хочу сюда!
 

Taя

46 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 45-55 лет

Заметки с меткой «україна»

23 серпня - День Прапора України



День прапора відзначають і на гарячому Донбасі. Без зайвого пафосу на передових позиціях, у прифронтових містах і селищах Донеччини та Луганщини замайоріли жовто-блакитні стяги.


Від початку війни на Сході державний прапор став символом вільних від ворога територій. Тож на позиціях українських армійців жовто-блакитні кольори усюди – від малесеньких бантиків до величезних полотнищ.

Читайте також: Рекордно довгий прапор України з петриківським розписом створили у Дніпрі

Просто перед носом у ворога також повісили український стяг. Зробив це 22-річний військовослужбовець, який воює з початку конфлікту.

Після сильного обстрілу, коли ми сюди заїхали, хлопці запропонували повісити прапор. Показати, що ми тут є,
– розповів боєць ЗСУ Влад.

На передовій святкувати немає часу. День Прапора відзначають у прифронтових містах. У Костянтинівці місцеві активісти влаштували автопробіг і в центральній площі роздавали перехожим прапорці. Щоправда, не всім це подобалося. А у Торецьку люди живуть у безпосередній близькості до боїв. Тож свідомість від російської пропаганди очищується значно швидше. Тут зробили і концерт, і прикрасили місто великими державними прапорами.


http://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy

Політична осінь в Україні


Про наше майбутнє: що чекає на Україну в новому політичному сезоні

Бійка у Верховній Раді
Бійка у Верховній Раді / Фото із відкритих джерел

Починаючи з Дня Незалежності політичний сезон можна вважати відкритим, хоч його публічна частина стартує синхронно із стартом парламентського тижня. А до цього часу вестиметься не публічна кулуарна політика: домовленості, перегрупування, доукомплектування, трансфери, плани та стратегії.

Головним трендом осені стануть масові вуличні опозиційні івенти, боротьба з корупцією та протистояння стабільності і зради. Чільне місце займе популізм та суспільні маніпуляції.

Боротьба із корупцією

Півсотні подань на народних обранців мають створити видимість бурхливої боротьби із корупцією, але через нереформовану судову систему усі благі намагання прокурорів та співробітників НАБУ можуть виявитися марними.

Більше того, Парламент буде шантажувати Президента та антикорупціонерів зупинкою своєї діяльності, якщо не закінчаться масові подання. Але головний законодавчий орган чекає глибоке розчарування, думка громадськості якраз таки на боці правоохоронців, через що робота продовжиться, хоч уже в основі торгів будуть не держпотоки чи відкати, а реальна не публічна недоторканність. Яка доречі й стане головною валютою осені.

Парламент

Що ж до самої недоторканності, то згідно інсайду: група депутатів уже готує різні законодавчі форми щодо її зняття та обмеження. Враховуючи всі реалії, які зустріне даний проект у залі, шансів на повну відміну феодального права – немає. Через це будуть намагатися або обмежити таку недоторканність під впливом громадськості та західних партнерів, або спростити зняття.

Від депутатів варто чекати подвійної гри: на публіку – всі будуть за, а по факту – голосів не даватимуть.

Президент

Публічно займе поле міжнародної діяльності та військової справи, намагаючись досягти успіхів у кожній із них.

В той же час, не публічно він буде намагатись вирішити кілька ключових для себе питань:

  1. Як технічно підтримати рішення йти на другий термін.
  2. Як потрапити у другий тур? А потім уже, кого туди вивести.

Наразі найбільшим конкурентом Порошенка являється не Саакашвілі і навіть не Тимошенко, а він сам, а точніше його падаючий рейтинг. Через що ми ще почуємо безліч гучних заяв у стилі підвищення доходів, витрат на ремонт доріг та порятунку звичайних українців.

В той же час, якщо рейтинг гаранта просяде нижче реальних 5%, почнуть розігрувати план "Б – точніше план "Н – наступник". Наразі їх кілька, але поки що папка міцно зачинена у сейфі, і бажання витягнути її поки що на головній вулиці країни немає.

Читайте також: В ГПУ прокоментували список депутатів, яких хочуть позбавити недоторканості

Уряд

Кабінет Міністрів має кілька власних заготовок, серед яких реформа медичної галузіпенсійна реформа та перші кроки освітньої, яку на собі в першу чергу відчують і вчителі, яким мають підняти заробітну плату.

Паралельно, на низку урядовців уже чекають підшиті кримінальні справи, всі прізвища ще не оголошені, хоч і у вузьких колах відомі. Кейс із 5-ти обговорюють уже досить давно.

Загалом робота Уряду буде найменш цікавою зі всієї політичної палітри в силу своєї технократичності, бо деталі капітального будівництва доріг чи децентралізації, хоч якби успішно вони не проходили, виглядатимуть менш яскраво, ніж подання у ВР чи вуличні акції. В той же час, Кабмін може виступити із власними законодавчими антикорупційними ініціативами, в основі яких будуть законопроекти, що попереджають корупційні діяння. Але їх прийняття багато в чому буде залежати від настроїв у Верховній Раді.

Опозиція

Міхеїл Саакашвілі буде одним із головних подразників Порошенка, як мінімум таку стратегію він уже зайняв, виходячи із аналізу його відео звернень та запланованих акцій. Але якось у всіх вийшло з під поля зору, що і Порошенко в даній партії не король і точно не головна фігура на шахівниці: перші, хто злякався і досі катастрофічно боїться Саакашвілі, це українські олігархи. Практично всі бенефіціари потоків із держбюджету зрозуміли його недоговороздатність і використали усі свої можливості для адміністративної ліквідації даної загрози.

З політичної точки зору це було не розумно: і в силу низького рейтингу, і в силу конфлікту. Але з олігархічно-корупційної точки зору – операція однозначно переможна.

Але на Саакашвілі українська опозиція не починалась, тому на ньому і не закінчиться. До речі, вся опозиція буде чітко розділена на кілька груп:

  1. Проросійська, яка вимагатиме будь-яких виборів, на які вона уже отримала фінансування.
  2. Помірковано-реакційна, яка протестуватиме в межах державного суверенітету в Парламенті та на вулиці, але зберігатиме цілісність держави.
  3. Опозиція молодих політичних сил, так зване нове покоління, яке увійшло у ВР та у вищу політичну лігу, але масово ще не закріпилось.

От останнім найбільше дістанеться. Адже весь правлячий клас боїться їх, як свого часу команда Кучми боялась партії Ющенка, типовий страх перед еволюцією та зміною поколінь. Через що правлячий клас боротиметься не на жарт і в рази сильніше, ніж проти корупціонерів-мільярдерів та олігархів-монополістів. Бо всі вони зрозумілі та договороздатні, а от нові – ні.

На завершення

Восени кристалізуються короткострокові кандидати в президенти, частина з яких вибуде, інша частина закріпиться в ТОП 5.

Відбудеться певне переформатування телевізійного та медійного ринків. Прогнозується низка союзів, найбільш епатажним з яких може виявитись коаліція Тимошенко-Авакова, адже фронтовики, вони ж екс-бютівські партійці, розуміють, що Яценюк не може бути їх публічним лідером, через що вправні технократи шукають нових-старих сподвижників публічного рейтингу. Хоча на Тимошенко кастинг може й не закінчитись. Наразі такий варіант активно обговорюється.

Сезон обіцяє бути цікавим та динамічним, щедрим на події та заголовки. Виходячи із того, що, за логікою подій, це мала бути осінь, коли б мали відбутись вибори. Але враховуючи, що таких не буде, вся політична енергія буде направлена на акції, заяви, піар та бунтарство.

http://24tv.ua/pro_nashe_maybutnye_shho_chekaye_na_ukrayinu_v_novomu_politichnomu_sezoni_n856123

26-та річниця Незалежності України

День Незалежності: про злами і нові виклики для Української держави

Три роки були складними, але українці довели, що спроможні боротися за власну державу
Три роки були складними, але українці довели, що спроможні боротися за власну державу / 24 Канал
 

26-та річниця Незалежності – чималий термін, але викликів перед державою стає все більше. Українці часто перебувають в апатії і суперечливих настроях. Але оптимізму не втратила переважна більшість громадян.

Чого досягла Україна за останні три роки війни, що змінилося в баченні українцями своєї держави і яким шляхом рухатися далі, – в матеріалі сайту "24".

Консолідація нації і більша орієнтація на Європу

Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України за підтримки фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, переважна більшість населення України (близько 63%) пишається тим, що вони є громадянами України. Причому цей відсоток істотно зріс з 60% у 2014 році до 63% в 2017-му.

Читайте також: Волкер зробив заяву щодо війни на Донбасі після зустрічі з Сурковим

Також примітний ще один показник – ідентифікація себе як громадянина України. 57% опитаних вважає себе насамперед громадянами України. Близько 25% вважають, що головною є ідентифікація з містом чи селом проживання. Лише 6% ідентифікують себе з регіоном проживання.


Попри скепис, Україна отримала "безвіз" і підписала Угоду про асоціацію з ЄС

Звичайно, такі зміни настроїв населення відбулися, в першу чергу, через війну з Росією. Цей же фактор спричинив зріст позитивної прихильності до Євросоюзу – із 42% в 2013 році до 54% в 2017-му. Можливо, також свою роль у зростанні симпатій до ЄС зіграло отримання Україною "безвізу" в цьому році і підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, в що не вірили навіть деякі представники владної еліти нашої держави.

Також, як підкреслюють соціологи, радикальні зміни сталися й у ставленні до вступу України до НАТО. Якщо в 2013 році позитивно сприймали таку перспективу 14%, негативно – 54%, то в 2017 році позитивне ставлення суттєво переважає  40% проти 36%. Хоча, якщо враховувати російську агресію, це не надто високий показник. І чимало наших співгромадян продовжують вважати Росію "дружньою", а все, що відбувається на Донбасі – "непорозумінням". Але потрібно врахувати ментальність українців, особливо тих, що проживають на Сході і Півдні держави, які протягом багатьох поколінь перебували під впливом радянських і пострадянських стереотипів і російською пропагандою.

Тому, попри всі негаразди, українське суспільство поступово змінюється. Як зазначає директор Центру суспільних відносин Євген Магда, українці вистояли в умовах несподіваної і підступної агресії з боку Росії. Цей факт позитивний, і про нього не треба забувати.

Україні часто закидали, що незалежність нам впала просто з неба, і українці на неї не заслуговують. Протягом останніх трьох років українці довели, що вони спроможні боротися за власну державу,
– переконаний Магда.

Водночас, як вважає політичний експерт Андрій Вігірінський, перед Україною, в першу чергу, стоять ментальні виклики. Зокрема – перебудова свідомості українців. Тому що, зазначає політолог, ми хотіли європейських цінностей, переваг, але не зовсім готові до європейських правил життя, тобто зобов’язань, які за ними стоять. Ми, говорить він, звикли жити ще не в європейському і капіталістичному світі, а все ж у постсовковому. І це – виклик як для громадян, так і керівництва держави.

Потрібно починати працювати над собою і громадянам, і владній еліті. Побороти корупцію, відкати, схеми тощо і починати думати, що політика – не спосіб заробляння грошей, а служіння народу,
– наголошує Вігірінський.

Знову на старті незалежності

Якщо українці ментально все більше відчувають себе єдиною політичною нацією, то на побутовому рівні ситуація інша. Як свідчать результати соцопитування, серед основних страхів у 2017 році превалюють економічні: зростання цін – 81%, безробіття – 73%, невиплати зарплат та пенсій – 61%. З цим складно сперечатися. Хоча економічне падіння за останні три роки трохи призупинилося і розпочався мінімальний зріст, українці його не відчули. Поки більшість думає про виживання, особливо, якщо врахувати, що постійно зростають ціни, тарифи тощо.


Економічний зріст надто повільний

Влада рапортує про позитивні зміни і проведення реформ, але економісти з цим не згодні. Як зазначає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, очікування урядом економічного зростання в 2017 році на рівні близько 1,5%, в той час, коли Європа виросте на більш ніж 2%, а світ в цілому – на 3,5%, свідчать про те, що Україна ризикує ніколи так і не досягти такого бажаного нами європейського рівня життя.

Хоча Україна росте, її відставання від основного локомотива світу продовжить збільшуватися. Коли "поїзд" світової економіки мчить зі швидкістю майже вдвічі більшою, ніж у нашої "електрички", то на станції "хорошого і ситного життя за європейським зразком" ми взагалі ризикуємо ніколи не опинитися. Адже для цього швидкість повинна бути істотно збільшена. В ідеалі – в рази 3-4,
– пише Устенко на своїй сторінці Facebook.

Тому, підкреслює економічний експерт: реформи і ще раз реформи. За його словами, саме неякісний бізнес-клімат – це "завали" на шляху проходження "електрички". Але, зазначає Олег Устенко, багато хто не хоче розгрібати їх.

Розібравши ці "завали", багато політиків і бюрократів просто виявляться непотрібними. Чи повинно нас дивувати те, що вони або намагаються їх не помічати, або вкидати тези а-ля "а у інших завали не менше, й нічого, якось їдуть"?
– зазначає експерт.


Корупція, як і раніше, найбільше гальмує розвиток держави

На думку Андрія Вігірінського, перед Україною сьогодні зараз значно більше викликів, ніж 26 років тому.

Або ми станемо країною третього світу, яка не має промислового і індустріального, тобто лідируючого, потенціалу у світі. Або починаємо ламати себе у всьому. Систему освіти на сьогодні потрібно переробляти повністю. Медицина – без слів. Соціальна інфраструктура – теж зруйнована. І це реформування не відбудеться швидко. В 1991 році у нас був значно кращий базис. В певному сенсі ми знову стоїмо на старті Незалежності,
– переконаний Вігірінський.

Справді, питань до ефективності проведення реформ, особливо що стосується боротьби з корупцією, багато не тільки в українців, а й в західних партнерів, які не раз на це вказували владі України. А притягнення до відповідальності високопосадовців за корупцію дедалі більше схоже на фарс. Частина з них або втікає з України без особливих перешкод, або звинувачення з них згодом знімають.

Скандальне затримання глави ДФС Романа Насірова закінчилося тим, що його відпустили під заставу. Народні депутати – фігуранти "бурштинової справи"Розенблат і Поляков перебувають під слідством, але парламент не погодився проголосувати за їх затримання і арешт. Одіозного екс-регіонала Михайла Добкіна теж відпустили під заставу. І цей список дуже довгий.

"Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все"

Не менше економічного страху наші громадяни переживають за військовий конфлікт на Донбасі. Власне, багато хотіли б отримати від влади відповідь на питання: коли завершиться війна і наші воїни перестануть гинути? Хоча вже давно зрозуміло, що простого вирішення не буде. І далеко не все залежить від влади України.


Дощ підмочив репетицію ЗСУ до Дня Незалежності, але за три роки українська армія зміцніла, як ніколи

З одного боку, як свідчить опитування, нападу зовнішнього ворога боїться майже половина українців – 43%. Звичайно, цей страх різко зріс у 2014 році після анексії Криму і гібридної війни з Росією. З іншого, як наголошує Євген Магда, один із головних здобутків за останні три роки – постання такого елементу державності, як українське військо. При цьому, на його переконання, українцям треба навчитися сприймати реальність з певною глибиною. Не як чорно-білу картинку, а свого роду 3D зображення.

Життя більш об’ємне, складне і ставить багато викликів. Не все зроблено, чого б хотілося. Але треба усвідомлювати, що серйозні перетворення в державі не здійснювалися 20 років. Тому те, що зроблено за кілька років, в хорошому сенсі, вражає. Хоча відомий вислів: "Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все", актуальний,
– наголосив Євген Магда.

На думку Андрія Вігірінського, війна на Сході роз’єднала українців, як ніколи. Суспільство, вважає він, стало дуже полярним. Можливо, не по лінії Дніпра, а трохи східніше. І це серйозний виклик. Тому не одне покоління повинно прожити, за умови завершення збройного конфлікту, щоб зрозуміти, що Україна має бути суверенною і унітарною.

"Соціальне розшарування в суспільстві стало дуже сильним. На це вплинула і війна на Донбасі, і економічні наслідки цього. Два мільйони внутрішніх переселенців – це гуманітарна катастрофа. Для багатьох в Донецькій і Луганській областях за три роки Україна стала більш чужою, ніж у 1991 році. Там інша пропаганда, інші правила життя. І інтегрувати цих людей надзвичайно складно. Хоча вони були такими самими українцями, як більшість громадян сьогодні. Але держава не змогла їх захистити", – переконаний Вігірінський.

Загалом, попри всі складнощі і суперечності, за останні три роки Україна як держава стала міцнішою. Злами в свідомості, потяг до більш розвинутих демократичних суспільств – помітні. Загрози з боку російського "брата" залишаються і применшувати їх значення не треба. Навпаки – ще активніше разом боротися з ворогом. Соціологи називають українців "недовірливою нацією" через те, що наші громадяни постійно всім незадоволені. В першу чергу, владою, яку самі й обирають. Але, можливо, в цій недовірливості і полягає наш шлях до розвитку.

ДССЗЗІ України витратить 22 млн грн на стеження за громадянами в

ДССЗЗІ України витратить 22 млн грн на стеження за громадянами в Львівській області


Згідно "Додатку до плану закупівель Управління Державної служби спеціального звязку та захисту інформації (ДССЗЗІ) в Львівській області на 2017 рік", понад 22 млн грн бюджетних коштів піде на стеження за громадянами. Примітно, що 21,25 млн грн буде витрачено на супровід відомого програмного забезпечення "Pegasus", яке розроблене фахівцями з АНБ і Моссаду та обслуговується ізраїльською компанією NSO Group.   ПЗ "Pegasus" дозволяє отримати всю інформацію, що знаходиться і що надходить на телефон жертви, а також використовувати звуко- і відеозаписуючу апаратуру пристрою непомітно для користувача. Це програмне забезпечення негласно застосовується спецслужбами в деяких країнах, однак, особливою популярністю ПЗ користується у силових структур держав з напруженою політичною обстановкою для стеження за неугодними громадянами. Наприклад, влада Мексики активно використовує "Pegasus" для залякування і подальшого покарання громадських активістів, журналістів, членів рухів проти тортур, вбивств і корупції. За допомогою програми NSO Group щорічно сотні людей, які критикують мексиканський уряд, затримуються правоохоронними органами, стають жертвами банд або зникають безвісті. Так, за допомогою впровадження в телефон ПЗ "Pegasus" владі Мексики вдалося зясувати, що 26 вересня 2014 року близько 80 студентів педагогічного коледжу на трьох автобусах прямували в Ігуаль, щоб взяти участь в акціях протесту, і поліцейські перехопили їх на шляху до міста, відкривши вогонь по транспорту. Чотири студенти загинули на місці, сорок три - затримані поліцією, іншим вдалося сховатися. Наступного дня на запити родичів і близьких про місцезнаходження затриманих в поліції відповіли, що нічого не знають про затримання. Пізніше влада заявила, що сорок три зниклі особи були вбиті членами угрупування "Геррерос унідос". Варто зазначити, що адвокат Маріо Патрон, який ініціював зі співробітниками "Центру з прав людини" судові позови проти влади за фактом пропажі учнів коледжу, так само став володарем програми стеження на своєму телефоні. Звичайно, питання доцільності багатомільйонних витрат на потреби технічної розвідки України разом з етичними і законними аспектами залишається відкритим. Неможливо передбачити, наскільки сильним може виявитися реальний удар по національній економіці, і чи підуть слідом за витратами України компенсації від західних партнерів. Варто сподіватися, що ці дорогі заходи, які, цілком ймовірно, відносяться не тільки до Львівської області, стануть ефективним інструментом забезпечення безпеки, а не шантажу та репресій. ДЖЕРЕЛО

Українській фільм Червоний.

У нас в Тернополі, чомусь без зайвої уваги журналістів, 19 серпня відбувся до-прем'єрний показ Українського фільму "Червоний". Був особисто присутнім.
Враження передати словами складно ...
Емоції зашкалювали ... Раджу всім переглянути справжню Українську стрічку про справжніх Українців.
Головне гасло стрічки - Боротьба, яка триває досі. Національна прем'єра має відбутися у 150 кінотеатрах країни у День Незалежності України, 24 серпня.
Невипадково прем'єру призначили саме у такий важливий та знаковий для Українців день.


Прозаїк із Донеччини про україномовний Донбас та війну

Прозаїк із Донеччини про україномовний Донбас та війну
19 Серпень 2017
Ольга Стрижова Донбас.Реалії



Обкладинка антології «Порода»



Олег Полоз – прозаїк із Донеччини. Виїхав до Києва ще у 2010 році, тож запевняє, писати про події 2014 року на Донбасі не має права. Адже сам не бачив. «Має бути чесно», – це головний принцип, за яким донецький автор і пише твори. До антології «Порода» увійшли два оповідання Полоза: одне про музиканта, інше – про поєднання сучасності та минулого.

– Чи вплинув воєнний конфлікт на вашу творчість?

– Опосередковано донецька атмосфера впливала на мою творчість. У Донецьку коли я жив та навчався, можна було знайти, як гарне, так і химерне, і потворне. Як і в будь-якому місці.

Але сама війна не вплинула, бо я не готовий писати про це. Я поїхав із Донецька у 2010 році. Востаннє там був, коли в Києві відбувався Майдан. Тож маю уявлення, як все розпочиналось. Але саме про війну, я вважаю, що не маю права писати.

– Ви спілкуєтеся та пишете українською принципово?

– Це мій вибір. Я не можу сказати, що спілкуюсь українською, щоб комусь щось довести. Ні. Це був мій вибір до всіх подій. Колись на Донбасі українська мова була поширена – і це не було рідкістю.

Я сам народився в Лисичанську (Луганська область), і почути там українську можна було щодня. Це не було якоюсь несподіванкою. Просто ми звикли сприймати Донбас, як великі міста – Донецьк, Луганськ – а в селах там спілкувалися українською.

– Про що ви взагалі пишете? Що вас надихає?

– Життя. Те, що я сприймаю та бачу. Головне – це має бути чесно. Мені здається, якщо писати не відверто, це буде нецікаво для читача.

Я не такий титулований письменник. І для мене було несподіванкою, коли запросили взяти участь в антології «Порода». Але, як-то кажуть, поганий той солдат, який не хоче стати генералом. І кожен письменник пише для когось. Необов’язково, щоб прославити себе, він хоче, щоб його почули. Такий собі крик душі.

– Якщо порівнювати ваші перші твори і ті, над якими працюєте зараз, дуже змінився стиль?

– Я став жорсткішим. Я не вважаю, що заради кон'юктури потрібно писати щось недозволене та маргинальне. Є тепер вже життєвий досвід… Розумію, що сентиментальні речі – це красиво, але тебе турбують вже більш серйозні речі.

– Як вважаєте, така антологія важлива для Донбасу?

– Я не можу казати за всіх мешканців Донбасу. У першу чергу, це важливо для тих, хто буде опублікований у цій антології. Сказати своє слово та нагадати, що Донбас – літературний.

Ми звикли, що відомі літературні прізвища Донбасу – Стус, Сосюра, Голобородько та Жадан. А про інші імена знають одиниці.

А ось для людей, які залишилися на тих територіях, і читають українські новини та просто українське, для них «Порода» – це знак, що їх не забули.

– До речі, не всі українці взагалі знайомі зі своєю рідною літературою. Наскільки це проблема для нації?

– Після Майдану, навпаки, багато людей почали цікавитися саме українською літературою. Хтось взагалі відмовився від російської. І це не одна людина… Я не впевнений, що в Україні ця проблема настільки гостра.

– Ви були на Майдані. За ці три роки змінилися емоції?

– Ні! Я не розчарувався в жодному дні, які я там провів. Це було щастя. Звичайно, були якісь події, що не подобалися. Але вразила сама організованість людей та ставлення один до одного. Ми були незнайомі, але ми були одним цілим.

Люди, з якими я познайомився, емоції, що там отримав, нові думки, переконання – це все нікуди не ділося. Навіть через три роки не змінилося, бо ми знали, що за один день ми не потрапимо до райської держави. Але мені, як перекладачеві, цікаво спостерігати, як збільшується кількість іноземців у місті. І це не лише ті, хто приїхав через бізнес. Дуже багато туристів, яким цікава Україна.

– А що ви перекладаєте?

– Загалом наукові публікації. Був досвід перекладу історичного твору – щоденникові записи 18-го століття.

– Існує стереотип, що жителі Луганської та Донецької областей з іншим менталітетом, ніж на Західній Україні…

– Так, але це не означає, що вони – не українці. Якщо відкинути емоції та політику, ми зможемо знайти погане і на півдні, і на півночі, і в центрі.

– А як ви ставитеся до думки, що Донбас потрібно «зробити україномовним»?

– Ми зробили україномовними Київ, Херсон, Миколаїв? «Зробити україномовним»… Це як вони уявляють: написали закон, а вже наступного дня всі заговорили українською?

Це довгий процес. Це зміна вектору життя – і справа не лише в мові.

Ми робимо з цього питання якесь страховисько. Щось потрібно змінювати. Більше приділяти уваги українській історії, мові та літературі в школах і в університетах. Але це і так потроху робилося.

На Донбасі багато людей залишилося з проукраїнською позицією. І вони не знають, що робити з усім тим, що там відбувається

Дуже легко когось звинувачувати, щось кричати про патріотизм, коли ти тут, а вони – там. Але, якби я через сімейні обставини був змушений залишитися там у цей час, я не знаю, як би діяв.

– Для вас можна вважати антологію «Порода» – новим етапом?

– Так. Це відповідальність. Інколи ти думаєш: «Яка література? Які збірки? Потрібно гроші заробляти». Але все одно в тобі залишається потяг до письменництва. І ця антологія – це аванс, щоб далі щось робити.

– І що збираєтеся робити?

– Писати. Але чесно. Якщо ми там не були, то не можемо писати про це. Але не писати про ті відчуття, які залишив Майдан та війна, мовчати про те, що відбувається та робити вигляд, що нічого не змінюється, ми теж не можемо. Потрібно бути чесними і, наскільки можна відверто, не вигадуючи подій, писати.


Як Кличко став коментатором

У Бердичеві завершився XIX міжнародний турнір з боксу класу «А» серед молоді на призи братів Кличків. Klitschko Tournament вже традиційно організовується в дружній кооперації Фонду Кличко, муніципальної влади та офіційного фан-клубу братів Кличко.

«Радий, що вже 19 років поспіль проходить турнір, який відкриває нові імена в боксі. За ці роки в змаганнях взяли участь понад тисячу спортсменів з 35 країн світу », - зазначив Віталій Кличко.


На цей раз за перемогу в Бердичеві боролися боксери 13 країн, - підкреслив почесний президент офіційного фан-клубу братів Кличків Сергій Алексєєв. – Нагадаю, що саме в Klitschko Tournament вперше голосно заявляли про себе Олександр Усик і Василь Ломаченко, В'ячеслав Глазков та Євген Хитров, Сергій Дерев'янченко та Ісмаїл Сіллах.


Віталій Кличко подивився кілька фінальних поєдинків і взяв участь в коментуванні ряду боїв турніру. Мер Києва також вручив боксерський пояс представнику Грузії Артему Іорданяну, якого експерти визнали найкращим боксером нинішнього турніру. «Це особливий приз. Цей пояс - перший крок і хороший стимул для майбутніх перемог Артема», - додав Кличко.


Віталій Кличко також зазначив, що разом з братом Володимиром вони завжди будуть підтримувати проекти, спрямовані на розвиток спорту в Україні. «Найефективніша інвестиція - це інвестиція в наших дітей. Дуже важливо забирати дітей з вулиць і надати їм можливість займатися спортом », - підкреслив мер Києва.

Збірна України перемогла в неофіційному загальнокомандному заліку, завоювавши в Бердичеві 4 золоті медалі.



Падлюка цей Ассанж!

WikiLeaks приховав інформацію

 про вторгнення РФ в Україну

сегодня 14:40
WikiLeaks приховав інформацію про вторгнення РФ в Україну

Засновник сайту Джуліан Ассанж відмовився публікувати великий обсяг даних, пов'язаних з російською агресією.

Засновник сайту WikiLeaks Джуліан Ассанж у 2016 році відмовився публікувати майже 68 гігабайт даних про вторгнення РФ в Україну. Про це повідомило видання Foreign policy.

Зазначається, що саме тоді на сайті оприлюднили документи Демократичної партії США під час виборчої гонки, однак інформацію, пов'язану з російською агресією, приховали.

Як пише видання, ще у 2014 році ВВС та інші ЗМІ повідомляли про ці дані, в яких була інформація про російське військове втручання в Україну. У свою чергу інформація, отримана Wikileaks в 2016 році, містила в два рази більше даних про вторгнення в Україну, але Ассанж відмовився її публікувати.

Згодом дані були таки опубліковані в Інтернеті, але на інших ресурсах і залишилися майже без уваги.

Видання зауважило, що питання про зв'язки Ассанжа з Росією стало актуальним у 2016 році, коли Daily Dot повідомило, що WikiLeaks не опублікував документи, в яких у 2012 році було виявлено угоду на суму 2 мільярди євро між сирійським режимом і державним російським банком.

А вже у червні 2016 року Ассанж почав погрожувати оприлюдненням у мережі файлів на кандидата в президенти США Гілларі Клінтон, що завдало б шкоди її кампанії.

Зазначимо, що директор Центрального розвідувального управління США Майк Помпео заявив, що сайт публікації викрадених таємних і конфіденційних матеріалів інших держав WikiLeaks і його засновник відіграють роль «ворожої розвідувальної служби», яку використала військова розвідка Росії для втручання у президентські вибори у США.

http://internetua.com/WikiLeaks-prihovav--nformac-ua-pro-vtorgnennya-rf-v-ukra-nu

Провокація ФСБ, щоб виправдати початок агресії



ФСБ хотіла втемну використати колишніх учасників АТО для скоєння терактів в Росії – Грицак Головна новинка російських спецслужб – це використання втемну колишніх учасників АТО для прикриття своїх операцій. 

Політика  18 серпня 2017 

ФСБ готує чергову провокацію проти нашої держави / фото УНІАН ФСБ РФ намагалася втемну використати колишнх учасників АТО для скоєння терактів в Росії. Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив голова СБУ Василь Грицак сьогодні на брифінгу в Києві. «Цинізм російських спецслужб полягає в тому, що ФСБ заради досягнення геополітичних цілей вищого російського керівництва не тільки планує вбивство українських громадян, але і готова організувати масові жертви серед російського, тобто свого, населення. Фактично мова йде про сценарії, які були використані спецслужбами РФ у 1999 році, які слугували фактично початком чергової чеченської кампанії», - заявив він. «Головна новинка російських спецслужб – це використання втемну колишніх учасників АТО для прикриття своїх операцій. Ми отримали інформацію, що ФСБ через підконтрольну структуру, Федеральний інформаційний центр, готує чергову провокацію проти нашої держави», - зауважив Грицак. Він зазначив, що керівники цього центру отримали завдання від ФСБ підібрати з числа колишніх воїнів АТО, громадян України, кандидатів для нібито заробітків в Росії і як посередників залучили двох громадян України. «Трьом колишнім учасникам АТО – це Бондар Юрій, Морозов Сергій, Юркевич Станіслав – посередники, жителі Дніпропетровщини, запропонували виїхати в Москву і здійснити там незначні будівельні роботи, за це отримати хорошу винагороду. Адже саме на цих колишніх військовослужбовців планували повісити власноруч підготовлені, як ми вважаємо, диверсії або теракти в Москві, і не тільки в Москві», - розповів Грицак.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/2087784-fsb-hotila-vtemnu-vikoristati-kolishnih-uchasnikiv-ato-dlya-skoennya-teraktiv-v-rosiji-gritsak.html

Богдан Гордасевич: Надзвичайної ваги подія, яку чомусь замовчують всі телеканали під час диспутів з політологами, неначе нічого не трапилось, або то є незначна подія. А це ж - війна!  Це сучасний варіант "Гляйвицкий инцидент"

Україна - перша держава в Світі це зробила

 
Україна розкрила кінцевих власників свого бізнесу для всього світу
Share
  • 8
18 Серпень 2017, Київ 11:48
Україна розкрила кінцевих власників свого бізнесу 
для всього світу
17 Серпень 2017, 19:34


Україна стала першою державою у світі, яка оприлюднила інформацію про всіх своїх кінцевих власників бізнесу в Глобальному реєстрі бенефіціарних власників. Тепер цю інформацію може бачити будь-хто у світі, в тому числі потенційні інвестори, пояснюють представники руху Transparency International, який створив цей міжнародний реєстр. Як оцінюють цей крок влади економісти та самі представники бізнес-середовища?

Україна відкрила дані про бенефіціарів (кінцевих власників) своїх компаній, долучивши цю інформацію до Глобального реєстру бенефіціарних власників – ініціативи Transparency International щодо сприяння прозорості й запобігання корупції, повідомив український прем’єр Володимир Гройсман. За його словами, Україна стала першою державою, яка долучилася до Глобального реєстру на урядовому рівні.Дані про українських бенефіціарів зібрали на Єдиному державному порталі відкритих даних, і відсьогодні цей реєстр став частиною міжнародних баз даних.

Володимир Гройсман
Володимир Гройсман

На думку Гройсмана, ця подія має стати стимулом для розвитку економіки та громадських, зокрема антикорупційних, проектів.

«Відкриті дані – це основа побудови прозорої та ефективної держави, а також потужне джерело розвитку комерційних і громадських проектів. Відтак ЗМІ та громадськість можуть вільно використовувати й аналізувати ці відкриті дані для публічного контролю, а IT-бізнес – для створення нових інтернет-сервісів і проектів, які збагачуватимуть економіку і стануть у пригоді своїм користувачам», – написав український прем’єр у Facebook.


Виконавчий директор «Transparency International Україна»Ярослав Юрчишин розповів Радіо Свобода, яким чином Україна долучилася до проекту з розкриття бенефіціарних власників, ба більше, стала пілотною країною у цьому проекті.

Ярослав Юрчишин
Ярослав Юрчишин

Україні вдалося 

«Чому Україна змогла бути лідером? Адже розглядали кілька «пілотних» країн. Але ще в 2014 році, після втечі екс-президента Віктора Януковича, громадському середовищу, зокрема активістам «Центру протидії корупції», було зрозуміло, що якщо ми не розумітимемо, хто стоїть за офшорними юрисдикціями фірм, які паразитують на державних закупівлях та замовленнях, через які виводяться з країни величезні кошти, то ми ніколи не зможемо розібратися з корупцією. Українські схеми працюють на глобальному рівні, бо кошти, які викрадаються, осідають не в Україні, а виводяться за кордон. Україні вдалося стати першою країною, яка офіційно на рівні уряду взяла на себе зобов’язання і дала доступ до баз даних представникам партнерства «Відкритий уряд», і долучила їх до глобального реєстру», – пояснює Юрчишин.

За його словами, після України до Глобального реєстру кінцевих власників бізнесу планують долучитися Франція, Британія, Естонія та ще низка держав. Він прогнозує, що це відбудеться у вересні, під час Генеральної асамблеї ООН, на якій ітиметься, зокрема , про прозорість ведення бізнесу в світі.

Відкриття даних запускає два процеси: зниження рівня корупції та зростання довіри інвесторів до держави – Устенко

Виконавчий директор фонду Блейзера в Україні Олег Устенковважає долучення України про міжнародних реєстрів власності дуже доброю новиною, особливо на тлі того, що держава перебуває серед світових лідерів щодо рівня корупції в усіх сферах життя.

Олег Устенко
Олег Устенко

Це сприятиме
Олег Устенко

«Цей крок свідчить, що Україна бореться з корупцією і робить кроки, які покажуть кінцевих власників бізнесу, і в підсумку це сприятиме зниженню політичної корупції», – очікує економіст.

Олег Устенко не вважає відкриті дані про бенефіціарів панацеєю, проте очікує, що така відкритість запустить два паралельні процеси: зниження рівня корупції і зростання довіри інвесторів до держави. За словами експерта, у підсумку можна сподіватися, що відкриті бази даних сприятимуть економічному зростанню, яке наразі є недостатнім для стійкого підвищення рівня добробуту українців.

Відкриття бази даних власників бізнесу є позитивом з точки зору приваблення інвестицій до України, однак цей крок буде ефективним лише як частина комплексної державної стратегії, заявив у коментарі для Радіо Свобода президент Української спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах.

Такі рішення, які дають змогуінвесторові
Анатолій Кінах

«Це позитивне рішення, яке сприятиме створенню кращого й ефективнішого інвестиційного клімату в Україні та довірі до неї як до демократичної держави. Змушений констатувати: в Україні нині не забезпечена прозора інформація про структуру власності бізнесу, немає характерного для цивілізованого світу верховенства права й рівності всіх перед законом. Дуже серйозні проблеми із захистом власності та прав інвестора, довіра до інвесторів бажає кращого. Тому такі рішення, які дають змогу сформувати прозору економіку, сприятимуть інвестиційному клімату, але лише в комплексі з вирішенням всіх згаданих проблем, які перешкоджають інвесторові», – наголошує він.

Днями Україна вийшла на 80-у сходинку рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, за рік поліпшивши свої позиції на один пункт.

Експерти говорять про те, що Україна, з одного боку, за останні сім років поліпшує бізнес-середовище найшвидше з-поміж пострадянських країн, а з іншого – має критичні проблеми у роботі судової системи та правоохоронних органів.

Між тим, в УСПП з посиланням на державну статистику стверджують, що за останній рік приплив нових іноземних інвестицій до України є незначним: ідеться про 3,5 мільярди доларів, з яких більшість (2,3 мільярда) пішла на підтримку банківського сектору, і лише 1,2 мільярда – на реальний сектор економіки.

Тим часом українці в соцмережах схвально відгукуються про відкриття даних про український бізнес.

Частина з них вже обговорюють можливі наслідки оприлюднення кінцевих власників найцікавіших активів.