Бунтарь

Бунтарь, - кто растревожит спящих стаю,
не может быть прощён, помилован уже.
И крылья не послушному терзают,
чтоб неповадно телу было и душе…

Ругали, били, а сами танцевали
враги его, и мнимые его друзья.
На месте крыл похабно рисовали
запретный знак из ран, что, мол, летать нельзя.

Чтоб крылья там его не вырастали,
чтоб даже думать не посмел о небесах!
А он свой взгляд вновь устремлял всё дали -
хотел лететь и петь в предсмертный даже час.


13.05.18


© Copyright: Виталий Тугай, 2018
-------------------------------------------------------------

мой  официальный авторсткий сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me  
авторская страница на Фейсбук:
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Лишь дверь открытая в ответ



Ну, вот и всё... И ты уйдёшь сегодня,
Поспешно так, что не закроешь дверь.
О, знаю, знаю  – ты ведь благородна,
А я – приласканный тобою зверь.

Но я уверен, вряд ли будешь ровно
Дышать, когда к тебе во сне явлюсь.
О, я приду!  К тебе. И, безусловно,
Разворошу несказанную грусть.

Бредя во сне, ведь ночи ласки помнят,
Однажды пробудишься при луне…
Да, дикий зверь таким, как ты – не ровня,
Но осознаешь вдруг - та грусть по мне…

В луне неясной губы шевельнутся,
И шепот имени услышит ночь.
В ответ тебе лишь звёзды отзовутся,
Но разве блеск их смог кому помочь?!

Уймитесь мысли, крикнешь - я не верю,
Ни взгляду, и ни чувству, ни словам!
Не признавая в глупости потерю,
Зароешь память, как ненужный хлам.

А ты поверь рукам моим - их вспомни!
То, как тепло моё всё шло к тебе.
И поцелуи… Их, наверно, сотни,
Что возносили дух твой до небес…

Поверь касаньям, трепету, молчанью,
И как однажды ты пришла ко мне.
Ни в дом мой - нет, ни в эту даже спальню -
А в сердце… – вот, что мне всего больней!

О, чёрт возьми, ну кто же тут виновен!?
Что скоро, скоро брошу тебе в след:
 - Не уходи! - Я буду вечно болен!
Но будет дверь открытая в ответ…


28.04.18

© Copyright: Виталий Тугай, 2018
-------------------------------------------------------------

мой  официальный авторсткий сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me  
авторская страница на Фейсбук:
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

А сонце - то Бог…



Торбинку з коханням повісив на цвях 
В коморі бажань, та закрив навіть дверці.
Шукаю десь сонце,  десь там – в небесах,
І Бога шукаю в розбитому серці.


А сонце то – Бог, а Бог – то кохання,
Та тільки існує ще якийсь лиходій.
Він хмари збирає всім на страждання,
Бо зимно завжди від тих його дій.


Так, сонце закрито! Ми як, посліпли,  –
Все хмари над нами – під сонцем ті хмари.
І я вже не птах з крилом білокрилим –
ніхто про кохання тут навіть не марить.


Лишилось мені блукати у снах
Неначе примара – істота без плоті.
Та сон той один – вбігаю на дах,
Щоб хоч вгамувати себе у польоті...


Скоріше за все… Так! - потрібно на дах,
Ще трішки і буду ось там – на звороті.
Мій Бог, заблукав я в дарованих днях,
Пробач, що бажаю літати без плоті…


Торбинку з коханням повісив на цвях,
А з нею і крила свої там зоставив.
Понуро вже йду, бо – зовсім не птах,
Бо мрія крилата мене вже не бавить…


18.02.18

© Copyright: Виталий Тугай, 2018
--------------------------------------------------
мій официальный сайт "Камін для душі":
                              http://lesovihok.avtor.me
          та авторська строрінка на Фейсбук
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Останнi днi зими



Останні дні зими неначе не останні –
Січе обличчя сніг, як кара людям всім.
Останні дні зими вподобі не весняній,
І люди кажуть: Ні! Тікають в теплий дім.

Бо вдома теплий чай, та  діти, чи – онуки,
Коли все так, то й сум по тій весні – дарма.
Годинник на стіні ковтає миті, – слухай!
А може і не слухай… Зима піде сама.

Останні дні зими –
чомусь лютує небо.
Мете в обличчя, дме - напевно є за що.
Полотна крижані, чи є нам в них потреба?
Чому набридлий сніг кружляє наче чорт?

Дерева навкруги – коряві чорні руки,
Неначе п’ятірні, зшкрібають з неба синь.
В облозі хуртовин такі повільні рухи,
А хочеться весни… Іди, вже лютий, згинь…

27.02.18

© Copyright: Виталий Тугай, 2018
-----------------------------------------------------------------------------------------
                   мій официальный сайт "Камін для душі":
                                    http://lesovihok.avtor.me  
                        та авторска строрінка на Фейсбук
                   www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/


Поезд

         
  Цитата:     "Жить - значит мыслить". 
                                                                 Марк Туллий Цицерон

Станция…  Я – на перроне
Поглощаю никотин.
Поезд. Тамбур. Боковое…
И панно живых картин.

Мир летит в окне вагона,
Мысли, будто пластилин.
С них я волен что угодно
Вылепить пока один.

Я леплю воспоминанья,
Счастье выдуманных дней…
Ах, мечты мои, желанья,
С вами ехать веселей…

Ничего мне не мешает
С миром молча говорить.
День в окошке словно тает,
Громче стук, быстрее ритм.

Сумрак серый всё смелее
Растворяет  контур мира,
Но в закате свет алеет,
Станции летят  - пунктиром…

Хорошо, что некий гений
Поезда нам изобрёл,
И теперь,  поджав колени,
Мчусь вдоль городов и сёл.

Поезд выплюнет однажды
Кладь мою, меня в придачу.
Впрочем, так закончит каждый.
Дай Бог, только – на удачу!!!

Станция...  Я – на перроне
Поглощаю никотин,
А  в моём окне,  в вагоне
Сел какой-то господин….

16, 20.02.18
      
              . .
--------------------------------------------------------------------------------------------

мой  официальный авторсткий сайт "Камин для души":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                    авторская страница на Фейсбук
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Вопрос что - в чём?


Любовь присуща человеку в пределах жизни, или она выходит за рамки
бытия? Вот в чём вопрос. Вот о чём этот стих. 

хокку на русском:

                               

                                                   Жизнь и любовь…
   Любовь – безмерна, жизнь – кратка…                                        
                              Так что есть в чём?
                                                                              
                                                   01.02.18

"""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""
         
             мой  официальный авторсткий сайт "Камин для души":
                                                                        http://lesovihok.avtor.me 
             моя авторская страница на Фейсбук:
                                         www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj

З Днем св. Валентина!

heartЩиро вітаю усіх зі святом св. Валентина!heart
             Бажаю всім спражнього та вічного кохання!!!  
             

            Пусть счастья будет столько, сколько есть огней

                    В глазах влюблённых в Валентинов День!

                                      

                                                   14.02.14
                            © Copyright: Виталий Тугай, 2014

                            - музика Олександра Сошальского -

Знов стелиться нiч



Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях.
І далі - вперед без сумнівів жодних.
Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця,
Сіяє й надалі в холодній безодні.

Та думка мене тримає одна:
Не вмію, не зможу, а чи боюся…
Не здійсненні мрії неначе орда
За мною з надією віддано рвуться.

Ось постріл луна, і зграя пташок
Зірвавшись у мить з прилеглого гаю,
Віщує мені: Життя – це ніщо,
Та лише воно здатне вести до раю.

Не згинули ще мої вороги –
Кують свою лють, та сил не втрачають.
Чи може любов’ю їх не зігрів –
Що правда-то правда, та хай пробачають.

Як згадка мені про прожиті дні
(Дитячі, легкі, наївні, летучі),
З’являється птах, і де - той мій гнів?
Сповзає в яри, як туман неминучий.

Знов стелиться ніч рядками на лист,
Та літери ці - з відлунням у скронях.
Мій Боже, молю, вклади у них зміст,
Який я щоразу читаю в долонях.


13.02.18


                мій официальный сайт "Камін для душі":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                   та авторска строрінка на Фейсбук
                www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Разлука, сквозь годы разлука



Пролог:

                                 Вдохни воздух леса, аукай!
                                 А что остаётся ещё?
                                 Разлука, воровка-разлука…
                                 И жизнь, словно сок истечёт…

13.12.17

                            * * * * *


Вновь мысли летят в иные миры,
где ангелы есть для влюблённых…
Вдохни осень жизни и просто замри:
но с взглядом в высокие кроны...

Мой мир, словно лес, и я в той глуши
вновь к небу поднял свои руки.
За что же? И кто меня счастья лишил,
и жить обязал в этих муках?

Как вспомню тебя - мне так хорошо,
а после прозрею: О, Боже!
Ведь сам умираю не телом - душой,
хотя…  может быть телом  - тоже.

Тоску мне свою совсем не унять -
разлука, сквозь годы разлука.
Сквозь ветви и небо  - пронзительный взгляд,
и вьюга… душевная вьюга…

Хоть волком завой, хоть жутко кричи -
житьё без тебя - это мука.
И мне не помогут ни Бог, ни врачи…
Смертельна собою разлука…


12.02.18
-------------------------------------------------

мой  официальный авторсткий сайт "Камин для души":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                    авторская страница на Фейсбук
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Блакитний лиман



У час, коли світом керує зима,
Все кригою вкрито, і навіть вуста
Забули про дотик, з’явилась вона…
З’явилась зненацька, неначе не звідки.

Примарилось літо, блакитний лиман,
Єдину її я лиш там розпізнав,
І впевнений я – не відався я снам.
Було це по справжньому реалістично.

Мій сум, що на серці, розвіявся в мить -
Спасінням було для мене ведіння.
До нього торкався, міг з ним говорить,
Бо досі ще в щире кохання я вірив.

Та зустріч, що сталась у шепоті хвиль,
Той погляд, як сонце, стрічка в волоссі…
Мені бракувало лише білих крил,
Мені, хто вважає здійсненними мрії...

Нас пестило море, теплим був вітер,
І танула плоть в поцілунках отих…
Сліди на піску склали магію літер,
Священних, та змитих водою, «Люблю».


09.02.18


© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-----------------------------------------------------------------------
мій авторский сайт 
"Камін для душі": 
               http://lesovihok.avtor.me
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
62
предыдущая
следующая