Вітаю всіх з Великим святом. Нехай у Ваших родинах завжди буде мир і благодать!

1 мая - День Ведьмовской Рябины, праздник богини Рауни, связанной с горным ясенем или рябиной.

В Финляндии по сей день считается, что ветки рябины предохраняют от злых духов.

В некоторых источниках Рауни называется не богиней, а богом.

Девизом Международного дня памятников и исторических мест (International Day for Monuments and Sites) стали слова: Сохраним нашу историческую родину.

Этот День установлен в 1982 году Ассамблеей Международного совета по вопросам охраны памятников и достопримечательных мест (ICOMOS), созданной при ЮНЕСКО. Отмечается с 18 апреля 1984 года.

В 1924 году в СССР Инструкцией Наркомпроса был разработан Указ (на основании постановления Всероссийского ЦИК и Совнаркома от 7 июля 1924 года), по которому исполнительным комитетам вменялось в обязанность следить за тем, чтобы «городища, курганы, могильники и прочие места, представляющие историческую ценность, не распахивались, не раскапывались в каких-либо хозяйственных целях, а в окружности памятников оставалась бы неприкосновенной охранная полоса от одной сажени и более, в зависимости от размера и значения памятника».

В 1934 году вышло постановление, согласно которому запретительные меры Указа стали считать устаревшими и неприменимыми вследствие огромного размаха хозяйственного строительства.

В 1976 году был принят Закон «Об охране и использовании памятников истории и культуры», но этот закон фактически не работает. На сегодняшний день ситуация обстоит еще хуже – соответствующих законов либо нет, либо они не соблюдаются, памятники, исторические места и заповедные зоны нещадно уничтожаются, а виновные в этом не несут, как правило, никакого наказания.

В Европе с историей обращаются гораздо бережнее, там сохраняют даже исторические ландшафты и пейзажи местности. Например, во Франции проводят восстановительные работы ландшафтов памятных мест даже после археологических раскопок, а на севере Англии, в практически нетронутом виде сохранен Адрианов вал, протянувшийся на 117 километров, построенный при римском императоре Адриане для охраны северных рубежей империи.

В древности славяне встречали Новый год в первый весенний день — 1 марта, который по новому стилю приходится на 14 марта.
Празднования происходили широко, потому что начало нового года было
символом начала нового времени. С этого дня можно было начинать новый
цикл полевых работ, заниматься другими сельскохозяйственными работами.

Это наиболее древнее из достоверных и известных нам празднований Нового
года. После принятия христианства этот праздник стал отмечаться, как
день преподобной мученицы Евдокии, которая взяла на себя образ Весны (Весенницы).

1 сентября 325 года на Первом Вселенском соборе в Никее было принято решение о перенесении начала Нового года с 1 марта на 1 сентября.

20 декабря 1699 года именным Указом Петра I было установлено, что празднование Нового года в России переносится с 1 сентября на 1 января.

********************************************************************
В этот день - был День рождения моей бабушки!

Всемирный день писателя отмечается по решению 48-го конгресса Международного ПЕН-клуба (International PEN Club), состоявшегося 12—18 января 1986 года.

ПЕН-клуб был основан в Лондоне в 1921 году. Название организации — аббревиатура, образованная первыми буквами английских слов Poets — поэты, Essayists — очеркисты, Novelists — романисты. Интересно, что аббревиатура в данном случае совпадает со словом pen — в переводе с английского — ручка.

Идея создания организации принадлежит английской писательнице Кэтрин Эми Доусон-Скотт (Mrs. C.A. Dawson Scott). Первым президентом ПЕН-клуба стал Джон Голсуорси (John Galsworthy). В 1923 году состоялся первый международный конгресс ПЕН-клуба в Лондоне, в то время пен-центры были созданы в 11 странах мира. Сегодня подобные центры действуют в 130 странах.

*****************************************************************************************************************
Поздравляю всех блогеров этого сайта. Ведь здесь так много замечательных писателей, писательниц, поэтов и поэтес.

  День Святого Валентина (Валентинів день, День Закоханих) — відзначається в деяких культурах 14 лютого.
Романтична легенда про Святого Валентина
Християнського проповідника Валентина посадили в римську в'язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в'язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.
За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».
У пам'ять про це тепер у День Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» — вітальні листівки у вигляді сердечок, з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони..
Також у цей день дарують коханим квіти (найчастіше троянди — символи кохання), цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.
Історично-релігійне підґрунтя
Святий Валентин
За церковною легендою, християнський священик (за деякими версіями, єпископ) Валентин жив у римському місті Терні за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.). Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною.
Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім'я заважає солдатам воювати за імперію і видав едикт, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це наприкінці 269 року його заарештували, перевезли до Риму й ув'язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого 273 року.
496 року Папа Римський Геласіус оголосив 13 лютого днем Святого Валентина. Але широкої популярності в Західній Європі це свято набуло з XIII століття. В США його відзначають з 1777 року.
Втім, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання (ікони часто зображують Валентина в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії). За церковними переказами, на могилі св. Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився — і видужав.
А загалом у римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. Але пам'ять жодного з них 14 лютого не вшановують. Натомість цього дня католики римського обряду відзначають День Святих Кирила та Мефодія, яких Папа Римський Іван II проголосив святими покровителями Європи.
У давні часи природні чинники та події позначалися не календарною датою, а приурочувались до святого, якого в той день вшановувала Церква (наприклад, на Спаса достигають яблука тощо). Відповідно, на час, коли відзначають день св. Валентина, припадає період парування птахів. Це й призвело до звичаю, що днем пізніше молоді люди шукали собі пару — дівчина вибирала собі хлопця, а той у відповідь обдаровував її, наслідуючи лицарські звичаї.
Крім того, вважається, що День Святого Валентина збігся з давньоримською традицією ворожіння під час новорічних святкувань (за римським календарем, новий рік починався саме в середині лютого).
Як День Святого Валентина відзначають у різних країнах
Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до урни відповідну їхньому числу кількість квитків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожен виймав один такий квиток. Дівчина, ім'я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його «Валентиною», а він — її «Валентином». Це передбачало на цілий рік відносини між молодими людьми, подібні до тих, що, за описом середньовічних романів, були між лицарем та його «дамою серця» (скрізь супроводжував її, складав їй сонети, грав на лютні тощо). Про цей звичай згадує у своїй знаменитій пісні шекспірівська Офелія. Ймовірно, він є ще дохристиянського походження.
Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг. Наприклад, в Англії існувало повір'я, за яким перший мужчина, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином — хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав'язаними очима.
Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають — «солодкий».
Французи перші ввели «валентинки» — любовні послання у вигляді вірша (створення першої валентинки приписується Шарлю, герцоґу Орлеанському, який, сидячи 1415 року в одиночній камері в'язниці, боровся з нудьгою писанням любовних послань власній дружині). Втім, найбільшого розквіту валентинки досягли у XVIII столітті.
Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.
Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.
В Японії на День св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Хоча це «свято закожаних» подарунки отримують не лише коханці, але й начальники чоловічої статі від підлеглих статі жіночої. Загалом, святкування не відрізняється від аналогічних у Європі чи Америці. День св. Валентина особливо поширений серед молоді. Літнє покоління сприймає його як чудернацьку примху «погано вихованого дітей та онуків» або як шкідливий імпортований звичай Західної цивілзації.
Православна альтернатива
Російська Православна Церква «католицькому» Дню Святого Валентина протиставляє свій «День закоханих» — День Святих Петра та Февронії 8 липня. У ролі заступників подружньої любові та вірності РПЦ шанує святих чудотворців Петра і Февронію.
Романтична історія кохання цього подружжя докладно змальована автором XVI ст. Єрмолаєм-Еразмом в «Повісті про Петра та Февронію», що була написана невдовзі після канонізації подружжя. В «Повісті» розповідається історія кохання муромського князя до селянки, які жили щасливо на межі XII та XIII ст., померли в один день, заповідаючи поховати себе в одній, заздалегідь приготованій, домовині. І хоча люди декілька разів ховали їх окремо, їхні тіла кожного разу чудесною силою опинялися разом.
День Святих Петра та Февронії відзначається не так романтично, як це роблять католики 14 лютого. Цього дня в православній традиції не прийнято робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках. Православні у цей день моляться в храмах. У своїх молитвах молоді люди мають просити Бога про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейну згоду. Вважається також, що святі Петро і Февронія низводять небесне благословення на тих, хто укладає шлюб.
У жіночому монастирі Мурома досі зберігаються мощі «святих благовірних князів Петра і Февронії, скоропомощствующих на укріплення та збереження сім'ї».

6 февраля отмечается День святого Аманда (St. Amand или Amandus, ок. 584—675), одного из великих христианских апостолов, который считается покровителем виноделов, пивоваров, торговцев, а также рестораторов и барменов (bartenders).

Святой Аманд был известен своей деятельности по евангелизации винодельческих регионов Франции, Германии и Фландрии.

Международный день бармена (International Bartender's Day) — профессиональный праздник, который отмечается 6 февраля в День святого Аманда, стал во многих странах профессиональным праздником барменов и рестораторов.

В России этот праздник в последнее время тоже прижился и с каждым годом становится все популярнее. Ремесло бармена не случайно удостоилось своего собственного календарного праздника.

Профессия этих людей не менее тяжелая, чем водителей автобусов, учителей и пожарных. Порой бармены проводят на ногах почти целые сутки, помимо этого они отличные психологи, и нередко угадывают любимый напиток клиента с первого взгляда.

Всех с праздничком!

6 січня (19 січня н. ст.) усі православні святкують Хрещення Господа Бога и Спаса Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято. Напередодні свята встановлено строгий пост.

Це одне з найдавніших свят християнської Церкви. Його встановлення відносять до часів апостолів. Давня назва свята "Теофанія", що означає Богоявлення.

Тридцять років Христос жив у Назареті зі Своею Пречистою Матір`ю, Дівою Марією та старцем Іосифом. Коли йому виповнилося тридцять він прийшов до Йордану, щоб хреститися від Іоанна.  Бог відкрив Іоанну, що це не проста людина, а Син Божий, тому він відмовлявся хрестити Ісуса, кажучи йому: "Мені потрібно хреститися від Тебе, а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе". Ісус відповідав: "Не утримуй! Мі повинні робити все, що велить Бог". Іоанн охрестив Ісуса.

 

 

і коли Той виходив з води, одразу ж побачив Іоанн розірвані небеса і Духа у вигляді голуба, що спускався на Ісуса.  І почув Голос з Небес: "Ти Син Мій улюбленній, в якому Мое благовоління!"

В память того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, здійснюють водосвяття: напередодні свята Богоявлення воду освячують у храмах, а на свято - в річках або інших місцях, де беруть воду.

Интра (Змиулан, Индрик-зверь, Вындрик) — сын Земун от Дыя (Ночное Небо), брат «Ящера», и его противник. Интра является богом источников, колодцев, змей и туч. Связь с водными стихиями указывает на его Навью природу (Навь в восточнославянской мифологии дух смерти, а также мертвец). В ночь ведуны заговаривали трубы домов, через которые он проникал в дома. Интра — обитатель подземелья, и в преданиях славян сказано так: «Как Солнце на небе, так и Индра — в Нави»

В индийских ведах Интра — это демон, и царь-змей. На последнее указывает то, что Индерию населяют змеи, а сам Индра — муж Змеи Параскевы. По нашим ведам, Змиулан — победитель козла-Пана (сына Вия), по сути — своего двоюродного брата (так как Дый и Вий — братья).

В деяниях Интры есть и доблесть, и низость, и честные победы, и жестокость. Несмотря на то, что он муж демона-змеи, он сражается на одной стороне с Перуном. Больше всех он близок людям из «Воинского Триглава» (Перун-Интра-Волх). Если Перун — это чистая «воинская правда», Волх — чародейство, жестокость и темный гнев, то Интра — это Свет и Тьма, борьба противоположенностей.

Интра, скачущий верхом на единороге, — покровитель воинов, символ, олицетворяющий ратную доблесть и отвагу.

Чуткий Интра, услышь наш призыв!
Восприми наши ты воспеванья!
О, мы знаем тебя, ярый бык!
Победи врага, мощный Интра!
Сокруши мощь Виева племени!