З лютого 2012 року розпочинається проект «Відродження ініціатив в селах та малих містах України». Проект буде реалізований за підтримки "Міжнародного Фонду Відродження". Організація ГЦ «Ділові ініціативи” оголошує про початок проекту “Відродження ініціатив в селах та малих містах України ” та запрошує до участі представників громадських організацій та активістів з сіл, селищ та малих міст: Кримського, Східного, Центрального та Західного регіонів України. Проект підтримують програми «Схід-Схід: партнерство без кордонів» та «Громадянське суспільство та належне врядування » Міжнародного фонду Відродження. Мета проекту – поширення успішного досвіду громадської діяльності та найкращих практик самоорганізації в малих громадах Західного, Центрального, Східного та Кримського регіонів України. На думку ініціаторів, проект сприятиме обміну досвідом у сфері самоорганізації місцевого населення, окресленні та вирішенні проблем сіл та малих міст України, створення нових громадських об’єднань та мережування між ними. У межах проекту буде проведено 4 семінари-обміни у м. Івано-Франківську та в селі Старий Лисець, орієнтовна дата проведення заходу з 27 по 30 березня. Орієнтовну програму семінарів ми надішлемо Вам на електронну скриньку. Учасників заходу буде відібрано серед представників громадських організацій та активістів з сіл, селищ та малих міст: Кримського, Східного, Центрального та Західного регіонів України ( по 5 осіб з кожного регіону) Загальна кількість учасників – 20 осіб. Для участі у семінарах-обмінах слід заповнити    анкету   . Анкету слід надіслати до 01.03 2012 року на електронну пошту: [email protected]. Про результати відбору Вас буде повідомлено до 12.03.2012. Витрати учасників семінарів-обмінів на проїзд, проживання та харчування відшкодовують організатори. Відповідальна особа: 
Біла Наталія Сергіївна Контактний тел..:             +380976994066       e-mail: [email protected] skype: Nataly_s90

   Ця стаття деякою мірою є продовженням до попередньої статі "Синдром великого міста", але тепер з загального, я волію перейти на особистісне... Мова піде про заступництво і заступників... Оскільки я працюю у досить великому робочому колективі томі маю змогу спілкуватися з людьми різних соціальних прошарків з різними життєвими пріоритетами, дізнаватися різні позиції стосовно однієї проблеми... Періодично я моделюю якусь життєву ситуацію і розпитую як та чи інша людина на неї відреагує... Тож, ситуація: пізно у вечорі ви йдете з роботи, заходити у свій район і в одному з провулків бачите як двоє б'ють одного - ваша реакція...
  А що треба робити?..
Спершу я напишу відповідь однієї пані яка належить до Свідків Ієгови... А відповідь дуже проста: "Ой... Навіть не знаю... А що треба робити?" Знаєте панове, це смішно!!! У вас на очах б'ють людину, а ви не знаєте що робити!? Я не кажу, що треба кидатися на захист бідолаги ризикуючи власним життям (мертві ви вже нікому не допоможете), але ж панове, на вулиці друге тисячоліття і в кожного в кишені як мінімум один мобільний телефон, невже так важко дістати мобільний і викликати міліцію!!! Але ж, доки та міліція з'явиться неборака заб'ють до біса, тому треба діяти швидко! Бігати і стукати по-квартирах з криками "Допоможіть - вбивають!!!" немає сенсу - людям начхати кого там вбивають, аби до їхньої квартири не дісталися. На цей випадок психологи рекомендують єдиний і безпрограшний варіант, кричіть: "Горимо!!! Народ, ми горимо!!!" - діє безвідмовно, адже життя чиєїсь людини це одне, а ось власне майно - це геть інше... А є ще один варіант, як сказала моя знайома: "Я це називаю - пустощами..." Треба просто стати за рогом і здавлено кинути: "Шухер! Менти йдуть..." У зловмисників спрацює елементарний інстинкт самозбереження і вони навіть не подумають про те, хто це крикнув...
  А може сам винний...
  Є ще одна категорія людей - принципові... "Я не йду за натовпом! - кажуть вони. - Бо натовп то тупа скотина яка за першої ж нагоди задавить тебе і навіть не подивиться, що пройдеться по живій людині..." Ще вони кажуть "Я зневажаю людей бо вони егоїстичні і меркантильні істоти - кожну людину можна купити за десять срібняків і примусити забути про гідність..." А особливо мені подобається вираз: "Чого я буду когось рятувати, а може він сам винен..." Цікаво, а якби такій принциповій людині сказали: "На тобі сто гривень і гарантію конфіденційності - іди виклич міліцію..." Шановні "принципові" обійшовши стороною людину яка потребує допомоги, ви автоматично входите до "клубу сірої маси" якій начхати на всіх окрім власної жалюгідної шкурки... Чи може людина, яка проігнорувала як іншу людину забивають мов худобу вважати себе такою, що має гідність?.. Якщо ви гадаєте, що "так" - то у вас дуже сильно викривлене розуміння гідності... Я вже мовчу про гуманність... Люди зараз розуміють антигуманність лише коли розмірковують на тему "Політики - гади, вони знущаються над народом...", " Ой бідний я нещасний, бо з рокфеллери з мене кров смокчуть мов упирі... А сусіди-іроди будять мене о четвертій ранку своїми тупаннями - ніби коні бігають по-квартирі!!!" - цим обмежується розуміння людей про антигуманні дії... Решта ж - витребеньки для тих, кому нічого робити... "А, що як він сам винен і йому зараз роздають за заслугами..." - "А, що як ні? А, що як зграя тупого бидла просто вирішила побити якогось молодика, який на їхню думку ніс сумку не з того боку? А, що як в того молодика у дома молода дружина і мала дитина? А, що як матір дізнавшись про таку жахливу смерть своєї дитини піде і наковтається таблеток з горя, бо в неї вже нікого не лишилося? А, що як... А, що як?.. А що як завтра ви вийдете зі своєї роботи пізніше ніж зазвичай і на вас накинеться двоє громил яким ви не сподобалися через колір вашого пальто? - Приємно вмирати за 500 м. від власного під'їзду і на останньому диханні, лежачи на брудній вулиці бачити як за ріг швидко забігає якийсь чоловічок аби його не помітили ті, хто з вас дух витрушують?" Тваринна жорстокість сліпа і для того аби вирватися, їй не обов'язково мати серйозний привід - головне знайти відповідний об'єкт... І, чи маєте ви право обирати - кому жити, а кому - ні? Може той кого лупцюють і справді заслужив, але, чи гідні Ви це визначати, чи може хай у цьому розберуться уповноважені органи...
  Мені ніхто не допоміг... Чому я повинен...
 А, ось це вже геть окрема категорія людей... З такими сперечатися доволі складно, переживши напад якихось гопників лише через те, що в них шарф був неправильного кольору і при цьому бачивши як свідки просто проходили повз, вони виробили чітку настанову: "Мені ніхто не допоміг, то чому я повинен?"... Тут можна сказати лише одне - невже ви хочете бути такими ж сволотами, як ті, хто пройшов повз? А уявіть, коли б хтось свого часу заступився за вас? Гадаю за заступництво ви були б вдячні принаймні кілька років... Невже ви не хотіли б, аби вас пам'ятали за дійсно благородний вчинок - навіть якщо до цього, і після цього ви нічого подібного не робили і не зробите...
"Зона сутінків"
В США з 60-х і досі виходить дивовижний серіал, який називається "Зона сутінків", цей серіал вирізняється з-поміж інших ти, що кожна серія є ніби ілюстрацією до приказок, вона несе повчальний характер і намагається якимось чином змінити зашкарублу людську свідомість і примусити задуматися, чи правильно люди живуть... Одна з не надто нових серій була присвячена приказці: "Перш ніж зрозуміти людину - походи в її черевиках"... Тобто, перш ніж зрозуміти людину - ввійди в її ситуацію... Головний герой став свідком того як група бандитів напали на темношкірого, і хоч він міг його врятувати просто відкривши дверцята свого автомобіля, та він полишив бідолагу і поїхав собі далі... Наступного дня, зі статті в газеті він дізнається, що то був професор університету якого забили до смерті... І тут дивовижним чином герой білошкірий герой поступово сам стає темношкірим і зрештою опиняється в такій самій ситуації, що й той професор - його лишають на розправу купці бандитів... І коли герой вже помирав, раптом повернувся в ту фатальну ніч коли залишив темношкірого на поталу розлюченим хуліганам... Та переживши страх того бідолаги він і хвилини не вагався чи треба йому допомогти - ТРЕБА, і край!
   Перш ніж зрозуміти людину - походи в її черевиках...

 

Я каструля. Справжнісінька каструля. Все моє життя в мені намагалися приготувати людину. Чесну. Порядну. Виховану. Працелюбну. Слухняну. Людину. Спочатку кухарями були мої батьки. Вони додавали різні інгредієнти, але не всі по рецепту. Потім за цю справу взялася школа. Там додавали своїх, все більше і більше, не звертаючи уваги на хибність пропорцій. Я намагався всіма силами втрутитись в цю кулінарію, але що я можу зробити? Я каструля. Пасивна каструля.

 Після школи кухню перейняла інша інстанція. В закутках своєї обгорілої від вогню газової плити душі я мав надію на те, що хоч тут віділлють того варива. Але надії кришилися, як від ножа вправного кухаря. Накладали все більше і більше, стільки, скільки я витримати не в силах.

 Як тільки міг я посипав страву, що готувалася в мені, різноманітними приправами, але вони розчинялися в купі мотлоху непотрібних інгредієнтів.

 З часом я зрозумів, що час накриватися кришкою, але від цього стало ще гірше… Я парував, кипів, гримів кришкою, як скажений…

 Ось побачите, одного дня все з каструлі википить, вибухне гейзером, вистрілить вулканом, обіллє плиту та обпече вас усіх з ніг до голови… Це станеться…Але хто мене чує? Я ж каструля. Для вас я просто каструля…

Кирило Поліщук

This World is Rich
 (for Stephen Maboe)
       Цей світ багатий
       (присвячено Стівену Мабо)

автори Гарі Брукер, Кіт Рейд

This world is rich, but it is not mine
       Цей світ багатий, та мені він не належить.
Where I live, hungry children are crying
       Там де я живу, плачуть голодні діти.
I am not angry, at my own condition
       Я не відчуваю невдоволення власними умовами життя,
I just want people to know my position
       я просто хочу, щоб люди знали мою точку зору.

This world is rich, but it is not mine
       Цей світ багатий, та мені він не належить.
My people are starving, that must be a crime
       Мій народ голодує, і це має вважатися злочином.
When some have so much, and some have so little
       Тоді як у деяких є так багато, у інших є так мало,
There must be a place, we can meet in the middle
       але ж має існувати і якась середина.

This world is rich, but it is not mine
      Цей світ багатий, та він не мій...
This world is rich, but it is not mine
      Цей світ багатий, та мені він не належить...

Our water is poisoned, poverty’s intense
       Наші води отруєні, злиденність у розквіті,
We cry inequality, they just build a fence
       ми волаємо про нерівність, вони ж тільки будують стіни.
We don’t even own, the ditch where we’re dying
       Нам не належить навіть яма, в якій ми помираємо,
This world is rich, but it is not mine
      Так, цей світ багатий, та мені він не належить...
This world is rich, but it is not right
       Цей світ багатий, та він несправедливий.
We’re asking for help, before we run out of time
       Весь час ми просимо допомоги, поки не йдемо у вічність,
We can’t live on talk, we just need a hand
       Ми не можемо жити з розмов, нам потрібна просто допомога.
We’ll walk from the slums, to the promised land
       Ми хочемо вийти з брудних закутків і дістатися обіцяної Країни .
To the promised land

This world is rich, but it is not mine
       Цей світ багатий, та мені він не належить...

Слухати тут

Звісно, видавати одне за інше, це принаймні вигідно... І якщо природність статевої активності при наявності почуттів зараз пропогандується і всеяко схвалюється, то зворотній напрямок твердження чомусь здається неадекватним, але про це всі мовчать.

Поясню: Мабуть хто завгодно може зараз вільно та правдиво сказати коханій людині "Я тебе кохаю, тому я тебе бажаю!". А хто може відверто та чесно сказати "Я тебе бажаю, тому я тебе кохаю!"? В здоровому глузді мабуть ніхто...

На мою думку, це означає що і перше твердження так само є невірним, похибним, помилковим.

Кохання є процесом духовним, бажання - фізіологічним, а коли одне видається за інше, то це ж звичайнісенька маніпуляція вищого гатунку! Навіщо? Це ж вигідно, щоб люди менше кохали, більше бажали... Бо на бажаннях бізнес робиться набагато простіше та ефективніше, ніж на щирих, чесних, бескорисливих почуттях, таких як гідність, дружба, кохання. А ось з маніпуляціями навпаки, краще звертатись до почуттів, ніж до бажань.

Чому я взагалі про це пишу? Мабуть тому що сам сумніваюсь, чи не плутаю я це в собі, чи не видаю одне за інше!

З одного боку, усвідомлюю що пряме асоціювання кохання з бажаннями є помилкою, з іншого боку, розумію, що і те і інше є природними складовими будь-якої людини... з третього ж, взагалі не можу уявити собі таку модель поведінки, яка б розставила все по своїх місцях!

Секс та мастурбація, а також ритуали та навколишня культура, як прояви "задоволення власних фізиологічних потреб", на мій погляд є просто самовиправданням, та потиканням особистим слабкостям, підкоренням нав'язаним "моді, суспільній думці, звичаям та традиціям людства".

Скільки взагалі брехні готові видати люди заради декількох секунд кайфу? Скільки болю згодні спричинити рідним, коханим, друзям заради цього задоволення? Не буду казати про "всіх", навіть про "більшість людства" - скажу про себе. Я сам багато кривив душею перед дівчатами заради іниму.. Зараз, звісно, все відбувається без обману, чесно та відверто, але сам факт, що це продовжує відбуватись.. )-:

Якось самому не по собі стає від думок про те, що і сам я один з таких. Доки не замислювався, жив "як всі" - то було набагато простіше, спокійніше... а коли починаєш замислюватись над чимось, задаєш собі питання, а потім (завжди!) отримуєш на них відповіді... потім вже не буває шляху назад.

В юнацтві, фізична близкість бавила своєю навідомістю, недоступністю та заборонливими доріаннями дорослих. Пізніше стала чимось типу спорту, із змаганнями "хто більше", "хто крутіше". Потім просто чимось схожим на валюту розрахунків між жінками та чоловіком, та на ряду із цим "офіціальним підтвердженням" слів та намірів... 

Цікаво, якщо припустити, що в своєму житті я правда більше не хочу сексу просто так, аби було...

Щось не йде далі думка... може хтось допоможе, підкаже варіанти?

---

P.S. Цей запис, як і багато інших, можна сміливо віднести до категорії, яку мій друже Манья4ег назвав "слезливая хрень для псевдоромантичных соплячек", тобто, створений задля самовиправдання і подання себе в кращому світі перед аудиторією...

As Strong As Samson
                Сильний, як Самсон

Переклад:  Sisyphus,  _ксю_

Psychiatrists and Lawyers destroying mankind
                Психіатри та юристи руйнують людство,
Drivin' 'em crazy...and stealing 'em blind
               збивають його з глузду... та непомітно ним оволодівають.
Bankers and brokers ruling the world
               Банкіри та брокери правлять світом,
Storing the silver and hoarding the gold
               обростаючи жиром срібла та золота.            
        
                         приспів

Ain't no use in preachers preaching
               Нічого почерпнути з проповідей священників,             
When they don't know what they're teaching
               вони самі не знають, чому вчать.
The weakest man be strong as Samson
               Найслабкіший, будь сильним, як Самсон,
When you're being held to ransom
               якщо ти потрапив у заручники.

Famine and hardship in true living colour
              Злидні та скрута переливаються яскравими барвами.
Constant reminders...the plight of our brother
              Наша справа - постійно нагадувати про це.
Daily starvation our diet of news
               Повідомлення про голод постійно в меню наших новин,
Fed to the teeth with a barrage of views
                їх нам згодовують разом з масою точок зору.

               Приспів

Black men and white men, and Arabs and Jews
               Чорні й білі, араби та євреї
Causing congestion and filling the queues
               створюють стовпотворіння і переповнюють чаші,
Fighting for freedom the truth and the word
               ведуть битви за свободу, істину та просто за наказом,
Fighting the war for the end of the world
               б'ються у війні за знищення світу.
              
                Приспів

Слухати тут

Життя це суцільни біль і лише кохання у житті гамує біль, але ж воно ж його і приносить!- Майка затягнулася косячком посміхнулася і кудись відлетіла... Вона взагалі була ДИВНА, так саме так дуже дивна всі п'ять літер великі у слові "дивна"! Якось я попрохала її порадити мені, яке кіно подивитися, а вона скинула мені фільм "Ma Mere/ Моя мати 2004" я вже хотіла спати, та все ж вирішила його подивитися  - після першої хвилини я прокинулася і сна як і не було. Вона взагалі не визнавала ніяких законів у своєму чи моєму житті, це лякало і це мабуть таки в ній і приваблювало. Вона була у моєму житті, якимось ураганом пронеслася понівечив мою душу і зникла, ну не зовсім зникла, просто вкоротила собі віку і ці слова "Життя це суцільний біль" були останніми, які я від неї почула! Її кредо Бог є, але він не такий як нам кажуть, завжди шокували мене, а потім я вирішила розібратися, навіть написала декілька тезісів що до цього Майка прочитала сказала що це дитяче лайно, після того ми з нею тиждень не розмовляли. Це був найдовший тиждень у моєму житті. А теперь це найдовше життя без неї у моєму житті, але треба рухатися далі?! Але як далі і куди, якщо її немає?! Бог взагалі не такий як нам кажуть, і не такий як ми його уявляємо! Він не карає, карають люди, карає суспільство, а він ніколи, він нас любить, правда те що він любить усіх це дуже великий міф, він любить лише тих хто розуміє його, я розуміла, а от вона ні, тому й загинула. І життя це не суцільний біль вона була не права, тепер я знаю після 6-тьох місяців тинянь та пошуків, я знаю все вона хотіла щоб життя було суцільним болем тому і вичавлювала з нього лише біль та страждання, видивлялася лише те що вона хотіла бачити, і не могла примиритися з тим що се не так! Життя це кохання, життя це найдорожче що у нас є, адже життя дає нам повну та беззаперечну волю обирати,  і ті кому важко обирати утікають від життя, але ж життя це ти та я від самого себе не втечеш! Хіба що вокротити собі віку? А як це вже на твій вибір, є безліч можливостей в нашому цивілізованому суспільстві робота, алкоголь, наркотики, відеоігри, інтернет, пігулки, лезо бритви то що.

Типова регіональна ТРК починається зовсім не з генерального директора, повірте від нього взагалом нічого не залежить. Вона починається з журналістів та головного редактора, гарні журналісти та главрєд працює компанія нормально, поганий главрєд та журналісти все життя немає нікому: ані операторам, ані випускаючим, ані самому генеральному. Та це був лише ліричний відступ отож слухайте я тут вирішила прикинуть на свій хлопський розум, як повинна виглядати типова регіональна ТРК, а наразі я працюю на типовій ТРК тому це мені буде не складно. Попереджаю одразу всі збіги з реальними людьми, або ж обставинами лише прикре непорозуміння.
Отож давайте уявимо собі якесь провінційне містечко обов’язково регіональний центр.[ Для прочитання тицяти сюди ]

Ти падлюка, вражий сину,
псяча кров, страшна личина,
шмарогузе нецнотливий,
ланець, лайдак шолудивий
Щоб тебе злидні обсіли
Гайдамаки щоб згубили
Хай тебе загребуть кури
І у жони щоб взяв дуру!
Жаба най тобі дасть цицьку
Вмити тобі юшкої писка!
Дурний піп тебе хрестив
Дурна баба сповивала
Мати розум дать забула
Ну а може сам згубив!
 (ліричний авторський відступ )

Лайка суттєво відрізняється у різних етносів і в різні історичні епохи. У ній проглядає суть багатьох стереотипів поведінки та спосіб думання народу. Адже лайка «виголошується» людиною розлюченою, отож піддає образі головні цінності ображуваної людини. А ці цінності, звичайно, перебувають у рамках загальної системи цінностей даного суспільства.

У радянські часи на вивчення лайок було накладено табу, і хоч деякі дослідження проводилися, їх результати, як правило, були доступними лише вузькому колу фахівців. Зараз ці табу знято, і, як наслідок, — з'являються наукові праці, зокрема розвідки Наталі Яковенко.