-        -  Послухай, Смерть, чи не могла б ти кілька років погуляти і не приходити до тих кого я знаю і люблю?

-         -  Чому ж ні? Можу, але потім доведеться забрати кількох разом. Оптом, як то кажуть.

-          - Так теж не добре. А може ти б не забирала їх взагалі?

-          - Ти ж знаєш, що це неможливо.

-          - Знаю. Але ти хоч попереджай, ну щоб трохи підготуватись до твоїх візитів.

-         -  Хіба я тебе не попереджала щоразу?

-          - Так.  Дійсно. Але…

-          - У тих випадках я не попереджала аби в тебе не було спокуси втрутитись і попередити. А навіть якби не намагалась, то потім би мучила себе, що не спробувала. Я ж тебе знаю.

-          - І тут ти права. Як з тобою сперечатись?

-          - Не сперечайся, прийми як є. Як необхідність, як шлях до іншого життя.

-          - Знаю.  Розумію. Але прийняти не можу. Поки…  Може колись доросту.

-         -  Доростеш. Обов’язково доростеш.

Может ли россия обеспечить Крым? Парадоксально, но может. У неё есть грузовые самолёты, способные возить по несколько танков за раз или есятки тонн груза. А кое-какие и за сотню переваливают в грузоподъёмности. Всего пара рейсов одного такого и это сотни тонн груза в Крыму: еда, вода бутилированная, что угодно. Самолёты свои, за них платить никому не надо, пилоты свои, горючее делается из своей же нефти и для себя, стоит копейки. А если таких пустить не один, а и побольше с более мелкими, то можно и под полмиллиона тонн в день перевозить. И это только по воздуху. И опреснители можно поставить, и дизель-генераторы. Всё это тоже есть. Но, вот это уже стоит приличных денег. А раша не планировала, а сейчас и подавно не планирует развивать Крым и тратить большие деньги на него. Цель раши сейчас: сделать жизнь в Крыму как можно более невыносимой. Ведь, даже закрытие «границы» для украинской молочки — сознательная провокация, не имеющая никакого иного смысла для раши, кроме пустых полок в крымских супермаркетах. А еще бизнес вынуждают закрываться (ставят в условия, при которых тот не может легально работать или просто отжимают). Причем, обратите внимание, даже тот бизнес закрывается, который, в принципе, мог бы работать и который санкциями не сильно-то и затронут. А задержки пенсий и зарплат? Вот, правда кто-то думает, что в раше дефицит российского рублика-бублика? Макулатуры, которую раша сама печатает. Ну, ей-Богу, не баксы из ЗВР же на зарплаты/пенсии идут.
В общем, цель сделать жизнь невыносимой. Чтобы максимально уменьшить население. Проукраинских жителей выдавить на материковую часть Украины, пророссийских — отправить Магадан осваивать (в Крыму уже предлагают безработным помощь в отправке на Дальний Восток – мол, бесплатная помощь). Даже пророссийские крымчане для россиян всегда останутся «русскими третьего сорта и чуть-чуть предателями». И вот так население Крыма попытаются свести к минимуму (оставить только армию на военных базах + те, кто будет заниматься её обслуживанием). Сведя таким образом все траты на Крым к минимуму. Если кто забыл, в 2008-ом Медведев и Путин обещали сделать из Абхазии «курортный рай» и «всероссийскую здравницу». Но уже через год никто и не вспоминал об обещаниях. А состояние Абхазских здравниц сегодня — эти пустые здания-коробки с провалами окон без стекол. Погуглите, полезно будет увидеть. Потому и бюджет на Симферополь и Крым так уменьшили в 2015 году по сравнению с прошлым годом, когда Крым не был оккупирован. Некоторые наивно думают, что это потому что санкции и рубль упал. Но я еще в середине прошлого года, до серьезных санкций и падения рубля говорил, что так и будет. На самом деле, это только ускорило планы. Но план всё равно был такой изначально. России нет смысла вкладываться в Крым — у неё и так было своё черноморское побережье и курорты. Сочи те же, например. И если уж вкладываться, то раша вкладывалась бы в них, а не в Крым.
Для тех, кому трудно понять, как можно предать Родину ради большей пенсии или зарплаты, я скажу следующее — это для вас Родина – это Украина. Для меня — Беларусь (хоть, я тоже родился в СССР). А для них родина — СССР. И не важно, в какой из республик родились — они совки без роду и без племени. А зомбоящик им внушил, что раша и есть этот любимый их СССР. Поверьте, все эти экзальтированные бабульки в Крыму (и Донбассе), которые так хотели в рашу, на самом, деле хотели не в рашу. Они хотели в СССР. В свою молодость. Сейчас-то негативные вещи изгладились из памяти, а остались позитивные: молодость, деревья выше, трава зеленее. И вот зомбоящик им вещал, что россия и есть нынешний СССР. Помните, как раша прикарманивает себе всю историю СССР? Даже украинские военные, освобождавшие Освенцим, они требуют называть исключительно Красной Армией. А Красная Армия – это, естественно, СССР и Россия.
Но, попав в рашку, они вдруг видят, что показываемое по зомбоящику не совпадает с реальностью. и что рашка — это совсем не СССР, которое они помнят и в которое они так хотели (и в которое они думали, что сейчас попадут).
Вот, только вынужден вас огорчить, подавляющее большинство от этого не поумнеет и не протрезвеет (будет, конечно, часть таких, но маленькая). Большинство просто начнут по старой русско-советской традиции искать виноватых в этом. Это будут бЕндеровцы, Порошенко, местные какие-то чиновники (царь хороший, а это бояре лютуют, а Царь не знает), Госдеп и «заокеанские дядечки», «пятая колонна» и «национал-предатели», евреи, жидомасоны и жидорептилоиды, а также Ярош, Беня и Бандера (почти всю войну просидевший в немецком лагере, о чём они даже не знают). Но ни в коем случае не царь (путин) и не они сами, купившиеся на вранье по зомбоящику.
Эти люди в большинстве уже не прозреют.

https://crimeaua1.wordpress.com/2015/02/10/

Я сам из Санкт-Петербурга, т.е. как ты называешь «из Рашки».
Вчера случайно наткнулся на твои посты. Я почти никогда не пишу «комменты», но сейчас почему-то не удержался. Зацепило. Грустно, очень грустно, когда бездумная толпа управляет обществом.
Такая же эйфория о Крыме и у нас. «Он всегда был русским. Там русских обижают. Там наш флот. Уйдет флот – там будет НАТО. Теперь мы сможем ездить в Крым – он наш».
Мать вашу, а кто мешал вам ездить туда раньше? Хочешь на машине, хочешь на поезде, хочешь на самолете. Отдыхай. Цены меньше, чем в России. Но нет, им надо, чтобы он был российским, а на х@я – ответа нет.
Всем этим «одобрямсам» за 50 лет. Все эти «одобрямсы» последний раз были в Крыму 30 лет назад и не поедут туда, скорее всего никогда. Я все лето умилялся над тем быдлом, которое стояло с маленькими детьми в 40-часовой пробке на паром. Люди, опомнитесь – зачем вы едите, чтобы потом написать, как хохлы все загадили за 23 года? Боже, какая радость, сейчас вы сделаете из Крыма Лазурное побережье, устроите там игорную зону и все остальные нехорошие излишества. А вы у жителей Крыма спросили — надо им это или нет?
Вы свое Черноморское побережье загадили, оно точно такое же, как и Крым. По вашему разуму, Украина получила Крым, как идеально чистый курорт. Вы драки устраиваете в очереди на паром. И с таким интеллектом Вы учите других.
Это не только мое мнение, но и мнение многих других людей в России, которые оставляют свои комментарии к восторженным постам о нашем-трижды-краснознаменном-российском Крыме.
Я (как и многие другие) лично в Крым не поеду — ни сейчас, ни потом. Извини, но он мне на х@й не нужен, при всем моем уважении к местным жителям. Это территория другой страны (Украины), не чужой (я надеюсь), а другой. Я надеюсь, что все-таки, когда-нибудь (лет через XX) наши страны помирятся.
Вернется ли Крым обратно в Украину, я не знаю. Сейчас точно нет, может быть, лет через ХХ. Хотя, кто знает? От российского населения, точно ничего не зависит — оно в восторге. Все зависит от вас, чем быстрее вы проснетесь, особенно те, кто оказывается 23 года мечтал вернуться в Россию. Надо же, а я и не слышал об этом ни разу!!! Даже по нашему зомбоТВ не видел.
Наше население не проснется, оно спит сладким сном, затягивает пояса и готовится к войне за путина с Америкой и с фашиствующей украинской хунтой. Бл@ть, а спроси их, сколько в Верховную Раду набрали процентов так называемые фашисты – не ответят – им зомбоТВ не сообщил.
Держитесь, Крымчане! Удачи вам пережить очередной курортный сезон. Удачи!
P.S. Боже, скажи, если Украина наши враги, то кто же тогда наши друзья?

Валентин. Санкт-Петербург

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

Каста «революціонери»

Це люди які покликані щось змінювати і вдосконалювати. Вони постійно щось «риють» докопуються до чогось, шукають істину, вивчають. Це всі винахідники, революціонери різних сфер (музика, кіно, політика, та інше). Люди хворі від постійного прагнення досконалості в усьому. Але, на відміну від загублених вони впевнені і чіткі у своїх цілях. У своїх переконаннях ніколи не сумніваються. Совістю та гідністю не торгують і вважають подібні торги абсурдом. Часто вони перфекціоністи, іноді педанти.

Переважно привабливі зовнішньо та фізично розвинуті, бо вважають нижче своєї гідності виглядати інакше, або чогось не могти фізично. І якщо з якоїсь причини їм не вдається це підтримувати – вони дуже переживають і можуть комплексувати від того, що для інших взагалі мрія, тільки тому, що воно не настільки ідеальне, як повинно було бути.

Зазвичай надто сміливі і можуть «наламати дрів» незначним порухом мізинця.

Часто дуже помітні у суспільстві, навіть нічого для цього не роблячи, тільки самою харизмою.

Можуть бути і набожними і релігійними теж. Можуть як і загублені податися до пошуків світла у душі. Але часто відповідальність за тих, хто від них залежить тримає їх і прив’язує.

Вирізняються відсутністю шкідливих звичок та гострою потребою підтримувати ідеальне здоров’я і уникати всього, що може шкодити здоров’ю. Тому дуже багато серед них ваганів, вегетаріанців, сироїдів, тощо.

Здається, ці люди пам’ятають всі свої минулі життя, бо вони дуже глибоко відчувають історію свого роду-племені, тому тяжіють до відповідних собі етнічних культур.

Через те, що вони дуже виразні, часто їх калькують інші та перетворюють у певний стиль, чи напрям моди.

Через те, що здоров’я та фізична охайність робить їх привабливими – в них може бути дуже розмаїте інтимне життя, яке одночасно просякнуте деякою релігійністю, святістю. Люди з касти «бляді» часто сприймають революціонерів за своїх.

Революціонери настільки залежні від своїх надуманих місій і зайняті ними, що особисте життя зазвичай налагоджується складно, або не налагоджується взагалі.

Зі сторони оточуючим здається, що революціонер постійно у проблемах, наче хтось наврочив, але насправді він сам шукає і знаходить проблеми, щоб їх вирішувати. Бо такий він вже є. Якщо у революціонера немає якоїсь проблеми для пошуків рішень – він чахне.

На роботі такі люди «згорають» бо простори для реалізації їхньої потреби вирішувати проблеми безкінечні, а ресурсів у революціонера вічних немає і він шкодує що не є залізним роботом. Їм часто «забувають» платити, бо знають, що революціонер все зробить заради результату, і може навіть сам забути про гроші. Тому він або «ламає дров» і красиво йде без копійки, або терпить все, якщо справа і справді дуже відповідальна і дуже важлива для світу, для людей.

Не цінують революціонерів тільки дурні, бо зазвичай вони коли працюють, то досягають успіху, і спрямовують до успіху кампанію за яку прийнялись.

У суспільстві такі люди виступають санітарами. Вони безпомилково вираховують збиточну ланку і починають на неї тиснути. Якщо у нього немає достатніх комунікабельних здібностей, то це може призводити до вибухових конфліктів, скандалів, тощо.

Одразу прошу вибачити мені те, що не можу описати своєї власної приналежності))). І це можна пояснити – я ж не бачу себе зі сторони. Але дуже добре можу бачити, аналізувати і вимальовувати те, що бачу навколо себе.

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

Трохи не зі світу цього, каста «загублені» (або «притрушені», чи «єдинороги довбані»)

Люди, які загубилися повністю серед інших. Вони стали на протест усьому світові за його недосконалість. Їх кидає у різні місії, чи навіть з однієї у іншу в усі підряд. Вони можуть перетворюватись на сварливих тітоньок, намагаючись всіх навколо повчати. Вони можуть послати до дідька рішуче ВСЕ, продати останні труси заради того, щоб податися до Індії до якогось там гуру, який «допоможе їм винести зі хліву їхньої душі все лайно що назбиралося за життя». Вони можуть ставати залежними від релігійних сект, де їм «допоможуть» те саме винести з душі. Вони можуть просто закритися у собі, вибудувати величезний паркан між чорним світом і світлим собою всередині себе, поїхати від того з глузду і потім лікуватися у психлікарні.

Таких людей може почергово кидати від бажання знищити цей «клятий світ», та бажання його рятувати.

Їх вирізняє невпевненість у собі, неусвідомленість свого становища. Інколи бажання піти з життя завчасно (хоча, за певних обставин це бажання може виникати у будь-якої людини).

Яскрава ознака – вони вже самі не знають що є правильно, а що ні, і не можуть впевнено визначити жодного зі своїх переконань, їм здається що все досить суперечливо, мінливо і непостійне.

Намагаються пробувати себе в різних ролях, мімікрувати до інших каст, аби тільки не бути своїм справжнім «я» - «загубленим».

Вони розуміють, що інші недосконалі, а деколи і неправильні, але все рівно намагаються бути на них схожими, повторяти за іншими в усьому, аби тільки злитися з натовпом.

«злитися з натовпом» - здається, це і є сенс життя загубленого.

(читайте далі у наступній замітці)

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

Каста «бариги»

Це люди, які не торгують ані совістю ані гідністю, але матеріально для них все товар. Вони буквально не можуть не продавати. Вони часто навіть не вміють витрачати зароблені гроші, але вважають за необхідне ще раз і ще раз продавати. Ідеальні жертви для людини типу «проститутка», бо постійно заробляють та заробляють, як машина якась. Не можуть думати ані про відпочинок, ані про власне життя якщо бачать вигідну можливість ще раз щось продати, або вигідно продати свої старання, працю, вміння. А часто навіть якщо це і не вигідно зовсім. Вони можуть працювати без сну і їжі, і навіть коли це нашкодило здоров’ю – їм це байдуже і вони продовжують і не можуть зупинитися, навіть коли вже все необхідне і потрібне зароблено. Люди цього типу морозять свої задниці узимку при дорозі продаючи якийсь непотріб за копійки. Яка не яка вигода приносить їм задоволення. Навіть якщо попрацювали у мінус.

Голова таких людей забита тільки їхньою справою. Інтимного життя в них або взагалі немає, або дуже-дуже мізерне.

Через те, що в цих людей відсутні ознаки ворів, блядей та проституток, в них частіше за все нормальне, звичайне сімейне життя, - діти, ремонти, городи, господарство тощо.

Вони непогані хазяїни та господині. Саме ті звичайні симпатичні люди, що часто збираються на свята у веселі правильні компанії. Але часто вони страждають на відсутність сексуальної привабливості, та відсутність інтимного життя. Або і не переймаються з цього приводу (по різному). І спокійно собі від’їдаютья, дуже часто до ожиріння.

Вони веселі, милі, симпатичні частіше за все, комунікабельні.

І просто собі звичайні пересічні люди.

(читайте далі у наступній замітці)

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

Каста «проститутки»

Гадаю, тут довго пояснювати не доведеться, бо сама назва красномовно промовляє.

Це люди, що все вимірюють у коштах. Все – все – все у них має свою ціну. І це не тільки ті проститутки, що стоять на панелі (хоч і вони ТЕЖ в першу чергу). Це люди, що можуть продати ВСЕ. Власну гідність, власну совість, власну дитину.

Від бариг їх відрізняє те, що продають вони собі на шкоду. Наприклад, міліціант, що бере взятки та відпускає злочинців, а тоді ці ж злочинці причетні до якогось горя, яке сталося в його житті. Депутат, що продає землі на шкоду його ж країні, та бере взятки за те, щоб існували шкідливі для його ж дітей речі. Тощо.

Тобто, це всі ті, хто може компенсувати отриманими грошима приступи своєї совісті та гідності, і власними руками робить з себе непотріб у плані людяності.

У молодому віці ці люди визубрюють заздалегідь створені фразочки якими вони планують отримувати свої гроші, а потім на автоматі штучно їх промовляють в різних ситуаціях, де можна нажитися на вирізаному з себе зайвого шматка совісті, гідності, і стають схожими на бездушних роботів.

Їх вирізняє впевненість, що купити можна все.

Зазвичай вони фінансово непогано тримаються, та можуть дозволити собі деякі дорогі речі.

Для інших не часто є прикладами для наслідування, бо оточуючі відчувають їхню нещирість, а вони не є, зазвичай, хорошими акторами, і все тримають у собі. Ці люди не випромінюють почуття власної гідності. Часто можуть виглядати постійно приниженими з-поміж інших людей, але не обов’язково, залежно від характеру їх продажної діяльності, та ступеню усвідомлення неправильності своїх дій.

Не вірять нікому, тому купкуються виключно за фінансовими належностями. Наприклад, ходять тільки на ті вечірки де можна зав’язати корисне знайомство. В них ніколи немає справжніх друзів, і вони нікому ніколи не є справжнім другом. Для них людина вимірюється розміром гаманця. Якщо нема гаманця – то і нема людини для них.





(читайте далі у наступній замітці)

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

Каста «б^яді»

Ці люди теж гадки не мають, що насправді не всі такі як вони, бо думають, що насправді всі приховують своє бурхливе, на їхню думку, минуле та сьогоденне. Вони живуть при постійній думці, що це така манера людей – брехати про свою правильність. Вони *буть все і підряд. Не важливо хто і з ким – головне для них аби це сталося. Часто вони навіть і задоволення не отримують від процесу, але сам факт того, що це сталося для них є сенсом. Ніби хтось колись підрахує кількість коханців і похвалить того, в кого їх було найбільше.

Вони можуть потрапити під вплив цієї своєї сфери життя від грошей і перетворитися на проституток. Але на відміну від проституток – вони не припинять займатися своєю діяльністю, якщо їм за це не платитимуть.

На робочому місці ці люди вважають за необхідне переспати з босом та потрапити до ліжка найвищих посадових осіб. Якщо їм не вдалося *рахнути заплановане – це їх може надовго вибити з колії. Тоді одні намагаються будь-яким чином відігратися, а інші з них просто довго переживають нанесену травму по своєму самолюбству.

Вони не можуть займатися серйозними справами, бо їхній мозок зайнятий тільки черговими плетіннями інтриг інтимного характеру. Тому й ошиваються зазвичай на посадах де робота мозку не потрібна, або їх родичі чи коханці працевлаштовують і терплять. На робочому місці може створювати хаос через писькостраждання та втягування у це інших.

У людях цінять тільки одну якість – величину статевого органу у чоловіках, та «дає чи не дає» у жінках, більше їх в людях не цікавить нічого. Або все інше на другому, третьому плані.

Дуже бурхливо шляються всю молодість, та щиро страждають від бажання виховувати дитинку десь після тридцяти (продовжуючи шлятися).

Зазвичай перехворіли всіма відомими ЗППП, та пропустили через себе усю таблицю мєнделеева у вигляді ліків.

Характерна ознака – вони не відрізняють ніяких інших позитивних відчуттів від статевого тяжіння, бо якщо їм добре – вони хочуть, якщо хочуть – їм добре. Тому в їхньому арсеналі слівця на зразок «колір сексі», а все приємне називають сексуальним. Саме через цю свою проблему вирізняти інші позитивні відчуття, вони не розуміють навіщо дружити, якщо воно із ними не *беться, та чому б не *батися, якщо дружать. Часто вони вдаються до різновидів розпусти, оргій, бо «добре» і «трах» це в них одне і те саме.

Дехто з них вдаються до споживання наркотичних засобів тільки тому, що коли вони не трахаються то їм погано, і вони намагаються повернути відчуття ейфорії.

Зрозуміло за якими критеріями ці люди купкуються – їхня община це зборище коханців, що можуть і всім натовпом влаштувати оргію за нагоди.

Через постійно сяючий щасливий вигляд можуть ставати для інших помилковими авторитетами, ідеалом, об’єктом для копіювання.