хочу сюда!
 

LINA

34 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 30-43 лет

Заметки с меткой «музей»

Приобщаемся к прекрасному-4

Решили мы с миленьким пойти в музей, он предложил "Киевский национальный музей русского искусства", вот тот который на Терещенковской улице находится... там еще памятник стоИт, (да кто ж его посадит он же ПАМЯТНИК!!! (с))

Итак, все красиво, здание офигеннейшее, особняк сомого Терещенко (красивый до офигения, мои мысли сразу же пошли в тут степь как тут могли устраивать балы, комнаты переходящие одна в другую, лепнина на потолке меня повергла в шок своей красотой). Ну да ладно мое скромное мнение мало кого тут заинтересует...

Мое первое разачарование: у меня зазвонил телефон... (нет это был не слон (с)) и мирные бабульки меня выгнали из зала... ок, я вышла в коридор, где картин НЕТ, но и оттуда меня попросили выйти аж на лестницу, да так не мало 4 зала пройди :( ладно, хер с вами...

Далее: скажите мне КТО решил сделать в музее такое идиотское освещение ??? "Покажите мне этого драматурга" angry Картинки там скажу есть далеко не маленькие, так что увидеть ее всю просто  НЕРЕАЛЬНО, потому что как ни стань то одна часть будет засвечена и ты ее просто не увидишь, тот другая!!! Про свет и освещение еще много слов хочется сказать, НО удержусь, иначе перейду  на брань smutili

О бабушках... Сидят там бабульки, естессно, надсмотрищицы. Но вот что не приятно, они ничетра не знают про экспонаты (в отличии от музея истории Украины). Вот за стеклом стоят старые "царсике врата", очень маленькие, скажем так, что Васыль Вирастюк в них бы точно не смог пройти. Спрашиваю, что это такое, откуда они тут? на что в ответ получаю непонятно что... мол, это царские врата, к нам попали откуда-то из Росии, стояли в церкви, хотя нет, скорее всего в соборе. stena Милейшие бабушки, мать вашу, ну неужели так сложно что-то почитать про экспонаты, ведь у вас вся информация о них есть!!!

Порадовало то, что все окна из которых видно Александра 2 открыты, НО, типа фоткать нельзя 

Простите нас за качество, но через стекло лучше не смогли :( 

Порадовали меня так же картины Васнецова и Шишкина тем, что когда на них смотришь-такое ощущение, что ты действительно там и все это переживаешь сам... 

 вот так я сразу почувствовала, что мне как-то стало теплее, ведь на картине-то лето... И, вдруг, что я слышу и вижу... стоят 2 девочки-художницы. вероятнее всего (краска под ногтями, многословная вещь) "Ой,этот Шишкин, это не картина это каскраска какая-то". у меня чуть челюсть не отпала, Шишкин-раскраска??? Размеры оригинала, см    125x193. Хотелось бы мне посмотреть на этих девочек пытающихся разукрасить такую картинку. Или вот такая красота  "На севере диком" 

На севере диком стоит одиноко На голой вершине сосна И дремлет качаясь, и снегом сыпучим Одета как ризой она. И снится ей всё, что в пустыне далекой — В том крае, где солнца восход, Одна и грустна на утёсе горючем Прекрасная пальма растёт. 1841 Лермонтов. А Шишкин написал картину в 1891, вдохновил его писатель.

Еще одна, последняя, картина о которой я упоняму, то «Три царевны подземного царства» — картина Виктора Васнецова. Как оказалось, она связана в Донецком, точнее с железной дорогой Донецка, историю ее создания почитаете сами, нет смысла пересказывать.

Жаль только что мы так и не смогли пройти к памятнику Александру 2, но как говорил директор музея в интервью Мыколе Вересню, что он хочет открыть во внутреннем дворике кафе и назвать его "У императора" будем на это надеяться. 

Надеюсь, я смогла передать вам мой интерес к прекрасному, а если это так, то я почти хорошоий журналист (со слов Миколи Вересня-хороший дядька оказался ;) )

Фсихда, ваша НусичкО 

Музей эротического искусства в Москве

Музей эротического искусства в Москве

 


  

Стоят две девятиэтажки напротив друг друга.
Один сосед кричит другому.
- Миша! У тебя когда день
рождения?
- В январе. А зачем тебе?
- Я тебе шторы
подарю.А то весь дом видит, как вы с женой сексом
занимаетесь!
- А у тебя когда?
- В апреле. А тебе зачем?
- Я тебе бинокль подарю, чтоб ты видел чья это жена.

Это я
к чему? А к тому, что в июне этого года в Москве открылся
музей секса и эротического искусства, и мы, наконец-то, в
него решили сходить.

Дорогие друзья! Убедительно прошу тех
из вас, кому не исполнилось 18 лет, не читать этот пост. Так
же прошу пропустить его всех тех, кто считает тему секса и
эротики аморальной, неприличной, чуждой и неправильной!



sexmus 095 (700x448,  175Kb)
[ Читать дальше ]

Відвідини музею авіації

У неділю (16 жовтня 2011 р.) ми нарешті добралися до Державного Музею Авіації, що знаходиться біля аеродрому Київ-Жуляни та належить Національному Авіаційному Університету. Добиралися ми туди тролейбусом №22 до зупинки  Федора Андерса, а потім йшли пішки по вулиці Медовій, але біля неї ведеться будівнцтво, здається, нового терміналу, то ж там досить брудно... Краще добиратися туди 220-ю маршруткою, що йде від Метро Харківська через Московську і Севастопольську площі по вулиці Народного Ополчення...

Тож сам музей. Вхід коштує 15 грнmoney, плюс дозвіл на фотографування 5 грн . Для бажаючих у Іл-62, ТУ-154 та гелікоптер Мі-26 можна потрапити в кабіну, ще по 5 грн за повітряне судно. Квитки купуються тут-же на касі. Хоч цього дня було досить холодно  (температура ледь сягала 5 градусів теплаsnegurka ), відвідувачів було досить багато, навіть була весільна пара, але вони досить швидко змерзли і поїхали грітися в ресторан...  bokali tost

Літаків та гелікоптерів в музеї понад 70, стоять вони досить щільно. Серед них є військові, пасажирські та вантажні... Переважна більшість повітряних суден побудована в період 1970-1990 років, радянського виробництва. Деякі моделі повторюються у різних варіантах та модифікаціях. А прямо за парконом можна спостерігати злети літаків з Аеродрому Жуляни. Зараз звідси літаює авіакомпанія ВізЕйр та Хорс, і деякі чартерні рейси... Тож можна побачити і зліт чи посадку (в залежності від напрямку вітру) Аеробуса, Боїнга, Фолкона, Цесни, Ембраєра, Ана чи Яка...

Звичайно в музеї хотілося б побачити і більш нові моделі зарубіжного виробництва... Ті ж Боїнги чи Аеробуси, цікаво було б глянути на величний Конкорд... Так само хотілося б потрапити до кабін інших повітряних суден. На приклад, мені б дуже цікаво було посидіти в кабіні винищувача чи надзвукового бомбардувальника, роздивитися кабіну Як-40, що стоять тут у досить великій кількості і досі експлуатуються у вітчизняній авіації.

Але  все одно тут є на що подивитися, чому здивуватися.Це і величезні Іли (62, транспортний 76, пасажирський 86), класичні ТУ-154 та ТУ-134, перший турбореактивний ТУ-104, винищувачі та штурмовики МіГ та СУ, гелікоптери Мі (від Мі-1 до Мі-26), Ка (24, 25, 26), морська авіація віб КБ Бериєва та багато іншого...

 Деякі фото з нашої прогулянки можна подивитися тут =>

Хортиця

Острів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, унікальність якого –у рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії...

Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, ширина, в середньому, 2,5 км, загальна площа – 2360 га, відстань від Києва до Запоріжжя – 568 км.) складають граніти і гнейси, яким близько двох мільярдів років. Природна унікальність Хортиці в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України.

Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав Ігоревич – одна з найяскравіших постатей давньої історії України. Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський, ІванСулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у часи Визвольної війни у 1648–1654 рр.

Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення Х–ХІV ст., а окремі знахідки ( зброя, кераміка ) свідчать про те, що коріння цього унікального об’єкта сягає глибше на кілька століть( !!! )У п’яти досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів тогочасної української держави.

Сьогодні завершилося будівництво історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”, яке розпочалося          у  2004 р. на свято Покрови, у День українського козацтва.

Комплекс „Скіфський стан” нараховує одинадцять курганів – „живих”, реконструйованих та стилізованих. Кургани (найстаріший із них споруджений представниками культур доби бронзи у ІІІ тисячолітті до н.е., а наймолодший – скіфами у ІІІ ст. до н.е.) розташовувалися кількома групами на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж Хортиці її серединною, підвищеною частиною. Сьогодні на курганах установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх селах і привезені на Хортицю.

У Музеї історії запорозького козацтва, відкритому на території заповідника у 1983 р., зібрано понад 30 тис. експонатів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ ст. н. е. Експозицію доповнюють чотири діорами. Переважна більшість експонатів знайдена саме на Хортиці.Це – кам’яні знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба, який був зрубаний кілька тисячоліть тому і стільки ж пролежав на Дніпровському дні.

Улітку 1843 р. 29-річний Тарас Шевченко, подорожуючи Україною, побував іна Хортиці. У травні 2005 р. з допомогою краєзнавців визначено маршрут, яким ходив по Хортиці поет, та оздоблено його сімома гранітними брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря.

Музей.  Адреса: 69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця.       Тел.: (0612) 52-73-17, (0612) 52-51-88. Час роботи: з 10:00 до 17:00, Пн – вихідний.

Дорожня замітка. Одеса. Культпрограма


в одеському музеї західного та східного мистецтва немає виставок західного та східного мистецтва
а є ремонт
і ще є три з половиною виставки
міський фотоконкурс
виставка художника з Воскресенська (Миколаївщина)
за піввиставки рахував підняті зі схронів старовинні меблі та предмети інтер’єру - дуже цікаві штуки затягнуті поліетиленом
Понікарова раджу всім-всім-всім
в основному представлені його акварелі та трошки графіки
в акварелях він геніально грає з клаптями чистого незамальованого полотна
іще якось так вишкрябує риски в фарбі
ну чи мені так здається
не розбираюсь у всіх цих технічних деталях
але перед його картинами я мав дивовижні відчуття
двічі відчув аромат бузку
запах моря
дихання снігової свіжості
смак березового соку

Музейний фестиваль у Дніпропетровську

Шановні колеги!

Ми раді запросити Вас на 3-й Всеукраїнський музейний фестиваль “Музеї України у всесвітньому культурному просторі”, який буде проходити у Дніпропетровську з 14 до 19 вересня 2011 р.

У програмі фестивалю планується три конкурси:

  • Мистецтво музейної експозиції: міні-виставки з тем „Раритети в експозиційному музейному просторі” та «Структури повсякденності в музеї».
  • Музейні видання: каталоги, презентаційні альбоми, оригінальні видання й видавничі проекти.
  • Впровадження музейних програм, акцій, заходів (промоушен).

Основні напрямки, які будуть розглядатися в межах трьох конкурсів:

  • Європейський менеджмент і музеї (майстер-клас).
  • Комп‘ютерна ера в музеї: сьогодення і перспективи (круглий стіл).
  • Експертиза і оцінка музейних предметів (круглий стіл).

В Експертній раді (журі) фестивалю працюватимуть провідні музеєзнавці, культурологи, фахівці в галузі дизайну, видавництва, реклами, кіномистецтва та комп’ютерних технологій. У фестивалі візьмуть участь зареєстровані державні, комунальні, громадські, приватні музеї (всіх профілів) та галереї; заклади культури, освіти, виставочні фірми, що здійснюють експозиційну діяльність в галузі культури, займаються дизайнерськими роботами тощо. Програма фестивалю дозволяє продемонструвати досягнення, досвід музеїв в усіх напрямках музейної діяльності, порівняти й поєднати різні точки зору, погляди на історичне минуле і сьогоднішній стан музеїв та культури в цілому, що відбиваються в сучасних технологіях та методах відображення минулого і сьогодення. Учасники фестивалю визначаються в ході перегляду конкурсних матеріалів орокомітетом. Заявки приймаються не пізніше 1 червня 2011 р. Обов’язково необхідно надати в электронному вигляді інформацію про музей (візитну картку) з ілюстраціями для упорядкування каталогу.

До розгляду приймаються міні-виставки, видання, комплекс форм (паперові матеріали, аудіо- та комп‘ютерні технології) музейної і рекламної роботи на вільну тему та тему, визначену у положеннях до конкурсів, у різних стилях та жанрах. Перевага буде надаватися заявкам інноваційного характеру. Усі конкурсні матеріали знайдуть місце в каталозі фестивалю. З усіх питань, які вас зацікавлять, звертатися до директора музею – Надії Іванівни Капустіної (тел./факс: 0562-462428), заступника директора музею з наукової роботи – Валентини Михайлівни Бекетової (тел.: 0562- 460512), ученого секретаря – Марії Володимирівни Рошко (тел. 056-3755403).

Ми плануємо зробити:

  • Реєстраційний внесок для кожного учасника фестивалю (музейного закладу) – 200 грн.
  • Для всіх учасників оргкомітет фестивалю планує забезпечити інформаційну підтримку, бронювання готелю.

Переконливо просимо всіх учасників замовити та придбати зворотні квитки. Чекаємо Вас, шановні колеги. Маємо надію, що 3-й Всеукраїнський музейний фестиваль об‘єднає музейну спільноту України у вирішенні нагальних проблем музейної галузі і приверне належну увагу громадськості до збереження національної історико-культурної спадщини. Наші координати: 49600, Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 18 Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького. Тел./факс (0562) 462428, тел. (0562) 460512, Е-mail: mail@museum.dp.ua, museum@ua.fm

ОРГКОМІТЕТ 3-го Всеукраїнського музейного фестивалю

Бирюльки

Есть такой красивый город как Санкт-Петербург, а в нем есть "Русский музей". А в нем,  в этом музее, на одной из полочек лежат вот такие забавные штучки, сделанные из кости. Вот они какие, эти бирюльки)))
А я, вся такая модная, пришла в музей и сфотографировала эту красоту. Вот.

Місця сили. На цьому полі битви гояться національні рани

В Україні є низка місць ритуальних історичних ридань, до яких люди не їздять зі звичайною туристичною метою. А шкода. Такі місця треба відвідувати хоча б для того, щоб скласти про них власне уявлення і знайти в позір­но смутних меморіалах якісь життєствердні враження. Саме для цього варто побувати в околицях Берестечка, де у черв­­ні 1651 року військо Богдана Хмельницького зазнало фатальної поразки від армії Речі Посполитої.Дивовижне поєднання історичного ландшафту, сецесійного символізму архітектури та сучасних археологічних знахідок найвищої цінності викликає почуття певної позачасовості як подій, що тут відбувалися, так і власного існування в цьому предивно сконструйованому просторі. Насправді тут відчуваєш не тугу з приводу історичних негараздів своєї країни, а якусь розчинену в повітрі надзвичайну силу, таку, що чоловіки мимоволі тягнуться рукою до пояса, де їхні предки носили шаблю. Берестечко – місце сили. Битва під Берестечком насправді відбувалася не в околицях міста, а на величезній площі між кількома селами нинішнього Радивилівського району Рівненської області, серед боліт, дрібних річок, перелісків таозер. Більша частина цієї місцевості належить Національному історико-меморіаль­ному заповіднику «Поле Берестецької битви», який народ за звичкою називає Козацькими могилами. Блукаючи вогкими левадами, можна оглянути місця таборів запорожців і поляків, переправу, яку Іван Богун наказав вимостити возами й сідлами, щоб вивести військо з оточення, озеро Козакова Яма (тут, за переказами, відстрілювався з човна останній козак), острів Гайок, де полягли 300 козаків, що прикривали відхід основних сил... А також цвинтар із важкими хрестами, на якому люди з навколишніх сіл поховали полеглих – тих, чиї тіла вдалося знайти, для решти могилою стали ліси й болота.

Масштаб битви, що відбувалася на величезній площі, вражає. Але для того, щоб познаходити всі пам’ятні місця, потрібен гід, якого можна найняти в «штаб-квартирі» меморіалу – на острові Журавлиха неподаліксела Пляшева.

[ Читати далі ]

ЮНЕСКО критикує ідею «відновлення» Десятинної церкви

Спільна моніторингова місія ЮНЕСКО та ІКОМОС, котра вивчила стан збереження пам`яток світового значення в Україні, виступила з негативними рекомендаціями щодо планів української влади збудувати храм на місці фундаменту Десятинної церкви.

Про це повідомили в Громадській організації «Збережи старий Київ».

«Не існує повної документації щодо оригінальної будівлі (Десятинної церкви), збудованої в 11 столітті і кілька разів перебудованої», - йдеться у тексті висновків моніторингової місії, представлених на 35-й сесії Комітету з охорони всесвітньої спадщини.

«Таке будівництво змінить лінію горизонту існуючого міського ландшафту, і може вплинути на візуальну цілісність та визначну світову цінність об`єкту (буферної зони Софії Київської) », - підкреслюють експерти ЮНЕСКО та ІКОМОС.

Комітет зі всесвітньої спадщини складається з 21 країни, котрих вибирає генеральна асамблея країн-учасниць Конвенції з охорони культурної спадщини. Комітет відповідає за впровадження Конвенції, контролює виконання Конвенції та розподіляє фінансову допомогу.

Довідка Тижня.

УПЦ КП просить голову КМДА Олександра Попова та секретаря Київської міської ради Галину Герегу сприяти передачі церкви храму святого Миколая на вулиці Нагорній в Шевченківському районі Києва.

Як повідомлялося, за словами архітектора Лариси Скорик, питання про будівництво храму на фундаменті Десятинної церкви у Києві поки відклали. Архітектори та археологи прийняли рішення провести цього року детальні розкопки на цьому стародавньому місці, а потім вже дискутувати, чи потрібно там будувати храм.

Нещодавно члени комісії конкурсу на найкращий проект реставрації Десятинної церкви так і не змогли визначити переможця конкурсу.  На засіданні 19 травня комісія вибрала 2 проекти, і їх творчим групам було запропоновано об'єднатися для створення спільного варіанта.

Голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов виключає виконання будівельних робіт біля Десятинної церкви без відповідного рішення Київської міської ради.

Втім, 25 травня з'явилися будівельні вагончики біля руїн Десятинної церкви. У Десятинному чоловічому монастирі заявили, що вони належать не церковникам, а будівельним організаціям. Останні цю інформацію спростували.

Нагадаємо також, що раніше головний архітектор Києва Сергій Целовальник заявляв, що вагончики належать археологам, однак ті цю інформацію спростували.