Неодночасно, в самості безмежній
Межу тонку останню перетнувши,
Позатілесний вимір-світ бентежний
НеВідчуттям неТіла враз відчувши,
Ми впізнаватимемо тих, кого любили,
Споріднених нам серцем і душею?
Чи усвідомлення та пам’ять загубили
За життєрозділом – останньою межею?...
17.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Белькочуть хмари щось – дебелі сірі рибки,
Шепоче дощ, спроквола шкрябає у шибку.
Під парасолем по калюжах йде неспішно
Вагітне чарівливе Літо пишне.
20.08.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 13635
Обійми ніжні… Стан гнучкий -
Твій нотний стан напружений, бринить…
На ньому ноти я виписую ретельно,
Акорди, паузи, форшлаги і морденти…
Скрипковий ключ – як заголовок;
Вигнувся, КЛЮЧ ДО МЕЛОДІЇ,
Очікує…Ще мить – звучить!
Мій неповторний твір,
Мій інструмент тендітний…
17.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Я - дрон. Звичайний іграшковий "Мавік".
