хочу сюди!
 

вика

45 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 27-47 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Шеф-кухарі вони такі.

Декілька днів тому на Куп'янському напрямку спіймали італійсько-путінського найманця Джанні Ченні 1973 р.н.: "що змусило неаполітанського шеф-кухаря піци піти служити в російську армію і опинитися в окопі в Україні, поки неясно"


***
Доречі Макравич колись інструктував по рос-тб як свої смаколики готувати.
І він зіткався з політиками.



А ось що набовкав він "во врємя оно".
Рок-музикант Андрій Макаревич, який емігрував до Ізраїлю, сказав про всіх, хто живе в Росії так: «Я впевнений, що ті, хто там сьогодні живе, розхльобуватимуть те, що вони самі заварили. Можна валити на Путіна, можна валити на будь-кого, але це вони самі заварили і мені нецікаво на це дивитися, був шанс, був чудовий шанс, був Горбачов, здавалося, що ось ось, і ми на вершині…»

"Я дійсно підтримую Путіна і Медведєва", - Андрій Макаревич, член ради з культури при Президентові РФ, "Радіо Свобода" 2008 рік, паспорт Росії.
Вы сами все заварили, я вообще ни при чем - Андрей Макаревич, "Эхо Москвы", 2026 год, паспорт Израиля. 
Не стоит прогибаться под изменчивый мир. 
Вот, новый поворот.

Так, колись в совку з цікавістю слухав його творчість.
Але якщо він так підтримував куйла, чого втік до Ізраілю?
Щось не поділив? 

А зараз, особливо після лютого 22го я взагалі перестав поважати россійський бомонд.
Але Макаревич начебто приймав участь в акціях протесту проти війни, мабуть якась складна людина?
***
Просто ппц – «тітушки» Орбана побили людину через те, що він спробував висловити незгоду з Орбаном на мітингу.

Фактично путіністи вже відкрито працюють у Будапешті і зараз намагаються захопити владу в Угорщині.
***
Хроніки «маленької переможної» війни:
3 березня: "Ми виграли війну".
7 березня: "Ми перемогли Іран".
9 березня: «Ми маємо атакувати Іран». «Війна добігає кінця майже повністю і дуже красиво».
12 березня: "Ми перемогли, але остаточної перемоги ще не здобули".
13 березня: "Ми виграли війну".
14 березня: «Будь ласка, допоможіть нам».
15 березня: "Якщо ви нам не допоможете, я це обов'язково запам'ятаю".
16 березня: «Насправді нам взагалі не потрібна жодна допомога». "Я просто перевіряв, хто мене слухає". «Якщо НАТО не допоможе, їм доведеться дуже постраждати».
17 березня: “Нам не потрібна і не потрібна допомога НАТО”. «Мені не потрібне схвалення Конгресу для виходу з НАТО».
18 березня: «Наші союзники повинні співпрацювати щодо відновлення роботи Ормузької протоки».
19 березня: «Союзникам США потрібно взяти себе в руки – активізуватися та допомогти відкрити Ормузьку протоку».
20 березня: "НАТО - труси".
21 березня: "Ми ним не користуємося, нам не потрібно його відкривати".
22 березня: «Це востаннє. Я дам Ірану 48 годин». "Іран мертвий".
23 березня: "Ми даємо їм більше часу".
24 березня: «Війна наближається до кінця».
25 березня: "Ми все ще ведемо переговори".
26 березня: «Іран благає про мир. Вони зробили нам подарунок. Ми дамо їм більше часу».
27 березня: "Переговори з Іраном проходять дуже добре".
28 березня: "Війна скоро закінчиться"
29 березня: «Можливо, ми захопимо острів Харг, а може, й ні».
30 березня: «Відкрийте протоку, інакше ми знищимо всю енергетичну інфраструктуру та нафтові свердловини».
31 березня: «Нам не потрібна протока, у нас і так повно нафти. Видобуйте самі, європейці».
Тим часом, середня ціна на бензин у США на 1 квітня 2026 року зросла до $4,50 за галон. Це сталося після різкого зростання цін на бензин по всій країні, що вперше з 2022 року перевищили 4 долари за галон.






Українська музика 3228









50%, 2 голоси

25%, 1 голос

0%, 0 голосів

25%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Лазарева суббота!

  • 03.04.26, 23:43
Был болен некто Лазарь из Вифании, из селения, где жили Мария и Марфа, сестра ее.
Мария же, которой брат Лазарь был болен, была та, которая помазала Господа миром и отерла ноги Его волосами своими.
Сестры послали сказать Ему: Господи! вот, кого Ты любишь, болен.
Иисус, услышав то, сказал: эта болезнь не к смерти, но к славе Божией, да прославится через нее Сын Божий.
Иисус же любил Марфу и сестру ее и Лазаря.
Когда же услышал, что он болен, то пробыл два дня на том месте, где находился.
После этого сказал ученикам: пойдем опять в Иудею.
Ученики сказали Ему: Равви! давно ли Иудеи искали побить Тебя камнями, и Ты опять идешь туда?
Иисус отвечал: не двенадцать ли часов во дне? кто ходит днем, тот не спотыкается, потому что видит свет мира сего;
а кто ходит ночью, спотыкается, потому что нет света с ним.
Сказав это, говорит им потом: Лазарь, друг наш, уснул; но Я иду разбудить его.
Ученики Его сказали: Господи! если уснул, то выздоровеет.
Иисус говорил о смерти его, а они думали, что Он говорит о сне обыкновенном.
Тогда Иисус сказал им прямо: Лазарь умер;
и радуюсь за вас, что Меня не было там, дабы вы уверовали; но пойдем к нему.
Тогда Фома, иначе называемый Близнец, сказал ученикам: пойдем и мы умрем с ним.
Иисус, придя, нашел, что он уже четыре дня в гробе.
Вифания же была близ Иерусалима, стадиях в пятнадцати;
и многие из Иудеев пришли к Марфе и Марии утешать их в печали о брате их.
Марфа, услышав, что идет Иисус, пошла навстречу Ему; Мария же сидела дома.
Тогда Марфа сказала Иисусу: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.
Но и теперь знаю, что чего Ты попросишь у Бога, даст Тебе Бог.
Иисус говорит ей: воскреснет брат твой.
Марфа сказала Ему: знаю, что воскреснет в воскресение, в последний день.
Иисус сказал ей: Я есмь воскресение и жизнь; верующий в Меня, если и умрет, оживет.
И всякий, живущий и верующий в Меня, не умрет вовек. Веришь ли сему?
Она говорит Ему: так, Господи! я верую, что Ты Христос, Сын Божий, грядущий в мир.
Сказав это, пошла и позвала тайно Марию, сестру свою, говоря: Учитель здесь и зовет тебя.
Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
Иисус еще не входил в селение, но был на том месте, где встретила Его Марфа.
Иудеи, которые были с нею в доме и утешали ее, видя, что Мария поспешно встала и вышла, пошли за нею, полагая, что она пошла на гроб – плакать там.
Мария же, придя туда, где был Иисус, и увидев Его, пала к ногам Его и сказала Ему: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.
Иисус, когда увидел ее плачущую и пришедших с нею Иудеев плачущих, Сам восскорбел духом и возмутился
и сказал: где вы положили его? Говорят Ему: Господи! пойди и посмотри.
Иисус прослезился.
Тогда Иудеи говорили: смотри, как Он любил его.
А некоторые из них сказали: не мог ли Сей, отверзший очи слепому, сделать, чтобы и этот не умер?
Иисус же, опять скорбя внутренно, приходит ко гробу. То была пещера, и камень лежал на ней.
Иисус говорит: отнимите камень. Сестра умершего, Марфа, говорит Ему: Господи! уже смердит; ибо четыре дня, как он во гробе.
Иисус говорит ей: не сказал ли Я тебе, что, если будешь веровать, увидишь славу Божию?
Итак, отняли камень от пещеры, где лежал умерший. Иисус же возвел очи к небу и сказал: Отче! благодарю Тебя, что Ты услышал Меня.
Я и знал, что Ты всегда услышишь Меня; но сказал сие для народа, здесь стоящего, чтобы поверили, что Ты послал Меня.
Сказав это, Он воззвал громким голосом: Лазарь! иди вон.
И вышел умерший, обвитый по рукам и ногам погребальными пеленами, и лицо его обвязано было платком. Иисус говорит им: развяжите его, пусть идет.
Тогда многие из Иудеев, пришедших к Марии и видевших, что сотворил Иисус, уверовали в Него.
А некоторые из них пошли к фарисеям и сказали им, что сделал Иисус.
Тогда первосвященники и фарисеи собрали совет и говорили: что нам делать? Этот Человек много чудес творит.
Если оставим Его так, то все уверуют в Него, и придут Римляне и овладеют и местом нашим и народом.
Один же из них, некто Каиафа, будучи на тот год первосвященником, сказал им: вы ничего не знаете,
и не подумаете, что лучше нам, чтобы один человек умер за людей, нежели чтобы весь народ погиб.
Сие же он сказал не от себя, но, будучи на тот год первосвященником, предсказал, что Иисус умрет за народ,
и не только за народ, но чтобы и рассеянных чад Божиих собрать воедино.
С этого дня положили убить Его.
Посему Иисус уже не ходил явно между Иудеями, а пошел оттуда в страну близ пустыни, в город, называемый Ефраим, и там оставался с учениками Своими.
Приближалась Пасха Иудейская, и многие из всей страны пришли в Иерусалим перед Пасхою, чтобы очиститься.
Тогда искали Иисуса и, стоя в храме, говорили друг другу: как вы думаете? не придет ли Он на праздник?
Первосвященники же и фарисеи дали приказание, что если кто узнает, где Он будет, то объявил бы, дабы взять Его.

_R

_R

Дай Бог...

  • 03.04.26, 19:58
Так прикро, коли щось ламається у світі -
Ключ від дверей або ж дверний замОк,
Чи чашка б'ється, із якої звик ти пити,
Чи з вірної дороги звів один твій крок.

Як боляче, коли людей ламають долі
Й в них доля вже не та - болюча і важка,
Життя вбивають по примхливій своїй волі,
Коли народ весь гине через хиби вожака.

Як боляче будь-що, будь-де в житті зламати,
Чиюсь довіру, віру чи надію, совість власну,
Комусь в чужу чи свою душу наплювати,
Перетворити у жахливе, що було прекрасним.

Як боляче відчути, що падеш у прірву аду,
Що рай ти сам закрив для інших і для себе
Й Надія, Віра та Любов далеко десь позаду...
А що попереду - тобі воно не треба...

Дай Бог, щоби в собі з'являлись світло й сила
Якось на вірний шлях потрібний крок зробити,
Щоб у падінні віднайти забуті крила
Та розум і любов, щоб склеїти розбите.

Про користь арифметики

  • 03.04.26, 19:53
Мені завжди таланило на хороших і цікавих людей, одна з них мій начальник відділу в інституті Дніпроагропроект, Олександр Іванович, людина дуже інтелігентна, ерудована і досвідчена. В часи союзу він деякий час працював в сільгосп відділі обкому партії, був там і такий, бо партія пхала свого носа скрізь. Татом, тобто першим секретарем тоді був В. Г. Бойко, і якось на одному з засідань він сказав, мовляв дамо області 10 млн. бройлерів і таким чином раз і назавжди вирішимо проблему дефіциту курятини. Інформація про сказане потрапила на гору, і з гори запитали, скільки має коштувати і в які строки буде вирішена проблема? Якось в сільгосп відділ забіг інструктор і запитав, Олександре Івановичу, ви ж чули про татову обіцянку? Вам тижня вистачить щоб хоч приблизно прикинути кошторис? Бери цигарку, ходім в курилку, доки будем палити я тобі все до копійки порахую. Прийшли, слухай! Вже давно і не мною вирахувано, щоб мати на рік одного бройлера треба вкласти п'ять рублів, що він там хотів, десять мільйонів, сам перемножиш? То це що, цілих п'ятдесят мільйонів? Та ви що? Так, але ж це тільки самі пташники, а чим ви збираєтеся годувати цих бройлерів? Як чим, комбікормом! А резерв комбікормів в області є? Його нема, комбікормів області не вистачає навіть зараз. Для того щоб вирішити проблему і не мати її в перспективі, з отими бройлерами треба побудувати п'ять міжрайонних комбікормових заводів, кожен кошторисом по вісім мільйонів, а щоб заводи забезпечити безперебійно сировиною біля них треба побудувати елеватори, кожен вартістю шість мільйонів, ще мільйонів двадцять треба буде витратити щоб збудувати забійні цехи з розподільчими холодильниками, ще мільйонів десять треба буде вкласти в інфраструктуру, десь дорога, десь водопровід, десь каналізація та очисні споруди, житло для робітників, школи, дитячі садки, магазини і таке інше! Це вже сто п'ятдесят мільйонів, та ви що? Хто ж нам їх дасть? Хто дасть то друге питання! А перше? Хто вам їх зможе засвоїти. Наш Облміжколгоспбуд засвоює на рік сім-вісім мільйонів, більше ніяк. То це що ж виходить, йому треба двадцять років щоб все збудувати? А що тато думав, дунув, плюнув і нате вам десять мільйонів бройлерів? Так не буває. Епопея з бройлерами як завжди закінчилася нічим. Бойка забрали спершу в Київ, потім, здається в Москву, а новий тато на цю затію плюнув.

Українська музика 3227









25%, 1 голос

25%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українська музика 3226









40%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

60%, 3 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вітаю всіх із 7-ю річницею початку безкінечного правління банди

  • 02.04.26, 12:25
Вітаю всіх із 7-ю річницею початку безкінечного правління банди вузьколобих мародерів. 
Ви зробили нас разом, це правда. І навіть себе.


Рівно 7 років тому відбувся перший тур президентський виборів.

Тоді ще можна було самим обирати собі лідерів, прикинь?
Слов’янськ та Краматорськ були глибоко тиловими містами.
Київ, Одесу, Харків та Львів не бомбили, тепло під час морозів - не вимикали, а слова “блекаут” – навіть ще не знали.
Тоді, у 2019-му, навіть ще літаки літали, уявляєте? Можна було потрапити до будь-якої країни Європи за 2-4 години – а не доби.

А чоловікам для виїзду за кордон не потрібно було височайшого дозволу влади.
Важко у це повірити, але потрапити до теплого моря можна було у будь-який момент, і навіть у будь-який день – аби гроші були.
Та навіть по місту можна було вільно ходити вночі. Було таке, правда, я пам’ятаю.
А ще нікого не змушували розлучатися з родиною та близькими - на роки.
Багато що змінилося за ці 7 років.

Тепер права обирати собі керівників український народ не має. І ще довго не матиме.
Бо ж поки триває війна – не буде виборності влади. А тимчасові царьки “воєнного часу” дуже бояться виборів, тому всіляко війну затягують.

Багаторічний двіж “за гендерні права” - валяється забутий у кутку, оскільки права та свободи відміряються громадянам виключно за гендерною ознакою.

Той, хто тоді, у 2019, всіляко ухилявся від служби в армії і навіть насміхався над цим – тепер Верховний Головнокомандувач. І несамовито “бореться з ухилянтами”.
Та навіть корупціонери тоді були якісь миршаві – у порівнянні з теперішніми монструозними “друзями президента”. 

На жаль далеко не всі усвідомлюють, що всі ці зміни стали наслідком саме того, як більшість українців проголосувало у 2019-го. Які повірили у “мір в глазах путєна”. У “сойдьомся пасєрєдінє”.  
Хто розчулювався від таких милих обіцянок “Якщо я порушу закон – піду з посади”.  
А оце прекрасне “Хуже нє будет”?

Ну і як, гірше не стало? Привіт вам, громадянами 2019-го з року 2026-го. 
13-го року війни, 5-го року повномасштабного вторгнення злочинної федерації.
Після вбивств сотень тисяч українців, фактичної ліквідації демократії, свободи слова, свободи пересування, розгулу нечуваної корупції на крові.
Та нарешті вже “долару по 45”.


Вітаю всіх із 7-ю річницею початку безкінечного правління банди вузьколобих мародерів.
Ви зробили нас разом, це правда.
І навіть себе.

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук






Фотозарисовка. Похороны Филарета

Совершенно случайно попал на похороны Филарета.
Сделал несколько кадров. Покажу.

Я вышел на станции метро "Университет" с планами зайти в ботанический сад. Посмотреть начала ли цвести сакура.
Выйдя из здания станции я сразу услышал колокольный звон на Владимирском соборе и много людей около него.


[ Читать дальше ]