хочу сюда!
 

Алинка

28 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-40 лет

Заметки с меткой «військові»

З чого починалась Армія України після серпня 1991 р. (ч.1)

Особисто я не є пацифістом, оскільки свідомий того, що, на жаль, наш світ неможливий без насилля, без силових конфліктів та протистояння - така вже данність нашого існування Людей на планеті Земля. Не буду деталізувати і щось роз'яснювати на тему військових реалій людства, а просто одразу зазначу, що я був і є послідовним противником ядерної зброї і дуже радий, що в Україні її не має. Ядерна зброя - це зброя самогубців, бо мені важко уявити щасливим життя переможців у війні із застосуванням ядерної зброї. Воістину тоді живі будуть заздрити мертвим.
Те саме стосується інших варіантів ЗМЗ (зброї масового знищення), тому що це так само безглуздо, особливо бактеріологічна ЗМЗ після застосування фактично контролю не підлягає через неможливість передбачити всі можливі мутації та поширення застосованих організмів, смертельних для людей. Принагідно зазначу, що одна пробірка з вірусами може цілком урівняти загрозу від армії з ядерним потенціалам РФ та США разом узятих. Тому прихильників доктрин "Мир через жах", тобто стримування агресій через наявність ядерної зброї у арсеналі слабших країн я б радив заткнутись: бактеріологічна зброя для того значно дієвіша, бо в сотні тисяч разів дешевша, жахливіша і дурніша до застосування.
Власне для того я зробив цю передмову, щоб читаючи подальші матеріали - всі звертали особливу увагу на те, які шалені економічні і людські ресурси було на це озброєння використано і фактично змарновано на ніщо! Тільки тактичний ядерних ракет на момент розвалу СРСР було коло 30 тисяч! Уявіть, які то шалені кошти і щоб за них можна було для людей зробити в мирному виробництві. Про вартість стратегічного ядерного озброєння СРСР взагалі уяви не вистачає: десятки тисяч ядерних боєголовок, тисячі стратегічних ракет, пускових шахт і мобільних ракетних комплексів, наддорогі атомні підводні човни, космічні комплекси управління і прикриття тощо. Ось де відповідь причин розвалу СРСР: всі працювали і виробляли неймовірну масу лайна, бо інакше зброю назвати не можна, а потім ще дивувались: "І чого ми так бідно й нікчемно живемо?"
Висновок простий    і однозначний: якщо ми вже назвали себе homo sapiens, тобто "людина розумна", то давайте нарешті справді думати! І думати не над тим, як одне одного винищити, а над тим, як жити і вижити нам і нашим нащадкам у цьому і без того небезпечному світі з його вулканами, землетрусами та астероїдами.

Богдан Гордасевич
 27.04.2014
м. Львів



НАЦІОНАЛЬНА  БЕЗПЕКА  УКРАЇНИ

Тарас Кузьо

(Журнал «Військо України» № 4-5, 1994 р.)

РОЗДІЛ III

СКЛАДОВІ  УКРАЇНСЬКОЇ  ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Унаслідок історичних причин, викладених у першому розділі, Україна віддає пріоритет розбудові збройних сил. Із багатьох можливих шляхів вона обрала той, який веде до поступової націоналізації колишніх радянських збройних сил, що базувалися на її території. Завдяки націоналізації Україною великої кількості колишніх радянських збройних сил, розташованих на її території, було, по-перше, зламано могутню радянську воєнну машину і, по-друге, усунуто будь-яку внутрішню воєнну загрозу незалежності України. Така політика спричинила те, що багато офіцерів у Збройних Силах України підтримують її незалежність, нейтралізовано також потенціальну небезпеку з боку решти офіцерства. В Україні вже завершено створення двох родів військ: Сухопутних і Військово-повітряних сил.
У зв'язку із поступовим скороченням збройних сил в Україні та їх переходом на професійну основу націоналізація колишніх радянських збройних сил і наявність великої кількості офіцерів-українців, які служать за межами України у державах СНД та виявляють бажання повернутися на батьківщину, можуть дуже дорого обійтися українському суспільству та економіці. Воєнно-промисловий сектор української економіки зосереджений переважно у Східній Україні, тому його перебудова матиме як соціальні, так і етнічні наслідки. Крім того, ВПК пов'язує Україну з Росією та СНД, оскільки в цій галузі економіки існує дуже щільна інтеграція між колишніми республіками СРСР.
Єдиним винятком із досить плавного процесу націоналізації колишніх радянських збройних сил в Україні став розподіл Чорноморського флоту між Україною та Росією. Розв'язання цієї проблеми, очевидно, буде складним через безпосереднє ставлення до Права власності на Кримський півострів. Чорноморський флот насправді не має стратегічного значення. Його «важливість» полягає лише в тому, що жодна сторона не бажає поступатися іншій,  очікуючи певних результатів від продажу обладнання цього флоту. У даному розділі доводиться, що політика Росії, котра, вже отримавши решту із чотирьох флотів колишнього СРСР, претендує ще й на частку Чорноморського флоту та місто Севастополь, розташоване в Україні, не сприяє встановленню добрих російсько-українських відносин та стабільності в регіоні. Внаслідок такої політики в Україні зберігається почуття загрози її національній безпеці.
Ядерна політика України є непослідовною, вона – то спонтанна реакція на певні зовнішньополітичні події. Проте 1992–1993  років Київ усе наполегливіше виступає  за збереження свого ядерного статусу.  У зв'язку з цим аналізуються головні чинники, що впливають на ядерну позицію України та ставлення провідних політичних діячів і сил до проблеми ядерної зброї в Україні. Основними факторами, які породжують прихильність до збереження ядерної зброї, є існуючі в Україні почуття незахищеності і небезпеки, комплекс меншовартісності та  надмірна підозрілість у ставленні до зовнішнього світу, ворожість якого до України є для її деяких політиків незаперечною істиною. Цілком імовірно, що, незважаючи на багаторазові обіцянки ратифікувати договір СТАРТ-1  та Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Україна все ж зберігатиме певну кількість ядерної зброї на своїй території. Це, у свою чергу, завдаватиме  шкоди українській безпеці та посилюватиме її міжнародну ізоляцію. Хоча за іронією долі саме безпека та ізольованість завдають найбільших турбот українському керівництву.
Проаналізовано також основні  елементи  політики національної безпеки України та проблеми успадкованого Україною від колишнього СРСР воєнно-промислового комплексу, розглянуто бар'єри у відносинах між Україною та Росією щодо військової спадщини, зокрема Чорноморського флоту та ядерної зброї, і нарешті, окреслено тенденції подальшого розвитку та впливу вищезгаданих складових на політику національної безпеки України.


А. РАДЯНСЬКА ВІЙСЬКОВА СПАДЩИНА: ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ, ЗВИЧАЙНА ТА ЯДЕРНА ЗБРОЯ


ЗБРОЙНІ СИЛИ

Після розпаду СРСР Україна успадкувала від нього величезний воєнний потенціал, що становив 30-40 відсотків усього військового обладнання колишніх радянських збройних сил, розташованих на захід від Уралу, та 750 тис. особового складу. Україна успадкувала частини, які належали до радянських сухопутних військ, тактичної та стратегічної авіації, Чорноморського флоту, військ протиповітряної оборони та стратегічних ракетних військ. За технічним потенціалом Збройні Сили України посідають друге місце в Европі після Росії. Напевне, такий стан зберігатиметься, щонайменше, до кінця десятиліття. Для України є дуже вигідним Договір про скорочення звичайних збройних сил і озброєнь в Европі, оскільки, згідно з ним, посилюється контроль з боку України над значною кількістю високоякісного військового обладнання, хоча тисячі одиниць цього обладнання і мають бути знищені. Згідно з цим договором, Україні належить третина озброєнь колишніх радянських збройних сил, що скорочуються.
Успадкованого Україною військового обладнання може виявитися достатньо для того, щоби забезпечити нові збройні сили та навіть експортувати певну його частку. Україні дісталося понад 6,5 тис. танків, в тому числі й найновіші Т-80, Т-72 та Т-64. Решта обладнання включає 7,5 тис. БТРів, 5 тис. засобів підтримки та понад 3,3 тис. артилерійських гармат. Згідно з вищезгаданим договором, на кінець 1995 року кількість танків в Україні скоротиться на третину, а кількість БТРів – на одну шосту. При цьому в Україні все ще залишатиметься багато танків та іншого озброєння, тим паче, що договір дає змогу їй нарощувати кількість артилерійських озброєнь.
Однак хоча в Україні є велика кількість досить сучасного військового обладнання, воно розташоване вдалині від потенціального противника, тобто Росії. Більшість колишніх радянських збройних сил була сконцентрована у Прикарпатському військовому окрузі, тоді як Україна очікує головної загрози зі сходу (від Росії) та з півдня (від конфлікту із сепаратистами Криму). На українсько-російському кордоні збройних сил немає, незважаючи на неодноразові вимоги націоналістичних сил передислокувати більшість частин у цей регіон, що в разі здійснення вимагало б великих коштів, забрало б багато часу і викликало б невдоволення з боку Росії, а також частини населення Східної України.
Тим часом Київ відправив шість підрозділів Прикордонних військ на українсько-бєларуський та українсько-російський кордони, утворивши додаткове Південно-Східне прикордонне управління (зі штабом у Харкові) на додаток до вже існуючих Західного (Львівського) та Південного (Одеського) прикордонних управлінь. Окрім того, у листопаді 1992 року було скасовано три військові округи, а натомість утворено Західне та Південне оперативно-тактичні управління. На зміну штабу Київського військового округу прийшло Міністерство оборони України. Ці тактичні управління складатимуться із армійських корпусів, мотострілецьких та танкових дивізій і бригад, а також із військових учбових центрів.
Після реорганізації збройних сил Південному військовому округу буде надано армійські корпуси, мотострілецькі дивізії та бригади з метою підвищення мобільності військ та їхнього швидкого розгортання при виконанні поставлених бойових задач. У березні 1993 року розпочалися регулярні навчання військ Південного оперативно-тактичного управління за участю морської піхоти, Прикордонних віськ та Національної Гвардії. Звичайно, важливість Південного округу визначається його близькістю до районів конфліктів у Молдові та в Криму. Будь-який контроль над Кримом із боку Росії або існування військово-морських баз Росії в Севастополі ускладнили б захист Південної України з воєнної точки зору. (Саме тому колишній міністр оборони Костянтин Морозов відкидав будь-яку можливість надання севастопольської морської бази в оренду Росії.)
Хоча кількість успадкованого Україною військового обладнання та озброєння і є значною, проте головним чинником, що призвів до його націоналізації, було рішуче небажання України дозволити Росії заволодіти цією спадщиною колишнього СРСР. Тому навряд чи увесь цей арсенал буде враховано у воєнному плануванні України. Видатки на оборону є досить обмеженими внаслідок величезного бюджетного дефіциту, економічної кризи та гіперінфляції. Отже, фонди, необхідні для придбання запасних частин та обслуговування цього обладнання, є дуже незначними. Нестача паливно-мастильних матеріалів перешкоджає проведенню навчань та підтриманню бойової готовності на належному рівні.
(продовження далі в ч. 2)

Військові зв’язківці отримали від благодійників підключення до І

Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4

В рамках шефської допомоги над військовими частинами Збройних Сил України, окрема бригада зв’язку оперативного командування «Північ» отримала безоплатно 3G модем з наданням щомісячного трафіку, супутникову антену СА – 901, художні матеріали, фарби, пензлі, папір та 13 акумуляторниз батарей.

-  Ми вдячні кожному, хто долучився і підтримав нас в скрутний час, - зазначив заступник командира бригади по роботі з особовим складом. – Останніх кілька днів нам посприяли магазини Sat 4u, PEOPLEnet, хоббі центр «ЗУЗА», Дубенська районна адміністрація.

Також, за словами офіцера, Рівнетеплоенерго і ТОВ «Вестатрейдет» допомогли автозапчастинами та відновили дві одиниці військової техніки. На переконання заступника командира бригади по роботі з особовим складом, сьогодні навіть найдріб’язковіша допомога є величезним вкладом у відновлення обороноздатності військової частини. А увага громадськості та місцевого бізнесу сприяє у підвищенні морально-психологічного стану військовослужбовців.

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman","serif";}

Військові комунальники Рівненщини відзначили ювілей

Особовий склад квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівного, на забезпеченні якого перебувають військові частини та містечка Рівненської області, відзначив 70-літній ювілей установи.

На урочистості завітали колишні керівники, ветерани та працівники військово-комунального відділу. Їх привітали представники органів державної влади та місцевого самоврядування. Від голови Рівненської обласної адміністрації, обласної ради, міського голови Рівного та профспілкового комітету офіцери, робітники та ветерани КЕВ отримали цінні подарунки, були нагороджені грамотами і подяками.

- 70 років функціонування квартирно-експлуатаційного відділу свідчить про значні здобутки та вклад установи в розбудову Збройних Сил, - зазначивначальник КЕВ підполковник Олег Падитель. - Військові комунальники відбудовували зруйновані під час бойових дій Другої світової війни будівлі і споруди та пристосували їх для потреб розквартирування. Через Рівненську КЕЧ району відбувалось забезпечення матеріалами перебіг ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Наші працівники допомагали ліквідовувати наслідки надзвичайної ситуації в Тернопільській області у 2000 році. Тобто, ми постійно демонструємо свою відданість військовій справі та готовність прийти на допомогу у разі потреби.

Окреме слово подяки особовий склад квартирно-експлуатаційного відділу отримав від підшефної організації - Святомиколаївського жіночого монастиря, центральна будівля якого знаходиться на території військового містечка № 1 у приміщенні колишньої кінобази.

Офіційну частину продовжив святковий концерт в залі камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії, де виступили провідні творчі колективи Рівненщини.

Військові зв’язківці з Рівного змагалися з командних видів спорт

У Рівному, на базі 55 окремої бригади зв’язку оперативного командування “Північ” Збройних Сил України відбулися змагання з гирьового спорту, волейболу, підтягуванні на перекладині і настільного тенісу за участі особового складу частини.

 До змагань залучалися близько ста військовослужбовців, які увійшли до п’яти збірних команд підрозділів військової частини. 
- Військові спортсмени вправлялися з командних і загальнорозвиваючих видів спорту, адже вони найбільше сприяють пропаганді здорового способу життя та здруженості колективу, - розповів начальник фізичної підготовки і спорту окремої бригади зв’язку капітан Іван Каращук. – Зокрема, гирьовий спорт, волейбол, підтягування на перекладині і настільний теніс вирізняються серед інших видів спорту тим, що сприяють підвищенню фізичних якостей лююдини. Також, один із найкращих і найцікавіших методів тренування – це змагання. Отож, в міжкомандній боротьбі зростає рівень фізичної загартованості кожного військовослужбовця.
У загальнокомандному заліку першості 55 окремої бригади зв’язку оперативного командування “Північ” перше місце виборола команда центру зв’язку ППУ, яким командує майор Микола Захарчук, друге – посіла збірна управління бригади під керівництвом командира військової частини полковника Сергія Патапова. «Бронзу» отримали підлеглі майора Сергія Євдокімова з польового вузла зв’язку.

У Рівному вшанували ветеранів - учасників визволення міста

З нагоди 70-річчя визволення Рівного від німецько-фашистських загарбників особовий склад військових частин гарнізону спільно з представниками місцевого самоврядування вшанували ветеранів – учасників боїв за обласний центр.

Їх в місті залишилося троє: Віра Михайлівна Болоніна, Віра Василівна Муригіна, Андрій Костянтинович Моїсеєнко.

Отож, під час урочистостей у міському Будинку культури за участі військовослужбовців відбулися урочистості, під час яких виступили тимчасово виконуючий обов’язки начальника управління – заступник командувача військ ОК «Північ» по роботі з особовим складом полковник Володимир Яцентюк та військовий комісар Рівненського обласного військового комісаріата полковник Дмитро Оксенюк.

Офіцери подякували учасникам визволення Рівного за самопожертву у боротьбі з ворогом і 70 років мирного неба для нащадків, а ветеранським організаціям, що ті сприяють військово-патріотичному вихованню молоді.

Від імені тимчасово виконуючого обов’язки командувача військ оперативного командування «Північ» генерал-лейтенанта Ігоря Колесника вони вручили подяку та цінний подарунок Андрію Костянтиновичу Моїсеєнку.

- З дитинства пам’ятаються повні строї ветеранів, які марширували під час подібних святкувань, але час невблаганний і ми трепетно бережемо тих останніх, яким ми вдячні за мир. Хочу, аби ви відчували, що ми вас поважаємо, любимо і цінуємо, - зазначив полковник Володимир Яцентюк.

Після концерту офіцери разом із міським головою Рівного відвідали Віру Михайлівну Болоніну, Віру Василівну Муригіну, які через погане самопочуття не змогли відвідати урочистості. Зі словами вдячності за турботу і опіку, ветерани також загадали епізоди з історії визволення міста й розбудови Рівного у післявоєнні роки.

По завершенню заходу учасники визволення обласного центру попросили військових берегти і цінувати мир в Україні, які далися ціною мільйонів життів.


На Рівненщині військові борються з снігом

Рівненщина: На прохання місцевих органів влади та самоврядування у Дубенському районі про надання допомоги з ліквідації наслідків снігопадів військовослужбовці 107-го Центру дорожнього забезпечення Збройних Сил України приступили до розчищення снігових наметів.

Зокрема, військовослужбовці зі складу загону з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій військової частини на спецтехніці розпочали роботи на шляхах населених пунктів Дубно – Мирогоща – Молодаво – Варковичі – Жорнів і в зворотньому напрямку та Дубно – Верба – Берег – Студянка. Загальна протяжність маршруту розчистки автомобільних доріг складає 118 км.

- Для розчистки снігових заметів залучено досвідчених військовослужбовців на чолі з сержантами Іваном Гачевським та Анатолієм Скибінським, а також грейдер ДЗ–122 та трактор Т150, - зазначив начальник 107-го Центру дорожнього забезпечення полковник Олег Безруков. - У разі потреби буде залучено додаткові сили і засоби для розчистки автомобільних доріг та звільнення автомобільної техніки від снігового полону.

Крім того, один із підрозділів 107-го Центру дорожнього забезпечення, що дислокується у місті Новоград–Волинський також надає допомогу в розчистці снігу в Новоград–Волинському гарнізоні. Зокрема, вже розчищено близько 80 км. автомобільних доріг.

Варто зазначити, що для оперативного реагування на ситуації, що виникають, сили та засоби військової частини перебувають у постійній готовності. Налагоджений цілодобовий зв’язок з підрозділами державної служби з надзвичайних ситуацій України в зоні відповідальності, дорожньо–експлуатаційною дільницею міста Дубно та органами місцевої влади і самоврядування.

Військові розпочали капітальний ремонт унікального танку Т-34

На ремонтних потужностях 1448 Центральної артилерійської бази озброєння оперативного командування “Північ”, що в смт Оржів, відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України розпочато відновлення музейного макету танка Т-34-85 до стану діючого.

– Танк привезли з Національного військово-історичного музею України з Києва. За його відновлення одразу взялися працівники цеху технічного обслуговування і ремонту озброєння, – розповів командир військової частини полковник Вадим Рудніцький. – Для нас велика честь – дарувати друге життя техніці, якою кувалася Велика Перемога.

Техніка воєнних часів відрізняється від бойових машин, з якими майстри 1448 Центральної артилерійської бази озброєння звикли мати справу, але це вже третій Т-34, який вони відновлюють.

– Приблизно рік тому від нас фактично своїм ходом вийшов перший танк, влітку ми відновили другий, і вже розпочинаємо ремонт третього, – зазначив начальник цеху капітан Олександр Коломійчук. – Досвід показав, що від корозії страждає корпус, також не просто відновити двигун. Ми власноруч робимо паливні та повітряні магістралі й систему охолодження.

Ремонт Т-34 ускладнюється тим, що деталей до такої техніки немає, їх вже давно не виготовляють. Фахівці бази озброєння підбирають окремі запчастини від сучасних автомобілів, самі виточують болти, забезпечують функціонування усіх агрегатів і механізмів. Не зважаючи на усі складнощі, ремонтники хочуть, щоб цей танк йшов в колоні військового параду до Дня Перемоги. 

Військові у Рівному годували колядників кашею

До військовослужбовців 55 бригади зв’язку, де командиром полковник Сергій Патапов, завітав з колядою творчий колектив Рівненської обласної громадської організації «Жінки Батьківщини».

На запрошення командування військової частини, Марія Конощук, Валентина Козиревич та Анастасія Янцур приготували для понад 50 солдат строкової служби в їдальні військової частини співоче Різдвяне дійство.

- Напевно, кожен українець асоціює Різдво з сімейним святом, і військові не виняток, - зазначив заступник командира бригади зв’язку по роботі з особовим складом підполковник Віктор Коліда. – Аби принести хоча б невелику часточку цього сімейного затишку та святкового настрою тим військовослужбовцям, які зараз виконують свої службові обов’язки, ми запросили талановитих «Жінок Батьківщини». Гості гарно заспівали, та по-материнськи розважили солдат.

Військовослужбовці не соромилися підспівувати разом із колядниками «Нова радість стала» та «Святая Варвара церкву збудувала».

- Відзначення Нового року і Різдва у колі нових друзів, у військовому колективі – це дійсно те тепло і незабутні враження про армію, які залишаться зі мною після звільнення в запас, - розповів солдат-строковик Антон Литовченко. – Як луганчанину, мені ще й було цікаве побачити дотримання традицій у Західній Україні. Тепер знаю, що все, як і в нас. Так сподобалося слухати колядки, що й сам поколядував би із задоволенням…

По завершенню виступу за хорошу коляду гостей почастували солдатською кашею та сфотографувалися на пам`ять.

У Рівному житло для військових як стимул для служби

У Рівному однією з найефективніших агітаційних команд з набору на військову службу за контрактом став позаштатний вербувальний підрозділ 55 окремого лінійно-вузлового полку зв’язку, який загітував понад 30 рівнян для служби в армії.

У зв’язку із заходами з реформування військової частини, за словами командування, необхідність у військовослужбовцях військової служби за контрактом тільки росте. А тому підсумки роботи вербувального підрозділу на особливому контролі.

-  З початку року із метою виконання Державної програми розвитку Збройних Сил та якісного комплектування військової частини військовослужбовцями військової служби за контрактом ми сформували професійну агіткоманду, яка якісно виконує покладені завдання, – зазначив командир військової частини полковник Сергій Патапов.

Позаштатний вербувальний підрозділ, під керівництвом заступника командира полку з виховної роботипідполковника Віктора Коліди, з початку року вивчив близько сотні молодих людей, які бажали проходити військову службу за контрактом та відібрав понад тридцять кандидатів. Це дозволило якісно та вчасно доукомплектувати підрозділи полку зв’язку.

-  Свою роботу ми розпочинали з роз’яснювальної роботи серед солдатів строкової служби і це дало свій результат, – додав підполковник Віктор Коліда. – Також, спільно ще з п’ятьма учасниками агітаційної команди ми провели агітаційні заходи у навчальних закладах, підприємствах та установах, рекламували військову службу за контрактом у засобах масової інформації.

Командир частини та його заступник одноголосно зазначають, що військова служба стає престижнішою, рівненська молодь бачить це і охоче йде до війська. Керівник вербувального підрозділу щоквартально подає в центри зайнятості населення та навчальні заклади заявки про перелік вакантних посад, інформацію щодо грошового забезпечення військовослужбовців за контрактом. Хоча, найдієвішим, за словами командування, все ж є візити школярів та студентів навчальних закладів Рівненщини до військової частини. Під час таких заходів хлопці та дівчата отримують найбільше приємних вражень про військову службу, дізнаються про тонкощі професії військового зв’язківця.

-  Окремим стимулом до служби, на якому ми наголошуємо під час зустрічей з потенційними кандидатами, може стати вирішення житлового питання, адже в планах на наступний рік є переобладнання двох казарм на житло гуртожиткового типу для наших контрактників, – підсумував підполковник Віктор Коліда. – Коли молоді люди дізнаються про житло, перспектива служби в армії стає для них ще привабливішою.