I.UA
хочу сюда!
 

Таня

27 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 28-35 лет

Заметки с меткой «україна»

О Руссии, ее округах, изобилии и о находящемся в ней

После сказанного о Сарматии Азиатской, называемой Скифией, нам остается сказать о Сарматии Европейской. Первой тут перед нами лежит Руссия, некогда называвшаяся Роксоланией [143]. Восточный край ее прилегает к реке Танаису и Меотидским болотам, отделяющим Азию от Европы.


1574 Ruscelli Map of Russia (Muscovy) and Ukraine

В давние века у реки Танаиса жили аланы, а за ними к югу роксоланы. Эти народы были совершенно уничтожены и погибли, а теперь там видны лишь широко раскинувшиеся степи, где изредка встречаются звери да козаки или бродяги, как выше сказано. Дальше к югу есть еще кое-какие остатки черкесов (Circassorum). Это весьма дикий и воинственный народ, по происхождению и языку — русские. Далее есть замок, называемый Очарков, выстроенный во владениях литовцев императором перекопских татар, а еще далее, приблизительно в двух милях к югу от Очаркова, находится Дзассов (Dzassow). Там был замок, но он разрушен до нашего времени. От Дзассова до Бялыгрода, занятого турками, шесть миль [144]. Затем к западу идет Подолия, граничащая на юге с Молдавией и Валахией, а на востоке с татарскими степями и Таврическим островом. 

Это — плодороднейшая страна, весьма богатая хлебом и медом. Хотя там лишь грубо обрабатывают землю, вспахивают мало и неглубоко, а сеют поверху, пшеница родится сама три года подряд только потому, что при сборе хлеба во время жатвы некоторое количество зерен оста[с. 95]вляют рассыпанным по земле, чтобы они взошли на следующий год без обработки и вспашки поля. (1) 

Трава на пастбищах так быстро и так обильно там всходит и растет, что в три дня вырастает выше сажени [145], а в немного больший срок опутывает и скрывает плуг, забытый в травянистых местах.

Пчелиные рои там кладут мед не только на пчельниках и в дуплах деревьев, но и на берегах рек и на земле. Часто, когда прилетает новый рой и начинает истреблять старых пчел, поселяне убивают налетевшую массу или топят в воде, чтобы попрежнему жили и мед носили старые.

Далее, у Сарматских гор, живет народ русский (Rutenorum), во главе которого стоят знатные люди из поляков — в Коломые, Жыдачуве (Zidaczow), Снятине, Роатине, в Буско и пр. У этих же гор находятся округа — Галицийский (Haliciensis), некогда называвшийся Галлицией (Gallicia), и Премысльский, а среди гор Сарматских — округ Саноцкий. По направлению к центру Руссии лежит Львовская (Leopoliensis) земля, а в ней хорошо укрепленный город того же имени с двумя замками — верхним и нижним. Это — столица Руссии. К северу идут округа Холмский, Луцкий и Бельзенский. [Львовская же] земля в центре [146].

Ограничена Руссия — с юга Сарматскими горами и рекой Тирасом, которую жители называют Днестром (Niestr); с востока — Танаисом, Меотидами и Таврическим островом; с севера — Литвой, с запада — Польшей.

Знаменитая река Борисфен, называемая жителями Днепром (Dinepr), течет из Московии, проходит через Литву и Руссию под Смоленск и Киев. В нее впадает начинающая у города Хмельника на западе река Буг (Boh)[147]. Пройдя около трехсот германских миль, Борисфен впадает в Понтийское море.

Русская земля, будучи и вообще плодородной, особенно богата медом и медоном, питьем из меда. Привозят туда и вино из Паннонии, а также из пограничных Молдавии и Валахии, привозят и греческое крепкое вино из Греции; пива у них вдоволь.

Страна богата конями, быками и стадами овец, имеет воск в большом количестве, изобилует мехами куниц, белок, лисиц и бычьими кожами. Она обильно орошается реками [с. 96]имеет много рыбных вод, так что, где только есть вода, там в ней и рыба. Рыбу не разводят у руссов в прудах и рыбных садках, а повсюду там, где есть вода, в ней появляется рыба, посылаемая, как говорится, с небесной росой, без всяких людских забот и без разведения.

В Львовском округе есть достойные упоминания большие щуки (lucei), легко делящиеся на куски полосами.

Руссия изобилует пахучим тростником в местах поближе к Танаису и Меотидским болотам, а также ревенем — там же и в Литве, да и еще многими травами и кореньями, не встречающимися в других местах. Русская земля повсюду изобилует красящими растениями, в массе там встречающимися, но тогда как в прежнее время их вывозили оттуда в итальянские города Геную и Флоренцию, теперь лишь небольшую часть их собирают, и почти все напрасно гибнет несобранным [148].

В Холмском округе, срубленные и лежащие на земле сосновые ветви в течение года или двух превращаются в кремнистые камни [149]. Там много мела или белой земли, ввозимой к нам. Есть и соль; ее в сухое время собирают на озере Качибейском, а так как недалеко оттуда находится татарский замок Очарков, то иногда возчиков соли перехватывают и берут в плен татары, вместе с двумястами, а то и тремястами возов. В Премысльской земле и в Дрогобыче варят соль, собирают и хранят ее кусками и определенными мерами [150].

В Руссии много вероисповеданий. Есть христианская религия, подчиненная римскому первосвященнику. Это господствующая и преобладающая, хотя представители ее немногочисленны. Другая вера, русская, следующая греческому обряду, более распространена и охватывает всю Руссию. Третья вера — иудейская; ее сторонники иудеи — не ростовщики, как в христианских землях, а ремесленники, земледельцы или крупные купцы, часто держащие в своих руках общественные подати и налоги.

Четвертая вера — армянская, преимущественно в городах Каменце и Львове. Армяне — весьма опытные купцы, доходящие с товарами до Каффы, Константинополя, египетской Александрии, Алькаира и стран Индии.

В одежде и церковной службе русские следуют грекам[с. 97]. У них есть свое письмо и алфавит по образцу греческого, очень с ним сходный. Евреи пользуются еврейским письмом и грамотой; занимаются также и науками — астрономией и медициной.

Армяне имеют свой обряд и свое письмо. Из святых они больше всего чтут апостола Фаддея, утверждая, что он обратил армян в христианство. Затем они почитают и святого божьего апостола Варфоломея, через которого, как сами говорят, они восприняли много правил веры.

У них великолепные и чрезвычайно красивые принадлежности богослужения — накидки и орнаты, не разрезные, а совершенно круглые; книги, чаши и прочая прекрасная утварь древних христиан.

Что касается духовных властей и пастырей христианских, то во главе их стоит во Львове русский и литовский митрополит. Ему подчинены епископы — киевский, каменецкий, премысльский, холмский, луцкий и медницкий. У русских глава — киевский митрополит (Киев некогда был столицей Руссии). Ему подчинены владыки (wladicas) и епископы греческого обряда в Молдавии и Валахии, вплоть до реки Гистра или Дуная, а в Руссии — епископы: во первых, холмский, затем во владениях литовцев — владимирский, или брестский; третий пинский или туровский (Mrowski), четвертый полоцкий, пятый луцкий, шестой смоленский и все вообще другие владыки и епископы в землях москов и в северных землях, им подвластных [151]. Исидор, бывший киевский митрополит, по языку и образованию ученейший грек, во время папы Евгения IV прибыл поездом в сто лошадей на Флорентийский собор, и, добившись унии с Римской церковью, вернулся в Руссию, но когда он стал там проповедовать подчинение Риму, московиты лишили его сана и предали смерти [152].

Русские следуют учению греческих докторов и богословов, преимущественно Василия Великого, Григория Назианзина и Иоанна Златоуста. Григория Назианзина они называют на своем языке богослов(bogoslow), что по латыни значит славящий бога. Они признают и нашего святого Григория, папу римского, особенно его книги Морали, читают его в переводе и на своем языке зовут бесeдник (biesiednik)[с. 98], что значит оратор, проповедник или советник [103].

В русских церквах при богослужении читают и поют на сербском, то есть славянском языке; в армянских церквах — на армянском языке; в иудейских синагогах молятся на еврейском языке. Христиане же римского обряда поют, молятся и читают на латинском языке.

Надо заметить также, что на реках Руссии и Литвы, особенно на Борисфене и Буге, называемом Гипанисом, в летнее время размножаются поденки — черви и летающие насекомые, с четырьмя, а иногда и шестью крыльями: рождаются и появляются утром, около полудня бегают по воде или летают над берегами, а при заходе солнца гибнут. О них говорит Аристотель, во первых в истории животных и затем в Проблемах, а также медики, трактуя об однодневной лихорадке [153]

Меховский М. "Трактат про дві Сарматії", виданий 1517 року

Откуда растут ноги патриотизма. О. Богомолец.

                                                       
                                                                   
Киев, 2 апреля – АиФ Украина.
Кандидат в президенты Украины, украинский врач и активист Евромайдана Ольга Богомолец в 2013 г. получила 3,311 млн грн дохода. Такие данные она указала в декларации, размещенной на сайте Центризбиркома, передает РБК.

Из этой суммы зарплата составляет 318,802 тыс. грн. Богомолец занимает должность главного врача института дерматологии и косметологии. Доход от преподавательской и научной деятельности составил 3304 грн, доходы от авторских прав и интеллектуальной собственности – 45 грн, дивиденды и проценты – 67 тыс. грн.

Остальные деньги врач получила из таких источников: алименты – 80 тыс. грн, наследство – 108 тыс. грн, отчуждение движимого и недвижимого имущества – 98 тыс. грн, бизнес – 2,040 млн грн, сдача в аренду имущества – 511,552 тыс. грн, другие виды доходов – 53,279 тыс. грн.

Богомолец имеет сбережения: в «Приватбанке» – 49 тыс. 960 грн и в «Укрэксимбанке» – 299 тыс. 886 грн, внесенных в этом году. У нее также есть части в уставном капитале разных компаний на общую сумму 110 тыс. грн.

Кроме того, она имеет семь квартир (110,4 кв. м, 122 кв. м, 212 кв. м, 252,9 кв. м 78,6 кв. м, 95,3 кв. м и 83,27 кв. м) и два жилых дома площадью 539,8 кв. м и 33,9 кв. м. Также врач владеет другой недвижимостью 3796 кв. м.

И это еще не все: у Богомолец в собственности четыре земельных участка. Два из них имеют площадь 1,5 тыс. кв. м, один – 1,736 тыс. кв. м, еще один – 500 кв. м. Она арендует и еще один участок площадью 1,3 кв. м.

Кроме того, Богомолец владеет легковым автомобилем Daewoo Lanos 2004 года выпуска, ВАЗ 21310 2004 года выпуска, Mitsubishi Outlander 2008 года выпуска и Mercedes-Benz ML 2012 года выпуска.

Члены семьи Богомолец, среди которых значится муж и две дочери, в 2013 г. получили 1,157 млн грн. Из них зарплата – 134 тыс. грн, а доход от бизнеса – 1,023 млн грн. Ее семья также хранит в банках почти 755 тыс. грн.

http://www.aif.ua/politic/ukraine/1137018

Мутная тетка... Непривычка  к публичным выступлениям и политической возне, привела к тому, что часто говорит "лишнее". Одна ее фраза:  "Мы украинцы, не имеем общей истории с населением центра, востока и юга страны!",чего стоит. А как с дури показала журналистам НАТОвские пули извлеченные из тел на Майдане? Потом резво все отрицала. Очень хитрая и мутная тетка....

 Откуда такой патриотизм?

 Она является прямым потомком рода Литовских бояр, которые стали шляхтичами Речи Посполитой, а затем Польского королевства. Веками боролись против русских. "Черниговская ветвь" - бывшие литовские шляхтичи, перебираясь на территорию Гетманщины, находившейся в составе Московского царства, шли на службу в казачьи полки значковыми товарищами, получали от царской администрации земли с крепостными, ордена и чины. Другие родственники продолжали служить Польше. Сильно пострадали от большевиков - все экспроприировали.  Дяди: Николай Федорович Богомолец (1871—1951 в США) — генерал-лейтенант, участник белогвардейского движения, а Вадим Михайлович Богомолец (18781936), генерал-хорунжий Украинской Державы, автор первого украинского закона о флоте — «Временного закона о флоте Украинской Народной Республики». Главный военно-морской прокурор Украинской Державы. Во времена Директории Симона Петлюры был военно-морским атташе Украины в Румынии.   Быдло их разорило и у Оли свои личные счета и претензии к Украине.

Но это  не помешало ее прямым родственникам стать светилами Советской медицины, а Оле в 1989 году окончить с отличием Киевский медицинский институт (ныне Киевский Национальный медицинский университет им. Богомольца). В 1993—1994 гг. училась в Медицинском университете штата Пенсильвания и Институте дерматопатологии Бернарда Аккермана (Филадельфия, штат Пенсильвания, США).

После возвращения из США основала собственную Клинику лазерной медицины, ныне известную как Институт дерматологии и косметологии доктора Богомолец. С 2003 года по настоящее время — главный врач этого Института.

С декабря 2004 года по октябрь 2005 года была личным врачом президента Украины Виктора Ющенко.

Член Американской академии дерматологии, Европейской Академии дерматологии и венерологии, Нью-Йоркской академии наук.

 Так что у этой шляхетной пани еще те амбиции.lol


Як шанують українців в світі.

У 2013 році в Кембріджі з'явилася вулиця імені Тараса Шевченка. Втім це не поодинокий випадок. В світі чимало вулиць і плош, названих на честь видатних українців.



Це - одна з найвідоміших площ імені Тараса Шевченка. Знаходиться у Нью-Йорку на перетині 2-й авеню і 6-й вулиці на сході Манхеттена. Тут розташований справжній український квартал з ресторанами і кафе нашої традиційної кухні. Офіційно площа носить назву Кобзаря з 1978 року.


Москва. Набережна Тараса Шевченка.


Пам'ятник Кобзарю в Парижі. Також в Парижі в кварталі Сен-Жермен можна відвідати сквер Шевченка.
Вулицю Шевченка можна знайти ще в місті Глен Спей, штат Нью-Йорк, в Тбілісі і Ташкенті.

Іменем ще одного українського поета, Івана Франка, - названі вулиці в більш 20 великих містах світу. Звичайно ж, найчастіше ми зустрінемо їх в українських місцях. Все ж, вулиця Франка є в Монреалі (Канада), в Хокстоні (Австралія), Рудно (Казахстан) і в Москві.

Вулиці Івана Франка в Москві.


А це - вулиця Степана Бандери в Лос-Анджелесі.

У Вітебську і Омську турист може прогулятися на вулиці Богдана Хмельницького. В тому, доріг з такою назвою в одній тільки Росії більше 20, як і в Україні. І це тільки в тому випадку, якщо ми не будемо враховувати районні центри та селища.

Як пройти на вулицю Хмельницького вам також розкажуть в Гомелі, Мінську, Алма-Аті й Астані.

В австралійському місті Пенрит є Мазепа-авеню. А в Канаді, в місті Хокстон, є площа Мазепи, яка межує з Франко-стріт. До того ж, за провулка Мазепа-трейл ви можете прогулятися в спальному районі Парми в Огайо.


Вулиця Мазепи в США

Вулиця головного українського містика Гоголя знайшла собі місце в Ризі. Також вас доставлять на вулицю Гоголя в Будапешті та Бухаресті.


Вулиця, названа на честь митрополита Галицького Андрея Шептицького в польському місті Ілава


Вулиця Юрія Кульчицького - запорізького козака, торговця розвідника і дипломата Юрія Кульчицького у столиці Австрії Відні.


Вулиця Даля в Медісоні, США. Також є вулиця Даля місті Принс-Джордж в Канаді.

І наостанок, екскурсію місцями слави українців можна закінчить на проспекті України в столиці Португалії Лісабоні та площі України в бразильському місті Курітіба.

Це - у Лісабоні.

Подивіться в очі дітям.

Вірш, знайшла на фейсбук, дуже вразив!

ПОДИВІТЬСЯ В ОЧІ ДІТЯМ

Розтерзана безчестям Україна
Сьогодні спала знов тривожним сном
І знак питання все метався тінню:
«Що буде завтра, за нічним вікном?»

Чи встоїмо за правду, і чи зможемо,
Відстояти майбутнє для дітей,
Чи знов, як завжди, зайди нам положать
Велику дулю знов біля дверей?

Прокиньтесь Люди від мари нічної!
Зніміть полуду із своїх очей,
Бо совість Вам, в віках не дасть спокою,
Якщо ми знову зрадимо дітей.

Забудьте, хоч на день, про «булаву»,
Що нам віками не дає спокою.
Не продавайтесь за дешевеньку «халву»
І кожний день готовтеся до бою.

Наша земля оспівана любов’ю
І пам’яттю, що дала нам війна,
Яка ще й нині нам приходить в снах –
Слізьми залита і полита кров’ю.

Й не забувайте руського ведмедя,
Бо з його пащі завжди кров’ю тхне
І якщо завтра знову ми «прогавим» –
То нас «гулагів» доля не мине.

Тож перед тим, як йти Вам до дільниці,
Зайдіть у спальню до своїх дітей
І запитайте: «Що їм зараз сниться,
Яке майбутнє їх на завтра жде?»

3 квітня 2014 р.

Все украинские СМИ в одном абзаце! ))))


                                                                                                                   


Про українське громадянство в Криму - пише Євгенія

Делюсь полученной информацией из ФМС (так называемой) города Белогорска. Это бывший паспортный стол на ул. Нижнегорской, 51.
Специалист по нашему вопросу (отказ от российского гражданства) - Заира Алиевна, пообщаться с которой совершенно не было возможности (у нее дико много людей), фамилию ее мне тоже не сказали, типа запамятовали, ага.
Вначале настаивали, чтобы я приехала лично. Вариант с письмом с уведомлением их не устраивает. После того как я настояла на невозможности приезда (маленький ребенок) они согласились выслать бланк с заявлением(внимание!он у них особенный, не такой как другие и другие не катят, в итоге он оказался точно таким же как у Лизы Богуцкой). Просили выслать на факс заполненное заявление, плюс ксерокс паспорта - и все. Когда уточнила про свидетельства о рождении детей - своего и детей - подумали и предложили слать все, что есть.
И потом попросили передать оригинал паспорта. Зачем? Чтобы вас выписать. Зачем? Ну а как вы думаете, вы же не будете иметь российского гражданства.
Занавес.
Считаю все это разводкой. Они там и сами не знают как и что делать, на факс забьют, буду писать письмо с уведомлением, а еще проконсультируюсь в украинской миграционной службе. Хотя, я понимаю, что они мне ответят...

І ще про громадянство України - Севастополь, пише Олена Соколан

На правах реклами. Відмовитися від громадянства окупантів в Севастополі можна за адресою Пушкіна, 2. Кабінет 4. з собою мати - оригінал і ксерокопію паспорта. І ручку. аби заповнити заяву на відмову. Час - до 18.04.
І на правах емоцій. Сьогодні у черзі на відмову від громадянства Росії стояла з Героями України. Так-так, малолітні патріоти зі СНУЯіЕП, які за день до того демонстративно лишили урочисте підняття триколору і заспівали українській гімн, сьогодні прийшли до паспортного столу. гучно, українською спитали - хто крайній на відмову від російського громадянства? Бабусьок аж покривило... А мені, каюся, так легко стало на душі...Я, звичайно, причепилася до хлопців із питаннями. а вони мені - чесно кажучи, думали, ми одні будемо... а тут така черга. А я їм кажу - і я думала, що буду одна...такий собі самофлешмоб "відмовся від російського паспорта". Сказали, що їм дали часу довчитися до кінця року, з бюджету злітять всі непокірні - про це буцімто попередило їх керівництво вишу. Таких у "Голандії" - 70%!! Тепер не знають, де їм подітися. Мовляв, Одеса й Київ не гумові - місць для всіх студентів-ядерників не вистачає. Арсеній Яценюк, ви казали, що для вас то справа честі. Влаштуйте героїв на нормальні навчальні місця. Думається мені, серед них майбутній міністр енергетики))) Слава Україні!
P.S. І - таки да, я від громадянства відмовилася...

Україна - це не "окраїна"

Чотириста років назва «Україна» вперше з’явилась на географічній карті. На мапі Великого Князівства Литовського. В колах фахівців старовинних карт мапу, на якій вперше з’явилась назва тієї чи іншої країни, називають її паспортом. Отже, 2013-го паспортові України виповнилось рівно чотириста років!

«Паспортом» Украни є карта 1613 року з назвою «Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium Exacta Descriptio...» (Велике Князівство Литовське з багатьма краями, що до нього належать, останньо описане...)У Центральному Подніпров’ї між Ржищевом та Каневом – трохи нижче Києва - позначена латиною Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur («Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом») – ось так в «паспорті» записано вперше Україну на європейській карті.

Фрагмент мапи «Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium Exacta Descriptio...» 

Назва «Україна» вперше з`явилась на карті 1613-го року

Подробніше







Назва нашої країни Україна з'явилася в останній чверті XII ст. Уперше вона фігурує в Іпатському списку "Повісті минулих літ", де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 p.: "І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила". Через два роки, у 1189 p., було відзначено, що князь Ростислав приїхав "до України Галицької". 

Походження назви Україна здавна привертало увагу вчених, але однозначного пояснення й досі немає. Одні дослідники пов'язували її зі словами край "найвіддаленіша від центру частина території, околиця" у (=біля) краю, тобто "погранична територія", інші - з іменниками край, країна у значенні "рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом". І нарешті ще один погляд, за яким назва Україна нібито походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цієї назви - "шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом став цілим (окремою країною)". Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна, хоч зв'язок цей не прямий, а значно складніший. 

Як дослідив український учений В. Скляренко, процес становлення поняття Україна був досить тривалим і мав декілька етапів. Іменник край зі значенням "відрізок, шматок; хаток землі" був ще у спільнослов'янській мові (*krajь) і нині відомий багатьом слов'янським мовам. Оскільки слов'янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами - річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньослов'янське слово край "відрізок, шматок землі" набуло нового значення - "територія, що належить племені", а згодом також і значення "крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег". На означення простору в праслов'янській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol + іnа = doliina "долина", niz + іnа = nizina "низина"). За цим самим зразком ще в праслов'янський період утворилося і слово країна (kraj + іnа) у значенні "територія, яка належить племені".
Разом з іменником край у праслов'янській мові також вживався іменник украй (*ukrаjь), що означав "відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені".

Уже після розпаду праслов'янської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних слов'ян від слова украй за допомогою того самого суфікса -іна виникло слово україна (*ukrаіnа) зі значенням "відділений шматок землі; відділена частина території племені". Коли протягом VI-VIII ст. східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою "літописні племена" або "племінні князівства", а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення "територія племені" поступово набуло значення "територія феодального князівства", а потім - "територія Русі". Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення "відділена частина території племені" воно стало означати "відділена частина території феодального князівства", а потім - "відділена частина території Русі".

У період феодальної роздрібненості Київської Русі (з XII ст.), коли від неї почали одне за одним відділятися незалежні князівства, слова україна набуло значення "князівство". Уперше згадану в Іпатському списку "Повісті минулих літ" україну дослідники розуміли по-різному: як пограничну з Київською землею територію Переяславської землі; як усю Переяславську землю, названу україною через те, що вона межувала з половецьким степом; як первісну Русь (тобто Київську, Переяславську і Чернігівську землі); як усю Київську Русь. Проте найвірогідніше, що літописець назвав україною саме Переяславську землю, але не тому, що вона межувала з половецьким степом, а через те, що була окремим князівством.

Крім Переяславської україни, була ще Галицька україна, Волинська україна, Чернігівська україна, Київська україна та інші україни - самостійні князівства. Це видно з того, наприклад, що під 1189 р. той самий Іпатський список повідомляє: князь Ростислав прибув "до україни Галицької, і взяв два городи галицькі, а звідти пішов до Галича". У 1213 р. князь Данило "поїхав з братом і забрав Берестій і Угровськ, і Верещин, і Столп'є, і Комов, і всю україну".
Те, що слово україна аж до XVI ст. означало окреме князівство, чітко видно із свідчень тогочасних літописів: "Кримський цар... хотів іти на царя і великого князя украйну..., а пішов був на черкаси" (Львівський літопис під 1556 p.); "приходив на цареву і великого князя україну на Сіверські міста із Канева князь Михайло Вишневецький" (Олександро-Невський літопис під 1563 р.).





Разом зі словом україна у східнослов'янських діалектах здавна існувало і слово окраїна - "порубіжна територія племені", утворене від окрай - "обріз, край" за допомогою суфікса -ина (іна, -їна). Ці слова чітко розрізнялися між собою: україна - це вся відділена частина території племені (згодом - уся територія феодального князівства), окраїна - лише погранична територія племені (згодом - погранична територія феодального князівства).
З другої половини XIV ст. більшість князівств Київської Русі, на основі яких сформувалася українська народність, потрапили під владу Литви і Польщі. Від того часу назва україна почала вживатися і щодо їх двох частин території: землі, підкорені Литвою (Чернігівсько-Сіверське, Київське, Переяславське і більша частина Волинського князівств) іноді називалися литовською україною, а землі, підкорені Польщею (Галицьке і частина Волинського князівства) - польською україною.



З появою козацтва наддніпрянські землі, де збиралися козаки, дістали назву козацьких україн, що відображено і в українському фольклорі: наприклад, у народній пісні: "Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає".
Протягом XV-XVI ст. у слові україна відбувався процес зміни наголошування: в лексемах на -ина (-іна, -їна), суфікс почав перетягувати наголос на себе (порівняйте батько - батьківщина - батьківщина, горох - горошина - горошина, риба - рибина - рибина, хуртовина - хуртовина; так само Україна - Україна). Цей процес, який не завершився й досі, зумовив паралельне вживання обох акцентологічних варіантів - Україна й Україна протягом кількох століть. Порівняйте, наприклад, у Т. Шевченка: "Свою Україну любіть"; "...а я Тільки вмію плакать, Тільки сльози за Украйну... "; "В Україну ідіть, діти, В нашу Україну"; "Це той Перший, що розпинав Нашу Україну" та ін. У сучасній українській літературній мові міцно закріпилася форма з новішим наголосом - Україна.

На час Визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654 pp.), як відзначає В. Скляренко, Україною називалися не тільки запорозькі, а вже всі наддніпрянські землі. Очевидно, від цього часу під Україною почали розуміти цілу країну. Згодом ця назва поширилася й на інші східноукраїнські землі (зокрема, на Слобожанщину, яка деякий час мала офіційну назву "Слободская Украина"). Західноукраїнські землі й далі називалися Руссю, але поступово назва Україна поширилася й на західний регіон і стала спільною для всієї етнічної території українців.



Зміна національного етноніма русин, руський (від Русь) на українець (від Україна) була історично необхідною. Перехід до нового етноніма став своєрідною протидією агресивній політиці царизму, який ставив собі за мету денаціоналізувати українців і розчинити їх в "общерусском море". В умовах, коли Московська імперія з експансіоністських мотивів присвоїла собі історичну назву України - Русь, а для панівного етносу запровадила трохи підправлений від слова руський етнонім русский і поширила його й на мешканців історичної Русі - України, перехід від самоназви русин, руський до етноніма українець завдав істотного удару по імперській ідеї московського самодержавства "єдиного русского народа от Камчатки до Карпат". Це мало величезне значення для утвердження національної ідентичності всього українського народу. Спочатку суто географічна назва Україна поступово перетворилася в національну ідею, яка об'єднала в одне ціле такі історичні й географічно не схожі між собою регіони, як Полісся, Сіверщина, Слобожанщина, Донбас, Наддніпрянщина, Причорномор'я і - Волинь, Поділля, Буковина, Прикарпаття та Закарпаття. Присвоївши собі давню назву нашого народу, імперська Москва тим самим сподівалася загальмувати, а потім знищити наше прагнення до самобутності.



Фрагмент генеральної карти України Гійома Л. де Боплана (1648)

Отже, для нас дуже важливим є той факт, що, незалежно від свого походження, слово Україна позначало Козацьку державу, створену Богданом Хмельницьким. Звичайно, ніякою "окраїною" Російської імперії вона не була і весь час претендувала на повну державну самостійність. Саме через це вживання слова Україна в царській Росії було заборонено. І лише тоді, коли царським чиновникам стало ясно, що це слово не можна знищити і стерти з пам'яті українців, було вирішено його дискредитувати. Російські шовіністи стали пояснювати назву нашого краю Україна як "окраїна Росії", тобто вклали в це слово принизливий і невластивий йому зміст.

Бібліографічні джерела
Літопис Руський / За Іпатським списком переклав Леонід Махновець.-К.,1989.- С.343, 347.
Скляренко В. Звідки походить назва Україна? // "Україна". - 1991 - № 1. - С. 20, 39.
Наконечний Є. Украдене ім'я: Чому русини стали українцями. - С. 117.
Григорій Півторак. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі спільної колиски". - К., 2001. - 152 с.
С. В. Глущик., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. -К., 2005. -С.129, 130, 131, 132.
Дослідний центр прізвищ "ОРІС"®, 2009.

Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности