Сказати хочу!!!

Добрий вечір, шановне панство!
Почитала стрічку блогів та накрило мене хвильою ностальгії. Та такою, що не можу не висловитися.
Колись у далекому 2010 я відкрила для себе розділ приколів на нашому сайті ай.юа. Особливо вподобала картинки, бо їх так зручно було вставляти в презенетації. Але прийшов день, коли для збереження картинок необхідна була реєстрація на сайті, тому я була змушена завести нік та імейл. Трохи згодом почала щось постити сама. Крім розділу "приколи", відкрила для себе ще "блоги", але вони мене особливо не зацікавили. Мої так звані "замітки" коментувало півтора землекопи, але то мене не обходило.
Прийшов буремний 2013, політика модераторів почала мінятися, багато моїх проукраїнських приколів видалялося, найлегші адмінами перекидалися у блог. Я випадково щось наклікала й вийшла на стрічку блогів, побачила інших різних жителів народу. І читала. Здебільшого мовчки.
На початку 2014 мене перевели на підвищення до столиці, це було за кілька днів до розстрілів на Майдані. Тепер уявіть собі стан тієї 33-річної жіночки: на роботі все по-новому, в столиці своя специфіка, керівництво ближче, підлеглі нові, і кожен з них сам хотів посісти це місце, шалені столичні затори, навігатор тупить, за 500 км від мене закінчує 4 клас рідненька донечка, і моє материнське серце дуже сумує, і на додачу до всього в центрі омріяного Києва "Плине кача по Тисині", якісь виродки в Криму та казна-що в рідному Дніпрі. Забула додати, що близьких друзів я в Києві не мала. Єдиним звичним був сайт ай.юа. І блоги зі звичною сторінкою. Мене тоді дуже підтримали люди. Віскарь, Хельга, АльКазлов, Мідна Феєчка, Золотко, Лана Скала, Гала, Любомирчик, Татоша, Помадка, Ланц, ще були люди, і багато, перепрошую, якщо раптом когось забула. Коли мені подобався чийсь коментар - я тикалася в друзі, зазвичай ніхто не відмовляв. Звісно, нікому не скаржилася на самотність, але в ті 3-4 міс айка замінила мені сім'ю та друзів.

..................

Тепер блоги стали іншими. І я не про інформаційне наповнення, бо інформацією стрічку наповноюємо самі хто чим хоче.
Блогери стали інші, ми з вами, ти і я, і вона, і він. Коли це сталося, дорогенькі? Ви ж нормальні були: гостинні, привітні, позитивні. І я теж на масовій хвилі міркую, френдити ту жіночку з обмеженими можливостями чи ні... Мені що, шкода місця у френд-листку? Ну буде діставати - завжди ж можна видалити. Це через засилля "нових-старих" незрозуміло яких особистостей, що не зізнаються, ким були раніше? Чи через Змєєловів, що зробили зухвале матюче хамство майже трендом? Чи через Мілєдь ми зачерствіли? Боїмося, що нас зурочить по інтернету тьотя-ексгібіціоністка з діабетичною енцефалопатією?

Дякую, що прочитали. Всі питання з попереднього абзацу риторичні та спрямовані перш за все до себе. Написала й відпустило.

А взагалі-то мій вечір сьогодні отакий
http://photo.i.ua/user/4959475/490057/15127768/
Розігнала всіх по таборах-чергуваннях та відпочиваю.
Тим, хто сюди дочитав, бажаю гарних вихідних. Я знаю, ми білі та пухнасті, просто прихворіли чомусь трохи.
ПиСи. ДЯКУЮ, що свого часу прийняли мене такою, як є!

Прошу увімкнути фантазію (трохи оновлено)

та уявити, що ви - мужчина в розквіті сил і ні в чому не маєте потреби. Але маєте нервову роботу зі 100 особами у підпорядкуванні та улюблене місце відпочинку - ліс.
Так от, плєдік хендмейд якого кольору хотіли би отримати на подарунок?
1. Сіренький


2. Синенький
 

3. Темно-бузковий.


4. Зелененький.



Аргументувати можна в коментарях. І дякую за ваш щирий голос kiss

35%, 22 голоса

13%, 8 голосов

8%, 5 голосов

44%, 27 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Паскотема, забраковане умовами конкурсу

Замість епіграфу))
Світлина від Так люблю той Львів, що бракує ми слів.

Ось, власне, моя творчість


А оця світлина мала бути конкурсною)

Нині досмажується ще порція ковбасок, мультиварка дотушковує голубці, завтра беремо залишки пасочок та французський коньячок - і в дводенний загул  поїдем з родичами поспілкуємся.

Гарних всім вихідних kiss

Про задрану спідницю

Була в нас у школі дівчинка, всі її звали Шмонька, хоча на зошитах писалося Наталка. Її всі хлопці тролили, нині це зветься булінгом. Кричали "Шмонька, покажи ляшку" або спеціально задирали їй плаття, вона десь плакала по кутках. В чому причина того тролінгу, я вже не пригадаю. В класі було 12 хлопців та 6 дівчат, такий собі колектив розбишак. Я гарно навчалася, але якось так сталося, що була лідером класу. Коли хлопці щось творили, мене викликала завуч і казала "повпливай". До того булінгу Шмоньки мені не було ніякого діла, але чомусь колись її мама прийшла до моєї на роботу, плакала й просила, щоб моя мама вплинула на мене, а я на хлопців. Вдома була серйозна розмова. Я тоді відморозилася й сказала своїй мамі, що нічого не можу вдіяти. Хоча могла, мабуть. З нового навчального року мене перевели в іншу, найкращу школу міста, "щоб дитина отримувала знання, а не дебілами верховодила".
З тих пір минуло років 27, а мені досі соромно. Наталка працює реалізатором на базарі, часто її бачу. Вона не вітається, наче ми не знайомі. А я увесь час хочу підійти перепросити, але чомусь не роблю того.

Це ж просто подарунок якийсь... (відредаговано двічі)

Найкреативніший подарунок мені сьогодні пєчальная лошадь зробила ura




Всім, хто вітав, дякую. Ваші подарунки, листівки, коментарі та привітання дуже дорогі моєму серденьку. Люблю вас, Люди!

Оскільки вже вечір,  весна і все таке - легеньких вам закусочок)

Результат пошуку зображень за запитом "фруктова тарілка"

Результат пошуку зображень за запитом "фруктова тарілка"

Результат пошуку зображень за запитом "фруктова тарілка"

Результат пошуку зображень за запитом "гора шампанського"

ПиСи.
Ось!!!!!!!! Мегакруто! І знову мені на днюху! Лавров нервово закурив))))




ПиСи 2. Вісмуту бомбить пукан: кляне мене в чатіку lol


Раптом шукатимете

То я флешмоблю
http://blog.i.ua/user/6314888/2213426/


Знайдете у фб та вайбері. Ну, або тут в чаті, якщо пощастить.

Смєрть сралєна

Були.
Зал заповнений на 95%. Аудиторія відрізняється від тих, хто зазвичай ходить до кінотеатру. У всіх, в кого вдивлялася, розумні очі. Фільм 16+. Моя доня була, мабуть, наймолодша у залі, люди досить здивовано дивилися на таку юну глядачку.
Про фільм: гарненько стібонулися з москалів. Мабуть, я звикла, що фільми про сралєна зазвичай інші: сумні та страшні. А тут гарний англійський чорнючий гумор-карикатура на савєцку верхівку тих часів. Ідіть обов'язково. Не пошкодуєте. В інеті написано, що фільм у прокаті до 7 лютого, тож покваптеся ;)
Гарного перегляду!)

Моя зима)) (доповнено трохи текстом та фотками)

Зима, здається, 86 року: снігу навалило багацько, батько відкидав у дворі й за воротами нагорнув величезний кучугур, метрів зо три заввишки. Було в мене два друга: брати Славік та Сергій, з тих друзів, що їх не обирають, а просто поряд живуть. Вони приходили до мене на ту кучугуру гратися, ми й бабу ліпили, й на санчатах спускалися, і взагалі було весело. Ще брали мою собачку молоду німецьку вівчарку Альфусю й запрягали в санчата, а вона хвацько нас вивертала у сніг, бо неїздова.
Якогось разу мене Славко з теї кучури біля двору скинув з гірки прямо в спину, летіла головою в твердий дряпучий наст, ревла на всю вулицю, мама забрала додому, сушили речі, мене спати поклали під дві ковдри, личко йодом мазали. Увечері піднялася температура. Мама працювала главбухом, був якийсь річний звіт, то на лікарняному сидів зі мною Батько. Це була найкрутіша моя болячка: поки температура, то, звісно, дискомфорт і лікували як усіх аспірином та молоком з содою, після нього так прикольно ригається шматочками. А найулюбленіші татусикові ліки - липовий чай та дитячий крем, а мамочкини - гірчичники на всю ніч та парення ніг.  Як попустило, Батько мене водив "на льод", бо поряд було болото замерзле, а ще - в ліс на зимові шашлики. Коли морози були аж надто великі - ми сиділи вдома, і я читала татові вголос щодня по розділу "Пригоди Незнайка та його друзів", так я навчилася читати вже не по складах, а плавно. А ще теї зими батько віз мене на санчатах, послизнувся й поламав ногу. Тоді вже я з ним сиділа вдома та допомагала, поки мама приходила з роботи.
Зазвичай новий рік у нас святкували, ставили ялинку високу, триметрову, аж до стелі, ми з сестрою її прикрашали, а батько ставав на табуреточку й чіпляв верхівку. Прикрашали іграшками, і цукерками, і горішками, і мандаринками. Я любила облаштовувати під ялинкою собі кубло, стелила ковдру, вимикала верхнє світло та гралася під світлом гірлянд-шишечок. Приходили гості: і бабусі з дідусями, і куми, і родичі, багато діточок. Всі несли смаколики, треба було обов'язково похвалити чужий холодець, щоб нікого не образити, хоча ясно ж було, що краще мамуньки ніхто не готує. Мама завжди на таке свято робила торт з масляним кремом, батько збивав вінчиком до масла рідину з варення, якісь есенції, горішками прикрашали. Дотепер не їла смачнішого тортику, ніж мамин.
А одного року святкували новий рік у бабусі з дідусем, ми жили поряд, на сусідніх вулицях, городи в нас сходилися, тому ходили туди стежкою. І того року прямо на свято, прямо опівночі до нас, діток, прийшов справжній Дід Мороз! І подарував ляльку - таку класну, як справжнє немовля, і соска в ляльки була, і пляшечка для суміші. А ще - лижі, дві пари, менші мені й дорослі для сестри, ми проклали до бабусі лижню й каталися майже всю зиму, бо сніг лежав довго. Шкода, батько не побачив того Мороза, бо якраз курити ходив. 
Ми з татусиком smilesmile Мама казала на нас "два портрети".

Навесні був паводок, розлилася наша Самара на увесь ліс, до води було пройти метрів 50. Ми з батьком та його другом на моторному човникові каталися, дорослі рибалили. Не згадаю, чи ловили щось, чи так вудки закидали з човна. Якраз тоді батькові гіпса зняли, і ми такі щасливенні були.

Про садочок допишу: там було нецікаво, бо завжди чимось намагалися напружити: я мала найкращу дикцію та пам'ять у групі, тому отримувала всі ключові ролі (Снігурка, Царівна-Лебідь, Ведуча тощо), "в кущах" сніжинкою відсидіти не вдавалося lol


Передаю вам привіт, світлина зроблена тридцять з гаком років тому, а пам'ятаю, як наче щойно, ту мить.
Треба завтра піти до церкви, замовити сорокоуст, щоб Батькові там легко жилося в Царстві Небесному.

Серіальна тема

Привіт, шановне панство!
Я тут вперше після "Теорії брехні" серйозно присіла на "Вічність"
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Вічність_(телесеріал)
Перший сезон переглянула за півтори доби. Хочу ще. Вікі пише, що після першого сезону більше не знімали. То є так чи ні?
Раптом хто має лінк на другу та інші частини - буду рада отримати.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
59
предыдущая
следующая