хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «українська мова»

Про польську мову

Найчастіше я чую розмови про подібність слов'янських мов. З моєї точки зору вони настільки подібні, наскільки й відмінні між собою. До глибокого аналізу вдатися не маю жодної можливості, розглядаючи лексику, морфологію, синтаксис та ін., тому це питання залишаю для фахівців і пропоную до розгляду власні спостереження на тему подібності/відмінності української та польської мов. Для чого я взагалі це пишу? Якщо б не було чогось подібного в цих мовах, то не писав би. А якщо так подумати, то за більше ніж 1000 років окремого розвитку ці мови все ж таки зберегли якісь схожі речі між собою. От це і вражає і є причиною написання цієї замітки. Тож почну з такого виразу польською мовою - "Oni czekali rok" (Оні чекалі рок) - "Вони чекали рік" практично ідентично звучить українською, хоча коли цей вираз вимовляють поляки - то зовсім не ідентично. Далі слово "mozliwosci" (можлівошьчі) - можливості - відмінність ну максимум у двох звуках, але й наголос змінюється на передостанній і є сталим у польській мові. "Juz nie podlega" (юж нє подлєга) - вже не підлягає. "Bawi sie" (бавічь шє) - бавитися. Roznica (ружніца) - різниця, opracowanie (опрацованє) - опрацювання і багато, багато інших слів та виразів. Проте існує вагомий контраргумент, коли в польській мові існує величезна кількість слів з латинської мови, таких як sukses, akceptacja, rekrutacja, legitymacja, decyzja, та ін. Це зрозуміло - вплив католицизму. Також це можна прослідкувати за іменами, які змінилися у Польщі після прийняття християнства. Мешко, Болеслав, Семомисл, Тчибор, Добрава, Семовит - суто слов'янські імена, які поступово зникли після 11 століття. З іншої сторони в польській мові існує багато власних слів, таких як samochod (автомобіль), elektrownia (електростанція) та інші. Звичайно, поверхнево, мови подібні, але все-таки глибинні основи дуже різні. Ми користуємося вже створеними мовами, і на їхній процес творення впливали такі чинники як клімат, їжа, умови життя, міжнародні стосунки їхніх творців. І на скільки всі ці умови відрізнялися у поляків та українців за більше, ніж 1000 років окремого життя, настільки ж відрізняються й їхні мови. Про це давно вже писав Хайдегер. Тож у висновку потрібно сказати, що по-перше мова може похвалитися особливостями, а вже потім потрібно шукати аналогії з іншими кровними мовами.    

Що нас губить? Або чому нас не читають?

ЩО НАС ГУБИТЬ?
або чому нас не читають?

Мушу визнати – заголовок цього дослідження я запозичив у злочинного світу. Серед побутових злочинців СССР мали поширення так звані наколки – виколоті на тілі малюнки. Одна з таких наколок мала назву “Що нас губить?”. Під цим питанням на шкірі виколювано три речі: пляшку горілки, віяло з кількох гральних карт та жіночу голівку. Тобто три речі були причиною злочинности: алкоголь, азартні ігри та плотська насолода.

Шукати причин своєї недолі варто не лише “вічним студентам” тюрем, а й усім, хто має проблеми з долею. Візьмім питання українського письменства. Чому воно не має читачів? Беру щойно виданий український роман. Читаю. Не можу відірватися. Так гостроцікаво скомпановано події й факти, що поки не перегорнеш останньої сторінки, не випускаєш книжки з рук.

Прочитав і глянув на тираж: тираж 1.000 примірників. І це на 40 мільйонів українців? Та це ж крапля в морі! У чім причина?

Становище з українським письменством не може не викликати у щирих шанувальників українського слова питання: у чому річ, де корінь зла? Чому мова нашого письменства не приваблює читачів?

Щоб відповісти на це питання, звернімось до текстів, оприлюднених у книжках, журналах, квартальниках, альманахах і проаналізуймо їх під оглядом здобутків і втрат у цих текстах нашої милозвучної мови, що лягла в основу низки інших мов, а сама, як бачимо, занепадає. Такий аналіз підкаже нам, де корінь зла.

Проглянувши один такий квартальник, я цікавився, якою мовою його зроблено, і що саме в цій мові несе в собі зерна занепаду. Цей огляд показав, що в мові оглянутих текстів присутня така невластива українцям лексика:
1. Лексика, успадкована від лінгцоциду під зорями Кремля
2. Лексика, породжена незнанням мови
3. Невдала лексика минулого
4. Гіперпуризм
5. Брак словотворчого хисту
6. Відверте мавпування
7. Сліпа віра лінгвоцидним словникам
8. Ребуси від захоплення сюжетом
9. Норми “геніїв”
10. Незнання живої мови і живих зворотів
11. Схильність до газетної мови
12. Конфлікти з граматикою
13. Невідредагованість тексту автором
14. Незнання класики
15. Мавпування імперських стилів
16. Відсутність мовної редактури.

Розгляньмо кожну з цих точок окремо.

1. Спадщина лінгвоциду під зорями Кремля
Українська мова приваблювала читачів минулого своєю унікальністю. Українській мові був властивий свій оригінальний стиль вислову, відмінний від канцелярсько-бюрократичних “високих” офіційних стилів. Саме стиль українських творів, почавши від Котляревського, був тим магнетом, який притягав читачів.

Але що далі від Котляревського, то український стиль ставав збиватися на копіювання інших мов. Це мавпування робило із своєрідного мовного явища – української мови - мову-копію інших мов. Якщо Шевченко звертався у своїх творах до земляків, то пізніші автори, йдучи за “батьками“ нації, пишуть свої твори для співвітчизників. Ця нова якість української мови зменшила зацікавленість українськими творами читачів. Співвітчизників, товаровиробників тощо вони мають і в мові Леніна-Брежнева.

Свого апогею копіювання інших мов досягло в СССР. Влада припинила самостійний розвиток української мови, терором і репресіями змусивши українців забувати свою питому лексику, а натомість послуговуватися російською. Така практика ще більше позбавила нашу мову своїх неповторних рис. На ділі, між російським та українським стилем розповіді не стало різниці. Розповіджене нашою мовою було так само сухе й стандартне, як і російське. Відпала зацікавленість українським стилем і українськими творами в читачів. Заходами влади спотворено лексику, граматику, правопис. Читати українські твори стало нецікаво. І попит на українську книжку впав. Проголошення незалежности України нічого не змінило. Не відроджено ні український стиль, ні українську лексику, ні граматику, ні правопис. І проаналізовані тексти підтвердили цей стан.
Заарештований чи заарештовано?
Читаю в аналізованих текстах: “...він... завдання виконав: яхта заарештована”.
Це написано не по-українськи, а по-російськи: “яхта арестована”.

Українці в такій оказії вживали безособовий пасив:
“От її [березу] зрубано,... хреста важенного обтесано, та на двох паровицях привезено і укопано”.

Цю нашу мовну особливість в СССР оголошено націоналістичною і заборонено. І цим унезграблено нашу мову. Замість легких форм

Обід видано,
Яхту заарештовано,
нам належало казати

Обід був виданий,
Яхта була заарештована.
І довше, і незграбно, і непривабливо. Саме те, чого й хотіла влада – упослідити і зробити нашу мову нездатною приваблювати мовців.
Яйцюватий чи яйцеподібний?
Той таки автор пише: “Яйцеподібна приплющена голова...”.
Форми

клиноподібний
серцеподібний
змієподібний тощо –
форми прищеплені лінгвоцидом. Назвім їх форми Щ. Українці наведені поняття віддавали простіше:

клинкуватий
серцюватий
зміюватий.
Але цієї моделі не знали росіяни. Тому нам “приписано” вживати тільки форми Щ.

Наслідок? Мову унезграбнено.
Розсовувати чи розсувати?
Витягувати, притягувати чи витягати, притягати?

У того ж автора: “Розсовувала руками трави...”

Нащо така довга форма розсовувати, коли ми кажемо коротко

розсувати?
Така була тенденція в СССР – зближувати мови. Тобто, хай гірше, аби ближче до російської мови. Так само нас змушували казати витягувати, притягувати замість коротких форм

притягати
витягати.
І згаданий автор іде за цим примусом: “Дами витягували шиї...”. А вже інший автор підпрягається й собі:

“Це... притягує до себе душу поета”.

Дружний чи дружній?
Аналізую далі: “...череда їх недружна”.

Чому недружна, а не недружня? Ми говоримо

дружній
мужній
заможній –
це та м’якість вимови, що робить нашу мову мелодійною, а нас всупереч мелодійності змушують казати дружний, заможний, тобто руйнують мелодійність, щоб звучало немелодійно, але по-російськи.
Зворотний чи зворотній?
Так само ми говоримо

природній
зворотній,
а нас змушують казати й писати природний, зворотний, щоб не було“различия”. І в аналізованих текстах саме така московська вимова:

“Олені...почали повертатись у зворотний бік.”


* * *
Що ж ми бачимо?

Мова аналізованих текстів своїм додержанням лінгвоцидних рис, запроваджених в СССР, аж ніяк не сприяє читацькій зацікавленості. Вилучаючи з мовного простору України питомі українські риси, антинародня влада хотіла прищепити населенню нехіть до своєї рідної мови. І цього вона досягла. Затим що українські книжки, написано не українською мовою, а суржиком, вони перестали цікавити українських читачів.

І наслідок, як кажуть, перед очима: тиражі українських книг мізерні.

Святослав Караванський, Майдан.

Мова це фундамент держави.

Проблема мови нацменшини в Україні це відпрацьована політтехнологія кремлівських технологів, яку вже 26 років вдало використовують адепти "рускаваміра" в Україні.
Як тільки Україна встає на конструктивний шлях повернення до своїх основ державности, і в першу чергу мови - основи основ будь-якої держави, так одразу активізуються російські агенти і провокатори.
От і зараз, міністр освіти Л.Гриневич з своїм першим заступником В.Ковтунцем, зробили заяву, яка більше би пасувала табачникам часів януковичів, ніж пост-майданній владі.
Міністр Л.Гриневич заявила, що Українці, які живуть в регіоні, де компактно проживає нацменшина, для свого працевлаштування і праці, повинні обов'язково професійно володіти мовою нацменшини.
За такою логікою мін. освіти виходить, що мову нацменшини у зоні компактного проживання треба знати, а Українську мову в державі компактного проживання Українців не обов'язково знати.
Звісно, тут і до ворожки не треба йти, щоб зрозуміти, що йдеться лиш про одну "мову нацменшини" - російську. 
Без сумніву, в цій псевдо-турботі про нацменшини стирчать вуха "рускаваміра" і проглядається вболівання лише за одною нацменшиною - російською.
І тут мін. освіти під керівництвом пані Л.Гриневич в унісон із рупорами "рускаваміра" відпрацьовує відому технологію про начебто утиски прав нацменшин та переслідування російськомовних в Україні.

Лінгвофріки як нове підґрунтя російських ідеологічних маніпуляці

Є такі люди - лінгвофріки. На перший погляд вони нешкідливі: усього лише вірять, що Росіяни - найдревніший нарід на Землі, а російська мова - прамова людства. І нічого б страшного, якби останнім часом їхні ідеї не почали набувати широкої популярності (в тому числі й в Україні) і не стали лягати в основу неофашиських і відверто екстреміських ідеологій.

Основна ідея лінгвофріцтва – на основі дослідження мови знайти і передати непосвяченим сакральні істині, сховані у словах російської мови. А також - знання про первинність російської мови і російської цивілізації на планеті Земля.

Один з найкрасномовніших прикладів того, як це працює: береться слово "этруски" (племена, культура яких лягла в основу римської) – розбивається на "эт" і "русски", після чого робиться сенсаційне розкриття втраченої ("официальная история умалчивает") істини, що етруски – это ж русские. І саме русская цивілізація лягла в основу римської.

Або береться англійське слово girl (дівчина). Методом заглядання у найпоширеніший в інтернеті словник англмови робиться висновок, що "у себя на родине слово происхождения не имеет". Потім ще деякий час розмірковують, шукають російські слова, які звучать подібно. І - бінго: "В древнерусском было замечательное слово, которым называли юных особ – ГоРЛица"! Загадку походження і запозичення girl з російської розгадано.

Можливі й значно складніші побудови: М. Задорнов в одній зі своїх проповідей доводить, що англійське business походить від російського "без носа".

  Попри очевидний для будь-кого з гуманітарною освітою ідіотизм таких умовиводів, є певна категорія людей, які в це вірять. Згадаймо доброго доктора Геббельса: "щоб завоювати любов народних мас, кажіть їм найбезглуздіші і найгрубіші речі". І піпл, давлячи приховане відчуття власної неповноцінності і гарячково шукаючи підтверджень власної унікальності, хаває.

Лінгвофріки дуже люблять усі слова, в яких трапляється словосполучення РА, типу РАдость. Єгипетський бог РА пішов від якогось РАссєйського, і РА, яке трапляється в деяких словах – вказівка на відголосок цього знання. Слово "сРАть" з такої точки зору значить "бути з богом РА". 

Особливо старається фрікодоктор Російської Академії наук Чудінов: сей дослідник відкрив і "науково довів", що китайська мова пішла від російської. І начхати, що "китайської мови" не існує, а в Китаї спілкуються купою діалектів, часто незрозумілих мешканцям віддалених провінцій.

Останнє відкриття Чудінова зовсім чудернацьке – "русский язык был тем самым единым языком, о котором в Библии писали, что был один язык до построения Вавилонской башни". Інше наукове світило доводить, що Адам і Єва розмовляли... ну, ви вже зрозуміли, якою мовою. 

Головні принципи лінгвофріцтва

Ось кілька головних принципів лінгвофріцького методу дешифровки іншомовних і російських слів, давніх написів, віднайдення "прихованого" смислу топонімів та інших мовних ігор:

- голосні не мають значення, при пошуку суті слова їх можна (за бажанням інтерпретатора) брати або не брати до уваги, чи довільно змінювати на подібні;

- написання важливіше, ніж звучання – лінгвофріки вважають, що багато слів виникло через те, що хтось колись неправильно прочитав російські слова;

- обернене прочитання: у словах інших мов, особливо тих, що читаються справа наліво, можна знайти зворотне прочитання російських слів;

- повне ігнорування морфології. А навіщо вона взагалі потрібна?..

Розбираючи слова згідно цієї з цією методою, дійсно доходиш до дивних висновків. Будь-яке слово будь-якої мови- звісно, за наявності фантазії - можна прослідкувати до його російських витоків. 

Наприклад, "славянин" позначує насправді того, хто "славить ян і інь". І лінгвофрікам байдуже, що концепції інь та ян зявилися як мінімум за два тисячоліття (а скоріш за все – значно давніше) до виокремлення російської мови. 

Або "самурай" значить "сам у рай": сам, значить, у рай вирушає, коли робить харакірі. 

"Нация" значить "наш он". А "еврей" – не інакше як викревлене "арий". Це, звісно ж, не може не приводити до висновку (прихованого, звісно ж, істориками і урядами), що російсько-арійська цивілізація - найпервинніша. А битва на Курукшетрі 5000 років тому, яка описується в індійській Махабхараті – це насправді розповідь про битву характерників у Волго-Обському басейні. І це, без сумнівів, стає зрозумілим, якщо "порівняти" звучання деяких топонімів Махабхарати з сучасними російськими. 

Вчені-лінгвісти донедавна на переймалися спростуванням "трудів" лінгвофріків. Мабуть, з тієї ж причини, що лікарі не спростовують тексти "знімателів пристріту". А даремно. 

Перегляди записів популяризаторів лінгвофріцтва на Ютюбі сягають десятків і сотень тисяч. А лінгвофріцька література штампується в Росії шаленими тиражами, і досягла сукупної кількості вже в кілька сотень тисяч примірників.

Лінгвофріків почали помічати після того, як в їхні ряди навернувся відомий сатирик Задорнов, а саєнтолог Стріжак зняв в прямому смислі "культові"для значної частини росіян, що з’їхали з глузду, фільми "Игры Богов". Сюжети з доведеннями факту, що русский язык – самый древний на земле, і саме росіяни збудували єгипетські піраміди, на ура публікують видання типу Комсомолки і показують російські провінційні телеканали. 

Особливо багато лінгвофріків у Москві, Сибіру та їхній цитаделі -- місті Омськ, який лінгвофріки іменують Асгардъ, всіляко намагаючись наголосити твердий знак вкінці. Однак, останнім часом лінгвофріцтво поширилося не лише в Росії , а й серед схильної до всіляких "езотерик-з-Ютюба" російськомовної молоді в Україні. Характерно, що, на відміну від російського, українське лінгвофріцтво (найвідоміше своїми теоріями про те, що завойовник Аттіла – це українець Гатило) давно сумирно померло, і лише зрідка згадується хіба вже зовсім юними й дурними свободівцями.

Збентежені від такого наступу лінгвісти вже не могли гордо ігнорувати цю ахінею (прикметно: один з політичних тлумачів і популяризаторів лінгворфріцтва зветься А.Хінєвич), і схаменулися. Адже люди на масово вірять у подібні нісенітниці. А потім ці нісенітниці лягають в основу політичних і псевдорелігійних ідеологій. 

І розгубилися доблесні учоні мужі. І не знали, що робити. Дивитися їх на Ютюбі ніхто не хоче. Та й справді: кому цікаво слухати людину, яка знає пару десятків мов і може проводити між ними паралелі. Адже це довго й нудно, і треба напружуватися, щоб розібратися у якихось "коренях", "суфіксах", "префіксах"... Муть, коротше.

Наука втрачає авторитет на всіх фронтах. Однак "наука наук", лінгвістика, в силу своєї складності, ніби трималася осторонь і не піддавалася атакам дилетантизму. Тепер виникла загроза й для "цитаделі", яка, здавалося, могла, навіть не помічаючи, витримати будь-який удар шарлатанства. Вченим є над чим замислитися. Тим більше, що деякі лінгвофріки мають цілком справжні дипломи кандидатів і докторів фіз-мат наук.

Біда саме в тому, що ці мовні ігри в слова не лише наповнюють гонорарами кишені проповідників лінгвофріцтва (типу Задорнова). Вони ще й беруться на озброєння націонал-шовіністами типу Трьохлєбова і Хінєвича, які отримують десятину зі своєї пастви (ці поважні панове примудрилися створити релігію на основі лінгвофріцтва).

Лінгвофріцтво і політика

Російська влада ставиться до лінгвофріцтва поблажливо: з одного боку, не підіймає його до якихось висот і визнання (лінгвофріцтво і його логічні наслідки суперечать русскому православію). З іншого ж, усіляко заохочує його на народному рівні. Малоосвіченому населенню політичні наслідки лінгвофріцтва типу "истоки всей европейской цивилизации - в России, которая на нашей планете была первой и мощной державой с развитой культурой, наукой, промышленностью" допомагають вірити в обраність і месіанство. А значить - і правлячий режим.

З іншого боку, путінізм, схоже, вирішив використовувати лінгвофріцтво й інакше. На сьогодні одна з найважливіших функцій лінгвофріків в ідеологічній системі ФСБ РФ – створення популярно-доступного псевдонаукового матеріалу для використання у нових міфологічних системах, типу російського неофашизму і неоязичництва, навязування цієї ахінеї молоді. 

Лінгвофріцтво і псевдорелігійні системи, які беруть його за основу своїх ідеологій, перетворилися на проект ФСБ. Остання готує альтернативну ідеологію для охоплення тих, хто розчарувався в русском православії. 

Усе це стало зрозуміло після показового судового процесу проти згаданого гуру лінгвофріцтва і неоязичництва А.Хінєвича. Гуру "прокатали" за статтею "екстремізм і розпалення міжнаціональної ненависті", чим він дійсно займався. Прокатали, однак, дуже мяко, і невдовзі після вироку Хінєвича без зайвого шуму відпустили. Таким чином, гуру отримав погони "мученика" - після чого його авторитет і паства значно зросли.

 Лінгвофріки як нове підґрунтя російських ідеологічних маніпуляцій 

Словник галицького діалекту

«Енциклопедія Драматики»


Словник галицького діалекту
Людині,
що народилась та живе у Львові, стає дивно, коли хтось з українців не
розуміє такі звичні для львів’ян слова – “кобіта”, “пательня”, “мешти”
чи “канапка”.


А вся справа в тому, що Західна Україна довгий
час жила окремо від решти України, під владою то Австро-Угорщини, то
Польщі, звідки і влилось у нашу мову стільки гарних слів :-)

Алярм – сигнал, тривога
Амбулянс – медична допомога
Андрус – злодій
Андрути – вафлі

Багнет – штик
Бадиль – бур’ян; в переносн. – жлоб, рагуль, роздовбай
Балакати – говорити (балак – розмова)
Бальон – повітряна куля, м’яч
Бамбетель – кімнатна лавка зі спинкою
Баняк – каструля
Батяр – шибеник, хуліган
Бздура – нісенітниця
Бігме – заприсягтися, поклястися, забожитися
Біня – дівчина
Брама – ворота
Бусько – лелека

Вар’ят – божевільний
Вельон – фата молодої
Виходок – вбиральня
Вуйко – дядько
Вуйна – тітка

Галіція – Галичина
Гальба – кухоль
Гара – горілка (або самогон)
Гонор – честь
Гречний – ввічливий
Гуляти – танцювати
Ґазда – господар
Ґаляретка – желе, мармелад
Ґудз – вузол

Дедьо - тато
Дефіляда – парад
Дзиґар – 1. сигирета 2. годинник (Дзиґарок)
Дупа – срака  *Гепа (на Вінничині)

Жовнір, жовнєж – солдат, воїн

Забава – свято, танці
Заліско – праска (утюг)
Зафундувати – виставляти
Захцянка – бажання
Зимно – холодно
Зупа – cуп   *( на Вінничині - Зюп з фляками  - суп из потрошков)

Камізелька – жилет, безрукавка
Канапа – диван
Канапка – бутерброд
Калапуцькати – мішати
Карамболь – зіткнення
Кашкіт (кашкет) – кепка
Каштелян – комендант
Квасний – кислий
Келих – чарка
Керунок – напрям
Кнайпа – бар, кафе, ресторанчик, забігайлівка; в минулому - шинок
Кобіта, кобєта – жінка, дівчина
Когут – півень
Колєжанка – товаришка, колега жін.
Креденс – шафа зі скляними дверцятами
Кремпуватися – соромитися
Кримiнал – тюрма
Криж – полотно, сукно, відріз тканини
Крижі – нижня частина спини
Криївка – таємне сховище
Кріс - рушниця
Ксьондз – священник
Кумпель – товариш
Куцати – блювати, ригати
Куця – свиня

Легінь – юнак
Летовище – аеропорт
Лєгуміна – десерт
Локаль (льокаль) – 1. ресторан, шинок 2. Квартира
Люстро – дзеркало
Люфа – дуло
Льох – підвал
Льоха – свиня (яка має народити)   Колись зустрів у Києві бігборда  зі світлиною хлопчика і і підписом  " З Днем народження Льоха ")

Мандибурка – картопля
Мантилепа – неохайна людина
Маринарка – піджак
Марципан – делікатес
Морва – шовковиця
Москаль – росіянин
Мешти – туфлі, взуття



А це - вже Закарпаття, м.Мукачеве. Помітний вплив сусідньої Угорщини
А це - вже Закарпаття, м.Мукачеве. Помітний вплив сусідньої Угорщини
Нагла поміч – швидка допомога
Нагнітки – мозолі
Нарваний – наглий
Небіжчик – покійник
Нездалий – непридатний
Ногавиця – штанина

Обійстя – подвір’я
Обмова – плітки
Обрус – скатертина
Одір (вогір, оґєр) – некастрований кінь
Оздоба – прикраса
Оферма – незграбаПательня – сковорідка

Пацьорки – намисто
Паця’ – порося
Пащекувати – грубо говорити
Писок – рот, стулити писок – сидіти тихо
Пінда – дівчина-підліток
Пляцки (пляцок) – солодкий періг або деруни, картопляники
Покій – кімната
Помарніти – схуднути
Портки – штани
Презент – подарунок
Проплі – перхоть
Прятати – прибирати
ПублІка – шльондра
Пуделко – коробочка
Пулярус (полярес) – гаманець
Пуцувати – чистити
Пуцька – прутень, статевий член

Рандка (рантка) – побачення, зустріч
Ревізія – обшук
Рейвах – розгардіяж, бардак
Ресторація – ресторан
Ринва – стічна труба
Ровер – велосипед
Ружа – троянда
Румегати – жувати, пережовувати
Рура – труба

Склєп – магазин
Слічний (шлічний) – гарний, симпатичний
Смарувати – змащувати
Сподні – спідні штани, кальсони
Статечний – пристойний
Стирка – повія
Стрийко або Стрий – брат тата
Стрих – горище


Табака – піхва
Трафунок – випадок

Файка – люлька
Файно – добре
Фармація – аптека
Фацет – парубок
Фест – швидко
Філіжанка – горнятко
Фіра – віз
Фірман – їздовий, "водій" возу
Фіранка – гардина (рос. штори)
Фоса – рів
Фотель – м’яке крісло
Фрезура (фризура) – зачіска
Фузія (фузея) – гармата

Цівка – струмінь (води)
Цімбор – приятель (цімборка – приятелька)
Ціп’я - курча
Ціхо (ціхутко) – тихенько
Цукерня – кондитерська
Цьомати – цілувати
Цьотка – тітка

Чуприна – шевелюра

Шваґро (швагро) – чоловік сестри
Шлях(Шляк) би тебе трафив – лайка, побажання наглої смерті
Шпацирувати – прогулюватися
Шпиталь (рідко госпіталь) – лікарня
Шпрехати – говорити
Штинь – сморід
Штрика (штрека) – залізна дорога

Міфи про українську мову, в які треба перестати вірити

Навколо української мови склалося чимало міфів, пов’язаних з її формуванням, історією розвитку тощо. Її називають відгалуженням чи діалектом російської, вважають, що вона насичена галіцизмами і що, крім Західної України, нею більше ніде не розмовляють. Стверджують, що її можна і не вивчати, адже всі навколо розмовляють російською (крім хіба що Західної України) і одне одного й так розуміють.

Усі ці міфи — наслідки імперської політики Росії, що вона століттями провадила задля придушення української ідентичності. За вказівкою Кремля на підвладних землях українську мову неодноразово забороняли, спотворювали, штучно поповнюючи не властивими їй словами, створювали хибні теорії про її походження, зокрема, про близькість до російської мови.

Про мову і прамову

У 1786 р. член Верховного суду Індії в Калькутті сер Вільям Джонс, читаючи книгу релігійних гімнів арійських завойовників Індії Ріґведу, дійшов висновку про спорідненість генетичних попередників сучасних індоєвропейських мов: санскриту, латини, давньогрецької, германських та слов’янських.


Цими спорідненими між собою мовами розмовляють індоєвропейці (арійці), народи, що населяють майже всю Європу, значну частину південно-західної Азії (Індостан, Іран, Мала Азія) і розселилися звідти практично скрізь. Подібність мов цих народів пояснюється їх походженням від однієї спільної прамови, якою розмовляли далекі предки сучасних арійців, що жили на спільній батьківщині.
Є слова-маяки, що живуть в сучасних мовах європейських народів, котрі мало змінилися з часом, і є візитівками колись єдиної мови арійської цивілізації.  Ось спробував згадати такі слова, до чого мене побудила одна бесіда. Запрошую всіх зацікавлених у цій темі ступати далі - step by steppodmig

Мама. Слово, створене дітьми і мамами. Мама дає цицю немовляті і примовляє щось дитяче типу "ам ам", "на на" або "ня ня". Дитина і сама лепече щось таке, і чує це від мами. Повторює і поступово ідентифікує. Звідси пішли і "няня", і "неня", і "мама". В санскриті мама так і звучить "нана". В англійській mam, mama, mom, momma. В німецькій Mama. В латинській mum. Те саме з офіційною версією цього статусу. Відповідно мати чи матір - mother (мathe) - Mutter (муттер).
Тут і далі лишаю незмінним англійське написання th. Це схоже на вкрай глухе "Т" і задовільно не передається  жодним звичним для слов'ян звуком. Для тих, хто не в курсі: звук th утворюється, коли злегка розтулити верхній і нижній зубні ряди, перекрити утворений зазор краєм язика і вимовити одночасно "з" і "в", щоб вийшло щось середнє між ними.
Доречно згадати інші явища, пов’язані з цим приємним процесом.
 

Цицьки - Tits (тиц) - Titten (тіттен)
Молоко, "milk" (мілк) і німецьке "Мilch" (мільх) - лат. lac
Рот і англійське "throat" thpоут = горло, глотка).

Коли ж і годування, і зворотний процес обміну речовин

Пісяти - piss (піс) - pissen (піссен)

здійснено, на наше немовля чекає ще один милий спосіб згаяти час і підрости при цьому.



Люля, колиска - lull або lullaby (лел, лелебай - колискова). Німецьке lullen (люллєн - колисати, присипляти).
Спати це sleep (сліп). І не дивно. Бо коли людина спить, СКЛЕПивши повіки, це те саме, що на якийсь час СЛІПне.
І коли дрімає, це теж сон - dream (дрім). Той сон, що латиною звучить Somnum.

                 А що в цей час інші родичі?


Тато, батько. В Західній Україні, як дізнаємося з творів В. Стефаника, (принаймні було) поширене звертання "дєдю", "дєдику". Варіанти для цього в аглійській мові pa (па), poppa (попе), papa (папА, пепе), baba (бабА), da (да), daddy (деди). В німецькій: Рара, Vati (читається фаті), Vater (фатер). Латиною Pater. До речі, кримсько-татарською мовою батько звучить як baba (коментар 2).

Син
– son (сан) – Sohn (зоон).
Доця – daughter (доте) – Tochter (тохтер)
Брат - brother (браthе) - Bruder (брудер) - лат. frater
Сестра - sister (систе) - Schwester (швестер) - лат. soror

                  А що в цей час інші люди? А люди є люди!

Люди - нім. Leute (льойте)

Хребет - spine (спайн) - лат. spina. Хтось сумнівається, що мова про спинний хребет?
Ніс - nose (ноуз) - Nase (назе) - лат. Nasus
Борода - beard (бёд) - Bart (барт) - лат. barba
Брови - brow (броу) - Braue (брауе)
Око - лат. oculus - нім. Auge (ауге)

В ідеальному суспільстві дітей не "заводять", а діти мають народжуватися з любові, тієї ж любові
що і Liebe (лібе) та Love (лав).

В мережі широко вкорінилася думка, що слово «хата» в українській мові має чи то татарське чи тюркське походження. Мовляв впливи войовничих південних та східних сусідів. Її особливо старанно поширюють україноненависники, думаючи, що наявність тюркських слів принижує українську мову.
О! То значить, ті самі тюрксько-татарські впливи сягли аж Туманного Альбіону, зумовивши появу у англійців слова "hut" (читається хат, означає хижка, хатинка, барак), a також, власне, слова house (гаус). У німців - Kate (кате) та Haus (гаус). У романських народів - casa (каса). Турки-татари просто гіганти за своїм впливом - за якусь тисячу років втовкмачили всій Європі, що то є за будиночок, в якому живе селянська родина. До речі, а
Будувати - build (билд) - bauen (бауен)... явно щось є...
Двері - door (доо)

straw (стро) - Stroh (стро)......... Чим могли вкривати стріхи своїх хат давні хлібороби, як не тим, чого в них було вдосталь? Солома тоді, видно, називалася якось інакше....... Як виявилося, "солома" звучить близько і до угорського "szalma" (сальма).

Їсти - eat (іт) - essen (ессен)
Сіяти - seed (сід) - sа:en (зеен) Німецькі літери з крапками для умляут-голосних досі не підтримуються...  хіба це так важко? Скільки можна це терпіти?
і.uа !!!!!!.....  unsmile
Зерно злаків в германських мовах не дарма Korn чи corn, адже воно і справді КОРМ.
Льон  - linen (лінин) - Lein (ляйн) - лат. Linteis
Редька - radish (редіш) - Rettich (реттіхь) - лат. radix

Цибуля - нім. Zwiebel (цвібель) - лат. caepulla.......... Ось такий собі Чіполліно. Чи Цибулино?
Сіль - Salt (солт); Salz (зальц) - лат. salis
Олія - Oil (ойл) - O:l (нім. специфічний голосний ёл) - лат. oleum
Береза - birch (беч) - Birke (бірке)
Рапс - rape (рейп)............про всяк випадок зафіксуємо, дякую G 07

А цей випадок вражаючий не співзвучністю, а відсутністю сумнівів щодо того, як назвати цю сонячну квітку.
Отож маємо
Соняшник - sunflower - Sonnenblumme

А лан чи не Land?

Плуг - plough (плао) - Pflug (пфлюг)
Бик, віл - bull (б'л) - Bulle (буллє) Англійською треба вимовляти неясний короткий звук, середній між е, та и.
Свиня - нім. Schwein (швайн)
Вовк - wolf (волф) - Wolf (вольф)

Кіт - cat (кет) - Kater (катер) - лат. cattus
Бобер - beaver (біве) - Biber (бібер) -
Шити - sew (сао) або stitch (стич)
Могти - might (майт) - vermо:gen (фермьоген)
Веліти - will (уил)
Стояти - stand (стенд) або stop (стій) - stehen (штеен) - лат. sto, stabit
Стан - state (стейт) - Zustand (/цу/штанд) - лат. statum
Сидіти - sit (сіт) - sitzen (зітцен) - лат. sedere
Лежати - lіе (лай) - liegen (ліген) або legen класти
Кричати - сry (край) - schreien (шрайен)
Кликати - call (кол)
Сварити - swear (свеа)
Спостерігати - лат. obserb,
observe - комусь ще вчувається ОЗИРати?
Видіти - view (в'ю) - лат. videre
 
В словах see (сі) та sehen (зеен), хоч далеченько, але вчувається мені слово "зір".
Слова scribe (скрайб), scribble (скрибл), schreiben (шрайбен) означають "писати". Споріднене script, scribere є і в латині . Але ж ми пам'ятаємо, коли ще не були відомі папір з чорнилом, то слова на камені, дереві чи глині виШКРЯБували.
Звертають на себе увагу і такі слова, як have (хев - мати), save (сейв - зберегти, врятувати, заощаджувати). Коли ти маєш щось? Очевидно, коли сХОВав, поклав у сХОВок. І зберегти щось можна, коли розСОВувати це по надійних руках, заСОВувати під одяг чи закривати у льох під заСУВку.
А чи немає чогось знайомого в англійському touch (тач - торкатись)? Адже
"ТОЧили" мечі, списи скрізь однаково, торкаючись до них абразивним каменем. І зробити маленьку "ТОЧку" можна, лише злегка торкнувши заточеним предметом.

Найменування, наймення - name (нейм) - (Name) наме - лат. nomine
Вода - water (уоте) - Wasser (вассер)
Ріка - river
Степ - steppe (степ) - steppe (степе)
Струмок, струмінь
- stream (cтрим) - Strom (штром)
Сніг - snow (сноу) - Schnee (шнее) - лат. nix
Сонце - sun (сан) - Sonne (зонне) - лат. solis
День - day (дей) - лат. dies
Ніч - night (найт) - Nacht (нахт) - лат. noctis
Гніздо - Nest (нест)
Gold не просто так золото, бо жовте.
Срібло, як і все сріблясте, має сірий блиск. У німців Silber (зільбер), в англійців silver (силве).
Бронза була вже достатньо міцною, щоб виготовляти БРОНю воїнів. Вона однаково добре збереглася в мовах, Вronze.
Сталь - steel (стил) - Stahl (шталь)

Праця - гр. - практика

Товар - ware (веа) - Waren (варен)
Речі - лат. rerum, res
Один - one (ван) - ein (айн) - лат. unus
Два - two (ту) - zwei (цвай) - лат. duo
Три - three (thри) - drei (драй) - лат. triа
Шість - six (сікс) - sechs (зехс) - лат. sex
Сім - seven (севен) - sieben (зібен) - лат. septem
Ряд - range (рейнж) - Reihe (райе)
Хрест - cross (крос) - Kreuz (кройц) - лат. crucis
Князь - king (кінг) - K
о:nig (кьоніг)
Мертвий. В германських мовах є співзвучні слова зі значенням "вбивство", "вбивати": murder (меде) - Mord (морд), morden (морден) - лат. mortuus
Новий - new (нью) - neu (ной) - лат. novus
Низький, нижній - нім. nieder (нідер)
Тонкий - thin (
thін) - du:nn (дюнн) -  лат. tenues
Легкий - light (лайт) - leicht (ляйхьт) - лат. lux

Чи не одне i те саме емоцiйне навантаження несе вигук "гей" у пiснях рiзних народiв?

Чи повний це список, звісно ж ні
, хіба я все згадав?
Ні - no (ноу) - nicht (ніхьт) - лат. non
Згадаю - буду поповнювати.



Можна також брати слова, в яких незмінне звучання але дуже змінений зміст.
Тож поки що щире санскритське "дакшина" всім, хто дочитав до кінця.
Дякую
- thank (thенк) you - danke (данке) sch
о:n.

Одеський даїшник назвав українську "тєлячою мовою" (відео)

В інтернет потрапило відео, на якому зафіксовано, як одеський інспектор ДАІ відверто продемонстрував неповагу до державної мови.

Відео було зняте 22 січня 2011 року, передає ТСН.

Видно, як інспектор ДАІ Одеси, старший сержант Швець (номер посвідчення ОД0148) на питання водія, задане українською мовою, заявив: "Нє понімаю тєлячью мову".

Відео можна переглянути тут: http://www.youtube.com/watch?v=cJmwsBsHk2U

Наприкінці 2010 року мер Одеси Олексій Костусєв запропонував спілкуватися на засіданнях міськради російською мовою.

До того ж він зажадав, щоб документи йому подавали також виключно російською.

Поки що у підвішеному стані залишається майбутнє скандального законопроекту "Про мови в Україні", який був внесений до Верховної ради у вересні 2010 року.

Як відомо, цим документом пропонується на законодавчому рівні визнати, що російська є для більшості громадян або рідною, або мовою щоденного спілкування.

Ухвалення закону парламент відклав на невизначений термін. Однак раніше віце-прем'єр Борис Колесніков заявив, що до кінця свого президентського терміну Віктор Янукович має зробити російську другою державною.

Українська правда.