хочу сюда!
 

Юлия

29 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 29-35 лет

Заметки с меткой «ато»

Позивний

Приліпився на Світлодарці. На мою думку, дуже влучний. Люблю його. uhmylka


У кого які позивні, прізвиська, псевдо? Зізнавайтеся! privet

Для любителів петард, феєрверків, хлопавок - акція!

Любите зустрічати свята з піротехнікою? 

Витрачаєте гроші на різноманітні пукавки замість того, щоби перерахувати їх у благодійний фонд або купити теплі речі для наших бійців на Донбасі?

У такому випадку для вас - чудова новорічна акція!

Спеціально для любителів піротехніки публікуємо карту, де ви матимете унікальну можливість побачити найнезабутніше вогняне шоу!


Звертайтеся до нас! Зможемо організувати безкоштовний проїзд, проживання і харчі на перший час*.

*Увага! Вартість доставлення вашого тіла та поховання в акцію не входить.

Як Україна "віддячує" своїм бійцям-іноземцям

Хочеться розповісти вам історію про свого побратима - білоруса на позивний "Док". Власне, розповідати про його долю можна було б дуже довго, позаяк спілкувалися ми останні майже три роки і щось цікаве відбувалося з ним практично чи не щодня, проте усвідомлюю "любов" читачів до великих текстів, тож максимально скорочу оповідь, обмежившись тільки основним.

Отже, відразу після Революції Гідності 19-річний хлопець із Гомеля бере академвідпустку в тамтешньому універі й їде до України - воювати за нас із вами. Тут він вступає до лав нещодавно створеного батальйону "Донбас", проходить необхідні вишколи та вирушає боротися проти російсько-терористичного загарбника. 

Його служба в лавах "Донбасу" виявляється не дуже тривалою: невдовзі згаданий бат "узаконюється", а він попри численні обіцянки найрізноманітніших дядьків (починаючи від Семенченка і завершуючи Геращенком, Аваковим та іншими діячами) так і не отримує не те, що громадянства, а й навіть статусу біженця, того змушений перекинутися до "Правого Сектору", звідки, врешті-решт, переходить до складу тактычнай групы "Беларусь".

Упродовж усього терміну його служби "Док" неодноразово звертається до всіх можливих і неможливих державних інстанцій. ДМСУ навіть попри чималу кількість депутатських запитів примудрялася або неймовірно затягувати процес, змушуючи його, наприклад, їхати назад у Білорусь по довідку щодо несудимості, що саме по собі суперечить здоровому глузду (він опинився б у лапах КДБ щойно перетнувши кордон), а також збирати десятки інших дурнуватих і, по суті, нікому не потрібних папірців. І навіть коли титанічними зусиллями у міграційці опинилися всі потрібні документи - ті почали відписуватися стандартними "завтраками" (докладніше про всю цю катавасію - тут).

У результаті поневірянь, кількарічної боротьби з бюрократією та іншими "вітряками", мій друг ухвалив, на мою думку, єдино правильне рішення: він нелегально перетнув кордон України з Польщею, на тому боці здався прикордонникам і нині розпочав пошук справедливості вже там. Причому в Польщі його шанси на успіх значно більші, ніж в Україні.

Варто відзначити, що за весь період українсько-російської війни наше громадянство отримали у кращому випадку з десяток добровольців-іноземців, причому більшість із них є вельми сумнівними у колах бійців АТО людьми. Отримували його, як правило, з пафосом, під прицілами телекамер, із рук якоїсь чергової шишки або взагалі Пороха...

Себто, Україна примудряється плювати не тільки в обличчя власних патріотів, але й іноземців. У той час, як хтось нагрівається на війні, набиває власні кишені та отримує політичні дивіденди, друзі України з багатьох інших країн уперто воюють на Донбасі проти москальні, захищаючи нас із вами. 

А всім на це по цимбалах.


Що везти на передок? Інструкція для волонтерів-початківців



Часто буває так, що людина щиро хоче допомогти, купляє на власні кошти речі для воїнів АТО, везе їх за кілька сотень кілометрів просто на передову, а вони виявляються там не дуже й потрібними. Щоби цього уникнути - треба знати, до кого саме їдеш і, звісно, запити реципіента. Втім, якщо дізнатися потреби ваших "підопічних" із якоїсь причини не вдається, то скористайтеся порадами, наведеними нижче. Вони ґрунтуються винятково на власному життєвому досвіді, на тому, що доводилося бачити на власні очі, тому стовідсотково універсальними я їх не назву, проте у більшості випадків це спрацьовує.

Перейдімо, власне, до тих універсальних речей, привізши яких ви у 90% випадків ощасливите хлопців дійсно потрібними штуками.

1. Шкарпетки. Зі шкарпетосами реально весь час якісь трабли. Їх ніколи не буває забагато. Тому беріть побільше пар - не прогадаєте! Зазвичай, лапи у захисників 27-го та 29-го розмірів, тому доцільніше набирати саме такі. І ще: не рекомендую привозити житомирські шкарпетки, бо то не одяг, а фігня. Ліпше знайти щось довговічніше, якісніше...
2. Трусєля. Та сама фігня, що й зі шкарпетками. Щоби не паритися з ромірами, раджу набирати "сімейки" (або "боксери" - кому як більше подобається).
3. Шоколадні енергетичні батончики. "Снікерси", "Марси" та подібні штуки - дуже класна тема. По-перше, втамовують голод. По-друге, додають енергії. От на них існує просто таки шалений попит.
4. Смажене насіння соняшника. Хтось на фронті починає курити, хтось - кидає. Але й просто полузати насіння, вбивши таким чином кілька годин нудного перебування на посту, буває класно.
5. Господарське мило. Воно дуже швидко витрачається, його ніколи не буває забагато.
6. Одноразові станки для гоління. Війна - війною, а гарно виглядати бійцям треба. Тому леза також у пошані.
7. Цигарки. Як правило, воякам АТО байдуже, що курити. Львівські "Армійські" цигарки - найбільш ходові, бо дешеві й ними накурюєшся. Прихопіть із собою декілька блоків.
8. Чаї. Бажано - пакетовані, бо довбатися з заваркою часто немає ні часу, ані можливості.
9. Дитячі малюнки. Бійці на передовій дуже сентиментальні. Вони дбайливо розвішують на своїх позиціях дитячі побажання, малюночки й дуже переймаються, коли ті затираються, промокають чи якимось іншим чином псуються. Тож обов'язково захопіть їх із собою на передок.

Нагадую: вищевикладений рецепт - це плід винятково моїх спостережень. Потреби дуже варіюються, але, гадаю, таким речам будуть раді скрізь.

Наостанок - дві життєво важливі поради для волонтерів на Донбасі:
1. Не користуйтеся GPS-навігаторами! Вони часто заводять просто у руки до орків. Ліпше зв'яжіться з профільними волонтерськими об'єднаннями й попросіть найновіші карти місцевості з позначенням усіх ключових точок і пунктів.
2. Не забудьте вимкнути геолокацію на смартфоні, бо може "прилетіти"...

Побачимося на позиціях! ;-)

"Здраствуй, жопа, Новий ґод" або Справляймо свята правильно

Народе, таке питаніє: як хто відсвяткував Новий рік? Уже передбачаю лавину коментів на взірець "Тусував на хаті з друзяками", "Завалили у файний клубас, наклюкалися до зелених шмарклів", "Тихенько посидів із родиною, випили по келиху шампуню та й лягли до сну". Словом, як завжди - тривіальненько. За великим рахунком, нічого більшого й не треба, позаяк свято саме по собі є безглуздим (змінилися дати - то й що, бляха?!). Але, все ж, маю для вас чудовий рецепт перетворення доби 31.12, тире, 01.01 на просто таки афанарітєльну феєрію, котра запам'ятається на многая, многая літа.

Почну з фотки. Скажіть, що, по-вашому, тут відбувається?



"У хвотографєра руконьки з дупоньки, - скажете ви, - а діється тут узагалі казна-яка фігня: сидять якісь тіп із подругою зі свічкою у салоні машини, за вікном не світліше, ніж у гузні носорога".

Пояснюю. 

Світлина зроблена за дві години до Нового року, коли високодостойний водій, послуговуючись неймовірно "корисними" підказками джипіес-навіґатора на позивний "Оксана", завіз нас у якусь дупу. Довкола - тиша, що зрідка порушується короткими чергами зі стрілецької зброї та далекими вибухами вісімдесяток і стодвадцяток, наш бус благополучно загруз у снігу орієнтовно за 6,5 км від Попасної і виштовхати його з полону не виходило навіть коли бралися всі гуртом. Надворі лютує неймовірний дубак, приправлений для фаталістичності непроглядним туманом із нотками потужного норд-осту, а ми бовваніємо так, безпомічні, посеред невідомо якого поля...

Уже пізніше ми дізналися, що якби не застрягли - заїхали б просто у руки до сєпарів, які, виявляється, окопалися трьомастами метрами далі "дорогою" (в лапках, бо по цій дорозі може спробувати проїхати хіба що накажений... ну, або наш водій "завдяки" джипіесці). Тоді ж, утомлені 26-годинною дорогою у зону проведення АТО, нам було відверто похер, де ми і що ми; хотілося нарешті дістатися Світлодарської дуги, випити кави після двох безсонних ночей разом із хлопцями, зустріти, бляха-муха, той триклятущий Новий рік і хоч трішечки поспати.

До речі, підмога таки під'їхала, та тільки після того, як ми знехтували реальний ризик "спалитися" і ввімкнули на слухавках геолокацію, щоби вислати пацанам координати.




Коротше, у той час, як розмаїті петардасти у мирних містах хлопали своїми довбаними вогнеграями та всіляким іншим чином удавали, немов війни немає і "етамінянікасаєцца", ми з пацанами таки сіли за стіл. За, не побоюся цього слова, шикарний стіл!




От де б ви ще похавали чорної ікри, як не на самому передочку, де акурат за штабом починається сіра зона, а тости і пісні вряди-годи губляться серед гатіння вибухів мін? А у нас була чорна ікра - не абияка, а справжнісінька. Правда, де мужики її нарити примудрилася - не знаю, та й хіба це взагалі важливо? Головне, що от такою великою, дружною "родиною" ми зустріли новий 2017-й рік, побажавши Україні мирного неба, а кожному українцеві - злагоди й добробуту попри все лайно, що нам весь час підкидають різнокаліберні можновладці.

А ранок на передовій - на диво тихий і ясний. Туману як не було. Що ж, привіт, пане новий роче!



Я до чого веду... За всіма своїми життєвими негараздами не слід забувати того, завдяки кому ми живемо у мирних містах і тут вибухають максимум підпалені тупорилими малолєтками петарди, а не снаряди арти чи міни. У пацанів уже декілька років поспіль свята - винятково на передовій, у холоді, за постійної небезпеки, що наступної миті тебе можуть додати до сумного переліку двохсотих або трьохсотих...

Зі святами вас усіх, друзі! Хай трішки запізно, але привіт вам і найкращі побажання зі Світлодарки! ;-)

П.С.: Ніколи не користуйтеся джипіесом на Донбасі! І не забудьте вимкнути геолокацію у своєму айфоні)))

Савченко под давлением СБУ скорректировала списки военнопленных

Фарс с находящимся у Савченко списком украинских военнопленных и пропавших без вести подходит к концу. Представители СБУ перечисляли причины, почему Савченко не должна была его публиковать, и даже провели с ней профилактическую беседу. В свою очередь, я, как человек, который потратил немало сил и средств ради поиска наших военнопленных, могу сказать, что СБУ во многом лукавила. Что может быть секретного в списках, которые Савченко и так получила непосредственно от представителей ДНР и ЛНР? Если советник главы СБУ Юрий Тандит боялся, что списками воспользуются мошенники, то можно его огорчить – мошенники уже наварились на семьях в отсутствии информации о пропавших родственниках. Необходимо навести порядок в этой сфере и отсечь тех, кто вымогает деньги с родственников пропавших и погибших военнослужащих, не находящихся в плену. А для этого нужны полные списки, а не явно значительно обрезанная, скорее всего, под давлением СБУ часть, представленная Савченко, которая сама же признала на брифинге, что у нее есть еще и второй список пленных, который она почему-то не может опубликовать.

Обещанный список украинских военнопленных появился на странице Савченко в facebook лишь 10 января. И есть абсолютная уверенность, что спецслужбы эти данные скорректировали. Странно, что наша сторона признает пленными всего 129 человек за время двухлетнего ожесточенного противостояния и наличия "котлов", в которые попали тысячи военнослужащих. Смущает также цифра пропавших без вести – всего 494 человек. Примерно это количество называлось властями ранее. Но поименного списка пропавших без вести Савченко все равно не предоставила. Хотя семьи уже обращаются к властям и международному сообществу, чтобы создать специальную группу волонтеров для поиска их родных. Родственники даже не могут добиться предоставления статуса участника боевых действий пропавшим без вести бойцам. Зачастую правоохранители не предпринимают никаких действий по поиску бойцов, не слушают показания свидетелей и сослуживцев. Тем не менее, стало понятно, почему власти изначально противились публикации любых списков Савченко. Например, наша сторона запрашивает 129 пленных на оккупированных территориях, но сепаратисты подтверждают наличие у них всего 42 человек. То есть судьба остальных неизвестна. Возможно, они мертвы, но Генштаб этого до сих пор не выяснил, и не собирается искать и идентифицировать трупы военнослужащих, которые находятся в моргах по всей зоне АТО или уже захоронены в безымянных могилах как на "оккупированных" территориях, так и в Украине.

Как мы видим, никаких секретных данных в списках не содержится, зато они уже давно бы пригодились для уточнения информации и упростили бы задачу волонтерам. Но чем дольше военные чиновники сопротивлялись публикации информации о пленных, тем меньше шансов оставалось у бойцов вернуться домой. Чего удивляться цифрам обмена 44 на 242, если власти скрывают информацию о судьбе сотен военнослужащих, манипулируя личными данными. Возможно, некоторых бойцов специально не запрашивают на обмен, чтобы по возвращению домой они не раскрыли неприятные подробности службы в АТО и роковые ошибки Генштаба. Через Савченко же в сеть специально вбросили обрезанный список людей, потому что при публикации полного перечня военнопленных и пропавших без вести у чиновников и военного руководства отберут золотую жилу, на которой многие наживаются, беря взятки с родственников пропавших военнослужащих и отказывая в положенных выплатах семьям погибших на основании отсутствия точных сведений о судьбе бойцов.

Казалось бы, между репутацией Генштаба ВС Украины и жизнями сотен украинских военнопленных выбор очевиден. Но правду от людей предпочли скрыть. Причина этого лежит как в политической плоскости, так и в экономической. С одной стороны, любой ценой необходимо сохранить репутацию власти, не допустив распространения информации о реальных потерях ВСУ, превышающих официальные данные, скорее всего, раза в два. С другой стороны, семьям погибших военнослужащих положена единовременная выплата в размере 750-ти прожиточных минимумов, внеочередное обеспечение жильем, 50% скидка на квартплату, бесплатный проезд и другие льготы. За военнослужащими, захваченными в плен или безвестно отсутствующими, сохраняются выплаты в размере должностного оклада и оклада по военному званию. Семьям этих бойцов должны ежемесячно выплачивать денежное обеспечение. Наверняка, ради экономии властями принято решение не публиковать полные списки таких категорий военнослужащих. В Кабмине крайне не заинтересованы, чтобы сотни нищих семей украинских пленных и пропавших без вести сели на шею государству со своими проблемами. При намеренном сокрытии чиновниками данных о бойцах и после публикации Савченко неточных списков едва ли у родственников военнослужащих появится шанс получить законные компенсации и льготы.

Многие боялись, что Савченко попытается дискредитировать власть, но такое ощущение, что она спокойно выполнила указания: привлекла внимание общества к "сенсационному" списку пленных, а потом под пристальным взором сбушников предоставила людям скупую информацию, которая едва ли отражает реальную ситуацию с числом военнопленных.

Небоевые потери в зоне АТО

В прошлом году количество погибших не в боях превысило боевые потери

В ответ на запрос журналиста "Украинской правды" Алексея Братущака департамент информационно-
организационной работы Антитеррористической операции сообщил, что в 2016 г. небоевые потери ВСУ
в зоне АТО   составили 256 погибших и умерших. 

В боях погибли 211 военнослужащих, не в боях -- 256. Шокирует количество самоубийств (63) и количество умерших вследствие болезней (58), отметил журналист. 

Согласно данным, указанным в письме оборонного ведомства, смерть 39 военных наступила вследствие неосторожного обращения с оружием, 30 были убиты, 29 смертей квалифицированы как несчастные случаи; 18 человек погибли в ДТП; 10 человек смертельно отравились (алкоголем, наркотическими веществами и др.);  5 – другие случаи, 4 – нарушение мер безопасности.

http://112.ua/ato/v-zone-ato-v-2016-godu-pokonchili-zhizn-samoubiystvom-bolee-60-voennyh-364483.html

 

Ранее сообщалось, что в 2014--2015 гг. небоевые потери составили 597 военнослужащих. За этот же период был зафиксирован (на октябрь 2015 г.) 171 случай самоубийств военнослужащих.

 Как отмечал президент Украины Петр Порошенко, за время вооруженного конфликта в Донецкой и Луганской областях погибло около 10 тысяч человек, в том числе более 2, 7 тысячи военнослужащих Вооруженных сил Украины.

http://112.ua/obshchestvo/ukraina-ponesla-bolshie-boevye-i-neboevye-poteri-za-period-ato-matios-302910.html

Бійці АТО просто зайшли в маршрутку.



Історія, що мала місце у столичному громадському транспорті сколихнула соціальні мережі. Бійці АТО з західної України, що зайшли в транспортний засіб і не підозрювали, що цей день вони запам'ятають назавжди...

Далі мовою оригіналу:  

[ Читати далі ]

В сети появились снимки из прифронтового поселка Пески: остатки


В сети появились снимки из когда-то элитного поселка Пески. "Русский мир" не принес туда ничего, кроме разрушений, забвения, пустоты, боли и смерти...
Читайте подробнее новости Донбасса на сайте Час Пик

Автомобілі «Святої Покрови» служитимуть захисникам України



На території Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Української Православної Церкви Київського Патріархату відбулась передача чотирьох автомобілів до підрозділів Збройних Сил України, які зараз несуть службу у районі АТО.

Автомобілі передала благодійна організація «Благодійний фонд Святої Покрови» та заснований нею «Музичний батальйон», який провів понад 150 концертів для військовослужбовців у районах проведення АТО.

Освячував автомобілі Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан — постійний член Священного Синоду, голова Синодального управління військового духовенства. Після освячення він висловив надію, «що Бог збереже кожного, хто буде на них їздити», та привітав військовослужбовців зі святами, побажавши їм з перемогою цілими і неушкодженими повернутися додому.

Начальник Головного Управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України генерал-майор Олег Грунтковський щиро подякував всім, хто приклав руку для того щоб забезпечити автотранспортом військові частини і додав, що зараз, на свята наші волонтери роблять великий подарунок разом з церквою для наших воїнів, які захищають незалежність і майбутнє нашої України.