Цікаво проаналізувати ситуацію з евакуацією з Уханя, панікою і організаторами т.зв. «протестів». Все вказує на те, що рятувальна операція перетворилася на вкрай неприємну з точки зору іміджу як країни, так і влади історію.
Україна постала перед світовою громадськістю нецивілізованою країною, а влада виглядала безпорадною. Але, тут потрібно все-таки зрозуміти, що всі акції протесту виникли не спонтанно, у всієї цієї історії є вигодоодержувачі.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков в ефірі ток-шоу» Право на владу " заявив, що до протестів у Нових Санжарах Полтавської області можуть бути причетні політичні та ділові кола України. Але конкретних прізвищ не назвав.
Що вийшло в результаті подій в Нових Санжарах? Імідж уряду-нижче плінтуса, крім Авакова, який як» сильний менеджер " раптом опинився в потрібному місці в потрібний час. А президент, який намагався перетворити рятувальну операцію мало не в особистий піар, тепер змушений шукати крайнього.
Все це наводить на одну просту думку: метою акцій протесту була дискредитація Зеленського, Гончарука, нової влади в цілому. І підсвітити деяких персоналій в позитивному ключі, зокрема МВС.
Маніпуляції в політиці - справа звична, сумно лише те, що українці показали себе далеко не з кращого боку.На Далекому Заході України-Нова бійня. У Закарпатському Мукачеві, в районі, відомому як «Чикаго», вранці 7 лютого сталася перестрілка. Очевидці чули кілька автоматних черг і вибухів. Поранені місцевий "авторитетний" бізнесмен Артур Пашкуляк, якого пов'язують з екс-нардепом Михайлом Ланьо, і його охоронець. Пашкуляк - у реанімації з важким пораненням. За оперативними даними, саме на нього і робили замах.
"Хлопці в спортзал на тренування їхали. Кілер їх чекав, знав, коли і о котрій годині їхатимуть. Кілер знав, що жертва за кермом, і стріляв конкретно в нього», — говорить джерело в правоохоронних органах.
П'ять років тому, влітку 2015 року, Мукачево вже потрясла гучна перестрілка з тими ж персонажами — між людьми Ланьо і «Правим сектором».
Як розповіли джерела в спецслужбі Закарпаття, останні кілька місяців в області загострилася боротьба між місцевими кланами за контроль над потоками контрабанди і наркотрафіком.
"Тут задіяні люди Балоги і Ланьо. Пашкуляк-кум Олега Фірцака на прізвисько Тайсон, який значився помічником Ланьо, воює з Євгеном Дребітко на прізвисько Білий, якого називають «смотрящим» від криміналітету за Мукачево. Хлопці Дребитко десь півроку тому побили брата дружини Артура. Природно, Артур з хлопцями їх спіймали в спортзалі і побили жорстоко. З тих пір і почалася заруба. Артур і білий, як кажуть, їздили до Києва до злодіїв. І злодії нібито навіть змістили Євгена з позиції "смотрящего", і ситуація на час заспокоїлася. Так, принаймні, здавалося з боку. Але сьогодні стріляли в Пашкуляка... Дребитко-зять Василя Швардака, колишнього депутата Мукачівської міськради, який також є креатурою Балоги. Він, до речі, давав гроші на бізнес кондитера Ігоря Бондаренка, якого Зеленський перед Новим роком зняв з посади губернатора", - розповідає джерело.
Тайсон перебуває в розшуку за організацію лабораторії з виготовлення наркотиків під виглядом пельменного цеху в селі Ключарки під Мукачевим (після того як СБУ накрила наркофабрику, він позбувся статусу помічника Ланьо). До речі, саме Пашкуляк під час минулої перестрілки в липні 2015 року передавав запрошення від Ланьо на «стрілку» бійцям «Правого сектора» в спортивному клубі «Антарес», що належить його босові.
Після тієї "стрілки" були загиблі з боку ПС, поранено більше десятка людей, у тому числі мирні жителі. Влада тоді направила до Мукачева Нацгвардію на боротьбу з «Правим сектором», бійці якого відмовлялися скласти зброю і пішли в гори. Зараз Мукачівська влада знову просить ввести Нацгвардію.
Тоді однією з причин перестрілки стала боротьба за потоки контрабанди сигарет (і не тільки) через кордон з Угорщиною, які щомісяця приносять місцевим кланам мільярди гривень.
"Мукачево-вотчина Віктора Балоги та його родини. Балога фінансував місцевий "Правий сектор". Ланьо і Балога довгі роки приятелювали, але потім щось не поділили між собою»,-сказало джерело.
Про Ланьо у Мукачеві кажуть, що у 90-ті він нібито був відомий у кримінальних колах на прізвисько Блюк, підозрювався у вбивстві, але підозру було знято нібито за протекцією Балоги. Сам Ланьо заперечує свою причетність до криміналу, називаючи це підступами політичних опонентів.
У свою чергу Балога також відхрещується від своєї причетності до розбірок у Мукачеві. Боротьба кланів, за інформацією в ділових колах Закарпаття, загострилася після зміни губернатора.
Кондитер Бондаренко не зміг тримати баланс між кланами, замість нього Зеленський поставив виконуючим обов'язки Олексія Гетьманенка, колишнього "приватівця" (він був заступником керівника бізнесу Західного регіонального управління ПриватБанку). Як і Бондаренко, він-людина Балоги, свого часу був депутатом Ужгородської міської ради і входив до балогівської фракції «Єдиний центр». Користуючись безвременем, клани намагаються поділити потоки, витіснивши конкурентів. В даному випадку-клан Ланьо. Хоча в разі цієї конкретної перестрілки, де поранили Пашкуляка, мова, судячи з усього, йде про розбірки більш дрібного рівня. Але, тим не менш, це характеризує атмосферу, яка зараз в регіоні складається.
11 лютого у великій українській політиці сталася гучна рокіровка. Президент звільнив голову свого Офісу Андрія Богдана і призначив на його місце свого помічника – Андрія Єрмака.
Частина суспільства відразу стривожилась: тепер, із Єрмаком, українська влада візьме різко проросійський курс. Підставою для цього припущення стали проросійські заяви, озвучені Єрмаком раніше, і його російський бізнес, знайдений програмою «Схеми».
Чи є в цьому сенс? Можливо – за звільненням Богдана стоїть конфлікт Зеленського та Коломойського? Чого чекати від Єрмака і яким буде майбутнє його попередника? Про це «Вголос» запитав політологів.
Петро Олещук:
Наразі Єрмак користується найбільшою особистою довірою Зеленського. Він не має стосунку до старої політичної еліти, до якої Зеленський відчуває недовіру і бажання негативно на нього вплинути. Для Зеленського Єрмак непогано себе показав, виконуючи його доручення. З цим, очевидно, і пов’язане призначення.
Не думаю, що тепер він претендуватиме на якусь самостійну політичну роль. Він буде намагатися виконувати ті завдання, які перед ним буде ставити Зеленський. У цьому статусі він може брати участь у якихось міжнародних переговорах, можливо, щодо чергової зустрічі в нормандському форматі. Загалом, він не справляє враження людини, яка має якісь ідеологічні політичні погляди. Він швидше менеджер, ніж політик.
Щодо проросійськості…Одіозні заяви і Богдан робив, тож не думаю, що це щось означає. Він в такій самій мірі проросійський, як і значна частина української політичної еліти. Вони так думають, так виховані, так звикли…Єрмак взагалі не особливо переймається, реагує по ситуації. Тож і надалі він буде публічно відстоювати ту позицію, яка буде подобатися президенту.
Ярослав Макітра:
Те, що частина функціоналу Єрмака була спрямована на ведення переговорів з РФ, – очевидний факт. Щодо якогось абсолютного розвороту в бік Росії, то я би не перебільшував. Побачимо, чим закінчиться зустріч нормандської четвірки і чи взагалі вона відбудеться. Очевидно, ще кадрові зміни у владі будуть, але у Верховній Раді залишиться та сама більшість, яка є зараз. Крім того, Єрмак і так досі був біля Зеленського. Тому не думаю, що варто говорити про якісь різкі зміни. Інша справа, що владна вертикаль може стати жорсткішою, ніж це було за Богдана. Але знову-таки: побачимо. Складно зараз говорити, треба дивитися, якими будуть наступні кадрові рішення. А їх варто чекати вже до кінця тижня. Маю на увазі кадрові рішення в Уряді та інших органах влади.
Звільнення Богдана свідчить про те, що Зеленський намагається тримати Коломойського на певній відстані
Що ж до Коломойського, то звільнення Богдана, скоріше, свідчить не стільки про послаблення впливу, скільки про те, що Зеленський не хоче допускати його монополії у впливі на себе. Це було зрозуміло після обшуків «1+1», після законопроекту, яким хочуть заборонити повернення «Приватбанку» Коломойському. Це свідчить про те, що Зеленський старається тримати Коломойського на певній відстані. Але сценарій «Путін-Березовський» все одно є абсолютно реальним. Все залежатиме, в тому числі, від поведінки самого Коломойського, як він на все це реагуватиме. Бо поки ми бачимо своєрідне затишшя.
Ніхто Андрія Богдана звільняти не хотів – сам напросився. Демонстративно ігнорував роботу і поводився так, що не звільнити його було неможливо. Тому, що не зміг змиритися з політичним дорослішанням президента Зеленського, яке, крім іншого, тягне за собою і перерозподіл впливів у його оточенні.
Не здивований цим звільненням, кажу про такий варіант вже кілька місяців. Не здивуюся, якщо й Богдан спливе на якійсь козирній посаді під час серйозного оновлення Кабміну. Але має пройти час, щоб Богдан і Зеленський встигли один від одного відпочити.
Прихід Андрія Єрмака викличе низку змін. Перш за все, в офісі президента. Перш за все, серед тих, хто займається інформаційним забезпеченням – мова про Кирила Тимошенко та інших.
Андрій Єрмак одночасно схожий і на Віктора Балогу, і на Сергія Льовочкіна. Всі три – послідовні, системні адміністратори, які вміють досягати поставленої перед собою мети. Як Балога, Єрмак буде втручатися в усі підряд державні сфери, протискаючи свої підходи. Включаючи сферу «президентського» нафтогазового бізнесу. Як Льовочкін, Єрмак нікому не довіряє, і тому у нього немає своєї команди.
Ніякого проросійського “розвороту” в нашій зовнішній політиці не виникне – нічого особливо не зміниться, тому що Єрмак і так діяв в рамках плану «мир за всяку ціну і якомога швидше». Тобто, багато в чому на умовах Кремля.
Зміни будуть у внутрішній політиці. Перш за все, Єрмак спробує вичавити максимум з монополізації влади в країні і покласти під Офіс президента і Кабмін, і Раду, хоча, здавалося б, куди вже більше. І всі фінансові потоки будуть відтепер розподілятися на Банковій. І на Банкову ж переноситися не тільки політична, але і практична відповідальність за те, що відбувається у країні.
Загалом, нас чекає період посилення влади і її дій.
Перше випробування Андрія Єрмака на міцність – це його неминуче зіткнення з інтересами Арсена Авакова та Ігоря Коломойського. Друге – голосування в Раді за внесення «особливого статусу Донбасу» до Конституції України. Пов’язані процеси, між іншим. Третій момент – випробування публічністю, якого, наприклад, Богдан, не витримав.
Президент Зеленський зробив примітивну управлінську помилку. Замість того, щоб прирівняти нулю обидві сторони конфлікту – і Богдана, і Єрмака, він дозволив одному перемогти і підвищити свій статус. Тим самим, президент дав зрозуміти, що міжусобиця в його оточенні може бути вигідною, фактично, він дав відмашку на подібні конфлікти.
Україна може побачити аналог всевладного Віктора Медведчука
Подивимося, як Зеленський буде виплутуватися зі складностей, які сам собі і створює.
І подивимося, чи надовго збережуться дружні відносини Зеленського з Єрмаком, коли Андрій втратить можливість всі невдачі звалювати на суперника. Але якщо зберегти зможе, то Україна побачить аналог всевладного Віктора Медведчука часів його роботи в Адміністрації президента Кучми. Та й натуральний Медведчук нині має всі шанси серйозно посилити свої позиції і стати негласним партнером чи консультантом Єрмака.
Олексій Роговик:
У тому, що Богдана замінили на Єрмака, винен перш за все Богдан. Це звільнення було очікуваним і неминучим. Зеленський розраховував на Богдана в багатьох питаннях – і в забезпеченні голосувань у ВРУ, і в контролі Уряду. Але Богдан, через свою надмірну імпульсивність та необдуману поведінку, за короткий час все зіпсував. А Єрмак поводив себе дуже дипломатично, був абсолютно відданим президенту. Виконував всі його доручення без жодних питань. І цим – контрастував.
Єрмака взагалі можна охарактеризувати, як людину дуже дипломатичну, стриману, яка не піддається впливу емоцій. Він займався питаннями зовнішньої політики, був таким-собі «паралельним» чи «тіньовим» міністром закордонних справ. Займався зустріччю нормандської четвірки, обміном полоненими і перемовинами з російською стороною, в тому числі з паном Козаком, щодо Донбасу.
Кирило Сазонов:
Не думаю, що варто чекати якихось особливих змін на міжнародній арені. Це внутрішньо українське питання. Просто апаратні ігри, які Зеленський вже не контролює. І це явно не піде на користь рейтингу влади. Богдана, до речі, збиралися звільнити у березні, перед цим виливши на нього купу бруду. Але чомусь не дочекалися. Тепер можемо сміливо забувати його прізвище. Більше ми його не побачимо.
Єрмак досі відповідав за зовнішню політику і показав себе ефективним. Богдан відповідав за внутрішню – і, якщо зважати на рейтинги, все провалив.
Надалі, думаю, варто чекати ще серйозних кадрових змін, адже Богдан відповідав за голів обласних адміністрацій.
Щодо Коломойського – якщо послаблення впливу і є, то воно незначне. У нього вистачає своїх людей. Досі. І в Уряді, і у Верховній Раді.
Валентин Гладких:
Розмови про те, що при Єрмаку Україна різко розвернеться в бік РФ, – це просто пропагандистська маячня порохоботів
Розмови про те, що при Єрмаку Україна різко розвернеться в бік РФ, – це просто пропагандистська маячня порохоботів. Їм взагалі важко догодити, бо їм все не так, якщо не вони при владі. Але вже як так, то давайте говорити прямо. Давайте називати Мінські угоди так, як воно є насправді – пактом Путіна-Порошенка. І якщо виконання цього пакту Путіна-Порошенка є ознакою проросійськості, то так – Єрмак проросійський. Тільки в мене наступне питання: які погляди мав Порошенко, який підписав цей пакт?
І треба усвідомлювати: процеси, які відбуваються у державі, як на внутрішньополітичній, так і на зовнішньополітичній аренах, – не визначаються однією людиною в Україні. Якою б не була посада цієї людини, чи її прізвище. Бо процес прийняття політичного рішення передбачає дуже багато суб’єктів. У нинішніх умовах глобалізованого світу – дуже багато екстериторіальних суб’єктів, які перебувають поза межами держав. Це можуть бути міжнародні організації, наднаціональні утворення. Тому говорити, що зараз прийшов Єрмак і буде щось різко змінювати…це повний абсурд. Це примітивна порохоботська пропаганда, розрахована на розумово неповноцінних і далеких від політики людей. Для тверезих повторюю: Україна не є достатньо суб’єктною, щоб вирішити конфлікт на Донбасі в односторонньому порядку. А отже – буде приречена враховувати думки наших західних партнерів,при чому не лише учасників нормандського формату. А їхні позиції будуть визначатися не «хотілками» українців, а в першу чергу – їхніми національними інтересами. Ми ж, в кращому разі, маємо чітко розуміти, де наші інтереси, і зробити максимум, щоб їх захистити.
Довідка:
Андрій Борисович Єрмак — юрист, кіно продюсер. У велику політику прийшов у травні 2019 року – на посаду помічника президента України Володимира Зеленського. Курував міжнародний напрямок. Є хрещеним батьком сина народного депутата від партії «Слуга народу» Миколи Тищенка.
У трьох скликаннях (V, VI, VIІ) Верховної Ради Андрій Єрмак був помічником депутата від Партії регіонів, борця Ельбруса Тедеєва.
Торік журналісти проекту “Схеми” оприлюднили інформацію про російський бізнес Андрія Єрмака, який він веде разом з росіянином Рахамімом Емануїловим, що має зв’язки із російською владною верхівкою.
16 січня спецпредставник ОБСЄ в контактній групі з врегулювання ситуації на сході України Хайді Грау заявила, що основною причиною загибелі серед цивільного населення на Донбасі залишаються міни, у зв'язку з чим сторонам конфлікту необхідно посилити протимінну діяльність.
Незважаючи на те, що великі артилерійські калібри, від
яких загинули кілька тисяч жителів Донбасу в 2014-2015 роках, зараз
застосовуються набагато рідше, мирні люди продовжують гинути. І в більшості
випадків причиною їх загибелі стають міни і боєприпаси, що не розірвалися. Хто
ж винен у всьому цьому?
Мінними загородженнями, або по-простому-мінними полями,
користуються сепаратисти ОРДЛО. Однак з причини банального дифіциту мін,
контроль за мінними полями і їх переміщенням дуже жорсткий.
Що стосується мінних полів встановлюваних ЗСУ.... До рук журналістів потрапила довідка-доповідь начальника групи оперативного забезпечення оперативно-тактичного угруповання "Донецьк" Збройних сил України підполковника Полюляка, щодо наявної системи інженерних загороджень у зоні відповідальності підпорядкованих підрозділів на Донбасі.
У довідці наведена інформація за одну з ділянок фронту протяжністю 110 кілометрів, яку утримують чотири бригади ЗСУ. З документа видно, що Мін українські війська не пошкодували: протитанкових мін встановлено більш ніж 21 тисяча, а протипіхотних – більше однієї тисячі.
Крім того, сапери підготували до руйнування за допомогою
вибухових пристроїв 5 об'єктів цивільної інфраструктури (по всій видимості
виходячи з планів оборони за підручником, виходячи з військових операцій на
чужій території): це 4 автомобільних моста, і дамба Миронівського водосховища
Донецької області.
При цьому, ніхто не дасть гарантії, що на одному з цих об'єктів сапер випадково не натисне на умовну «кнопку» і не приведе в дію закладені вибухові пристрої. До чого призводять подібні помилки і» людські фактори " ми бачили недавно в трагічній історії з Боїнгом в небі над Іраном.
Необхідно відзначити, що наведені цифри – це тільки офіційно задокументовані мінні поля. Проблема в тому, що мінних полів, які за роки війни встановлювалися і продовжують встановлюватися хаотично, без будь-якої фіксації в документах, в сотні разів більше, а окремо встановлених «розтяжок», кинутих гранат і боєприпасів неможливо порахувати.
Всі війни коли-небудь закінчуються, а їх відгомони продовжують звучати ще довгі роки. Досі періодично з'являються повідомлення про те, що десь виявили міну (авіабомбу, снаряд і т.д.) часів Другої світової війни. На превеликий жаль, Донбас залишається одним з найбільш мінно-небезпечних регіонів світу, і підуть довгі роки на те, щоб вичистити землю від «луни війни».Іноземці з країн третього світу полюбили Україну за те, що через її кордони можна легко і недорого потрапити в Європу. За даними Держприкордонслужби, потік мігрантів за останній час збільшився на 22%. А наші співвітчизники з радістю надають послуги з переправлення нелегалів за демпінговими цінами.
Україна стала трампліном для нелегальних мігрантів на шляху до Європи, насамперед, через досить легкий, відносно безпечний, а, головне, недорогий шлях прямування. Для жителів прикордонних міст і селищ це прибутковий бізнес, оскільки, відправляючи нелегалів через кордон, вони практично нічим не ризикують. Прикордонники підтверджують: провідників дуже рідко затримують, на відміну від їхніх «клієнтів».
Останніх же стає все більше. Адміністрацією ДПС України відзначається в період з грудня 2019 р.по Січень 2020 р. на ділянці Західного регіонального управління різке збільшення активності нелегальних мігрантів, громадян Туреччини і вихідців з курдського регіону, які прибувають в Україну рейсами комерційних авіакомпаній.
Так, у зазначений період Державною прикордонною службою України затримано дев'ять громадян Туреччини, ще 15 турецьких громадян – прикордонними структурами суміжних країн. Всі затримані силами ДПСУ громадяни Туреччини прибули в країну легально через пункти пропуску «Одеса» Одеського пого і «Старокозаче» Білгород-Дністровського пого, передає прес-служба відомства.
У ДПСУ вказали, що збільшення потоків нелегальної міграції спостерігається через канали легального в'їзду в Україну - аеропорти, автомобільні пункти пропуску.
Іноземці цієї категорії прибувають до нашої країни нібито не маючи намірів їхати до ЄС, а згодом прикордонні підрозділи затримують їх на західних ділянках кордону - у Закарпатській, Львівській та Чернівецькій областях.
Для нелегалів Україна служить транзитною зоною в ЄС через західні регіони країни. Після посилення міграційної політики Євросоюзу і посилення контролю Середземноморського напрямку, біженці стали шукати обхідні шляхи, в тому числі за допомогою української території. Так бачить ситуацію з напливом незаконних переселенців в основному з Африки та Близького Сходу голова Державної прикордонної служби України:
"Сьогодні ми вже спостерігаємо збільшення їх кількості на каналах легального в'їзду. Потенційні незаконні мігранти, спираючись на підтримку діаспор, офіційно видані документи та інші умовно законні шляхи, намагаються потрапити в Україну, щоб потім тут залишитися на нелегальному становищі або далі незаконно переходити кордон в ЄС».
Проблема полягає в тому, що навіть при успішному перетині кордонів України, ці люди можуть бути спіймані в ЄС і депортовані назад. Між нашою країною та Європейським Союзом підписано угоду про реадмісію, яка передбачає зворотне повернення всіх спійманих нелегалів, які прибули до ЄС з української території. Підписання Києвом цієї Угоди було однією з умов візової лібералізації.
Ризик для країни в тому, що вона може накопичувати такі потоки людей і це безпосередньо буде пов'язано з ефективністю міграційної політики Європи.
Чим ефективніше буде працювати система з повернення нелегальних мігрантів в країнах Європейського Союзу, тим більше людей, які потрапили з України туди, будуть повертатися до нас. Виходить Україна буде перетворюватися в країну, в якій будуть, по суті, концентруватися ось ці нелегальні мігранти.
Ежегодно в конце июня Всемирный банк обновляет показатели развития мировых экономик. В отчете анализируются основные экономические индикаторы: показатели роста реального и номинального ВВП, инфляции, показатель ВВП на душу населения. Эта база составлена на основе данных признанных международных источников и правительств стран. В отчете представлены самые точные данные глобального развития, а также национальные, региональные и глобальные оценки.
Украинская экономика за прошедший год выросла на 2,5%, говорится в свежем отчете Всемирного Банка, опубликованном в конце июня.
Украина оказалась на 123 позиции по показателю роста реального ВВП из 191 стран, расположившись между Коморовыми осровами и Перу. По итогам 2016 года, среди 190 экономик мира Украина занимала 109 место по уровню роста реального ВВП (2,3%).
В то же время Россия в рейтинге роста экономик заняла 156 строчку, Беларусь оказалась на 128 месте. Остальные страны-соседи Украины показали более стремительный экономическийй рост и оказались в первой сотне: Румыния - 16 место, Польша - 51, Молдова - 54, Венгрия - 71, а Словакия - 92.
Согласно рейтингу, показатель ВВП на душу населения в Украине ниже, чем в соседних странах В частности, ВВП на душу населения в России почти в четыре раза выше, чем в Украине, а в Словакии - превышает украинский почти в 7 раз. Ниже Украины из стран-соседей только Молдова - $2290 против $2640.
Интересно, что номинальный ВВП в Украине рос динамичнее, чем в странах-соседях, если не учитывать РФ. Однако показатель роста ВВП в 20% - не дает полной картины, поскольку реальный ВВП вырос всего на 2,5%, если учесть инфляцию. По этому показателю Украина - безоговорочный лидер и среди стран-соседей, и на постсовестком пространстве - 22,1%. Схожие показатели роста цен в Узбекистане (19%) и Азербайджане (16%). В то же время уровень инфляции в 2017 году в нашей стране почти в три раза больше, чем в Беларуси, практически четырехкратно превышает показатель инфляции в Молдове.
Показатель ВВП по паритету покупательной способности также обновлен. Самый высокий показатель у России, результат Украины в три раза ниже - $335,4 млрд. На постсоветском пространстве Украина по этому показателю на третьем месте после России и Казахстана, а среди стран-соседей самый низкий показатель ВВП ППС у Молдовы.