Новорічно-кулінарне.

Холодець. Мабуть, років 15 тому я би навіть за майстер-клас заплатила, щоб хтось поділився отаким досвідом. Мама, бабуся - так, варили, але трохи не те. Бабуся взагалі робила із свинячої голови, і я років до 28 думала, що байдужа до холодцю, поки не навчилася його варити так, як сама люблю. 
Отже, почнемо!
М'ясо. Спробувано багато варіацій, тепер знаю, що найкраще купити яловичу гомілку, мясненьких кілька шматків з  колінним сулобчиком. Принесли яловичину додому, миємо та замочуємо у питній водиці на добу, бажано за цей період хоча би двічі поміняти воду. 
Далі - в мультиварку! Так, я колись давно варила на звичайній газовій плиті, але тепер розумію, що мультиварку варто придбати лишедлля того, щоб кілька разів на рік варити холодець. Тож складаємо м'ясце в мультиварку, покриваємо водичкою на 1 см вище твердої фракції, вмикаємо режим "томлєніє", виставляємо 6 годин і йдемо щось інше робити. Прийшли після вимкнення девайсу, вкинули цибулину, сіль, перчик горошком, знову на той самий режим на 3 години. Приходимо, коли маємо час, готуємо собі робоче місце: обдаємо окропом судки та інвентар, ретельно миємо руки. Слід пам'ятати, що холодець - епідеміологічно небезпечна їжа, тому чистота має бути стерильна під час розбирання. Нарешті відкриваємо чашу мультиварки...

Витягаємо чашу, переносимо на стіл, знімаємо кілька ложок жирку.
Далі беремо глибоченьку каструльку з міленьким друшлячком, починаємо ополоником діставати м'ясо, розбирати його на волокна, подрібнювати та розкладати по лотках.



Показником правильно звареного холодцю буде прозора юшка, липкі пальці та ось такі голі кістки з вивареними хрящиками.


Коли м'ясце все розкладено по лоточках - рівномірно заливаємо процідженою юшечкою м'ясо. Дехто ще любить прикрашати холодці зеленню, морквою, горошком, але у мене різносмакова сім'я, тому нічого такого не роблю.


Тепер трохи чекаємо, поки страва набуде кімнатної температури, закриваємо судочки і до холодильника їх. І не чіпаєм годин 5. Далі дістаємо й дивимося, що вийшло. Я результатом задоволена!


Ще запишу тут власного винаходу рецепт  майонезу, просто щоб не забути, бо майонез використовуємо нечасто. 
Яйце з холодильника, додаємо по пів-ложечки сухої гірчиці та солі, збиваємо на турбо до пінки, туди цівкою додаємо рафінованої олії (я люблю "Щедрий дар"), десь 300 грамів, тепер майонез набув властивого йому кольору та став щільнішим. Додаємо ложечку меду, по столовій ложці гарбузової олії та лимонного соку, склянку ряжанки для зменшення жирності, ще раз збиваємо вінчиком - і вуаля! Один "мінус" - структура рідкувата, не можу додуматися, чим корисним загустити.

Тих, хто сюди дочитав, з прийдешнім Новим роком, збуття задумів, миру, перемог, збільшення статків!

Замітку писала більше години з нового телефону, бо світлини зроблено саме на нього. Не пристосований наш сайтик до мобільної версії. Побажаємо програмерам вдосконалення нашого кубельця ura



5%, 1 голос

16%, 3 голоси

79%, 15 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Сьогодні, от! Або я теж веду блог... ;)

Старію. Скупою стаю. Знаєте, що таке справжнє жмикрутство? Це коли ти отримуєш у подарунок улюблені парфуми (тут може бути ваша реклама) з класного магазину (тут може бути ваша реклама), але щоб їх на довше вистачило - щодня заходиш у магазин (тут може бути ваша реклама) попирскатися улюбленими пахощами (тут може бути ваша реклама) задарма. 

Тут може бути малюнок з вашою рекламою

Секс в обмін на рекламу не пропонувати, лише гроші!

Мед проти цукру

1. Мед вживається в сирому або пастеризованому вигляді, а цукор більше обробляється.
2. Мед калорійніший від цукру, але через вміст бджолиних ферментів корисніший для засвоєння організмом.
3. Мед має місцеві антимікробні властивості, цукор - ні.
4. Ні мед, ні цукор не лікують кашель.
5. Глікемічний індекс - в меду він нижчий на третину.
6. В розумних кількостях мед покращує обмін речовин.
7. Дітям до року все-таки краще не давати мед. І з цукром теж треба обережно. У будь-якому віці.

Цукор та мед викликають залежність, споживайте відповідально і будьте здорові smile


Тут йому місце




«Если русским предоставить выбрать себе предводителя, они выбирают самого лживого, подлого, жестокого, вместе с ним убивают, грабят, насилуют, впоследствии сваливают на него свою вину. 
Спустя время церковь провозглашает его святым.»
(Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин).

«Если я усну и проснусь через сто лет и меня спросят, что сейчас происходит в России, я отвечу, – ПЬЮТ И ВОРУЮТ». (C) (Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин)

«Cамосознания у населения России никогда не было. И нет его. И не будет его. И не надо его. Население России, как и сама Россия, исключительно существуют как урок миру». (Пётр Яковлевич Чаадаев).

Дякую Вані за допомогу у створенні замітки.

Дитинство.

1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.

2. Блатні пісеньки. Мій дід у свої 12 років за сталінських часів був судимий та ув'язнений. Іноді (коли вип'є), співав блатняк. Мені завжди в таких випадках говорили дорослі "іди, не слухай оце". Ну я-то все одно слухала. І співала потім однокласницям, коли разом зі школи теліпалися. Саме так, бо ми не йшли, а спинялися через кожні 2-3 кроки, щоб порахувати ґав тощо. Дорога зі школи додому відстанню кілометр могла займати годину. 

3. Музичний талант. Мене не прийняли до музичної школи. І досі якщо треба, щоб гості пішли, мене просять заспівати. Іноді це моє безталання є предметом шантажу)

4. Взагалі була спокійною дитиною. Бабуся казала, що "Таню можна посадити на стільчик, і вона там годинами сидітиме". А дід казав, що "Таня гірша від хлопця". Обидвоє були праві, бо хорошою дівчинкою я була наодинці. Або з дорослими. А в колективі однолітків мозковим центром. Це з моєї, відмінницької, подачі у третьому класі увесь клас влаштував бойкот вчителю. Бо він публічно побив учня, ні за що. Тоді не було заведено скаржитися батькам, ми все вирішували самі.

5. Вперше покурила у 6 років. Сиділи ми на лавці гуляли: я, мій брат з Одеси, ще троє сусідських хлопців. Всі малі ( років 5-6), а я - найстарша, семилітня, за місяць до школи. Говорили про цигарки і що ніхто ще не спробував. Аж тут проїздить машина, з неї викинули димлячий бичок. Я, недовго думаючи, забираю його й докурюю на очах у шпани. Кашляла й смерділа ще довго, але респектом в їхніх очах користуюсь досі))

6. Безстрашні були: однокласниця жила у багатоповерхівці, ми тоді вже у 5 класі були, навчалися у другу зміну. Я завжди зранку приходила до неї, і, поки батьки на роботі, ми лазили на дах. Щось кричали, виходили на самий краєчок щоб похизуватися безстрашністю. Кидали сирі яйця з даху: на людей, машини і так просто. Колись поцілили дільничному на фуражку, втекли непоміченими, він нас, двох зразкових дівчаток, ні в чому не міг запідозрити, ходив по хлопчачих сім'ях з розборками.

7. Хотіла бути дитячим лікарем, але гралася чомусь у школу. В мене було багато ляльок (12 штук), всі вони сиділи за табуреточками на маленьких стільчиках. Кому не вистачало місця - були покарані й вигнані з класу. 

8. Любила новий рік і зиму. Батько приносив величезну ялину, аж під стелю, триметрову, вона займала половину великої кімнати, ми всі разом прикрашали. Я любила вимкнути світло, увімкнути підсвітку й лежати, фантазувати. Мандаринки,  апельсинки, навіть сирки в шоколаді аж із Києва якось були. А ще робили листівки з тих ялинкових іграшок, що розбилися ненароком. Треба було їх на пилючку подрібнити, вирізати листівку, помазати клеєм та посипати отим пилком. Краса! 

9. На всі свята я підписувала листи усім родичам та друзям, це був мій обов'язок. Я писала список, кого вітатиму, мама виділяла бюджет, я купляла листівочки по списку + 2 запасних. І підписувала. Обов'язково гарно і без помилочок. Родичі досі згадують.

10. Колись полізла рукою у воду, що грілася у відрі кип'ятильником. Мама прала й сказала піти перевірити, чи не нагрілася бува там вода. Ну я рукою й перевірила. Більше так не роблю.

11. Тортури ікрою. Мій дядько нам на подарунки (теж десь під нов.рік) привозив трилітрову банку червоної ікри. І я мала з'їсти хоча би одненьку столову ложку на день. Не любила, відмовлялася, ховала за заварником у кухні, щоб не їсти))

12. Поміняла три школи. Це три різні колективи. Зрозуміла, що для авторитету треба гарно навчатися та нічого не боятися. Особливо з того, що бояться однолітки.

Дякую батькам. Мама мотивувала до навчання, а батько - до сміливості.




Проект "душа назовні", 
гроші можете перевести волонтерам, 
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=524590134723440&id=100015173746469 ;)

Звіт роботи редакційної комісії

Ви мене порадували. Кількістю учасників. Грамотністю, глибиною думок. Душами вашими щирими. Читала вас як свято.  Оцінювала лише правопис. Замітки розділилися на чотири групи:
1. Бездоганний (або майже бездоганний) правопис. 12 балів. Їх отримують:
Андрій
Наоко
Змєєлов
Геннадій
Парічка
Лесовічок
МиЛа

2. Було трохи помилок, але твори все одно прекрасні. 11 балів.
Марін
Сказочнік
Кетіделюкс
Дракон
Ейч
Тарас
Каре

3. Копіпаст українською (дякую за участь). 10 балів.
Помадка
Нагібатор

4. Віскаріон. 6 балів.

Дуже вдячна організаторам за ідею та втілення. 
Кому цікаво, чому твір отримав саме таку оцінку, можете питати тут або в приваті, все поясню.

Я навіть не голосила в коментарях до Заразкиної замітки, бо довго вирішувала, хто ж був найнайнайкращим. Жодна ваша робота не була мені байдужою.
Але все-таки...
Премію від жюрі в розмірі 200 грн отримав юзер Лесовічок, минулої ночі відправила йому на картку.
Люблю вас! Пишімо, читаймо, шануймося! 

ПиСи. Зазі напише підрахунок голосів і оголосить переможця (а може, вона вже навіть це зробила, бо я пишу вам глупої ночі й солоденько спатиму на момент публікації), тож чекайте. Будь-яка з конкурсних робіт має право на перемогу. Тому наперед вітаю ту творчу особистість kiss

Яєчний флешмоб, смачно-пресмачно

Так вже сталося, що якраз вечеряємо оцим...
- сир моцарела;
- лаваш вірменський тонкий;
- яйце куряче;
 Сир потерти на крупну тертку, завернути в лаваш сир, в мене ще були гриби білі подрібнені в пил, теж додала. Далі лавашик з усім, що всередині, щедро скупати в яєчку, що розмішане блендером. І все на гарячу пательню, я ще додала дрібку масла. Обсмажилося - і вуаля! Сир та яйця чудово смакують разом. А лаваш мої домашні не вгадали. 



ПиСи. Їжу для світлини ледь не з рота видрала lol
Смачного нам! І вам! 
*п'є імбирний чайочок* cup_full

Факти про себе... (доповнено дуже інтимним)

1. Радію з того, що моя доля складається саме так, як є. З часом розумію, що будь-які зміни на краще.
2. Після 2004 року перенесла 4 порожнинні операції під загальним наркозом, тому ненавиджу отой стан, коли тебе будять в реанімашці.
3. Взагалі ненавиджу, коли мене будять. Люблю поспати, ага.
4. Єдина моя вагітність закінчилася пологами, хотіла би ще всиновити дитинку, але трохи сцикотно, бо це дуже відповідально.
5. Жодна гадалка або ворожка не сказала мені правди, тому до них не звертаюся.
6. Не вірю в чарівництво, але вірю в закон карми: все повертається, якщо не тобі, то дітям або онукам.
7. Обидвом своїм колишнім чоловікам сама складала речі.
8. Вважаю, що всіх, народжених до 1991 року, необхідно позбавити громадянства і повернути лише тим, хто складе іспит з історії, конституції та мови. Іншим видати "паспорт негромадянина", що заборонятиме виборче право та роботу в державних органах.
9. Вважаю, що найголовніше дати дитині знання та враження. Щоб їй було, що згадати, коли мене не буде.
10. Не маю жодного таланту. Хіба що рукоділля, але то для душі.
11. Люблю плаття. Люблю, коли я у платті. Люблю масаж та прикрашати себе: манікюри, намистечка, заколочки тощо.
12. Люблю свою сім'ю, дуже їх ціную.
13. Минулих вихідних купила собі блискуче модняве золоте напівпальто, тепер домашні кажуть, що я - їхнє золото))) На Людин нік не претендую))
Наче все :)

Кіномани, агов!

Хочу переглянути фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри", а в Дніпрі немає сеансів. Може, я погано шукаю? Чи їх таки немає?(((