_-_-_-_-_-_-_-___----___-_-_-_-_-_-_-_

Твого погляду зорі чекають,

Хвилі ждуть аби ніжити тіло...

Навіть струни гітарні вмовкають,

Навіть серце щось знов заболіло...

-------

Ти пішла, не сказавши нічого...

Так, мовляв, просто далі не треба.

Ти кохати не прагнеш нікого...

Наче вірна зимі королева...

------

Тихо кригою серце покрилось,

Мимобіжно лиш дні пролітають...

Що ж, нехай вже, раз треба, то треба,

Тільки погляду зорі чекають......................

Линуть мрії в журавлинім леті, Сум і радість носять по планеті. Безмірно сумна, приходить весна Без Тебе.

Щастя - це рівнять Тебе з Весною, Щастя - хоч хвилину буть з Тобою, Невже ж ця блакить, як мить, пролетить Журбою.

Вірю, що згинуть негоди й невдачі, Лихо і  смуток геть пролетить. Хочу в очах твоїх вічно Я  бачить, Золото сонця і неба блакить.

Буде ніч закохано спадати, Кольорові сни на землю слати, І щастя Твоє всі ріки заллє Весною.

_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_

Вітер тихо вимальовує рядки

Жовтим листям, він шепоче слово - "ТИ".

Пригадаю поцілунок і вуста...

Смак м`який і солодкий як весна

----------

Очі неба в погляді твоїм...

Видно треба, видно так уже й хотів.

Йшов, незнавши де ти є серед життя.

Незабути, наче казка з майбуття

-----------

Щось сказати... зайві будуть всі слова.

Малювати... тай не зовсім вмію я...)

Дощ шепоче, про осінній зорепад,

Знаю точно, знову мовлю не в попад

-----------

Розкриваю серце світові наскрізь,

Запитаю, й полечу на твій же блиск.

Завмираю, знов пригадуюючи все...

Поринаю у політ, в осінній вересень...

-------------->>>>>>>>>

...

 чи міркувалось над цим хоч раз?

_________________________________

Ти можеш дивуватись

Ти можеш посміхатись

І вдячність,то для тебе не тягар...

Привітність і турбота,

Дозвілля і робота,

І творчих спалахів присутній дар.

Ти можеш і втомитись,

Ти можеш розгнівитись,

Час відпочинку, та й не тільки - час...

На зорі подивитись

Чи просто - десь зустрітись,

Застигнути й злетіти водночас!

Покликати й згадати,

Чекати й мандрувати,

Утішитись і взяти прозапас...

Ти можеш дарувати,

Розвіяти й зібрати

І крапки десь розставити нараз...