Придумайте фразу, яку можна сказати і в ліжку....

і за обіднім столом.


Користувачка "Твіттера"  запропонувала придумати фразу, яку б можна було сказати і в ліжку, і за сімейним столом.


Придумайте фразу, которую можно сказать как в постели, так и на семейном ужине







як варіант:


Серветка потрібна?

Якщо не сподобається - виплюнеш...


Знайомся. Це мій друг Коля.


ваша черга lol

Сказали, що постити котиків - моветон :((


 Тому - долучаємося до мистецтва.

Картинки - перевертиші.

Результат пошуку зображень за запитом "валентин дубинин"





Валентин Дубинин 6

Валентин Дубинин Утиная охота







Пов’язане зображення




Результат пошуку зображень за запитом "валентин дубинин"

Результат пошуку зображень за запитом "валентин дубинин"


Результат пошуку зображень за запитом "валентин дубинин"








Натюрморт и портрет Перевертыши, иллюзия, картинки, прикол





 


Лев и мышь. Иллюстрация Rene Milot

Рене Милот. Мышь и лев





Автопортрет с О.Уальдом. Художник Игорь Лысенко.


Автопортрет с О.Уальдом. Художник Игорь Лысенко.



Вы дети мои возлюбленные. Масло. Художник Игорь Лысенко.

Чарльз Дарвин


Гуманність? Толерантність? Лояльність?

  • 19.07.17, 09:20


Із почутого вранці:

По бульвару ідуть чоловік і жінка. Обоє, з виду, з легкою формою ДЦП.
Чоловік попереду себе котить інвалідний візок, в якому сидить дівчина, що має  добре виражені ознаки інвалідності. Жінки, що сидять позаду мене в маршрутці, коментують: " Таким треба заборонити народжувати дітей на законодавчому рівні. Щоб не розмножувалися".



Про робочі моменти:

Гінеколог прийняла пологи. Вже четверті. У жінки з психічними відхиленнями. Вдома у породіллі чоловік з такими ж відхиленнями, як і вона. Всі четверо дітей  від  народження, втім, як і батьки, пацієнти психіатричного відділення.
Перед випискою породіллі гінеколог, під приводом перевірки стану матері, ставить спіраль у ще "свіжу" матку. Не питаючи згоди на це у самої породіллі.


Риторичне:

Ідеї Аді Гі  про чистоту нації живі чи почили в бозі?

Повернемося до расової гігієни і створимо Інститут расової біології, як колись це зробили у Швеції?

Чи, все  ж таки, залишимося гуманними до несхожих на нас людей?

З травня 2016 року виплата державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та на дітей-інвалідів буде проводитись у підвищених розмірах

Недільний сайт знайомств оголошується відкритим!




До цього оголошення, на жаль, фото немає 

Прекрасна пастель




Це не описка, це дійсно, пастель.
 
Деякі із робіт чудового іспанського художника  Vicente Romero Redondo.

Полюбуйтеся, як красиво оспівана жінка в його роботах...
 


Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)



Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)







Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)

Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)


Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)


Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)






Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)



Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)


Пленительные красавицы на картинах Висенте Ромеро Редондо (Vicente Romero Redondo)








Про наболіле...

    Останні метри шляху були якісь особливо важкі. 
Вдень пройшов дощ, кругом були розлиті калюжі-моря, які потрібно було обходити, а це ще 2-3 зайвих метри на кожній калюжі. Тому кожен крок був по-саперськи виважений і прорахований. Головне - старатися зараз не думати ні про які інші речі. Мета одна - рідна домівка. Тільки там настане полегшення. Тільки там можна буде відчути щастя, легкість, по великому рахунку - насолоду. Тільки б дійти. Тим більше, що вже он, за тими трьома абрикосами, виднівся дах рідного будинку, залишилося зовсім трішечки, небагато, якихось триста метрів. Але як же нестерпно важко їх подолати. В єдине ціле злилися надія і розчарування, нетерпіння і чекання, біль і страждання ...

  Нарешті!!!!!!  Переступивши поріг квартири напівзігнутими ногами, Іра розстебнула ці бля@ські нові босоніжки, куплені вчора за три тисячі, на охренітельно зручному 12-см каблуку і знесилена присіла на підлогу прямо в коридорі.
"Ірка - дура!" - вякнув папуга із клітки на кухні.
"Від дури чую!" - буркнула Іра, шукаючи поглядом на поличці свої балетки.



Курси.

  • 12.07.17, 09:29
Діти ввечері привезли онуку до матері. Переночували і самі гайнули у відрядження, поки Туся ще спала.
Туся, проснувшись, незадоволено кривлячись, провела з бабою ванні процедури. Потім трохи похлюпала носом над кашкою із вареним яєчком і домашнім огірочком, але трохи таки під'їла. " Ой ти, лимзялка моя дорогесенька! - бабуся ніжно поцілував внучечку. - Що будемо з тобою сьогодні робити?"
Туся заявляє: " Бабусю! Ходімо гуляти! Де мої шузи? Де моя пупе?" Баба, зробивши вигляд, що здивована, заметалася по хаті. Пошукала в шафі, на поличці у серванті, підняла покривало на ліжку - не видно. Сіла. " Та де ж воно ділося, оте "шиза" і "пуп"? Може дід взяв. Чи кицька вкрала?..."
Туся, дивлячись на бабині пошуки, заливається від сміху: "Бабусю! А мама тобі хіба не казала, що мене почали водити на курси? Я навчуся чужих мов!" З гордо піднятою головою приносить бабі з веранди біленькі туфельки і ляльку Барбі.
"Шуз! Пуппе! Бачиш, скільки я всього вже знаю?"
"Ага! - баба ховає усмішку- а я колись вчила в школі французьку. Поки побудеш у мене, то знатимеш ще й її. Ходімо, розкажеш, як Рекса і Мурчика звати по-ненашенському".

Зая.

- Дякую! Все, як завжди, красиво і смачно! - вставши від столу, Андрій поцілував Аню в щічку і смачно позіхнув. - Я зараз в ванну і спатки. Втомився за день, що собака, прямо очі злипаються.

Через пару хвилин за дверима ванної вже плюхкотіла вода. Аня почала збирати зі столу посуд після вечері, аж раптом запілікала смс-ка на Андрієвому телефоні. Аня, яка до цієї пори ніколи не чіпала телефон чоловіка, відкрила повідомлення. Чому зараз це зробила? Мабуть, так мало статися. Чорні буквочки на світлому моніторі заскакали веселими рядочками і злилися в одну друковану масу: "Зая! Я так хочу знову, як сьогодні вдень, похрумати твою морквинку! Хрум-хрум, коханий! Цілую і люблю тебе, мій Зая!"

В цю саму секунду для Ані небо впало на землю. Тільки тепер їй стали зрозумілі чоловікові відрядження майже щотижня і затримки з роботи..." Тільки б не зірватися, тільки б втриматися і не розплакатися, - вмовляла сама себе Аня. " Вокруг тебя Земля кружит, вокруг тебе Земля кружит...." - Монатік так настирно втохмачував їй цю фразу з маленького радівця на кухонній поличці, що вона нервово вирвала дріт з розетки.

- А що у нас так тихо в хаті? - Андрій, обмотаний на бедрах банним рушником, розімлівший і рум'яний, зайшов на кухню, відкрив холодильник, налив собі холодненького морсу. Аня мовчки простягнула йому телефон: " І давно це у вас? Відколи це ти став чиєюсь Заєю?" Чоловік від несподіванки присів на табуретку, залпом випив стакан напою, подавився, закашлявся: " Рік. У нас все серйозно - вона молода і народить мені дитину!"

- Андрію! Це удар в саме серце. Ти, одружуючись на мені, знав, що я не можу мати дітей. Тоді ти сказав, що це не важливо. Всі 10 років нашого шлюбу все було гаразд. Тепер ти зраджуєш мене із молодою, щоб мати дитину?

- Люди змінюються, зрозумій, Аня! Тому нам треба знайти якийсь спокійний вихід із ситуації! - Андрій рвучко встав, від чого банний рушник розв'язався, впав на підлогу і Андрій стояв перед Анею розчервонівшийся і голий. Аня подивилася спочатку в очі чоловіку, опустила погляд на його груди, живіт, зморщений член і, несподівано для самої себе, усміхнувшись, сказала:" А немає що вирішувати. Іди до неї, Зая! І бережи свою морквинку!"

- Дура! - чоловік, переступивши рушник, пішов до спальні. Аня чула, як він складав речі, як відкривав і закривав шухлядки шафи і шурхотів документами. Але не зрушила з місця, просто не могла: руки-ноги обважніли і вона стояла біля відкритого вікна, як сонамбула. Мозок кричав: "Іди! Зупини його!" але язик ніби онімів і вона не могла знайти потрібних слів. Чи не хотіла?

Боковим зором побачила, що сонячний диск, що ховався за горизонт, якийсь надзвичайно червоний і величезний. Хм, сонечко вітає мене з завтрашніми днем народженням. Боже! Про що я думаю? Мій чоловік іде до коханки, а я стою, як істукан... Із ступору її вивели слова Андрія: " За іншими речами заїду пізніше ". Аня пішла до спальні, пластом впала на ліжко. Думок не було, сліз теж. Образа рвала на частини душу і серце, головна біль - мозок. " Вокруг тебя весь мир кружит", - пульсувала в голові одна і та ж сама фраза, під яку Аня, думаючи, що вона не спатиме до ранку, непомітно заснула.

Наступного дня 35- річна зраджена іменниця йшла на роботу. Підготувавши на підпис Юрію Васильовичу пакет документів, серед інших паперів підклала йому заяву на свою тижневу відпустку. " Ні, Анна Юріївна, я не можу вас зараз відпустити. Звітний період, як я без секретаря? "- директор закивав головою. " Сухар, точний сухар", - подумала Аня, а вслух сказала: " Мій чоловік пішов до коханки, мені потрібна відпустка, з мене немає зараз толку". Директор мовчки підписав заяву і шість днів Аня, закрившись в квартирі, плакала донесхочу. А на сьомий вирішила, що вона бажає Андрію щастя і кохання в оточенні молодої нової дружини і купи їхніх дітей, пішла в перукарню, зробила нову зачіску, новий колір волосся і пообіцяла сама собі закрити цю сторінку в своєму житті.


Юрій Васильович п'ять років тому став вдівцем. Залишившись у 42 роки один з дорослою дочкою, не розкиснув, не топив горе в горілці. Керував великою компанією, допоміг дочці підняти власний бізнес. На жінок, правда, не звертав уваги, все ще не відпускав із пам'яті покійну дружину. На свою секретарку, Аню, правду кажучи, інколи заглядався, але не більше того - вона жінка заміжня, серйозна, розумна, працівник високопрофесійний, його права рука, по суті. Але, після повернення з відпустки, Аню ніби підмінили. Все робить на автоматі, сухий тон і сум в її голосі зовсім не сприяли нормальній робочій обстановці.

Якось ввечері Юрій Васильович запитав її: "Анна Юріївна! А чи погодитеся ви скласти мені компанію і повечеряти сьогодні зі мною в ресторані?". А Аня взяла і погодилася. Як не дивно, за чотири роки роботи секретаркою, вона ніколи ще не вечеряти із директором компанії. " Нехай порозказує якихось історій із свого життя, - подумала, - все ж таки 12 років різниці у віці, є що розповісти мені. Та мені й іти в свої пусті чотири стіни не дуже хочеться"...

Вони просиділи в ресторані до дванадцятої ночі. Аня і не уявляла, наскільки цікавий її керівник, як співрозмовник і наскільки галантний, як мужчина. Весь вечір він сипав цікавими і веселими історіями із свого життя, ненав'язливо випитуючи Аню про її особисте. Вона так поринула в спілкування з Юрієм Васильовичем, що, коли офіціант нахилився і сказав, що ресторан зачиняється, сумно зітхнула: " Ах! Так шкода, що вечір так швидко закінчився" Він запропонував: " А давайте, Аня, підемо в караоке?", - і вони ще до двох годин ночі співали всілякі пісні, зірвали голоси і сміялися і веселилися, як малі діти.

А потім, у квартирі Юрія Васильовича, у них був секс. Такий, якого у Ані ніколи не було - глибокий і повільний, ніжний і пристрасний. Юрій Васильович настільки досконало володів своїм тілом і своїм інструментом, настільки ж майстерно відчував тіло Ані. Кожна її клітинка відгукувалася на його ласки і поштовхи. Аня відчувала себе в його вмілих руках пластикою, з якої можна було виліпити все, що завгодно йому - ніжність, пристрасть, стогін, крик, вибух, оргазм... Втомлені і щасливо спустошені, лежали вони в обіймах одне одного. "Знаєш, Юра,- Аня провела рукою по його сивій скроні, - а правильно ж співає чортяка - світ навколо нас кружляє", - і радісно засміялася, знову опинившись під збудженим мужчиною.

Все у них закрутилося з неймовірною швидкістю - побачення, виставки, робота, кіно, театр. Інколи Аня ловила себе на думці, як швидко вона перестала згадувати про Андрія і як швидко Юра став для неї цілим світом. Через місяць він запропонував Ані переїхати жити до нього. Вона, повагавшись, погодилася і цілий тиждень вони разом, помаленьку, перевозили її речі з квартири, де вона жила з Андрієм.

За кілька днів мав наступити Новий рік і Юра дуже хотів, щоб вони зустріли його удвох, як чоловік і дружина. 31 грудня, коли Аня готувала на кухні фірмові страви, Юра зайшов на кухню, сяючий від щастя: "Це буде пречудовий Новий рік! Доця дзвонила. Я сказав, що ми з тобою тепер житимемо разом. Вона дуже рада і приїде до нас. Але не сама - зі своїм хлопцем. Сказала, що він у неї класний! Будемо знайомитися всі разом" - згрібши Аню в оберемок, закружляв її по квартирі, як заправський танцівник. - Який же я щасливий, люба моя Анєчка!"

Хвилюючись, обоє ледь дочекалися новорічного вечора. Аня робила останні штрихи до новорічного столу, коли в двері подзвонили. Юра пішов відкривати, в коридорі почулися дзвінкі вигуки : " Папа! З наступаючим Новим роком!!!" І тут же зляканий зойк: " Папа! Що з тобою??? Папа!!!!"

Аня вибігла на крик в коридор. Юрій сидів на коридорній тумбі, зіпершись на стіну і тримаючи руку на грудях. Його дочка викликала швидку. А поряд з дочкою, з пляшкою "Шампанського" в одній руці і "Київським тортом" в іншій, стояв розгублений Зая.

Сільський трешак

  • 30.06.17, 12:04
Для нього це перший шлюб, для неї - другий, від першого має сина-підлітка. Вона не місцева. Купили квартиру. Вона не працює - не тому, що нема роботи, тому, що сина треба виховувати. Він працює на двох роботах і ще трохи підробляє на громадських роботах, які організовує сільська рада.

Живуть собі та й живуть. Трапився скандал. Ну посварилися, всі сімейні пари сваряться. Він не дуже активний в сварці - з дитинства заікається і має дуже спокійну вдачу.У неї ж все добре з ротовим апаратом, тому можна уявити ультразвукові хвилі, які поширювалися від неї на весь восьмиквартирний будинок. Статус-кво вона встановила своєрідно - порвала всі фотоальбоми, які були у нього, потрощила диски, розбила дзеркалку, зібрала речі, малого і вчмиздила до мами.

Через тиждень з "покаянной головой" прийшла назад. Славетний другий шанс ніхто не відміняв. Все помалу встаканилося, малий пішов в технікум. Вона вирішила, що буде робити манікюр на дому (колись вчилася цьому). Він бере 30 тис.грн. кредиту, купляють весь інструментарій. Вона починає працювати, демпінгнула трохи тих, хто раніше почав цей бізнес. Клієнтки почали масово йти, село велике, навіть з райцентру приїздять...

Через деякий час він каже: може, ти б хоч трохи грошей давала із зароблених? Все ж таки я один і кредит виплачую, і малому за общагу і за навчання треба, і нам на прожиття. Ах ти ж, блін блінський! Як же їй було важко стримати свій гнів. І вона не стрималася - горіли стіни, так вона його розпікала. Розійшлася не на жарт, взяла сокиру і перерубала на шматки весь його одяг - зимовий, літній. Потім порубала його взуття. Не втримався і він - з'їздив їй, вперше за всі роки життя. Поліції, що приїхала на її виклик, було сказано - або ви його посадите, або я вас засиплю скаргами. Ті покрутилися, бачать же, що в хаті робиться, але відвезли його в районний відділок, з якого його забрала на поруки голова сільської ради.

В сухому залишку - він живе в материній хаті. В футболці і шльопанцях, а скоро ж осінь.З невиплаченим кредитом за манікюрні прибамбаси. Вона в квартирі, працює далі, його до квартири не пускає і щодня ганяє в райвідділок з скаргами на поліцейських про невиконання ними своїх обов'язків. Чоловік її ударив і має за це сісти, вона так хоче.

Це, звичайно, не кінець історії. Буде і суд, і поділ майна, і всі інші перипетії. Просто я добре знаю його ще з дитинства. Тому я повністю на його стороні, хоча я категоричний противник рукоприкладства в сім'ї.

Одне мене цікавить. Чи й правда, що всі баби - козли, а всі мужики - дури?
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
15
предыдущая
следующая