Героям слава! Підшмарклям – ганьба

Олег Леусенко

6 грудня українці відзначають День Збройних сил.

Так вийшло, що найгероїчні сторінки українського війська незалежної країни припали саме на початок російської збройної агресії.

До 2014 року у нас існував совєцький анахронізм, якась примара війська. Усі попередні роки незалежності українська армія руйнувалася, як того хотів наш споконвічний ворог – Москва.

Десятиліттями відбувалися масові скорочення кадрових військових, чесні офіцери кидали службу через маленьку зарплатню та ганебне ставлення до них міністрів та влади взагалі.

Українське військо зазнавало шалений тиск Москви, яка завжди була зацікавлена в послаблені дієздатності ЗСУ, в чому їй допомагали її агенти – корумповані, подекуди, проросійські чиновники.

І лише після Революції Гідності (яку не сприйняв свого часу діючий головнокомандувач Зеленський, який просив українців покинути Майдан заради олів’є) і в роки, коли головнокомандуючим ЗСУ став п’ятий президент Петро Порошенко наше військо нарешті відродило новий літопис справжніх, боєздатних українських Збройних сил. Попри тотальну руїну в армії, корупцію, зради, втрати і підступність російського ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність Батьківщини, захистити націю від московського агресора, а також відбудувати власну обороноздатність.

Саме за Порошенка Україна відмовилася від позаблокового статусу і оголосила про свій стратегічний напрямок вступу в НАТО. На сьогодні, відповідно до рейтингу Global Firepower Index-2019, Збройні сили України за своєю боєздатністю посідають 29-те місце серед 136 країн світу.

Саме завдяки вам, бійці Збройних сил України і добробати, українські атовці, ветерани, Україна відстояла суверенітет, завдяки вам, наші герої, вашому здоров’ю і вашим, на жаль, життям, нація вистояла і продовжує боротьбу за свою незалежність у титанічній війні проти російських фашистів.

На жаль, в рядах ЗСУ є такі, хто повівся на тотальну брехню московського проекту «Буратіно», хто сьогодні погодився тікати з рідної землі, яка пролита кров’ю наших побратимів, заради забаганки одного клоуна-капітулянта. Офіцери і солдати, хто проголосував за головнокомандувача-помилку забруднили свою честь і славу.

. Сподіваюсь, що більшість війська вже розуміє, ким насправді є сьогоднішній головнокомандувач, який роками глузував з наших військових. Дай Боже, щоб вам вистачило розуму більше не мати карикатурного керманича, який здатен поступатися національним інтересам в інтересах нашого ворога.

Вітаємо вас новим армійським гаслом, яке ввів попередній головнокомандувач - Слава Україні – героям слава!

Вопрос риторический

Елена Кудренко

Если ты говоришь о территориальной целостности Украины, но твои поступки носят иной характер – значит, ты этот вопрос отодвигаешь к тем, кто будет разгребать это после тебя. Потому что боишься видеть эту войну. Потому что война эта кем-то начата, и она не окончена, а ты попросту боишься посмотреть ей в лицо и увидеть ее полные крови и цинизма глаза, с отображающимся в них триколором. Ты похож на пассажира, заскочившего на подножку едущего трамвая и готового спрыгнуть при первой возможности. И тут вопрос следующий: вы, такие модные, приходите на пост президента, чтобы что-то делать для страны или чтобы просто удерживать падающий рейтинг? Ты или балабол, или займешь свое достойное место в истории? И я сейчас не только Украину имею ввиду.

Зачем нам чтение по бумажке неискренних поздравлений армии и волонтеров, если оборонный заказ за первый год твоего правления провален? Зачем нам заявления об уважении тобой ветеранов и павших героев, если ты позволяешь руководить собой всем, кому не лень? Не лень людям Коломойского, не лень людям из-за поребрика, не лень местным коллаборантам. Прекращены или заторможены процессы восстановления и ремонта военной техники, сворачиваются программы в сфере обеспечения армии, 42% оборонного бюджета на закупки не освоено, “яма” в отношении разработок для оборонной сферы на 47% (по данным В. Бадрака, Украинский институт исследований безопасности). Провал по обеспечению средствами связи, средствами автоматизации, охране военных объектов. Ухудшение системы питания армейцев, задержки, провоцирующие потерю половины 2020 года для обеспечения ВСУ. Вот она, прямая обязанность президента страны под названием Украина! Имеющей такую форму правления, как парламентско-президентская.

То есть, на мой взгляд, наша новая власть ведет себя так, будто война уже окончена, а российские войска, кураторы, гумконвои и пропагандисты уже убрались с нашей территории. Мы армию сознательно сейчас ослабляем? Вот назойливая мысль, что не дает покоя. Сознательно и намеренно? И разве это не носит признаки государственной измены на самом высшем уровне?

Хорошо, не веришь в военную нашу победу – просто ГОВОРИ. Говори о Донбассе. Говори о Крыме, черт возьми! Не переставай говорить на всех площадках, подпитывай финансированием украинские фильмы, книги, проекты. Вон, пример потерянной страны, совсем рядом – Лукашенко я сама считала хитрым гусем, способным как-то выживать под колпаком у России. Но он молодежь Беларуси воспитал россиянами! А мы тут хотя и имеем поколение тупых куриц, смеющихся над похоронами героев войны, мальчиков-“я не при делах”, но все еще имеем шанс. Имеем. Не можешь выиграть войну силой – удержи нацию на плаву, хотя бы хитростью. Не пуская сюда российских всяких “вороваек” с концертами, российские сериалы и книги. Поддержи своих. Сделай хотя бы это, и тогда ты проедешь этот маршрут на трамвае относительно безболезненно, сделав хотя бы что-то. Если уж так боишься смотреть в глаза войне…

В общем, да. Вопрос риторический…