вшанували пам’ять останнього головнокомандувача УПА Василя Кука

14 січня 2020р, Новини. Департамент внутрішньої та інформаційної політики, Прес-служба ОДА

У вівторок, 14 січня, у смт Красне Буського району вшанували пам’ять останнього головнокомандувача УПА Василя Кука.

Відтак, присутні спільно виконали Державний Гімн України, а також поклали квіти та запалені лампадки до могили головнокомандувача та до Меморіалу борцям за волю України.

Опісля, усі учасники заходу спільно помолилися.

Довідково:

Василь Кук народився 11 січня 1913 року в м. Красне Золочівського повіту (нині Буського району Львівської області). У 1932 році закінчив Золочівську українську гімназію і вступив на юридично-економічний факультет Люблінського католицького університету.

З 1929 р. по 1934р. – член юнацтва ОУН, провідник юнацтва Золочівського повіту, провідник Золочівської повітської екзекутиви ОУН.

З 1934р. по 1936р. перебував у в’язниці (Золочів, Радом). У 1937р. на нелегальному становищі працював інструктором – вихователем робітничих і ремісничих кадрів ОУН м.Львова; організатором і провідником підпільної друкарні Краєвої екзекутиви ОУН (с.Угринів, Підгаєцького повіту); інструктором підпільних кадрів ОУН. З 1939 р. – оргреферент, член Проводу ОУН, член військового штабу ОУН, член Головного штабу УПА, провідник Проводу ОУН на Південно – східних українських землях, командир УПА – Південь, заступник головного командира УПА.
З 1950р. – голова Проводу ОУН, головний командир УПА, генеральний секретар УГВР, а з 1952р. – генерал – хорунжий УПА.

Впродовж життя Василь Кук видав та зібрав чимало цінних книг, серед них – історична, мистецька література, українська та зарубіжна класика, літературознавство. Він є автором багатьох наукових статей. Серед найвідоміших його праць «Пашні Буряки» (підручник з конспірації ОУН), «Колгоспне рабство» (аналітичний огляд функціонування колгоспної системи в Україні), цикл нарисів про життя Артема Веделя – відомого українського композитора, біографічні нариси про Степана Бандеру, Романа Шухевича, фундаментальний збірник документів «Українське державотворення. Акт 30-го червня 1941 року”. Частина його книжкової спадщини знайшла гідне місце в краєзнавчому музеї Красного та Красненській селищній книгозбірні.

До останнього подиху свого життя Василь Кук боровся за незалежність України, вів активну громадську діяльність, спрямовану на відновлення історичної справедливості. Помер 9 вересня 2007 року. Останнє місце спочинку, за заповітом, знайшов він у рідному селищі Красне. У 2010 році на могилі Василя Кука встановлено символічний монумент роботи архітектора В.Нагірного.
Впродовж життя Василь Кук видав та зібрав чимало цінних книг, серед них – історична, мистецька література, українська та зарубіжна класика, літературознавство. Частина його книжкової спадщини знайшла гідне місце в краєзнавчому музеї Красного, шкільній бібліотеці Красненської ЗОШ № 1 та бібліотеках Буської РЦБС. Чимало книг отримала Красненська селищна книгозбірня, частину колекції передано в Буську ЦРБ (У 2014 році нам подаровано понад 2 тис. книг). До 100 – річного ювілею головного командира УПА Василя Кука його племінниця Ольга Кук подарувала Красненській бібліотеці 36 книг з власної колекції.

 

Могили українських націоналістів осквернили в Польщі

Поховання українських воїнів у Польщі в черговий раз зазнали нападка з боку вандалів. На цей раз невідомі осквернили пам'ятник на братській могилі бійців УПА, в селі Пікуличі, що поруч з Перемишлем.

Посольство України в Польщі заперечує факт того, що сталося, хоча по мережі вже гуляє кілька фотографій опоганеної могили. Факт осквернення підтверджує і видання «Polskie Radio».

Таким чином офіційна київська влада намагається зам'яти факт осквернення. Судячи з усього через страх підставити західного партнера. Справа в тому, що президент Республіки Польщі Анджей Дуда на зустрічі з президентом Зеленським у серпні цього року пообіцяв усіма силами захищати українські пам'ятники від нападок радикалів. Як уже траплялося раніше, Дуда свого слова не дотримав, показавши своє ставлення до України та її історії.

А наш «слуга народу» в черговий раз виставив себе чи то наївним, поверевшім в обіцянки, і нездатним на адекватні дії у відповідь, чи то просто зрадником інтересів України. Поступившись в малому зараз, в майбутнім можна втратити багато. Поховання українців в Польщі регулярно піддаються нападкам з боку місцевих. І поки що жоден випадок не був розслідуваний до кінця. Винні так і не понесли заслуженого покарання. Польська влада не роблить нічого щоб зберегти пам'ять загиблих українських героїв, вважаючи за краще  нажіватсья на політичної ситуації.


14 жовтня - свято Пресвятої Покрови



14 жовтня відзначається одне з важливих церковних свят - Покрова Пресвятої Богородиці. Його повна назва - Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії. 

У цей день заведено ходити до церкви й молитися про захист від недругів, а незаміжнім дівчатам - про вдале заміжжя. На Покрову люди бажають один одному, щоб Пресвята Богородиця оберігала від негараздів, хвороб та журби.

Дата свята незмінна з року в рік – це 14 жовтня. У 2019 році він припадає на понеділок, який буде вихідним для українців. Не забудьте привітати своїх рідних, друзів та близьких з цим світлим святом



На Пресвяту Покрову в Україні також відзначають з 2015-го року свято День Захистника України, Свято Українського Козацтва та утворення в 1942-му Української Повстанчої Армії.


УПА вразила радянський режим!

ЦРУ: УПА поранила радянський режим
Олексій Бухало
  • 28 січня 2017

Титульна сторінка рапортаКопирайт изображенияCIA.GOVImage captionТитульна сторінка розсекреченого рапорта

Західні демократії встановили б правильний баланс сил у Європі, якби дослухалися до потреб поневолених націй, розмірковує автор секретного рапорта ЦРУ.

І наголошує, що ОУН не співпрацювала з націонал-соціалістами, а УПА стала однією з найпотужніших армій опору. Активна збройна боротьба в Україні і поширення упівських гасел просторами СРСР "поранили" більшовицький режим.

Найперше аналітичний звіт "Історія, розвиток та організація українського руху опору, що включав ОУН, УПА та УГВР", який американське розвідувальне управління оприлюднило нещодавно, вказує на помилку країн Антанти, що підтримали білих генералів, а не Директорію.

У висновках рапорта - цитата зі щоденника британського консула у Німеччині Едгара Вінсента про те, що саме сильна незалежна Україна, а не велика імперія, здатна покращити безпеку у Чорному морі, контролювати політичну ситуацію та спростити торгівлю.

Через 25 років Друга Світова війна підтвердить далекоглядність дипломата і прорахунки західних політиків.

Українські націоналісти робили ставку на Німеччину, а не на партію націонал-соціалістів

Автор донесення особливо наголошує, що провід (керівництво) Організації українських націоналістів (ОУН) робив велику ставку на Німеччину, але в жодному разі не на партію націонал-соціалістів. Оунівці ніколи не вступали у переговори з нацистами, а документи західних союзників підтверджували: сторони завжди вороже ставилися один до одного.

Такі взаємини американський аналітик пояснював діаметрально протилежними завданнями, що ставили перед собою ті політичні сили. Зокрема, позбавлені расистських та антисемітських поглядів оунівці боролися за політичну самостійність України, у той час як націонал-соціалісти розглядали територію Польщі, України та Білорусі виключно як життєвий простір для німців.

Студенти Львівських вишів - члени ОУН. 1930-ті рокиКопирайт изображенияІГОР МАРЧУКImage captionСтуденти Львівських вишів - члени ОУН. 1930-ті роки

Коли почалася німецько-радянська війна, провід ОУН на чолі зі Степаном Бандерою, згідно зі звітом, не розраховував на Німеччину. 22 червня Адольф Гітлер у своїй промові жодним словом не згадав про права націй, продемонструвавши таким чином справжню природу свого режиму.

ОУН була єдиною політичною партією українців

У радянській Україні довгий час не було політичних партій. Лідери та активні члени колишніх рухів опинилися у таборах Сибіру. Тому від початку німецької окупації активісти приєднувалися до націоналістів, збільшуючи їхню чисельність.

Так, йдеться в рапорті, ОУН стала єдиною нелегальною партією українців. Вона діяла без натяків на тоталітаризм чи будь-яку ідеологічну систему, боролася за звільнення та незалежність України, "за свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насадження світоглядних доктрин і догм" - цитує службовець програму ОУН.

За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насадження світоглядних доктринІз програми ОУН

Крім того, він аналізує резолюцію Першого конгресу, у якій, окрім принципів боротьби та захисту від німецької деспотії та більшовицького терору, був спеціальний пункт про адаптацію програми для населення сходу.

Програма ОУН із загальними гаслами сповна задовольняла національні почуття західних українців, але потребувала конкретних уточнень для східних, які вже мали досвід власної держави, а тому їх цікавили політична модель та соціальна структура. Врахувавши ці суспільні запити, оунівці могли б мобілізувати всіх українців для боротьби за незалежність.

Після Другого і Третього конгресів оунівців додали до політичних економічні та соціальні завдання партії.

УПА - одна з найсильніших армій опору в Європі.

Незважаючи на відсутність військових кадрів та досвіду, підтримки з боку західних союзників, яку мали інші народи, в українців виникла "одна з найпотужніших армій опору в Європі, яку навряд чи хтось міг перевершити", робить висновок співробітник ЦРУ.

Визвольний рухКопирайт изображенияІГОР МАРЧУКImage captionПовстанці з Волині - "одна з найпотужніших армій опору в Європі, яку навряд чи хтось міг перевершити"

У порівнянні з резолюціями ОУН, він вважає принципи, викладені у листівці "За що бореться УПА?" новими для визвольного руху. На його думку, це стало результатом поєднання двох світоглядів, один з яких сформувався в умовах тоталітарного режиму СРСР, а інший - на західній Україні.

У боротьбі проти червоного терору і за національну самостійність склалася політична, економічна, соціальна та культурна програма, яка окреслила українські демократичні традиції.

Ідеї УПА знайшли велику підтримку серед працюючого населення та романтичної молоді. Таким чином, армія стала політичною та військовою силою народу.

Упівці "поранили радянську диктатуру"

Автор аналітики звертає увагу на те, що УПА воювали не лише за незалежність України, але й за волю пригноблених народів. Вище командування повстанців формувало окремі автономні підрозділи з представників різних національностей, які лише узгоджували свої тактичні та оперативні дії з УПА.

Постанці з Костопільщини. У центрі "Буйний" з дружиною. 1940-і рокиКопирайт изображенияІГОР МАРЧУКImage captionПостанці з Костопільщини. У центрі "Буйний" з дружиною. 1940-і роки

На території східної Волині підпільники організували конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії. Видавали листівки різними мовами та агітували проти більшовицького імперіалізму.

Автор донесення розмірковує, що це не могло суттєво вплинути на ситуацію, але водночас нагадувало сніжний ком, що рухаючись міг перетворитися на лавину: "Радянську диктатуру поранили в її Ахіллесову п'яту - невирішені національні проблеми та соціальні протиріччя".

Більшовицький режим створив Радянський союз і тим самим врятував від розпаду Російську імперію, але не зміг у перспективі протистояти національній ідеї. Йому не допомогли ані терор, ані інші методи. Цю тезу підтвердили наслідки Другої Світової війни та сутність СРСР - йдеться у рапорті ЦРУ від 1952 року.

Через сорок років українці підтвердили висновки американського аналітика.


Історичні знахідки і відкриття

Історикам передали архів ОУН і УПА зі Львівщини. ФОТО
28.12.2017
Версія для друку

До Архіву Центру досліджень визвольного руху передали архів із документами підпілля ОУН і УПА.

Про це написав на своїй сторінці у "Фейсбуці" президент Благодійного фонду "Літопис УПА" Микола Посівнич.


"Нарешті закінчилася майже місячна епопея із пошуком і поверненням архіву ОУН-УПА знайденого біля Радехова. Дякую за підтримку у його повернені усім небайдужим друзям та інформаторам, які дали інформації про цю знахідку. Особлива подяка: голові ОДА Олегу Синютці, голові УСБУ полк. Олександру Ткачуку, начальнику обласної міліції ген. Валерію Середі та начальнику управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області Михайлові Дзюдзю", - повідомив історик.

 
 
 

За його словами, архів досить добре зберігся. Документи датуються 1944-1946 роками. Серед них: звіти, печатки, бофони (підпільні облігації), касові книги, листи втрат. За своїм змістом документи хоплюють території сучасних Сокальського і Радехівського районів Львівської області.

 

Архів передали на реставрацію, зберігання й опрацювання Центру досліджень визвольного руху.

Нагадаємо, у Львові на будівлі в’язниці "Бригідки" 23 грудня відкрили меморіальну таблицю на честь бойовиків ОУН Василя Біласа і Дмитра Данилишина. 

110 років з дня народження Романа Шухевича

РОМАН ШУХЕВИЧ СУЧАСНИЙ ЗАВЖДИ

30 червня виповнюється 110 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, головнокомандувача УПА.

10 фактів із життя Романа Шухевича




Роман Шухевич, 1942

7. Після звільнення з ув’язнення Роман Шухевич разом із приятелем Богданом Чайківським заснував першу в Галичині українську рекламну фірму «Фама». Фірма успішно розвивалася й відзначилася креативним підходом до реклами, не гребувала еротичними сюжетами та оригінальними акціями. Зокрема, одного разу працівники «Фами» поширили в львівських ЗМІ плітки, що в певний час одна жінка вкоротить собі віку, стрибнувши з даху готелю «Жорж». Коли у визначене місце збіглися репортери, з даху впала лялька жінки з рекламою.

Окрім газетної реклами, «Фама» активно працювала на ринку крамничних вітрин, заробляла рекламою на трамвайних стовпах, тощо. З часом справи пішли настільки добре, що в останні роки існування компанія вийшла на ринки Угорщини та Німеччини. При цьому Роман Шухевич весь час вів «чорну» бухгалтерію і щомісяця перераховував чималі кошти на потреби українського підпілля.



Весільне фото Романа Шухевича. (1930) ЦДВР

8. Свої воєнні університети генерал-хорунжий УПА починав як звичайний рядовий гарматник у польському війську. У 1928-1929 роках Шухевич проходив строкову службу в артилерійській частині у Володимирі-Волинському і навіть навчався в так званій підстаршинській школі. Але через участь в українській націоналістичній організації він вважався неблагонадійним, тому не зміг завершити навчання і залишився рядовим.

9. Роман Шухевич, керуючи Організацією Українських Націоналістів, показав себе талановитим політиком. Саме під його керівництвом ОУН зробила цілий ряд вкрай важливих політичних кроків: в серпні 1943 проведено ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, прийнято розгорнуту програму організації, що була по суті програмою національно-визвольного руху. В листопаді за участі Шухевича було проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, який мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. В липні наступного 1944 року ОУН створила підпільний парламент — Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил, причому головним критерієм відбору була готовність до збройної боротьби за створення Української держави.

10. Роман Шухевич вважав, що єдність українського визвольного руху є важливою запорукою успіху. Задля подолання «отаманщини» Шухевич поставив ультиматум командирам усіх загонів – визнати єдине повстанське командування або скласти зброю і припинити боротьбу. Роман Шухевич та його побратими будували Українську повстанську армію за зразками регулярних армій: створювались штаби (Головний та регіональні), офіцерські (старшинські) школи, система звань та посад, і навіть власна нагородна система. Запроваджені ним принципи і норми політичної та військової діяльності стали концептуальною основою української визвольної боротьби 1940-1950-х років.
 

5 цитат людей, які добре знали Романа Шухевича:

1. «Був людиною з кожного погляду повною і всесторонньою, і нічого людського не було йому чужим: чулий і ніжний, як музика-поет, і суворий-твердий, як сталь, найперше супроти себе. Пластун-мандрівник, піаніст, спортовець, інженер-технік, підпільник – в усьому був на своєму місці і завжди один із перших. Як вояк, коли взяти до уваги те, що він зробив і чого досяг, як і те, в яких умовинах діяв, не має собі рівних в історії новітніх армій і воєн. В порівнянні з ним – творцем єдиної в світовій історії модерної підпільної армії і комендантом її на протязі майже семи років в умовах збройної боротьби з двома світовими потугами – бліднуть такі світові величини, як Фош, Петен, Роммель чи інші».

Богдан Кравців, поет, літературознавець, перекладач, громадсько-політичний діяч

2. «Невеличка селянська хата, щільно закриті вікна і слабе світло над столом, а довкола стола найближчі співробітники Генерала. На столі шахи, а над ними похилений Командир. На устах у нього усмішка, а на чоло насунувся неслухняний золотистий чубок волосся. Немов нині висловлені його слова дзвенять в усі: «Обережно, друже Вишня, ви програли, мат!..» А потім сипляться жарти і оповідання-спогади. Генерал розказує, як йому вдалося щасливо вирватись із рук Ґестапо на Головній Станції у Львові, і як він переховувався в одній німецькій станиції під чужим прізвищем недалеко ставка Світезь, у Львові, а німецька влада шукала його по цілому краю даремно... По  коротких хвилинах відпочинку —  знову  праця: підготовка до розплянованого в  недалекому часі скликання провідних людей підпілля на нараду, писання відозв українською, польською, московською і німецькою мовами про мету нашої боротьби, а далі — студіювання звітів: як працює підпільна друкарня у землянці, наскільки пішла вперед підготовча робота з побудовою підпільної радіостанції (умовна назва «Афродита»), як держаться «хлопці» в Київщині, Дніпропетрівщині, Донбасі...»

Зенон Матла, крайовий провідник ОУН Південно-Східних українських земель у Дніпропетровську

3. «Керувала ним свідомість, що боротьба українського народу за свою волю, за державну незалежність і за соборність — є одна й неподільна. Однаково, який би це не був фронт, якої галузки народу і якого покоління, проти якого ворога і в якій політичній констеляції ця боротьба проходить, але якщо вона має одну, єдину мету — Самостійну Соборну Українську Державу, — то це є відтинок одноцілого змагання української нації за свої права, за волю і за правду. Роман Шухевич знав, що це змагання доведе до перемоги тоді, коли народ його вестиме безупинно й непохитно, коли на всіх фронтах, на всіх територіях і часових відтинках — боротьба буде вестися з найбільшою напругою.

Роман Шухевич був із крови й кости борець визвольної справи, тому бачимо його в перших лавах там, де ця боротьба горіла полум'ям. Він — з природного обдарування і покликання — провідник. Тому він цілком природно мобілізував, організував лави численних борців, наснажував їх вірою, завзяттям, жертовністю, ведучи до організованого змагання».

Степан Бандера, голова Організації Українських Націоналістів

4. «Кожний з нас мав свій обов’язок. По необхідності ми ходили на зв’язок та розвідку, на закупівлю продуктів, або займалися домашньою роботою, чи доглядали за Дзвінкою. Також відводили час на вивчення англійської мови і читання літератури.

У вільну хвилину провідник виходив до нас. Хата тоді оживала. Здавалося, що немає підпілля, немає небезпеки, а є одна щаслива сім’я. Увесь час відчувалося його тепле батьківське відношення до нас, для кожного знаходив ласкаве слово, добру пораду.

В дискусіях вислуховував усіх і не переривав, але свою думку уміло відстоював. Любив порядок, точність, і цього вимагав від підлеглих. В розмові із нами відчувалася ясність думки, тверда віра у визвольну справу, моральна чесність, рішучість в діях, правдивість в словах, що притаманне лідерам-провідникам. До всіх підлеглих звертався тільки на Ви. Не вивищувався. Ми не відчували присутності між нами такої великої людини. Провіднику притаманна була велика довіра до людей... Він твердив, що без довіри неможлива уся наша боротьба і люди відповідали йому тим же».

Любомир Полюга, особистий охоронець Романа Шухевича

5. «Роман Шухевич був високоосвіченою особою, він розумівся у всіх дисциплінах військової справи, у теоретичному та практичному пляні, в організації збройних сил, Провідник ОУН прекрасно знав історію України та всесвітню історію, літературу, мистецтво, музику. Крім своєї рідної — української, а також польської та німецької, Шухевич чудово знав старослов'янську, латинську та старогрецьку мови. Проте своїми знаннями він ніколи не чванився, висловлюючись про них аж надто скромно. Добре запам'яталося: Роман Шухевич мав різні псевда, фіктивні прізвища, бо такі були вимоги суворої конспірації. Певний час він користувався псевдом «Чернець». Якось ніби випадково він запитав: чому родовий відмінок (а щоб не було непорозуміння, назвав той відмінок ще й латинським терміном: казус ґенетівус сінґуляріс — саsus genetivus singularis) від слова чернець — ченця (діялектична форма того слова в Галичині ще й досі звучить «чернця», тобто літера «р» не випадає). Запитуючи, Провідник зразу ж і зробив висновок: знаєте, друзі, треба неодмінно запросити доброго мовознавця, аби пояснив нам, щоб ніякі сумніви не закрадалися у наші голови. Як скромно це було висловлено: є лінгвісти — вони щодо мови найбільше компетентні, отже, від них треба нам усім набиратися мовознавчих знань».

Петро Дужий, політичний діяч, публіцист

Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті

 http://www.memory.gov.ua/news/roman-shukhevich-suchasnii-zavzhdi

30 червня виповнюється 110 р. з дня народження Романа Шухевича

РОМАН ШУХЕВИЧ СУЧАСНИЙ ЗАВЖДИ
 
30 червня виповнюється 110 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, головнокомандувача УПА.

10 фактів із життя Романа Шухевича


1. Роман Шухевич походив зі славного українського роду. Його прадід, священик Йосип Шухевич, першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта. Іван Франко написав передмову до посмертного видання його творів. Дід, професор Володимир Шухевич був активним учасником товариства «Просвіта» і дійсним членом Наукового товариства імені Т.Шевченка. Володимир Шухевич був автором дослідження «Гуцульщина», найґрунтовнішої праці про гуцулів у 5-ти томах. Дядько Степан Шухевич був адвокатом і оборонцем прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.
 


Батьки Романа Шухевича: Йосип-Зенон Шухевич та Євгенія-Емілія Шухевич (Стоцька). Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР)

 Батько Романа Осип Шухевич, суддя, під час проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) став політичним комісаром в Кам’янці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька) на Львівщині, за що після поразки визвольних змагань карався польськими окупантами у львівській тюрмі «Бриґідки». Мати Євгенія  була донькою-одиначкою отця Єтоцького, пароха в селі Оглядів на Радехівщині. Батьків Романа Шухевича більшовики арештували і вислали за межі України (батька в Кемеровську область Росії, матір в Казахстан), де вони невдовзі померли.
 
2. 15-річний Роман Шухевич на різдвяних канікулах врятував дитину, яка через крихкий лід впала у крижану воду. Внаслідок переохолодження рятівник довго хворів на запалення легенів.
 
3. Навчаючись у 1917-1925 роках в Академічній гімназії, Роман мешкав у Львові під опікою бабусі Герміни. У неї в 1921-1922 роках винаймав кімнату полковник Євген Коновалець – Командант УВО. Гімназист Роман часто спілкувався із полковником, прислухався до його розмов, які справили великий вплив на формування свідомості й характеру майбутнього Командира УПА.



Фото зі студентської справи Романа Шухевича, 1926. ЦДВР

4. Роман Шухевич дуже любив спорт. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорозьких іграх у Львові він встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диску та штовханні ядра. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався він також планеризмом і отримав диплом пілота безмоторного літака.

 5. Шухевич захоплювався мандрами по річках: на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії. Також він заснував у «Пласті» курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші ріки Західної України.

 

Роман Шухевич серед членів 10-го куреня УУСП "Чорноморці". Зліва праворуч: 1-й ряд: невідомий, Яро Гладкий, Роман Шухевич; 2-й ряд: невідомий, Роман Рак, Антін Івахнюк, Євген Полотнюк, невідомий (1929) ЦДВР

6. Роман Шухевич був музично обдарованою людиною: закінчив курс народних танців Василя Авраменка, навчався в Музичному інституті імені Лисенка, закінчив курси гри на фортепіано. Він виступав з концертами на різних сценах Львова. У студентські роки у Львові Роман грав у студентському квартеті «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси»). Одним із солістів квартету був рідний брат Романа Юрій, пізніше, у 1941-му закатований більшовиками. Брати навіть виступали спільно у Львівському оперному театрі. Роман полюбляв грати на фортепіано і робив це за кожної слушної нагоди. Як зазначали квартиранти родини Шухевичів, коли в домi починалися суперечки, Роман сідав за фортепіано, грав і співав з «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир і тишина». Після цього сварки вщухали. Одного разу молодий Шухевич грав на фортепіано на вечірці в карпатському містечку. Інструмент привезли на возі, але назад коштовне фортепіано пошкодували трясти на возі, тому понесли на руках. Несли разом зі стільцем, на якому сидів Шухевич, який продовжував грати всю дорогу.

 

Роман Шухевич із сестрою Наталею (1938 рік). Історична правда, ЦДВР

 
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті

http://www.memory.gov.ua/news/roman-shukhevich-suchasnii-zavzhdi
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
22
предыдущая
следующая