хочу сюди!
 

Natalia

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «єгипет»

Революції в Тунісі і Єгипті готувалися в Інтернеті

Розповім одну цікаву історію. В мене є родичка, яка працює вихователем в дитячому садку. До її групи водять дитину, що має тата з Йорданії. Він є доволі товариською людиною, любить багато говорити. Одного разу навіть подарував їй скатертину, вишиту дбайливими йорданськими руками :-).

Так ось, цей йорданець іще до початку туніських подій розповідав про майбутні заворушення. Казав, що спочатку вони будуть в Тунісі, потім в Єгипті, потім в Йорданії. Коли це все почалося, моя родичка запитала його, звідки він знав. Йорданець відповів, що вони домовляються в Інтернеті про всі ці акції, мітинги і т.д. А так як ні мовного, ні релігійного бар'єру нема, домовлятися вони можуть про акції в різних країнах. І разом робити революцію.

Тепер мені зрозуміло, чому в Єгипті ще на початку заворушень  відключили по всій країні інтернет. Уявіть: люди, які не бачили один одного і які навіть не знайомі, можуть домовитися і вигнати свого Президента або змусити уряд підти у відставку. Все що їм треба, це комп'ютер, модем і бажання щось змінити у своїй чи навіть сусідній країні. 

В Україні активність користування Інтернетом не нижча, ніж в арабських країнах. Так, за даними Bigmir аудиторія українського сегменту Інтернету у грудні 2010 року склала більше 20 млн. користувачів. Зупинити цей процес, як, власне, і відключити всій країні доступ до мережі - неможливо. Поширення Інтернету в Україні вже давно пройшло ту точку біфуркації, коли можна було це поставити на контроль. Якщо ви зараз згадаєте про Білорусь, де у день виборів відключали Інтернет, то також згадайте, що в Білорусі діє один державний інтернет-провайдер. На нашій батьківщині цих провайдерів не злічити. При цьому вони використовують різні технології доступу: телефон, кабель, мобільний Інтернет. Навіть в Єгипті не змогли повністю влаштувати "залізну завісу", бо ж є ще і супутниковий зв'язок. Доступ в Інтернет через супутник можна перекрити, хіба що прийшовши і відібравши у вас тарілку.

Люди вже активно використовують можливості інтернет-комунікації. Так, наприклад,  координація дій по святкуванню Дня Соборності (22.01.2011р.) здійснювалась у Facebook. Користувачі, які жодного разу один одного не бачили, долучили свої організації та провели ряд заходів по всій Україні. Одні зробили афішу, другі надали інформаційну підтримку, треті прийшли і взялися за руки. Завдяки Інтернету ми на власні очі бачили, як відпиляли голову ідолу Сталіна в Запоріжжі. А запорізькі комуністи були спіймані на брехні, коли заявляли, що нібито все обмежилося киданням у пам'ятника пляшки з-під пива. Уявіть, якби "Тризуб" не виклав це відео на Youtube, то ймовірно про відпиляну голову ніхто і не дізнався, а все скотилося б до рівня "одна бабка сказала".  

В Тунісі все скінчилося вигнанням Президента, в Єгипті - відставкою уряду. Повертаючись до подій в арабських країнах і враховуючи українські реалії, замість висновку слід задати риторичне питання: чи не так тепер робитимуться революції в XXI сторіччі?    






Как мы ездили в Египет в июле 16-го. 2-я часть

Начало здесь.

Продолжим.
По нашим вынужденным наблюдениям особо грязные свиньи из местных именно дамы. Уж извините, но это правда. Туалеты в местах общего доступа: возле рецепшн, бассейнов и тепе. Мужской отдел - все почти идеально. Женский - ОЙ! omg Моя вылетела, как ошпаренная. В жизни такого не видела, говорит. Даже при совдепе, даже в туалетах провинциальных автовокзалов.  Догадываюсь, отчего такое происходит, но оправдания такому положению вещей не существует. Опять же - да, не убирают. Но, ё-моё, ведь этот срач кто-то же делает! Кто? - правильно, местные дамы. Многие таскают ожерелья по пол-кило золота, все в браслетах и перстнях, но на поведении это не сказывается.  Фууу...  
Именно поэтому, плевать я хотел на их правила (о чем писал в первой части), и когда нас ночью пытались прогнать (не слишком активно, впрочем) из бассейна, я отвечал, мол вы в туалете порядок наведите сначала, а потом будете требовать что-то! А пока порядка нет - фак офф!
Насчет порядка. Уборка в номере - нормально в целом. Но! Опять в общественных местах! Высохшая липкая лужа на ступеньках в бар в лобби продержалась неделю! Впрочем, я догадываюсь отчего так. Персонал состоит из местных само собой. Они своих хорошо знают. Знают, что те засрут все и вся в кратчайшие сроки. С одной стороны.  С другой - гости все местные, а им на этот срач явно плевать. Пипл хавает, в общем. Вот персонал и расслабился. Впрочем через неделю все заметно поменялось. То ли новый менеджмент на работу вышел, то ли еще 6 чел из Украины появилось - не знаю. Но стали убирать тщательнее, лужа на входе в бар исчезла наконец lol И последнее про местных. При всех недостатках. При столкновении нос к носу - поведение безупречное. Всегда уступают дорогу, улыбаются, приветливы. Не мелочны. Не вдаваясь в подробности - я в предпоследний день накосячил. Не увидел, что лежит на стуле, схватил его и сбросил на плитку 5-й айфон и очки Рей-бан. В ЭКРАНЕ АЙФОНА ПОЯВИЛАСЬ ТРЕЩИНА. Очки вообще разбились. Так вот. За айфон мне вообще не предьявили, а хозяин очков послал парламентера. Сам хозяин кроме своего языка никаких не знает, послал кадра с английским. В общем, отдал я свои очки, китайские, но очень похожие на разбитые и со стеклом, а не пластиком. Слава Богу, прокатило...
Моей жене местные дамы часто делали комплименты, обращаясь ко мне - "Your wife so beautiful!" Сенкс, кажу, ай ноу lol 
В столовой обнаружилось, что у половины нет вилки. Мы только успели начать озираться в поисках ближайшего официанта, как вдруг подбегает  малыш лет 4-5 и протягивает вилку, завернутую в салфетку! С одной стороны приятно, с другой - паранойя. За нами следят! lol 
Жена взяла, сама! - тарелку со щербинкой. Заметил официант. Шум вопли! Тарелку немедленно заменили. Так что у местных много минусов, но и плюсы есть. Вот половина говорит, что в жизни в такой короткий срок столько комплиментов не слышала. Это потому, что пухленькие светловолосые женщины очень в их вкусе.
Последнее про местных. Для них слегка снизили цены на отели, но они по-прежнему платят больше нас. Египет - бедная страна, намного беднее даже нашей. Это я по собственным наблюдениям делаю вывод. Мы же были в круизе по Нилу, были в Каире, Асуане, других крупных городах, видели поселки вдоль Нила. Исходя из этого, люди, которые могут себе позволить отель в Шарм-эль-Шейхе - это местная элита, по крайней мере в финансовом смысле. И правда, на большинстве женщин килограммы золота, у всех явно дорогие телефоны, дети катаются на дорогущих двухколесных щтуках и теде. И вот такое поведение у элиты...
Еще меня один из персонала достал конкретно. Как я уже писал, мы купались в футболках абы не сгореть. И вот этот деятель у бассейна показывает мне, дескать в футболках купаться нельзя! Мне и ЖЕНЕ! Ну я просто психанул. Это как, говорю? Ваши бабы вообще в скафандрах купаются, в парандже! А мне в футболке нельзя??? Да пошел ты! Отстал... Вот этот деятель улыбается, а на заднем плане местная дама в форме для купания по шариату


А вообще он был очень любезен, просто бежал раскрыть нам зонтик от солнца, поменять пляжное полотенце... Причем и до, и после нашего расхождения во взглядах

Последнее из плохого. Еда. Вообще, еда нам, в целом, пофигу. Не на нее заточены. Но обычно кормили отлично или супер. Только вот в прошлом году еда была так себе, но все покрывал божественный нектар гуавы. Тут гуавы не было, а еда... Все время одно и то же. Ужин  от обеда не отличается, только на ужин еще типа гриль. Но все невкусное какое-то. Даже картошка - как можно картошку испортить? Но у них получалось. Опять же гриль. Люля кебаб. Бог мой, из этого же можно вкуснейшее блюдо сделать! А оно - ну никакое. Или моя любимая скумбрия. На гриле! Вот я обрадовался! Ан, нет! Я вообще не понимаю, как можно пожарить вкуснейшую скумбрию на гриле таким образом, чтобы она была никая! Но местным гениальным поварам это удалось. И еще, коронное блюдо, самое популярное. Говяжья печень на гриле. Вообще капец. Чем отличается от подметки - я так и не понял. Но, на обед/ужин есть довольно вкусный супчик (все время разный), рис/макароны, курица/говядина. Еще была разная рыба, пришедшаяся весьма по вкусу моей половине. Опять же все свежее. Ну и фрукты - вкуснейшая дыня, бананы, апельсины, финики. На завтрак - яичница, булка с маслом (масло не находится в открытом доступе, нужно заказывать официанту). И местный хит - вкуснейший джем из фиников! Джемов полно разных, но финиковый! Так я обычно во время завтрака сплю, но из-за этого восхитительного джема специально просыпался.  Короче, можно жить! Но никакого зернового кофе, только растворимый. Из питья - какое-то пойло типа юппи. Впрочем холодное и довольно вкусное. Что интересно, мы брали исключительно розовое - типа клубника, а местные - просто чистую воду или желтое, типа апельсин. Ну  еще кока-кола, фанта, спрайт. В розлив из 2,5 л бутылок  В общем и целом - приемлемо, но вкуса почти ни у чего нет. А местным - все шло на ура, даже вареная морковка!  А я по приезду с таким удовольствием вареной картошечки навернул! Оказывается это вкусно, кто бы мог подумать!
Еще что понравилось - везде солнечные батареи. Вдоль дороги на фонарях



На крыше отеля, тут даже маловато по-моему



В этом смысле молодцы, чего там...

Вот вы прочитали много всякого, в т.ч. негативного. Но ведь главное - ощущения! А ощущения у нас такие: мы выспались на оч. удобных кроватях, наплавались, нафруктились и отлично отдохнули. Не без минусов, но где их нет? Так что вывод - можно ехать, не пожалеете!

ПыСы. Забыл!
Из понятных каналов там были только РТР-планета и Первый московитский. Ну и, куда деваться, мы постоянно смотрели новости по РТР. Так вот, за 2 недели почти. Про наши дела - один раз в начале выступил какой-то деятель из Лугандона. Потом, само собой, когда Шеремета взорвали. И все, ни слова ни о чем про нас. Тему закрывают - 100%. Ну слава Богу... Вопрос "че там у хохлов" явно перестал быть актуальным.


Ми не раби – раби не ми ...

Перефразую згідно заголовку, та й в такому контексті якось більше підходить під ситуацію в Україні:
- Кожен раб має того власника на якого заслуговує.

http://www.youtube.com/watch?v=ca3VXTmOYrs

В Арабській Республіці Єгипет, в столиці м.Каїр, на центральну площу Тахрір (що показано на відео) рівно після першого року правління, вперше демократично обраного президента мусульманського-радикала Мурсі (в Єгипті більшість мусульман але поміркованих) люди піднялись на масові акції протесту, люди які до цього 30 років були під тоталітарним режимом - Мубарака. 
В Єгипті при середній зарплаті 100 у.о. прості Люди говорять - "Загину або здобуду цивілізований Єгипет, іншого вибору в мене нема". До речі, загинути в Єгиптян досить реально можна, спеціально озброєні групи радикалів-ісламістів прихильників президента пробували вчиняти масові безпорядки з метою залякування людей, загалом загинуло близько 50 людей, але не вдалось зламати хребет Єгиптянам, вони не захотіли бути рабами.

В Європейській країні Україна, в столиці м.Київ,   .......................................... (далі щось писати просто соромно).

* Ситуація в Україні й Єгипті дуже схожа, як і ми Єгиптяни голосували за Мурсі щоб скинути 30-ти річний тоталітарний режим Мубарака, через рік правління Мурсі люди зрозуміли, що окрім впровадження радикального мусульманства Мурсі нічого не цікавить, й Єгиптяни 75% з яких мусульмани вийшли скидати афериста. Як і в Україні регіони, що більш темні (бо не дійшла до них цивілізація), були прихильниками партії Мурсі "Брати мусульмани", столиця м.Каїр сказала своє слово, не дивлячись на завезені в столицю групи бойовиків. А що може сказати столиця маленьких уркаїнців м.киЇВ - "ЇВ чи не ЇВ", більше здається нічого не цікавить (рабів) маленьких уркаїнців - "славних прадідів хоробрих - правнуки погані". 

"Встань, Хмельницький, встань, Богдане,
Повставайте всі гетьмани!

Встань, Тарасе, пробудися,
На свій нарід подивися ..."

" Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!.."


Прошу подивитись хоч першу хвилину відео й дати чесну відповідь в опитуванні, 
- що ви загалом думаєте про теперішнє населення України ?


21%, 9 голосів

33%, 14 голосів

2%, 1 голос

26%, 11 голосів

19%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ДЕЖАВЮ

Єгипетського чиновника засудили до семи років в’язниці за газові контракти

Новини світу. 13 жовтня. "Вирок Тимошенко": каїрський суд виніс заочний вирок Хусейну Салему - колишньому єгипетському чиновнику, який відповідав за підписання договорів на поставку природного газу до Ізраїлю.

Суд визнав помічника Хосні Мубарака винним у тому, що він небезкорисливо уклав невигідні для своєї країни угоди на продаж палива. За це Салему призначили покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

Крім того, він і його діти - син і донька Халед Магід - зобов'язані виплатити державі компенсацію збитків на суму близько 4 мільярдів доларів. В даний час Салем разом з дітьми перебуває за кордоном - в Іспанії. За запитом єгипетських колег місцева влада заарештувала екс-чиновника. Іспанський суд тепер вирішує, чи можна екстрадувати Салема на батьківщину. Тим часом у Каїрі нові керівники країни завершують розробку нового контракту на поставку газу до Ізраїлю, який передбачає значне підвищення ціни на паливо. На думку єгиптян, наближені особи до Мубарака, їхні діти, а також діти самого диктатора отримали від Ізраїлю значні "відкати", уклавши невигідні для своєї країни контракти. Єрусалим ці твердження відкидає і заявляє про небажання переглядати угоди.

А ви б відпустили своїх дітей відпочивати до воюючого Єгипту?




Опитування: А ви б відпустили своїх дітей відпочивати до Єгипту, де зараз іде війна і не працює телефонний зв'язок?

5%, 1 голос

90%, 18 голосів

5%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Єгипет – дивовижна культура.

Стародавній Єгипет – дивовижна культура. Пам’ятники того часу, такі як Великі піраміди та Сфінкс, викликають у людей благоговіння і сьогодні. Інтерес дослідників викликають і давньоєгипетські папіруси. Адже Єгипет — одна з ранніх культур, представники якої вели докладні записи про все, що відбувається.

Але і сьогодні вченим відомо далеко не все про секрети стародавнього Єгипту, і дослідники продовжують робити дивовижні відкриття. А у цій статті ми розповімо, що зараз відомо науці про життя в Стародавньому Єгипті.


Метеоритне залізо

 

У єгипетському місті Гіза 1911 року археологи знайшли гробницю, в якій зберігалося дев’ять металевих намистин. Неймовірно, але виявилося, що намистини з’явилися на 2000 років раніше, ніж у Єгипті почали виплавляти залізо. З того часу історики ламали голову над тим, звідки стародавні єгиптяни взяли залізо для намистин. Єгипетський ієрогліф, яким позначали залізо, буквально перекладається як «метал неба», що дає дуже гарне посилання до розуміння його походження.

Через рідкість металу він в основному асоціювався з багатством і владою. З нього в основному виготовляли ювелірні вироби та дрібнички для королівської сім’ї, а не зброю, як це було прийнято пізніше. У 1980-ті роки хімічний аналіз показав, що рівень нікелю в намистинах був схожий на той, що зустрічається в метеоритах. Так, у єгиптян за тисячі років до того, як навчилися виплавляти цей метал, з’явилося залізо. Це також може пояснити таємницю кортика Тутанхамона, виготовленого із заліза та золота.

Релігійні татуювання...[ Читати далі ]

Iv. «Лариса, я не спаль всю ночь», або Юра Шатунов

Обірваний кайф

         Так уже повелося, що  другої половини дня ми з Яною пірнаємо в дитинство. Після обіду повертаємося до моря, ще трішки купаємося й засмагаємо, тоді забираємо свої м’якенькі рушнички та йдемо до аквапарку, що притулився біля одного із входів готелю. Величезний клоун, заввишки зо 3 чи й більше метрів, звабливо зове нас скуштувати екстриму. Пластмасовий, щоправда, але яка різниця. І ми, дві дорослі істоти – чималенька жінка літнього віку й велике дівулисько 28 років,  - мчимо до сходів, що ведуть уверх, а там чи уклендюємося  в трубу, закручену в спіраль, чи  плюхаємося  на круту гірку яскраво-помаранчевого кольору – і мчимо зі швидкістю цунамі униз, голосно при цьому репетуючи, як недорізані поросята: «Ааа-а-а-а-а!!!»

         Мене не бентежить, що вода з дитячого басейну (до речі, з підігрівом!) виходить з берегів й розлітається увсебіч величезними струменями, наче з хобота індійського слона, коли він вельми вдоволений. Також совість «не жметь» від того, що двом засмаглим до чорноти прибиральникам приходиться її потім за нами прибирати (зрештою, що кому: нам відпочивати, їм – працювати; може,  колись і вони будуть відриватися на відпочинку, а хтось прибиратиме уже за ними, хтозна…). Навіть дитячі захоплені крики «кошмар!» не виводять із себе. Тут я ловлю кайф. І хай «весь світ відпочине..!»

         На атракціонах нас обслуговує чорношкірий Атеф, чоловік років тридцяти-тридцяти п’яти,  що доволі колоритно виглядає у сніжно-білому костюмі й купальних капцях. Це його царство – він водночас і рятівник, і тренер, і прибиральник тут, на землі. А зверху панує його товариш, теж араб, юнак  із чудовою білозубою посмішкою. Швидко роззнайомившись,  місцеві доволі невимушено з нами говорять  про те-се... Як і сьогодні.

         - Яна, а где мама? – запитує білозубий.       

         - Там, унизу, - відмовляє Яна.

         - Твоя мама – звєзда! – дарує посмішку.

         - Я знаю! – сміється вона й мчить униз  солдатиком.

         Потім на горизонті з’являюся я, і він припрошує:

         - Давай сюда, на етот горка, оранжевій!

         Набігавшись, мов угодовані пінгвіни, сходами  знизу вверх і спустившись чи то сідницями, чи животами зверху вниз ( а потім: чому купальники зносили на гноття?),  ми відсиджуємося в  підігрітому для малих дітей басейні. Тоді на арені з’являється Атеф.

         - Как тебя зовут? – завчено запитує, мабуть, як і всіх туристок.

         - Лариса.

         - А мєня – Юра. Шатунов.

         Чому Юра та ще й Шатунов? Та ви, певно, уже здогадалися – щоб легше було запам’ятати!

         Щодня Юра «підпливає» до мене все ближче й ближче:

         - Ларіса, я нє спаль всю ночь, Ларі-і-са… - романтично починає він.

         - Я, сміючись, підхоплюю гру:

         - Чому, Юрочко?

         - Я нє спаль всю ночь… Пиль чай, потом кофе… Куриль…

         - Та чому ж?

         - Потому што с тех пор,  когда увидель тебя, серце мойо болит… Ларіса… Я скучаю!

         - Не може бути!

         Ми з Яною качаємося від сміху. А Юрочці цього й треба:

         - Можеть, Ларіса… Сколько дать за тебя верблюдов? Два? Трі?

         - Щось мало, - буркочу я й усно намагаюся щось підрахувати ( що ж поробиш, базарна душа).

         - Янцю, а кинь-но на калькулятор, скільки це в доларовому еквіваленті?

         - Яна підпливає до речей й бере до рук мобільний:

         - Один верблюд коштує десь приблизно 2 тисячі, тому за тебе, мамо, Юра готовий дати 6 тис. доларів.

         - Малувато, - відповідаю. – А за Баранку скільки давали?

         - 80!

         - Ого! – і до Юрочки: - Мало!

         - Ти што, за ніх і золото, і квартіру купить можно!

         - Щось дешеві у вас квартири!

          Яна перебиває:

         -  Шатунов, а чому б тобі  з арабкою не одружитися? Дешевше буде!

         - Нє, я нє хочу арабський жена, хочу украінский, рускій, белорускій!

Я хочу твой мама, Яна! – і до мене:

         - Ларіса, когда я увідель тебя, серце мойо остановілось!

         Через декілька днів з’ясувалася й причина такого обходження:

         - Пріході ко мне в 8 вечера!

         - Куди, Юро?

         - В мой магазин! Я відель тебя в городе позавчера! - й додав: - Купишь у мєня туніка!

         - Та не хочу я купувати в тебе туніку (настрій в мене погіршується від такої меркантильності, а ще «піль, куріль..!»)

         - Тогда купи шарф ілі пашміну!

         - Юро, у нас в Україні сніг випав, а ти туніку, пашміну…  А валянці в тебе є?

         - Нєт, валенок нет.., -  Шатунов починає розуміти, що з мене нічого не візьмеш, і відходить у справах. Через кілька хвилин уже чую:

         - Ларіса… Ето твой обувь?

         - Де?

         - Да вот, бєлій?

         - Мій! – сміюся.

          Давай меняцца, как раз мой размер (у нього 43-й)!

         Другого дня знову тягуче, як пастила:

         - Ларі-і-іса… Какоє красівоє імя! Знаєш, что оно у нас означаєт?

         Ми з Яною – уся увага.

         - «Маленькая, вкусная»!

         - Вкусняшка-мілашка! – римує, гигочучи Яна.

         Слова улесливого араба пестять мої вуха, і вони розквітають магноліями:

         - Когда моя мама будєт мне что-то готовить і спросит, чего би мнє хотєлось, знаєш, што я ей скажу?

         - Що?

         - Я скажу: «Ларі-і-іса»  - і буду думать о тібє!

         … - Мамо, каже увечері мені Яна, - а три верблюди це все-таки за тебе мало.

         - Ти ще мені поговори, - погрожую я, - візьму та й  залишуся в Єгипті!

         - Ну, ну, - відповідає доня, - будеш тут швабру тягати й палубу мити, замість Шатунова. А молодий екзотичний чоловік чекатиме на тебе вдома  з мамою, трьома  примхливими  дружинами й десятком голодних арабчат!

         Обірвала весь кайф.

         

Єгипет у 18-у.

Ми досить багато подорожуємо. Зупиняємося в Єгипті тільки в 5 *. Наприклад ця поїздка була 5-й в Єгипет і 3-й в Шарм-ель-Шейх. Нам дуже подобається Червоне море, я добре плаваю і пірнаю, тому це не повинно дивувати. Де ще побачиш таку красу? Хіба на Великому бар'єрному рифі, але це далеко, самі розумієте. До чого цей вступ? Готель один кращих, якщо не кращий, з тих, в яких довелося побувати. А з єгипетських - точно кращий. Кращий ніж навіть Хілтон в Хургаді.

На туристичних сайтах ви побачите, що  готель Sentido Reef Oasis Resort and Spa розташований на другій лінії. Насправді це не зовсім так. Цей готель, і сусідній, з першої лінії, Reef Oasis Beach Resort є ніби єдиним комплексом. Навіщо їх розбили на 2 - Бог знає. Всі гості обох готелів можуть користуватися всіма послугами на території обох готелів (це я так вважав. А потім на мій відгук про готель на Тріпадвізор відкликнувся менеджер звідти. І з'ясувалося, що "усе-усюди" тільки для гостей Сентідо. Гості Ріф у Сентідо можуть користуватися тільки спортмайданчиком). У чому різниця - не зрозуміло. Правда, 2 рецепшн. Але знову ж таки, в лобі обох обслуговують гостей з обох же готелів. Так що фактично це перша лінія. Правда, це об'єднання займає досить велику площу і з території Сентідо до моря приблизно кілометр. Але! Територією готелів, з інтервалом ок. 2 хв. ходять шатли. Які і підбирають, і висаджують по всьому маршруту. Дуже зручно.

Через дорогу від рецепшн Сентідо знаходиться шикарний аквапарк. Для гостей обох готелів включено само собою. Рекомендую, особливо хто з дітьми. Але і дорослим буде ненудно. На території аквапарку є бар, але безалкогольний з метою безпеки.

Я з гірки в аквапарку. Цікаве з 3:40

А це той самий спуск знятий мною на старий смарт у водонепроникаючиму футлярі.

Сам готель складається з 8 2-х поверхових корпусів приблизно по 10 номерів на поверх. Номери чудові, дуже великі. У номері на 2-х є ще 2 дивана і в ньому абсолютно точно не буде тісно 4-м. У номерах 42 "смарт-ТВ Самсунг. Маса каналів. Якість, правда, зовсім не цифрове, але дивитися можна. Особисто мені було особливо приємно наявність 4-х українських каналів. А також вперше за весь час я зміг дивитися етап Формули-1 і матчі гаряче коханої Барселони.

Наш номер


Також в номері електрочайник з набором чаю, кави, сухих вершків, цукру і тепе. Оновлюється при витрачанні кожен день. Дрібниця, а приємно ввечері попити чаю.

Загалом, двоповерхові корпуси, по 10 номерів на поверх, може по 16. Ну скільки там людей за день пройде по коридору? Мили 3 рази в день. Чистота ідеальна. Територія ідеальна. Велика і красива. Пальми, кактуси - все акуратно, скрізь підметено.


Це джакузі біля моря



Басейни на території. Штук 12 середнього розміру. Зазвичай буває 1 великий басейн і ще пара маленьких. Тут інакше. Багато середніх, тобто трохи по-більше, зате на кожному кроці. При виході з нашого корпусу (як і з інших приблизно) відразу був басейн. А в 100 метрах ще 2.

Безпосередньо біля корпусу

Пляж. Ну тут таке. Є понтон, але не на вбитих в дно палях, а плавучий, з скріплених пластмасових секцій. Ну це не дуже зручно. Зате, є смуга по якій можна дійти до глибини і рифа з рибками. Ми не відразу зорієнтувалися. Смуга приблизно шириною 10 м знаходиться посередині пляжу. Як орієнтир - вишка рятувальників. Біля неї потрібно заходити. І звідти можна дійти до глибини. Звичайно в тапочках, але дійти можна легко. Риф - ну не найкращий, але дуже хороший, рибок повно. А ще я придбав повнолицеву маску. Щось принципово нове у цій царені вперше за років 50. Офігезна річ, пірнати дуже класно! Огляд супер!


Трохи майже ручних рибок


Харчування: просто шикарно. Повно морепродуктів. Різної риби, креветки. Навіть восьминога куштували. Мені він не особливо сподобався, але я тепер хоч знаю, який він на смак. Періодично на вечерю влаштовують різні сюрпризи. Те якісь супер коктейлі, то чи ще чого. За цим, правда, потрібно встигати на самий початок вечері в головний ресторан, кількість обмежена. Морозиво на вечерю постійно.



 А солодкий стіл! Шедеврально! У них є справжній кондитер. Звичайно я на 100% не впевнений, але таке враження, що за 2 тижні, що ми пробули в Сентідо, весь час, на кожний обід та кожну вечерю, було все нове.


За смаком так, як виглядає smile

Букети з овочів-фруктів 

 Ну й у необмеженій кількості мій улюблений напій богів - нектар гуави. Який смак - це неперевершено! При чому роблять його з порошку, так само як і інші пактні соки. Я спеціально дивився - на сайтах оптовиків китайці пропонують порошок - без проблем. Ціна приблизно як на апельсиновий. Чому наші виробники не роблять - не розумію. Бо це неймовірно, повірте!

Інтерент. Вай-фай в лобі, безкоштовно. Якість так собі, але дзвонити по Вайберу додому можна, навіть з відео. Як і перевірити пошту само собою.

Під кінець трохи про погане. Такий чудовий номер, але душ не дуже зручний. У нас душ був стаціонарно закріплений на стіні, мені таке не дуже подобається, я вважаю за краще гнучкий. Але це кому як. Ну і ціна. У нас це був рідкісний випадок, коли ми за 3 місяці подбали про тур. Купили 14 ночей за 45 000 грн., Заплатили, все ок. Але я відстежував ситуацію, просто з цікавості. За тиждень до нашої поїздки ціна піднялася до 63 000 грн. А на сьогодні за 14 ночей просять вже 73 700. Загалом, дорогувато звичайно. Але якщо ви можете дозволити собі такі витрати - зробіть це. Воно того варте.

Стосовно самого Шари-ель-Шейху. У 16 році було просто катастрофічно пусто. Зараз також далеченько від того, що було до підриву російського літака, але людей набагато більше. Ми їздили на базар.

Біля базару та базар


 Громадського транспорту біля готелю якось не було. А може ми й не дуже шукали. Бо таксі дуже дешеве. До базару десь 15 км - 3 бакси. То ж поїхали. Купили манго, як завжди. А тут ще - гуава! Взяли на пробу 2 кг. Виявилося - так собі. може воно недозріле - хто знає. Але порівняно з нектаром - ніяке. Ціни шикарні - долл/кг. Що манго, що гуава. Також не втримався та поповнив свій запас чайними чашками з улюбленою єгипетською темою. Все кричав, що маленькі. Ну мені й принесли... О, дивлюся, мій розмір! Потім виявилося, що це навіть не 0,5 л, як я бажав, а аж 0,75. Ну нічого, я вже звик. Виявилося, що це саме те, що треба.

Це так гуава виглядає


Чашки


А ще нас відвідувала місцева фауна.

Це удод. Дуже красивий. прилітав впритул до номеру з "двору"


А це гекон в мене на терасі 


Ше було багато всілякого цікавого і приємного - про все й не розкажеш.

Ну ось так. З'їздили шикарно. Як у цьому році, куди, чого - поки що невідомо. Може навіть і нікуди не вийде - подивимось. Відпустка у серпні, час ще є...

Єгипет у 19-у році.

Ще коли летіли. Залетіли у ніч, вдалося зробити кілька цікавих кадрів


Яскраве під крилом - Місяць.

Захід та Місяць.


У Єгипті це був наш 7-й раз. Готель Хілтон Хургада Ресорт.  Воліємо Шарм-ель Шейх. Але, в 2008 ми їздили в круїз по Нілу. Добу до круїзу і добу після ми провели саме в цьому готелі. Тоді він справив на нас грандіозне враження. Він був шикарний. Тому і вирішили повторити. Ну а зараз ...

Взагалі я більше люблю Шарм-ель-Шейх. Добре плаваю і пірнаю, кораловий риф моє все. Але в цей раз пішов назустріч дружині. В неї був дуже важкий рік, то ж нехай.   Вона хотіла піщаний пляж. В Туреччину не хотілося, тому свідомо вибрали відпочинок в Єгипті турецького типу. Бо в цьому готелі шикарний чисто піщаний пляж, рівно те, що хотіла дружина. Але - ніяких коралів. Втім, на коралах я був вже 5 разів, тому нехай буде за бажанням дружини.


Що сказати - готель в цілому не поганий. Але якщо порівнювати з відвідуванням 2008 року все сильно погіршилося. Власне нерухомість в нормі, як і була. Проте це в нас, бо я ніколи не шкодую 20 баксів при заселенні. А так чули що з номерами не усе гуд.  

Ось наш номер, класний.

А ось наш номер ззовні. 3-й поверх, крайній справа. Бачите різницю? Завдяки цьому у номер сонце не світило взагалі, а на балконі 1,5 години на добу освітлювало третину, не більше.


Територія не дуже велика, але усе красиво. 2 басейни, у т.ч. з гірками


Квіточки і т.ін. в наявності.


Ще плюсик - в номері є чайник. Кава, цукор, чай, сухі вершки. Ось тільки підкладати, коли використовував, персонал не поспішає. Треба нагадувати або дзвонити на рецепшн.

А ось з харчуванням все трохи гірше. Тобто все свіже звичайно, і навіть досить смачне. Але занадто одноманітне. А було... Коли ми тут були у 2008, то нас просто вразило. Якісь постійно морепродукти, краби, молюски, креветки і т. ін. Зараз краби були 1 раз, при цьому абсолютно не їстівні. Знову ж, останніми роками у всіх наших готелях присутній нектар гуави. Якщо хто не пробував - обов'язково! У нас чомусь не виробляють і не завозять. Нмд це Божественний нектар. Тут цього не було, довелося докуповувати. Але в цілому непогано. Особисто мене радував тунець, який бував майже через день


Персонал доброзичливий, в основному. Але знов не без але. У головному ресторані напої видають в одному місці. Ну так всюди за звичай. Але персонал там якійсь пофігістичний. Ні ну я рзумію, що робота не цукор і т.ін, але я хочу бачити, що персонал хоча б НАМАГАЄТЬСЯ працювати швидше. До того ж, упевнений, що робота у Хілтон то не гірша робота для єгиптянина. Ну ось я й не витримав, і після довгого очікування тієї довбаної кока-коли й висловив своє невдоволення. "Мув йор аз" (воруши дупою) кажу. Офіціант аж підскочив. "Не подобається - скажіться на рецепшн!" Ну скаржітись я не пішов, але буквально того ж дня, як на замовлення. Пішли ми по обіді на пляж. А ми обидва, за наявністю такої можливості (а воно поки що завжди є) переважаємо не лежати на тих лежаках, а сидіти у барі на пляжі. Так і тут, сидимо. Підходить чоловік з персоналу і починає, зі всіма вибаченнями та "Не погодитесь, сер та мадам, відповісти на кілька запитань". У сенсі як відпочиваєтья, чи всім ми задоволені. Чому ні, питайте. Ну я детально описав, чому мені подобається набагато меньше, за той раз. Та про поведінку на водопої згадав. Чоловік явно засмутився, та й пішов собі. А наступного дня на водопої працювала абсолютно інша бригада, до якої вже зауважень не було. 

Ось фото з бару на пляжі. Люблю цих тваринок, сам не розумію за що. Подобаються :) 

З нового - у барі біля басейну та на пляжі стояли по дві такі собі машинки, які видавали заморожений фруктовий сік. З невеликою кількістю цукру. Причому замороженому не в лід, а у консистенцію пюре. Ананасовий, манго, персик та лісові ягоди. Офігезна штука! Ми прикладалися по кілька раз на день. Ну не нектар гуави, але також класна штука.


Ще з цікавого. Познайомився з місцевим хлопцем. Цікава людина. Років 30 приблизно. Хто у мене в друзях на ФБ - я там публікував селфі з ним. Так от, у свої 30 років в нього непоганий бізнес. Таксі. Він заключив договір з Хілтоном і надає послуги таксі гостям готелю. Не знаю скільки, але не менш 5 автівок. Усі нові та класні. А ще цікава доля. Він знає англійську, німецьку, російську. І коли пішов служити в армію, а у Єгипті обов'язкова служба, його взяли перекладачем/охоронцем багатозіркового генерала. А який він був накачаний! Показував фото - капець, амбал, хоч і зростом трохи нижчий за мене, тобто десь 1,74 наочно. А чому був - далі. Так от, одного разу, з балкона 3 поверху він побачив групу джихадистів, які підкрадалися до генерала. Коротше чувак стрибнув з 3 поверху на людину, яка на його погляд була обмотана вибухівкою (не помилився, так і було). По результату - терориста він вбив. Сам вирубився та інші терористи вважали, що він мертвий, бо був увесь у крові. Тому не добили на щастя. Почалася стрілянина, все закінчилося нормально. Але мій знайомий, що відгукувався на ім'я Джордж, отримав перелом хребта та був частково паралізований :( На щастя, чи то Єгипетська держава, чи то скоріше врятований генерал посприяв, але Джорджа довго та якісно лікували, у т.ч. майже рік він пролежав у шпиталі у Франції. Де його й підняли на ноги. Як наслідок, він перетворився з амбала на звичайну людину, доволі симпатичну як на мене. Він шкодує, що йому заборонено качатися, але не дуже.
Ненавидить путіна та погано ставиться до москалів. Через що 2 місяці не розмовляв з дружиною - росіянкою, яка вдарилася у путінізм. Проте чи то їй чоловік дорожчий, чи то дійшло до неї - визнала, що була не права та помирилася з чоловіком.

З інтернетом у готелі так собі. Є безкоштовний вай-фай, але поганенький. А ось я, хоч і буваю у Єгипті постійно, якось ця тема пройшла повз мене. Побачив, але не надав значення. Ще у аеропорті, навіть до погранконтролю, є кілька кіосків мобільного зв'язку місцевих операторів. І там завжди черга з пасажирів. Виявляється, що можна придбати за 8 євро сімку з 20 гіг, або навіть більше,  мобільного інтернету. Що цікаво, продають таке лише іноземцям.  Я у чергове цю тему профукав. Вирішив виправитись. Та й ще дещо хотіли у місті. То ж я підійшов до Джорджа. Розповів, що мені потрібно. Він надав авто з водієм, якого проінструктував, і ми поїхали. Спочатку на фруктовий ринок. І не той, що для іноземців, а той, що для своїх. Він може більш брудний ззовні, але набагато дешевший. 


Ось таке, коштує все копійки. Придбали черешню, виноград, манго, ще щось. Здається все по 1 баксу за кіло.

Ось манго - смачнюще! В нас продається зовсім не таке


Цигарки щоб було зрозуміло розмір.

Потім поїхали купляти жінці пляжну сумку - не здобули, бо пані дуже вибаглива. Потім за сімкою. Придбав за 10 баксів на 16 гіг - мені вистачило. Ну й назад. Їздили 1,5 години. На ось такій КІА, новенькій, аж із запахом нового авто


Знаєте, скільки я Джорджу заплатив? 10 баксів! Ні ну він, можливо, надав мені знижку через знайомство, але все одно. На хорошому авто, з водієм, що працював гідом за покупками - це просто даром.

Що цікаво - по виході з готелю довга пряма красива вулиця Променада. З одного боку готелі, з іншого магазини. Гуляли там. Вулиця прикрашена скульптурами різного стилю зробленими скульпторами із самих різних країн аж до Австралії

Одна зі скульптур, зроблена місцевим :) 


Вибачайте, гуляли ми виключно після вечері, бо вдень навіть дихати важко, не те, що йти кудись.

Вразила ціна на кальяни. Дешевше тільки даром. Чому так ціна впала - не знаю, але воно мені і даром не потрібне.


Ще з приємного - на вході різні прапори, у т.ч. і наш. А москальського аквафрешу немає. Також і самих москалів не бачив жодного. Наші є, загалом з усього світу народ. Навіть з Китаю. 

Коротше, готель не той, що був, але непоганий. Відпочили супер.

Піраміди. Простий спосіб спорудження.

               Переглянув цей фільм, про який дізнався з поради моєї чудової подружки.
               У фільмі обговорюється загадка будівництва пірамід та інших стародавніх об'єктів з мегалітів. Загадка призначення таких об'єктів не чіпається.
              1
               Головною ідеєю фільму є розробка версії способу будівництва об'єктів методом поступового нарощення блоками з штучного каменю - геополімерного "бетону" (далі ГПБ). Кожен з блоків виготовляється шляхом [ Читати далі ]
Сторінки:
1
2
попередня
наступна