початок теми тут
http://blog.i.ua/community/662/697401/?p=2#comments


Переслухав масу передач по радіо і телевізору по комунальній тематиці, але корисного з того взнав в об'ємі відомої постанови консиліуму лікарів, де половина висловила діагноз, що пацієнт скоріше мертвий, чим живий, а друга половина заперечила і поставила діагноз, що пацієнт скоріше живий, чим мертвий.
Подібний діагноз можна сказати про все, що є у нашій державі, але я зосередився на комунальних проблемах і хочу зробити підсумок темі, щоб не повертатись до неї найближчим часом.  З моєї точки зору всі розмови дивним чином актуальні і розумні за змістом, проте абсолютно нікчемні і безглузді за результатами. Ніхто толком так і не узагальнив: що ж маємо робити в державі Україна, щоб комунальні послуги були якісні за змістом і чесні за оплатою.
Особливо мене злостять ті базікали, які радять споживачам контролювати послуги і судитись з їх надавачами. Ото мені робити більше нічого, як день-в-день проводити особисту калькуляцію комунпослуг у всіх їх аспектах, а тоді ще за кожні соті відсотків скандалити і судитись. Не життя - а суцільна інквізиція по винищенню комунального зла... Своєрідний заклик до хрестового зрушення кожного у боротьбі з комунальною гідрою о багатьох головах.
Та спершу поясніть мені і собі: для чого людині домівка? Для того, щоб прийти з тяжкої праці додому й відпочити в затишку і спокої коло сімейного вогнища чи щоб з одної роботи перейти до іншої - контролера у під'їзді, підвалі, на горищі тощо і позивача в суді? Переконаний на всі 100 відсотків, що домашній затишок потрібен усім, а комунальна війна - нікому. То якого милого нас якісь шурли-мурли закликають до війни? Знаю чому: бо вони скорше всього і є юристи, які з того живуть, або мають інші корисливі інтереси з тої войни. Тому договір щодо комунальних послуг, який я маю підписати заради виключно прав на контроль і судові позови можете одразу засунути туди, за допомогою чого його і укладено! Такий договір мене не цікавить!
Я хочу договір про те, що і скільки: пропозиції та їх вартість. І я хочу сам вибрати послуги і в кого захочу. А зараз мені комунальщики дають, що хочуть по скільки захочуть, а як я не заплачу-у, то запла-ачу, бо на мене вмить нацьковують псів-реелторів. Ідеальний дурдом! Шиза, як складова комунальних послуг. Без неї розумній людині сучасний комунальний сервіс переносити неможливо!
Це моє узагальнення всіх розмов на комунальну тему. Тепер кілька зауважень щодо того, про що всі говоруни уважно обминули сказати.

1. Законодавство комунальних послуг є суцільна неузгодженна мішанина законів, постанов, рішень, змін і доповнень, роз'яснень до всіх них тощо. Розібратись в ньому неможливо - це сказав колишній міністр ЖКГ!
Хто в цьому винуватий? Однозначно, що Верховна Рада України - вона єдиний законодавчий орган в державі. І що всі дружно визнають: комунальна гідра така прожерлива саме тому, що серед її чисельних голів чимало депутатських, тож поки не постинаємо - добра марно буде очікувати.

2. Проблема вартості послуг. Споживачі стверджують, що оплата послуг перевищує всі можливі межі при нікчемній якості, а надавачі навпаки стверджують, що вони збиткові, що вони просто добрі самаритяни і майже задарма роздають своє добро. При тому всьому кажучи про "економічно обгрунтовані тарифи" ніхто не спроможний це поняття розшифрувати: як визначати економічно обгрунтовані тарифи? Надавач послуги вважає, що він має право вкладати в тариф максимальну вартість всього, чого тільки можна і не можна. Образно кажучи, "Водоканал" візьметься прокладати трубопровід до пустелі Сахари і почне качати звідти воду та виставляти цілком "економічно обгрунтовані тарифи" і спробуй їм заперечити. Навіть в суді вони документально доведуть, що в Сахарі вода дорога як ну, отож треба оплатити їх послугу і не нариватись на неприємності...
Одним словом монополізм і безконтрольність у надаванні комунпослуг наявні у нас в  найбрутальнішій формі.
    
3. Неправомірність обрахунку послуг всіх комунальних підприємств, де проводять оплату не за вартістю конкретних послуги, а з квадратного метра житла - дикість неймовірна, тому і прибуткова надмірно! Бо очевидну дурість неможливо ні проконтролювати, ні заперечити, а ось оплатити - мусиш.
Відміна обрахунку за квадратний метр - першочергове в комунальному сервісі.

4. Ніхто не підняв проблеми, що завищені тарифи є такими через долучення до них всіх пільговиків комунальних послуг та боржників. Не зрозуміло, чому активні споживачі, що справно оплачують послуги, повинні покривати борги інших споживачів, якщо вони всеодно будуть змушені розрахуватись колись - подвійна оплата за послугу чи не занадто, а то і потрійна, якщо в надаванні послуги роблять "виховну паузу" для всіх споживачів.
Всі пільги мають бути тільки у грошовому еквіваленті, а не відсотках - в сучасному вигляді це обкрадання простих і чесних споживачів комунпослуг, які платять і за себе, і за "того парня"... Особливо огидно, коли пільговики-халявники подібні до наших бідних на совість народних депутатів і до їх керманича голови-снікерса-спікера Володимира Литвина, що має пільгу на дві третини щодо всіх комунальних послуг. Все йому мало, все не нажереться, бідака, з людської біди, собака! Дійсно інвалід і як дитина війни, і як афганець, і як чорнобилець, і як звихнутий член цека компартії УРСР...

5. Ніхто не сказав правди про т. з. кондомініуми - товариства співвласників квартир. А це є колгосп, самий справжній колгосп з усіма наслідками такого урядування. Колгосп з багатих буде процвітати, що і підтверджують товариства у новобудовах, де бідним робити нічого - ціни на квартири не дозволяють там поселитись. Ну а як людині байдуже, чи 1-у, чи 2-і, чи 5-ть тисяч сплачувати до каси, якщо "общак" в їх руках, - вона сплатить без проблем.
Але якщо одні будуть в тому шизоїдному кондомініумі сплачувати до спілки і за себе, і за всіх пільговиків - там буде чорт знає що, а не добропорядок. А владі що до того? Вона в стороні...

6. Тема влади, як контролера і відповідального за порядок в наданні комунпослуг теж всіма нівелюється - споживач сам один має відстоювати свої права! З цього приводу полюбляю цитувати слова споживача в телемості одному комунальному начальнику: якщо я сам себе маю захищати в усьому, то навіщо нам взагалі здалась якась там влада? Це її обов'язок контролювати і підтримувати порядок! Для того владу і обирають!"
Мені просто дико було слухати голів міськрад, які казали про приватні структури в комунальній сфері як суцільне зло. Шановні, а що на з приватизацією комунальних підприємств місцева влада припиняє своє існування? В Україні тільки всеукраїнських контролюючих управлінь понад 60! Починаючи від прокуратури і завершуючи особистими повноваженнями голови міста чи району. Все можна зробити - було б бажання! Приватник підняв тариф занадто, а ви податки вкатайте йому по всіх верхах і "гоп-стоп" у всіх справах на місцевому рівні - він на другий день прибіжить домовлятись про зниження тарифів. Або з конвертом, щоб "кришували" і тоді... "Ах, ці приватники, такі безпардонні і ми нічого не можемо зробити, шановні виборці, але оберіть нас ще раз і ми вдруге спробуємо і вдруге не зможемо з ними дати ради, але збагатіємо вдруге на противагу вам..."  

7. Заключний висновок, який теж ніхто ніде не озвучив належним чином і я не берусь, але він у старому анекдоті ще з радянського репертуару: До тюремної камери дисидентів посадили простого сантехніка за найжахливішою статтею "заклик до повалення влади", за яку тому світить "вишка" тобто розстріл. Всі дисиденти в шоці, отож розпитують сантехніка як те все героїчне діяння сталось, а він і розповідає: "Послали мене комуняки з нашого начальства до їх райкому прорив у трубі полагодити, а я прийшов, подивився і кажу: "Тут вже зремонтувати неможливо, так все прогнило - тут всю систему міняти треба!"


Богдан Гордасевич

                         І що ми бачимо? Йде час.Люди мовчать. Влада (хоча це визначення зовсім не підходе до цього збіговиська шахраїв, крадіїв, аферистів та покидьків), все більше народу загоняє на кухні. Мабуть в когось, вже знов з'являється страх. Стає нормою, коли людину хапають прямо на вулиці, кидають в машину та кудись увозять. Все це робиться на очах у людей, нахабно, без ніяких постанов суду.
                         Та власне і суду, як такового, вже не існує. Навіть в тому жалюгідному вигляді, який був півтора роки тому. Хто-небуть ризикне піти в суд без грошей? А якщо позов буде спрямован проти влади, або наближених до неї структур, то взагалі можна в суд не потикатися. Він, суд, вже не є місцем вирішення суперечок, як у всїх цивілізованих країнах, а став канцелярією каральної системи, збудованої за ці півтора роки.
                         На міліцію вже взагалі гидко дивитися. Один, так званий міністр, чого вартий. Подивившись на його фейс, одразу можна сказати, що це якійсь кримінальний елемент. Та, власне, і всі його афери з автівками тому підтвердження. А коли побачиш якогось дрібного міліцейського начальника в кашкеті з височенними, фанфаронськимі тульями, то розумієш, що ні про яку честь, гідність, там вести мову не можна.
                         А ця картина -



                         Час від часу я спостерігаю таку картину в Полтаві. На кого вони збираються спускати собак? Поки це працює, як залякування людей. А що буде завтра? А ці хами в міліцейській формі на ринках? З яким завзяттям вони гоняють бабусь!!!! Одразу розумієш, що ці бабусі і є головні злодії в країні. Не знаю, як Вам, а мені стає гидко від таких "правоохоронних органів".

                         Дивиюсь я і киянам. У Вас що, не викликає відрази, коли це смердюче дерьмо, вагою більше ста кіло, літає по місту з шаленою швидкістю, зупиняючи на годину, а то і більше, все життя в місті? Як можна терпіти цю наругу? Чому не підключаєтеся до різних акций протесту? Люди з регіонів, майже з боями, крізь міліцейські кордони пробиваються в Київ, а Вам просто потрібно вийти з Ваших кухонь.Але Ви, чомусь не виходите. Що з Вами? Вас залякали? Чи можливо знов, як Черновецькій, купили за гречку? Можливо і не залякали і не купили, але коли на тримільйонне місто знаходиться дві-три сотні сміливців, то погодьтеся, це викликає подив та сумні враження.

                         Та й що українці, нас залякали, і ми звикаємо до такого стану?
                         Влада знищує малий бізнес та загоняє на свої, вже приватні, заводи та фабрикі, доведених до зубожиння та відчаю людей, щоб платит їм мізерну платню, і ми з цим погоджуємося?
                         Влада закриває школи, повертає корупцию в інститути, збільшує оплату за навчання, а ми робимо вигляд, що нас це не стосується?
                         Влада збирається підняти пенсійний вік, щоб не платити пенсії, тому що вони вважають, що бюджет країни, це їхні гроши, що ці гроши вже поділені між ними, і пенсіонери не потрапляють під це розподіл. Ви це бачите, чи ні? Чи розумієте, що з Вами поводяться як з худобою? Собаче життя вже є краще, ніж у людини в наший країні. Я хочу наголосити, в нашій, не в їхній!

                         Не знаю, чому ми нічого не робимо. Можливо тому, що літо прийшло? Хочется поїхати відпочити? Так, може так статися. що наступним літом не буде вже за що їхати. Не буде, за що і їсти купити. Ми розуміємо це, чи ні?

                         Скажить мені, в чому справа?


                         Це я копіюю зі свого блогу - http://getbanditiwtaokupantiv.blogspot.com/

Друзі, так би мовити продовжимо тему http://blog.i.ua/community/3062/724097/

Будучи еще молодой, неискушенной, подверженной всяким влияниям нехорошим, Украина ныне пребывает в очень ответственной роли невесты на выданье. В одно окошко заглядывает, учтиво сняв шляпу, культурный, состоятельный, респектабельный, надежный жених по имени Европейский союз. В другое настоятельно стучится разухабистый ухажер, «свой в доску» первый парень на имперско-деревенских развалинах, с подчеркнутым пиететом нувориша величающий себя не абы как, а Таможенным союзом. И, как говорят, куды бедной девушке податься?.. На сей «страдательный», сакраментальный вопрос искал ответ и портал  «Политика и деньги».

продолжение

Знайшла в себе фотоальбом, який зробила пару років тому, подорожуючи по Закарпаттю. Повернулися спогади і зацікавилася історією цього величного замку. Пропоную Вам ознайомитися з цією цікавою історією і підбіркою моїх фото з цієї подорожі.

Дивлюся матч Україна - Франція, який проходить у Донецьку, бачу у віп-ложі татарина Ахметова та жида Суркіса і не чую підримки трибун. Донецьких уболівальникив (як і все місцеве населення) давно за гроші Ахметова перетворили у манкуртів, які не розуміють у якій країні вони живуть і які не можуть вивчвавити з себе слово "Україна".

Нещодавно на тому ж донецькому стадіоні збірна України програла грекам 0:1 - багато в чому через байдуже ставлення до рідної збірної з боку зазомбованих бандою Ахметова-Януковича місцевих уболівальних, з їх ворожим ставленням до України. Коли потрібно - вони вміють уболівати за свій "Шахтар".

Скоріше б добудували стадіони у Львові та Києві щоб українці нарешті отримали можливість підтримати рідну збірну.

І ніколи не потрібно проводити матчі збірної України у татарському Донецьку.

"Мы в Европе знаем одну Русь — Киевскую, последним королем которой был Данило Галицкий".

(Из письма Вольтера Екатерине ІІ)

Отут з'явилося декілька унікумів, котрі кажуть, що термін Московія вигадали поляки внаслідок своєї вродженої русофобії, а в Європі всі начебто знали, що московити то Русь. Загалом далі просто мапи.

 Мапа італійця Агнеса Баттісти, 1550 рік. На мапі землі України названі Русь, території сучасної Росії поділені на Московію та Тартарію.

Мапа француза Гійома Сансона, 1674 рік, територія Україна позначена як Vkraine ou Pays des Cosaques, територія Росії - Frontieres de Moscovie.

Мапа голандця Йоганна Янсоніуса, 1648 рік, має назву Typus Generalis Vkraine, на Сході - Moscovia Pars.

Посилання на карти в більш крупному розмірі:

1. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/cf/68aa8cd2f57cc5abed64ba99e34d1bcf.jpg

2. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/fa/336d45eacd6e4ec625381cdc44e2bdfa.jpg

3. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/35/c6ed20c9c6d19735846f838be6e3ab35.jpg

Хай будуть тут на випадок зустрічі з неадекватами. Та й Вам, друзі, може станеться в нагоді

Продовження подорожі по Фастовщині. Цього разу сам Фастов, та де які цікавості, маленькі але цікаві. Маршрут був простий з уклоном на Фастів. Було дуже жарко і більше нічого не хотілось. Пробіг 200 км. Мар'янівка – Фастів – Червона Мотовилівка – Борова

Мар'янівка . Зараз не буду описувати історію цього села, яка розпочинається з ХІІ століття. Зараз село відомо як батьківщина всесвітньо відомого тенора Івана Семеновича Козловського (11 березня (24 березня) 1900, Мар'янівка — †24 грудня 1993, Москва). В селі відбудована хата в який народився Іван Степанович, зараз тут музей.

Фастів (за дореволюційним правописом Хвастів) місто обласного підпорядкування Київської області, районний центр. В першу чергу Фастів — місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. В місті є Музей історії міста, Дерев’яна Покровська церква (1779—1781), Католицький костьол (початок XX ст.), Фастівський краєзнавчий музей та музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано Акт Злуки (22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).).

Червона Мотовилівка. Також давнє українське село, що бере свій початок з 1712—1714 рр, коли за умовами Прутського договору 1711 року козаки-російські піддані українських земель змушені були переселитись на лівий берег р. Стугни з Мотовилівських земель (нинішнього с. Велика Мотовилівка). Доволі цікава і гарно викрашена дерев’яна Покровська церква.

Борова. Дерев’яна Успенская церква, є припущення що вона 1902 року. Але в селі зберігалась ще одна будівля з цікавою історією. Відкопав що в селі Борова ще жив Ксаверій Ратник ;) Той самий українець генерал-лейтенант Ксаверій Ратник який збудував крейсер «Аврора», що згодом став символ жовтневої революції. За радянський час ім’я Ратника стерли з історії, а сина розкриляли в 37 році за дворянське походження. Дочка яка жила в Києві до самої смерті скривала від свого сина хто був його дід.

 

 в домі Ратника знаходиться дослідна станція яка там з 1939 року. І нажаль про цю родину і цю сторінку історії майже ніхто не знає і досі.

Багато цікавого про Київщину

Пане Президенте!

Процес закриття україномовних шкіл в Україні набув загрозливих розмахів. Жодна попередня влада, навіть, окупаційна, не знищувала українську дитячу освіту з таким розмахом. З кожним днем цей процес набуває більших розмахів і особливо там, де влада представлена Партією регіонів, яка підтримувала Вас на виборах Президента України.

Остання новина у Торезі Донецької області не може не шокувати порядних українців (http://news.dt.ua/articles/82217). Незважаючи на прокурорський протест і не чекаючи на закінчення навчального року, міська влада закриває загальноосвітню школу N 27 і вивозить із неї меблі та інвентар.

Багаторазові звернення до Міністра міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника не дають результатів. На наше тверде переконання політика цього Міністра не тільки працює на знищення української освіти, а й підриває авторитет усієї влади в Україні і Вашої, зокрема.

Тож, закликаємо Вас, Вікторе Федоровичу, особистим втручанням припинити процес закриття україномовних шкіл в Україні та відправити Д.Табачника у відставку! Сподіваємося на розуміння і позитивну реакцію на наше звернення.

5 червня 2011 р.

Збір підписів проходить тут.

Пане Президенте!

Процес закриття україномовних шкіл в Україні набув загрозливих розмахів. Жодна попередня влада, навіть, окупаційна, не знищувала українську дитячу освіту з таким розмахом. З кожним днем цей процес набуває більших розмахів і особливо там, де влада представлена Партією регіонів, яка підтримувала Вас на виборах Президента України.

Остання новина у Торезі Донецької області не може не шокувати порядних українців (http://news.dt.ua/articles/82217). Незважаючи на прокурорський протест і не чекаючи на закінчення навчального року, міська влада закриває загальноосвітню школу N 27 і вивозить із неї меблі та інвентар.

Багаторазові звернення до Міністра міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника не дають результатів. На наше тверде переконання політика цього Міністра не тільки працює на знищення української освіти, а й підриває авторитет усієї влади в Україні і Вашої, зокрема.

Тож, закликаємо Вас, Вікторе Федоровичу, особистим втручанням припинити процес закриття україномовних шкіл в Україні та відправити Д.Табачника у відставку! Сподіваємося на розуміння і позитивну реакцію на наше звернення.

5 червня 2011 р.

Збір підписів проходить тут.