хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «україна»

«Прощання з моїм Миколою», - Тетяна Чорновол

ВОЛЯ або смерть – ми вибирали на Майдані. УКРАЇНА або смерть – у війні з Росією.



В Борисполі о 12.00 відбулось прощання з моїм Миколою. В каплиці, що біля могили Чубинського (автор нашого Гімну). Микола його так його гарно виконував, так щиро. Він вірив в ті слова всією душею.

Він був справжнім. Він не був вояком у фейсбуку, він не думав про піар чи політичну кар'єру. Він просто воював за Україну, за свою землю, адже він народився і прожив більшу частину життя на Донбасі. Він мріяв звільнити від сепаратистів і москалів рідну Горлівку.

Він не просто вважав це обов'язком кожного справжнього чоловіка, він вірив, що такий шанс дається раз на тисячу років, що його покоління робить ВИБІР бути Україні чи ні.

ВОЛЯ або смерть – ми вибирали на Майдані. УКРАЇНА або смерть – у війні з Росією.

Він вірив, що якщо критична маса українців, кожен для себе зробить цей вибір на користь останнього, то, щоб не було, якою не буде важкою ціна, Україна зрештою переможе. З аморфної маси, що так-сяк трималася вкупі, нарешті постане справжня Україна. Країна, де патріотизм, служіння своїй країні, гідність – норма. Де над тими, хто хоче бути корисний для держави не сміються, як над дурниками. Хоча сміються як правило каліки. Моральні та розумові. Бо без своєї держави, ми, українці, завжди були "скотом на убой"...

Ми були з Миколою однодумці. Він мене підтримував, навіть, коли мені доводилося ризикувати життям. Він був такий, хто вважав, що заради країни можна пожертвувати всім.

І це при тому, що він мене сильно кохав, всі 12 років нашого спільного життя. Який він був щасливий, коли я вижила після замаху. Як він ходив за мною на Майдані, як тінь. Він мене не зупиняв, але, як при цьому боявся за мене. Я знала: він вирішив, якщо смерть, то загинути першим...

Я знала, як він мучився, а після Майдану в мене стало таке страшне життя, що не було часу, можливості та сил вибачитися-пригорнути. Я так перед ним винна...

Він загинув, бо це – війна. Він загинув, бо був світлим і справжнім. Під снайперським вогнем він кинувся витягати пораненого Світляка. Він ставився до своїх обов'язків командира по-особливому, він вважав, що відповідає за кожного. А мого Миколу став витягати Роман (Сокіл), який взяв на себе обов'язки командира. Сокіл тягнув його за ноги та отримав кулю в живіт, зараз бореться за життя. Така наша чота...В ній найкращі.



Я теж була в ній... Світляк мене навчив чистити мій автомат. Я чистила і кулемет Миколі. Всі сміялися. А мені хотілося чимось бути корисною. Бо я розуміла, що присутність близької людини це тягар для командира. Я обіцяла бути ззаду, як в Маріуполі.

Я не могла не бути з ним, з ними. Я тікала з Києва, з уряду, коли була найменша можливість. Ми були однієї крові. Я тільки серед них почувала себе цільною. Мені було з ними, як рідними людьми. Вони були найкращі, бо, коли людина робить вибір собою пожертвувати заради країни, в ній проявляються найсвітліші людські якості, підлості відходять на другий план. В уряді – навпаки...

А коли він загинув – мене не було поряд... Я усвідомлювала, що він на війні, що він може загинути, але я так молила, щоб я була поряд, якщо це станеться. Я зараз питаю себе: а може я би допомогла? Ми були ангелами охоронцями один одного. Я порятувала його в Черкасах (в часи Майдану), він врятував мене 19 лютого.

Може я би допомогла? В нього поранення було в ногу, він стік кров'ю, далеко від мене, за тисячу кілометрів...

А ще він зі мною попрощався. А я ні...

О п'ятій ранку він мені прислав СМС: "Штурмуємо Іловайськ. Зв'язок пропадає, тому не хвилюйся. Я тебе люблю".

Я його прочитала тільки вранці. Написала відповідь: "Тебе люблю дуже. Тримайся". А потім дивлюся, ще СМС. А в них, що він... загинув Виходить я вже мертвому писала...

Я примчалася в Урзуф на ту дачу Януковича, яку ми разом захоплювали, ще в травні. Вона стала базою для батальйону "Азов". Вона стала нашим домом. Я забігла в кімнату, де жила наша чота. Його речі – акуратно складені...

Він був такий акуратний, розумний і грамотний. Він завжди перевіряв мої тексти на помилки. Він завжди мав проблему з працевлаштуванням через мою журналістську діяльність.

Я напередодні йому навіть не подзвонила. Я була морально вбита і зла. І вирішила йому не дзвонити. В той день я поїхала в Конча-Заспу і дізналася, що ворог України Юрій Іванющенко продовжує будувати "Нове Міжгір'я" в Конча-Заспі, за яке мене вбивали в грудні.

Уявляєте "Нове Міжгір'я" будується нині!!! І це той Юрій Іванющенко, який організовував ескадрони смерті, який запустив маховик сепаратизму на Донбасі. Він продовжує будувати хороми, а мій чоловік загинув...

Але не даремно, не даремно, не даремно!!! Наша Україна є і буде!!! Його жертовність, його кров буде прикладом, наснагою для найкращих. На його крові і крові інших, хто зробив свій ВИБІР і пройшов дорогою до КІНЦЯ, Україна переможе зараз, і буде триматися в майбутньому! Так, як наша незалежність постала на крові вояків УПА! Він був з тих клітинок організму України, які борються за виживання не лише прямих нащадків, а за майбутнє всього роду.

За майбутнє, в якому будуть, звісно, жити не тільки гідні українці, а і підлі, споживачі життя, кати і злодії – ті, які грабують країну, поки інші за неї гинуть, будуть завжди, така правда життя.

Проте наша справа дати шанс гідним. Тому все це не даремно. Герої живуть не даремно. Геройство, самопожертва не буває даремним. Ніколи. Ні в якій ситуації. А що може бути даремніше і гидотніше ніж життя "на туалет", навіть якщо це золотий туалет в Міжигірї чи Монако.

Мій Микола!!! Моє Сонечко!!! (він називав мене – "кунічка", а дітей, так смішно, -"чебуречками"). Я не знаю, як мені далі... Пробач мені. Я тебе люблю.


 Тетяна ЧОРНОВОЛ



УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 641/2014

Про нагородження М.Березового орденом «За мужність»

За особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, постановляю:

Нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня БЕРЕЗОВОГО Миколу Вікторовича – міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» Головного управління МВС України в Київській області, рядового міліції (посмертно).

Президент України Петро ПОРОШЕНКО

11 серпня 2014 року

http://www.president.gov.ua/documents/17957.html



Микола Березовий кинувся рятувати «Світляка» і загинув
      
13.08.2014

У Борисполі поховали Миколу Березового, громадського діяча і чоловіка уповноваженої з питань антикорупційної політики Тетяни Чорновол. Він загинув 10 серпня у бою під містом Іловайськ на Донеччині. Провести у останню путь ще одного героя прийшли родичі, побратими з батальйону «Азов», політики та громадські діячі.

 Командир 2-ї чоти, 3-ї сотні батальйону «Азов» Микола Березовий родом із Горлівки кинувся захищати Донбас добровольцем ще у травні. А о п’ятій ранку 10 серпня він надіслав СМС своїй дружині – уповноваженій з питань антикорупційної політики, журналістці Тетяні Чорновол: «Штурмуємо Іловайськ. Зв’язок пропадає, тому не хвилюйся. Я тебе люблю». Як виявилось згодом, це повідомлення було останнім. Він кинувся рятувати пораненого «Світляка» Андрія Дрьоміна і отримав снайперську кулю сам.

«Коли він отримав поранення, він просто доповів по радіостанції «Береза» – «трьохсотий» і сумирно перев’язав собі пов’язкою місце поранення і більше не видавав ні звуку, просто лежав як велетень, як герой. Побратими загрузили його під кулями. Автомобіль був обстріляний, пробили бак. Представника медичної служби поранили в руку. Хлопці зробили все, щоб врятувати життя Миколі. Ніхто не відходив, незважаючи на шалений снайперський вогонь з усіх боків, доки ми не почули наказ відходити. Коли ми відійшли, забравши інших поранених, я почув слова: «Береза» – «двохсотий», я не міг це сприйняти. Лише коли підвезли його тіло і накрили синьо-жовтим стягом, я повірив в те, що Миколи більше немає», – пригадав друг, доброволець «Азову» Микола Ляхович.

Попрощатися з Миколою Березовим на Книшовому меморіальному цвинтарі, де похований автор слів гімну України Павло Чубинський, прийшло близько сотні людей. Вздовж алеї стояла почесна варта. Хлопці у чорних балаклавах тримали прапори із символікою батальйону «Азов». До труни з рушником, фронтовою чаркою та хлібом з салом родина, побратими, народні депутати та громадські активісти несли купу вінків та оберемків квітів. «Він загинув у соняшниковому полі, принесіть йому соняшників», – просила у прощальному слові дружина.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/26529299.html


67%, 12 голосів

33%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Герой Небесної сотні посмертно став вікіпедистом року




Ігор Костенко – перший українець, який отримав нагороду wikipedia

11 серпня 2014, 20:00  
    
Засновник вільної енциклопедії Джиммі Вейлз присудив нагороду активістові Майдану Ігорю Костенко за ґрунтовну роботу.

За 2,5 року студент-географ  написав понад 280 статей про українські села, зробив понад 1,5 тис редагувань.

Ігор - перший українець, який отримав цю нагороду.
Він з перших днів був на Майдані, загинув під час протистоянь на вулиці Інститутській.


http://1tv.com.ua/uk/news/2014/08/11/57741

відео: http://1tv.com.ua/uk/news/2014/08/11/57741


Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.

Костенко Ігор Ігорович


Народився     31 грудня 1991 Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область
Помер         20 лютого 2014 (22 роки) Київ, Україна, вогнепальні поранення
Поховання     Зубрець, Тернопільська область
Громадянство     Україна Україна
Національність     українець
Діяльність     журналіст, студент-географ
Відомий         загиблий на Євромайдані з Небесної Сотні
Alma mater     Львівський національний університет імені Івана Франка
Конфесія     греко-католик
Батько         Ігор Семенович
Матір         Оксана Олексіївна

Ігор Ігорович Костенко (* 31 грудня 1991, Зубрець – † 20 лютого 2014, Київ) – український журналіст, студент-географ, активіст Євромайдану, редактор Вікіпедії. Загинув під час протистояння на вулиці Інститутській.

Життєпис

Народився у селі Зубрець Бучацького району Тернопільської області. Батьки хлопця були на заробітках у Санкт-Петербурзі, тому ріс із бабусею та дідусем.


Освіта

Навчався в Зубрецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів[Джерело?]. 2009 року закінчив Бучацький колегіум імені святого Йосафата, написавши у випускному альбомі:
«Вірю, що (…) колегіанти з патріотичним духом будуватимуть Україну (…) Будьмо українцями в душі і з Богом у серці.»

Навчався на п'ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Менеджмент організацій», був одним із найкращих студентів факультету.


Творчість

Працював журналістом інтернет-видання «Спортаналітика».

Ігор Костенко був активним редактором Української Вікіпедії (дописував під ніком Ig2000). За два з половиною роки участі створив понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. Написав одну статтю, яка згодом отримала статус «доброї». Також брав активну участь у просуванні Вікіпедії в соціальних мережах, через які намагався залучити нових дописувачів.

Захоплювався спортом, зокрема футболом, був фанатом львівських «Карпат». Був хорошим товаришем, відкритою, життєрадісною, цілеспрямованою людиною. Мріяв про сім'ю, хотів відкрити свою електростанцію.


На Майдані

Із перших днів брав активну участь у подіях Євромайдану, неодноразово їздив до Києва. Востаннє поїхав на київський Євромайдан ввечері 18 лютого 2014 р.


Загибель

Вранці 20 лютого Ігоря вбито під час протистояння в центрі Києва. Його тіло знайшли біля Жовтневого палацу (МЦКМ ФПУ) на вулиці Інститутській. В Ігоря влучили 2 кулі: одна – в голову, а інша – в груди. Окрім цього, в загиблого виявлені сильні переломи ніг.


Похорон Ігоря Костенка

Тіло Ігоря супроводжували люди всією дорогою від Києва до Бучача, прощання з загиблим відбулося в усіх містах Тернопільщини на шляху до Бучача. Зокрема, в ніч проти 22 лютого більше півтисячі людей зі свічками зібралися на панахиду на Збаразькому кільці в Тернополі.

23 лютого 2014 по обіді Ігоря Костенка поховали в рідному селі Зубрець на Бучаччині. Організацію похорону взяла на себе Львівська міська рада.


Вшанування пам'яті

Громада села Зубреця за підтримки української діаспори в США планує встановити у селі пам'ятник Ігорю Костенку та іншому уродженцю села з Небесної сотні Василю Мойсею, а також перейменувати на честь Ігоря вулицю, на якій він жив. У Львівському університеті на честь Ігоря планують назвати одну з аудиторій.

27 квітня 2014 року в пам'ять про Ігоря Костенка спільнотою української Вікіпедії та ГО «Вікімедіа Україна» було проведено Вікіфлешмоб – конкурс, у рамках якого в певний день якнайбільша кількість користувачів писатимуть статті до Вікіпедії. Ідею цього конкурсу було запропоновано Ігорем за півроку до загибелі.



10 серпня 2014 на церемонії закриття щорічної конференції «Вікіманія-2014» засновник Вікіпедії Джимбо Вейлз оголосив Ігоря Костенка вікіпедистом року в світі.


Небесна Сотня (наявна у Вікіпедії)

Василь Аксенин • Георгій Арутюнян • Олександр Бадера • Сергій Байдовський • Олександр Балюк • Володимир Бойків • Сергій Бондарєв • Сергій Бондарчук • Валерій Брезденюк • Олексій Братушко • Ольга Бура • Богдан Вайда • Роман Варениця • Віталій Васильцов • Юрій Вербицький • В'ячеслав Веремій • Назар Войтович • В’ячеслав Ворона • Устим Голоднюк • Іван Городнюк • Максим Горошишин • Едуард Гриневич • Роман Гурик • Антоніна Дворянець • Микола Дзявульський • Андрій Дигдалович • Сергій Дідич • Ігор Дмитрів • о. Олександр Дорикевич • Анатолій Жаловага • Володимир Жеребний • Михайло Жизневський • Яків Зайко • Богдан Ільків • Богдан Калиняк • Олександр Капінос • Сергій Кемський • Давид Кіпіані • Володимир Кіщук • Анатолій Корнеєв • Андрій Корчак • Ігор Костенко • Євген Котляр • Віталій Коцюба • Володимир Кульчицький • Артем Мазур • Павло Мазуренко • Дмитро Максимов • Андрій Мовчан • Василь Мойсей • Іван Наконечний • Володимир Наумов • Сергій Нігоян • Валерій Опанасюк • Володимир Павлюк • Дмитрій Пагор • Іван Пантєлєєв • Микола Паньків • Юрій Паращук • Юрій Пасхалін • Олександр Плеханов • Леонід Полянський • Василь Прохорський • Андрій Саєнко • Роман Сеник • Ігор Сердюк • Юрій Сидорчук • Сергій Синенко • Віталій Смоленський • Богдан Сольчаник • Іван Тарасюк • Ігор Ткачук • Володимир Топій • Роман Точин • Іван Тур • Олег Ушневич • Віктор Хом'як • Олександр Храпаченко • Зураб Хурція • Олександр Царьок • Андрій Черненко • Віктор Чернець • Дмитро Чернявський • Віктор Чміленко • Сергій Шаповал • Василь Шеремет • Людмила Шеремета • Йосип Шилінг • Максим Шимко • Олександр Щербанюк



http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Огляд підготував Богдан Гордасевич

52%, 11 голосів

48%, 10 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Прикрась життя українською!

РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова, 
Прозора й чиста, як гірська вода, — 
То України мова барвінкова, — 
Така багата й вічно молода. 
Вона, як ніжна пісня колискова, 
Заходить в серце й душу з ранніх літ, 
Ця мова, наче пташка світанкова, 
Що гордо лине в свій стрімкий політ. 
Юлія Косинська


Джерело Словник СловОпис

Майдан: як все починалось

Сьогодні, коли на Майдані Незалежності прибирають останні намети, можна пригадати, як усе починалося. 
В листопаді минулого року мабуть ніхто не міг передбачити, що через пів року Україна матиме окупований Крим та бойові дії на Сході. Ймовірно і сьогодні ми так само не знаємо, що буде з нашою країною за кілька місяців. 

Питання без відповіді




Одне-єдине питання стоїть головним і в Україні, і в Світі стосовно теперішньої військової експансії Російської Федерації: ЩО БУДЕ ДАЛІ?

На превеликий жаль, але відповіді не знає ніхто. Навіть організатор цього всього дійства президент РФ Великий Пукін, якого дуже точно обізвали українські футбольні фанати, тому що весь Світ реально від дій цього чоловіка ох...ває. І "охає!" та "ахає!" також! Проте "ох...єває" - це значно точніше.

Пригадується, як на передодні 21 століття світ переймався запитанням: «Who is mr.Putin?»… Тоді ніхто і не здогадувався, що саме запитання і було відповіддю: «Mr.Putin is who...»

Виглядає як жарт, але жарт дуже і дуже злий, тому що реально постає питання майбутнього без майбутнього, тобто без якогось позитиву, а тільки негатив. Війну, як і пожежу, можна найлегше погасити на самому початку, бо потім навіть погасивши, опинимось на згарищі...

Війна - це крайній засіб вирішення політично-економічних конфліктів поміж державами і схоже, що для РФ немає іншого виходу, як розпочати війну з Україною, бо вона не кориться, а московська кліка з її параноїдальною імперською хворобою не може навіть уявити, щоб коло них постала дійсно незалежна держава. Держава, де не будуть дослухатись в усьому керівництва РФ, де урядовці будуть мати пріоритетне право на свою політичну та економічну волю і навіть сваволю.

Психічні забаганки кремлівського самодержця зрозумілі, але за тим має йти ще якесь логічне обгрунтування економічного і політичного характеру, чого в теперішніх діях і подіях з боку РФ досить проблемно віднайти.

Можна зрозуміти і дати пояснення експансії країн перенаселених і переповнених достатком, але Російська Федерація дуже далека від такого стану, а навпаки вона просто на межі самознищення через відсутність внутрішнього розвитку як соціального, так і економічного. Маючи і без того безмірну територію РФ продовжує загарбувати інші землі та країни, перетворюючи їх в аналогічні своїм депресивні території. Спитатися: - А навіщо? Яка тут логіка?

Хто може схвально відгукнутись про соціально-економічний стан сучасних контрольованих РФ територій як: Придністров'я, Абхазія, Північна Осетія, Крим, Прусія (Калінінградська обл. РФ), Курильські острови? Що там доброго відбувається? Нічого. Тоді навіщо вони РФ? Відповідь безглузда: - Най собі буде наше.

Землі і країни захоплюють загалом з метою збагачення, тобто це або задля використання їх ресурсів, або - як ринки збуту власної продукції. Цілком ясно, чому у 1918-му Ульянов-Ленін вимагав загарбати Україну як високо індустріальну країну на той час, без якої суто аграрна Росія була приречена. Також цілком зрозумілими були аналогічні плани Адольфа Шикельгрубера-Гітлера, який потребував гарних земель для розселення німців з перенаселеної Германії. Але зараз кому потрібен в РФ вже отой постіндустріальний обвальний Донбас? Та і Крим по-суті їм не потрібен навіть як військова база. Тим більше не потрібна вся Україна з її теперішньою економічною кризою та ще й ненавистю до РФ - ну навіщо вона їм? Відповідь начебто повинна мати якусь змістовну складову, але логіка тут відпочиває.

Фактично Російська Федерація сама себе знищує як інтегровану складову всесвітнього економічного ринку через малозрозумілу користь від анексії Криму та війну з Україною. Все йде до міжнародної ізоляції РФ як країни-агресора. Невже влада цієї країни того не розуміє?  А головне: заради чого цей бурлеск? Тільки не смішить когось шаленими рейтингами підтримки Володимира Путіна населенням - ну так є і що з того? А не було отої підтримки - що б змінилось? Для Путіна абсолютно нічого. Єльцина так само і підтримували спершу всі, а потім дружно майже всі проклинали, проте постраждав не він, а Березовський. Рейтинг лідера Північної Кореї взагалі захмарний і що то дає? Для країни, для населення, для самого керівництва? Жодних раціональних пояснень не знайти.

Чи хтось може зрозуміло пояснити задля чого Російська Федерація розпочала війну з Україною? Невже виключно для того, щоб налякати НАТО, Європу та США? Молдавією не налякали, Чечнею не налякали, Грузією не налякали, так тепер Україною налякають? Бий по своїх, щоб чужі боялись? Сумнівно, що це подіє. В розумінні страху і поступок від світу. Водночас подіяло до навпаки: країни НАТО заворушились і почали посилено покращувати озброєння. От тільки далі що?

Зараз чимало політичних діячів та всіляких аналітиків тільки те й роблять, що обговорюють різні сценарії розвитку та можливі наслідки подій від війни України з РФ, але чогось раціонального я особисто не почув окрім одного глобального рішення, яке озвучив колишній міністр МЗС України п. Огризко: - Повна взаємна ізоляція поміж двох країн: України з РФ. В тому немає нічого дивного чи нового починаючи від славетної "Великої китайської стіни" і аж до так званої "Залізної завіси" часів СРСР.

Дивного немає в розумінні історичних прецедентів, а дивує інше: навіщо в 21 столітті така безглузда міжнародна деструкція і воєнний антагонізм? Для чого? Що буде далі? Запитання без відповіді.


Богдан Гордасевич
20:12 09.08.2014   

Українці довели світу, що готові воювати за свою країну

Путін не сподівався, що українці будуть жертовно боротись за свою країну, – британський аналітик Джеймс Шерр




Оголошення Росії про нові військові навчання зібраних біля українського кордону сил викликало побоювання, що Москва може перейти від підтримки сепаратистів на Донбасі до повномасштабного вторгнення в Україну.

Один з авторитетних західних оглядачів, які пильно стежать за подіями є Джеймс Шерр, науковий співробітник лондонського «Королівського інституту з міжнародних справ» («Чатам Гаус»), в одній зі своїх статей стверджує, що «спротив України став для Кремля несподіванкою», – повідомляє Радіо Свобода.

Шерр вважає, що це вже є практично війна і вона почалася тоді, коли перші «зелені чоловічки» з’явилися в Криму в лютому.

Офіційно оголошено, що бойові дії відбувається в межах антитерористичної операції. Зараз є низка чітких політичних причин, як зовнішніх так і внутрішніх, чому український уряд і Рада не оголошували надзвичайний стан і не оголошували війну. Саме тому бойові дії зараз називаються АТО.

«Звичайно, що є ще одна причина: тактика, яку застосовують бойовики не дуже відрізняється від тактики організації «Хамас»», – говорить Шерр. – Йдеться про використання цивільних для захисту зброї, а не використання зброї для захисту цивільних. Це дуже важлива обставина людської трагедії, що розгортається зараз у Донецьку й Луганську».

В свою чергу аналітик говорить, що Україні навряд би допомогло визнання міжнародною спільнотою «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями. Бо було би важко чітко визначити конкретні утворення, які би можна було називати терористичними організаціями. І для прикладу наводить «ДНР», де мають справу «із заколотом, який об'єднує бандоформування, групи, окремих осіб із елементами російського спецназу й спецслужб.

Усе це постійно змінюється, і важко сказати, де його початок, а де кінець. Хоча ми, звичайно, можемо бачити ключових лідерів і командувачів, але це не має значення.

Насправді необхідно якомога швидше покласти цьому конфлікту край так, щоб заколот був однозначно подоланий, щоб суверенітет України був відновлений на усій українській території у межах міжнародно визнаних кордонів», – підкреслює він.

«В НАТО зараз зрозуміли, на мою думку, що Росія втілює модель конфлікту, який має на меті зруйнувати країну ще до того, як хтось зрозуміє, що сталося. Перші вирішальні кроки в усій цій операції були зроблені ще за кілька місяців до того, як Янукович утік зі свого кабінету. Українські структури безпеки і особливо регіональні структури у східних областях були зруйновані з середини. НАТО починає розуміти цей тип загрози. Відбуваються серйозні дискусії про те, що означає 5-й параграф (договору НАТО), які можуть бути ознаки загрози, наприклад, в межах російських анклавів і у випадках подій такого типу. Це одне», – підкреслює він

Й продовжуючи наголошує, що «інформаційний аспект також життєво важливий, бо на Заході зараз чимало навіть тих, хто засуджує Росію за її дії, усе ж сприймають російські пояснення української ситуації. Що Україна, то, мовляв, «штучне утворення», що вона «нежиттєздатна країна». Але на тлі цього найважливішим інформаційним аспектом стало те, що Україна у квітні почала воювати. Це чітко показало, що українці готові боротися за свою країну і навіть жертвувати своїм життя».

Друге, говорить він: «президентські вибори чітко показали, що навіть в умовах війни Україна змогла зріло організувати президентські вибори, які привели до влади політично поміркованого президента, а ультраправі партії здобули навіть менше підтримки, ніж на виборах у більшості країн Євросоюзу. Ці факти самі по собі більше ніж будь-що інше спростовують російські твердження, що українська влада – це, буцім, «екстремісти і фашисти». Отже ці політичні й військові чинники дуже важливі, й до них треба привертати увагу. Важливо розповісти світові, що Україна перебрала на себе ініціативу у бойових операціях і зберігає цю ініціативу. Це допомагає Україні подати світові своє пояснення подій – пояснення, яке є правдивим».

На питання, чи вартує створити український відповідник російського міжнародного телеканалу Russia Today, Шерр відповів, що «Україні такого робити не варто. Єдиною і найкращою протидією дезінформації є правдива інформація. Проблема в тому, що Україна у порівнянні з Росією має дуже мало людей, які розуміють західний інформаційний простір, які би розуміли, як поводитися в подібних дискусіях і розуміли аудиторію, з якою вони мають справу. Бракує професійності. Росіяни у цьому плані мають перевагу, але той факт, що вони розчленовують і перекручують інформацію, повідомляючи напівправду і навіть вкидають відверту брехню, це не перевага, і українцям ніколи не варто навіть пробувати робити таке саме».

«Українцям варто дотримуватися принципів «Бі-Бі-Сі» під час Другої світової війни, які полягали в тому, щоб повідомляти, про перемоги і поразки точніше, ніж це робить супротивник, – продовжує він. – У такий спосіб можна завоювати повагу й довіру. Повагу і довіру не заробляють, приховуючи погані новини і повідомляючи лише позитивні. Аудиторію треба переконати, що саме від вас вони отримають правдиву і повну інформацію».

І якщо це робитиметься з допомогою телеканалу – все залежало б від того, що би робив такий канал, хто і як би ним керував.

«Я вважаю, що зараз у порівнянні зі, скажімо, станом у лютому ціла українська державна машина стала набагато більш компетентною і працює набагато вміліше, ніж шість місяців тому. Війна це потужний каталізатор змін, як негативних так і позитивних. Зробити у цій справі належить ще багато. Ніщо зі згаданого не змінює факту, що нові військові навчання Росії оголошені на цей тиждень можуть призвести до авіанальотів на Україну. Це не змінить того, що збільшене постачання озброєнь бойовикам розтягне війну. Військова ситуація в регіоні має засадниче значення, але лише бойовими діями у війнах не перемагають. Особливо, коли йдеться про демократичні держави, і коли потерпає цивільне населення» – підкреслює він.

Своє відношення до того чи може Росія вдатися до повномасштабної і відкритої війни з Україною висловив переконано: «Є лише одна людина, яка знає відповідь на це запитання. Ім’я цієї людини Володимир Путін. Ні я, ні ви не читаємо думок Путіна, але я би сказав, що досі президент Путін, хоча йшов на ризиковані кроки, але прораховував загрози».

Шерр вважає що досі Путін був розсудливим, хоча часто помилявся. Й тепер, коли США та ЄС почали впровадження санкцій третього рівня, намагаючись тримати в резерві можливість подальших повномасштабних санкцій проти російської економіки.

Політик переконаний, що вони це роблять для того, щоб стримати Росію від початку відкритої повномасштабної війни з Україною й не думає, що Путін злегковажить цією загрозою.

«Він вже перебуває під значним внутрішнім тиском і, можливо, на нього тиснуть наближені кола, але про це ми можемо лише здогадуватися. Відповідь визначатиме він. Наше завдання полягає у тому, щоб створити такі умови, в яких він буде змушений бачити, що Росія втратить більше, ніж здобуде, якщо піде на таку серйозну ескалацію.

Я припускаю, що він піде і вже йде до самої межі війни, збільшуючи постачання й підтримку бойовиків включно з експериментуванням із авіаційними операціями проти України, щоб побачити реакцію. Йдеться про обстріли українських позицій з російської території, тощо. На кожному кроці він спостерігатиме за реакцією України і, особливо, за реакцією Заходу», – завершує Шерр.


47%, 7 голосів

33%, 5 голосів

20%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Дракон Порошенко

          "Навіщо ви критикуєте Порошенка, у нас зараз спільний ворог, давайте згуртуємося і дамо йому по пиці." Або,- "сплотимся".... 
          Це так карамельна вата волає, коли бачить, що пишуть люди про "подвиги" Потроха. 
          Та і сам Однотур часто-густо робить таки відозви. І хоча не каже, навколо кого треба гуртуватися, але коли бачиш ріки слез з його чистих "голубих" очей, то навіть і їжаку стає зрозуміло, що ось він!...центр гурту!...навколо Пеці треба гуртуватися!!! 
          На мене його сльози не діють, але із закликом таки погоджуюся.
           Ворог зараз у нас спільний. 
          І гуртуватися треба. І по пиці треба дати. 
          Тільки не в молоко бити. Не стріляти по горобцях. Треба бити по дракону. Точкой У. 

          А цей дракон є Порошенко. Він ще більший ворог, ніж сам Путін. Путін не маскується на відміну від Потроха. 
          Які "правильні" патріотичні спічі промовляє Однотур! Як він інтонує! Від громоподібних гасел в епіграфі до шепотіння в епілозі.А від блискавок з його очей мабуть не одна людина вже втратила зір. 
          Але це ворог. Підступний, жадібний та брехливий. Який вже особливо і не ховається. 
          І українці не тільки зір втрачають через його блискавки з очей, а і життя 
          Через його "мирний" план. 
          Через генералів-зрадників, які прокралися на своїх посадах, і яких він не звільняє. Ба більше того, повертає тих, кого ще Овощ попризначав, і кого людям вдалося викинути з теплих кабінетів. 
          Через його Рошен в Ліпецьку. Частина податків. які він там сплачує, йдуть на потреби паРашкіної армії. Купується озброєння, бомби, снаряди, кулі. Все це зараз вбиває наших воїнів. І вбиває їх безпосередньо Однотур. 
          Через свого дружбана Медведчука, який є зв'язковим з Путіним. 
          Через свою Нацраду, яка абсолютно нічого не робить, щоб припинити трансляції паРашкиного лайна на нашому ТВ.http://blog.i.ua/user/2800596/1458035/
          Через призначення ригів на всіх щаблях влади. 
          Через блокування люстрації. 
          Через цих клімкіних, ложкіних, які вже відверто закликають до "відновлення" довіри між Рашкою та Україною, до співпраці та різних інтеграцій. 

          Ось він вичавив з РНБО Парубія. Але сам Парубій не хоче говорити, чому Потрох його звільнив. Також про згуртування проти загального ворога щось теревенить, і тому не буде коментувати. 
          Не погоджуюся з Парубієм. Якщо вже ми всі бачимо, яка скотина вмостилася на Банковій, то Парубій знає набагато більше про нього. Він же всі ці мутні схеми бачив зсередини. То чому не розповісти? Це ж ворог. Такий самий, як і Путін. 

          Про обіцянки закінчити АТО за декілька годин, воякам платити 1000 грн в день, страховку в один млн гривен, продажу своїх заводі-параходів та решту я вже мовчу. Вся ця його брехня вже у всіх на зубах навязла. 

          І якщо для всіх цих луценків, томенків, бригінців, шкіряків, для стада карамельної вати, для 54% долбоебов, Потрох є Президентом, то для мене він ворог. 
          Так само, як і Овощ був для мене ворогом, а не Президентом.

В слідчий відділ УСБУ




В слідчий відділ УСБУ

 

 

ЗАЯВА

 

З огляду на те, що зараз в Україні проводиться антитерористична операція, а по суті – неоголошена війна з Російською Федерацією, будь-які прояви сепаратизму та ідеологічної боротьби на користь окупантові мають нести за собою кримінальне покарання.

Засилля проросійських коментаторів, що виконують брудну роботу по ідеологічним диверсіям проти України та її народу на інтернет-ресурсах є одним з проявів цієї війни.

Одним з таких ресурсів є I.UA (http://blog.i.ua/). Прикриваючись «правилами сайту», адміни видаляють проукраїнські матеріали, але на самому сайті безкарно процвітає махрова пропутинська кліка, що закликає відвідувачів сайту та зареєстрованих на ньому користувачів до сепаратизму, прийняття участі в терористичних угрупованнях «ДНР» та «ЛНР», розповсюджують національну ворожнечу відносно українців. Створено навіть відверто антиукраїнські групи – «Свидомисть - это диагноз» та «Политические оппоненты», які виведені в топ.

Прошу: з’ясувати – кому належить даний ресурс та чому він став розповсюджувачем терористичних ідей та настроїв; припинити антиукраїнську пропаганду на ресурсі та покарати винних.

Додаток – два скріни про видалення анти путінських матеріалів.

Чия більшість в Нацраді з питань ТВ та радіо? України, чи Рашки?

          На Фейсбук була в мене в друзях Ольга Герасим'юк. Я в неї колись запитав, чия більшість зараз в Нацраді. України чи Рашкі. На що вона відповіла, що не розуміє запитання, і що я чудо. 
          Після цього видалила мене з друзів, що не є для мене трагедією, головне, що вона заборонила всім, окрім ії друзів, коментувати свої пости. Тобто, тепер "неправильних" та "чудних" запитань їй ніхто не задасть.               
          Саме цей факт змусив мене розчаруватися в ній остаточно. 
          Тоді я сам спробував розібратися, а яка ж таки більшість зараз в Нацраді. 
          І з'ясував. 
          Більшість належить Рашке. Через ії зіц-Президента Порошенка. 

          Дивіться самі. 

          Четвірка від Верховної Ради: 

          1.Ольга Герасим'юк. 
          Як я і писав вище. я їй вже не довіряю, тим більше, якщо згадати, що на вибори-2010 вона йшла від УДАРу. Відношу тепер до людини Порошенка. 
          2.Катерина Котенко 
          Мало інформації про неї знайшов. Поки що темна коняка. 
          3.Олег Черниш 
          Останні вісім років працював в Телерадіокомпанія "Студія 1+1". Людина Коломойського. Олігарха. Мабуть зрозуміло чиї інтереси від буде лобіювати. Не України точно. 
          4.Олександр Ільяшенко 
          Тут без питань. Представник ригів та комуняк. 
          Також відношу до людини Порошенка.

          Четвірка від Порошенка:

          1.Юрій Артеменко
          Латентний українофоб. Де він тільки не був. І в Солідарності, можливо туди вже і повернувся, і в Нашій Україні, працював заступником міністра культури в уряді Азарова.
          Ось думка журналіста про нього - http://espreso.tv/blogs/2014/08/02/kak_uznat_suschnost_nasheho_prezydenta_ot_potyttekhnolohyy
          Однозначно людина Порошенка.
           2.Владислав Севрюков
           Керував чернівецькою ТРК АСС - представництвом 5 каналу.
          Людина Порошенка.
          3.Григорій Шверк
          У минулому віце-президент UMH Group, що на той час належала нинішньому главі Адміністрації президента Борису Ложкіну.
          Людина Порошенка
          4.Оксана Головатенко
          Залишилася з минулого складу.Працювала на керівних посадах на каналі ІНТЕР, що належить Хорошковському.
          Людина Порошенка.

          Звісно аналіз поверхневий, глибоко не копав. Але думаю, і цього досить.

          Що маємо на виході?

          Шість членів Нацради однозначно люди Порошенка. І відповідно, - Рашкі.
          Двоє мутних.

          Головою Нацради, це збіговисько обрало українофоба Артеменка.

          Здається вже місяць, як працює нова Нацрада. Хто-небудь чув про якісь проривні, революційні, проукраїнські рішення цього органу? Можливо зникли дебільні москальські серіали про ментів та прокурорів? Можливо змінений телевізійний контен на користь України та українців? Хоч якісь позитивні кроки хтось побачив?

          Мабуть і не побачимо. З огляду на членів, які там знаходяться.

          Дякую, пані Герасим'юк, я і сам розібрався.