хочу сюда!
 

Людмила

41 год, рак, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «армія»

Рівняни охоче йдуть до війська

167 Територіальний центр комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом, що у Рівному, направив до військових навчальних підрозділів близько 50 кандидатів на військову службу за контрактом. 

Посадові особи військової установи провели інструктаж та видали документи майбутнім курсантам.

-  Бажаючі підписати контракт, які не проходили строкову військову службу та ті, хто йде на іншу військову спеціальність обов’язково направляються на підготовку, - зазначив заступник начальника 167 Територіального центру комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом майор Роман Каратай. – Там людина отримує військовий фах, ті знання, навички та вміння, якими користуватиметься протягом служби в армії.

Переважна більшість кандидатів з Рівненщини – майбутні зв’язківці та військовослужбовці механізованих підрозділів. Навчатимуться вони у 179 Об'єднаному навчально-тренувальному центрі військ зв'язку Збройних Сил України, що в Полтаві, та 169 Навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України, що поблизу смт Десни. Є й кандидати на інші спеціальності. Загалом юнаки та дівчата з Рівненської області здобуватимуть майбутню військову професію у п’яти навчальних підрозділах оборонного відомства.

-  Військова служба для мене – це перш за все робота, яку я хочу отримати,- каже майбутній зв’язківець, 18-річна Катерина Редька. – У Рівному сьогодні влаштуватися складно та і потім втриматися не легко. А Збройні Сили позиціонуються як стабільне місце роботи, зарплата не мала, і соціальний захист на найвищому рівні. Якщо усі надії виправдаються, то службі в армії присвячу свою кар’єру.

Підтримує слова дівчини і старший прапорщик запасу Дмитро Хвоєцький. Колишній військовослужбовець, спробувавши себе у цивільному житті та змінивши не одне місце роботи, вирішив повернутися на службу. Він теж здобуватиме фах зв’язківця.Загалом, протягом трьох днів 167 Територіального центру комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом направить близько 50 майбутнім військових професіоналів.

Казка в гостях у дітей Рівненського гарнізону

Доки військовослужбовці військових частин Рівного на службі, їхню малечу навідують Дід Мороз та Снігуронька. Справжню Новорічну казку для близько п’ятдесяти дітей вирішили втілити у життя працівники 24 гарнізонного будинку офіцерів на чолі з його керівником Олегом Кузнецовим.

Дід Мороз – начальник адміністративно-господарської частини закладу Віктор Слободянюк, та Снігуронька – культорганізатор будинку офіцерів Оксана Смолярчук, з невеличкою новорічною програмою об’їжджають дітей військовослужбовців як Рівного, так і пригороду.

– Цей Новий рік буде випробуванням для нас, адже ми мусимо встигнути за день до кожної дитини, – каже Олег Анатолійович. – Ми запаслися подарунками та силами, щоб у кожен дім принести святковий настрій.

Першими вони відвідали Ігоря, якому не більше шести років, та його молодшу сестричку Іринку. Діти від несподіванки такого ранкового візиту омріяного Діда Мороза навіть розгубилися. Але коли Снігуронька заспівала з ними новорічну пісеньку та загадала кілька загадок, діти самі полізли до бороданя на руки. За гарно розказаний віршик вони отримали подарунки, про які писали у листі до Діда Мороза – конструктор Лего для Ігорка та дитячий комп’ютер для Іринки.

Подякувавши за гостинність, віршики та наказавши бути чемними у наступному році, казкові герої попрямували до наступної дитини.

Цього Нового року Рівненській гарнізонній новорічній команді доводиться працювати з дітьми від самих маленьких до 12 років. У ролі казкових героїв вони не вперше.

– Проводити такі заходи з дітьми цікаво і важко одночасно, адже їх реакцію передбачити не можливо, – каже Дід Мороз – Віктор Слободянюк. – Є такі, які одразу обіймають нас, а є діти, які бояться, та ховаються за батьків. Усі різного віку, з різними вподобаннями, а тому нам потрібно за лічені секунди знайти стежинку до дитячої довіри. Пісеньки, віршик, конкурси, танок навколо ялинки налаштовує малих на приязний лад. Зі старшими трішки простіше – вони не бояться незнайомця-бороданя у червоному бранні, бо знають, що з мішка їм витягнуть подарунок. Але і з ними без святкового настрою ми не прощаємося.

На цьому Новорічні сюрпризи для дітлахів військовослужбовців гарнізону не завершуються, адже чергове свято їх чекає 2 січня у 24 гарнізонному будинку офіцерів. Там для них вже готується Новорічне свято, де буде ще більше казкових героїв, пісень, конкурсів та святкової атмосфери.

Добровільна Армія України

Проект

Добровільна Армія України

В сучасних умовах відзначення 20-річчя Збройних Сил України (далі - ЗСУ) маємо визнати нашу фактичну не готовність захистити країну та її населення власною військовою потугою від навіть незначних загроз військового гатунку з боку іноземних держав, що, відповідно, провокує на зневажливо-погрозливе ставлення від держав з потужним воєнним потенціалом.
До цього часу у нас в Україні не розроблена військова доктрина для ЗСУ, як відсутня і структурна концепція Української армії як сучасної модерної військової формації. Однозначно далі не можна покладатись на виключно державну адміністрацію, уряд і якісне державне забезпечення ЗСУ, тому що навіть за найкращих умов це не буде достатньо для обороноздатності країни. Нова Українська армія повинна бути виключно професійна і високотехнологічна, але і нечисельна, тому що всіляке побутово-технічне забезпечення армії мають робити не військові, а цивільні люди та організації. Статус військовослужбовця має бути особливим і тому не кожному доступним. Але над тим хай працюють державні мужі-політики та фахівці з професійних військових.
Питання в іншому: існування професійної високотехнологічної армії не дозволяє провести швидку і якісну мобілізацію основної маси готових до призову одиниць з чоловіків і жінок з причини їх фахової непідготовленості, отже у випадку військового конфлікту будь-якого масштабу з умовно 45 мільйонів населення України фактично готові до бою будуть максимально 200 тис. одиниць військових, а також частково інші силові структури в державі, як службовці МВС, СБУ, погранвійська, МЧС, ну і ще де-які зможуть бути змобілізовані державні охоронні сили, але ясно наперед їх не високу військову підготовку, отже й невисоку ефективність для ведення сучасної війни. За найкращих підрахунків це буде 400 - 600 тисяч разом з ЗСУ, а що буде з отими ще понад 44-ма мільйонами люду? Він просто постане як баласт під назвою "мирне населення", яке змушене буде страждати без жодних можливостей себе захистити?
Однозначно відкидаю ідею формування різнобарвних козацьких частин як архаїчності самої структури цих військ та їх ідеології, але єдине схвалюю - наглість їх самоорганізації, яку і пропоную визнати в якості рушійної сили у створенні Добровільної Армії України (далі - ДАУ). Головне завдання ДАУ є первинна військова підготовка та організаційна підпорядкованість сил самооборони по захисту безпосередньо мирного населення у випадку військового конфлікту. Зрозуміло, що якщо всі службовці-силовики будуть мобілізовані для участі безпосередньо у бойових діях, то їх місце мають зайняти інші підготовлені заздалегідь сили, а не нашвидкоруч зібрані випадкові утворення з груп незнайомих людей з малопридатною зброєю в руках і зовсім не підготовлених тактично до дій у подібних обставинах  безладдя та хаосу. Паніка серед населення є одною з головних причин поразки і навпаки саме єдність військових і мирного населення країни дозволила Фінляндії дати достойну відсіч агресії СРСР у 1939 - 1940 рр., а В'єтнам вистояв проти окупаційної військової машини США 1964 - 1975 рр. і зупинив агресію Китаю у  лютому 1979 р. Це яскраві приклади коли організованість і воля народу перемогли значно сильнішого нападника.  У нас в Україні паніку 44-х мільйонів людей мало що спроможне зупинити, отже поразка вже гарантована за найкращої в Україні професійної армії.
Таким чином в Україні потрібно створити мережу добровільних військових формувань за територіальним принципом узявши за взірець побудову Української Повстанської Армії, а особливо її тактичні та практичні напрацювання вишколу включно з оновленою системою схронів, щоб вберігатись від застосування ворогом високотехнологічної зброї в полюванні на людей. Головним для ДАУ є не озброєння і воєнізація населення, а підготовка фахівців серед мирного населення на випадок надзвичайних ситуацій, як знавців-організаторів захисту і порятунку на місцях. І то мають бути не просто одинаки, а поєднанні в єдину мережу члени ДАУ.
Все в ДАУ має проходити за принципом повної добровільності, що не спростовує внутрішню субординацію і командний принцип підпорядкування з гори в низ, а також обов'язкову дисципліну. Просто спочатку свого командира підлеглі оберуть самі, а від їх кількості буде визначатись статус цього керівника. Після цього керівник має всю повноту влади включно з судовою у періоди надзвичайного стану, а вже опісля буде відповідати за правомірність своїх вчинків. Класична світова практика всіх добровільних військових формацій.
Головні принципи та ідеї вже сказано щодо Добровільної Армії України, тому далі можна і не читати, бо то йдуть мої розмисли про можливу структуру ДАУ, звання та обов'язки і все інше просто для прикладу.

7 грудня 2011 р.
Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

Розумію, що можливо і дмухаю на холодне, що можливо все є і буде гарно, тихо і затишно, але не даремно кажуть, що береженого й Бог береже. Як і "Si vis pacem, para bellum" не застаріло: хочеш миру - будь готовий до війни, бо тільки це найкращі заспокійливі ліки для потенційного агресора.
Звичайно, в України є світові гарантії безпеки після відмови від наявності ядерної зброї, але події навколо о. Тузла яскраво показали не дуже якісну дієвість цих гарантій. Російсько-грузинський конфлікт найкраще викрив безпомічність мирного населення, як і повільну реакцію світових сил безпеки. Найбільша загроза військового конфлікту та агресії для України безумовно існує з боку Росії, яка, доречно зауважити, відмовилась підтвердити свої узяті зобов'язання гаранта безпеки України за "Будапештським меморандумом". Авторитарні режими є взагалі потенційною загрозою для всіх сусідніх держав, тому і Білорусь, як і Росію варто оберігатись, бо стрельне чоловікові щось в голову як Брежнєву Льоні у 1979 р. - і вже є "Інтервенція СРСР до Афганістану" з усіма відповідними наслідками. Хто дасть гарантії, що старіючі вінценосні Лукашенко і Путін не стануть наслідувати "гемнерального"? Ніхто.
Взагалі світ зараз в дуже нестабільному стані економічних криз і соціальних проблем, тому вважаю створення Добровільної Армії України цілком слушною ідеєю. До того ж сприятиме становленню демократії в Україні, тому що владі не так просто стане узурпувати владу тощо.
Дуже корисною в цьому плані вважаю для вивчення науково-історичну та мемуарну літературу стосовно процесів підготовки і створення Легіону Січових Стрільців у часи Першої Світової війни, які були започатковані як спортивно-воєнізовані товариства "Сокіл" і "Пласт".

Структура Добровільної Армії України

Основний принцип: виключно військова спеціалізація. Не поліційна чи міліційна і не мобілізаційна, тобто підрозділи ДАУ можуть бути тільки епізодично задіяні у акціях підтримання правопорядку і в жодному разі не можуть бути забрані з основної території свого розташування. Збірні похідні групи можливі, але не базові частини ДАУ.
Максимальна організаційна одиниця - район в межах сучасної адміністративної системи поділу України. Окремо міста і містечка більше від 10 тис. населення. Низова структура має розходитись так, щоб скрізь по території району були осередки ДАУ в кожному значному населеному пункті. Умовно 1 військовик ДАУ на 300-500 одиниць цивільного населення.
Як вже зазначено, звання в ДАУ підлягає головній умові: скільки бійців під своєю орудою має конкретний керівник - таке у нього і звання (див. нижче перелік). А право на владу на конкретній території визначається змагальним способом за визначеними правилами "сила камінь ломе". То вже деталі.
Не буду заперечувати, що в багатьох рисах це нагадує бандитські угруповання, які так само є самоорганізацією з контролем окремої території, але є вагома різниця в меті цих формувань: здирництво і грабунок в одних, або захист людей - у інших. Я вже наперед знаю, що абревіатура дає привід обзивати всіх причетних до ДАУ як "дауни" - і в тому буде реальна правда: треба дійсно мати особливу психічну складову тій людині, що добровільно погодиться захищати інших чужих йому людей з ризиком для власного життя. З точки зору чистого раціоналізму будь-яка людина, яка дотримується норм особистої честі є ненормальна, тобто - даун. Нехай буде так. Особисто я згоден на подібну ненормальність. Для кожної людини найбільшою цінністю є його життя, але для окремих честь - ще дорожча! Для даунів. І я один з них. Добровільно.
Пропоную наступну структурну організацію і звання: 3 рівня бойових звань, а саме: "воїн" з градацією від 1 до 5, далі йде "старший" з градацією від 1 до 5, тоді йде "керівник" з градацією від 1 до 5 - досить. Окремо має бути звання "розумник" без градацій, як не потрібну для людей наукового фаху, а не бойового, що при тому є добровольцями в ДАУ. Зміст такого вигляду звань, а не історичних як "стрілець", "хорунжий" чи "отаман" полягає в наступному: звання будуть позначатись і вимовлятись як абревіатура типу "В2" чи "С3", або "К1" - це разом з територіальнім топонімом базування дозволяє миттєво визначити кожному з ким він має справу без тривалих знайомств та розпитування, що у кризові моменти ліміту часу є надважливим.
Воїн-доброволець є основою ДАУ, тому це повинна бути не залежно від статі особа фізично загартована і обізнана в простих знаннях і навичках бою, наданні первинної медичної допомоги і системі виживання. Практично від самого початку має відбуватись спеціалізація воїнів, тому що основну низову ланку в ДАУ будуть складати 5-ки, що є найбільш мобільними в сучасній війні, які мають складатись з командира, розвідника-сапера, кулеметника, гранатометника та  снайпера. 5-ка буде стандартна одиниця ДАУ з тренованих та обізнаних вояків, до яких у випадку війни кожному члену 5-ки прикріпляють 1-3 новачків, яких він вчить у процесі бою. Таким чином підрозділ набуває одразу більшої чисельності, основа 5-ки має помічників і водночас новачки мають безпосередньо захист і науку фахівця, а не як дурне стадо гинуть масово без розумного керунку. Знаємо, як це не раз було.
Таким чином в мирний час 5-ки є основною низовою ланкою на чітко означеній території району. Керівник 5-ки має звання "В2"
Уся структура ДАУ має такий вигляд:

Воїни
В1
В2 - 5 од.   
В3 - 25 од. (одна 5-ка - тилове забезпечення)
В4 - 50 од. (10-ка - тилове забезпечення)
В5 - 0

Старшини
С1 - 100 од. (20-ка - тилове забезпечення)
С2 - 250 од. (50-ка - тилове забезпечення)
С3 - 500 од. (100-ка - тилове забезпечення)
С4 - 1000 од. (200-ка - тилове забезпечення)
С5 - 0

Керівники
(мають військо під орудою, але не безпосередньо коло себе)
К1 - 2500 од. (охорона і штаб з розумників - розвідка)
К2 - 5000 од. (охорона і штаб з розумників - оперативне планування)
К3 - 10000 од. (охорона і штаб з розумників - контррозвідка)
К4 - 20000 од. (охорона і штаб з розумників - стратегічне планування)
К5 - 0
     
Розумники
штат науковців згідно потребам і можливостям ДАУ

І останнє: я завжди з великою іронією ставився до різних нагород і мені завжди смішно дивитись на людей, які обвішані різними брязкальцями-відзнаками і вважають це великою почестю. Розумію, що вони за так не даються, але чи личить справжньому герою демонструвати на публіку свій героїзм? Не думаю. Фронтовики давно самі визнали головну ознаку героїзму: кількість нашивок за поранення. Моя пропозиція відзначати особливі бойові заслуги не чіплянням брязкалець, а спеціальним військовим званням: для воїнів це В5, старшин - С5, і майже неможливим буде К5. То буде особлива військова еліта ДАУ, звільнена від територіальної приналежності, яка має у випадку катастрофічних становищ утворювати збірні похідні групи для переходу саме в ті найнебезпечніші місця країни.
Все це, зрозуміло, просто фантазії людини не фахової у військовому ділі, але якщо наші "велемудрі і досвідчені" чисельні колишні військові не мають бажання братись за подібні актуальні теми військового забезпечення обороноздатності України протягом вже 20-ти років, то мусить це нарешті зробити хоч хтось?
І той хтось є я: Богдан Гордасевич, В1 Львів-Рясне,
7 грудня 2011 - День місцевого самоврядування.
Мої вітання в черговий раз.

З Днем Української Армії !!!


6 грудня   виповнюється   20 років Збройним Силам України .
heart
Десант,  ти наша гордiсть i краса  !
Десант , тебе вітають небеса !
Десант, тобі співає вся держава !

СЛАВА rose
СЛАВА rose
СЛАВА rose


Збройні Сили Нашої Держави є Гарантом Незалежності України !

З Днем збройних сил України

Українці і українки!

Всіх, хто на службі є в обороні України сьогодні,

всіх, хто захищав її колись, всіх, хто буде готовий захистити її сьогодні, чи в майбутньому - щиро вітаю з Днем збройних сил України. Будьмо!!!

6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закони "Про оборону України" та "Про Збройні Сили України". Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави як День Збройних Сил України. http://holidays.uol.ua/text/357650/ Після розпаду Радянського Союзу та проголошення у 1991 році своєї незалежності Україна успадкувала одне з найбільших угруповань військ не тільки на постсоціалістичному просторі, а й в усій Європі. На її території дислокувались чотири загальновійськових і одна танкова армії, чотири повітряні армії, один армійський і три корпуси Протиповітряної оборони, Чорноморський флот. До всього ж, Україна мала стратегічні ядерні сили, до яких входила 43 ракетна армія та важкі бомбардувальні дивізії.

«Булаву» не удалось запустить с подлодки «Юрий Долгорукий»

Самый продвинутый русский атомный подводный ракетный крейсер «Юрий Долгорукий»,
который выходил в акваторию Белого моря для пуска «Булавы», был вынужден
вернуться на Севмашзавод в Северодвинск, не выполнив задачи, сообщили в
воскресенье на предприятии. «Пуск с борта „Юрия Долгорукого“»
планировалось осуществить в субботу. Он не состоялся из-за сбоя в подаче
энергопитания в одной из систем подлодки.
Что в очередной раз подтверждает неготовность как хваленой "Булавы", так и средств запуска. Ну, а россияне в очередной раз попали на пару миллиардов газовых денег.

Україна готується до інформаційних і психологічних війн.

 
В українській армії з’явиться окремий підрозділ - сили  спецоперацій. Цих військових залучатимуть до виконання антитерористичних та інформаційних психологічних завдань.  Сили спеціальних операцій планують сформувати до 2017 року в рамках реформування української армії.

  Про це повідомив начальник генерального штабу, головнокомандуючий Збройними Силами України, генерал-полковник Григорій Педченко на зустрічі з верховним головнокомандуючим Об'єднаними збройними силами
НАТО в Європі, адміралом Джеймсом Ставрідісом.
   Планується, що сили спецоперацій, окрім протидії інформаційним та психологічним війнам, піклуватимуться про безпеку національного морського судноплавства, а також  захищатимуть українських громадян та об'єкти власності за межами України.
   Директор центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак переконаний що військо, яке відстоюватиме інтереси країни в сучасних інформаійно-психологічних війнах створюється в Україні запізно, адже в сусідніх державах такі спецсили вже давно успішно функціонують. «Можна було ще років п’ять тому прийняти це рішення і вже почати його реалізовувати», - зауважив Бадрак.
   За його словами, сили спецоперацій можуть бути адекватною компенсацією відсутності в Україні сучасного озброєння.Ефективність спецвійськ буде залежати від політичної волі влади. Працювати там мають контрактники,
а в окремих підрозділах - виключно офіцери.
   Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко зазначив, що рішення про створення сил спеціальних операцій було прийнято ще три з половиною роки тому - 17 грудня 2007р.
Але найвища українська влада до сьогоднішнього дня так і не зробила конкретних кроків до реалізації цього проекту.
     

«Мы хлеба горбушку, и ту — пополам»

Вооруженное до зубов лозунгами «прозрачности» и «эффективности расходования государственных средств» Министерство обороны провернуло невероятную даже по нынешним временам операцию. В начале июля армия добилась 10-процентного удорожания питания солдат. Речь идет о десятках миллионов государственных гривен, пополнивших карманы частных компаний. Итак,парада не будет. Вместо него будут деньги. У денег же существует своя индивидуальная особенность: у них есть какой-то объем, и кому-то в конце концов они достаются. И если с количеством денег, сэко­номленных на параде на День Независимости, понятно не все, то с теми, кто их заполучит, вопросов нет. Впрочем, об этом вскользь сказано даже в указе президента, отменившим парад: средства пойдут на «социальную защиту населения». Так что ZN.UA осталось только конкретизировать: кто эти люди. Но вначале о главном. То есть о количестве. Определить его не так-то просто. Дело в том, что Минобороны относилось к чеканящим шаг солдатам, как к золотым антилопам, из-под копыт которых вылетают золотые червонцы. Получив в бюджете на парад 56 млн. грн., армия потребовала увеличения этой суммы до 320 миллионов. Правда, после того, как столь нескромное пожелание стало достоянием общественности, умерила свою фантазию до 212. Теперь же Минобороны утверждает, что предполагало потратить всего 36  миллионов. Удивительно только, что эта цифра появилось лишь после того, как парад уже отменили. Потому будем исходить из документально подтвержденных данных: в бюджете на парад было заложено 56 млн. Но армия крайне хотела заполучить еще 250 миллионов. Или хотя бы 150.[ Читати далі ]

Забуті битви 41-го

Радянський Союз створив чимало термінів, які не мають аналогів у світі. В країнах Європи нереально замовчати подію, в якій загинуло та було покалічено кілька десятків тисяч власних співгромадян

Оцінки події можуть бути різними. Не про всі події нащадкам загиблих буде хотітися згадувати у майбутньому. Але подія все одне буде відома широкому загалу. Незалежно від волі і задумів командування, пам’ять про солдат які загинули у бою за свою батьківщину зі зброєю в руках, мусить бути вшановані. Це – норма.

Інша річ -  Радянський Союз. Радянська пропаганда, яка постійно мусила демонструвати переваги соціалістичної системи над усіма іншими, концентрувалася виключно на успішних битвах. На тих, де було здобуто перемогу, або принаймні завдано відчутних втрат противникові. Саме тому в Радянському Союзі появилися такі терміни як «непопулярна війна» та «непопулярна битва». У 1941-1942 роках Червона армія зазнала низки шалених поразок, цілком порівняних з поразкою німців під Сталінградом. Характер і втрати у тих битвах ставили перед радянським урядом аж надто багато запитань. І тому їх було вирішено забути – не писати про них у пресі, не знімати у фільмах, не змальовувати в художній літературі. 40 років СРСР з помпою святкував День Перемоги, а в той час в далеких лісових хащах тихо гнили залишки радянських солдат, які на своє горе чесно й сумлінно виконали свій обов’язок у «непопулярній битві». Про «забуті битви» знало тільки вузьке коло фахівців та окремі ентузіасти-добровольці.  Тиждень підготував добірку таких «забутих битв» на території України у 1941-1942 р.