Профиль

Ми Ла

Ми Ла

Украина, Черкассы

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Свежее видео

DISUшка - Флеш.

 Про  Dорогу I дуже Sлавну  Uкраїночку


ЇЇ характер повністю відповідає  її імені – вона суцільна таємничість і морська гладь.

Спочатку я думала, що вона – член олімпійської збірної по стрільбі, бо її коментарі в замітках завжди настільки  влучні, що аж дух захоплює.

Потім я думала, що вона архітектор. Самий справжній. Як Гауді.

Тоді у мене мелькнула здогадка, що вона - наш український Паганель, так багато вона всього бачила і дослідила.

А потім я здогадалася, що вона настільки багатогранна, настільки любить життя у будь яких його проявах, що навіть укуси бджіл чи зустріч зі змією не здатні зупинити її.

     Ви багато бачили в своєму житті людей, які в будь-якій непомітній для нашого ока дрібниці бачать прекрасне? І не тільки бачать, а ще й майстерно це прекрасне фотографують? Та й ще й інших людей  з цим прекрасним знайомлять?

 От наша DISU саме з цієї когорти людей.

    Завдяки їй я можу віртуально подорожувати вуличками Києва чи околицями інших міст, якими вона зацікавилася. Доторкнутися до старих  стін і відчути під пальцями  шорсткість дореволюційної цеглини. Зустріти вологий затуманений світанок десь на тихій Росі чи відчути, як пахне свіжозораний чорнозем, по якому повільно і гордовито чвалає рудий і екзотичний бузько. Бути свідком того, як місячний диск на нічному небі із маленької жовтої цяточки повільно переростає у  великий блідий сирний диск. Полюбуватися галявинами жовтих річкових ірисів і посміятися над кумедними білочками у парку. Інколи ловлю себе на думці, що дивлюся на світ і сприймаю його  її очима. Трохи незвично, але я цій обставині дуже рада!  

Вона цього не знає, але саме завдяки їй я купила і тепер гладжу товсте пузико Хотею.

Саме завдяки їй я все більше впевнююся, що люди, які випадково «прийшли» до мене  - дверима не помиляються.

Саме вона стверджує, що бути   щасливим – це нормально,  бо щастя – це не подарунок долі. Це  спокійний фон нашого життя, базова комплектація.

І саме щастя я бажаю їй і всій її сім'ї! У всьому!

Цілую тебе, disu!

І ціную!


 

Де це дівся наш Сірожа? АskOld –Флеш



А  які гэта Сірожу вы тут шукаеце? 







Я його не бачив, чесно вам кажу





А я сто разів казав: Соня! Слідкуй за Сєрим! Не пускай його далі Гідропарку…







Це ви того Сірожу шукаєте, який  мене в минулому році після матчу «Зеніту» у  Неві хотів втопити? 

А я не скажу, де він ховається, тисячу чортів йому в печінку






Да-да-да! Саме оцього, з отакенною шевелюрою, Сірожу  з Пущі-Водиці, ми шукаємо!

Хоч би вуса тільки не збрив, бо хрєн найдем...







Нє, шукачі! 

Ви майте на увазі - ми своїх, лисих і вусатих, в обіду не даємо!!!!!!






Та ти шо?….А  хто ж йому погрожує?





Та нападають тут на нього всякі.

 Он той рудий. І отой чорнявий. І ота білявка...







Та ти що? А він що? А вони що? 

Ой, як же ж цікаво, я аж петлі погубив... 







А що він? Щиро отак дивується, не розуміє, за що на нього нападають.

 Він же чисту правду каже…






Тю! Та розслабтеся ви.

Сидить десь Сєрий, розслабляється, як оце я зараз…







А я ж уже казав якось Соні...






Та що ти заладив, як попугай - Соні, Соні...

А що та Соня може? Він як писав свої сценарії, так і пише. Йому  ж ніхто не указ






Нічого не знаю, не бачили ми такого останнім часом







 А Сірьожа, тим часом, десь готувався до флешмобу  імені  себе.


Бо всі ж знають, що Серьожа – молодець!  


 



БджЫлка - Флеш.

 Все почалося звідси: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/



Такою я її бачу:


Что под балконом моим стоишь?

Я - не Джульетта, я - Карменсита

(нескромно, да, но ноблесс оближ *).

Прости, Ромео! Мои визиты -

налёты вооружённых банд;

будь осторожен — бывают жертвы.

Не я - то ласкова, то груба, не я нужна твоему сюжету.



Не я, не я, чья рука легка,

а сердце — самой червовой масти;

как тряпка красная для быка,

желает порванным быть на части

(с утра в минуту ударов сто,

и валерьянка не помогает).

Ну что ты, право, стоишь как столб? Тебе, Ромео, нужна другая.


...Чтоб - рядом, в радости и беде,

на кухне, в ванной, в дремоте пробок.

Пусть - ни либидо, ни дуэнде,

но обеспечит любовь до гроба

(вернее - гроб до того, как ты

наскучишь попросту ей до смерти).

Аплодисменты. Слова. Цветы. Печальней повести нет на свете. 


Тебе, Ромео, нужна не я,

не я, чьи пальцы белы от жара

Иди, Ромео, и пей свой яд -

я буду ждать своего

кинжала

(с) Ракель

Результат пошуку зображень за запитом "танцующая в ночи"


«Noblesse oblige» [ноблес обліж] - французський фразеологізм, що буквально означає " дворянське походження зобов'язує"

Rujebok@ знайшлася!!!! Рижий-Флеш.

  • 20.03.17, 10:25

Організація безчинств тут:http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/



Сьогодні з радістю флешимо  Ружу-Рижулю.   ura





Вона ще з дитинства була  допитливим дитям. Рижим, звичайно



Картинки по запросу





Думаєте - виросла і змінилася?????   Ага, аж два рази lol









Насправді ж  вона  - граційна і ніжна кішечка!  cat



Фото приколы







Але стверджує, що мідні труби все ще манять і кличуть її   smeh  


Пов’язане зображення





Рижуля! 

Бажаю, щоб дороги твої були легкі і завжди приводили тебе  до хороших людей!



Пов’язане зображення





kiss



Ось так вона, ЗараЗа. Зазі- Флеш.

  • 17.03.17, 10:01

 Початок: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/      


         Одна маленька дівчинка  народилася колись у славному забугорному місті,

що  на березі великого океану.


    Тому вона з дитинства любила гратися з пісочком і крабами на пляжі 


Результат пошуку зображень за запитом "смішні фото дітей на морі"


 Носила намиста з панцирів мідій, не боялася японців, які масово  добиралися вплав на берег

 Золоторогої бухти, щоб купити нерозтаможений  радянський «Жигуль»  і змалечку  уміла керувати

 праворульною японецькою машиною.


Результат пошуку зображень за запитом "дитина за рулем машини"




Шкільні роки пройшли швидко, весело і безтурботно

Результат пошуку зображень за запитом "веселі школярки"



Та й студентські роки промайнули якось непомітно


Результат пошуку зображень за запитом "студентки на парах фото"




Зазі виросла умнічкою і красунечкою, вийшла за коханого чоловіка

 

Богатство как яд для богатых





Готує своїм мальчикам смаколики


Пов’язане зображення




Пов’язане зображення




Пов’язане зображення




По будням ходить  роботку робити


Пов’язане зображення





Любить море, як у дитинстві


Пов’язане зображення




 Одним словом,  у  нашої Зазі -  


Результат пошуку зображень за запитом "икра красная и черная  фото"





Сьогодні вечерю готують мужчини)))))) 36,6 +




Сьогодні у нас - еротична кухня



А що? Хіба приготування їжі не може виглядати збудливо та  еротично? Може, ще й як може.




                 Особливо, якщо кухар привабливий і  фартушок у кухаря правильний.






Відверто. De_Stress -Флеш.

  • 16.03.17, 10:00

   Гарна ідея: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/


 Непомітно для неї, на екрані ноуту  фрази із її презентації почали крутитися, як калейдоскоп, а вона сама стала його маленькою частинкою. Ні, не той калейдоскоп із дитинства - тонка трубка із набором різнокольорових скелець у лінзі, що складаються у чудернацький  орнамент, якщо покрутити трубку "вліво - вправо". Цей калейдоскоп складався із якихось різнокольорових фрагментів її життя, які мерехтіли перед очима, як слайди, змінюючи один одного і вона ледь встигала їз роздивитися


                                                      *      *      *      *      *      


    Гуркіт падаючої води з Ніагарського водоспаду був такий голосний, що вона не могла розібрати, що він їй каже. Мабуть, це капюшони від плащів, в які вони одягнуті, заважають їй розчути його слова. Він  обіймає її за талію, міцно притискає до себе. Їхні обличчя молоді, щасливі і мокрі від мілкого водяного пилу, що розсипається від Нігари. Він нахиляється, щоб поцілувати її і каже: "Пам'ятаєш, я обіцяв подарувати тобі весь світ? Я дарую тобі всю красу цього світу! Я дарую тобі свою любов! Я люблю тебе більше за життя! Ми з тобою завжди будемо разом, віриш? Назавжди!"...


                                        *      *      *      *      *     

       Ось вона плаче. Роздерті колготки, розбиті коліна. Маленький кулачок розтирає сльози по заплаканому личку. "Чого моя кицюня плаче? - папині сильні руки її обнімають так, як уміє обнімати тільки її любимий папочка. - Не треба плакати. Кожен, хто вчиться їздити на велосипеді, обов'язково падає. Але піднімається і знову вчиться їхати. Вперед! Тільки вперед і вверх, моя донечко, тільки вперед і вверх! - на цих словах він підкидає її догори, життя пахне його руками, його сміхом і сонцем, а вона уявляє себе найщасливішою пташкою в сонячному небі, з красивими крильми, такою любимою і дорогою папиною доцьою....


                                    *      *      *      *      *    
 
        - "Ну, що я вам можу сказати? Це дуже важливе рішення, яке цілком залежить тільки від вас". -  Лікар такий молодий і красивий, якими бувають усі єврейські чоловіки в молодості. А ще він такий же розумний і прямолінійний, якими бувають усі висококваліфіковані єврейські лікарі. Подивився знову в її медичку карту. - "Зараз я вам повторю те саме, що ви так вперто не хочете чути від моїх українських колег - ваш темп життя занадто швидкий. Ви хочете занадто багато всього встигнути за коротке людське життя. А воно ж у вас лише одне! А поки-що навчіться поспішати повільно. Вам просто доведеться цьому навчитися"...


                                                          *      *      *      *      *   

    "Самой любимой, Самой красивой, Самой лучшей Мамочке на свете!" Синуля-першокласник, соромлячись, подарував їй, повернувшись зі школи, цю вітальну листівку з 8 Березня. Наклеєні саморобні тюльпани, кучерява мімоза із мілко порізаних жовтих ниток - це був найдорожчий букет для неї. Багато букетів ще потім було в її житті, але саме цей, синів, перший і такий незграбний, залишається самим найкращим із усіх отриманих нею букетів. І саме його так несподівано вихопила пам'ять...



                                                        *      *      *      *      *    

        "Дитиночко, їж, я тебе дуже прошу! Люди ж думають, що ми тебе голодом моримо"...- бабуся сидить навпроти неї за столом і впрошує її з'їсти ще хоч трішечки. "Ні-ні-ні, - вона міцно стиснула зуби і махає головою із сторони в сторону, - не бууууду, не хоооочу..."  Їй подобається ця смішна і весела  щоденна гра - тримати повен рот каші, не ковтаючи, а бабуся тільки важко зітхає: "Ну, біжи вже, шило наше. І що воно з тебе виросте, отакої худющої? Хіба що балерина, тільки туди беруть таких"...     

   

                                                        *      *      *      *      *     

 "Happy birthday to you! Happy birthday to you!" - раптом почула бадьорий спів. Вранішній офіс, багатьох колег ще немає на роботі, всі лампи не включені і тому в приміщенні ще напівтемрява. І от, з напівтемряви, виходить співаюча трійця, несе щось велике і кругле в витягнутих руках і прямує до неї. Ті колеги, що вже є на роботі і підійшли її привітати, в здивуванні розступилися і вона побачила, хто саме для неї співає - її шефиня, одягнута в костюм кобри, Том Форд в білій перуці і ковбойському капелюсі і Кіліан Хеннессі в спортивному костюмі і в'єтнамках. Мужчини дарують їй цілу головку сиру "Пармезан", а  шефиня, випромінюючи доброту, як мати Тереза, тягне сольну партію і з усієї сили старається не фальшивити. Вона від здивування і сміху не може втримати той важкий сир в руках, він, смішно перевалюючись із сторони в сторону, котиться по коридору і всі кидаються наздоганяти сирний смаколик. І всі такі веселі і щасливі, ніби це у них день народження. "Чому ж ви не наздоганяєте свій подарунок, мадам? - запитав у неї, сміючись, Кіліан... 


    ...Мадам? - вона відчула дотик чиєїсь руки на своєму плечі. - Мадам, просинайтеся! Літак скоро приземляється, потрібно приготуватися до посадки, - над нею схилилася стюардеса. Вона відкрила очі. Невже вона заснула? І що це вона бачила - сон, фантазії чи уривки зі свого життя? З динаміка пролунав голос пілота: "Мадам, мсьє! Через 10 хвилин борт № 7982 рейсом "Париж - Гонконг" здійснить посадку в міжнародному аеропорту Чхеклапкок. Дякуємо, що вибрали політ з нашою авіакомпанією!"  Вона подивилась у ніч за круглим вікном. Внизу розстилалося гаряче, ніби дихаюче, море з мільйонів нічних вогнів, якими виблискувало загадкове місто. Якою буде її перша подорож сюди? З хвилюванням вдивлялася вона в ці  далекі світлячки і раптом побачила,як із різнокольорових вогнів утворюється напис:

 " Hello, MARA! This is your new happy life! "



Ночной Гонконг


За что аборигены съели Ромку Крюка - флеш від Віскаріона

  • 15.03.17, 09:11
Если быть до конца точным, слопали его не "за что", а "почему". Если коротко, потому что проголодались. На то были свои предпосылки. А начиналось всё так...

Рома с детства рос очень любознательным малышом. Он прочитал два серванта и две картонные коробки замечательных книг про бесстрашных коммунистов, красных террористов, социалистов, пионеров героев и прочих любителей переводить старушек через улицы, даже вопреки их желанию. Тогда в его маленьком отважном сердечке уже тлелся маленький огонёк надежды на великую победу справедливости над мировой несправедливостью. К тому времени когда он вырос, душевное пламя уже приняло форму всепожирающего пожара, который невозможно было удерживать внутри. То и дело, время от времени, из разных мест дымоточили струйки или вырывались излишки газов.

Так дальше жить нельзя, - решил отважный Ромка, - если я срочно кого нибудь не спасу, то взорвусь как передутый первомайский шарик. С такими мыслями он подошёл к карте мира и ткнул в неё пальцем с закрытыми глазами. Тычок пришёлся на Таити...

Кстати, вы не были на Таити? Нет? Это хорошо. Тогда я продолжу.

Итак, прибыв на Таити, отважный Рома понял, что попал куда нужно. На острове царил политический штиль и полная безыдейность. Ни одна живая душа даже не догадывалась о существовании великих теоретиков СЧАСТЬЯ, таких как Лёва Троцкий, Че Гевара, Уго Чавес, Ким Ир Сен, Мао цзе Дун и прочих столпов самой гуманной в мире идеологии. Там до сих пор не было ни коммун, ни гулагов, и самое ужасное, что все аборигены поголовно были сплошь беспартийными. Причём, все они поклонялись лишь одному своему Верховному Вождю. Дальше так не могло продолжаться...

Неугомонный Ромка взялся за работу с таким энтузиазмом, с каким, разве что, самка богомола отгрызает голову своему соблазнителю самцу после совокупления. Начитанность принесла свои плоды. Его великолепный лексикон не имел границ, поэтому он был блестящим оратором. Рома говорил настолько витиевато и живописно, настолько круто закрЮчивая идеомы и эпитеты, что слушатели зачастую ничего не понимали, поэтому верили таким речам на слово и по-умолчанию... Именно за это аборигены нарекли его Ромой Крюком.

За пол-года неуёмный борец за новую жизнь многое успел. Вначале аборигены сожрали своего верховного старика-вождя, включая членов его семьи, которые на вкус оказались куда привлекательнее. Потом, войдя в аппетит, сожрали шамана, а так же прочих ропчащих и недовольных. К слову сказать, ропчащих и недовольных оказалось намного больше чем можно было сожрать в столь короткий отрезок времени. Поэтому их поместили в обезьяньи клетки, до поры до времени. Ну вы понимаете. Новые же, свободные таитянцы развлекались разучиванием новых революционных песен, а так же собраниями, митингами, демонстрациями и водкой.

И вот, однажды ночью, хозяйственный Ромка Крюк зашёл в обезьянью клетку, чтобы пересчитать запасы продовольствия, которые остались у молодой республики. В это самое время, в клетку вломилась группа пьяных аборигенов-коммунаров. Они ловко и привычно оглушили первого попавшегося под руку, выволокли его из клетки, обваляли в специях, обложили пальмовыми листьями и запекли на медленном огне до полной готовности, как качан кукурузы. Старики до сих пор рассказывают, что мясо в ту ночь изрядно горчило и практически у всех, без исключения, участников трапезы случилось несварение желудка, но к счастью, все выжили.

С тех пор Рому Крюка на острове никто не видел. Но жизнь на острове ещё сто лет бурлила, ураганила и колбасилась, потому как, потеряв привычное равновесие, бывает очень трудно приобрести и восстановить его вновь.


Р.С: ( з відомих причин Віскаріон не може "пускати" замітки в стрічку, тому ми пошлі другім путьом)

Все по-взрослому! Хана-Флеш.

  • 14.03.17, 14:30



Все должно быть ХОРОШО! 


Тем более, что у Жизни, порой,очень здОровское чувство юмора. 

Никто уже не верил, что это когда-нибудь случится. 

А он взял - и в этом году вынес елку не 9 Мая, а в начале этого месяца. Да-да-да, именно на 8 Марта. 

А то! Должен же быть у жены в этот день настоящий праздник? umnik

А когда он еще и доказал ей попозже, что, несмотря на стукнувшие ему вчера 66, он не разучился лазить к любимой в окна .....





 Стоит ли говорить, что у жены в тот день был тройной праздник? bravo 

Ну, жена женой, а у него самого тоже был свой, маленький, повод для радости. Карлос Романович звонил, доказывал, что уверовал. В кого только, не слишком внятно объяснил - то ли в верования древних славян, то ли в сказки древних евреевНо двадцаточку в ЦУД (Центр Управления Двадцатками) закинул.И даже фото (для отчестности) скинул на Viber...




Пов’язане зображення


Вобщем, все как всегда - в полном порядке!


kiss



Антоніо заходить на блоги )))) Zmee - Флеш.

  • 13.03.17, 09:31
Тут - початок: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/


І отак - кожен раз, кожен раз...   lol




kiss
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
предыдущая
следующая