хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Дитинство.

1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.

2. Блатні пісеньки. Мій дід у свої 12 років за сталінських часів був судимий та ув'язнений. Іноді (коли вип'є), співав блатняк. Мені завжди в таких випадках говорили дорослі "іди, не слухай оце". Ну я-то все одно слухала. І співала потім однокласницям, коли разом зі школи теліпалися. Саме так, бо ми не йшли, а спинялися через кожні 2-3 кроки, щоб порахувати ґав тощо. Дорога зі школи додому відстанню кілометр могла займати годину. 

3. Музичний талант. Мене не прийняли до музичної школи. І досі якщо треба, щоб гості пішли, мене просять заспівати. Іноді це моє безталання є предметом шантажу)

4. Взагалі була спокійною дитиною. Бабуся казала, що "Таню можна посадити на стільчик, і вона там годинами сидітиме". А дід казав, що "Таня гірша від хлопця". Обидвоє були праві, бо хорошою дівчинкою я була наодинці. Або з дорослими. А в колективі однолітків мозковим центром. Це з моєї, відмінницької, подачі у третьому класі увесь клас влаштував бойкот вчителю. Бо він публічно побив учня, ні за що. Тоді не було заведено скаржитися батькам, ми все вирішували самі.

5. Вперше покурила у 6 років. Сиділи ми на лавці гуляли: я, мій брат з Одеси, ще троє сусідських хлопців. Всі малі ( років 5-6), а я - найстарша, семилітня, за місяць до школи. Говорили про цигарки і що ніхто ще не спробував. Аж тут проїздить машина, з неї викинули димлячий бичок. Я, недовго думаючи, забираю його й докурюю на очах у шпани. Кашляла й смерділа ще довго, але респектом в їхніх очах користуюсь досі))

6. Безстрашні були: однокласниця жила у багатоповерхівці, ми тоді вже у 5 класі були, навчалися у другу зміну. Я завжди зранку приходила до неї, і, поки батьки на роботі, ми лазили на дах. Щось кричали, виходили на самий краєчок щоб похизуватися безстрашністю. Кидали сирі яйця з даху: на людей, машини і так просто. Колись поцілили дільничному на фуражку, втекли непоміченими, він нас, двох зразкових дівчаток, ні в чому не міг запідозрити, ходив по хлопчачих сім'ях з розборками.

7. Хотіла бути дитячим лікарем, але гралася чомусь у школу. В мене було багато ляльок (12 штук), всі вони сиділи за табуреточками на маленьких стільчиках. Кому не вистачало місця - були покарані й вигнані з класу. 

8. Любила новий рік і зиму. Батько приносив величезну ялину, аж під стелю, триметрову, вона займала половину великої кімнати, ми всі разом прикрашали. Я любила вимкнути світло, увімкнути підсвітку й лежати, фантазувати. Мандаринки,  апельсинки, навіть сирки в шоколаді аж із Києва якось були. А ще робили листівки з тих ялинкових іграшок, що розбилися ненароком. Треба було їх на пилючку подрібнити, вирізати листівку, помазати клеєм та посипати отим пилком. Краса! 

9. На всі свята я підписувала листи усім родичам та друзям, це був мій обов'язок. Я писала список, кого вітатиму, мама виділяла бюджет, я купляла листівочки по списку + 2 запасних. І підписувала. Обов'язково гарно і без помилочок. Родичі досі згадують.

10. Колись полізла рукою у воду, що грілася у відрі кип'ятильником. Мама прала й сказала піти перевірити, чи не нагрілася бува там вода. Ну я рукою й перевірила. Більше так не роблю.

11. Тортури ікрою. Мій дядько нам на подарунки (теж десь під нов.рік) привозив трилітрову банку червоної ікри. І я мала з'їсти хоча би одненьку столову ложку на день. Не любила, відмовлялася, ховала за заварником у кухні, щоб не їсти))

12. Поміняла три школи. Це три різні колективи. Зрозуміла, що для авторитету треба гарно навчатися та нічого не боятися. Особливо з того, що бояться однолітки.

Дякую батькам. Мама мотивувала до навчання, а батько - до сміливості.




Проект "душа назовні", 
гроші можете перевести волонтерам, 
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=524590134723440&id=100015173746469 ;)
30

Комментарии

128.11.18, 14:57

есть. есть такое лицо (с) ))

    228.11.18, 15:01

      328.11.18, 15:06


      але як ти могла не навчитись їздити на веліку?

        428.11.18, 15:12

          528.11.18, 15:15Ответ на 1 от mestor-ша

          есть. есть такое лицо (с) )) драстуйте
          Десь Местор втік, я теж любила його поганяти

            628.11.18, 15:31Ответ на 2 от Андрій1961

              728.11.18, 15:35Ответ на 3 от Каре


              але як ти могла не навчитись їздити на веліку?
              Я мала триколісного "Гном4", тоді був "Зайка 3" з двома маленькими колесами по боках. Згодом купили "Салют", батько вчив їздити, я вже майже сама поїхала, питаю тата "ти тримаєш?", "тримаю" каже. І так кілька разів. Повертаюсь, а він далеко. Я як гепнуся з переляку! Зчесала лікоть, ногу, вимпзалася, ревла . А дівці тоді вже років 8 було. Батько сказав, що більше не вчитиме мене. Я відповіла, що більше не підійду до веліка.
              Мене хлопці возили на рамі або на багажнику, тож все норм було
              І дякую за "дякую"

                828.11.18, 15:36Ответ на 4 от Марін

                  928.11.18, 15:38Ответ на 7 от Міс Марпл


                  але як ти могла не навчитись їздити на веліку?
                  Я мала триколісного "Гном4", тоді був "Зайка 3" з двома маленькими колесами по боках. Згодом купили "Салют", батько вчив їздити, я вже майже сама поїхала, питаю тата "ти тримаєш?", "тримаю" каже. І так кілька разів. Повертаюсь, а він далеко. Я як гепнуся з переляку! Зчесала лікоть, ногу, вимпзалася, ревла. А дівці тоді вже років 8 було. Батько сказав, що більше не вчитиме мене. Я відповіла, що більше не підійду до веліка.
                  Мене хлопці возили на рамі або на багажнику, тож все норм було
                  І дякую за "дякую"
                  доця їздить?

                    1028.11.18, 15:43Ответ на 9 от Марін


                    але як ти могла не навчитись їздити на веліку?
                    Я мала триколісного "Гном4", тоді був "Зайка 3" з двома маленькими колесами по боках. Згодом купили "Салют", батько вчив їздити, я вже майже сама поїхала, питаю тата "ти тримаєш?", "тримаю" каже. І так кілька разів. Повертаюсь, а він далеко. Я як гепнуся з переляку! Зчесала лікоть, ногу, вимпзалася, ревла. А дівці тоді вже років 8 було. Батько сказав, що більше не вчитиме мене. Я відповіла, що більше не підійду до веліка.
                    Мене хлопці возили на рамі або на багажнику, тож все норм було
                    І дякую за "дякую"
                    доця їздить?
                    Вміє. Але то не її. Продали її велік. І роліки. Скейтборд любить.

                      Страницы:
                      1
                      2
                      3
                      4
                      5
                      6
                      7
                      8
                      10
                      предыдущая
                      следующая