Стаття про церкву політичного оглядача Василія Нібака:
Згадую, коли я, будучи комуністом, тайком відвідував храм з радісним відчуттям ризику, зі співаючим серцем вигнанця й переможця, який робить подвиг відриву від зовнішнього фальшивого, нудотного життя. Тут усе було по-іншому: у спеку — прохолодь, у холоднечу — теплінь. Тут мене слухали й співчували мені домашні лики святих, тут лікував мене ладан. Я не знав, кому ставити свічки, мені просто...
Читати далі...