Сьогодні п'ять громадян – учасників спільноти "Майдану" звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Верховної Ради України, Голови ВРУ, Президента України, оскаржуючи скасування Радою місцевих виборів, раніше призначених на 30-те травня цього року (16.02.10 ВРУ 250-ма голосами на пропозицію нардепа Ю.Кармазіна прийняла Постанову "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році". Результати пойменного голосування – тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=10693&krit=66 ).

У позовній заяві Віктор Гарбар, Наталка Зубар, Михайло Свистович, Олександр Северин та Катерина Чепура доводять, що ВРУ за Конституцією України та Законом "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" не має повноважень скасовувати (відміняти тощо) вже призначені вибори (що підтверджено раніше і рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року N 14-рп/2009), та вимагають:

- визнати постанову ВРУ від 16.02.10 протиправною,

- визнати відсутність у ВРУ компетенції скасовувати (відміняти тощо) призначені вибори,

- зобов'язати ВРУ утримуватися надалі від прийняття таких рішень,

- визнати протиправним підписання Головою ВРУ зазначеної постанови від 16.02.10,

- зобов'язати Президента України як гаранта Конституції України, прав і свобод громадян звертатися до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними всіх актів Верховної Ради України (як прийнятих на момент ухвалення судом рішення у справі, так і у разі прийняття таких актів у подальшому) про скасування (відміну, перенесення тощо) вже призначених виборів.

У якости забезпечення позовних вимог позивачі вимагають призупинення судом дії постанови від 16.02.10.

Звертаючись до суду, ми підкреслюємо, що нас не цікавлять мотиви скасування виборів Верховною Радою, не цікавлять політичні домовлености депутатів чи то недосягнення ними таких домовленостей тощо. Нас цікавить захист права українців обирати і бути обраними та дотримання владою Конституції і законів.

Вихід Верховної Ради за межі своїх конституційних повноважень є не чим іншим як узурпацією влади і місія громадян у такому випадку – поставити "оскаженілий парламент" на його конституційне місце.

"Майдан".

Чиїх батьків чиї ми діти?

Чи для нас сонце інше світить?

Забули все, чому навчали,

Й до чого вперто прямували.

 

Чи ж пам'ять нашу відібрали?

Ні, ми самі ж її продали.

За безцінь, за брехню, за зраду,

І за отруту замість шоколаду.

 

Нам для розваги зав’язали очі,

І повели кудись у морок ночі.

Лиш ангели у небі плачуть слізно,

Прозріють очі, але буде пізно.

 

За що ж, скажіть, життя віддали

Ті, хто століттями нам волю здобували?

І берегли життя святу основу –

Наймелодійнішу у світі нашу мову.

 

Для того, щоб умить все зруйнувати?

Й безправною колонією стати?

Ламати легше, аніж будувати…

Тут розуму великого не треба мати.

 

І що ж такий господар може дати?

Що звик лиш в стайні бидлом керувати?

І жити по понятіям когось навчати,

І чужі землі нагло красти й роздавати?

 

Не спи ж, прокинься, мій народе!

Живий в тобі ще дух свободи.

Нехай завжди звучить під небом синім

Це світле гасло “СЛАВА УКРАЇНІ!”

Журналіст інтернет-видання "Обком" Олександр Брусенський, наближений до мера Полтави Андрія Матковського (колишнього члена партії "Батьківщина") стежить за кожним робочим днем голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева.

У своїй сьогоднішній публікації в "Обкомі" журналіст нагадав читачам про те, що В.Асадчев пообіцяв піти у відставку відразу після інавгурації нового Президента України.

Ну, не терпиться "бютівцям" позбутися незручного губернатора...

P.S. Нагадаємо, що Полтавщина під час обох турів виборів Президента України віддала перевагу Юлії Тимошенко.

"Відкрита Полтава".

Інформація голови СБУ Валентина Наливайченка про арешт на гарячому відразу п’яти офіцерів Федеральної служби безпеки Росії в Одеській області видалася настільки сенсаційною, що повірити в це здавалося неможливим.

Отже, на прес-конференції глава СБУ заявив, що 27 січня офіцерів ФСБ РФ заарештовано під час отримання інформації, що містить державну таємницю, від громадянина України. Докази незаперечні — зафіксовано передачу матеріалів, оскільки зустріч повністю контролювали українські контррозвідники, особи учасників установлено.

Заява ФСБ РФ повністю підтвердила факти. Російська спецслужба не заперечила шпигунства в Україні! Головний пафос росіян полягав у тому, що їхні дії були нібито лише відповіддю на розвідувальну активність українців проти Росії. Найсмішнішим було твердження, що шпигунський скандал — провокація СБУ, що нібито міжнародна практика рекомендує виявляти шпигунів і видавати їх тихо, без розголосу. Цікавий і, звісно, випадковий збіг — не чекаючи жодних офіційних висновків, відразу після виходу прес-релізу ФСБ, ті самі аргументи російської сторони озвучив депутат Партії регіонів Микола Азаров. Оскільки Микола Янович має всі шанси отримати високий пост у команді майбутнього президента України і щоб запобігти подальшим випадковим виступам на захист іноземних спецслужб з боку наших миролюбних політиків, «ДТ» з допомогою джерел в українській контррозвідці постаралося встановити причини, хід і значення цього шпигунського скандалу.

Ми загубили Слово, наші зміліли ріки,
Ми забуваєм мову, псуємо кров навіки,
На захід йдем містами, землю свою лишаєм,
Чи то на довго з нами радість у чужім краю?
А в нашім ріднім краю , біль розриває душу,
Я все віддам, що маю, і все зроблю, що мушу.
В тім твоя - Слава, і твоє - Прокляття,
Чужа держава, Рідне Багаття…

Країна в небезпеці! Я вже шмайсера викопав.
Це як нашествіє мурашок-паразитів. Є мурахи, які не мають свого мурашника, не будують його, не збирають їжу, не вирощують своїх нащадків, вони лише нападають на інші мурашники та грабують їх, а з погноблених роблять рабів. З яеєць комах вже вирастають раби, які з народження гадають, що так і повинно бути. Так мурашник стає колонією мурах-бандитів. Це - імперія зла. Нічого не робить - тільки постійно воює , та утворює свої колонії.
Ось і в нас, напали, пригнобили, змішали зі своїми сатанинськими комахами, 70 років вирощували рабів. Щось збойнуло, ті рідні що залишились намагалися відбудувати старий мурашник, і тут знов: Здравствуйтє, папа! ...і хором гімн на балайкє ісполняєм во славу отєчєства... Зграя жидо-кацапських прихвостнів в оточені комах-рабів, кажуть - подождітє! Єто же ісконно рускій мурашнік, какая к чєртям мова? Ісконно русскій язік на єтіїх зємлях ізначально сущєствовал, Бандера - враг українскаго (якого??) народа! Давайтє ізменім гєрб, гімн і флаг нашей (вашої кацапи? Ось вам!) страни.
До останньої каплі крові буде тривати боротьба, поки ні одного москаля на нашій землі не залишиться.

І гнів, і муку неозору
Співаю я в ці дні журби,
Коли лакеї йдуть угору
Й мовчать раби…

Хай вітри, хай шторми, хай дев'яті вали,
Стій, мов скеля, й пильнуй наш девіз, наше гасло:
Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?
Іван Світличний

Питання про те, чи в академічній науці та медицині таку хворобу окремо окреслено та досконало вивчено, залишається відкритим, тож справу його остаточного вирішення доручимо фахівцям-медикам.

Самі ж спробуємо розглянути хворобу, котра поглинає як окремі особистості, так і цілі верстви населення, великі громади як суспільну заразу з точки зору соціології та використовуючи нещодавно запатентоване революційне відкриття: національно-екзистенційну методологію оцінки явищ об'єктивної дійсності.

[ Читать дальше ]

Сьогодні під час народного гуляння та святкування Масляної Високопреосвященніший архієпископ Полтавський і Миргородський Филип, вітаючи полтавців, нагадав, що цього дня ще одне велике свято – прощена неділя. Тож не випадково, виступаючи перед полтавською громадою, міський голова Андрій Матковський попросив вибачення за недостатню роботу комунальників щодо розчищення снігу. Зазначивши, що вони «ні ресурсно, ні матеріально не були готові до погодних умов». У відповідь на такі слова полтавці прокричали: «Пробачаємо».

"Новини Полтавщини".

Товаришу Янукович!

Ці значною мірою сфальсифіковані президентські вибори підтвердили Ваш статус регіонального лідера найбільш зросійщеної частини України. Вона стала такою унаслідок страшних катаклізмів, які пережила наша нація за Московського панування через винищення етнічних українців голодом, репресіями і завезення натомість представників соціяльного дна з Росії. Такі патологічні обставини на цих теренах можуть продукувати лише окупанти, заганяючи свідомих і вільних українців у гето. Бо саме окупанти агресивно не приймають мови, культури та релігії автохтонної титульної нації, напихаючись благами нашої рахманної землі, де вона зберігає і збереже назавжди своє неповторне мовне і духово-культурне обличчя. Чи не здається вам, що українська земля безмовно, але страшно протестує проти такого виродження на її розлогих степах, поглинаючи щороку відчужених від неї шахтарів у копальнях… І так буде далі.

Постійне ваше і вашого охвістя зазіхання на визначальну ознаку нації – українську мову – свідчить лише про одне: ви агресивні, аморальні чужинці, помножені на засимільованих хохлів-плебеїв, – ніколи не здолаєте незалежної Української держави – бо вона вічна, ви ж – тимчасові, як ваша сумнівна перемога у депресивному регіоні; тимчасові, як ваші брудні статки, з якими навіть у пекло не входять; тимчасові, як безвольність і роздвоєність ющенків та популізм і брехня тимошенків.

Натомість вічними та аксіоматичними є такі основні засади творення України з єдиною державною українською мовою:

1. Двомовність України не є природним етнічно-суспільним явищем. Це наслідок понад трьохсотлітнього імперсько-російського терору щодо самої мови (близько 200 указів про її всезагальну і часткову заборони) – себто лінгвоцид, і винищення носіїв цієї мови – українського селянства голодом та інтеліґенції – репресіями – себто геноцид. Цю історично кричущу несправедливість треба негайно змінювати через всеохопні заходи протекціоністської політики держави щодо української мови.

2. Відповідно до світових стандартів Україна є моноетнічною державою, позаяк українці становлять 77.8%, хоч для цього досить і 70%. Із цього випливає не лише їхнє абсолютне право на державність лише однієї мови – української, але й аксіоматичність цього факту.

3. Російськомовні українці – це здебільшого мимовільні жертви окупаційного московсько-радянського режиму, навернення яких можливе тільки у лоні питомої мови і культури. Натомість феномен національного самозаперечення породжує злих і нещасних політичних геростратів.

4. Вагомим чинником української мовної політики є найбільша етнічна меншина України – росіяни (17.3%), із чого випливає два основні напрями державної діяльности: а) етнічні росіяни, як і представники всіх інших меншин, зобов’язані володіти державною українською мовою, як володіють державною російською башкири, татари, чуваші, мордва тощо у Росії. Їхній спротив слід трактувати як загрозу українським інтересам; б) усі меншини, серед яких і російська, мають бути забезпечені правом реалізації своїх національних потреб, що не суперечать потребам титульної української нації і не загрожують цілісності та єдності держави.

Усвідомлюю, що ваш рівень інтелекту та морально-духовної деградації, як і всіх ваших подножків, не здатен збагнути сили цих аргументів, тому підсумую простіше. Ваше покликання – служити московському хазяїну і вести Україну двомовним шляхом – природне і незмінне. Ваше гасло – дві мови – одна країна таке ж безглузде, як одна дитина – дві матері.

Однак зовсім інше покликання в України, омитої кров’ю петлюрівських змагань і бандерівсько-упівських звитяг. Ви своєю плебейською психологією, моральним виродженням та агресивним чужинством мобілізуєте мільйони українців на повстання проти неоколоніялізму.

Дякуємо вам за цю страшну суспільно-політичну темінь перед неминучим світанком україноцентричної України. Ви – минущі. Ми, українці всієї України, а не регіональної – вічні.
Ірина Фаріон

Депутат Львівської обласної ради від ВО "Свобода"
Лауреат премій ім. О. Гірника та Б. Грінченка
Доцент катедри української мови
Національного університету "Львівська політехніка"

Перш ніж шось робити, варто відповісти собі на просте і очевидне запитання: "а для чого це?" Перш ніж пхатися у владу і вигравати вибори – особливо. Виглядає, що перемігши Януковичем на виборах, регіонали не надто уявляють, що робити далі: бажаючих мати понтові посади і владний ресурс – до чорта, а бажаючих і (що важливо) вміючих працювати – неспівмірно менше. Тому вербалізується глупство, яке у спробі своєї матеріалізації може перейти на більш "просунутий" і небезпечний рівень відвертої дурости. Йдеться про "мовне питання", наміри "переврегулювати" яке через законодавче розширення сфери застовування російської мови останнім часом активно озвучуються.

Тож далі – невеличкий лікнеп для ентузіастів рефлекторних рухів поза всяким сумнівом великим и могучим русским языком.

Відповідно до ст.10 Конституції України:
"Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя та всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
[ Читати ВСЕ > > > ]

Актуальніше ніж чотири роки, що минули від її написання... І тихо, тихо навколо стало... Кудись поділися голоси... Часи веселі настали, нас лишилось так мало, Ну їх, брате, такі часи! Та нам з тобою своє робити, Відкрити очі і далі йти! І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити Хто ж тоді, як не ми, брати?!