15 ноября (дата для 2009 года) День работников сельского хозяйства отмечается в Украине ежегодно в третье воскресенье ноября согласно Указу Президента № 428/93 от 7 октября 1993 года как профессиональный праздник работников сельского хозяйства, предприятий по переработке сельскохозяйственного сырья, пищевой промышленности, заготовительных и обслуживающих предприятий и организаций агропромышленного комплекса.Во времена Советского Союза Украину называли «житницей» государства. Главными продуктами сельскохозяйственного производства в Украине были и остаются сахарная свекла, картофель, молоко, мясо, зерно.После распада Советского Союза начались реформы в сельском хозяйстве и аграрном секторе. Для согласованной и четкой работы в процессе реформ необходимо было определить новые задания, механизмы и органы контроля. Поэтому Указом Президента Украины от 7 июня 2000 года утверждено Положение о Министерстве аграрной политики Украины.От состояния дел в сельскохозяйственной отрасли непосредственно зависит экономическая независимость страны, благосостояние ее граждан, здоровье нации, благополучие нынешнего и будущего поколений.http://www.calend.ru/holidays/0/0/1554/

   

Праздник праздником, а все таки загнали сельское хозяйство в глухой угол. В школе учили - 95 % степей Украины под сельхозугодями. А теперь едешь: степь да степь кругом. Кричат о шахтах, о нефти, о газе... все правильно. Это тоже надо.Но в такой день, как представитель тех кто трудится на благо народа в сфере сельского хозяйства, хочу сказать в первую очередь сегодняшней власти и будущей: "Чем бы вы не занимались, а жрать то все равно хочется. И хлебушка с салом, и холодца с хреном, и шашлыка с кетчупами. Так что беритесь и за проблемы сельского хозяйства"Ну а всех истинных сельских тружеников поздравляю с Праздником и желаю удачи, процветания, терпения и сил, а самое главное крепкого здоровья!.

Осенний праздник Казанской иконы Божией Матери — это праздник в честь дня освобождения Москвы от поляков в 1612 году. Долгое время на Руси этот день отмечался как государственный праздник. Вся страна прославляла один из самых любимых на Руси Казанский образ Богородицы, которая явила свое чудесное заступничество за Русь во время Смутного времени.В 1737 году в выстроенный в Санкт-Петербурге собор (Казанский собор) был перенесен чтимый образ Казанской иконы Божией Матери. Казанская икона была в ополчении во главе с Кузьмой Мининым и князем Димитрием Пожарским, когда русские войска освободили Кремль и Москву от врага. В память об этом событии на Красной площади был возведен Казанский собор, который был ликвидирован летом 1936 года.Знаменательным событием было отмечено 4 ноября 1993 года, когда в Москве на Красной площади был открыт восстановленный Казанский собор.

          

После пожара в Казани в 1579, уничтожившего часть города, девятилетней Матроне Онучиной явилась во сне Богородица, велевшая откопать Её икону на пепелище. В указанном месте на глубине около метра действительно была найдена икона.

День явления Казанской иконы — 8 июля по юлианскому календарю — ныне общецерковный праздник в Русской Церкви.

На месте явления иконы был построен Богородицкий девичий монастырь, первой монахиней, а после и игуменьей которого стала Матрона Онучина (принявшая имя Марфа).

Уже в XIX не было полной ясности, где находился подлинник явленной иконы, но большинство мнений склонялось к тому, что он был в казанском Богородицком монастыре.

29 июня 1904 из Богородицкого монастыря икона была похищена. Похитителя нашли: им оказался Варфоломей Чайкин (Стоян), крестьянин 28 лет. Он утверждал, что драгоценности и оклад образа продал, а саму икону расколол и сжёг в печи, что было подтверждено следственными действиями и судом присяжных. Впоследствии он не раз менял свои показания; возникало много версий, что икона не была уничтожена, в частности, что на самом деле была украдена копия иконы, а также, что икону Чайкин за огромную сумму перепродал старообрядцам.

Чудеса от иконы начались ещё при её перенесении с места явления в храм: исцелились двое слепых, участвовавших в процессии.

Уже в 1579 году список с Казанской иконы отправлен в Москву царю Ивану IV (Грозному). При Петре I один из списков чудотворной иконы был перенёсен в Санкт-Петербург. С 1737 года эта икона находилась в церкви Рождества Богородицы на Невском проспекте, которую в 1811 году сменил Казанский собор.

Будущий Патриарх Ермоген, святитель Московский, в 1594 году, будучи митрополитом Казанским, составил Повесть и чюдеса Пречистыя Богородицы, честнаго и славнаго Ея явления образа, иже в Казани.

Ещё один чудотворный список с иконы был привезён из Казани в Москву, видимо, ополчением из Казани, в войско князя Дмитрия Пожарского в 1611 году. Осенью 1612 года ополчение свергло боярское правительство королевича Владислава. В память о сём событии было установлено сначала местное (в Москве) празднование иконе; в 1649 году, по случаю рождения на праздник «чудотворныя иконы Казанския, во время всенощного пения», наследника престола царевича Димитрия, царь Алексей Михайлович повелел праздновать 22 октября Казанской иконе «во всех городах по вся годы».

До постройки Казанского собора на Красной площади Москвы в 1636 году, московская «Казанская» находилась в приходском храме Пожарских — церкви Введения на Лубянке, во Псковичах (не сохранилась; стояла на месте нынешней площади Воровского). После разрушения Казанского собора в Москве почитаемый список Казанской иконы был перенесён в Богоявленский, что в Елохове, собор Москвы.

Первым храмом в честь иконы стала Казанская церковь в подмосковном селе Коломенском:

«В 1610 г. Тушинский самозванец с воеводой Сапегою имел здесь свой стан. Царь Михаил Феодорович в память избавления Москвы от поляков приказал заложить каменную пятиглавую церковь во имя Казанской Богоматери, освященную при Алексее Михайловиче». Современный храм в Коломенском был построен в 1649—1653 годах как домовая церковь при Коломенском царском дворце.

В 1768 году императрица Екатерина II украсила оклад Казанской иконы Богородицы в Казанском Богородицком монастыре своей бриллиантовою короной.

В XIX веке Казанский образ был, вне сомнения, самой почитаемой иконой во всероссийском масштабе; к началу XX века по Российской империи были десятки официально «чтимых» местных списков Казанской иконы по различным епархиям.

В конце XX века получили распространение мифы, связывающие икону с митрополитом Гор Ливанских Илиёй, и об особой роли иконы в Великой Отечественной войне.

Запрошення на свято Матері Слави


Релiгiйний центр Об’єднання Рідновірів України (ОРУ)
запрошує
всіх небайдужих на свято Матері Слави та Проголошення кумира Перуна
релігійною святинею всіх рідновірів, яке відбудеться 14 жовтня у Києві
на Старокиївській горі біля встановленого 24 серпня кумира Перуна.

Місце знаходження

Всемирный день животных — особая возможность для всех, кто любит животных


Решение отмечать Всемирный день животных (World Animal Day) было принято на Международном конгрессе сторонников движения в защиту природы, проходившем в итальянской Флоренции в 1931 году.

Дата 4 октября была выбрана по той причине, что этот день известен как день памяти о католическом святом Франциске Ассизском (Feast Day of St Francis of Assisi, 1181/1182 — 4 октября 1226), который считается покровителем животных. Церкви многих стран проводят службы, посвященные
Всемирному дню животных, либо 4 октября, либо в день, близкий к этой дате.

Общества защиты животных многих стран мира заявили о своей готовности ежегодно организовывать разнообразные массовые мероприятия.



Во многих западноевропейских странах считается, что домашние животные — это часть семьи, и они имеют такие же права, как и другие ее члены.



Россия прочно удерживает второе после США место в мире по численности домашних животных. В каждой третьей российской семье живут «братья меньшие».

В 2008 году мероприятия, посвященные Всемирному дню животных прошли в 66 странах мира.

       У вересні цього року Львівська архиєпархія УГКЦ святкує 20-річчя виходу з підпілля. Кульмінацією святкувань буде Архиєрейська Божественна літургія, запланована на 20 вересня 11.00 поблизу храму св. Архистратига Михаїла (Львів, вул. Винниченка, 22). Перед початком Богослужіння в усіх храмах Львівської Архієпархії УГКЦ залунає радісний передзвін, який сповіщатиме «осінь відродження Української греко-католицької церкви».

По тому відбудеться урочистий похід до Архикатедрального Собору св. Юра,

а о 18.00 - урочиста академія у Львівській опері.

«20 вересня ми хочемо прийти усією церквою і подякувати Богу за дар свободи УГКЦ. Завдяки живій вірі, яку пронесли ісповідники віри через катакомбну церкву, сьогодні ми маємо можливості, за які варто подякувати», - зазначив прот. Орест Фредина.

Учасників святкових заходів організатори просять прийти у вишиванках.

20 вересня також буде репрезентовано документальну стрічку «Спадщина Андрея Шептицького», монтування якої перебуває на завершальному етапі.

Крім цього, 22 вересня УГКЦ запрошує на концерт популярної музики «З вірою і любов'ю». Захід відбудеться на стадіоні Україна о 19.00 год. Усі зібрані кошти підуть на завершення будівництва Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві.

Приєднатися до події

До 18-ї річниці Незалежності України та з нагоди Дня державного прапора на Полтавщині відбулися офіційні заходи за участю перших осіб області. 22 серпня у селі Супрунівка Полтавського району голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев та голова Полтавської райдержадміністрації Сергій Антонюк урочисто підняли жовто-блакитний прапор України. Місце встановлення флагштоку обрано дуже вдало – жовто-синій стяг гарно видно всім автомобілістам, які в’їздять у місто Полтаву по автотрасі Київ-Харків, - відзначив голова ОДА Валерій Асадчев, для якого державний прапор є однією із найбільших національних святинь.

„Майже в кожній демократичній державі в день національного свята люди вивішують державні прапори на своїй оселі. Я це спостерігав у Сполучених штатах, у Норвегії. І я знаю, це відбувається і в інших країнах, де люди дуже поважають і шанують державні свята. В цей день люди вдягають своє національне вбрання, пишаючись тим, що вони є громадянами своєї країни. Я думаю, це почуття з кожним роком буде все більше охоплювати і нас – українців. На це сьогодні спрямована і політика нашого Президента – Віктора Ющенка”, - наголосив керівник області.

Губернатор був серед учасників подій у липні 1990 року, коли ще за рік до проголошення Незалежності в столиці України було піднято жовто-синій прапор. Це був героїчний вчинок людини, яка  , на перший погляд, навіть не мала відповідних повноважень. Зробив це виконувач обов’язків секретаря Київської міськради Олександр Мосіюк. Через рік, у перший день путчу в Москві нинішній керівник Полтавської області, а тоді заступник голови керівника Московського району Києва , сам взяв участь у підняті жовто-блакитного стягу. При чому, Московський район виявився  першим в Україні, де відбулася подібна подія.

Нажаль сьогодні, відзначив голова Полтавської облдержадміністрації, люди, що представлені у владі мають значно більші повноваження, але роблять дуже мало для України, обмежуючись чіпляннями біг-бордів, із освідченнями в любові до країни чи запевненнями у працелюбності.

 Валерій Асадчев зазначив, що до підняття прапору у Супрунівці ніхто не примушував – громада і керівництво району зробили це з власної ініціативи, в знак любові до України і шани до її головних символів. Великий прапор України, за його словами, хотіли встановити і біля обласної державної адміністрації. З відповідним поданням ОДА звернулася до Полтавської міської ради, але... отримала відмову.

„ Ви можете порівняти, де є українське, і де є антиукраїнське. Звичайно, українське перемагає і переможе, але за це ще треба боротися. І треба чітко усвідомлювати, що дуже багато в нас ще є людей, в тому числі і при владі, які ведуть відверту, неприховану антиукраїнську і антидержавну політику. Це сталося тому, що свого часу українці, можливо внаслідок своєї ментальності, свого мирного характеру, не пішли на такі радикальні кроки, як ,скажімо, люстрація, відсторонення від влади колишньої комуністичної верхівки, комсомольських лідерів. І ці люди залишилися у владі, багато накралися, чесно кажучи. Бо вони не займалися розбудовою Української держави, вони займалися розбудовою свого власного добробуту, в багатьох випадках всупереч інтересам української держави. І сьогодні вони так же шкодять розбудові Української держави, як це вони робили в ті часи, коли Україна здобувала свою Незалежність,” – із сумом констатував Валерій Асадчев.

Втім, з кожним роком, Україна буде лише утверджуватися, як суверенна і незалежна держава, - переконаний голова ОДА. При чому, 18-річниця Незалежності, є поворотною точкою в історії нашої країни, адже держава, якій пророкували два - максимум три роки самостійного існування, відбулася!

 Говорив про це голова Полтавської облдержадміністрації і під час урочистого підняття прапора України біля пам’ятника Тарасові ШЕВЧЕНКУ в обласному центрі, що відбулося 23 серпня. Того дня, сталася ще одна приємна подія, - юні полтавці, які досягли 16-річного віку в урочисті обстановці отримали паспорти громадян України. Ці діти, завтра творитимуть історію нашої держави, - наголосив керівник області.

„Я переконаний, що для них ніколи не буде сумніву у тому – бути чи не бути Україні... Якою бути Україні... У них ніколи не буде суперечностей з приводу прапора, з приводу гімну! З приводу єдності і необхідності боротися за нашу Українську державу! У них ніколи не буде сумнівів - якою мовою ім розмовляти і яку культуру їм берегти... І це прекрасно!”, - зазначив Валерій Асадчев.

Нажаль, урочисту церемонію дещо затьмарив неприємний епізод. Саме в час, коли під звуки Національного гімну України Валерій Асадчев піднімав державний прапор, на місці будівництва резиденції Полтавського міського голови, що зводиться поряд із Краєзнавчим музеєм та пам’ятником Тарасу Шевченку, будівельники гучно ввімкнули свої прилади, і вимкнули їх тільки після відповідного втручання правоохоронних органів. Цікаво, що сам міський голова Андрій Матковський, в урочистому підняті жовто-синього прапора участі не брав.  23 серпня з нагоди 18-ї річниці Незалежності в обласному центрі відбулися урочисті збори і святковий концерт.

А 24 серпня в Полтаві громадськість та керівники області і міста поклали квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку та українським загиблим козакам.

Цього ж дня у селі Жуки Полтавського району за участі голови Полтавської облдержадміністрації, заступника голови Полтавської обласної ради Петра Ворони, керівництва Полтавського району відбулося освячення хреста, який встановили на верхівці каплиці, що будується на честь загиблих козаків в часи Північної війни та військово-політичного виступу Івана Мазепи. Саме в Жуках 300-років тому був розташований козацький табір. Тому керівництвом країни та області  було прийнято рішення про будівництво меморіального комплексу в Жуках, на  знак пам’яті  про українців, які загинули в Полтавській битві. За словами голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева, будівництво каплиці планують завершити вже до найбільшого козацького свята – на Покрова. А потім приступити до зведення музею козацької слави.

Прес-служба Полтавської ОДА.

[ Читать дальше ]

Наилучших медиков страны в скором времени будут награждать орденом святоговеликомученика Пантелеймона Целителя. Такое решение было принято на итоговой Коллегии Министерства Охраны Здоровья Украины. Как сообщил министр здравоохранения Василий Князевич, Орден святого великомученика и целителя Пантелеймона будет вручаться за выдающиеся заслуги в области здравоохранения, за благотворительную, гуманистическую и общественную деятельность.

Поздравляю всех работников медицинской службы и желаю им крепкого здоровья!

К сожалению фото ордена не нашел. Видел только на праздничных биг-бордах.

Великомученик Пантелеймон происходил из Никомидии. Мать его была христианка, а отец язычник. Мать воспитывала его в христианской вере, но скоро умерла; отец отдал его в языческую школу и затем поручил знаменитому врачу Евфросину для изучения врачебного искусства. Когда Пантелеймон ходил к Евфросину, то случалось ему проходить мимо одного дома, где жил священник Ермолай.

Старцу Ермолаю понравился юноша, и у него явилась надежда просветить его христианскою верою. Неоднократно, приглашая к себе Пантелеймона, Ермолай заводил с ним разговор о Христе и Его вере. Юноша припоминал наставления матери и полюбил Христа. Когда же однажды, идя от своего учителя, он встретил на дороге ужаленного змеею ребенка и для опыта призвал имя Христово и исцелил его, то принял крещение от Ермолая.

Крестившись сам, будущий святитель Пантелеймон захотел, чтобы крестился и отец его. Чудесный случай помог ему в этом. К Пантелеймону, как к врачу, привели слепого, которого не мог вылечить сам Евфросин, и он именем Христовым исцелил слепца. Тогда отец принял крещение вместе с исцеленным слепцом, но скоро умер и оставил сыну богатое наследство.
Пантелеймон начал раздавать наследство бедным, а сам врачевал больных не столько лекарствами, сколько силою Божиею. Скоро донесено было императору, что Пантелеймон верует во Христа. "Что я слышу о тебе: говорят, что ты хулишь богов наших и воздаешь славу какому-то Христу? Я не хочу верить этому и надеюсь, что ты сам обличишь клевету, принеси жертву богам", — сказал царь Пантелеймону. "Совершенно верно это, — отвечал святой. — Я отрекся от ваших богов, потому что они ложны, и уверовал во Христа, потому что он есть истинный Бог", и предложил призвать одного неизлечимого больного, и кто исцелит его — он или языческие жрецы — вера того и должна быть истинною.
Языческие жрецы сколько ни молились своим богам, исцеления не последовало; но лишь призвал имя Христово Пантелеймон, больной получил исцеление, так что многие уверовали во Христа. Царь же ожесточился на святого и приказал терзать его тело и затем бросить с тяжелым камнем в море. Но Пантелеймон и при этом остался жив и невредим. Тогда напустили на него диких зверей, но звери лишь лизали ему ноги; привязали к колесу усеянному острыми лезвиями, но он и здесь остался невредимым.

Наконец царь приказал обезглавить мученика и тело его сжечь. Но тело осталось невредимым, и христиане похоронили его с благоговением. Это было в 305 г. Скоро мощи святого перенесены были в Царьград. Части их находятся: в монастыре имени св. мученика и других на Афоне, так же в Москве, на Никольской улице, в часовне его имени, где совершено чрез них много чудес, и в других местах.

Сьогодні виповнився рік як я "живу" на ай.юа. За цей рік я знайшов тут друзів, написав декілька заміток. Взагалі мені цей сайт дуже подобається Він має переваги перед такими гігантами як Контакт і Однокласники. Тут можна розповісти про свої проблеми, про радісні моменти, викласти свої вірші.Чого не зробиш на тих двох сайтах, тому що критика не знайомих людей найкраща критика. Тут немає знайомих чи друзів з яких я знаю в реалі, тому можу писати про все! І ніхто з моїх реальних друзів це не прочитає і не будуть це об*говорювати в мене за спиною та розпускати не правдиві чутки.

Дякую всім, хто коментував мої замітки, давав поради і кретекував! Деколи мені допомагали ваші поради Нажаль за цей рік я не став повноцінним членом великої сім*ї I.UA але я постараюсь писати цікаві блоги, додавати приколи, і все таки стати ним. А зараз запрошую всіх до святкового столу, на

природі                          Горілка під столом