хочу сюда!
 

Таня

36 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «флешмоб»

Вибухи запалюють серця

Було це 20 років тому, в ті далекі часи, якраз коли до веселунки-Танечки за гострий мозок та допитливу вдачу тільки приклеїлося прізвисько МісМарпл. Навчалася я тоді на другому курсі медичної академії, жила сама вкімнаті в шостому гуртожитку, навчання давалося досить легко, на роботу медиків в аптеки брали лише після третього курсу (після іспиту з фармакології), в нічні медсестри йти не хотілося, бо роботи зазвичай там немало, а зп досить невелика. Тому підробляли погодинно всілякими промо-акціями на чаях, цигарках тощо. І, звісно, мали купу веселої, смішної, позитивної вісімнадцятилітньої енергії.
Я ще й старостою групи була, тому на лекціях суфлірувала, хто за кого встає, щоб нікому не ставили "н", бо в майбутніх лікарів платні відпрацювання пропусків. І тому коло спілкування було величезним, колеги-студенти були вдячні, іноді приносили якісь подарунки, частенько ми ті "хабарі" спільно й поїдали/випивали/вживали іншим чином.
Була в нас в десятку така собі Віта, родом з міста Шостка Сумської області. І виготовляли в тому славетному містечку, крім плівки "Свема", петарди. І називались вони "Шутіхі". Ну, мабуть, від слова "шутіть". От і вирішили ми пожартувати. Вірніше, ну як вирішили. Ніхто особливо нічого не вирішував. Просто зібралися в мене, просто насмажили сирників, просто десь знайшлася пляшка Зосі ("Золота осінь" хто забув). Це все вжилося. Стало тепло, не зважаючи на відсутність опалення пізньої осені. І треба ж було десь взятися тим Шутіхам! Багато їх, пачок 10. Підпалювали і кидали у вікно з третього поверху. І сміялися страшне! Там, внизу, наче й людей не ходило. Алеж хтось-таки намалювався. Дорослий дядько, дуже сварився, ми себе винними не визнавали, щось йому там у відповідь покрикували. Поки він не з'явився на порозі моєї кімнати. З документом. Виявився нашим дільничним. Так і познайомилися. Ну, звісно, я вперше. Ну, звісно, більше не буду. Ну, звісно, вибачте. Ні, не вживали спиртне, звісно. То на столі склянки з-під компоту. Може, чаю? А давайте ми на вас потренуємося пов'язку на голову накладати! Ні, мамі зять не потрібен. Он там через дві кімнати живе шостокурсниця, красива. Буде гінекологом. Так, наче вільна, хлопці не ходять.

В травні розписалися.

Тепер Оля керує пологовим будинком, а її чоловік (здається Олексій) десь слідчим працює. Дуже рідко бачимся, киваємо, посміхаємся, і йдемо, куди йшли.

И о петардах.

  Моя молодость проходила в те далекие годы, когда не то, что петард, а и слова такого в обиходе не было. Приходилось эту, не занятую тогда серьезными дяденьками нишу, заполнять всяческими самоделками.

  В кармане почти у каждого уважающего себя пацана было что-то стреляющее огнем или взрывающееся. Иногда так замаскированное под невинную вещицу, что ни отец, ни учитель придраться не могли.

  Я, как любитель физики и химии, больше любил летающие вещи. Каких только ракет я не переделал. Треть из них грозно шипела и плевалась огнем, но так и не взлетала. Треть взрывалась ещё на стартовой позиции (ну а что – вон они и в профессиональных ракетостроителей взрываются). Но оставшаяся треть к всеобщему нашему ликованию взлетала и летела по непредсказуемой траектории.

  Ракеты делались с велосипедных насосов, лыжных палок, но лучше всего летали те, что сделаны были с аэрозольных баллончиков (сие чудо уже тогда начало внедряться в нашу жизнь). Поджиг на стартовой позиции чаще заканчивался выплевыванием ракетного топлива струей огня. Посему решено было сначала держать ракету в руках вверх тормашками и поджигать, а потом ставить на старт и убегать в укрытие.

  Но однажды у меня что-то пошло не так, и мощный взрыв ракеты в вытянутой моей руке развернул моё тело на 180 грд. К счастью лицо было не задето, но руки своей я не чувствовал, и с опаской зрительно проверил её наличие. Рука была на месте. Тогда я посмотрел на ладонь. Странно, но она была цела. Я с облегчением вздохнул и повернул руку другой стороной. И тут улыбка на моем лице сказала мне до свидания – на тыльной стороне моей руки обгоревшая кожа висела клочьями…

  Я до сих пор так и не понял, почему пострадала именно тыльная сторона ладони. Но потом всё зажило.

  А ещё у меня под кожей на другой руке ещё до сих пор можно увидеть следы пороха. Они как татуировка – на всю жизнь. Но то уже другая история и о другом взрыве.

Боги нейминга ржут и икают

Поделись своей находкой - повесели богов.
Фотки смешных названий, которые вам попались на глаза, в ленту!





Ушла на охоту за новыми.



Осенью был август. Свободу попугаям

http://blog.i.ua/user/1959447/2299524/#p2
  Вынь камень из-за пазухи 
Пусти его летать 
Пойдут  вдруг треугольники 
Как посуху гулять 

Вода- столбом и скатертью 
Дорога -дыбом шерсть 
Вынь камень из-за пазухи 
Когда захочешь есть

Пошли все треугольники 
в один большой квадрат
круги ж как те затворники 
зависли и сидят . 
 

Праздник Дырявых носков .

   И , значит, я свои серенькие ,  уже не с дыркой на пятке , а просто без пятки , опять закину в стиралку , и они там будут кружить и пениться , кружить и пениться. Потому что носки без пятки это самые что ни на есть НОСКИ .  А Праздник дырявой пятки это когда  ноготь на большом пальце выковыривается на свободу, как у какого-то премьер -министра или банкира . Долговязые всегда слегонца беспомощны . Это мужчины , а вот женщины просто слабый пол.  Это праздник 8 Марта, 31 декабря, 1 января, 4.01, -3.01 .   
    

Идея сперта вот здесь 

Открою свой секрет успешного БРАКа.)

 На чем держится наш брак? Мы с женой считаем, что все вокруг идиоты. То есть, по факту уходить не к кому...    chih lol  


Любовь бывает разной (ФМ)

Каждый год так удивительно и каждый раз совсем внезапно...Хоть и знаешь, что вот скоро так и будет, но всё равно каждый раз удивление...
Вот ещё позавчера была зима. И всё в этом мире, в этом городе было зимним. И тающий снег; и потеплевший ветер; и какие-то птенцы, проповедующие какие-то свои, а не общеворобьиные, ценности; и небо, серо-сизое, грязноватое и сморщенное, как младенец, которые в следующую минуту то ли заплачет, то ли засмеётся; и смесь промокшего шанхайского барса, стриженного под норку, троещинской Шанели и умирающих мандаринок, назойливо лезущая в сознание стойким запахом зимы..... всё это было привычным позавчерашним вечером, как и много вечеров до этого. И стало уже навязчивым, обыденным, незаметным. А вот вчера поднимаешь глаза -- а небо другое. И ты мгновенно просыпаешься, одуренно выныриваешь из своего внутреннего глубинного погружения в спячку и начинаешь видеть: Всё другое. Капельку, крошечку, микрончик...Не уловить, не подсчитать, не измерять...Запах другой, звуки другие, краски другие, мир другой. И стало очень просто и понятно -- весна опять пришла и от этого становится пронзительно радостно и спокойно.....




А любовь.....единственное, что в ней важно, это какое место мы занимаем в жизни друг друга.

Про флешмоб)

...Ранкове читання новин окрім політичних та спортивних новинок осяяне промінчиком добра та людяності)))
...Маленький хлопчик загубив свого іграшкового слоника, та дуже цим засмутився. Але в його батьків з'явився геніальний план: вони розказали малюку, що слоник не загубився, а відправився в мандри світомumnik



...Потім вони опублікували фото слона в соцмережі Reddit, та попросили користувачів розмістити слоника в різних локаціях світу) ...Користувачі з ентузіазмом взялись за справу. Що з цього вийшло, можна подивитись отут.
...Автор статті сподівається, що слоник не забув спакувати валізу.
lol
Вільний переклад статті мій)

Це було минулим літом, в середині января ))

         Случилось это в такую же новогоднюю ночь, как сегодня, года полтора назад…
       Сидів я в теплій хатці, дивився у вікно і згадував свою буремну молодість.


       Спочатку я був малим бешкетним кошеням. Вже не згадаю з яких причин, але чомусь я недолюблював рулони туалетного паперу. Головне, що простий сірий папірчик мене не цікавив, а от той благородний, м"якенький і біленький мене просто бісив і я не міг пройти мимо і не потріпати його.



      А ще в молодості я був безстрашний. Мені навіть море було по коліна. Сніг скажете ви? Так сніг це та ж вода, а для мене така купа снігу це і є море cat    



     Взимку я зустрів сусіда, ми з ним добре товаришували. Як бачите з мого погляду, в цьому дуеті я був заводилою.


      Коли настала весна, я відчув потяг природи і став ходити до сусідніх дівчат.



       І от знову настала зима, як і рока півтора назад, а може й більше, я вже не дуже орієнтуюсь своєю котячою пам"яттю. Вирішив я згадати молодість і побігти прогулятись


       Але поглянувши, що там твориться я передумав 


        і вирішив, що краще як в таку ж новорічну ніч, як півтора роки назад помурчу під теплою ковдрочкою 



і помрію про ту білу кралечку, яку бачив місяць тому, коли пробігав сусіднім перевулком



Новорічного настрою! elka  Хай мрії збуваються! cat 
       
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
26
предыдущая
следующая