хочу сюда!
 

Наталя

30 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 27-37 лет

Заметки с меткой «україна»

История городов донецкой области и донецка



ИСТОРИЯ ГОРОДОВ ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ И 
ДОНЕЦКА

Основан между 1775 и 1779 годом козацким полковником Евдокимом Шидловским. Полковник основал первые поселения Александровка, Алексеевка, Григориевка, Авдотьино, которые сегодня являются частью города Донецк.

СЕЛИДОВО. Город основан в 1770-1773 годах. Когда козаки переселялись из Сечи на Кубань, то у одного из отрядов во время похода сломался воз.Так как древесину в степи найти было сложно и была поздняя осень,козаки решили зимовать на этом месте, а потом так и остались там. Главным среди этих козаков был козак по прозвищу Селид. Поэтому и Cелидово.Хотя есть факты что козаки жили на территории будущего города ещё в 16 веке!

МАКЕЕВКА. Первое поселение на территории города появилось в 1690 году. Основатель города - козак Макей (либо Макеев). Поселения были зимовниками запорожских козаков.

ГОРЛОВКА. Город основан запорожскими козаками и крестьянами переселенцами в 1779 году. Изначально на территории города возникли поселенияГосударев Буерак, Никитовка, Зайцево и т.д. Теперь они входят в состав Горловки. Первое название города Государев Посад. Название Горловка появилось в честь инженера Петра Горлова.

МАРЬИНКА. Город основан в 1844 г. переселенцами из Полтавской и Харьковской губерний.

АРТЁМОВСК. Основан согласно летописям аж в 1571 году. Первое название - Бахмут. Город также упоминается в российских летописях как древнеепоселение украинского народа, где была построена сторожевая Бахмутская башня. Доказано также что уже в конце 17 века эта территория принадлежала Слобожанским козакам. С этих же времён город стал важным пунктом по добыче соли. Официально считается что национальный жёлто-синий флаг впервые был поднят на донбассе именно в Бахмуте с приходом УНР в 1917 году! Но затем силовымметодом к власти в городе пришли большевики, которые в 1918 году провозглашают Донецко-Криворожскую Советскую Республику.

СЛАВЯНСК. Город основан в 1645 году. В 1676 году, для защиты от татарских набегов, козаки на территории будущего города построили замок Тор. Тор принадлежал к Изюмскому козацкому полку. В 1784 годугород переименован в Словенск, а позже в Словянское. С 1835 года был в составе Харьковской губернии. Кстати возле будущего города в 1185 году состоялась битва князя Игоря Северского с половецкими ордами.

КРАМАТОРСК. Вероятно название означает сочетание слов "крома" и "Тор"-граница торских земель. Массовое заселение города официально началось во второй половине 18 века козаками Изюмского полка.

Порошенко, Яценюк і коні.


  Порошенко. Яценюку. Вертушка.
- Сеня...(тут йде мать-перемать)...а ну дуй до мене.
  Сеня кулею на Банкову.
- Я тут....хе-хе-хе-хе...зараз отдишусь...
- Я тобі...знов мать-перемать...отдишусь.. ти в мене...мать-перемать...зараз зовсім дихати не будеш...мать-перемать, перемать-мать...
- А шо такое, Петя?
- Який я тобі...мать-перемать...Петя!? Нюх потерял, кролік недорезаний?
- Вибачте, Петро Алексеевіч
- Так, шо ти там накосячіл? Вже всі бомжи знають, що ти спістіл 7,5 лярдів баксів. А еслі узнают, сколько насправді? А якщо до мене доберуться? Ґа!? Ти думаеш що-небудь своєю кролячей башкой? Я тобі скількі разів казав, що все треба робити чисто!? Шоб, навіть Юлька носа не подточіла! А тут...мать-перемать...вже кожна собака гавкає, що в уряді пістят гроші.
- Дик, Пётр Олексійович, сам не знаю, звідки витік інформації відбувся. Все робили чікі-пікі.
- Так, все, потім розберемося. Зараз треба щось з цим кіпішем робити. В мене є план. Там в тебе два левих перца є, Авакова людішкі, голова МЧС та його зам. Повесім все на ніх. Зові їх сюди.
- А как же Аваков, Петро Алексеевіч?
- Не сци, Сеня, відмажемо твого Авакова. Зові давай...
  Сеня. Дзинь-дзинь-дзинь. Викликав Голову та зама МЧС на Банкову.
  Прибігають ці два ошалевших голубя.
- Визивалі, Петр Алексеевіч?
- На колені...мать-перемать, перемать-мать, мать-перемать....швидко!!!
 Голубі бахнулися на коліна.
- Пробачте, Петр Алексеевіч...
- Щас пробачу. Слухайте сюди. Капусту пістілі в своїй маліне емчеесівській?
- Ну так, німножко....
- Знаєте, який зараз шум-гам відбувається стосовно 7,5 лярдів баксів?
- Знаємо, Пер Алексеевіч, так ми стока не спістілі, ми все чесно, як і домовлялися з вами та Арсеніем Петровічем, взяли свою долю...
- Ну молодці, але зараз не про це мова. Треба тушити цей пожар. Ми вирішили на вас повісити всю цю муть.
- За шо, Петр Алексеевіч, ми ж все чесно робили....!!!
- Закрийте варешкі і дослухайте. що я кажу. Я ж вас дурити не збираюся. кажу так, як є. Нам потрібні стрелочнікі. Звісно всі ці гроші не будемо на вас вішати, там дуже великий срок світить. Повісимо стільки, скількі ви насправді спістілі, скільки там, Сеня...пятьсот лімонів? Ну ось, це небагато. Головне, щоб вас гучно вміймали, по всіх каналах телевізійних показали, в суд вас притягли. А народ у нас дурний, побаче, що вас запроторили на нари і заспокоїться, про решту капусти вже і не згадає.
- Так а як же...
- Слухайте, не гоніть лошадей, все буде в порядку. Походите в суд, дадуть вам по мінімуму, потім за гарну поведінку половину скостят, потім ще щось придумаємо, і через рік-два роки ви виходите щасливі та чисті перед законом, як немовлята. Звісно откат вам буде, з семью нулями, в баксах. Вистачит на все життя і вам, і вашим дітям і онукам і праонукам. Ну шо, согласни?
- А які гарантії, Петр Алексеевіч?
- Гарантії? Вот...мать-перемать...вони гарантії захотіли! Я вам зараз скажу які гарантії, коні емчеесовскіе. Це я вам один варіант запропонував. А є ї другий варіант. Вішаємо на вас всі 7,5 лярдів баксів. Ви отримуєте на повну катушку. Сидите від звонка до звонка, без будь-яких скасувань навпіл. Звісно, ніякіх откатів не буде. Повна конфіскація всього, що у вас є. Ну і скоріше всього ви вже не вийдете з кічі, а ні шасливими, ну, хіба що, чистими, як немовля перед законом, якщо це вам подобається. І все чесно, по закону. Ось такі гарантії. Обирайте, перший чи другий варіант?
  Коні переглянулися між собою, почесали репи...
- Ну дик, Петр Алексеевіч, перший варіант мабуть краще...
- Ну ось і молодці. А де "спасібо"?
- Спасібо, Петр Алексеевіч, спасібо огромное! Дай Бог вам здоров'я.
  Порошенко повертається до Яценюка.
- А ти все зрозумів? Зробиш все красиво?
- Так Петр Олексійович, в мене вже деякий сценарій вимальовується. Я скажу Авакову, щоб він арештував їх у прямому ефірі, прямо на засідання Кабміну. Це буде бомба, народ афуеет. Ну і зрадіє, нарешті почалося бандитам-тюрми.
- Ну все, домовилися. І щоб у меня...мать-перемать, перемать-мать, мать-перемать, перемать-мать....було все в порядку, зрозуміли???
- Так, так, не хвилюйтеся. Петр Алексеевіч, - хором відповіли Сеня та коні.


(Стилістика та сленг учасників розмови збережені в оригінальному вигляді, хоча дещо заховано під спойлером "мать-перемать")
Das ist Insaider.


p.s. Оце прочитав, і сам собі думаю, ета чо, правда все? Ні фіга собі!!!


      Приєднуйтеся до
           спільноти

Med

Med

Моя Україна

Буває  мить  якогось  потрясіння:
побачеш  світ,  як  вперше  у  житті.
Звичайна  хмара,  сіра  і  осіння,
пропише  раптом  барви  золоті...





























Правда о войне. Война моими глазами. Начало.

Так уж сложилось, извините, что война для меня это самая актуальная тема.

Хочу рассказать не много своей правды о войне. Особенно для ватных земляков.

       02 апреля 2014 года, я подвозил младшего сержанта погран службы Станично-Луганского района в Луганск (сам он местный, с Луганска). В дороге мы с ним разговорились, и он поведал, что на границе техники расинской тьма тьмущая, а их всего 28 человек с автоматами… Подумав, он добавил - «Но без боя сдаваться не хочется… и все так настроены». Я, сглотнув ком в горле, сказал – «Не сдавайтесь ребята, мы с Вами». Он молодой пацан, лет 20, ответил – «Не в наших правилах», и улыбнувшись, выходя из авто когда мы стояли на красный, добавил – «все будет хорошо, мы не предатели»…

После этого, ту заставу где он служил, боевики пытались взять три раза.. первый раз были просто уговоры, тогда вышел их командир, лет 25-30, и сказал – «ребята не уйдут, а если Вам нужна кровь, то берите мою»… Последующие разы их атаковали… сильно (писал я об этом ранее)… в моем доме трескались стекла от взрывной волны… застава была всего в метрах 100 от нас… До сих пор я не могу вспомнить лица того погранца, но помню его взгляд, я искал его на сайте памяти погибшим… и, слава Богу, не нашел…

Я видел как самолеты летали, над нашим селом, и видел, слышал и ощущал, что такое авиационный удар, когда бомбили базы терров – это землетрясение в радиусе 3-4 км., и это мощно и страшно… Они залетали, выполняли задачу, отбрасывали теплухи, и уходили на форсаже.. Но были и другие самолеты, которые «бочки» над домом крутили очень низко, так низко что я мог разглядеть что самолет без опознавательных знаков… да что там, я видел на пилоте – кислородную маску… очень низко он «бочку» делал… Летал он над постами сепаров без теплушек, без проблем… Из ПЗРК его ни кто не атаковал, хотя этого добра у них было навалом, на блок постах они стояли с «иглами» и «стрелами»… потом , судя по моим скромным познаниям это был Су-27, но я не експерт, залетевший с Ростовской области, (граница рядом - 8 км.) направился в сторону Кондрашевской станции где прогремел взрыв… Рассыпной взрыв, такой как у осколочно-фугасного снаряда направленного действия… При этом залпа слышно не было. И даже этот самолет не стрелял, мы наблюдали за ним в 5-ть пар глаз… Через пол часа по лайфньзу уже кричали о бомбардировке Украиной жилого сектора в станице…

В апреле-мае, со стороны рыбхоза (граница - ж/д мост на москву) в луганск, ездили фуры – автовозы , только вместо авто на них были просто … огромные копны сена!!!? Какого хера сено возить на автовозе??? Потом они возили уже танки и самоходки 152 мм без сена…

Позднее, по утрам, все от туда же, выскакивали ДРГ  на «Уралах» и БТРах в камуфлированной новенькой форме, росиянскаго образца, броники, каски, все дела, и атаковали блок посты сепаров, а после - ВСУ , затем уезжали…  а в поселке начинались бои…

Июнь. Откуда-то войной согнали орлов. Настоящих. Их у нас не было. Были соловьи… красиво пели… Теперь  их трели сменились залпами, взрывами и орлиным, ужасным криком, как…  такое было ощущение что ты живешь в степи или каньоне… Лучше б там…

Когда начали утюжить поселок, в СМИ об этом информации почти нет, мы вырвались в Луганск… Шизофрения там полная. У людей под носом ставят грады и минометы, они видят куда стреляют, кто стреляет и где взрывается слышат (а то и видят), и говорят противоположное, обвиняют «нациков»… это даже не объяснить… Это шиза…

Я увольнялся в тот день когда из ПЗРК херанули в ОДА.  С 10 часов сквер был обвязан красно белой лентой… В сбербанке россии, что на против ОГА я получил расчетные и слышал «сильный хлопок» выйдя из отделения я увидел ту картину, которую обрисовали росиянские прихвостни для отвлечения внимания от штурма Луганского областного погранотряда. После этого инцидента отключили вэб камеры по всему городу… т.к. обосрались…

Военые луганщины - это единственные с государственных служащих, которые прошли проверку на вшивость, и , в большинстве своем, сохранили верность присяге… в отличии от продажных скотов –ментов и сбушников… хотя и среди них оказались верные люди…

О фото и видео: я бы посмотрел на Вас, как бы Вы эти доказательства собирали под 100% угрозой смерти… к тому же два месяца без воды, газа, связи и света (особенно света), мало возможностей оставляют для пользования гаджетами, которые отнюдь не автономны…

О проблемах переселенцев. Это наши проблемы и мы их переживем. Но создайте программу типа «Славутич», дайте землю, и мы даже сами все построим… Не пропагандируйте сюжеты о херовых беженцах. Херовых людей, бля, полно везде… а покажите лучше достойных людей, на которых равняться нужно, и давно пора начинать строить страну без «тех» территорий, используя тех кто верен стране и верит в неё…  Единственное, что поражает меня особо, это то, что не возможно, стать на воинский учет, а значит и мобилизоваться по закону, т.к. ты не снялся с регистрации в Луганске!!!???!!! Иди, говорят, добровольцем…. Ребята, я готов, а Вы? Моя семья не игрушка и доброволец или мобилизованный очень много значит, для моей семьи, в случае если я не вернусь…. О чем Вы там думаете? Ждем законодательных новаций.  

Выезжая из Луганска в свою Украину я три раза отказывался снять с паспорта обложку на которой надпись – «Єдина країна, єдина нація, єдиний народ»… На Юбилейном стали бить и допрашивать… потом начался обстрел блокпоста из РСЗО… мы попадали на землю… ракеты рвались рядом… тогда было уже не страшно…. Типа херня. Я схватил своих, пока сепары чухались, прыгнули в закиданное землей авто и погнали… Потом опять били, мило улыбаясь угрожали расстрелять дочь… потом требовали денег…

ЛыРы – мне не за что любить. И я не предатель. Я буду выполнять свою присягу перед той страной и людьми, которым я клялся.

Выводы делайте сами.


   



 мое общение с рускам миром - нах.. пох.. вх.. зах.. и прочие нЕлитературные испражнения ротовых полостей (половина ментов с луганска и станицы, остальные казаки с ростова, и пару местных аборигенов)... спрашивали про какую то писку... х/з кто такая? Не видали?


Дмитро Ярош передбачав події

ПРОРОЧІ СЛОВА ДМИТРА ЯРОША, 2009 року

Виступ Провідника на прощі у Зарваниці 2009-го року, де ВО “Тризуб” ім. С.Бандери забезпечував охорону.




Пристрасті по Бєні з опитуванням. Вйо висловлюватися!

Перестаньте бояться за Беню.
Бойтесь за его врагов.




Моя позиція з цього питання наступна: ІВК всіх переграв, тепер в нього розв'язані руки.Але це прийшло не одразу, спочатку трохи розстроїлася.

Прошу всіх проголосувати в опитуванні. Звісно, буду рада додатковому висловленню в камах.

26%, 11 голосов

17%, 7 голосов

45%, 19 голосов

12%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Конструктор небесних двигунів.

Пам`ятаю якось дуже вже давно мені у якомусь огляді попався список авіаційних двигунів, які застосовувалися в радянських і російських літаках. Багато назв двигунів у цьому списку починалися літерами АЛ. Мене зацікавило що воно за абревіатура така, АЛ.Я знав що літаки в Союзі переважно називають іменами своїх творців. Але це не стосувалося двигунів.Не було такої практики і у світі. Щоправда шукати важкувато було тоді.Інтернету ще не було у мене тоді, Великої Радянської Енциклопедії теж не було під рукою..І тільки випадково почута програма по українському радіо, "колгоспнику", як у нас називають нагадала мені про мої колишні пошуки.Виявилося, таємничі літери АЛ на двигунах розшифровуються дуже просто АЛ - Архип Люлька. Уперше в світі реактивний двигун отримав ім`я свого творця.Хоча якщо пригадатати життєвий шлях Творця, термін "уперше в світі" доведеться промовляти часто.Але про все по порядку.

   Архип Люлька народився 23 березня 1908 року в селі Саварка тепер Богуславського району на Київшині у бідній селянській родині.Його батько,Михайло Люлька після поверненя з солдатської служби 1907 року одружився з багатодітною вдовою Олександрою Бебешко. До 5 вдовиних дітей додається ще троє. Архип був найстарший з цих трьох.У семирічному віці помирає мама Архипа і батько залишається з 8 малолітніми дітьми. Але батько хоче бачити дітей освіченими і всі діти вчаться у сільській семирічній школі.У важкі роки Громадянської війни рятуючись від голоду, в село приїжджають викладачі київських вузів:математик Михайло Кравчук та поет Дмитро Загул.У 1919-21 роках Михайло Кравчук був викладачем і директором школи. Саме ці дві непересічні особистості прищепили селянським дітям любов до поезії та математики. Без перебільшення можна сказати, що саме вони підтримали Архипа Люльку в тяжкі хвилини його життя, адже через п’ять років після смерті матері трагічно загинув його батько. Архипу було 12 років. Опікуном над малолітніми дітьми став найстарший у сім’ї, одружений на той час, Антін Григорович Бебешко.Сам Архип Люлька з теплотою згадував і свою першу вчительку Марію Калинівну Іщенко.
      Після семирічки Архип Люлька вступає навчатися до профтехшколи у Білій Церкві. Закінчивши її, пробує вступити до Київського політехнічного інституту, але не проходить за конкурсом.Невдача з вступом не лякає юнака.Рік напруженої самопідготовки — і в 1927 році Архип Люлька стає студентом механічного факультету Київського політехнічного інституту. Через два роки стає студенткою сільськогосподарського інституту його землячка з Саварки Галина Процак, а ще через рік молодята побралися і прожили у злагоді багато років життя.

По закінченні інституту Архипа Люльку зарахували аспірантом при Харківському науково-дослідному інституті промислової енергетики. Та не закінчивши аспірантури, він іде працювати інженером-дослідником на Харківський турбінний завод. А далі в життя Люльки втрутився його величність випадок.

З путівкою комсомолу Архипа посилають у Харківський авіаційний інститут. Тут він працює на кафедрі авіаційних двигунів і саме тут доходить думки, що вік поршневих двигунів вичерпався. Спочатку молодий дослідник думав створити паротурбінний двигун.Паротурбінний двигун - своєрідна фішка цього часу.Багато іменитих дослідників вважали його перспективним для авіації.  Але в процесі роботи Люлька приходить приходить до висновку що у паротурбінного двигуна немає перспективи.Майбутнє авіації - величезні швидкості польоту,  Ні поршневі, ні паротурбінні двигуни не здатні їх дати. І Люлька пропонує зовсім іншу концепцію, - газотурбінного двигуна з величезною швидкістю витікання розжарених газів.А на додачу створює ще і схему двоконтурного реактивного двигуна.Схему реєструють як винахід спочатку в СРСР а потім і в світі. Вона отримує авторське свідоцтво а згодом і патент що на той час само по собі було неабияким досягненням.

Але ж від ідеї до реалізації ой, як далеко, а ще коли доводиться ламати стереотипи. До того ж, шаленів репресіями зловісний 37-й рік.Архип Люлька сповідував у житті принцип — «… ні перед якими труднощами не пасувати і добиватися перемоги». Його підтримує завідуючий кафедрою аеродинаміки в ХАІ, відомий вчений, академік Григорій Проскура, вчена рада інституту рекомендує обговорити матеріали проекту з експертами в Москві. Якраз тут Люлька отримує підтримку і схвальні відгуки професора Володимира Уварова, Комітету по винаходах. Але на заводі справа не пішла, реалізація ідеї турбореактивного двигуна застрягла.

      Тому Люлька бере свої креслення і їде до Москви на прийом до наркома авіації.Нарком відмовляється прийняти молодого ученого впродовж 13 днів, але все таки поступається настирності Люльки, на 14 день він призначає йому зустріч на 2 годину ночі.Вислухавши Люльку, нарком запитав: «А яку швидкість можна отримати за допомогою Вашого ТРД?» «900 кілометрів за годину, а в перспективі ще більше»… — була відповідь.

Нарком терміново скликав провідних фахівців і на нараді, яка тривала до ранку, Люльку призначають керівником проекту по ТРД і переводять з Харкова до Ленінграда. Новий двигун обіцяв переворот в авіатехніці. Реактивний. Без гвинта. Фантастично!

Але почалася війна. Коли постала загроза блокади Ленінграда, Люльку разом з групою спеціалістів евакуюють на Урал. Частину креслень він евакуював, частину креслень та деталей закопав на Кіровеькому заводі, а частину забрав із собою. Він вірив, що завтра РД-1 все одно буде потрібний.

Спочатку Люлька працював на Челябінському тракторному заводі, де удосконалював повітроходи у танках. Але через рік Наркомат озброєння і керівництво авіаційної промисловості знову повернулися до якнайшвидшої реалізації ідеї створення ТРД. Можливо, це було зумовлено і тим, що на фронті почали з’являтися німецькі реактивні винищувачі «Мессершмідти», що літали зі швидкістю 860 кілометрів за годину. Люльку відкликають у Москву. Звідти направляють літаком у супроводі винищувачів у блокований Ленінград. На щастя, вдалося знайти закопані креслення, вузли і агрегати ТРД. Роботи продовжилися в невеличкому місті Билимбай, а з 1943-го року в Москві в Центральному інституті авіаційних двигунів. А ще через три роки Люлька очолює бюро по конструюванню реактивних двигунів.Саме тут він створює своїх рекордсменів.

Не раз він готовий був власноруч усувати технічні неполадки. При цьому любив говорити українською мовою: «Ну, що, хлопчики, доведеться лізти мені!» Вони були впевнені, що конструктор ліквідує будь-яке пошкодження або вдосконалить той чи той технічний вузол, бо знали ціну слова свого керівника.

І вже у липні 1946 року за успішні стендові випробовування вітчизняного турбореактивного двигуна С-18 головний конструктор Архип Люлька та його найближчі сподвижники Лусс, Козлов, Новиков, Тарасов були нагороджені орденами.

А 16 травня 1947 року було видано указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження головного конструктора авіаційних двигунів Архипа Люльки орденом Леніна.

В лютому 1947-го року двигун ТР-1 пройшов державні випробовування. Оцінка летунів-випробовувачів засвідчувала, що робота двигунів TP-1 вигідно відрізняється від німецьких двигунів ЮМО і БМВ. ТР-1 забезпечує надійний політ літака на всіх режимах швидкостей і на висотах від 0 до 9 тисяч метрів.

Згодом конструкторське бюро Архипа Люльки працює над створенням двигунів ТР-2 і ТР-3. У п’ятдесятих роках з’являється авіаційний двигун АЛ-7, а невдовзі — АЛ-7Ф. Вперше реактивний двигун став носити ім’я свого творця.

На початку 50-го року турбокомпресорний стартер Люльки отримав популярність, як найнадійніший і наймалогабаритніший. Це був один із кращих в світі стартер, на нього Люлька, Лусс і Новиков отримали патент.

На літаках, де використовувалися двигуни Люльки, було встановлено більше десяти світових рекордів. Це була велика перемога головних конструкторів Павла Сухого та Архипа Люльки і очолюваних ними колективів.

1969 рік. Аеродром Ле Бурже біля Парижа. Авіаційний салон. Після його закінчення в одній із статей писалося: «На 29-му міжнародному салоні авіації та космонавтики була присутня численна радянська делегація (понад 200 осіб). Серед найвидатніших представників можна відзначити генерального конструктора Архипа Люльку, спеціалістів в ділянці військових реактивних двигунів. Не дивлячись на те, що його ім’я не було відоме широким колам на Заході, немає сумніву в то му, що Люлька — один із найвидатніших спеціалістів — творців авіаційних двигунів». І Архип Люлька був великим творцем, великим конструктором, але разом з тим, він ніколи не забував свій рідний край, завжди послуговувався своєю рідною мовою. Він часто приїжджав у Саварку, зустрічався з земляками. І тоді можна було чути серед односельців слова: «Чи чули — Архип приїхав». В Саварці любили його, щирого, привітного, завжди упевненого в собі. Тут вдячно пам’ятають його і нині. Створили музей Архипа Михайловича. Часто навідуються туди діти, школярі, численні гості…Ось що згадував про зустріч з Люлькою один з його сучасників, український журналіст Микола Сорока:

"Тоді, в 1966-му, мене подивувала не тільки українська мова Архипа Михайловича. Звичайно, за тридцять років її можна було й забути. Вразили мене книги на полицях: «Історія України» Михайла Грушевського, «История украинского народа» Олександри Єфименко, двотомник Дмитра Яворницького «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», багатотомне видання творів Володимира Винниченка... На якусь хвилю я навіть сторопів.
 - Такі книги і на видноті? - поцікавився. - В Україні за них у мордовські концтабори відправляють!
 - О-го-го! - розкотисто засміявся Архип Михайлович. - Люльку - в концтабір! Хоч, чесно кажучи, - спохмурнів Генеральний, - були... були такі наміри. А український націоналізм, та ще й буржуазний, мені часто закидають. Хто жартома, а хто... Та я не перестаю відповідати: люди добрі, я люблю і Росію, своєю працею ніколи її не підведу. Але дозвольте мені Україну любити дужче! А потім - у мене так, як у нашого славетного Івана Козловського. Мешкає він у двоповерховій квартирі. Так от, розповідав мені Максим Рильський, побувати на другому поверсі в нього удостоїлося лише троє: Олександр Довженко, він, Рильський, і Андрій Малишко. Більше маестро нікому не довірявся показати на всю стіну розіп’ятого Христа. А в цих стінах воля - тільки синам і найближчим друзям...
 І розмова потекла про історію України, її багатостраждальні літературу і культуру.
 - У мене добра тисяча томів україністики, - окинув зором триметрової висоти стелажі Архип Михайлович. - Рік у рік передплачую журнали «Вітчизну» і «Дніпро», «Літературну газету». А звернули увагу на портрет Тараса Шевченка? Спеціально замовляв!
 І тут я вдруге завважив у його сірих очах болісну ослону смутку.
 - Бачте, як воно виходить, - мовив Архип Михайлович по паузі. - Народився на Богуславщині, навчався у стольному Києві, а працюю в Москві. А воно б... Пам’ятаєте, в Івана Драча: «Люлька звикла до гурту, бо ж козацька душа». Воно б - до свого «роду і народу»...
 Архип Михайлович напам’ять продекламував «Баладу роду».
 - І за що б’ють поета? - вів далі. - І сміх, і гріх! Ви ж читали його «Баладу про випрані штани»? Прекрасна річ! А вони наввиривки стоголосять... Невже у вашому партійному цека - одні тупиці? Не розуміють, що в Драча талант від Бога? Передайте Іванові, що я захоплююся ним! І Миколі Вінграновському тисну руку...
 На схилі літ Архип Михайлович змінив традиційне місце відпочинку. Замість сочинських курортів обрав оздоровниці під Києвом - в Кончі-Заспі і Пущі-Водиці. Щоразу, коли він приїжджав на рідну землю, ми зустрічалися. І, звичайно ж, наші розмови точилися про нові здобутки в авіаційній техніці, польоти в космос, про життєві долі видатних творців науки і техніки.
 Під час чергової зустрічі я запитав Генерального:
 - А ви для космосу щось робите?
 Архип Михайлович різко зупинився, роззирнувся навкруги, немов хтось міг підслухати його. Це було в Кончі-Заспі, ми наближалися до Дніпра.
 - Це вас дуже цікавить? - перепитав він.
 - А хіба не прикро: американці першими висадилися на Місяць. Чому так сталося?
 - На жаль, всієї правди я навіть тут, у лузі, не можу сказати, хоч вона мені пече. Часом помиляються і досвідчені теоретики. Так коли вони не хочуть зізнатися в цьому, визнати свої невдачі - біда! Збагніть: аби створити новий авіаційний двигун, треба не рік і не два, а довгих сім-вісім. Щоб побудувати нову ракету - десять-дванадцять. От і відстали ми від американців...
 Що робив, а напевне робив, Архип Михайлович для космосу, залишилося без відповіді."

В родині Архипа Люльки виросло троє дітей. Його сини В’ячеслав, Володимир, донька Лариса пішли батьковою стежкою — стали фізиками, техніками і дослідниками. Діти продовжили справу батька.

Немає сьогодні відомого вченого серед нас. Пішов він із життя, похований у Москві. Але піднімімо голови, коли пролітають з гуркотом у небі сріблясті стріли літаків і згадаймо, що життя в них вдихнув наш славетний земляк — наш славетний Архип Люлька.

CKB

CKB

УТРИШНЕ ПЫШАННЯ (винегрет)



(ПОЧАТОК ПЫШАННЯ)

Проснулся с утра. И начал думать — чем бы таким попышатыся. Потому что украинцам свойственно пышатыся. Выглянул в окно — дворник мажет бордюры известкой. И понял я, что стал первым в мире украинцем, который выглянул именно в это окно и увидел дворника. И пусть даже известка не жовтоблакытная. Пышаюсь!

Вышел на кухню. Смотрю — стоит на столе кофеварка. И я понял, что больше никто в мире именно на этой кухне, именно сегодня в 9 часов 18 минут ее не видел.
А я видел. И пусть даже она не жовтоблакытная. Пышаюсь!

Слава Украине и мне, впервые во Вселенной увидевшему дворника и кофеварку.

Конечно же! Конечно найдутся отдельные особи, которые скажут, мол, есть и другие, которые видели и т.д. Этим микробам я отвечу со всей свойственной украинцам решительностью — мы никому не виддамо нашого пышання!

И напоследок немного высокой поэзии.

Слава вильной Украине,
Веселись, укронарод.
Наш кошерный Коломойский
Всех в Израиль приведет.

Впрочем, вместо Коломойского можно подставить другую фамилию. Правда, с Яценюком не получится в рифму. Поэтому для него другой стишок:

Веселитесь украинцы —
Горожанин и селюк.
Нас в Израиль приведет.
Славный маршал Яценюк.

Чушь, конечно, получилась. Поэтому, совсем напоследок, анекдот:

22 июня 41 года. Река Днепр. Сидят украинец и еврей, ловят рыбу.

Вдруг из громкоговорителя "Сегодня, вероломно, без объявления войны, фашистская Германия... и т.д."

Еврей: — ойййй, это ж война... Это ж сколько сразу проблем. Жену, детей надо в Ташкент отправить. Потом тещу в Ташкент. Потом надо мебель собрать, все что нажито, тоже в Ташкент. Потом надо самому как-то выбираться. В Ташкенте надо овощную базу найти. Потому что работать надо — это ж война.
Украинец: — да. И у меня столько проблем...
Еврей: — да какие у тебя проблемы! выдадут винтовку — и на фронт.

(КОНЕЦ ПЫШАННЯ)

Героям, полеглим за Україну

ГЕРОЯМ, ПОЛЕГЛИМ ЗА УКРАЇНУ


Найкращі! Найкращі твої, Україно,

Відходять сини у далекі світи.

Їх душі незламні і світлі віднині

Лелекам на крилах додому нести.

 

Як боляче, друже, тебе вже не бачить.

Не взяти за руку, не вести розмов.

Чи хтось був у змозі тоді передбачить,

Як швидко ти спочин останній знайшов?

 

Як швидко минули літа галасливі,

Тебе залишивши навік молодим…

Хай прокляті будуть ті покидьки хижі,

Що край наш занурили в попіл і дим!

 

Наш друже, ти став боронити країну,

Ти нас від навали грудьми затулив.

Хай трави високі і вітри молодії

З тобою говорять під шелестом злив...

 

– Синочку, синочку, та що ж ти накоїв!  

Не стримує біль материнська сльоза.

Земля наша здавна ростила героїв.

І син Ваш

До Варти Небесної став…

 

Найкращі…

Найкращі твої, Україно,

Відходять сини у далекі світи.

Їх душі незламні і світлі

Віднині

Лелекам на крилах

Додому нести...


©Наталія Лавлєнцева