З Днем св. Валентина!

heartЩиро вітаю усіх зі святом св. Валентина!heart
             Бажаю всім спражнього та вічного кохання!!!  
             

            Пусть счастья будет столько, сколько есть огней

                    В глазах влюблённых в Валентинов День!

                                      

                                                   14.02.14
                            © Copyright: Виталий Тугай, 2014

                            - музика Олександра Сошальского -

Знов стелиться нiч



Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях.
І далі - вперед без сумнівів жодних.
Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця,
Сіяє й надалі в холодній безодні.

Та думка мене тримає одна:
Не вмію, не зможу, а чи боюся…
Не здійсненні мрії неначе орда
За мною з надією віддано рвуться.

Ось постріл луна, і зграя пташок
Зірвавшись у мить з прилеглого гаю,
Віщує мені: Життя – це ніщо,
Та лише воно здатне вести до раю.

Не згинули ще мої вороги –
Кують свою лють, та сил не втрачають.
Чи може любов’ю їх не зігрів –
Що правда-то правда, та хай пробачають.

Як згадка мені про прожиті дні
(Дитячі, легкі, наївні, летучі),
З’являється птах, і де - той мій гнів?
Сповзає в яри, як туман неминучий.

Знов стелиться ніч рядками на лист,
Та літери ці - з відлунням у скронях.
Мій Боже, молю, вклади у них зміст,
Який я щоразу читаю в долонях.


13.02.18


                мій официальный сайт "Камін для душі":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                   та авторска строрінка на Фейсбук
                www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Разлука, сквозь годы разлука



Пролог:

                                 Вдохни воздух леса, аукай!
                                 А что остаётся ещё?
                                 Разлука, воровка-разлука…
                                 И жизнь, словно сок истечёт…

13.12.17

                            * * * * *


Вновь мысли летят в иные миры,
где ангелы есть для влюблённых…
Вдохни осень жизни и просто замри:
но с взглядом в высокие кроны...

Мой мир, словно лес, и я в той глуши
вновь к небу поднял свои руки.
За что же? И кто меня счастья лишил,
и жить обязал в этих муках?

Как вспомню тебя - мне так хорошо,
а после прозрею: О, Боже!
Ведь сам умираю не телом - душой,
хотя…  может быть телом  - тоже.

Тоску мне свою совсем не унять -
разлука, сквозь годы разлука.
Сквозь ветви и небо  - пронзительный взгляд,
и вьюга… душевная вьюга…

Хоть волком завой, хоть жутко кричи -
житьё без тебя - это мука.
И мне не помогут ни Бог, ни врачи…
Смертельна собою разлука…


12.02.18
-------------------------------------------------

мой  официальный авторсткий сайт "Камин для души":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                    авторская страница на Фейсбук
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Блакитний лиман



У час, коли світом керує зима,
Все кригою вкрито, і навіть вуста
Забули про дотик, з’явилась вона…
З’явилась зненацька, неначе не звідки.

Примарилось літо, блакитний лиман,
Єдину її я лиш там розпізнав,
І впевнений я – не відався я снам.
Було це по справжньому реалістично.

Мій сум, що на серці, розвіявся в мить -
Спасінням було для мене ведіння.
До нього торкався, міг з ним говорить,
Бо досі ще в щире кохання я вірив.

Та зустріч, що сталась у шепоті хвиль,
Той погляд, як сонце, стрічка в волоссі…
Мені бракувало лише білих крил,
Мені, хто вважає здійсненними мрії...

Нас пестило море, теплим був вітер,
І танула плоть в поцілунках отих…
Сліди на піску склали магію літер,
Священних, та змитих водою, «Люблю».


09.02.18


© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-----------------------------------------------------------------------
мій авторский сайт 
"Камін для душі": 
               http://lesovihok.avtor.me

День у день


Я все частіше - день у день,
у небо погляд піднімаю,
і все частіше -  день у день,
душею ніби помираю…


Скажіть, хто зможе пояснити
мені страшні буденні дні,
в яких голодні плачуть діти,
та гинуть люди на війні?


Чому колишні наші браття
віднині стали  ворогами?
Хто розпалив війни багаття,
та прірву утворив між нами?


Чому від геніїв-тиранів
ми кривду маємо терпіти?
Невже це - наші дні останні?
Коли ж любов тоді  творити?


06.02.18
© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-------------------------------------------------------------
мій авторский сайт 
"Камін для душі": 
               http://lesovihok.avtor.me

Про слово



Мій зошит з віршами… Чи він вам знайомий?
Напевно,  що ні, хоч вірші кольорові,
Неначе малюнки в альбомі дитини -
Не ті, що малюють дорослі на стінах.

Папір цей...  Він стерпить і клякси, і сльози.
Він стерпить буденну замилину прозу.
Все стерпить, наприклад,  весь сум одиноких -
Всі їхні бажання, гріхи, та пороки. ..
До болі в душі почуття їх глибокі,
Нехай і не вдалі, життєві їх кроки…



Невдалі, та хибні життя мого кроки…
Всі сни нездійснені, вірші кривобокі
Залишаться тут на легкому папері ,
Як приклад  могили таємних містерій.

Та що той папір?!  Чи ви чуєте мову 
Тих літер тремтячих не сказаних в слово?
Можливо,  що слово розсіється димом,
Як наші часи, де ми -  гарні та милі.
Бо всі ці слова вже колись говорили,
І лиш в епохальному іншому стилі…


04.02.18

© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-----------------------------------------------------------------------
мій авторский сайт 
"Камін для душі": 
               http://lesovihok.avtor.me

Мысли ночи



Ходят в небе ночью тучи
лёгкие, как мгла,
а печаль змеёй гремучей
в душу залегла.

Мысли ночи словно чаща -
с беспросветной мглой -
так любовь, умом дурача,
вызывает зной!

Да, в душе порою тучи
с молнией, грозой...
Это именно тот случай,
где хоть плачь, хоть вой.

Знаю, есть за всё расплата -
только как мне быть?
Ведь душа не виновата -
ей дано любить!

Хорошо, хоть в небе тучи
лёгкие, как мгла.
Пусть сквозь них пробьётся лучик -
светлая стрела.

Может утром проясниться
на душе моей.
И душа взлетит, как птица -
утром суть ясней.


16.01.18

-----------------------------------------------------

Ода Солнцу


 автор фото Віталій Максимович "Схід сонця над горою Піп Іван в Карпатах"
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Я утром опять иду на рассвет,
Встречать за горой восходящее Солнце.
Где сумрак и мрак - меня больше нет,
И тень всех сомнений лица не коснётся.

На травах лучи ласкают росу.
Роса умывает мне грешные ноги...
Да, - именно так любовь я несу,
Минуя овраги, яры, да остроги...

Вот  утро опять - я славлю рассвет,
Я оду пою вновь Единому Солнцу.
И даже итожа значимость лет,
На скорбь о содеянном Солнце прольётся...


04.01.18



         мой  официальный авторсткий сайт "Камин для души":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                    авторская страница на Фейсбук
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Ступени




У метели очи помутнели -
Всё метёт, не ведая куда.
На ступени, что оледенели,
На порог, чтоб не прошла беда...

И собака ныне не завоет,
В конуру забилась от пурги.
В доме тёплом укрывалось двое -
Я и друг, что пламенем горит.

Ни один так вечер с ним я греюсь,
Вспоминая с болью о былом.
Я стараюсь снежную затею
Не пустить ни в душу и ни в дом.

Мир поблек - он весь в тонах пастели,
И тона разбавлены во льдах.
А душа желает акварели
Нежной, тёплой, в радужных цветах…

Тут мой дом, к нему ведут ступени…
Пусть метель их снова заметёт,
Пусть в ночи пугают лапы-тени
Мерзлых крон - их утро заберёт…

Помутнели очи у метели,
Но живой и ясен свет огня…
Пусть душа мечтает о капели,
До весны в тепле меня храня.


12.01.18
        
                 
        ----------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторсткий сайт "Камин для души":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                    авторская страница на Фейсбук
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Мой отзыв о себе

     Это старое философское стихотворение написано ещё 2015 году.
    Тогда, я заключил его "в стол", - не стал публиковать, а вот сейчас
                                   решил, что время пришло...

   

Мой отзыв о себе, как крика отголосок.
Я словно взглядом провалился в зеркала.
Я  - автор, но который сам себя и создал,
Который сам себя себе и показал.

Я - автор жизни, а стихи мои - мой посох.
Я с ним всю жизнь ходил и сам себя искал.
Не находил ответ, лишь - сонм ещё вопросов,
Которые трудней любых отвесных скал.


11.11.15


  
     мой  официальный авторский сайт "Камин для души"
                      http://lesovihok.avtor.me 
        моя авторская страница на Фейсбуке:

        www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
61
предыдущая
следующая