Україна має статус ядерної держави!



Його величність Твітер може підтвердити, що вчора 27 вересня мій останній запис у ньому був наступного змісту: "Все - йду спати: зробив Україні статус ядерної держави, отже начебто день не змарнував."

Мій друг Жорж Дикий любить повторювати: - В кожному жарті є доля правди, але і в кожній правді є доля жарту.

Тому можете сприймати хто як хоче всі мої правдиві побрехеньки, але знаєте, коли сповна уповноважені люди починають корчити дурників, що навіть звичайні не надто утаємничені у світову дипломатію люди бачать брехню і фальш, то де інші фахівці? Чим вони займаються? Маю на увазі Міністерство закордонних справ України, як і політологів та інших ідеологів, що базікають про всяку дурню і не бачать простих очевидних речей.

Для прикладу, де заява від будь-кого з наших державних структур на звинувачення у відповідальності України за збитого російськими фахівцями-військовими з надсучасного Зенітно-ракетного комплексу "Бук" малоазійського авіалайнера? Чітка офіційна юридично і фахово обгрунтована заява - де? Немає. Чому?!

Те, що українські військові не могли цього злочину зробити навіть помилково, говорить той факт, що під час Антитерористичної операції взагалі жодного разу (жодного разу!) не застосовувалися будь-які ЗРК з боку українських державних сил, тому що не було цілей для того. В небі літали виключно літаки АТО! Потреб у ЗРК не було, тим паче такого класу, як "Бук".  Тільки терористи і то не з місцевих, а виключно з підготовлених і досвідчених воєнспеців зі збройних сил Російської Федерації мали і використовували подібне озброєння. Про ЗРК "Бук" взагалі навіть можна визначити поіменно, хто це був - настільки то є унікальні фахівці. То в чому питання? Де? Де документи УКРАЇНСЬКОГО СЛІДСТВА по цій катастрофі? Немає.

Дивним чином всі зайняті не конкретикою, а якимись абстракціями включно до того, що за будь-яких варіантів винувата тільки Україна, бо це її повітняний простір і вона за нього відповідає. Перепрошую, але коли лівійські терористи підірвали авіалайнер в небі Великобританнії, ніхто навіть не заікнувся про відповідальність англічан в цій авіакатастрофі. Чому наші дипломати, політики і політологи мовчать про подібні світові преценденти? На якого біса ця свора паразитів? Десь хтось з простих користувачів Інтернету починає рокривати всю правдиву картину подій та варіанти наслідків для України, а з державних і вищих політичних кіл - ні мур-мур, загальні фрази і сором'язливі образи: - Ах, як таке можна було подумати про нас, щоб ми щось десь чогось...

Приблизно так само я і став тим, хто зробив Україну державою з ядерним статусом, тому що жодного розумного прояву ініціатив та заяв з боку державників України не чув і напевно що не почую. Але ж це як кажуть і коню зрозуміло, що коли договір розірвано і не укладено іншого, то автоматично (автоматично!) відновлюється ситуація "статус кво" на момент укладання договору. Такою є загальна правова норма! Не може такого бути, що одна сторона розірвала угоду, а інша і далі її виконує, бо вважає угоду чинною і все. Якщо будь-яка зі сторін відмовляється офіційно чи просто за фактом її порушення від угоди - значить угода припиняє свою дію! Все, іншого не дано. І сторони набувають статусу, який мали на момент укладання угоди, а далі вже можуть судитись і передомовлятись.

В Будапешті була угода поміж Україною і Російською Федерацією про те, що держава України відмовляється від статуса ядерної та віддає всю, абсолютно всю наявну на її території ядерну зброю РФ в обмін на гарантіїї повного захисту державного суверенітету України та цілісності її кордонів, убезпечення від будь-яких агресивних посягань як політичними впливами, так і військовим чином. Дві сторони домовлялись, а гарантами домовленості виступили США та Великобританія, як дві світові ядерні держави - наголошую, що це не учасники угоди, а її гаранти і свідки. З ними Україна не домовлялась про свою територіальну та державну безпеку - договір про це був виключно з РФ. Кому передавалась вся зброя - той і відповідає. Все правильно. Як і правильно, я вважаю, що Україна майже демілітаризувалась, тому що для чого утримувати армію маючи поряд такого могутнього гаранта безпеки? Погодьтесь, що ніхто навіть уявити не міг, що агресором стане саме гарант безпеки. Проте так сталося.

Тепер маємо те що маємо: угоди немає. Її знищено і прямими заявами, і діями РФ, а значить Україна так само позбавляється всіх зобов'язань по цій угоді і має повне право повернути собі статус ядерної держави. Самої ядерної зброї вже, ясна річ, не повернути, але погодьтесь, що і сам-по-собі статус ядерної держави є досить знаковою величиною, тому що він надає нам право у будь-який момент виробляти і мати ядерну зброю! А це вже не хухри-мухри в світовому міждержавному процесі: статус ядерної держави.

Таким чином вітаю всіх: Україна є ядерна держава!

Богдан Гордасевич

100%, 11 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Гаплик Леніну в Харкові!





Опубліковано 28 вер. 2014

ВИДЕО самого падения! Только что записал! 28.09.2014! Ленинопад, В Харькове снесли! Сори что без звука. Я только предоставляю информацию. Если благодарны за информирование - ставьте лайк, буду писать дальше. ПРАВДИВОЕ ОНЛАЙН ТЕЛЕВДЕНИЕ!

Прощались з героєм на колінах



На Старосамбірщині, що у Львівській області, односельці на колінах вшанували загиблого бійця в АТО

В с.Сушиця Старосамбірського району Львівської області на колінах вшанували пам'ять загиблого бійця одеського спецбатальйону «Шторм» Степана Петровського, якого саме ввозили в його рідне село.

Все це відбувалося під "Плине кача...". Хлопець загинув на Луганщині. Тіло перевезли в рідне село Сушиця у Львівській області. Кожен житель вийшов назустріч бійцю і став на коліна.



«Суцільні гідність і повага, до живих і до мертвих. Прекрасні, гідні люди, біля кожної хати ідеальний порядок. Людям, які привезли "нашого Стьопку" вони з такою ж гідністю без істерики говорять "якщо ви нам привезете ще десятьох, ми все поїдемо в Київ», - пише на своїй сторінці у Фейсбуці одеський журналіст Віра Запорожець.

Друзі хлопця пишуть, що він кілька тижнів тому поступив на шостий курс ЛНУ. Він мріяв про диплом і власну родину.


Відео знято з автомобіля показує, як на протязі більше трьох кілометрів стоять жінки, чоловіки, люди літні та діти, молодь на колінах, з українською символікою і зі сльозами на очах.

Цей вияв солідарності показує велику пошану до бійця, який пішов захищати рідну землю, рідну сім*ю, нашу Україну.

Слава герою, Степану! Слава йому за те, що оберігав нас і слава батькам, що народили і виховали ЛЮДИНУ



http://myzhovkva.com/news/1957

Читаючи спогади академіка Георгія Арбатова

Читаючи спогади академіка Георгія Арбатова, що був одним з розумних кремлівських царедворців за Хрущова та Брежнєва, натрапив у його "Свидетельство современника"  на повне дежавю сучасності, тому подаю просто сторінки з книги без особистого коментування за принципом латинського прислів'я, що "для розумного сказано досить"

Текст (якість не дуже, але то не ружжо, щоб все блищало, - прочитати можна, хто забажає)



А тепер контекст





100%, 10 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Стани станів

Стани станів



Вступ

Обговорення про сучасні стани різних державних, політичних і соціальних станів українського суспільства я б хотів розпочати від означення методології мого аналітично дослідження, яке я фактично запозичаю у Нікколо Макіавеллі, а саме: «раціо» навіть щодо «емоціо». Тобто я відкидаю поняття «партійності літератури» запроваджене Леніним (і ще безліч ким), де все тотально підводилось під один копил: «так треба для нашої справи», тобто інакше кажучи: об'єктивна суб'єктивність. А простіше кажучи: все трактую так, як хочу, бо треба, щоб саме так було. Йде принципова установка, щоб всю об'єктивну реальність звести до якоїсь суб'єктивної концепції і тим її утвердити. Я ж навпаки хочу досягти суб'єктивної об'єктивності, тобто я наперед знаю, що неможливо уникнути особистої психічної упередженості в своєму дослідженні просто тому, що це неможливо для однієї особи. Ще колегіальний твір людей різних світоглядних позицій може вийти на більш-менш узагальнену об'єктивність, але не одна людина. Власне тому я не зарікаюсь наперед щодо свого абсолютного нейтралітету, а декларую своє суб'єктивне бажання намагатись бути об'єктивним в своїх аналітичних роздумах та висновках. Щоб прояснити на прикладі, як це виглядає, я звернусь до моєї улюбленої біблійної притчі про царя Соломона і двох жінок, що судилися за право материнства на дитину.

Притчу про суд царя Соломона я вже використав у своїх роздумах «Сучасність і "Правитель" Нікколо Макіавеллі» (http://blog.i.ua/community/1925/1072641/), де хотів підкреслити головні критерії влади: вольову послідовність в насильстві заради справедливості. Будь-якій владі апріорі надано право вчиняти насильство над іншими, а основою цього права на насильство є справедливість. Тоді я обмежився тими положеннями, бо вони і розглядались щодо твору про функції влади. Тепер я хочу дещо в іншому ключі розглянути притчу, тому що всі, як на мене, мають упереджену впевненість, що дитина дісталась фізіологічній матері, не турбуючись про докази, яких дійсно немає. Чим можна довести, що присуд царя Соломона стосувався саме фізіологічної матері? Нічим! То ми собі так здогадуємось і все. Але погляньмо глибше в конфлікт: дві жінки сперечаються щодо права на материнство. Яким чином виникла подібна ситуація? Варіантів може бути безліч у тому числі з причин релігійних чи корисливих, але я пропоную взяти до розгляду моральний варіант: жінки просто хотіли мати цю дитину заради неї самої.
Наступний етап: а чому виник конфлікт? Маємо всі підстави стверджувати, що правдива мати, яка дійсно народила дитину, не дуже ретельно за нею доглядала, тому інша жінка споглядаючи за покинутою немічною дитинкою пройнялася жалем і співчуттям до неї й стала її доглядати з тією ретельністю, з якою б насправді мала це робити мати фізіологічна, але не робила того. За тим нерідна мати вирішила взагалі забрати дитину до себе назовсім, і  аж тоді нерадива рідна мати схаменулась і стала намагатись повернути собі дитину, але було пізно і їй дитини не віддали, тому вона  і змушена була звернутись до суду. Колізія для суду надскладна: свідки переважно бачили дитину під опікою нерідної матері, а з рідною матір'ю навпаки ніхто не бачив – про що неважко здогадатись. Але жодна з жінок не хоче поступитись і таким чином справа доходить до самого вищого рівня – суду в царя Соломона. Присуд його відомий: «Раз жодна з жінок не зрікається права на материнство і довести протилежне неможливо, то наказую розрубати дитину навпіл і дати кожній з жінок її частину»
 Як я вже зазначав у роздумах над трактатом Макіавеллі: всі доконано знали, що наказ буде виконано однозначно, як знали, що порушника буде жорстоко покарано за злочин викрадення чужої дитини. І тоді одна з жінок визнає себе отим злочинцем-крадієм, чим врятувала життя дитині. І саме їй за цей героїчний вчинок цар Соломон віддає дитину, а іншу жінку, ясна річ, – покарано. Справедливість встановлено, але одразу виникає ряд запитань.
Спитатись, чому фізіологічна мати, яка вже один раз зреклася дитини заради своїх особистих інтересів, не зробить це так само і тепер, а раптом визнає себе винною і добровільно прийме на себе кару?
Так само спитатись: якщо інша жінка, яка вже раз порятувала дитинча, – чому вона не зробить цього і вдруге?
Нарешті не так запитання, як висновок: а з якою матір'ю дитині буде ліпше жити: з рідною чи з тією, що готова пожертвувати власним життям заради неї?
Традиційно ми поєднуємо ці поняття, бо в основній масі так і є в житті, але ж бувають і винятки, а тому я особисто вважаю, що цар Соломон справедливо віддав дитину тій жінці, яка готова була піти на великі жертви заради неї, а чи це була справді рідна чи нерідна мати – то достовірно знає хіба що один єврейський бог, але не ми з вами.

Таким чином я сподіваюсь моя методологія подальших дописів всім стала зрозуміла, а завершити цей розділ я б хотів зверненням до сучасних моментів нашого суспільного життя, зокрема мене надзвичайно злостять закиди різних «надправовірних патріото-ідіотів», що всі-всі біди українців походять від того, що «при владі в Україні знаходяться не українці» – цей допис і є моя відповідь на подібні бздури.   
       
Богдан Гордасевич

19:57 27.09.2014

Що ми світкуємо офіційно

Перелік державних свят та днів загальнонаціонального значення, релігійних свят, пам'ятних дат та ювілеїв видатних діячів України у 2014 році, заходи з відзначення та проведення яких потребують висвітлення державними засобами масової інформації



 1. Державні свята та дні загальнонаціонального значення

1.1. Новий рік 1 січня 2014 року
1.2. День Соборності та Свободи України (Указ Президента України від 30.11.2011 № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят») 22 січня 2014 року

1.3. День захисника вітчизни 23 лютого 2014 року (Указ Президента України від 23.02.1999 N 202/99)

1.4. Міжнародний жіночий день (Міжнародний день прав жінок і миру) 8 березня 2014 року

1.5. День Перемоги у Великій Вітчизняній війні 9 травня 2014 року

1.6. День Конституції України 28 червня 2014 року

1.7. День проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня 2014 року

1.8. День Державного Прапора України (Указ Президента України від 23.08.2004 №987/2004) 23 серпня 2014 року

1.9. День Незалежності України (Постанова Верховної Ради України від 20.02.1992 №2143-ХІІ) 24 серпня 2014

1.10. День знань 1 вересня 2014 року

 
2. Релігійні свята
 

2.1. Різдво Христове 7 січня 2014 року

2.2. Свято Пасхи, дня Воскресіння Христового 20 квітня 2014 року

2.3. Свято Трійці 8 червня 2014 року


3. Пам’ятні дати та ювілеї видатних діячів України


3.1. 100 років з дня народження Збанацького Юрія (Григорій) Оліферовича, українського письменника, кінодраматурга, Героя Радянського Союзу, лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1914-1994) 1 січня 2014 року

3.2. 75 років від дня народження Валерія Васильовича Лобановського (1939-2002), відомого українського футболіста і тренера 6 січня 2014 року

3.3. 180 років з дня народження Руданського Степана Васильовича, українського поета, фольклориста (1834-1873) 6 січня 2014 року

3.4. 60 років з дня утворення Черкаської області (Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 293-VII Про відзначення 60-річчя утворення Черкаської області») 7 січня 2014 року

3.5. 90 років з дня народження Параджанова Сергія Йосиповича, вірменського і українського кінорежисера, народного артиста УРСР, лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1924-1990) 9 січня 2014 року

3.6. 75 років утворення Запорізької області (Постанова Верховної Ради України від 04.07.2013 № 419-VII «Про відзначення 75-річчя утворення Запорізької області») 10 січня 2014 року

3.7. 75 років утворення Кіровоградської області (Постанова Верховної Ради України від 19.09.2013 № 610-VII «Про відзначення 75-річчя утворення Кіровоградської області») 10 січня 2014 року

3.8. 75 років утворення Сумської області (Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 297-VII «Про відзначення 75-річчя утворення Сумської області») 10 січня 2014 року

3.9. 80 років від дня народження Леоніда Макаровича Кравчука (1934), першого Президента незалежної України (Розпорядження Кабінету Міністрів України №591-р від 3 липня 2013 року)

3.10. 95 років із дня заснування Книжкової палати України (1919) 24 січня 2014 року

3.11. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту 27 січня 2014 року

3.12. 175 років з дня народження Чубинського Павла Платоновича, українського фольклориста, етнографа і поета (1839-1884) (Постанова Верховної Ради України « Про відзначення 175-річчя з дня народження Павла Чубинського № 705-VІІ з 20 листопада 2013 року) 27 січня 2014 року

3.13. День пам’яті Героїв Крут (1918) 29 січня 2014 року

3.14. 1050 років з дня смерті Ярослава Мудрого (бл. 978-1054), Великого князя, державного діяча і просвітителя Київської Русі 2 лютого 2014 року

3.15. 150 років з дня народження Самійленка Володимира Івановича, українського поета, драматурга, публіциста, перекладача (1864-1925)(Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 150-річчя з дня народження Володимира Самійленка» № 702- VІІ з 19 листопада 2013 року) 3 лютого 2014 року

3.16. 70-та річниця визволення міста Орджонікідзе Дніпропетровської області від німецько-фашистських загарбників (Постанова Верховної Ради України від 17.09.2013 № 577-VII «Про відзначення 70-річчя визволення міста Орджонікідзе Дніпропетровської області від німецько-фашистських загарбників»)4 лютого 2014 року

3.17. 70-та річниця визволення міста Нікополя Дніпропетровської області(Постанова Верховної Ради України від 17.09.2013 № 576-VII «Про відзначення 70-річчя визволення міста Нікополя Дніпропетровської області від німецько-фашистських загарбників, здобутого в результаті проведення наступальної Нікопольсько-Криворізької операції військами 3-го і 4-го Українських фронтів») 8 лютого 2014 року

3.18. 110 років від дня народження Данила Павловича Скоропадського (1904-1957) українського громадського та політичного діяча 13 лютого 2014 року

3.19. 440 від часу видання Іваном Федоровим «Апостола» - першої друкованої книги в Україні (1574) 15 лютого 2014 року

3.20. Міжнародний день рідної мови 21 лютого 2014 року

3.21. 100 років від дня народження Євгена Степановича Березняка (1914-2013), Героя України, ветерана Великої Вітчизняної війни, рятівника міста Кракова від фашистських окупантів (Постанова Верховної Ради України №703-VIІ від 20.11.2013 року)

3.22. 155 років з дня народження Шолом-Алейхема (справж. Рабинович Соломон Нохумович), українського єврейського письменника (1859-1916) 2 березня 2014 року

3.23. 100 років з дня народження Сергєєва Володимира Григоровича, академіка Національної академії наук України, керівника Харківського науково-виробничого об’єднання «Хартрон» та головного конструктора систем управління ракет і космічних апаратів (1914-2009) (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 100-річчя з дня народження академіка Національної академії наук України Володимира Григоровича Сергєєва № 706-VII з 20 листопада 2013 року)5 березня 2014 року

3.24. 200 років від дня народження  Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета, художника, мислителя (Указ Президента України від 11 квітня 2012 року № 257/2012 «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка», Постанова Верховної Ради України від 19.06.2013 № 340-VI «Про підготовку та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка») 9 березня 2014 року

3.25. 205 років від дня народження Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852), російського та українського письменника 1 квітня 2014 року

3.26. День Чорнобильської трагедії (1986) 26 квітня 2014 року

3.27. Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни 8-9 травня 2014 року

3.28. 165 років від дня народження Панаса Мирного (справж. —Панас Якович Рудченко) (1849—1920), українського письменника 13 травня 2014 року

3.29. Всесвітній день телекомунікацій та інформаційного суспільства 17 травня 2014 року

3.30. 135 років з дня народження Петлюри Симона Васильовича, українського політичного, громадського і військового діяча, журналіста, Голови Директорії Української Народної Республіки та Головного отамана військ Української Народної Республіки (1879-1926) 22 травня 2014 року

3.31. День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження 31 травня 2014 року

3.32. Міжнародний день захисту дітей 1 червня 2014 року

3.33. День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні 22 червня 2014 року

3.34. День Хрещення Київської Русі 28 липня 2014 року

3.35. 180 років тому було відкрито Київський університет (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) (Указ Президента України від 8 липня 2013 року № 372/2013 «Про відзначення 180-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка») 28 липня 2014 року

3.36. 165 років від дня народження Олени Пчілки (1849-1930), української письменниці, фольклористки, етнографа 29 липня 2014 року

3.37. 100 років від початку Першої світової війни (1914-1918) 1 серпня 2014 року

3.38.160 років від дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької (1854-1934), українська актриси, громадської діячки 4 серпня 2014 року

3.39. 170 років з дня народження Рєпіна Іллі Юхимовича, всесвітньовідомого художника, майстра реалістичного пейзажу (1844-1930)(Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 170-річчя з дня народження Іллі Рєпіна № 707-VII з 20 листопада 2013 року) 5 серпня 2014 року

3.40. 90 років від дня народження Павла Архиповича Загребельного (1924-2009), українського письменника 25 серпня 2014 року

3.41. 245 років від дня народження Івана Петровича Котляревського (1769-1838), українського письменника, 205 річниця виходу у світ окремої книжки «Вергилиева Энеида на малороссийский  язик переложенная И.Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу пружних изданий»  9 вересня 2014 року

3.42. 120 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956), українського режисера, письменника (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 120-річчя з дня народження Олександра Довженка № 574-VII з 17 вересня 2013 року) 10 вересня 2014 року3.43. 150 років від дня народження Павла Арсеновича Грабовського (1864-1902), українського поета, публіциста 11 вересня 2014 року

3.44. 150 років від дня народження Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913), українського письменника (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 150-річчя з дня народження Михайла Коцюбинського» № 573-VII з 17 вересня 2013 року) 17 вересня 2014 року

3.45. 110 років від дня народження Бажана Миколи Платоновича, українського поета, державного і громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці, заслуженого ді­яча ми­стецтв Грузинської РСР, заслуженого діяча науки УРСР, лауреата Ленінської, державних премій СРСР, УРСР, Грузинської РСР (1904-1983) 9 жовтня 2014 року

3.46. 70 років від дня визволення України від гітлерівських військ(Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 299-VII «Про відзначення 70-річчя звільнення України Червоною Армією від фашистських загарбників») 28 жовтня 2014 року

3.47. День української писемності та мови 9 листопада 2014 року

3.48. 125 років з дня народження Вишні Остапа (справж.- Губенко Павло Михайлович), українського письменника-сатирика і гумориста (1889-1956) 13 листопада 2014 року

3.49. День працівників радіо, телебачення та зв'язку 16 листопада 2014 року

3.50. День пам'яті жертв голодоморів 22 листопада 2014 року

3.51. 360 років від дня народження Данила Апостола (1654-1734), українського військового і державного діяча 14 грудня 2014 року

3.52. 850 років місту Жидачеву Львівської області — одному з найдавніших міст Львівщини (Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 298-VII «Про відзначення 850-річчя заснування міста Жидачева Львівської області)

3.53. 110 років від дня народження Миколи Васильовича Девдюка (1904-1991), майстра гуцульського різьбярства (Постанова Верховної Ради України №698-VII від 19.11.2013 року)

3.54. 25 років від часу виведення радянських військ з Афганістану лютий 2014 року (Постанова Верховної Ради України від 20.06.2013 № 344-VII «Про відзначення в Україні 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану»)

3.55. 70 років з часу депортації кримськотатарського народу (18-20.05.1944)

3.56. 200 років з дня народження Джона Джеймса Юза – британського гірничого інженера, засновника міста Юзівки (тепер - місто Донецьк) (1814-1889) (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 200-річчя з дня народження Джона Джеймса Юза» № 289- VII з 21 травня 2013 року)

 http://www.knpu.gov.ua/announces

13%, 1 голос

88%, 7 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українські визначні дати за вересень

Все менше буваю тут, бо пішла суцільна русифікація у товаристві про Україну! Цитую: "
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.
Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику. "
Панове блогери, дуже прошу вас бути відпочатку українцями!
Перекладайте українською матеріали і залишайте посилання на першоджерела.

ВЕРЕСЕНЬ

1.9.1722.     Народився великий український філософ Григорій Сковорода.
1.9.1939.     Початок Другої світової війни.
1.9.1867.     Помер Опанас Маркович - видатний український фольклорист, етнограф, член Кирило-Методіївського Братства.
2.9.1881.     Помер письменник Іван Вагилевич.
3.9.1709.     Помер гетьман Іван Мазепа на еміграції у Варниці біля Бендер.
5.9. 911.      Договір князя Олега з греками.
5.9.1676.     Заслання гетьмана Петра Дорошенка в Сибір.
5.9.1864.     Народився письменник Михайло Коцюбинський.
6.9.1673.     Гетьман Петро Дорошенко здобув Кам'янець-Подільський.
7.9.1805.     Народився письменник Олекса Стороженко.
7.9.1921.     Згинула Віра Бабенко разом із 62 повстанцями.
7.9.1984.     Помер Патріярх ПУКЦ Йосиф Сліпий.
9.9.1769.     Народився український письменник Іван Котляревський - батько нової української літератури, автор "Енеїди", "Наталки Полтавки" й "Москаля чарівника".
9.9.1863.     Народився український письменник Борис Грінченко.
10.9.1919.     Договір у Сан Жермен коло Парижу.
11.9.1894.     Народився Олександер Довженко - видатний український кінодраматург, режисер і письменник.
11.9.1910.     Помер Василь Доманицький - український літературознавець і фольклорист.
12.9. 957.     Гостина княгині Ольги в Царгороді.
12.9.1875.     Народився Олександер Кошиць - композитор.
12.9.1903.     У Полтаві відкрито пам'ятник Іванові Котляревському.
12.9.1947.     Перші рейдуючі відділи УПА пробилися в Західню Европу.
12.9.1979.     Помер у Львові видатний український композитор Станислав Людкевич.
13.9.1834.     Народився Анатоль Свидницький - український письменник-реаліст, автор повісті "Люборацькі".
15.9.1804.     Народився   Михайло   Максимович   - український історик, етнограф і літературознавець
15.9.1916.     Відозва Загальної Української Ради в Галичині до публічної світової опінії з осудом московської імперіялістично-шовіністичної політики.
16.9.1653.     Помер у Сучаві Тиміш Хмельницький, син гетьмана Богдана Хмельницького.
16.9.1658.     Гадяцький договір із Польщею.
17.9.1945.     Згинув Галина-Київський - член Проводу ОУН, теоретик української визвольно-революційної боротьби.
17.9.1864.     Народився письменник Михайло Коцюбинський.
18.9.1640.     Церковний Собор у Києві прийняв "Ісповідання Православної Віри" митрополита Петра Могили.
18.9.1841.     Народився науковець і публіцист Михайло Драгоманов.
18.9.1877.     Помер Осип Максимович Бодянський - видатний український письменник, етнограф, видавець стародавніх слов'янських історичних праць, зокрема "Історії Русів".
19.9.1903.     Помер буковинський поет Сидір Воробкевич.
20.9.1947.     Загинув на Закерзонні Ярослав Старух - Крайовий провідник ОУН на ЗОЗУ.
21.9.1953.     Помер Климент Васильович Квітка - український фольклорист і музиколог, чоловік Лесі Українки.
21.9.1944.     Помер у Канаді визначний український диригент і композитор Олександер Кошиць.
22.9.1835.     Народився Олександер Потебня - видатний український мовознавець, літературознавець і етнограф.
28.9.1866.     Народився Михайло Грушевський, голова УНРади, автор великої історії України.
30.9.1930.     Загинув з рук польської поліції Юліян Головінський - крайовий комендант УВО.


100%, 24 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Верховна Рада України розірвала московські кайдани!

У ВІВТОРОК, 16 ВЕРЕСНЯ 2014 РОКУ, ВІДБУЛИСЯ ПЛЕНАРНІ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ СЬОМОГО СКЛИКАННЯ.



Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов, відкривши ранкове засідання, зазначив, що сьогодні у Верховній Раді історична подія: о 12.30 розпочнеться розгляд питання про ратифікації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яке "є стратегічним для України". За його словами, народні депутати будуть працювати в прямому ефірі основних телеканалів України.

О.Турчинов також повідомив, що о 13-ій годині буде пряме включення з Європейським парламентом, разом з яким Верховна Рада синхронно ратифікує Угоду.

Далі пленарне засідання відбувалося у закритому режимі.

Під час засідання народні депутати в закритому режимі прийняли в цілому законопроекти про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей (реєстр. №5081) і про недопущення переслідування та покарання осіб - учасників подій на території Донецької та Луганської областей (реєстр. №5082).

З 12 години 30 хвилин пленарне засідання проходило у відкритому режимі.

Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов повідомив, що в пленарному засіданні беруть участь Президент України Петро Порошенко, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, члени Кабінету Міністрів.

О.Турчинов зазначив, що зараз буде розглядатися питання, яке "без будь-яких перебільшень змінить історію України". "Україна та її народ заслужили, в тому числі і кров'ю людей, зокрема, на барикадах Революції гідності, на українських майданах мирного життя у спільному європейському домі. Вперше в історії нашого континенту мільйони людей повстали на боротьбу з готовністю пожертвувати саме життя за мрію європейської єдності, за право жити у європейській спільноті, що проголошує головними цінностями: особистість, верховенство права, демократію, мир та стабільність. Саме це право українці зі зброєю в руках захищають від кремлівських агресорів на Сході країни. Унікальну можливість втілити це право в життя надає Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Її ратифікація - це перший вагомий крок до всебічного реформування країни за європейськими стандартами та цінностями", - наголосив він.

О.Турчинов висловив впевненість, що Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, що втілює волю своїх виборців, переважною більшістю голосів ратифікує цю історичну угоду. "Саме таким чином Україна, як європейська держава, що поділяє спільні цінності демократії та верховенства права, підкреслює свій суверенний вибір на користь майбутнього членства в Європейському Союзі", - зазначив він.

О.Турчинов запропонував одразу після ратифікації Угоди про асоціацію проголосувати Заяву Верховної Ради України щодо наміру вступу до Європейського Союзу.

Головуючий надав слово Міністрові закордонних справ Павлові Клімкіну, який доповів проект закону про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (реєстр. №0098). Урядовець зазначив, що "ще ніколи, ні у новітній історії України, ні в історії Євросоюзу, не було документу про асоціацію сплаченого такою дорогою ціною. І документу, який би мав настільки глибокий вплив на подальший розвиток всієї Європи".

За словами Міністра, "Угода є моделлю реформ, які потрібні Україні і здійснення яких буде разом з Європейським Союзом. Це будуть реформи за європейським змістом, за європейською ментальністю і за європейською моделлю. У світлі принесених за Угоду жертв це більше ніж текст, це життєвий план для всіх поколінь українців, які вірять в цю державу і які вірять в майбутнє України як члена Європейського Союзу. Тому Європа для України - це рух вперед, це наш рух до майбутнього".

П.Клімкін також зазначив, що "пострадянський простір залишився позаду, він частина нашого минулого, а Європа - це наше майбутнє. Майбутнє цінностей, за які ми готові боротися, суспільство рівних можливостей, справедлива політична та правова система і спрямована в майбутнє економіка. Цю Угоду всім нам дав український народ як свій мандат і вираження свої прагнень в найкраще".

Міністр закордонних справ звернувся до народних депутатів з проханням підтримати Угоду.

Голова Комітету з питань європейської інтеграції Григорій Немиря повідомив, що Комітет сьогодні вранці розглянув законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і одноголосно прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді ратифікувати її.

Г.Немиря також зазначив: "ратифікуючи сьогодні синхронно з Європейським парламентом цю Угоду, саме тому, знаючи, що вже 5 країн-членів Європейського Союзу ратифікували її, а також свою угоду ратифікувала Грузія і Молдова, ми маємо усвідомлювати власну відповідальність".

Головуючий надав слово для виступу представникам депутатських фракцій і груп. У виступах наголошувалося, що сьогодні Верховна Рада наблизилася до ухвалення історичного рішення, яке формалізує цивілізаційний європейський вибір українського народу та визначає вектор розвитку України на майбутнє десятиліття. Це воля українського народу, підтверджена Революцією гідності, героїзмом Небесної сотні та наших військовиків-героїв, які протистоять московській агресії на Донбасі.

На пленарному засіданні виступив Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк. У своєму виступі він зазначив, що голосування за ратифікацію є цивілізаційним вибором України.

За його словами, "підписання Угоди і її ратифікація - це перший крок. Це тільки початок великого європейського шляху. Ефективність і результативність залежить тільки від нас, від політичної волі, від волі до змін, від волі до боротьби і від волі до перемоги".

А.Яценюк наголосив на відповідальності чинної Верховної Ради, нової Верховної Ради, уряду і Президента, і політичної еліти, яка повинна бути обрана українським народом, за реалізацією прагнень і волі багатомільйонної європейської української держави. "Тепер від нас чекають не підписів і переможних реляцій, а конкретних дій і результатів", - заявив він.

О.Турчинов повідомив, що зараз буде включена пряма трансляція пленарного засідання Європейського парламенту у Страсбурзі.

Під час прямого включення Президент Європейського парламенту Мартін Шульц зазначив, що "це історичний момент, момент, коли Європейський парламент сидить тут, у Страсбурзі, та наші партнери, Український парламент у Києві, будуть ратифіковувати Угоду про асоціацію. Ми будемо це робити одночасно за домовленістю. Це вільне самовизначення та вільна демократія - ратифікація".

Європарламентарії оплесками зустріли ці слова.

М.Шульц далі зазначив, що ратифікація цієї угоди - угоди, що була не змінена з часу мирних демонстрацій на Майдані в Києві, вона не змінена і це дуже важливо.

"Війна розв'язалася в Україні, у Європі. І те, що відбувається в Україні, вбиває всіх нас", - сказав він і наголосив, що "Європейський парламент завжди захищав територіальну цілісність та суверенітет України і ми будемо продовжувати це робити.

І ми будемо це робити для того, щоб мрії людей України, мрії, за які люди боролися на Майдані, вимоги українських людей, могли пройти в реальність, матеріалізуватися. І ми зможемо прийняти Україну - країну, в якій були поставлені під сумнів права людей, але вони дотримуються, вони поважаються, і люди ці борються за своє краще майбутнє.

День, коли це стане реальністю в Україні стане днем, коли обіцянки мирної революції на Майдані стануть реальністю. Я говорю від більшості представників Європарламенту. Ми підтримуємо українських людей у досягненні мрій Майдану".

М.Шульц надав слово Президентові України Петру Порошенку.

П.Порошенко звернувся до Президента Європейського парламенту М.Шульца, європарламентаріїв, народних депутатів. Він сказав, що та атмосфера, яка зараз панує в залі Верховної Ради, йому дуже нагадує таку саму атмосферу в 1991 році, коли Україна здобула незалежність.

За його словами, "дуже природною вважається готовність віддати своє життя і померти за свою Батьківщину. Але Небесна сотня і 872 відважних українських воїни померли не лише за Україну, вони склали голови за те, щоб ми посіли гідне місце в родині європейських народів. З часів Другої світової війни, жодна нація за право бути європейцями, ніколи не платила такої високої ціни".

П.Порошенко запитав: "хто зараз, після цього, наважиться закрити двері до Європи перед Україною? Хто буде проти надання нам перспективи членства в Європейському Союзі, до якого сьогодні ми робимо перший, але дуже рішучий крок?"

Президент України нагадав, що ця Угода готувалася 7 років, починаючи з 2007 року, з Паризького саміту Україна-ЄС.

Він далі нагадав, що минулої осені здавалося, що все вже готове до її підписання, бо вся країна рішуче каже: "Так"! І немає або дуже слабкими виглядали аргументи ті, хто каже: "ні". Але 29 листопада у Вільнюсі, коли ми всі цього чекали, цього не відбулося.

Глава держави зазначив, що необхідність угоди тоді і зараз є абсолютно очевидною для всього українського суспільства. За його словами, сьогоднішнє голосування яскраво продемонструє, що "наш експрес із Заходу на Схід і євроінтеграція стала нашою українською національною ідеєю".

П.Порошенко висловив впевненість, що "сьогоднішня синхронна ратифікація буде святом не лише України, святом всієї об'єднаної Європи. Бо без України об'єднаної Європи не існує". "Ми витримали цей потужний тиск, ми не піддалися на жоден шантаж. В Угоді - я наголошую! - не змінено жодного параметру, жодного параграфу, жодного слова, крапки або коми" заявив він і повідомив, що невідкладно сьогодні в цьому залі підпише закон про ратифікацію.

Президент України сказав, що доручає українському уряду вже завтра затвердити план виконання Угоди і втілювати її в життя вже з першої хвилини вступу закону в дію.

П.Порошенко розповів про переваги, які надає Україні ратифікація Угоди і подякував Європейському Союзу за цей багатомільярдний бонус.

Глава держави висловив впевненість, що вже найближчим часом національний план реформ "Стратегія 2020" буде презентована спільно.

За його словами, серед іншого, ці реформи передбачають, що Україна повинна стати зоною потужної антикорупційної операції.

Він зазначив, що вже сьогодні очікує від парламенту ухвалення закону про національне антикорупційне бюро.

П.Порошенко також відзначив, що "це наші зобов'язання в рамках виконання імплементації цієї Угоди і голосування за цей проект буде найкращим свідченням замість розмов, що імплементацію ми вже почали".

Президент України, завершуючи виступ, наголосив: "сьогодні ми впевнено вийшли на цей європейський шлях. Я хочу нагадати старт був важким, але фініш буде переможним".

Після виступу Президента України О.Турчинов поставив на голосування законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (реєстр. №0098).

Верховна Рада 355 голосами дала згоду на обов'язковість Угоди.

У Страсбурзі Європейський парламент синхронно 535 голосами також ратифікував Угоду.

Народні депутати і всі присутні у сесійному залі заспівали Гімн України.

У Страсбурзі депутати Європейського парламенту оплесками привітали спільне рішення українських і європейських парламентаріїв.

Президент України у цей час підписав закон про ратифікацію і показав підписаний закон всім присутнім.

У прямому ефірі Президент Європейського парламенту М.Шульц підписав ратифіковану Європарламентом угоду.

Голова Верховної Ради зачитав текст проекту постанови про Заяву Верховної Ради України "Про європейський вибір України" (реєстр. №5076). У Заяві, зокрема, йдеться про те, що "в історії новітньої доби України відбулася знаменна подія: Українським парламентом зроблено визначальний крок у напрямку європейської інтеграції. Подолавши 23 роки вагань і невизначеності, пройшовши важкі випробування, протистояння жорсткій агресії, український народ виборов право жити у вільній, демократичній країні. Лише в союзі рівних, незалежних, заможних, демократичних і правових європейських держав можна набути такий статус".

У Заяві також відзначено, що Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом надає таку унікальну можливість. Її ратифікація дозволяє розпочати всебічне реформування країни на основі європейських стандартів і цінностей.

"Верховна Рада України розглядає ратифікацію Угоди про асоціацію не лише як стимулюючий фактор для здійснення подальших реформ в Україні, але як черговий крок на шляху до досягнення кінцевої мети - європейської інтеграції, набуття повноцінного членства у Європейському Союзі.

Вибір України щодо європейського майбутнього рішучий і остаточний, і ніхто не змусить нашу країну змінити вектор руху на цьому шляху!", - зазначається у тексті Заяви.

Верховна Рада 289 голосами підтримала проект постанови за основу та в цілому.

Народні депутати хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, хто віддав своє життя за те, щоб Україна могла бути вільною країною серед інших рівних європейських країн.

Парламентарії розглянули у першому читанні проект закону про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) за реєстр. №4284а, який доповів Міністр юстиції Павло Петренко. Він зазначив, що український уряд протягом шести останніх місяців вніс цілу низку законодавчих ініціатив, які були проголосовані парламентом саме в сфері боротьби з корупцією. "Саме завдяки цьому ми, Україна, отримала право перейти до наступного етапу по виконанню плану по безвізовому режиму. Але ми розуміємо, що цього недостатньо. Україна повинна мати чітку антикорупційну стратегію і ця стратегія повинна бути спільною відповідальністю парламенту, президента і уряду", - наголосив він.

Міністр відзначив, що ця антикорупційна стратегія - це дорожня карта імплементації європейських норм по боротьбі з корупцією в українське законодавство і в українську реальність.

За його словами, вона визначає те, що Україна створює національний антикорупційний орган і передбачає введення європейських правил доброчесності публічної служби. Ця антикорупційна стратегія передбачає цілу низку європейських стандартів, пов'язаних з контролем за діяльністю державних службовців, контролем за їхніми статками і витратами, контролем за тими рішеннями, які приймаються на всіх рівнях державного апарату.

Дана антикорупційна стратегія передбачає те, що державний апарат буде реформований і він буде дійсно ефективним і європейським. Коли державний службовець отримує достойну платню за свою роботу і несе відповідальність за порушення законів і корупцію.

П.Петренко назвав документ важливим і стратегічним. "Цей документ є тією дорожньою картою, яку парламент затвердить, і спільно з урядом і Президентом пройде шляхом прийняття конкретних законів, які вже зараз є в парламенті, які будуть внесені протягом найближчих місяців. Тому що це фактично і є виконання і імплементація Угоди про асоціацію", - зазначив він.

Голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак повідомив, що Комітет розглянув цей законопроект. Думки членів Комітету розділилися. Тому рішення має прийняти сесійна зала.

Після обговорення законопроекту головуючий запропонував перенести прийняття рішення щодо проекту на вечірнє засіданні.

О.Турчинов звернув увагу на те, що в порядку денному далі є ще два антикорупційні законопроекти - про Національне бюро антикорупційних розслідувань (реєстр. №№4780, 4780-1). Він повідомив, що до нього підходив голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак, який повідомив про відпрацьований один інтегральний закон, але його не можна внести поки ці закони стоять в порядку денному.

Головуючий поставив законопроекти за реєстр. №№4780, 4780-1 на голосування, за результатами якого вони не набрали голосів і були відхилені.

Голова Верховної Ради дав доручення голові Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією під час перерви провести засідання Комітету і на вечірнє засідання внести новий законопроект про Національне бюро антикорупційних розслідувань.

Головуючий закрив ранкове засідання.

На вечірньому засіданні О.Турчинов нагадав, що на ранковому засіданні було розглянуто законопроект про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) за реєстр. №4284а.

Через недостатню кількість народних депутатів у сесійному залі головуючий запропонував провести голосування по цьому законопроекту пізніше.

Народні депутати повернулися до розгляду раніше не підтриманих питань.

Проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення належної організації та проведення виборів народних депутатів України (реєстр. №4531а) доповів голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Давид Жванія. Він запропонував виключити низку положень із законопроекту.

За результатами голосування законопроект не набрав голосів для прийняття ("за" - 179).

Народні депутати не підтримали пропозицію про повернення до розгляду законопроекту про внесення змін до додатка № 3 до Закону "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (щодо збільшення видатків ЦВК для позачергових виборів народних депутатів України у 2014 році) за реєстр. №4464а.

Парламентарії розглянули низку законопроектів, які пропонувалося включити до порядку денного сесії.

За результатами голосування жоден із запропонованих проектів не було включено. Зокрема, не були підтримані законопроекти про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин) за реєстр. №5078, про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших Законів України (щодо податкової реформи) за реєстр. №5079, про реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці (реєстр. №5080), про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо створення можливостей для податкової угоди) за реєстр. №5043.

Представник Президента України у Верховній Раді Руслан Князевич доповів проект закону про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (реєстр. №5085), внесений Президентом України. Він зазначив, що метою проекту є визначення системи спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, правових засад їх діяльності, порядку їх взаємодії з іншими державними органами, а також правових основ організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України.

Проектом, зокрема, пропонується створити новий державний орган - Національне антикорупційне бюро України як державний правоохоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Завданням Національного бюро пропонується визначити протидію кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Основними функціями новостворюваного Національного бюро пропонується визначити досудове розслідування віднесених до його підслідності кримінальних правопорушень; проведення оперативно-розшукових заходів.

За словами доповідача, прийняття проекту дозволить якісно посилити протидію корупційним правопорушенням, що вчинені вищими публічними посадовими особами та становлять особливу суспільну небезпеку в Україні шляхом створення ефективної інституційної основи для їх попередження, виявлення, припинення та розслідування.

За результатами голосування законопроект не було включено до порядку денного ("за" - 201).

Повторне голосування також було нерезультативним.

О.Турчинов повідомив, що за результатами голосування він дасть доручення оприлюднити прізвища тих народних депутатів, які не голосували за включення цього законопроекту до порядку денного сесії.

Головуючий ще раз поставив законопроект на голосування.

Народні депутати 226 голосами включили проект до порядку денного.

О.Турчинов запропонував прийняти законопроект за основу.

Парламентарії не підтримали пропозицію ("за" - 207).

Повторне голосування також було нерезультативним ("за" - 203).

Народні депутати не підтримали пропозицію про направлення проекту на повторне перше читання.

Проект закону про очищення влади (реєстр. №4359а) доповів член робочої групи з підготовки, народний депутат Леонід Ємець. Він розповів про підготовлений законопроект, зазначивши, що профільний комітет - Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування - блокує прийняття рішення щодо нього.

Законопроектом пропонується визначити правові та організаційні засади проведення перевірки державних службовців та прирівняних до них осіб, посадових осіб органів місцевого самоврядування з метою відновлення довіри до влади та створення умов для побудови нової системи органів влади та створення умов для побудови нової системи органів влади у відповідності до європейських стандартів

Л.Ємець закликав народних депутатів проголосувати за цей проект, тим самим розпочати процедуру очищення влади.

Народний депутат Юрій Дерев'янко доповів про опрацьовані пропозиції до другого читання.

З їх урахуванням законопроект було поставлено на голосування для прийняття у другому читанні та в цілому.

Народні депутати за результатами кількох голосувань не підтримали законопроект.

О.Турчинов пообіцяв парламентаріям опублікувати прізвища тих, хто не голосує за цей проект.

Після виступів, під час яких народні депутати закликали голосувати за цей проект, законопроект 231 голосом було прийнято у другому читанні та в цілому.

Головуючий запропонував повернутися до розглянутого законопроекту про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (реєстр. №5085).

Народні депутати не підтримали цю пропозицію.

Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан запропонував розглянути два законопроекти про внутрішньо переміщених осіб (реєстр. №4490а, 4490а-1) і прийняти їх за основу.

О.Турчинов сказав, що у сесійному залі недостатньо голосів для прийняття цих проектів і закрив вечірнє засідання.

 http://rada.gov.ua/news/Novyny/Plenarni_zasidannya/97865.html


100%, 12 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Відзначаємо 150-річчя від дня народження Павла Грабовського


11 вересня 2014 року українська спільнота відзначає 150-річчя від дня народження українського поета, публіциста, критика, перекладача з багатьох мов світу Павла Грабовського, ювілейну дату народження якого внесено до Календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО.



Павло Арсенович Грабовський — український поет-революціонер, публіцист і критик, перекладач з багатьох мов світу.
Народився П. Грабовький в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії (тепер село Грабовське Краснопільського району Сумської області) 11 вересня 1864 року в родині Арсена і Ксенії Грабовських. Він був другою дитиною в сім'ї. Батько був паламарем у слободі, занедужав на сухоти і помер у молодому віці, лишивши п'ятеро дітей.
Спочатку П. Грабовький навчався у місцевій церковнопарафіяльній школі, а на десятому році життя стає учнем Охтирської бурси, котра нічого йому не дала. З 1879 року П. Грабовський навчається в Харківській духовній семінарії. У цей час він знайомиться з передовою російською і світовою літературою, що сприяє формуванню його революційного світогляду. Вступає в організацію народників «Чорний переділ» і мріє всі сили, навіть життя, віддати за народ.
У 18 років Грабовський за переховування забороненої літератури був заарештований, виключений з семінарії і висланий в рідне село Пушкарне. Саме на цей час припадає початок творчості поета.
Перебуваючи під гласним наглядом поліції в Пушкарному, Грабовський пише численні кореспонденції в газеті «Южньїй край», вірші і прозові твори. У 1885 році після закінчення домашнього арешту Грабовський знову повертається до Харкова, влаштовується коректором. Але працював недовго. Поета було знову заарештовано. Чимало часу П. Грабовський знемагав в харківській та ізюмській тюрмах, і після тривалого слідства та суду його було вислано на 5 років до Сибіру (в Іркутську губернію).
Шлях на заслання полегшили Грабовському зустріч і дружба з Надією Костянтинівною Сигидою, революціонеркою, людиною великої душі й мужнього серця. Вплив Сигиди на Грабовського був величезний. Цій мужній людині письменник присвятив близько 18 поезій. Зі схвилюванням він розповідав про трагічну смерть Сигиди і її трьох товаришок — М. Ковалевської, Н. Смирницької, М. Калюжної, що тієї самої ночі померли, прийнявши отруту як протест проти катування Сигиди.
Смерть Надії Сигиди була великим ударом для Павла Грабовського, але не похитнула його віри в необхідність і справедливість революційної боротьби.
Це були важкі роки, але, незважаючи на несприятливі умови для творчої роботи, на тяжку хворобу легень, П. Грабовський багато працював. І люди, особливо молодь, дуже тяглись до поета.
У Вілюйську Грабовський підготував збірки своїх оригінальних і перекладних поезій, які згодом вийшли у Львові («Пролісок» (1894), «Твори Івана Сурика» (1894), «З чужого поля» (1895), «З півночі» (1896) та інші.
У 1896 році Грабовський переїхав до Якутська, а згодом, знесилений, хворий, назавжди оселяється в Тобольську. У Якутську поет укладає збірки «Кобза» (1898), «Пісні України» (1898), «Хвиля» (1899).
Наприкінці 1900 року Грабовський одружився з А. М. Лук'яновою, яка вчилася у фельдшерській школі. Анастасія Миколаївна Лук'янова, вислана з Москви до Тобольська під таємний нагляд поліції, була молодою, вродливою, життєрадісною особою. У кінці 1901 року у Грабовських народився син Борис, названий на честь Бориса Грінченка (згодом він став виданим винахідником, одним з «батьків» сучасного телебачення: об'єктив сконструйованої ним телекамери вперше у світі транслював рухоме зображення, що повністю передається і приймається електронним методом).
Ще в Іркутській тюрмі П. Грабовський зрозумів, що єдиним його засобом боротьби, який надає смисл життю, є слово. Усе інше — воля, Україна, здоров'я — у нього вже було відібрано. Залишалася робота. Як порятунок від самотності й туги, як спосіб буття, як надія, що твій голос почують там, на рідній землі.
Павло Арсенович створив прекрасні зразки оригінальної поезії. І про що б не писав поет, він завжди звертався до рідного краю, рідної пісні. Пісня, пройнята гуманізмом та оптимізмом, глибиною народної мудрості, стала органічною частиною творів поета.
Творчість Грабовського була неперевершеним зразком громадянської лірики. Революційні мотиви в ліриці поета знаходимо в поезіях «Справжні герої», «Уперед», «Надія», «До Н.К.С.». Про громадські обов'язки митця Грабовський пише у своїх віршах «Я не співець чудовної природи», «До парнасців», «Поетам-українцям». Поезії Грабовського «До українців», «Далеко», «До України», «Україна приснилась мені» мають патріотичний, національно-визвольний характер.
У поезіях Грабовського знаходимо чимало прекрасних картин природи, які є контрастом до нужденного, підневільного життя трудящих. Це пейзажна лірика «Сон», «Квітень», «Вечір», цикл «Веснянки».
Дитяча тематика приваблювала Грабовського протягом усього життя. Поет-революціонер готував маленьких читачів до діяльного життя. Окрему групу становлять вірші-звертання «До школи», «Дітям». Широке пізнавальне, виховне і естетичне значення для дітей мають вірші поета «Сонечко та дощик», «Щоглик», «Соловейко», «Дніпр», «Метеличок».
Ім'я П. Грабовського-перекладача стоїть поруч з іменами інших українських передових письменників кінця XIX ст., які вписали яскраву сторінку в літературно-мистецьке єднання українського народу з іншими народами.
Постать П. Грабовського важко уявити без його літературно-критичних праць. Адже поет вперше в українській літературі порушив саме у своїх критичних працях цілу низку важливих суспільно-політичних питань.
Будучи вже тяжко хворим, за п'ять днів до смерті поет пише Б. Грінченкові хвилюючого листа, в якому виливає свій біль, що вже не доведеться йому більше побачити улюбленої батьківщини. 12 грудня 1902 року П. Грабовського не стало. Друзі виконали його заповіт — поховали поруч з могилами декабристів.
Благородство і сила духу цієї людини варті захоплення і глибокої поваги. Гідність, готовність до самопожертви, моральна чистота — ці риси визначали характер і поведінку Павла Грабовського.

ДО РУСІ-УКРАЇНИ

Бажав би я, мій рідний краю,
Щоб ти на волю здобувавсь,
Давно сподіваного раю
Від себе власне сподівавсь.
 
Щоб велич простого народа
Запанувала на Русі,
Щоб чарівна селянська врода
Росла в коханні та красі.
 
Щоб Русь порізнена устала
З-під віковічного ярма
І квітом повним розцвітала
У згоді з ближніми всіма!

П. Грабовський

http://www.ukrlit.vn.ua/author/grabovski.html


75%, 9 голосів

25%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Виступ Президента України Петра Порошенка на засіданні Кабінету


Виступ Президента України Петра Порошенка на засіданні Кабінету Міністрів 10.09.2014 11:08

"Людське життя є найвищою цінністю і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей",- наголосив у своєму виступі Президент України Петро Порошенко



Вельмишановні Арсенію Петровичу, Олександре Валентиновичу, шановні члени Уряду, голови обласних державних адміністрацій, шановні колеги, шановні телеглядачі.

Радий бути присутнім на засіданні Кабміну. Це моя перша участь як Глави держави і впевнений, що сьогодні сам час вимагає від нас чітко скоординованих і ефективних дій.

В неділю на нараді із силовиками ми домовилися з керівником Уряду, Головою Верховної Ради про проведення цього засідання.

Чіткі доручення отримали керівники силових відомств, і впевнений в тому, що питання, які винесені сьогодні на порядок денний, сприятимуть зміцненню нашої обороноздатності.

Але перш, ніж ми з вами заслухаємо відповідних міністрів, я хотів би поінформувати про зусилля з реалізації мирного плану України.

Завдяки мужності та звитязі українських військових, славних воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, Міністерства внутрішні з справ, Державної прикордонної служби за червень-серпень нам вдалося суттєво скоротити територію, контрольовану бойовиками.

З терористичної неволі визволено мільйони громадян України, в першу чергу, мешканців Донбасу.

Але наш героїчний наступ змусив ворога вдатися до прямого вторгнення на територію української держави, до використання підрозділів регулярної армії Російської Федерації, до ще більш масованого постачання техніки та високоточної зброї – в комплекті із фахівцями, які вміють професійно нею користатися та холоднокровно вбивають українців.

Людське ж життя є найвищою цінністю, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей.

Саме тому я вийшов з ініціативою про негайне припинення вогню. Домовилися про це в розмові з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. В Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було підписано відповідний протокол, підкреслюю, протокол на основі мирного плану Президента України.

Так, режим припинення вогню запроваджується зараз дуже непросто, дуже важко. Терористи час від часу намагаються постійно спровокувати українські війська.

Розраховую, і проведені усі необхідні консультації з представниками ОБСЄ, спеціальної моніторингової групи, яка вже працює в Києві, про те, що саме ця організація візьме на себе левову частку навантаження щодо моніторингу, верифікації та забезпечення суворого дотримання режиму припинення вогню з усіх боків.

Повномасштабні бойові дії, я відповідально хочу на цьому наголосити, з 18.00 5 вересня не ведуться. На жаль, цього не можна побачити по більшості телеканалів, я можу сказати, що обстановка на фронті кардинально змінилася. Кожен день до 5 вересня, особливо в останні дні, країна втрачала десятки життів своїх героїв, кожен день серце стискалося, коли вночі мені дзвонили і повідомляли про черговий штурм, артилерійський обстріл чи атаку системи залпового вогню, які забирали життя найкращих українців.

Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу сідати.

Що ми маємо зараз внаслідок підписання протоколу?

Не лише збережені українські життя. Не лише зупинку наступу регулярних збройних сил сусідньої країни.

Розпочався процес звільнення українських військових і цивільних, які утримувалися незаконними збройними формуваннями.

Вже сьогодні з часу оголошення припинення вогню звільнено майже 700 наших громадян. До кінця тижня існує чіткий графік, коли ще 500 українців нарешті отримають можливість повернутися додому.

Мінський протокол передбачає не лише режим припинення вогню, але й окреслює контури майбутнього політичного врегулювання.

Я розумію, що ми вступили у передвиборчу кампанію. Я розумію, що зараз комусь дуже хочеться створити неіснуючу сенсацію, продовжити війну, але народ України сьогодні потребує миру. Я в цьому твердо переконаний. І я не маю жодного сумніву в тому, що специфіка цієї кампанії мала б спонукати всіх відповідальних політиків не вдаватися до дешевого політиканства та примітивних політичних спекуляцій і об'єднатися навколо збереження миру в державі.

Я хотів би чітко проінформувати та наголосити, що Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою!

Ще раз наголошую – зараз йде війна за незалежність України. Не більше й не менше, за існування нашої держави, і ми нікому не здамо ані питання суверенного устрою, ані питання незалежності, ані питання територіальної цілісності.

Ми залишаємося соборною й унітарною державою.

І для того, щоб в цьому усі мали можливість переконатися, я наполіг на тому, щоб, незважаючи на нібито існування таких домовленостей, усі документи, які підписуються, негайно були оприлюднені. І щоб кожен мав можливість в цьому переконатися.

Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на усій території Донбасу, - в тому числі і тій, яка зараз тимчасово контролюється бойовиками.

Ця частина теж повернеться в правове поле України.

Звертаю вашу увагу, що ні про яку федералізацію, ні про яке відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може.

Ще раз наголошую, що такі утворення, як так звані ДНР та ЛНР, в документі не згадуються взагалі!

Оговорено, що Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" передбачає чітко статус цих регіонів у складі України.

Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Цей проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би, від цього залежить доля миру, підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес.

Можу погодитися - напевно, ми будемо не в захваті від складу місцевих депутатів, яких на дострокових виборах до міських та районних Рад оберуть мешканці Луганська та Донецька. Але хіба не краще, щоб політика вершилася виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами та залпами градів?

Шановні друзі!

Я буду відвертим, напевно, один Господь знає, як довго буде тривати режим припинення вогню. Я можу лише запевнити вас, що українська влада спільно буде робити все можливе, щоб зберегти мир.

Але при цьому розслаблятися у нас немає жодних підстав.

Ми вже зараз здійснюємо перегрупування наших Збройних Сил, Національної гвардії, прикордонників, але не дня нападу і наступу, а для того, щоб гарантовано і ефективно забезпечити захист своєї території.

Щойно, я наголошую, завершено третю чергу часткової мобілізації.

Трьохзмінна робота оборонних підприємств України, яка була налагоджена за останні тижні, сьогодні дає можливість постачати у війська щодобово до 30 одиниць броньованої техніки з відновлення боєздатності після бойових дій або з складів.

Три лінії оборони Маріуполя, велике угрупування військових і патріотичний порив місцевого населення, мешканців Маріуполя, сповнених рішучості захистити місто – створюють надійний заслон від можливої атаки з боку ворога на це квітуче і дуже дуже проукраїнське зараз місто. Я в цьому переконався особисто, позавчора відвідавши Маріуполь.

Так, наше військо створюється з коліс, протягом лише останніх шести місяців, в той час, як нам протистоїть одна з найбільших армій світу.

Військова потуга в Європі номер один. Збройні сили якої протягом останніх 10-15 років постійно модернізувалися і сьогодні володіють найсучаснішою, найдосконалішою зброєю у світі. Крім того, вони ще й набралися досвіду в різних «гарячих точках».

Це, на жаль, - тривала військова загроза. Вона не минеться і в тому випадку, коли поточна криза завершиться найближчим часом. Нам треба навчитися жити в таких умовах. І горизонт нашого стратегічного планування – не місяці, не роки, а, навіть, десятиліття.

Звертаю вашу увагу, що в день, коли у Мінську був підписаний меморандум трьохсторонньої групи, у Ньюпорті проходив саміт найбільшої безпекової організації світу, саміт НАТО. Можу наголосити, що, дякуючи зусиллям українських представників, ми вийшли зараз на максимально можливий рівень співпраці з Північно-Атлантичним альянсом, який тільки може бути з країною - не членом НАТО.

З низкою країн на двосторонньому рівні нам вдалося домовитися про суттєве розширення військово-технічного співробітництва. Я не маю жодного сумніву, що весь світ сьогодні продемонстрував бажання допомогти нам захистити себе. Але є реальність, друзі, - ніхто за Україну воювати на нашій території не буде. Це – наш хрест, це наш святий обов’язок.

Так, зобов’язання влади зробити все можливе для того, щоб українському солдату було чим воювати, щоби створити умови захистити себе, ефективно діяти, і для цього використовуємо міжнародне співробітництво. Але це – справа українського війська. І підвищувати нашу обороноздатність – це наш з вами святий обов’язок.

Сьогодні ми заслухаємо голову Прикордонної служби, я сподіваюсь, буде можливість заслухати і міністра оборони. Думаю, що варто послухати і керівника Нацгвардії, і Міністра внутрішніх справ.

Я впевнений в тому, що матеріали, які зараз вам пропонуються, - там сформульовано реальні потреби нашої армії. Українська держава робить все можливе, щоб сьогодні забезпечити українського воїна всім необхідним. Ми будемо задовольняти потреби і в зброї, і в техніці, і в грошах, як би важко не було.

Ще дві з половиною тисячі років тому давньогрецький історик Фукідід дійшов висновку, що успіх у війні залежить від фінансів. Він знав, про що казав, бо писав історію війни, в якій сам брав участь.

Як би це не було важко, я запевняю, ми спільно знайдемо гроші на оборону. І зробимо так, щоб значна частка коштів пішла не в пісок, і не зависла на рахунках. Якщо ми не збудуємо ефективну систему воєнного управління, логістики й контролю за використанням ресурсів, ми нікого не переможемо.

Та система, яка існує зараз, – громіздка, допотопна, архаїчна. І я сьогодні чекаю пропозицій по створенню такої системи, якій би аплодували і українські воїни, і волонтери, і весь український народ. Треба дослідити кожен тромб в системі, який робить наші війська неефективними.

Волонтери, до речі, на моїй вчорашній зустрічі, підказали, як краще це робити.

Немає жодного сумніву, що потреби армії треба визначати не за застарілими нормами постачання, за пожовклими папірцями та інструкціями, а по тому, що реально сьогодні необхідно бійцям та підрозділам в зоні АТО. Конкретному солдату, конкретній бригаді, батальйону, взводу, роті.

Ми сьогодні маємо обговорити готовність не лише Міноборони, а всіх підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань - незалежно від форми власності.

Війна дуже негативно впливає на нашу економіку. І економіка без реформ надто слабка, щоб гарантувати перемогу.

Щоб розірвати це коло, ми маємо прискорити реформи. Ми з Урядом, з керівництвом Парламенту робимо все можливе, щоб скоординувати і прискорити реформування, якого країна вже зачекалася.

Нема лиха без добра, вчить народна мудрість. І оскільки військова загроза носить, на жаль, довготривалий характер, нагальні потреби оборони країни можуть зробити військово-промисловий комплекс одним із локомотивів вітчизняної економіки.

Ще одне питання – це охорона українського державного кордону та захисне укріплення лінії безпосереднього протистояння з бойовиками.

Якщо без лінії Маннергейма не обійтися, значить, треба зводити й такі фортифікації, тільки ще більш потужні, з урахуванням досвіду попередників. Звертаю увагу, не фортифікаційні споруди зразка 41-42-го років, а те, чого сьогодні потребує сучасна оборонна наука. Глибоко ешелонована оборона, з танковими позиціями, з механізмами захисту від систем залпового вогню, з сучасної комунікацією, з чіткою взаємодією всіх підрозділів, які задіяні в антитерористичній операції. З спеціальною зоною, яка дозволяє ефективно застосовувати зброю.

Я не виключаю, що найближчим часом доведеться створити особливий режим перебування громадян в зонах, що прилягають до антитерористичної операції.

Заслуговує на увагу ініціатива громадськості щодо розробки стратегічного плану та створення інфраструктури для організації так званого партизанського руху. Ми і до цього маємо бути готовими, бо береженого й Бог береже.

Вже сама думка про те, що кожен метр української землі горітиме під ногами окупантів, має стати фактором, стримуючим від широкомасштабного вторгнення.

Зміцнення обороноздатності – це один із способів боротьби за мир.

Ми не прагнемо війни, ми хочемо миру, але, якщо хочеш миру, порох треба тримати сухим.

На кожному із тут присутніх лежить колосальна відповідальність за захист країни. Я впевнений, що сьогодні у нас відбудеться фахова дискусія з цього приводу.

Прошу не коливати повітря лише переліком проблем, нам вони дуже добре відомі, а одразу пропонувати шляхи їхнього вирішення в тих умовах, які є, тими ресурсами, які є в нашому розпорядженні.

Ще раз підкреслюю, навіть тема нашого засідання – зміцнення обороноздатності, планування будівництва фортифікаційних споруд, планування рубежів оборони, перегрупування і забезпечення підвищення ефективності дій наших Збройних Сил і силових підрозділів. Все це робиться виключно для одного – ми маємо зберегти мир в державі. І ми це зробимо. Я в цьому переконаний, я в це вірю.

Хочу повідомити останню інформацію, яку я отримав від нашого головного управління розвідки - 70% військ РФ відведені за кордон. І це ще одне палке сподівання, що мирні ініціативи мають гарну перспективу. І сьогодні, завдяки нашій спільній ефективній і злагодженій роботі від нашого об’єднання всієї країни залежить, наскільки ефективним буде подальший розвиток подій.

Ми збираємося вже зараз навести порядок в організації управління військами, коли лінія фронту, оборони буде триматися бригадами, коли у батальйонів територіальної оборони буде своє завдання і не у безпосередньому зіткненні з противником, а з оборони території. Коли зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ будуть мати свою функцію і утримувати звільнені від окупантів міста. Коли Нацгвардія буде мати виключно свою функцію і займатися притаманними їй і тільки їй завданнями.

Я впевнений в тому, що в цьому наведенню порядку буде сприяти відновлення миру.

Не треба сьогодні розслаблятися і думати, що війна не може прийти будь-куди. Ми сьогодні маємо бути готові і донести, бо народ України сьогодні потребує чесної і відвертої розмови щодо того, в якій ситуації знаходиться країна, які сьогодні перед Україною стоять загрози, яких відповідальних кроків від політиків та високопосадовців вона потребує. І я не маю жодного сумніву - нам вдасться це організувати. Мир буде в Україні, ми все для цього зробимо. Все в Україні буде добре - я в це вірю.

Прес-служба Президента України

http://www.president.gov.ua/news/31197.html


69%, 11 голосів

19%, 3 голоси

13%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.