Фрагмент из статьи Николая Левашова «Зримый и незримый геноцид»



Социальные паразиты, уничтожив сельское хозяйство России, интенсивно пытаются навязать к использованию, и России в том числе, ГЕНЕТИЧЕСКИ МОДИФИЦИРОВАННЫЕ ОРГАНИЗМЫ! Продукты питания, полученные из генетически измененных растений и животных, являются самым настоящим ГЕНЕТИЧЕСКИМ ОРУЖИЕМ! Внешне такие продукты питания вроде бы ничем не отличаются от нормальных, и именно в этом их особая опасность. Хлеб выглядит, как хлеб, мясо – как мясо, овощи и фрукты выглядят даже лучше, чем нормальные. И на вкус особых отличий нет! Но… зато, есть весьма существенные отличия НА ГЕНЕТИЧЕСКОМ УРОВНЕ. Хромосомы генетически модифицированных организмов несут в себе внедрённые участки других растений и животных, и не только! Эти «скромно» замалчиваемые генетические изменения в растениях и животных производят в организмах людей, потребляющих генетически модифицированные продукты, НЕОБРАТИМЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ, ПРИВОДЯЩИЕ К ПОЛНОЙ СТЕРИЛЬНОСТИ В ТРЕТЬЕМ ПОКОЛЕНИИ!

[ Читать дальше ]

ВОЙНА  ПРОКЛЯТАЯ, ВСЁ  РАЗРУШИЛА!

   - Мама! Мама! А почему она меня не слушает?!    -Мамочка! А Таня не хочет брать меня с собой гулять!    -Я не возьму её с собой! Почему  я должна с ней постоянно возиться! Я хочу с девчонками  погулять!    -Таня! Возьми её с собой!- Мама делает попытку уговорить мою сестру, но та категорически против. И я остаюсь дома с мамой.    У мамы сегодня "большая стирка и глажка". И чтобы не мешать маме, я со своими игрушками располагаюсь рядом и начинаю упрашивать маму:    - Мамочка! Расскажи, расскажи про войну!    - А что о ней рассказывать?! Сколько можно?    -Мамочка! Расскажи! Мне очень интересно! Я буду слушаться, только расскажи!    И мама в который раз начинает рассказывать....    Меня- шестилетнего ребёнка это впечатляет очень! Рассказывает мама не отрываясь от глажки. Рассказывает и о том,как было страшно во время бомбежек, и как  немцы вошли в город и как они себя вели, и о том, как они - дети, пухли с голоду....Особенно потрясла смерть двух маминых сестёр.     Мама начинает рассказывать о том,как её мама-моя бабушка Маша однажды пришла и рассказывала моему прадедушке  Григорию  жуткую историю.... В какой-то семье  съели маленького ребёнка, сварив его по-частям, как обычное мясо.... А люди услышали запах и.... Жуткие вещи!    Я подбегаю к маме и обнимаю её, гладя по спине.... Мне жутко страшно и жалко маму. Вижу: мама вновь начинает плакать....    Мама в который раз рассказывает мне историю о том, как мой прадед, инвалид ещё с прошлой войны, прятал еврея у них в доме, рискуя и своей жизнью и жизнью детей и внуков... Очень боялся, но Бог миловал и немцы не нашли этого бедного еврея. После он ушел и больше его не видели....Мама рассказывает-рассказывает... А я с таким интересом слушаю, по-сути, уже давно и в подробностях известные  мне истории  из маминой детской жизни....    -Как хорошо было  ещё  до  войны,когда мой папа жил с нами... Как он любил маму и нас! Баловал и конфетами и  игрушками, и платьица красивые покупал нам с сестрой....    Мама начинает снова плакать....

70 років тому, 6 грудня 1932 року, Рада Народних Комісарів УСРР та ЦККП(б)У прийняли спільну постанову про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлю. За цією постановою два села теперішньої Полтавської області с. Лютеньки Гадяцького району і Кам'яні Потоки Кременчуцького району одні з перших були занесені на республіканську «чорну дошку».

Загалом, цього дня до переліку внесли шість населених пунктів України.

Колгоспам-божникам, що не виконали плану хлібозаготівель, припиняли всяке централізоване продовольче і промислове постачання, призупиняли будь-яку торгівлю продуктами та товарами, кредитування, вимагали повернути уже видані кредити, здійснювали «очищення» колгоспів від «контрреволюційних» елементів. Навколо сіл встановлювалися «загороджувальні» загони, вхід та вихід із села контролювали.

Так, під час Голодомору 32-33 років у с. Лютеньки загинуло, за неповними даними, понад 3 тис. людей, а у с. Кам'яні Потоки - понад 1 тис.

Новини Полтавщини

 Дан Берест

ПАМ'ЯТІ ГОЛОДОМОРУ Стоїть закам'яніла мати Край шляху з мертвим дитинчам, На жаль, не в змозі розказати Сучасним нелюдам-катам, Як мерли з голоду невинні, Бо так намислили в Кремлі І втілили на Україні Номенклатурні холуї. Вона стоїть на постаменті, Дитя тримає на руках, І скам'янілі очі мертві Скорботно дивляться на шлях. В очах закам'янілі сльози, В душі закам'янілий жах Від нездоланної загрози, Що тліє в нелюдах-катах. Вони під прикриттям мандатів Існують за сучасних днів, Бо половина депутатів З колишніх нелюдів-катів. За велелюдної жалоби, Що відзначається в наш час, Сучасні українофоби Мертвлять голодомором нас. Тож мусимо за себе дбати, А не кохатися в журбі; Якщо катів нам не здолати – Готуймо пам'ятник собі.

This World is Rich
 (for Stephen Maboe)
       Цей світ багатий
       (присвячено Стівену Мабо)

автори Гарі Брукер, Кіт Рейд

This world is rich, but it is not mine
       Цей світ багатий, та мені він не належить.
Where I live, hungry children are crying
       Там де я живу, плачуть голодні діти.
I am not angry, at my own condition
       Я не відчуваю невдоволення власними умовами життя,
I just want people to know my position
       я просто хочу, щоб люди знали мою точку зору.

This world is rich, but it is not mine
       Цей світ багатий, та мені він не належить.
My people are starving, that must be a crime
       Мій народ голодує, і це має вважатися злочином.
When some have so much, and some have so little
       Тоді як у деяких є так багато, у інших є так мало,
There must be a place, we can meet in the middle
       але ж має існувати і якась середина.

This world is rich, but it is not mine
      Цей світ багатий, та він не мій...
This world is rich, but it is not mine
      Цей світ багатий, та мені він не належить...

Our water is poisoned, poverty’s intense
       Наші води отруєні, злиденність у розквіті,
We cry inequality, they just build a fence
       ми волаємо про нерівність, вони ж тільки будують стіни.
We don’t even own, the ditch where we’re dying
       Нам не належить навіть яма, в якій ми помираємо,
This world is rich, but it is not mine
      Так, цей світ багатий, та мені він не належить...
This world is rich, but it is not right
       Цей світ багатий, та він несправедливий.
We’re asking for help, before we run out of time
       Весь час ми просимо допомоги, поки не йдемо у вічність,
We can’t live on talk, we just need a hand
       Ми не можемо жити з розмов, нам потрібна просто допомога.
We’ll walk from the slums, to the promised land
       Ми хочемо вийти з брудних закутків і дістатися обіцяної Країни .
To the promised land

This world is rich, but it is not mine
       Цей світ багатий, та мені він не належить...

Слухати тут

Країна: Україна

Жанр: Історична драма Режисер: Олесь Янчук Сценаристи: Сергій Дяченко, Лесь Танюк Оператори: Василь Бородін, Михайло Кретов Художник: Валерій Боженко Звукорежисер: Віктор Брюнчугін Композитори: Микола Каландьонок, Віктор Пацукевич. Актори: Галина Сулима, Георгій Морозюк, Олексій Горбунов, Максимко Коваль, Оленка Ковтун, Костянтин Казимиренко, Неоніла Світлична, Леонід Яновський, Петро Бенюк Кіностудія: Київська кіностудія художніх фільмів ім.О.Довженка. Нагороди: 1991 р. - 1-й Всеукраїнський кінофестиваль у Києві - Головний приз.

Фільм знятий за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь». «Голод-33» - перший художній фільм, який розкриває злочини сталінсько-більшовицького режиму проти українського народу, - штучний голод 1932-1933 рр. Західні країни мало знали про цей Голодомор в одній з найврожайніших країн світу. Радянські офіційні органи заперечували факт голоду. Тільки 26 січня 1990 року Компартія України визнала Голодомор.

Після краху Російської імперії в 1917 році Українська Народна республіка була насильно включена до складу Радянського Союзу. Коли Сталін утвердився при владі наприкінці 20-х років, комуністична партія методами систематичного терору встановила контроль над усіма аспектами суспільного і політичного життя. Українське селянство стало першою жертвою нової правлячої сили. У 1932 році вийшов указ, який коштував життя мільйонам людей. Терор зими і весни 1933 року був викликаний насильницькою конфіскацією у селян продовольства і худоби. Тоді, в центрі цієї трагедії опинилася проста селянська сім'я, яка незабаром почала нести перші втрати...

Якість:DVDRip Формат: AVI Тривалість: 01:32:01 Відео: DivX; 640x480 (4:3); 1925 kbps; FPS: 25,00 Аудіо: українська AC3, 2.0, 192 kbps, 48 kHz

окрема подяка Patriot1

дивитись

14.10.2009  Мировой экономический кризис привел к дальнейшему обнищанию бедных слоев населения и резкому увеличению числа голодающих в мире. Это свидетельствует о ненадежности системы продовольственной безопасности, которая нуждается в срочном реформировании.

[ Далее ]

Покойная уже бабушка моя, когда-то давно рассказывала мне такую историю из своего детства. В голодные годы войны или сразу в послевоенные или вобщем как-то так, точно я не помню уже. Так вот повели их на местную кондитерскую фабрику (возможно Тростянецкая). В вестибюле проходной в Красном уголке стоял там шоколадный Иосиф Виссарионович Сталин. Так принято в те годы было. И вот когда детвора там околачивалась, то ли специально, то ли не специально, но Сталин упал на пол и разлетелся на куски. Работники фабрики не на шутку разволновались. Время такое было. За такое можно было и по 58-й политической статье и 25 лет схлопотать в лагеря а то и расстрел. И как-то так вышло, что решили сие ЧП замять и убрать следы преступления с помощью детей, собственно просто этими следами их накормив. А дети что? Детям в радость. Время голодное. Сьели все вплоть до сталинских усов. А на следующий день весь класс задристал. Великий вождь видать не первый год стоял в Уголке. Шоколаду 58-я статья УК была не страшна, он по законам природы  существовал.