хочу сюда!
 

Екатерина

26 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 26-48 лет

Заметки с меткой «україна»

Полный текст Минских соглашений

Полный текст Минских соглашений

12.02.2015

Документ о комплексе мер по выполнению Минских соглашений предусматривает отвод тяжелых вооружений, вывод иностранных вооруженных формирований и начало диалога о проведении местных выборов на юго-востоке Украины.

Переговоры лидеров России, Германии, Франции и Украины в Минске

МОСКВА, 12 февраля – РИА Новости.
В распоряжении журналистов оказался документ о мерах по выполнению Минских соглашений, подписанный главами самопровозглашенных Донецкой и Луганской народных республик, представителями России и Украины и представителем от ОБСЕ по выполнению Минских соглашений, и декларация глав России, Украины, Франции и Германии в поддержку комплекса этих мер. Ria.ru публикует полный текст документов.
Комплекс мер по выполнению Минских соглашений

1. Незамедлительное и всеобъемлющее прекращение огня в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины и его строгое выполнение, начиная с 00 ч. 00 мин. (киевское время) 15 февраля 2015 года.

2. Отвод всех тяжелых вооружений обеими сторонами на равные расстояния в целях создания зоны безопасности шириной минимум 50 км друг от друга для артиллерийских систем калибром 100 мм и более, зоны безопасности шириной 70 км для РСЗО и шириной 140 км для РСЗО "Торнадо-С", "Ураган", "Смерч" и тактических ракетных систем "Точка" ("Точка У"):

— для украинских войск: от фактической линии соприкосновения;

— для вооруженных формирований отдельных районов Донецкой и  Луганской областей Украины: от линии соприкосновения согласно Минскому меморандуму от 19 сентября 2014 г.

Отвод вышеперечисленных тяжелых вооружений должен начаться не позднее второго дня после прекращения огня и завершиться в течение 14 дней.

Этому процессу будет содействовать ОБСЕ при поддержке Трехсторонней Контактной группы.

3. Обеспечить эффективный мониторинг и верификацию режима прекращения огня и отвода тяжелого вооружения со стороны ОБСЕ с первого дня отвода с применением всех необходимых технических средств, включая спутники, БПЛА, радиолокационные системы и пр.

4. В первый день после отвода начать диалог о модальностях проведения местных выборов в соответствии с украинским законодательством и Законом Украины "О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей", а также о будущем режиме этих районов на основании указанного закона.

Незамедлительно, не позднее 30 дней с даты подписания данного документа, принять постановление Верховной рады Украины с указанием территории, на которую распространяется особый режим в соответствии с Законом Украины "О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей" на основе линии, установленной в Минском меморандуме от 19 сентября 2014 г.

5. Обеспечить помилование и амнистию путем введения в силу закона, запрещающего преследование и наказание лиц в связи с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины.

6. Обеспечить освобождение и обмен всех заложников и незаконно удерживаемых лиц на основе принципа «всех на всех». Этот процесс должен быть завершен самое позднее на пятый день после отвода.

7. Обеспечить безопасный доступ, доставку, хранение и распределение гуманитарной помощи нуждающимся на основе международного механизма.

8. Определение модальностей полного восстановления социально-экономических связей, включая социальные переводы, такие как выплата пенсий и иные выплаты (поступления и доходы, своевременная оплата всех коммунальных счетов, возобновление налогообложения в рамках правового поля Украины).

В этих целях Украина восстановит управление сегментом своей банковской системы в районах, затронутых конфликтом, и, возможно, будет создан международный механизм для облегчения таких переводов.

9. Восстановление полного контроля над государственной границей со стороны правительства Украины во всей зоне конфликта, которое должно начаться в первый день после местных выборов и завершиться после всеобъемлющего политического урегулирования (местные выборы в отдельных районах Донецкой и Луганской областей на основании Закона Украины и конституционная реформа) к концу 2015 года при условии выполнения пункта 11 – в консультациях и по согласованию с представителями отдельных районов Донецкой и Луганской областей в рамках Трехсторонней Контактной группы.

10. Вывод всех иностранных вооруженных формирований, военной техники, а также наемников с территории Украины под наблюдением ОБСЕ. Разоружение всех незаконных групп.

11. Проведение конституционной реформы на Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов), а также принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей в соответствии с мерами, указанными в примечании 1, до конца 2015 года.

12. На основании Закона Украины "О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей" вопросы, касающиеся местных выборов, будут обсуждаться и согласовываться с представителями отдельных районов Донецкой и Луганской областей в рамках Трехсторонней Контактной группы. Выборы будут проведены с соблюдением соответствующих стандартов ОБСЕ при мониторинге со стороны БДИПЧ ОБСЕ.

13. Интенсифицировать деятельность Трехсторонней Контактной группы, в том числе путем создания рабочих групп по выполнению соответствующих аспектов Минских соглашений. Они будут отражать состав Трехсторонней Контактной группы.

Примечание 1. Такие меры в соответствии с Законом "Об особом порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей" включают следующее:

— освобождение от наказания, преследования и дискриминации лиц, связанных с событиями, имевшими место в отдельных районах Донецкой и Луганской областей;

— право на языковое самоопределение;

— участие органов местного самоуправления в назначении глав органов прокуратуры и судов в отдельных районах Донецкой и Луганской областей;

— возможность для центральных органов исполнительной власти заключать с соответствующими органами местного самоуправления соглашения относительно экономического, социального и культурного развития отдельных районов Донецкой и Луганской областей;

— государство оказывает поддержку социально-экономическому развитию отдельных районов Донецкой и Луганской областей;

— содействие со стороны центральных органов власти трансграничному сотрудничеству в отдельных районах Донецкой и Луганской областей с регионами Российской Федерации;

— создание отрядов народной милиции по решению местных советов с целью поддержания общественного порядка в отдельных районах Донецкой и Луганской областей;

— полномочия депутатов местных советов и должностных лиц, избранных на досрочных выборах, назначенных Верховной радой Украины этим законом, не могут быть досрочно прекращены.

Участники Трехсторонней Контактной группы:

Посол Хайди Тальявини

Второй Президент Украины Л.Д. Кучма                       

Посол Российской Федерации на Украине М.Ю. Зурабов

А.В. Захарченко

И.В. Плотницкий

Декларация Президента Российской Федерации, Президента Украины, Президента Французской Республики и Канцлера Федеративной Республики Германия в поддержку Комплекса мер по выполнению Минских соглашений, принятого 12 февраля 2015 года

Президент Российской Федерации Владимир Путин, Президент Украины Петр Порошенко, Президент Французской Республики Франсуа Олланд и Канцлер Федеративной Республики Германия Ангела Меркель подтверждают полное уважение суверенитета и территориальной целостности Украины. Они твердо убеждены в безальтернативности исключительно мирного урегулирования. Они всецело готовы предпринять любые возможные меры как по отдельности, так и совместно в этих целях.

В этом контексте лидеры одобряют Комплекс мер по выполнению Минских соглашений, принятый и подписанный в Минске 12 февраля 2015 года всеми, кто также подписал Минский протокол от 5 сентября 2014 года и Минский меморандум от 19 сентября 2014 года. Лидеры будут вносить вклад в этот процесс и использовать свое влияние на соответствующие стороны, чтобы способствовать выполнению этого Комплекса мер.

Германия и Франция окажут техническую поддержку для восстановления сегмента банковской системы в затронутых конфликтом районах, возможно, путем создания международного механизма для содействия осуществлению социальных выплат.

Лидеры разделяют убеждение в том, что укрепление сотрудничества между Европейским союзом, Украиной и Россией будет способствовать урегулированию данного кризиса. В этих целях они поддерживают продолжение трехсторонних переговоров между Европейским союзом, Украиной и Россией по вопросам энергетики с тем, чтобы осуществить шаги в развитие "зимнего газового пакета".

Они также поддерживают трехсторонние переговоры между Европейским союзом, Украиной и Россией в целях выработки практического решения вопросов, вызывающих обеспокоенность России, в связи с выполнением Соглашения о Глубокой и всеобъемлющей зоне свободной торговли между Украиной и Европейским союзом.

Лидеры по-прежнему привержены идее создания общего гуманитарного и экономического пространства от Атлантики до Тихого океана на основе полного уважения международного права и принципов ОБСЕ.

Лидеры будут и впредь привержены выполнению Минских соглашений. С этой целью они договорились о создании контрольного механизма в "нормандском формате", который будет проводить встречи с регулярной периодичностью, как правило, на уровне старших должностных лиц, представляющих министерства иностранных дел.

Мінські угоди - хронологія 2

Імплементація Мінської угоди

Високий представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні під час слухань 6 жовтня в Європарламенті заявила, що не бачить військового шляху вирішення конфлікту[72]. Говорячи про ситуацію в Україні, Могеріні також наголосила на необхідності повного виконання мінських угод[73].

Щодо Росії, в залежності від розвитку подій, можливе як впровадження нових санкцій, так і їх пом'якшення: «Ми можемо пом'якшувати санкції, якщо ситуація покращуватиметься, але також можемо і поглиблювати їх. В цьому дієвість цього механізму — в його гнучкості»[72]. З погляду ЄС, «Росія все ще залишається стратегічною країною для світової спільноти», попри те, що наразі не є партнером ЄС[73]. Ця позиція відмінна від позиції президента США, який у 201* році відвів Росії місце регіонального лідера.

Федеріка Могеріні також наголосила на необхідності щоденної дипломатичної підтримки мирного плану президента України: «Маємо день за днем працювати з українською стороною, допомагаючи президенту Порошенку, який намагається робити власні кроки для вирішення цієї ситуації»[72]. За її словами, Україна може очікувати на повну підтримку в питаннях проведення інституційних реформ, а також відповіді на «економічні та енергетичні виклики»[73].

З моменту укладання угоди фактично над її виконанням працювала лише Українська сторона. Верхівка Російської Федерації та керовані нею бойовики показали суцільний саботаж взятих на себе зобов'язань.


№ п.п. Україна Україна Росія Росія Примітки
1. ? ?
1.1. ? ?
1.2. Yes check.svg ?
1.3. ? ?
1.4. Yes check.svg ?
1.5. Yes check.svg ?
1.6. Yes check.svg ?
1.7. Yes check.svg ?
1.8. Yes check.svg ?
1.9. Yes check.svg ?
2. Yes check.svg ?
3. Yes check.svg 16 вересня 2014 року Верховною Радою України VII скликання прийнятий Закон України № 1680-VII «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»[74]
7 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України затверджено Розпорядження № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження»
4. Yes check.svg ?
5. Yes check.svg ?
6. Yes check.svg з 15 квітня 2014 року в Україні діє Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»[75]
7. Yes check.svg ?
8. Yes check.svg ?
9. ?
10. Yes check.svg ?
11. ?
12. Yes check.svg Yes check.svg
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Цикл «Восток» // Громадське ТБ, 29 червня 2014.

В той же час, бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії і бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2 тисячі,[76] на початку листопада наблизилось до 2400[77]. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тисячі,[78] а на 24 листопада склала 3412 разів[79]

Мінські угоди - хронологія 1

Мінський протокол
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Президент-готель — місце підписання перемир'я

Мінський протокол (також Мінська тристороння угода, Мінське перемир'я, Мінськ-1[1]) — угода про тимчасове перемир'я[2] у війні на сході України, досягнута на переговорах у Мінську 5 вересня 2014 року[3]. В розробці та підписанні мирної угоди брали участь представник ОБСЄ Посол Гайді Тальявіні, Другий Президент України Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов, представники самопроголошених ДНР Олександр Захарченко та ЛНР Ігор Плотницький[4]. Дія перемир'я розпочалась о 18.00 5 вересня.

Підписи Захарченка та Плотницького під протоколом[4] стоять як автографи[5] приватних осіб. Текст угоди не передбачає будь-якого визнання Донецької і Луганської «народних республік», а лише закріплює за підконтрольними проросійським бойовикам територіями двох областей «особливий статус» у складі України[6].

Робота контактної групи у Мінську була продовжена, і сторони підписали наступний меморандум у ніч проти 20 вересня 2014, коли представниками України, а також невизнаних терористичних груп ДНР і ЛНР за посередництва представника Росії був укладений меморандум, який передбачає на виконання п. 1 Протоколу, крім інших заходів, покликаних закріпити домовленості про двостороннє припинення застосування зброї: відвід важкого озброєння (калібром понад 100 мм) на 15 км від лінії зіткнення сторін за станом на дату підписання меморандуму та формування тим самим зони безпеки, заборони на польоти бойової авіації і БПЛА і на встановлення мінно-вибухових загороджень у цій зоні безпеки.

Також у вересні розпочала роботу робоча група спільного Центру з контролю і координації питань припинення вогню і поетапної стабілізації лінії розмежування сторін на Сході України, до складу якої увійшли представники української сторони, моніторингова група ОБСЄ і 76 військовослужбовців ЗС РФ на чолі з заступником головнокомандувача Сухопутних військ РФ генерал-лейтенантом Ленцовым А. В.[7]

Відбуваються зустрічі контактних груп зі створення буферної зони, у Горлівці та (4 жовтня) у Дебальцевому.

Зміст
Передумови укладання

Перемир'я було оголошене одночасно з попередженням про введення з 8 вересня чергової хвилі санкцій коаліції світових держав проти Росії, якщо вона не припинить агресію[8], та призупиненням партнерства НАТО з Росією[9]. Цього ж дня Президент України брав участь в Уельському саміті НАТО, де отримав підтримку країн-членів НАТО та згоду окремих країн на постачання в Україну сучасної зброї[10].

Незадовго до цього Президент Росії Путін запропонував власний «мирний план», який, зокрема, передбачав відведення українських військ з зайнятих ними позицій на відстань досяжності артилерії. Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк запропоновані Путіним «сім пунктів» назвав планом «порятунку російських терористів»[11].

Зміст угоди 5 вересня
Ситуація на сході України на 5 вересня за даними ІАЦ РНБО

Протокол за результатами мінської зустрічі, підписаний представниками ОБСЄ, України та РФ, опублікований на сайті ОБСЄ у ніч на 7 вересня[4][5][12]:

  1. Забезпечити негайне двостороннє припинення застосування зброї.
  2. Забезпечити моніторинг та верифікацію з боку ОБСЄ режиму незастосування зброї.
  3. Здійснити децентралізацію влади, зокрема через ухвалення Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (Закон про особливий статус).
  4. Забезпечити постійний моніторинг на російсько-українському державному кордоні та верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки в прикордонних районах України та Російської Федерації.
  5. Негайно звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних осіб.
  6. Ухвалити закон про недопущення переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, які відбулися в окремих районах Донецької та Луганської областей України.
  7. Продовжити інклюзивний загальнонаціональний діалог.
  8. Вжити заходів для поліпшення гуманітарної ситуації на Донбасі.
  9. Забезпечити проведення дострокових місцевих виборів відповідно до Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (Закон про особливий статус).
  10. Вивести незаконні збройні формування, військову техніку, а також бойовиків і найманців з території України.
  11. Ухвалити програму економічного відродження Донбасу і відновлення життєдіяльності регіону.
  12. Надати гарантії особистої безпеки для учасників консультацій.

Станом на 11:40 (UTC) 7 вересня на сайті ОБСЄ розміщено текст угоди лише російською мовою[13] (англ. This document is available in Russian language only)[14]. У майбутньому передбачено розміщення тексту англійською мовою[4].

Меморандум 20 вересня
Ситуація на сході України на 20 вересня за даними ІАЦ РНБО

Учасники контактної групи в Мінську у ніч проти 20 вересня 2014 домовилися про припинення вогню, зупинці на поточній лінії зіткнення і встановлення 30-кілометрової зони безпеки в Україні.

На переговорах у Мінську узгодили меморандум, що складається з дев'яти пунктів параметрів перемир'я.[15]

  1. Припинення застосування зброї вважається загальним.
  2. Зупинка підрозділів і військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня.
  3. Заборона на застосування всіх видів зброї і ведення наступальних дій.
  4. Протягом доби з моменту прийняття даного меморандуму відведення засобів ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстані не менше 15 кілометрів з кожної сторони, в тому числі з населених пунктів, що дає можливість створити зону припинення застосування зброї шириною не менше 30 кілометрів — зони безпеки. При цьому відвести на лінії зіткнення сторін артилерійські системи калібру понад 100 міліметрів на віддалення їхньої максимальної дальності стрільби. Зокрема:[16][17]
  5. Заборона на розміщення важких озброєнь і важкої техніки в районі, обмеженому певними населеними пунктами.
  6. Заборона на установку нових мінно-вибухових інженерних загороджень у межі зони безпеки, зобов'язання на зняття раніше встановлених мінно-вибухових загороджень в зоні безпеки.
  7. Заборонити польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ над зоною безпеки.
  8. Розгортання в зоні припинення застосування зброї моніторингової місії ОБСЄ у складі групи спостерігачів організації протягом доби з моменту прийняття даного меморандуму. Зазначену зону доцільно розділити на сектори, кількість кордонів яких погодити в ході підготовки до роботи моніторингової групи спостережної місії ОБСЄ
  9. Виведення всіх іноземних найманців із зони конфлікту як з одного, так і з іншого боку.

Сторони також вирішили продовжити обмін військовополоненими. При цьому статус територій, захоплених бойовиками, на переговорах у Мінську не обговорювався.

Неадекватные

В США, как ни в какой другой стране мира, понимаешь: Украина застряла в прошлом.

Компании и предприниматели, выпавшие из тенденций современного мира, не имея картинки будущего, не понимая причинно-следственных связей, становятся неадекватными. Они держаться старых вещей — своих убыточных магазинов, устарелой продукции, неэффективных взглядов, стереотипов поведения. Как пчёлы, они продолжают таскать пыльцу, хотя их мёд никому не нужен. Мир меняется, но 90% граждан Украины не чувствуют вызова времени. Это и не странно, большинство из них никогда не выезжали за границу, они знают жизнь только такой, какой она есть в захудалых посёлках, сёлах и пустеющих городах Украины.




Товар сегодня перестал быть проблемой, фактически, последним дефицитом стали сами деньги. У среднего и малого бизнеса, если проанализировать, только одна проблема — найти людей, способных заплатить. Это ключевая задача, которую должен ставить перед собой предприниматель. Сейчас ко многим бизнесам предъявляются совершенно новые требования — максимальная выгодность и удобство для клиента. Что бы вы ни продавали, товар или услугу, на первое место выступает Его Величество Потребитель, покупатель, заказчик услуги, посетитель. Вам придётся бежать со всех ног за своей клиентурой, а не ждать, когда она сама придёт к вам. Интернет-представительства, сайты-магазины с доставкой в любую точку города, доставка покупок в течение двух-трёх часов, шоу-румы на колёсах, гибкость касательно способов оплаты, высокая вариативность самого товара или услуги, чтобы клиент мог «подогнать» их под свои потребности и особенности. Доступность, скорость и выгодность становятся главными конкурентными преимуществами. Отдельная категория востребованных услуг сегодня — это консультации по товарам, помощь в выборе оптимального варианта.

С веяниями нового времени постепенно поменяются и функции государства, связанные с бизнесом. Граждане больше не нуждаются в тотальном контроле над собой со стороны госаппарата. Они сами в состоянии соблюдать законы. Сегодня людям всё больше и больше будет нужна свобода. Открытые границы, электронный учёт, оплата в любой удобной валюте, никаких разрешений и проверок от госорганов.

То, что казалось незыблемыми, неотъемлемыми функциями государства, в современном мире уже не нужны. У нас есть куча министерств, которые занимаются углём, промышленностью, да чем угодно, кроме реальных насущных проблем украинских граждан. У нас есть куча партий, которые говорят о чём угодно, только не о деньгах, не о будущем страны, и не о том, что они предлагают для этого будущего. С этим все согласны, но как только появляются свежие нестандартные предложения, тут же посыплется туча упрёков и едких комментариев. Что курит автор? Автору не нужно курить, чтобы включить воображение, потому что автор был в лучших странах мира и проанализировал их экономический успех. Пока что общество принимает за неадекватных тех, кто несёт что-то инновационное, мыслит нестандартно, а не тех, кто своим бездействием сохраняет существующий порочный порядок вещей. Но рано или поздно время и общемировые тенденции всё расставят по своим местам, и те прогрессивные идеи, которые сегодня приняты креативным меньшинством Украины, станут трендовыми.

5.10


Мінські угоди за нагоди погоди

Оппозиция для «партии войны»

Минские соглашения нуждаются в общественной поддержке, без которой противостоять «ястребам» очень сложно


Фото: Евгений Фельдман / «Новая газета»

Соглашения, подписанные в феврале этого года в Минске, породили надежды на скорое достижение мира в Донбассе. С тех пор прошло почти полгода, и надежды эти, увы, стали постепенно таять. Все чаще слышны голоса экспертов: мол, выполнить Минские соглашения невозможно, и это всем очевидно. Очевидно это, слава Богу, не всем. Большинство украинских граждан поддерживает Минские соглашения, хотя число их сторонников в последнее время уменьшилось. В феврале-марте за них высказывались 74% всех опрошенных Киевским институтом социологии граждан Украины (без «ДНР» и «ЛНР»), в июле — 57%. Военное решение проблемы сейчас поддерживают 28% опрошенных. То есть в украинском обществе сторонников «Минска-2» вдвое больше, чем поборников военных решений. Но в политическом истеблишменте «партия войны» куда сильнее.

 

Об авторе

Владимир МАЛИНКОВИЧ, 1940 г. рождения, — политолог, публицист, участник правозащитного движения в СССР, член Украинской Хельсинкской группы. С 1980 по 1992 гг., будучи политэмигрантом, работал в Мюнхене редактором программ «Радио Свобода» и главным редактором журнала «Форум». Бывший советник президента Украины Леонида Кучмы, председатель Комиссии по демократизации и развитию гражданского общества, секретарь Конституционной комиссии, директор украинского отделения Международного института гуманитарно-политических исследований.

Реальные угрозы «Минску-2»

Окружение президента Порошенко, судя по всему, военного решения не хочет, но оно очень боится давления «партии войны». Пытаясь как-то «проскочить между каплями дождя», оно демонстрирует двойные подходы. Своих западных партнеров Порошенко постоянно заверяет в приверженности Минским соглашениям. Но совсем по-иному звучат его заявления, так сказать, «для внутреннего потребления». Вот что он говорит для Запада: «Мы идем с опережением графика. 11-й пункт (Минского протокола.В. М.) де-факто выполнен: мы запустили конституционный процесс, закон об особенностях местного самоуправления принят, и там четко выписаны позиции. Украина выполнила свои обязательства». Украинских же радикалов президент уверяет в том, что принятая в первом чтении поправка к Конституции никаких серьезных отличий в статусе Донецкой и Луганской областей не предполагает: «Нет и быть не может никакого особого статуса для тех районов».

И Запад, и украинцев Порошенко вводит в заблуждение. 11-й пункт Минских соглашений Украина, конечно же, еще не выполнила (ни де-факто, ни де-юре). Во-первых, потому что там предусматривается «особый статус отдельных районов Донецкой и Луганской областей», от которого Порошенко категорически отрекается. Во-вторых, потому что конституционная реформа, якобы запущенная, предполагает «в качестве ключевого элемента децентрализацию с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов», а пока эти особенности никто ни с кем не согласовывал. И третье: в 11-м пункте речь идет не о запуске конституционного процесса, а о «проведении конституционной реформы в Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции». Только тогда, когда вступит в силу новая конституция, в которой будет закреплен особый статус отдельных районов Донбасса и этот статус будет включать целый ряд положений, прописанных в Минском протоколе, — можно будет говорить о выполнении Украиной 11-го пункта соглашения «Минск-2».

Пока до этого очень далеко. Закон об особенностях местного самоуправления в отдельных районах Донбасса, на который ссылается Порошенко, вступает в силу только после того, как весь Донбасс будет подконтролен Киеву, а это если и возможно, то только после полного завершения «минского процесса», а не на его нынешней стадии.

Переходные положения, куда внесли поправку, касающуюся Донбасса, — это отнюдь не основной костяк конституции.

Текст поправки допускает различные толкования (одно из них как раз и продемонстрировал Порошенко, заявляя об отсутствии в тексте и намека на особый статус), что позволит президенту и Верховной раде в любой момент поменять как решения местной власти в Донбассе, так и саму эту власть. И, наконец, последнее: начавшийся запуск процесса может так и не завершиться, поскольку в первом чтении поправка прошла простым большинством (288 голосов), а во втором чтении понадобится большинство квалифицированное (300 голосов), которого пока у сторонников Порошенко нет.

Киевский политолог Владимир Фесенко раскрывает смысл позиции президентской команды в этом вопросе: «Сейчас включение этого предложения в конституционный законопроект выполняет чисто тактическую функцию — демонстрирует западным партнерам готовность выполнять Минские договоренности». В октябре в «ДНР» и «ЛНР» пройдут местные выборы «без участия в них украинской стороны». Тем самым, считает Фесенко, сепаратисты сами похоронят «Минск-2», и тогда надобность в «конфликтогенном предложении» отпадет, и его можно будет убрать из конституционного законопроекта. А потому спешить с окончательным голосованием за проект не стоит.

Обозначенная Владимиром Фесенко тактика уже реализуется. 17 июля Верховная рада назначила на 25 октября проведение местных выборов по всей Украине, особо оговорив, что на оккупированной части Донецкой и Луганской областей выборы проводиться не будут. Мало кто обратил на это внимание, а жаль.

Ведь своим решением об отмене выборов в районах Донбасса Верховная рада фактически перечеркнула сразу два пункта Минских договоренностей — 4-й и 12-й.

В п. 4 речь идет о необходимости совместной выработки сторонами конфликта условий «проведения местных выборов в соответствии с украинским законодательством». В 12-м же пункте сказано, что «вопросы, касающиеся местных выборов, будут обсуждаться и согласовываться с представителями отдельных районов Донецкой и Луганской областей». Вместо того чтобы что-то согласовывать и вырабатывать, Киев просто отменил выборы.

Не пройдут в Донбассе выборы, возникнут новые осложнения — не будет реализован пункт 9-й соглашений: о восстановлении полного контроля Украины над государственной границей, «которое должно начаться в первый день после местных выборов и завершиться после всеобъемлющего политического урегулирования… при условии выполнения п.11». Пункт, в котором больше всего заинтересован Киев, поскольку он означает сохранение территориальной целостности Украины. Лидеры «ДНР» и «ЛНР» предлагали минской контактной группе свой вариант проведения местных выборов — его никто даже не обсуждал. Тогда они заявили о том, что сами проведут выборы и обратились к ОБСЕ с просьбой обеспечить контроль: ОБСЕ им отказала, сославшись на отсутствие согласия Киева. Скорее всего, местные выборы в этих республиках в октябре все же пройдут, но они не будут признаны мировым сообществом. И Минские соглашения будут считаться сорванными.

Очевидно, что ответственность за срыв «Минска-2» Киев возложит на лидеров «ДНР-ЛНР» (забыв о том, что он сам сделал для этого), и Запад, конечно, с этим согласится. Возлагать ответственность за все на самопровозглашенные республики не имеет смысла: они и так никем не признаны. Куда важнее понять, что последует после того, как провалится «Минск-2».

 

Сценарии для Донбасса

Складывается впечатление, что у Киева нет разумной стратегии в Донбассе. Сценарии-то есть, но о том, хорошо ли они продуманы, можно судить, проанализировав возможные варианты развития событий, предлагаемые директором Национального института стратегических исследований Владимиром Горбулиным (газета «Зеркало недели»,19.07.2015). Заметим, что именно Горбулин представляет Украину в подгруппе, отвечающей в Минске за политическое урегулирование конфликта.

Первый сценарий — «тотальная война», в которой «Украина имеет шансы на победу», ценой которой станут «разрушенные инфраструктура и экономический потенциал Украины, многочисленные жертвы среди военных и гражданских». Хотя первый сценарий, по Горбулину, не является целью Украины, он не считает его абсолютно неприемлемым. В нем есть, с его точки зрения, и серьезные плюсы: Украина навсегда избавится от существующей «пятой колонны» откровенных сторонников «русского мира»; получит собственный «героический эпос» как почву для патриотического воспитания будущих поколений; «большинство вопросов украино-российских отношений будет решено окончательно, и исторические пути обоих народов разойдутся навсегда», что, судя по всему, Горбулина вполне устраивает.

Но если не «тотальная война», то что? У Горбулина есть еще три мирных сценария. Второй сценарий — «отсечение» всех оккупированных территорий Донбасса. «Стоит ли продолжать борьбу за разрушенные в ходе вооруженного конфликта и разграбленные территории, остатки населения на которых не изъявляют желания возвращаться под украинскую юрисдикцию», если потеря Украиной регионов, «где господствуют ренегатские и потребительские настроения», создаст подходящие условия для реформирования страны. Такое развитие событий могло бы, по мнению Горбулина, вполне устроить Киев, но оно отрицательно скажется на престиже страны и вызовет некоторые трудности приспособления к новой ситуации. Третий сценарий предусматривает односторонние уступки Москве, и потому абсолютно не устраивает Киев. Четвертый сценарий: «замораживание конфликта» по образцу Приднестровья, Абхазии, Южной Осетии. Так пишет Горбулин, но подразумевает он явно совсем другое, а именно то, что нынешние территории «ДНР» и «ЛНР» «остаются в составе Украины, возможно, на условиях предоставления им властных полномочий». Нечто подобное как раз и подразумевают Минские соглашения. Горбулин признает, что четвертый сценарий мог бы быстро завершить войну и устроил бы страны ЕС, позволив им заняться другими проблемами, но в нем никак не заинтересована Украина. Потому что ей придется восстанавливать Донбасс, нести экономическое бремя «в лице пострадавших регионов-беженцев», которые будут служить источником политической нестабильности. Словом, четвертый сценарий, предусмотренный соглашением «Минск-2», Украине не нужен, его не грех и сорвать.

Судя по сказанному Горбулиным (а он по должности —  главный конструктор стратегии украинского государства), Киев ориентирует свою политику главным образом на пятый сценарий — сценарий: «ни войны, ни мира» или «ограниченной войны и перманентных переговоров». Здесь предполагается совмещение «ограниченной и сдерживающей войны против России и коллаборационистов на востоке с целью нанести им как можно больше демотивирующих потерь» с «постоянным переговорным процессом, однако, без окончательного фиксирования результатов в виде различных договоренностей и форматов». По сути, именно этот, а не минский сценарий следовало бы назвать «замораживанием конфликта». Боюсь только, что замораживания не получится — останется «тлеющий костер», который, если его не погасить, может вспыхнуть новым пламенем еще более разрушительной, чем прежде, войны. Вряд ли подобного рода стратегию можно назвать конструктивной.

 

Как защитить «Минск-2»?

Разумной альтернативы Минским соглашениям попросту нет. А потому сейчас крайне важно обеспечить им общественную поддержку. Пока такой поддержки нет. Абстрактных разговоров много, конкретики никакой. Конкретикой занимаются в Минской контактной группе, да еще лидеры и министры Украины, России, Германии, Франции, США и ОБСЕ во время их переговоров друг с другом. Все эти переговоры являются закрытыми, что вполне естественно: не всё и не всегда можно выносить на суд общественности. Но и общественность не должна оставаться в стороне. Необходимо, думаю, общественное лоббирование Минских соглашений.

Что для этого необходимо на практике?

— Создать соответствующий координирующий центр (этим мог бы, к примеру, заняться авторитетный как в России, так и в Европе Фонд Горбачева).

— Организовать выпуск бюллетеня, в котором содержалась бы информация о самых важных событиях, связанных с выполнением (или нарушениями) Минских соглашений на украинском, русском и английском языках. Бюллетень предложить информационным агентствам, посольствам, ведущим агентствам, всем заинтересованным лицам и структурам. Создать соответствующий портал в интернете.

— Как можно скорее созвать международную конференцию известных политических и общественных деятелей, на которой будет обсуждаться лишь один вопрос: «Как реализовать Минские соглашения?» Участники конференции могли бы выступить с совместным заявлением в поддержку «Минска-2».

— Организовать серию встреч экспертов, публично обсуждающих конкретные вопросы этой же темы.

— Сторонникам Минских соглашений важно, как можно чаще выступать в СМИ своих стран с требованиями прекратить публичные кампании раздувания ненависти между сторонами конфликта (и теми, кто их поддерживает) и начать конструктивный диалог. «Партии войны» нужно оказать сопротивление.

Самая неотложная тема, требующая публичного обсуждения, — это вопрос о том, как провести все же в отдельных районах Донбасса местные выборы, которые будут признаны мировой общественностью. Если такие выборы состоятся, у Киева появится партнер для переговоров о будущем статусе Донбасса, которого он должен будет признать, и одновременно исчезнет формальное оправдание антитеррористической операции. Нельзя допустить сохранения постоянно тлеющего костра войны в Европе. Важно добиваться, чтобы европейские лидеры усилили давление на стороны конфликта с целью не допускать каких-либо действий, которые могли бы осложнить выполнение Минских соглашений. Как-то: отказ от конституционного закрепления особого статуса Донбасса, ориентация на «ограниченную войну и перманентные переговоры», отказ от амнистии всех участников конфликта и, конечно же, продолжение взаимных обстрелов, во время которых гибнут люди.

Владимир МАЛИНКОВИЧ — специально для «Новой», Мюнхен

http://www.novayagazeta.ru/politics/69430.html

Кавказські паралелі України

Крах комуністичної ідеології та розпад СРСР наприкінці ХХ-го століття не ознаменувався кінцем імперської політики Москви. Агресивна політика сучасної Росії бере свій початок на Кавказі, де в 1988-1989 роках російські шовіністи створили вірмено-азербайджанський конфлікт, посваривши два народи на довгі кровопролитні роки. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху, до болю нагадує ситуацію, яка склалася зараз у Криму і на сході України. Тоді Москва використовувала етнічних вірмен для втілення ідей так званої "Великої Вірменії" і потурала прихильникам цих переконань в домаганні на вихід Нагірного Карабаху (населеного переважно вірменами) зі складу Азербайджану і переходу до складу Вірменії.

Розпочатий конфлікт між двома народами переріс у справжню війну між двома країнами вже після здобуття незалежності Азербайджаном і Вірменією. Саме за допомогою Росії, Вірменії вдалося повністю здійснити контроль над Нагірним Карабахом. Нагірний Карабах, як і Крим, у грудні 1991 року, провів свій "референдум" за відділення від Азербайджану. Чи не зупинившись над цим, Вірменія почала наступ на рівнинні області Карабаху, де жило азербайджанське населення. У період 1993-1994 рр. карабахськи сепаратисти спільно з регулярною армією Вірменії окупували сім прилеглих до Нагорного Карабаху адміністративно-територіальну районів Азербайджану.

Вірменія змогла здобути ці перемоги при прямій військовій підтримці Росії. Так, російський 366-й механізований полк брав безпосередню участь у Ходжалинської різанині - масове вбивство жителів азербайджанського міста Ходжали в Карабасі, за час війни Вірменія отримувала від Росії багато зброї та величезну дипломатичну допомогу, а проти Азербайджану в російських ЗМІ була розгорнута масова дискредитована кампанія.

Сліди цієї політики сьогодні простежуються і в Україні. Росія, використовуючи так званих ополченців - прихильників Новоросії, веде загарбницьку війну на сході нашої країни. Мета Москви - окупувати території, які прилягають до анексованого Криму, і відрізати їх від континентальної частини України.

Міжнародна спільнота не визнало анексію Криму і створення фантомних "ЛНР" і "ДНР" на сході України, як і не погодилося з окупацією Нагірного Карабаху. У 1993 році ООН прийняла чотири резолюції, де підкреслювалося приналежність Карабаху Азербайджану, а Азербайджан 27 березня 2014 р. проголосував за ухвалення Резолюції № 68/262 Генасамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України (Вірменія, разом з Росією, проголосувала проти). Правда тоді, як і зараз, Захід вважав за краще не втручатися в конфлікт з Росією і Карабах до сьогоднішнього дня залишається під окупацією Вірменії.

Користуючись цим і заручившись підтримкою Росії, Єреван гальмує всяке справедливе рішення конфлікту. Вірменія і Росія уклали двосторонній військовий договір і на вірменській землі знаходиться численна військова база Росії. Попри це, керівництво Азербайджану не раз заявляло про готовність повернути свої землі військовим шляхом, прекрасно усвідомлюючи всі наслідки такого кроку.

Сьогодні Україна, як і Азербайджан, Грузія і Молдова, свого часу, зіткнулася з агресією Москви. Кремль, шляхом створення штучних конфліктів, переслідує одну мету - не допустити незалежного розвитку цих держав і за всяку ціну повернути їх в лоно свого впливу. Ні "російський світ", ні "Велика Вірменія", ні інші маячні ідеї Кремля і їх сателітів не є справжніми причинами конфліктів.

Разом з тим у втручанні Росії є і зворотна "сторона медалі". У відповідь на агресію Кремля, сотні азербайджанців, білорусів, грузинів, чеченців та представники інших національностей сьогодні воюють проти російських окупантів в Україні. Вони віддають життя за свободу України, прекрасно усвідомлюючи ту несправедливість, з якою зіткнулася українська нація. І ця боротьба йде за право бути вільним, і ця боротьба в ім'я Бога, за нашу і вашу свободу!

Моя подорож. Кам"янець-Подільський - Старе місто

Останні майже два роки були дуже напруженими, деякі події були такими, що навіть і не віриться що таке могло бути і що дещо вже позаду. Звичайно розслаблятись неможливо, бо мізок не відключиш. Отже щоб хоч трішки дати собі відпочинок, розробивши маршрут вирушила у подорож Україною.

Перший пункт - Кам"янець-Подільський. Попасти туди було однією з першочергових моїх мрій. 

Зранку ми проїзжали мимо Жмеринки, завжди любила розглядати цікаву будівлю Жмеринського вокзалу, так як ми стояли 20 хвилин, вийшла роздивитись його ближче.



А таку листівку надіслала додому зі звітом про подорож



Доїхавши до Хмельницького, де на вокзалі всих приїзджаючих зустрічає Богдан Хмельницький 



Сіла на маршрутку і поїхала на місце призначення. Часу у мене було до вечора, тобто цілий день. Спочатку мені здавалось, що я все передивлюсь і не знатиму що робити, але день пролетів як мить, а я побачила мабуть лише третю частину того, що хотіла побачити.

Отже починаю з Новопланівського мосту: Новопланівський міст з"єднує Старе місто з так званим Новим планом - тобто нинішнім адміністративним центром міста. В середині XIX століття виникла ідея розширення міста за межі каньйону Смотрича. Рішення про будівництво було прийнято у 1859 році і через 5 років почалось його будівництво, збудований і зданий в експлуатацію міст був у 1872 році.  



З мосту я побачила прекрасний вид Смотрицького каньйону. Колись тут протікала глибока річка Смотрич, але тепер ледь видніється маленький потічок. 





Далі, перейшовши міст, вуличками Кам"янця пішла по старому місту. Відчуття було таке, наче я попала на пару століть назад smile  Місто тихе, чисте і душевне.









На одному з будинків побачила такий цікавий водостік 



В центрі міста, як і годиться стоїть Ратуша. Будівлю польського магістрата  було збудовано в центрі Кам"янця-Подільського після надання місту Магдебурського права у 1374 році. Ратуша  Кам"янця-Подільського вважається самою старою в Україні.



Біля ратуші стоїть турист (пам"ятник туристу) і роздивляється пам"ятки історії. 

В Кам"янці я познайомилась з цікавими людьми і ми спілкуючись, разом гуляли по старому місту. І от дійшовши до цього туриста ми упали зо сміху, наш новий знайомий був копія того туриста. І звичайно папараці вмикнули свої фотіки і почали його фоткати з різних ракурсів lol  



Далі наш шлях пролягав по старовинних костьолах і в напрямку Кам"янець-Подільського замку. Далі буде smile  


 








Україна демонструє успішність в реформах

Директор МВФ: "Ситуація в Україні справді надихає"
31.07.2015, 

На тлі внутрішніх проблем України важливо чути і бачити, як ситуацію у нас оцінюють ззовні. Адже одна річ - політична заангажованість політичних популістів, а зовсім інша - тверезі, гострі оцінки тих людей, чиї рішення справляють реальний вплив на світову економіку.

Чи не найбільш прискіпливий ревізор вітчизняної економіки, директор МВФ Крістін Лагард, на днях несподівано висловила задоволення тим, що ситуація в Україні розвивається набагато краще у порівнянні з Грецією, а також діями уряду Яценюка.



Крістін Лагард Photo Michael Wuertenberg

На думку Лагард, яку цитує видання New Europe, "ситуація в Україні справді надихає. Ми побачили політичну рішучість змінити обличчя України, незважаючи на триваючу війну з промосковськими повстанцями, які окупували великі частини територій на сході".

Крім того, директор МВФ висловила думку у тому, що стикнувшись з великою кількістю серйозних викликів, лідери країни зрозуміли, що "їм потрібно йти вперед на всіх фронтах".

Лагард також наголосила на тому, що незважаючи на великі сили, які погрожують дестабілізувати країну, "влада України дійсно запустила реформи", демонструючи "дуже сильну політичну виваженість".

Для француженки Лагард, яка останні місяці дуже гостро критикує грецький уряд Алексіса Ципраса за надмірний популізм і невиконання зобов'язань, подібна схвальна риторика на адресу України виглядає як мінімум незвичною. Ці слова дійсно можна оцінити на вагу золота, адже кожний подібний виступ директора МВФ є потужним сигналом для всіх інвесторів і кредиторів. Особливо контрастний на тлі внутрішньої критики з боку популістів.

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ

Президент обговорив з директором-розпорядником МВФ питання співпраці України з Міжнародним валютним фондом

31 Липня 2015 - 14:55

Президент обговорив з директором-розпорядником МВФ питання співпраці України з Міжнародним валютним фондом

Президент обговорив з директором-розпорядником МВФ питання співпраці України з Міжнародним валютним фондом

Президент України провів телефонну розмову з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард.

Співрозмовники обговорили питання співпраці України з Міжнародним валютним фондом.

Президент проінформував про впровадження реформ в Україні: банківської, податкової, судової та щодо децентралізації.

Директор-розпорядник МВФ відзначила значні досягнення керівництва України на шляху нелегкого реформування країни: «Ми дуже пишаємося Вами і народом України». Крістін Лагард відзначила особисту роль Президента у впровадженні реформ в Україні.

Співрозмовники також засудили невиправданий популізм, який все частіше лунає з вуст українських політиків у Верховній Раді. (виокремлено мною - Б.Г.)


42%, 5 голосов

50%, 6 голосов

8%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Дякуюємо вам за гідність і вірність культурі

"Білий список" Міністерства культури України тих діячів культури та активістів, яким за потреби надаватиметься всіляка підтримка в Україні, яку вони публічно підтримали щодо засудження агресії з боку Російської федерації та анексії нею Криму:

Прямая ссылка на встроенное изображение

Ще тут рекомендую подивитись:
http://spavedfront.io.ua/s778628/geroe_i_najal_gnidi_sered_mitciv_rosiyskoe_federacie

89%, 24 голоса

11%, 3 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.