хочу сюда!
 

Наталия

29 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 25-32 лет

Заметки с меткой «україна»

Самопоміч заганяє Україну в міжнародну ізоляцію

Дії окремих політичних сил, незважаючи на декларовані ними проукраїнські погляди, можуть привести до дуже сумних наслідків. Слідом за минулими в Грузії президентськими виборами спалахнули акції протесту опозиції, і окремі українські громадяни, як з'ясувалося, взяли в них діяльну участь. 2 грудня в Тбілісі були затримані громадяни України, серед яких виявився народний депутат Семен Семенченко. У квартирі, де вони перебували, були виявлені зброя і боєприпаси. За словами радника Президента Юрія Бірюкова, нардеп, прикриваючись своїм статусом, втік і кинув своїх людей. Кому вигідний подібний дипломатичний скандал: зовнішнім силам, або внутрішнім ворогам і їх активним прибічникам-дегенератам, поки говорити рано, проте подібні дії точно не йдуть на користь міжнародному становищу України.

Крім того, з гнівного листа представника політичного руху Саакашвілі меру Львова Садовому стає зрозуміло, що Самопоміч влізла в чужу країну на власний розсуд.

"Повідомляємо Вам, що громадська організація "Рух нових сил Михайла Саакашвілі" чекає від Вас пояснень з приводу скандального затримання громадян України в Грузії в ніч на 2 грудня. Несподівана для всіх поява в Тбілісі народного депутата Верховної ради України від фракції "Самопоміч" Семена Семенченка і його співпраця з озброєними особами свідчать про те, що ваша партія не узгодженими ні з ким діями поставила під загрозу організацію протестних заходів, запланованих грузинською опозицією і її міжнародними партнерами. Поява озброєних людей з України викликала крайнє обурення з боку наших польських і американських колег, які відразу після інциденту звернулися до керівництва громадської організації "Рух нових сил Михайла Саакашвілі" з претензіями і зажадали роз'яснень у зв'язку зі сформованою ситуацією".

Не варто дивуватися, що Саакашвілі і грузинські політики, що стоять за ним, кровно зацікавлені в успіху дій протестуючих і розраховують, як мінімум, на значні поступки з боку політиків, які перемогли на виборах, а в ідеалі на перегляд підсумків виборів. Відразу ж виникає питання: навіщо політичним силам України вплутувати свою країну в подібний вир подій з абсолютно незрозумілими перспективами і ризиком стати ізгоями нарівні з путінською росією? Відповідь на це питання неоднозначна. Якщо для політсили Саакашвілі Грузія є основною метою, а Україна - лише плацдармом для її здійснення, то для Самопомочі, яка активно підтримала екс-президента Грузії під час його незаконного перетину кордону, це може бути або дурістю, або усвідомленим шкідництвом.

Взаємини України та Грузії завжди були більш ніж партнерські. Можна сміливо стверджувати, що ми повноцінні союзники перед лицем спільної загрози, яка походить від сумнозвісної недоімперії. Однак тепер, коли окремі політики і партії відкрито переходять на бік ворога, довіра, яка роками формувалася, може дати тріщину. Більш того, неприкрите втручання з боку України у внутрішні справи суверенної демократичної держави, якою поза всяких сумнівів є Грузія, може сильно вдарити по міжнародній підтримці нашої країни. Втім, агресор і внутрішні вороги, в особі псевдопатріотів, саме цього і домагаються.

На Софійській площі у Києві засвітили головну ялинку країни

На Софійській площі у Києві засвітили головну ялинку країни
 


19 грудня у столиці засяяла вогнями головна ялинка України

У Києві на Софійській площі засвітили головну ялинку країни - відкриття супроводжувалося феєрверками.

На сцені були присутні мер столиці Віталій Кличко та перша леді Марина Порошенко, які привітали українців. 

Для гостей свята виступатимуть Наоні Orchestra, DeluxeSound dj's Exclusive Mix – Dj Slap & Наоні Orchestra, Illaria, Art music school Zabava Group funny kids, актори фільму про святого Миколая «Тільки Чудо», Riya. Хедлайнером концерту стане гурт «Скай».

На Софійській площі у Києві засвітили головну ялинку країни У цьому році на головній 25-метровій ялинці країни більше 1,5 тис. іграшок та 3 км гірлянд.

Новинкою цього року буде екран, через який гості свята будуть передавати свої привітання. Також на площі буде їздити перший поїзд бажань Полярний експрес. Всі бажаючі зможуть сфотографуватися у кількох фотозонах, відвідати магічний тунель, новорічно-різдвяну сувенірну ярмарку, казкову алею чудес, а також зону солодощів.

Всього на Софійській площі заплановано декілька концертів:

22-23 грудня – святковий концерт
24, 25 грудня – святкування Різдва
30 грудня – святковий концерт
31 грудня – зустріч Нового року, святковий концерт
1 січня – святковий концерт
2, 5 січня – святковий концерт
7 січня – святковий концерт, масове колядування
12 січня – святковий концерт
Зазначимо, що сьогодні також українські пкаути принесли в Раду Вифлеємський вогонь.

Також напередодні стало відомо, скільки коштів потратять райони Києва на новорічні святкування. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/kyiv/news/na-sofiyskiy-ploshchi-u-kijevi-zasvitili-golovnu-yalinku-krajini-554633.html

Єдина помісна церква в Україні постала і є вже

Єдина помісна церква: що зміниться в житті українців та держави?
 17 грудня 2018, 13:30
Олександр Радчукполітолог

Справжня історична подія сталася цих вихідних. В Києві на Об'єднавчому соборі православних церков обрали предстоятеля єдиної Української православної церкви. Події передували тривалі перемовини між самими учасниками Собору, з Константинополем, в релігійному та політичному середовищі України.

Масштаб такої події неможливо переоцінити. Обрання предстоятеля автокефальної православної церкви України – це останній крок перед фактичним отриманням славнозвісного томосувід Константинополя. Ця подія очікується в переддень православного Різдва.

Наразі вже зрозуміло, що поява єдиної православної церкви в Україні матиме суттєві наслідки відразу в чотирьох напрямках – релігійному, суспільному, політичному та геополітичному. Тож спробуємо проаналізувати, що саме зміниться в усіх цих сферах.

Релігійне єднання чи протистояння?

На перший погляд, ми можемо сміливо констатувати єднання всіх православних церков в Україні. В Об'єднавчому соборі брали участь представники всіх трьох «відгалужень» – УПЦ Київського патріархату, УПЦ Московського патріархату та Української автокефальної православної церкви.

«Падіння третього Риму»: що означає автокефалія для України та РФОб'єднавчий собор, на якому буде створена помісна церква, відбудеться 15 грудня у Святій Софії. В УПЦ МП відмовилися від участі в Соборі. Про ситуацію поговорили з експертами.14 грудня 2018, 18:00

Інтригою було те, чи братимуть участь у Соборі представники УПЦ МП. Наближення надання томосу про автокефалію ставило питання руба для багатьох представників цієї церкви на місцях. Або залишатися вірною «дочкою» Російської православної церкви й втратити можливість об’єднатися з іншими представниками православних церков у єдину помісну церкву, або все ж таки взяти участь у Соборі.

УПЦ МП таки була представлена окремими представниками єпископату та кліру, однак на центральному рівні рішення про повноцінне представлення на Соборі не було. Натомість УПЦ КП та УАПЦ схвалили участь у Соборі на рівні своїх Архієрейських соборів, фактично оголосивши про саморозпуск.

Важливі зміни в житті церкви очевидні. По-перше, ще восени Священний Синод скасував Синодальний лист 1686 року, який давав право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита. Відтепер, і це закріплено окремим рішенням, єдина помісна церква в Україні підпорядковуватиметься виключно Константинополю.

По-друге, після Собору та обрання предстоятеля єдиної православної церкви, очільник УПЦ МП Онуфрій офіційно втратив титул митрополита Київського. Це означає, що відтепер РПЦ не зможе спекулювати на темі «розколу» православ’я в Україні, адже рішення двічі ухвалили на найвищому рівні – спочатку в Константинополі, потім – на Об’єднавчому соборі.

Подальша доля релігійних громад УПЦ МП тепер в їхніх руках. Відтепер вони можуть залишатися або парафіянами Російської православної церкви, або переходити до православної церкви України. При цьому РПЦ на теренах України може спокійно співіснувати на однакових правах з іншими церквами.

Варто зазначити, що те ж саме відбуватиметься і з церковним майном – самі релігійні громади та прихожани мають вирішити, якій церкві воно належить. Що ж до великих об’єктів, таких як Києво-Печерська лавра, то тут питання дещо складніше, адже формально як споруда Лавра здається в оренду церкві. Тому поки що УПЦ МП досі має право на перебування там до кінця терміну оренди.

Загалом, вище духовне керівництво УПЦ МП хоча й брало участь у Соборі, втім, їх було вкрай мало. Однак саме те, що вони взяли участь у створенні православної церкви України, дає їм суттєві переваги на отримання високих посад у Синоді нової єдиної православної церкви.

Що зміниться в житті суспільства?

За даними американського дослідницького центру Pew, Україна посідає 11-те місце серед найбільш релігійних країн Європи. Для 31% українців релігія є дуже важливою. 22% серед опитаних (13-те місце в Європі) стверджують, що релігія є дуже важливою в їхньому житті. Щоправда, ці дані слід враховувати щодо всіх конфесій, які представлені в нашій державі.

Загалом, за даними оприлюдненого в квітні 2018 року дослідження Центру Разумкова, в Україні віруючими себе вважають близько 72% українців. Цікаво те, що починаючи з 2000 року кількість віруючих в Україні постійно збільшувалася. Тоді як за цей самий період число невіруючих знизилося з 12% до 5%.

При цьому переконаних атеїстів приблизно 3%, а число байдужих до питань віри коливається від 3% до 8%. І згідноіз даними цього ж дослідження, серед усього числа віруючих 58% опитаних вважають, що релігія є важливою в житті. Що дуже показово – 75% серед опитаних громадян дуже толерантно ставляться до представників інших релігійних спільнот, представлений на теренах нашої держави.

Нарешті, опитування Центру Разумкова підтверджує абсолютну перевагу християнства на теренах України – 78% опитаних висловлювали позитивне ставлення до православ'я, а 42% – до греко-католицизму. До інших релігій і релігійних течій загалом українці висловлюють байдуже ставлення.

Що це означає в практичному вимірі? По-перше, розбурхати українців питаннями релігійної ворожнечі досить складно. За такого високого рівня толерантного ставлення до різних релігійних конфесій та церков реально «зіштовхнути» наших громадян на такому ґрунті буде вкрай складно. Штучне загострення ситуації можливе, але це вже інша історія.

По-друге, за такого досить високого рівня релігійності українців держава й політичні діячі, безумовно, не знехтують можливістю отримати бодай опосередкований вплив на церкву та її прихожан. І хоч це прямо суперечить Конституції України, проте вже зараз усі розуміють, що без політичного компоненту об’єднання православних церков не відбулося б. Вже не раз висловлювалися думки з приводу запровадження в школах окремого предмету про християнські цінності та мораль – ідея кілька разів виникала на теренах західних областей. Крім того, нещодавно міністр культури Євген Нищук пообіцяв, що в Україні буде створена служба з питань етнополітики та свободи совісті. Новий держорган займатиметься питаннями національних меншин та релігії. «Ми створюємо наступного року в зв'язку з наданням томосу ще один центральний орган, який називатиметься Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті», – пообіцяв міністр, наголосивши на важливості створення й діяльності цього нового держоргану.

Таким чином, держава таки втручатиметься в релігійне життя українців. Щоправда, зрозуміти ступінь і межі цього втручання поки складно.

Політичний вимір – у колі виборів

Надання томосу та створення єдиної помісної Церкви – одна з головних передвиборчих тем чинного президента Петра Порошенка. Втім, як свідчать останні соціологічні опитування, навіть така історична за значенням подія, як створення єдиної православної церкви України, не суттєво додала електоральних балів Петру Порошенку.

Вселенський патріарх підтвердив дату вручення томосу – ПорошенкоВселенський патріарх Варфоломій підтвердив, що Томос про автокефалію новоствореній Українській православній церкві буде урочисто вручено на Святвечір 6 січня.16 грудня 2018, 16:56

Скоріш за все, присутність президента на Об’єднавчому соборі та його роль у створенні єдиної помісної церкви українці таки відзначать, і вже в наступних опитуваннях кількість прихильників чинного президента збільшиться. Втім, не варто переоцінювати цей факт як електоральну можливість потужно надолужити рейтинги. Загалом, зважаючи на обставини, приріст може сягнути максимум 2%.

Деякі інші політичні сили намагатимуться зіграти на негативних настроях українців, згадуючи процес створення православної церкви України, як щось негативне. Минулого тижня вже відбувалися акції протестів вірян на чолііз УПЦ МП та під «патронатом» партійців і нардепів з «Опозиційного блоку». Втім, особливого резонансу в суспільстві акція не мала.

Решта політичних партій, їхні лідери та можливі кандидати в президенти на майбутні вибори оцінюють позитивно або ставляться нейтрально до питання створення єдиної помісної церкви в Україні. Це означає, що в політичних змаганнях цю тему, крім президента та опонентів створення православної церкви України, навряд чи хтось наважиться використовувати.

Геополітичний вимір – Росія втрачає вплив

Безумовно, найбільше цими днями «пригорало» в Кремлі та в середовищі РПЦ. Яких тільки оцінок ситуації, що відбувається в Україні щодо Об'єднавчого собору, не давали в РПЦ та на найвищому державному рівні в Кремлі.

Очільник РПЦ патріарх Кирило написав листа всім, кому тільки зміг. Серед адресатів – релігійні та державні діячі, керівники міжнародних організацій, генсек ООН та очільник ОБСЄ, Папа Римський, генеральний секретар Всесвітньої ради церков, очільник Англіканської церкви Архієпископ Кентерберійський, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Ангели Меркель та інші. Головний месидж – в Україні розпочалися масштабні гоніння на духовенство та прихожан УПЦ МП, а держава грубо втручається в церковні та релігійні справи.

Ба більше, голова РПЦ бачить спробу «використання Церкви в досягненні політичних цілей і передвиборчій боротьбі», вочевидь натякаючи на присутність Петра Порошенка під час Об’єднавчого собору православних церков в Україні.

Насправді, така позиція Росії та її духовенства – масштабний виклик національній безпеці України. В переддень Собору російські ЗМІ та пропагандисти поширювали інформацію від російського МЗС про можливі провокації на Донбасі для наступу на маріупольському напрямку з виходом до кордону з Росією. Це досить тривожний сигнал, адже за інформацією українських спецслужб та оцінками ЗСУ, відбувається якраз усе навпаки – Росія концентрує біля кордонів з Україною величезну кількість військ та особового складу.

Ще більш тривожною така інформація виглядає напередодні підсумкової в 2018 році прес-конференції президента РФ Володимира Путіна, яка має відбутися 18 грудня. Безумовно, очільник Кремля згадає й «релігійну» тему, адже йдеться про суттєві втрати позицій Росії на головному – ідеологічному – фронті боротьби з незалежністю України. Зі створенням православної церкви України захитався один із найпотужніших стовпів російського впливу на розуми наших співвітчизників безпосередньо на теренах України.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла

Дефіцит бюджету України

Дефіцит бюджету України: як змінювався показник із 2010 до 2018 року
 19 грудня 2018, 19:00

У 2019 році дефіцит державного бюджету України передбачається на рівні 90 мільярдів гривень. Відзначимо, що останні вісім років країна жила з хронічним дефіцитом головного кошторису країни. «Слово і Діло» пропонує подивитись, як змінювався дефіцит бюджету з 2010 до 2019 року.

Нагадаємо, що в 2019 році бюджет передбачає доходи в сумі 1 трлн 26 млрд 131,8 млн грн, у тому числі доходи загального фонду – 928 млрд 507,9 млн грн і доходи спеціального фонду – 97 млрд 623,9 млн грн. Витрати передбачаються в сумі 1 трлн 112 млрд 130 млн грн, у тому числі видатки загального фонду – 1 трлн 5 млрд 767,5 млн грн і витрати спецфонду – 106 млрд 362,4 млн грн. Відповідно, дефіцит бюджету очікується в межах 90 млрд грн.

Крім того, до кошторису закладені певні ризики щодо недовиконання дохідної частини, зокрема за статтею доходів від приватизації, сказав у коментарі «Слову і Ділу» економіст Андрій Новак. Мінфін очікує від великої приватизації надходження в розмірі майже 17 млрд грн, однак її можна додавати до дефіциту бюджету, оскільки, як правило, в рік виборів, приватизація не відбувається.

«Бюджет розвитку країни»: чого очікувати в 2019 році?У БПП заявили, що держбюджет на 2019 рік буде вкрай складним через те, що прийде час виконувати зовнішні фінансові зобов'язання, повертати гроші, які брали більш ніж 10 років тому. Ухвалити кошторис мають сьогодні, 22 листопада.22 листопада 2018, 16:10

З боку видаткової частини є ризик того, що в разі підвищення цін на газ більше коштів знадобиться й на виплату субсидій населенню.

До того ж, наступного року сума погашень за зовнішніми боргами майже вдвічі вища, ніж у 2018-му (4,3 млрд дол., або 3,3% ВВП), а за внутрішніми боргами – на 30% вища, ніж цього року.

При цьому прогнозований дефіцит бюджету в 2019 році на 11,6% більший, ніж у 2018-му (80,6 млрд грн).

Максимально дефіцит головного кошторису країни зріс у 2013 році – на 80,3% – й склав 70 млрд грн проти 38,8 млрд в 2012 році.

Найвідчутнішим скорочення дефіциту бюджету (на 33%) було в 2011 році. Якщо в 2010-му він становив 52,6 млрд грн, то наступному року зменшився до 35,3 млрд грн.

Детальніше – на інфографіці.

Нагадаємо, раніше Верховна Рада ухвалила трирічне бюджетне планування.

Також ми повідомляли, що на початку 2018 року дефіцит держбюджету збільшився на 1,4 млрд грн порівняно з прогнозом Мінфін.

Після подій в Керчі СБУ побоюється кадрових чисток


За інсайдерською інформацією, президент України Петро Порошенко звинуватив СБУ в трагічному захопленні українських кораблів та полоненні українських військовослужбовців агресором в Керченській протоці. Як повідомляє анонімне джерело, близьке до спецслужб, Порошенко упевнений, що саме недостовірні відомості про ситуацію в акваторії Азовського моря та плани Російської Федерації, які були здобуті українською контррозвідкою, не дали запобігти нападу на українські судна. У покарання за помилку він планує провести тотальну зачистку серед вищого керівництва головної спецслужби країни.

"Козлом отпущения в итоге назначили СБУ. Если простым языком, то разведка в Крыму предоставила неточную информацию и промахнулась с прогнозами"

Першими, за інформацією анонімного джерела, приймуть на себе удар керівники Головних управлінь СБУ Одеської, Харківської, Запорізької та Херсонської областей, а також Департамент контррозвідки.

Але чи дійсно мотиви чинного президента так благородні чи, мабуть, він таким чином намагається використати ситуацію, яка склалася зараз, для власної вигоди? Є ціла низка нюансів, які дозволяють засумніватися у винності СБУ. За деякими даними, прохід українських кораблів був завчасно узгоджений з російською стороною та в принципі не мав потреби в забезпеченні з боку спецслужб. При цьому сам інцидент завдав серйозний удар по передвиборчому рейтингу Порошенка та дискредитував його перед народом. У зв'язку з цим прагнення Порошенка до того, щоб покласти відповідальність за захоплення у полон українських моряків на СБУ, виглядає скоріше як спроба прикрити власні політичні тили. Примітним також здається і той факт, що в названих областях рейтинг Порошенка був значно нижчим, ніж в інших, а це вже наштовхує на думку про боротьбу з неугодними. До такого висновку прийшло і наше анонімне джерело: "Порох взялся за нас основательно и конторе теперь грозит очередная волна кадровых перестановок, очень выгодных Порошенко, который перед выборами уберет из руководства СБУ всех недостаточно лояльных представителей". А той факт, що зараз у цих областях введений воєнний стан, остаточно розв'язує Порошенку руки та дає йому широкий простір для дій.

Є також версія, що причиною подібної жорстокої кадрової зачистки могли стати чутки про повернення до країни колишнього голови спецслужби Валентина Наливайченка. Раніше Наливайченко вже неодноразово відкрито заявляв про свої президентські амбіції, а при нинішньому керівництві СБУ найймовірніше підтримала б його кандидатуру. В цьому контексті дії чинного президента виглядають, як спроба ліквідувати небезпечного конкурента та запобігти будь-якій можливості перевороту, організованого силовиками.

Мої подарунки від Святого Миколая через Андрія Трача

Чесно скажу, що на подарунки від Святого Миколая я не сподівався, хоча рік провів досить чемно і працьовито. Просто у моєму віці я для інших стаю представником від Святого Миколая, а для мене вже нікого немає...
Так думав я і дуже радію, що помилявся! А Святий Миколай мене не забув! І знайшов собі помічника в особі власника Львівського видавництва "Тріада плюс" пана Андрія Трача, який закликав мене до себе і обдарував чудовими книжками, обкладинки яких я представляю вже, а що під ними сховано - розповім пізніше.
Зізнаюся чесно, що подібна винагорода саме від мого давнього знайомого Андрія Трача є для мене дуже і дуже цінною, тому що це є без жодної нотки перебільшення: Людина-Подвиг!
Хто особисто знає видавця Андрія Трача - той мене зрозуміє без пояснень, а хто не знає, то нехай повірить на слово, що це дуже і дуже непересічна людина. Пояснити важко і в принципі - не потрібно. На думку спав завершальний вислів з вірша "Хто ти?" поета Жоржа Дикого: "Ви герої тільки щоб убити?/ А Героїв ЖИТИ - що? Немає?!"
Для мене львівський видавець пан Андрій Трач є саме Лицарем Чину Життя!!!
Цей винятково охайно вбраний львівський пан, яким може слугувати за взірець стилю щоденно своїм зовнішнім виглядом, непомітно зовні, але реально за змістом, - творить державу Україну і цілу епоху. Якщо не вірите мені на слово, то можете перевірити і швидко переконаєтесь, чому я зрадів надзвичайно, що мій святий патрон при хрещенні - Святий Миколай обрав саме цю людину, щоб передати свій різдвяний дарунок мені.
Щиро дякую, друже Андрію, і бажаю тобі всіх гараздів на многая і благая літа!

Богдан Гордасевич
18:18 18.12.2018
 м. Львів
Нижче, як і зазначав, обкладинки книжок від видавництва "Тріада плюс" і якщо хтось подумав, що я з моєю книгою про Степана Бандеру помилково двічі дав обкладинку, то це він помиляється!- було перевидання, що означає успіх!

Україна в тумані пропозицій кандидатів

Пропозиції кандидатів по розбудові України.

Як проголошує український гуру Р.Ташбаєв- навіть у жорсткого ворога можуть бути правільні ідеї. Тому вирішив проаналізувати деякі пропозиції кандидатів в президенти. Розбиратися будемо тільке з пропозиціями які дійсно дозволять Україні вийти з кризи і стрімко розвиватися, за всі іньші їхні забаганки хай турбуються проплачені інформаційні кілери.

Першою, хто проголосив тези і попав під аналіз це п. Тімошенко, яка задіяла різноманітних фахівців і проводить широку рекламну компанію “Нового курсу”.

Що ж можливо виділити позитивного в політичному блозі її курсу.

Перш за все це надання права народу на референдумі змінювати Конституцію, відкликати обраних президентів, депутатів, мерів.

Дійсно народ є джередом влади, він надає особам конкретні владні повноваження , він повинене мати право і механізм їх забирати.

Щоб це працювало на практиці потрібно визначити порядок і терміни процедури проведення референдумів. Важливим вбачається те що спочатку повинні відбутися суспільні слухання по діям обранця, потім рішення по проведенню референдуму, сам референдум, обов'язкове виконання його рішень.

Друга позитивна пропозиція- Ю. Тимошенко, створення суспільної палати самоврядування з широкими повноваженнями по призначенню ключевих владних чиновників, зупинення рішень ВР та інше

 Вона дійсно може покращити сітуацію в державі якщо буде зформована з чесних і порядних фахівців державників, але як іх обрати — дуже проблемне питання

Третя пропозиція -законодавчо закріпити контроль за опозіційними партіями, тобто закріпити за ними право очолювати рахункову палату, призначати виборчу комісію, назначати оумбесменів створювати слідчі парламентські комісії. Все це теж можно зарахувати в позитив програми.

Четверте Запропановано також провести дійсно судову реформу яка дозволить позбавитись від корупції та неправосудних рішень Ключеве в ціх пропозіціях- виборность судій першої інстанції та мирових судій Пропонується також створити Палату честі, яка буде контролювати законність прийнятих судових рішень і діїї суддів відповідно присязі, і якщо будуть виявлені порушення судді вони будуть  звільнені.

Безумовно такі нововедення дозволять швидко подолати корупцію в судах, ліквідувати клановість системи, підимуть законо слухняність і захист прав громадян і загалом збільшать довіру до всієї судової гілки влади.


Все інше запропановане Ю.Тимошенко в політичному блозі дуже сумнівно, діскусійне, тому що може дати, як добрі так і навпаки, жахливі наслідки для народу.

Нагадую що головною формулою визначення виборців повинно бути- 1- моральність, 2- дієвість, 3- фаховість. Наскільке цьому відповідає кандидат Ю.Тимошнко та іньші, вирішувати вам.

Лалі буде.

Епоха неоколоніалізму: американський губернатор буде балотуватис

Шок, нерозуміння та гостре почуття безвиході - такі емоції викликає новина про те, що наступним президентом України може стати американський політик. Невже ж серед кандидатів на президентську посаду немає жодного гідного претендента? Невже ж рівень політичної імпотенції в країні та недовіри до вітчизняних політиків настільки високий, що чинний президент України вирішив "виписати" собі заміну прямісінько зі Штатів? І як треба розуміти такий жест з боку людини, яка є гарантом територіальної цілісності та суверенітету Української держави?

Утім з першим завданням Петро Порошенко вже не впорався, а тепер, судячи з усього, вирішив позбавити Україну ще й її незалежності, яку було здобуто великими зусиллями та чималою кров'ю. Людина, якій Порошенко пророкує перемогу на виборах, - американський політик від Республіканської партії, губернатор штату Огайо та внутрішньопартійний опонент Трампа Джон Річард Кейсік. Суперечки з приводу його походження не вщухають і досі: хоча сам Кейсік вважає собі етнічним словаком, багато українських експертів наполягають на тому, що в нього українське коріння. На користь цієї версії говорять також політична позиція губернатора та його дуже тепле ставлення до України. Джон Кейсік не раз підтримував Україну в боротьбі з сепаратистами на сході країни та активно виступав за постачання американської летальної зброї українцям. В американському губернаторі Київ завжди бачив друга та захисника, соратника у боротьбі проти російської агресії. На сайті Офіційного інтернет-представництва президента України вже навіть з'явилася петиція у підтримку його кандидатури. Але чи достатньо одних лише взаємних симпатій, щоб стати президентом чужої країни, і яке майбутнє в цьому випадку чекає Україну?

Очевидно, що навіть при всіх його заслугах перед країною обрання іноземця президентом завдало б нищівного вдару по міжнародної репутації України і, більш того, поставило б під сумнів її суверенітет. Історія сучасності не знає подібних прецедентів принаймні в економічно розвинутих країнах, які мають авторитет на міжнародної арені. Обрання американського ставленика на посаду президента України ознаменувало б початок нової колоніальної епохи. Під керівництвом Кейсіка Україна ризикує перетворитися на інструмент реалізації інтересів та амбіцій США і в своїй політиці - як зовнішній, так і внутрішній - стати залежною від американської лінії. Крім того, вже сама участь іноземного кандидата у виборах вимагала б внесення серйозних змін до українського виборчого законодавства. Багато хто серед патріотично налаштованого населення, звичайно, визнав би подібні дії образою національної гідності нашої країни. Однак Порошенко, судячи з усього, вже знайшов спосіб вирішити обидві проблеми.

В електронному листі Кейсіку нардеп та політтехнолог Порошенка Ігор Гринів від імені лідера країни повідомляє, що відповідний проект закону вже розроблений та очікує ухвали, а також заявляє про готовність розпочати активну інформаційну піар-кампанію майбутнього президента. При цьому Гринів не сумнівається у перемозі Кейсіка, посилаючись на вже досягнені домовленості з іншими кандидатами, лідерами фракцій та представниками бізнес-еліти. Серед них він також називає Юлію Тимошенко, чия згода фактично була куплена в обмін на гарантовану посаду прем'єр-міністра.


Шановний Губернатор Кейсік,

Радий Вам повідомити, що висунуті Вами вимоги та рекомендації виконані у повному обсязі. Нам вдалося досягнути домовленостей із лідерами парламентських фракцій, лідерами опозиції, керівниками великого бізнес та економічної еліти країни а також ключовими кандидатами на посаду президента України. Перемовини з кандидатом Юлією Тимошенко зараз знаходяться на заключному етапі, і її згода на те, щоб посісти посаду прем'єр-міністра не залишає жодних сумнівів. Ми фактично можемо гарантувати Вам перемогу на майбутніх виборах. Проект відповідних змін до Конституції вже готовий і незабаром буде винесений на розгляд та ухвалений Верховною Радою України.

Ми також запевнюємо Вас, що Ваша участь у виборах буде виключно позитивно сприйнята українською громадськістю. План вашої передвиборчої кампанії вже затверджений, а підготовча інформаційна піар-кампанія готова до старту.

Від імені чинного президента України Петра Порошенка я хочу висловити надію на Ваше позитивне рішення та участь у президентських виборах в Україні в 2019 році.

З повагою,

Ігор Гринів

Незрозумілою в такому випадку залишається мотивація Юлії Володимирівни, яка зараз є фаворитом майбутніх виборів і має гарні шанси на перемогу. Невже ж, погоджуючись на "синицю в жмені", Тимошенко хоче підстрахуватися та забезпечити собі гарантоване місце в уряді чи просто не хочу брати на себе відповідальність за можливий розвал країни? Ні для кого не є таємницею, що наступний президент Украйни буде змушений виправляти помилки свого попередника, можливо, навіть ціною великих втрат, причому як політичних, так і територіальних. В умовах економічної нестабільності, конфлікту на сході, який погрожує перейти у повномасштабну війну, політичної кризи всередині країни та зіткнення інтересів і амбіцій інших країн навколо неї перемога будь-якого українського кандидата буде подібно сходженню на жертовний вівтар. Мабуть, у пані Тимошенко прокинувся інстинкт самозбереження?

Незрозумілі й подальші перспективи самого Петра Порошенка. Чи приберіг нинішній президент для себе тепле місце на пантеоні чи, мабуть, в обмін на допомогу американському кандидату він розраховує на протекцію Вашингтону? Відповіді на ці питання поки що немає. Ясно лише одне: концепції чесних виборів в Україні, які були засновані на волевиявленні народу, прийшов кінець.

Творець Православної Церкви України.


Філарет назавжди залишиться в історії творцем відродженої Православної Церкви України.

Об'єднавчий Собор відбувся 15 грудня 2018 року у Святій Софії. Першого предстоятеля Православної Церкви України обрано.
Ним став митрополит Епіфаній: доктор наук з богослов’я, професор, колишній митрополит Переяславський і Білоцерківський УПЦ Київського патріархату та намісник патріарха Філарета, ректор та професор кафедри біблійних і філологічних дисциплін Київської православної богословської академії, постійний член Священного синоду та голова Синодального управління у справах духовної освіти УПЦ КП, член Вищої церковної ради УПЦ КП, намісник Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря міста Києва, член Національної спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів.

Момент дійсно історичний. Україна боролася за свою духовну незалежність з 1686 року. Але саме зараз треба сказати про патріарха Філарета, який просував ідею Української помісної Церкви відразу після здобуття Україною незалежності. Святіший Патріарх витримав шалений тиск від уламків імперії, а також брехливі московські анафеми та зміг створити і організувати основу Української Церкви, без якої Томос сьогодні був би неможливий. Так, він робив це не один, але саме він був духовним лідером та наставником.
Патріарх Філарет сьогодні показав, що таке справжня любов до України та почуття відповідальності. Він відмовився висувати свою кандидатуру на предстоятеля Православної Церкви України заради злагоди та майбутнього і зіграв вирішальну роль на Об‘єднавчому Соборі для обрання послідовника його справи по відродженню Української Церкви, Епіфанія.
Це приклад всім, в тому числі політикам, які часто через гординю тягнуть спільну справу на дно.
Святіший Патріарх Філарет назавжди залишиться в історії творцем відродженої Православної Церкви України та Великим українцем.


Виступ Президента за результатами Об’єднавчого Собору

Виступ Президента за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору

15 грудня 2018 року - 18:15

Виступ Президента за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору

Слава Україні!
Вітаю всіх зі створенням Української Помісної Автокефальної Православної Церкви, яке щойно відбулося в Святій Софії!

Ваше Високопреосвященство і Ваші преосвященства, представники Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія!
Ваша Святосте!
Ваші блаженства!
Дорогі українці!
Шановна і високодостойна громадо, яка зібралася на цій площі у Святій Софії, котра є свідком найважливіших рядків літопису України!

Cаме така велична подія відбувається і сьогодні.

На вулиці, кажуть, дуже зимно. Але кожного з вас протягом кількох  годин напруженого очікування... десять годин не втомлюючись чекав український народ повідомлення яке щойно буде оголошено... Це очікування гріли тепло ваших сердець і трепетне очікування  великого державного чину епохального масштабу.

Дорогі друзі, Ви не є свідки. Ви – творці історії, яка зараз твориться. Ви - безпосередні учасники цього величного таїнства, яке щойно сталося всередині Софійського собору. Собору, що тисячу років тому на честь перемоги над східною ордою спорудив Ярослав Мудрий, син рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. І тому ваша присутність тут, така ваша масова підтримка були надзвичайно важливими для всіх учасників Собору. Скажу чесно, я її  відчував, будучи серед делегатів на запрошення Його Всесвятості Патріарха Варфоломія.

Отже, звершилося!

Сьогодні 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу - запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту».

Це день створення Церкви, визнаної світовим православ’ям у якості незалежної структури – як у переважній більшості країн, які належать до православної християнської традиції.

Щойно всі представники, помісний собор УПЦ Київського Патріархату, собор і всі ієрархи УАПЦ, група єпископів УПЦ Московського Патріархату заснували об’єднану Церкву.

Це диво стало можливим завдяки непохитній позиції Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, нашої Константинопольської Церкви-Матері. Це вона скористалася своїм беззаперечним канонічним правом зцілити ті рани, які завдано українському православ’ю кількома століттями московського панування.

Наші переговори тривали довго. Але протягом цього року Його Всесвятість та Синод крок за кроком ухвалили рішення про надання автокефалії. Це по-перше. По-друге, затвердили проект Томосу, грамоти про незалежність. По-третє, зняли всі неправедні московські кари з українських єпископів, які ще на світанку незалежності вийшли із-під порядкування РПЦ і почали розбудовувати структури незалежної церкви. І по-четверте, підтвердили незаконність анексії Київської митрополії Москвою, здійсненої ще у 17 столітті. Вони, як і ми, не визнають жодних претензій РПЦ на Україну.

Отож, внаслідок рішень Церкви-Матері, твердої політичної волі світської влади, Президента, Парламенту, який підтримав  звернення Президента, і головне - українського народу, відповідальної позиції ієрархів трьох православних юрисдикцій сьогодні і народилася нова об’єднана і незалежна українська православна церква.

Що це за церква? Це – церква без Путіна. Що це за церква? Це церква – без Кирила. Що це за церква? Це – церква без молитви за російську владу та російське військо. Бо російська влада і російське військо вбивають українців. Але це - церква з Богом. Це церква - з Україною.

Буквально вчора в соціальних мережах вичитав вельми цікаву думку: «Церква не тільки співає й молиться. Церква виховує справжнього українського громадянина». І тут же пригадав фразу, яку традиційно приписують Отто фон Бісмарку: «Війни виграють не генерали. Війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики». Звичайно, її не слід розуміти буквально. Йдеться про унікальну роль духівництва та вчителів у становленні нації та в процесі державотворення.

Ми з вами зараз творимо незалежну Україну. І ця подія така сама важлива, як і референдум про нашу незалежність, який був прийнятий більше 27 років тому.

І от центр управління церкви, якщо він знаходиться в чужій державі, та яка ще є країна-агресор, то якого ж громадянина вона виховає? Точно, що не громадянина України. Кремль і не приховує, що розглядає РПЦ як один із головних інструментів впливу на Україну. Ситуацію в українському православ’ї обговорюють на раді безпеки Росії під головуванням її президента. Натомість від української держави вимагають не втручатися у її ж власні українські справи!

А коли в Москві говорять про Україну як про нібито їх канонічну територію, хіба це не є зазіханням на нашу територіальну цілісність? І хіба ми не зобов’язані в таких умовах захистити і українську землю і український дух?

 І ми, як ніхто інший добре знаємо: там де сьогодні махають російським кадилом, завтра б’ють російськими градами. Спочатку патріарх Кирило колесив Україною з пропагандою «Русского мира» та єдиної купелі, а потім поїхали їхні танки!Очевидно, що питання автокефалії виходить далеко за межі церковної огорожі. Це – питання нашої національної безпеки. Це – питання нашої державності. Це – питання світової політики. Недарма всі лідери держав, з якими я зустрічався останні пів року питали мене: «Як з вашою церквою?». І ми маємо шалену і важливу підтримку від всього світу.

І коли російський президент сказав, що розпад СРСР став для Росії головною геополітичною катастрофою двадцятого століття. «Для Путіна», – як дуже добре написав Мирослав Маринович, – «Надання автокефалії українському православ’ю є другою геополітичною катастрофою». Тільки, дозвольте мені поправити, цього разу – вже масштабом не століття, а тисячоліття. Нехай знають.

Дорогі українці!

Ми ще раз довели, що для нас нема нічого неможливого. Бо ще декілька років тому дуже багато казали, що нехай Порошенко займається, нехай ми робимо все, але це неможливо. Можливо. Нема для нас нічого неможливого. Головне вірити у велику ціль і не відступати від задуманого. За таким принципом ми здобули Угоду про асоціацію. За таким принципом ми здобули безвіз. За таким принципом ми рухаємось далі до ЄС. І надзвичайно важливо для нас, що всі перемоги будуть з Україною. Хочу окремо наголосити, що сьогодні у нас великий день. Ми не відступимо ані на крок з того шляху, яким рухаємося вперед ще від 2014 року.

Сьогодні – спільне свято православних, греко-католиків, римо-католиків, протестантів, іудеїв, мусульман. Словом, всіх, для кого цінністю є свобода України. Для кого цінністю є наша незалежність. Жоден патріот не сумнівається у важливості мати в незалежній українській державі незалежну православну церкву. Така церква – духовний гарант нашого суверенітету. В грудні 1991 року на референдумі ми підтвердили Акт проголошення незалежності. В грудні 2018 - заснували незалежну православну українську Церкву, якій Вселенський Патріарх вручить Томос.

Автокефалія – частина нашої державницької проєвропейської та проукраїнської стратегії, яку ми послідовно втілюємо в життя протягом майже п’яти років. Все це – основа нашого власного шляху розвитку, розвитку держави Україна і розвитку нашої української нації.

«Товариш москаль, на Украину шуток не скаль!» – цитував я колись Маяковського ще в серпні 2016 року на параді на честь двадцять п’ятої річниці Незалежності. І наші Збройні сили що не день, то міцніше тримають оборону. І це не жарт!

«Прощай, немытая Россия»», – сказав я на Європейській площі, коли ми вибороли безвіз, згадував Лермонтова. І таки прощавай!

«До свиданья, наш ласковый миша, возвращайся в свой сказочный лес», – це слова, адресовані Москві вже восени цього року. І таки до побачення!

«Геть від Москви!»… «Дайош Європу!». Тепер ці крилаті фрази українського письменника початку минулого століття Миколи Хвильового стали частиною нашого політичного словника. І вони дуже влучно передають суть нашої державницької стратегії, нашого впевненого курсу на Європейський Союз та НАТО.

Шановна громадо!

Дозвольте мені від всього нашого загалу, від всієї України та українського народу подякувати Вселенському Патріарху Варфоломію за його неймовірну турботу про Україну.

Хочу подякувати всім українцям, які з самого початку вірили в автокефалію, підтримували Президента, Голову Верховної Ради і Парламент, підтримували наших ієрархів, боролися за автокефалію ще тоді, коли навіть сама ідея видавалася примарною.

Насамперед також хочу подякувати нашим ієрархам і предстоятелям наших православних церков. Його Святості Філарету. Ваша Святосте, чуєте цю реакцію людей на площі?... Ваша Святосте, не придумано ще тієї міри, якою можна виміряти внесок Патріарха Філарета в боротьбу за власну помісну Церкву. Ви були, є і залишаєтеся духовним лідером української церкви, духовним лідером українського народу.

Хочу подякувати Предстоятелю УАПЦ Митрополиту Макарію і всьому єпископату за тверду позицію і непересічну роль в цьому історичному процесі.

А ще хочу дякувати тим ієрархам УПЦ Московського Патріархату, які, попри тиск, погрози і прокльони Москви та її п’ятої колони прийняли мужнє рішення і прийшли сьогодні на Собор. Все дуже просто – вони між Україною та Росією вибрали Україну. І ми вітаємо цей вибір.

У нас не було, нема і не буде державної церкви. Держава не буде втручатися в діяльність церкви. І в освячену Томосом православну церкву теж ніхто нікого не «запрошуватиме» силоміць. Ще раз наголошую, це – питання вільного вибору для кожного віруючого. Гарантую, що влада поважатиме вибір тих, хто з тих чи інших обставин вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка буде зберігати єдність з РПЦ. Але так само гарантую, що держава захистить права священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити Єдину Українську Православну Помісну Церкву.

Така Церква сьогодні заснована. Вона потребує певного часу на становлення, мирне розширення і зміцнення. Дозвольте зараз представити вам її новообраного предстоятеля, Митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Саме йому випаде почесна місія разом з українським Президентом поїхати до Константинополя на початку січня та отримати довгоочікуваний Томос. Владику Єпіфанія, представника молодого покоління єпископів, висунула УПЦ Київського Патріархату та підтримали представники інших церков. Але тепер вже немає того розподілу. Той розподіл не має жодного значення, бо твориться і створена об’єднана церква.

В єдності сила нашого народу, Боже, нам єдність подай! Є в нас така молитва, яка дуже доречна до сьогоднішньої події і яку ми щиро возносимо.

Єдність – це те, що забезпечить нам перемогу.

Дорогі співвітчизники!

Я щиро вітаю вас з автокефалією і здобуттям нашої духовної незалежності.

Ми зупинили агресора. Ми зберегли державу. Ми збудували боєздатну армію. Ми утверджуємо українську мову – складову сили та успіху нашого народу.

Ми за цей рік ще більше переконалися, що Помісна Церква – запорука незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру.

Ми точно переможемо!

Слава Богу і Слава Україні!

А тепер із задоволенням надаю слово Предстоятелю об’єднаної Церкви, Митрополиту Київському та всієї України Епіфанію. Прошу, владико!