Замітки україна

Замітки з міткою «україна»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Богдан Бо

Записи анархіста 21 ст. від 05.07.19 р. «Виродки «Совка»

05 липня 2019 р. (7527)

Записи анархіста 21 ст. від 05.07.19 р.

«Виродки «Совка»

Сподіваюсь, що я достатньо в попередніх публікаціях розкрив своє бачення націоналізму, яке досить не тотожне поглядам Степана Бандери чи іншим ідеологам тих часів. Отож бо і воно, що часи змінюються і отой «інтегральний націоналізм» Дмитра Донцова для нас не є актуальним зараз, але може несподівано стати, якщо Україну всю жорстко окупує РФ. Тобто класичне: ніколи не кажи: -Ніколи! Як і моє улюблене: -В наш час можливо все! Чому найкращий доказ наш новий президент.

І ще одна важлива «дрібничка»: як і всі з мого покоління – я також вийшов зі «Совка»-СРСР, тому коли хтось починає розповідати баєчки про ті часи, то відповідаю, що нехай ці казочки він оповідає онукам, а ми знаємо правду про все, що було і чого не було, як учасники й очевидці. Наприклад, я з великою іронією слухаю, коли хтось базікає про «безплатну освіту і медицину» в Радянському Союзі, бо я у відповідь кажу, що а звідки тоді бралися гроші на будівництво лікарень, на дітсадки і школи, на зарплати медикам і вчителям – не ж марсіани то оплачували і вже точно не капіталісти «загниваючого заходу». Зрозуміло, що мені кажуть, що то оплачувала все держава. А держава де гроші брала? Знову проста відповідь, що з податків до бюджету. Отож бо і воно: з податків! З тих податків, які ми всі платили у тому числі за освіту і медицину! То яка ж вона «безкоштовна», якщо ми просто оплатили все наперед? Ну не робіться «хитрозробленими» і не бавтеся хто гарніше збреше, бо правда все одно є правда.

Не секрет, що в Радянському Союзі зарплати складали в межах 20 % від реально заробленого, а все інше йшло до бюджету держави, тому це було схоже більше на своєрідні «кишенькові гроші», аніж реальні зарплати, що ми і дотепер простежуємо, коли кричимо, чого за кордоном зарплати в рази більші за наші – чому?! А тому, що там все платне! Тому що там культура та продуктивність праці на порядки вища він нашого виробництва! У нас це все тільки-тільки починає кращати. Тобто коли Степан Бандера і його подвижники обдумували проблеми України, то навіть знаючи про колгоспи і всю брутальність радянського виробництва і соціального буття, вони все одно бачили за взірець для себе порядного нормального господаря, як основу економічно-соціального ладу, а не те, що нам насправді лишилося у спадок після розвалу СРСР: при владі комуно-кедебіська еліта з домінуванням брехунів та злодіїв.

Переважаюча більшість всієї комуністичної і комсомольської номенклатури однозначно знали, що вони все брешуть на публіку, бо «так треба» для народу. Нехай вірить у світле майбуття, хоча партноменклатура чудово розуміла, що того ніколи не буде. Я добре пам’ятаю, коли на початках «Горбачовскої перебудови» сам Генеральний секретар з трибуни заявив, що «партія повинна повернутися обличчям до народу», то підсміювався з того, що «а яким місцем до цього часу була розвернута компартія щодо народу?», як і «коли партія обернулася, то виявила, що і народ до неї повернутий далеко не обличчям...»

Великою проблемою стало просто тотальне злодійство на всіх рівнях у різних розмірах, бо діяла формула «не вкрадеш – не проживеш», а як хочеш жити чесно – то й живи в злиднях: «щоб ти жив на одну зарплату!» І нехай не розповідають байки, що за СРСР не було корупції – брехня абсолютна, бо просто це мало тоді інакше визначення – «блат», коли послуга за послугу «ти мені, а я – тобі», причому все досить таки в межах закону. Поза законом працювали так звані «підпільні цеховики», але про цей вид злочинного бізнесу краще за мене розповість Вадим Рабінович, бо він на тому може собаки і не з'їв, а на «вишку» назбирав і дотепер загадка, як він тоді вищої міри покарання – розстрілу уникнув. І тепер це паскудство вчить нас як треба Батьківщину любити. Здуріти можна.

Все це я оповідаю для того, щоб пояснити кілька принципово безпринципних речей: 1. люди звикли, що влада їм бреше і їх обманює; 2. хто при владі або хоче нею стати – той твердо переконаний, що людям треба брехати. Щоб не паплюжите добре ім'я нашого нового президента, який під час виборчої компанії набрехав стільки, аж є навіть загроза, що щось з того може несподівано стати правдою. Тому приклад мій абстрактний: кого оберуть люди з двох претендентів, де один обіцяє «покращити їх життя вже сьогодні», а другий каже чесно, що головним є аби те життя не погіршало. У першого однозначно шансів більше, тому що людям хочеться вірити в краще, навіть якщо воно не є можливе. А раптом гидке каченятко стане чарівним лебедем і все у нас буде добре!.. Ах-ах-ах! Та не буде! Саме тому безтолку вивчати всі програмні документу сучасних партій, як і вислуховувати обіцянки кандидатів у народні депутати, бо ніхто того виконувати не збирається! Чітко і прямо заявляю про це, бо так було весь цей час дотепер і я не бачу причин, щоб щось могло раптово кардинально змінитися. І саме тому я з величезною насолодою читав і перечитував кожне слово, кожну фразу і кожен абзац зі статті Степана Бандери, бо тут є просто правда, яку людина хотіла чітко і чесно донести до інших. Про це ми і поговоримо наступного разу.

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Коментарі: 0

Богдан Бо

Сьогодні відзначають Різдво святого Іоанна Хрестителя

Сьогодні православні відзначають Різдво святого Іоанна Хрестителя

07.07.2019

Сьогодні, 7 липня, християни Східного обряду відзначають Різдво чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

Свято відзначається на честь народження в сім’ї священика Захарії та його дружини Єлизавети пророка Іоана.

Різдво Іоана Предчечі є одним з великих свят православного світу, під час якого віруючі згадують, як в родині іудейського священика Захарії і його дружини Єлизавети народився майбутній пророк, який передбачив пришестя Месії – Ісуса Христа, а потім охрестив його в водах річки Йордан.

Жив Іоан Предтеча приблизно з 6-2 року до н. е. до 30 року н. е. По материнській лінії він був родичем Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше за нього.

Іоан був останнім пророком, який передбачив пришестя Месії, який звільнить ізраїльський народ. Святого Іоана називають Предтечею або Хрестителем. Предтечею – тому що він прийшов перш Христа і проповідував народу Його пришестя. Хрестителем – тому що він хрестив Спасителя в Йордані.

Іоан довгий час жив в пустелі, де постив та молився, поки в тридцять років Бог не звелів йому вийти з пустелі і проповідувати пришестя Христа.

Іоан прийшов до річки Йордан, яка була священною для євреїв. Там він закликав до покаяння та відпущення гріхів. Іоан почав хрестити людей в річці, одним з яких був Ісус Христос.

Святого Іоана чекала мученицька смерть. Йому відтяли голову та принесли її на блюді Іродіаді. На згадку про це встановлений церковне свято – Усікновення глави Іоанна Предтечі.

ІВАН ХРЕСТИТЕЛЬ – ПРОРОК І ПРЕДТЕЧА ІСУСА ХРИСТА

Підготовка Івана Предтечі до служіння

Під час повальних вбивств маленьких дітей Іродом Великим Єлизавета з Іваном переховувалися в горах.

Коли Iван був ще дитиною, померли його батьки.

Іван готовив себе до служіння Богу, тому пішов у пустиню, а жив він у печері Давида. Печера й пустиня були його дивосвітом. Живучи там, він не з’являвся серед людей, хіба-що спілкувався й допомагав тим людям, які приходили до нього навчитися мудрості, попросити зцілення.

Деякі люди звали Івана відлюдником або анахоретом, інші казали, що це Дика Людина гір. Одягався Іван у шкіри тварин, харчувався акридами (сараною), диким медом, горіхами й фруктами. Так Господь готовив Івана для особливої служби, щоб Іван, як пророк, оголосив народові про швидкий прихід Месії.

Про те, що Іван повинен був підготовити народ до приходу Месії, тобто до приходу Ісуса Христа, пророки писали ще за сотні літ до народження Івана. Це підтверджується словами: «Як у пророка Ісаї написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує» (Мр. 1. 2).

Як бачимо, Іван дуже ретельно готувався до своїх проповідей для людей і до хрещення їх водою. Він не тільки старанно навчався, читав Священні книги, але проводив спеціальний спосіб життя, відокремлений від людей, щоб не спілкуватися з людьми та не грішити. Це був безгріховний спосіб життя у пості та молитві, спілкуючись з природою.

Недарма й зараз, люди, які присвячують себе Богові, не одружуються, йдуть у монастирі й повсякденно спілкуються з Богом за прикладом, як це робив Іван.

13.2. Перші кроки служіння Івана Предтечі

Одного разу Бог явився Івану в пустині й відтоді Іван почав своє служіння. Коли Івану виповнилося 30 років, він пішов у Єрусалим і на ринковій площі просидів мовчки 30 днів. Біля нього товпився простий народ, приходили священики, книжники і фарисеї, щоб подивитися на мовчуна-відлюдника з гір.

Коли обіцянка мовчання була виконана Іван встав серед натовпу й сказав:

– Люди, покайтеся, ось Цар іде. Пророки вже давно говорили про Нього, а мудрі люди давно шукали Його. О Ізраїль, готовся зустріти нового Царя.

Оце й все, що сказав Іван, а потім щез і ніхто не знав, куди він пішов.

Народ Єрусалиму тільки й говорив про відлюдника з гір. Правителі Єрусалиму навіть послали гінців, щоб знайти Івана й розпитати про майбутнього Царя, але не могли знайти його.

Через деякий час Іван знову прийшов на ринкову площу в Єрусалимі й весь народ зібрався слухати його. Іван сказав:

– Державні правителі, не турбуйтеся, Цар, що прийде, не суперник вам. Він не шукає місця на земному престолі. Це прийде Князь і Володар Всесвіту, Царства Небесного, Цар праведності й любові. Царство Його в душі. О Ізраїль, готуйся зустріти свого Царя.

І знову Іван щез. Люди хотіли йти за ним, але він йшов хутко, накинув на себе шкіряний одяг, став непомітний і люди не могли його побачити.

Як передбачливо і доречно сказав Іван ці слова про Ісуса, що Ісус не суперник цій земній владі. Адже це те, чого найбільше боялися правителі, вони турбувалися за свою шкіру, щоб Новий Цар не замінив їх на земному престолі. Іван заздалегідь попередив всіх. Але, на жаль, це не допомогло Ісусові, бо Його й звинуватили в тому, що Він Цар Юдейський.

У день юдейської Пасхи в Єрусалимі зібралося багато народу зі всіх кінців країни. Туди прийшов Іван. Він встав у дворі Єрусалимського храму і сказав:

– О Ізраїль, готуйся зустріти свого Царя. Люди, покайтеся. Кожен з вас грішить, бідні плачуть на ваших вулицях і ви не звертаєте на них уваги. Ви обманюєте один одного, як вороги. Ви поклоняєтеся Богові лише голосом й губами. Ваші серця і поведінка далекі від Бога, вони прив’язані до золота, збагачування. Ваші священики наклали на людей непосильну ношу: самі збагачуються за рахунок важкої праці бідняків. Ваші законники, судді та книжники – непотрібний тягар для землі, це пухлина на тілі країни. Вони не прядуть й не тчуть, тільки збирають доходи на базарах. Правителі ваші дурисвіти, вимагачі та злодії, що не рахуються з людьми. Святий храм ви продали злодіям, їх лігвища знаходяться у святих місцях, що призначаються для молитви. Слухай, слухай, народе Єрусалиму, змінися, відвернися від злих шляхів, або Бог відвернеться від тебе і язичники, іновірці та невіри прийдуть здалеку. І те, що залишилося від твоєї честі й слави стане миттю. Готуйся Єрусалиме, готуйся зустріти свого Царя.

Більше нічого не сказав Іван. Він тихо покинув двір і ніхто не бачив, куди він пішов.

Всі священики, законники і книжники були шалено розлючені, розсердилися й готові були тут же прикінчити пророка. Вони шукали Івана з наміром помститися йому, але не знайшли. Простий народ заступився за Івана й говорив, що відлюдник говорить правду. Тоді священики, законники і книжники угамувалися, утихомирилися і затаїлися.

Наступного дня Іван знову прийшов у двір Єрусалимського храму і виголосив:

– Готуйся, Ізраїль, зустріти свого Царя.

Тоді священики й книжники хотіли довідатися про що йде мова і почали галасувати, викрикувати, перебиваючи Івана:

– Гей, зарозумілий, що ти верзеш? У чому суть твого послання? Хто тебе прислав? Якщо ти провидець і пророк, то скажи прямо, хто прислав тебе сюди?

Іван відповів: «Я голос волаючого у пустині. Приготуйте шлях Господеві. У пустині готуйте дорогу для Господа. Рівняйте стежки Йому!» (Мр. 1. 3).

Далі Іван сказав: «Через 7 днів я буду біля ріки Йордан, на тому місці, де ізраїльтяни вперше переходили ріку, повертаючись на землю обітовану». Тоді Іван пішов зі двору храму. Багато людей теж залишили двір і пішли за ним аж до Віфанії, де Іван зупинився у будинку свого родича Лазаря.

13.3. Іван Предтеча у Лазаря

Народ зібрався довкола будинку Лазаря і не хотів відходити. Тоді вийшов Іван і сказав:

– О люди, о Ізраїль, готуйтеся, виправтеся, змініться до доброго і готуйтеся зустріти Свого Царя. Не всі гріхи Ізраїлю лежать біля дверей священиків і книжників. Не думайте, що всі грішники Юдеї – це правителі й багаті люди. Якщо людина бідна, живе у потребі й нужді, це не означає, що вона добра, чиста, праведна і безгрішна. Байдужі, безпорадні лінивці й нероби часто-густо бідні й вимушені просити милостиню. І ви, прості люди, що йдете за мною, ні на йоту не відстали у злочинах від священиків і книжників. Перетворіться й станьте кращі люди, бо Цар іде, готуйтесь зустріти і славити свого Царя гідно і праведно.

З Лазарем і сестрами його Іван був декілька днів.

Людей, які присвячували себе Богові у наймолодші дитячі роки або їх присвячували Богові ще до народження цих людей, називали назореями. Назореї вели аскетичний спосіб життя. Вони ніколи не стригли волосся, ходили босоніж, жили на подання. Назореями були Самсон, Самуїл, Іван Хреститель. Обітницю назорейства могли зняти тільки в Єрусалимському храмі після спалювання стриженого волосся і жертвоприношення. Один час назореєм був й апостол Павло.

Так от, в честь назорея Івана Предтечі у Віфанії влаштували бенкет. Багато людей зібралося на ньому. І коли правителі Віфанії налили келих вина й подали його Іванові, то він взяв його, високо підняв і сказав:

– Вино веселить мирське серце, а душу людську – засмучує. Безсмертний дух людини вино вводить у гіркоту і злобу. Ще малюком я прийняв обітницю назорейства і ні одна крапля вина не торкнулася моїх губ. Якщо ви хочете порадувати Царя, що незабаром прийде, то відмовтеся від вина, як смертельної отрути.

Й Іван виплеснув вино на вулицю.

13.4. Перші хрещення людей у ріці Йордан

Через кілька днів з Віфанії Іван відправився у Єрихон та зупинився на березі ріки Йордан. Коли люди почули і побачили, що Іван там, то почали приходити, щоб послухати його. Іван увійшов у ріку і сказав численному народові:

– Люди, змініться і у чистій воді Йордану змийте гріхи ваші. Царство Небесне наблизилося. Ідіть до мене й омийтеся у водах цієї ріки в знак внутрішнього очищення душі.

Багато людей увійшли в річку й омивалися у Йордані, кожен сповідався у своїх гріхах.

Багато місяців Іван проповідував там чистоту, добропорядність і праведність. Він проходив вздовж ріки Йордан і закликав народ покаятися і хреститися в Йордані, щоб гріхи їх були відпущені. До Івана приходили люди зі всієї Юдеї та з Єрусалиму, усвідомлюючи свої гріхи та сповідаючись і каючись, а Іван хрестив їх в ріці Йордан.

Юдеям був відомий звичай «самохрещення» язичників, котрі приймали юдейську віру. Але Іванове хрещення було в очах народу не звичайним, бо Іван був перший, хто хрестив інших.

Через певний час Іван знову прийшов у Віфанію і там навчав. Спершу прийшло небагато людей чесних. Але один за одним прийшли й користолюбці, з моральними вадами й ті, що не розкаялися; вони прийшли з цікавості, тому, що інші прийшли. Коли Іван побачив фарисеїв і саддукеїв, що не покаялися, але прийшли до нього, він сказав:

– Ви, витвір єхидни, стійте! Ви стурбовані моєю звісткою. Йдіть і кайтеся! Ви гадаєте, що якщо ви спадкоємці Авраама, то цього достатньо, щоб ввійти у Царство Боже. Я кажу вам: Ні! Навіть, якщо нащадки Авраама творять зло, то вони грішники в очах Господах, як і язичники. Гляньте на оцю сокиру. Вона зрубає під корінь будь-яке дерево, що не приносить плодів. І викинуть таке дерево у вогонь, у полум’я (Мт. 3. 7 – 10).

Тоді люди запитали пророка Предтечу:

– Що ж ми повинні робити, як врятуватися?

І відповів їм Іван:

– Служіть всьому людству, не марнуйте для своєї користі те, що маєте. Хай той, що має дві одежини, віддасть одну тому, хто без одежі. Частину своїх харчів віддавайте нужденним, страждаючим і мученикам.

Приходили митники і питали Івана Предтечу:

– Учителю, що нам робити?

Іван сказав їм:

– Будьте справедливі та чесні у своїх діях. Не приумножуйте данину для своєї користі. Не беріть більше від того, що вимагає ваш цар (Лк. 3. 12, 13).

Розпитували Івана римські вояки:

– А що ж нам робити?

У відповідь чули:

– Ні до кого не застосовуйте насилля. Нічого не вимагайте незаконно. Вдовольняйтеся своєю платнею (Лк. 3. 14).

Багато юдеїв чекали приходу Месії – Христа і Спасителя нашого і вони приймали Івана Предтечу за Христа. Час від часу люди питали Івана чи він Месія. На такі запитання Іван відповідав:

– Я хрещу вас водою в знак очищення душі. Услід за мною йде Потужніший від мене. Він хреститиме вас Духом Святим. Він матиме в руках віялку і відділить пшеницю від полови. Полову Він викине у вогонь незгасний, а кожне зернятко збере для доброго врожаю. Це Христос! Він наближається. Він буде ходити поміж вас і ви не пізнаєте Його. Він Цар. Я негідний розв’язати навіть ремінця від взуття Його (Мр. 1. 7, 8; Лк. 3. 15 – 17).

Багато іншої мудрості навчав святий пророк Іван Предтеча, звіщаючи Добру Новину народові. Його хрещення у воді було підготовчим за своїм характером, бо ті, хто хрестився у Івана, давали обіцянку прийняти Того, Хто йде за ним, себто Ісуса Христа, Який хреститиме Духом Святим.

З Віфанії Іван знову пішов на береги Йордану, проповідуючи і хрестячи людей та готовлячи їх до приходу Ісуса Хреста.

13.5. Хрещення Ісуса Христа

У той час, коли Іван Хреститель (Предтеча) проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Ісусові виповнилося 30 років. Із Галiлейського міста Назарету Ісус теж прийшов до Івана на ріку Йордан, щоб охреститися. З Господом Ісусом прийшло дуже багато людей.

Наближаючись до того місця, де Іван хрестив і повчав людей, Ісус Христос, побачивши Предтечу сказав:

– Ось Божа людина, найвеличніший провісник. Ось Ілля повернувся. Це вісник, котрого Бог послав прокласти шлях до Царства Небесного. Царство наблизилося.

Коли Іван побачив Ісуса, Який стояв з народом на березі ріки, то з радістю вигукнув:

– Ось Цар, що прийшов в ім’я Бога!

Ісус, наблизившись до Івана сказав йому, що хоче хреститися, омитися водою в знак очищення душі.

І відповів Йому Іван:

– Тобі немає потреби хреститися, бо Ти чистий в думках, словах і діяннях. Я повинен хреститися у Тебе.

Ісус роз’яснив Іванові:

– Я прийшов показати приклад синам людським. Те що їм треба робити, повинен зробити й Я Сам. Всі люди повинні виконувати Закон Божий і хреститися в знак очищення душі.

Тоді Іван охрестив Ісуса у ріці Йордан у святе ім’я Бога Отця, Котрий послав Сина Свого Єдинородного, щоб явити Хреста людям. Коли Іван хрестив Ісуса, то Ісус у той час молився (Лк. 3. 21).

Коли Ісус та Іван вийшли з ріки, то Святий Дух у вигляді голуба зійшов з небес і опустився на голову Ісуса. І голос почувся з неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт. 3. 17).

Іван і всі люди бачили це дійство і чули голос Господа. Тоді й Іван остаточно переконався, що Ісус є Месія, Син Божий і Спаситель світу, Котрого очікували.

У цьому дійстві хрещення Ісус був помазаний Святим Духом і Бог Отець засвідчив про Сина Свого перед початком Його земного служіння. Кожна з Осіб Святої Тройці була залучена у всій діяльності Ісуса на землі. Син прийняв хрещення, Дух Святий зійшов на Нього, а Отець Небесний засвідчив про Сина. Сходження на Ісуса Святого Духа дало Сину Божому, Месії силу для здійснення Його служіння серед людей. Через Своє хрещення Ісус ототожнював Себе з грішниками, хоч Він й не був грішником.

Тоді Ісус відправився Своєю дорогою, а Іван продовжував проповідувати народові й хрестити його. Багато людей, що сповідалися про гріхи свої та хрестилися у Івана Предтечі, стали на шлях праведності, на шлях Божого Закону.

Коментарі: 1

Богдан Бо

Карта і ситуація ООС станом на 3 липня

Карта ООС станом на 3 липня

Бойовики активізувалися на донецькому напрямку

13:23 03.07.2019

Міноборони України

Міністерство оборони України опублікувало карту бойових дій станом на середу, 3 липня.

Так, на луганському напрямку під обстріли потрапили позиції наших бійців біля Новолуганського та Болотного.

На донецькому напрямку противник порушив "режим тиші" 7 разів. Ворожі обстріли зафіксовані поблизу Лебединського, Мар'їнки, Новотроїцького, Красногорівки та Широкиного.

З початку поточної доби бойовики здійснили 5 обстрілів.

Нагадаємо, впродовж минулої доби, 2 липня, незаконні збройні формування здійснили 13 обстрілів позицій українських військовослужбовців урайоні проведення ООС. У тому числі вісім - із застосуванням забороненого озброєння. Минулося без втрат серед наших бійців.

Коментарі: 0

Богдан Бо

Пройдемо з відти туди і повернемося

Останні роки Україна розвивається за "правилом буравчика". Хто вивчав фізику і механіку, має його знати. У "Вікіпедії" можна прочитати, що під ним маються на увазі правила для визначення "направлення таких важливих у фізиці… векторів, як вектор кутової швидкості". "Правило" допомагає визначити напрямок векторного руху, включаючи "орієнтацію базису". Не вважайте за безглуздя, але це важливо для розуміння того факту, що понад 40 млн осіб (або скільки нас ще залишилося) перебувають усередині політико-економічного "буравчика", який уперто рухається вниз до повної амортизації людського інфраструктурного та економічного потенціалу країни. Разом із загальним "обозом", туди, вниз, рухається і влада в особі "політичних еліт". Вони також сточуються в тесачці корупції, як олівець до розміру "огризка". Рівень суб'єктності країни девальвує зі швидкістю, аналогічною прискореній амортизації її економічного потенціалу. Щодня пробивається чергове дно. Як кажуть, дійшли до граніту і почали "бурити". Те, що стає буденним сьогодні, було неможливим ще вчора. На зустрічі "двадцятки" в Осаці Трамп і Меркель "обговорили перспективу реформ в Україні"… Причому без самої України. Десять років тому це визнали б поганим політичним жартом. Як казали герої "Щасливого числа Слевіна": "Був час. - 4:35. - Ти мене не зрозумів. Я не запитував, скільки часу, я сказав "був час". - "Був час"? - Угу. Візьми, наприклад, он ту шоколадку. Дуже апетитна, правда? - Їй років сімдесят. - Сьогодні так. Але був час...".

ООН підготувала демографічний звіт World Population Prospects. Основний виклик світової економіки – зростання кількості населення і необхідність його постійно соціалізувати, враховуючи кількість людей, яка зростає, з вищою освітою, котрі вже не хочуть працювати "кайлом". Ключовий виклик розвинутих країн – трудова імміграція і криза на внутрішніх ринках праці. Але це і можливість подолати старіння населення і підвищити конкурентоспроможність економіки завдяки більш дешевій робочій силі.

Україна має зовсім інші виклики. Ми перебуваємо в стані гібридного третього демографічного переходу. Чому гібридного? У класичному варіанті на цій стадії зростає тривалість життя і зменшується народжуваність. Перший фактор компенсує другий і скорочує динаміку від'ємного природного приросту населення: воно просто старіє. В Україні дійсно зменшується народжуваність, але при цьому тривалість життя є значно нижчою, ніж у розвинутих країнах, особливо серед чоловіків. Українці мало народжують і помирають, не доживши до 70 років (чоловіки).

Ця гібридність позначається і на економіці. Глобальний світ балансує між багатими, технологічно розвинутими і державами, що старіють, з одного боку, і бідними, такими, що технологічно розвиваються, але при цьому молодими країнами - з іншого. Україна – бідна, технологічно деградує, при цьому ще й з економікою, що старіє. І на відміну від розвинутих сусідів ми не можемо перекрити ці дефіцити інвестиціями, трудовими мігрантами або високою динамікою розвитку. До нас ніхто не їде, оскільки зарплата в країнах Азії та Африки вже порівнянна з нашою, а витрати на проживання у вигляді тих самих тарифів в Україні є незрівнянно вищими. Така парадигма не вирок, а дзвін, точніше набат, який звучить не по комусь абстрактному, а по кожному з нас. Україна має потенціал розвитку і "зародок зростання", просто ці внутрішні "насіння" необхідно посадити в родючий ґрунт. А для цього важливо хоч трохи думати на виборах.

Але повернемося до звіту ООН. За даними міжнародних аналітиків, у 2050 році населення нашої країни скоротиться до 35,2 млн (при аналізі цього показника слід врахувати, що в ООН переконані, що українців досі майже 44 млн). А до 2100 року процес депопуляції призведе до скорочення кількості до 24 млн осіб.

Спробуємо перевірити ці дані за допомогою простих лінійних функцій. Візьмемо скорочення кількості населення протягом останніх трьох років, виведемо середнє арифметичне і закладемо в розрахунок гіпотезу, що до 2050 року ці темпи спаду будуть константою.

112.ua

До 2050 року населення України скоротиться до 36 млн, що приблизно відповідає даним ООН (з нинішніх 42,4 млн). У 1990 році нас було 51,5 млн. Глибина депопуляції становитиме понад 15 млн осіб, або 30% від базового рівня. Важко в сучасній історії знайти подібні жахливі приклади.

112.ua

Водночас навіть з урахуванням токсичності медичної реформи тривалість життя повільно, але все ж буде підвищуватися. У такій моделі кількість населення старше 65 років до 2050 року перевищить 10 млн осіб і складе 28% населення порівняно з нинішніми 16%, тобто соціальне навантаження на бюджет (навіть у контексті виплати мінімальних пенсій і субсидій) зросте приблизно вдвічі порівняно із сьогоднішнім рівнем. Це якраз "ідеальні" умови для адаптації лібертаріанських моделей розвитку, про які кажуть ідеологи, котрі прийшли до влади, але нічого не розуміють у пропонованих ідеологемах.

112.ua

Демографічну ситуацію в Україні доволі наочно ілюструє графік природного приросту/убутку населення в розрахунку на 1000 жителів. Це перевищення народжуваності над смертністю. У 1990 році такий показник був позитивним і становив 0,5. Мінімум було досягнуто в 2002-му – мінус 7,7. Потім завдяки державним програмам стимулювання народжуваності та зростання рівня і якості життя показник природного приросту дещо покращився і досяг -3,1 у 2012 році. Але з 2013-го почалося подальше падіння, що посилилося останніми роками: мінус 5,1 за підсумками 2017-го.

За прогнозами ООН, у двох третинах із 235 країн і районів проживання кількість населення збільшиться, причому в 40 темпи зростання становитимуть 50% і більше, а 19 держав подвоять своє населення. У 55 державах цей показник або зменшиться, або буде балансувати на точці "замерзання". Найвищий рівень депопуляції (мінус 20% і більше) відбудеться лише в Болгарії, Латвії, Литві, Україні та на островах Волліс і Футуна. Проблеми трьох європейських "карликів" будуть мінімізовані спільним з ЄС ринком праці та можливістю залучати трудових мігрантів. Україна — по суті, єдина велика країна у світі, яка в подальшому зазнає катастрофічного скорочення кількості населення. Ключові чинники демографічної кризи: низька народжуваність і високі темпи трудової міграції за кордон.

Оцінюючи чистий приплив мігрантів до України, ООН враховувала офіційні дані, згідно з якими такий показник для нас поки ще є позитивним. Що, на думку авторів доповіді, частково компенсує дефіцит населення (аналогічно з Сербією і РФ). На жаль, в ООН не врахували нашу специфіку: мільйони мігрантів, які навіть перебувають за кордоном понад рік, зберігають український паспорт, хоча з точки зору виконання цивільних обов'язків, зокрема щодо сплати податків, вони нічим не відрізняються від тих, хто офіційно змінив місце проживання. Зважаючи, що в майбутньому всі вони будуть претендувати на субсидії, пенсії і пільги, такий формат для країни ще гірший, і реальну картину може встановити тільки всеукраїнський перепис населення.

112.ua

Хоча, враховуючи загальний тренд на спрощення і сплощення профілю української економіки, все логічно. Останніми роками частка сільського господарства і добувної промисловості в структурі ВВП збільшилася з 13 до 16-17% або на 4%. З такою динамікою цей показник до 2050 року цілком може збільшитися ще в 1,5-2 рази. За такої структури економіки численне населення, так би мовити, є зайвим. Частину треба "утилізувати" за допомогою трудової міграції, підвищуючи темпи економічного розвитку в Польщі та компенсуючи в країнах Центральної Європи демографічну прогалину, що утворилася після виїзду "місцевих" до Німеччини і далі.

Наступний етап – це обезземелення селян унаслідок "земельної реформи" і подальше розчинення – спочатку у великих українських мегаполісах, а потім "за рознарядкою" на захід. У підсумку, через тридцять років в Україні має залишитися приблизно 25-30 млн осіб, третина з яких будуть люди старші 65 років, для виплати мінімальних пенсій яким цілком вистачить сировинної ренти, яку погодяться виплачувати 4-5 ФПГ.

Враховуючи соціальну вразливість пенсійної групи населення, не важко буле сформувати на цій електоральній базі довгогральну клептократичну систему влади і політичну модель охлократії. За великим рахунком, місцевим "елітам" залишилося потерпіти кілька бурхливих політичних циклів. А потім "мертві з косами стоять, і тиша"…

Олексій Кущ

Коментарі: 5

Богдан Бо

Гойдалка рейтингів гойдається в Україні круто

03.07.19, 13:21
Знання є сила
вибори, європейська солідарність, україна

Перетікання рейтингів: Чому в Порошенка вже плюс, а у Зеленського – мінус

Фото з відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

08:2903.07.2019

Аналізуючи незвично високий рейтинг Володимира Зеленського перед другим туром, майже кожен експерт говорив таке: виборці голосують не так за Зеленського, як проти Порошенка – принаймні значна частина Зе-фанів. Іншими словами, грає роль не так симпатія до одного кандидата, як категоричне несприйняття іншого. Перші тижні після виборів скидалося, що саме так і є: популярність Петра Олексійовича продовжувала неухильно падати – настільки, що навіть його проходження до парламенту опинилося під питанням.

Аж ось сталося майже диво. Антирейтинг партії Петра Порошенка "Європейська солідарність" вперше почав знижуватися. Цю тенденцію зафіксовано соціологами з Центру соціального моніторингу та Інститутом соціальних досліджень імені Яременка. Антирейтинг "ЄС" станом на 27 червня становить 44,1% і досі є найвищим серед інших політичних сил. Проте – важлива ремарка! – станом на 14 червня він становив 52%. Знадобилося менше двох тижнів, щоб негативне ставлення до Петра Олексійовича суттєво зменшилося і втратило цілих 7,9%. Між іншим, непогані справи також і у Юлії Тимошенко: її антирейтинг знизився з 21,3% до 15,5%.

Любить – не любить

Тим часом спостерігається й інша тенденція: падіння рейтингу партії керівничого президента Володимира Зеленського. Цитоване вище соцопитування встановило, що нині підтримка "Слуги народу" перебуває на рівні 43,2% (для порівняння: в "Опозиційної платформи" – 12%, "Батьківщини" – 9,4%, "Голосу" – 8,3%, "Європейської солідарності" – 8%).

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ

Все нижче й нижче: Куди котиться рейтинг Порошенка?

17:5624.06.2019

Інститут імені Яременка провів вже шість хвиль досліджень, а відтак може констатувати: зростання рейтингу політсили Зеленського зупинилося в середині червня. До цього моменту партія "Слуга народу" тільки нарощувала популярність, пройшовши шлях від 39,9% до 47,4%. Але останнє дослідження зафіксувало падіння підтримки на 4%.

"Я би це не назвала стагнацією рейтингу "Слуги народу". Радше можна говорити, що вони пройшли свій максимум, а нині відбувається стабілізація рейтингу – відхід від якихось емоційних настроїв до більшого прагматизму", – коментує директор Інституту Ольга Балакірєва.

Пригадується, як іще в травні блогер Михайло Чаплига прогнозував, що "тримати лідерство "Слуга народу" буде десь з півроку, а потім рейтинг піде вниз. Натомість зростатиме "Опозиційна платформа – За життя". Трохи ростиме й Тимошенко, бо від запиту на нові обличчя буде дрейф до запиту на фахівців. Буде зсув від протесту проти старої системи до потреби в управлінні державою".

Чи дійсно така потреба вже є – сказати складно. Опитані нами експерти вказали на дві головні причини падіння рейтингу Зеленського та одночасного зменшення антирейтингу Порошенка. Це – розчарування у Зе-команді та усвідомлення, що за події в країні відповідає нова влада, а злитися на попередню – щонайменше, неконструктивно.

Перетікання негативу від президента з префіксом "екс" до чинного глави держави, в принципі, неминуче. Медовий місяць "Слуги народу" з українським виборцем добігає кінця, констатує політолог Кирило Молчанов. На його думку, електорат Зеленського частково відійде "Опозиційній платформі – За життя", а от виборець Порошенка може обрати собі новим кумиром Святослава Вакарчука та його "Голос".

Адже те, що Петра Олексійовича почали менше ненавидіти, ще не означає приріст до нього симпатій. Це – речі різні.

Тарифи, кадри і "міжнародка" формують мінус

Однак чому втрачає популярність "Слуга народу"? "Бо щодо тарифів та Донбасу – невідомо як складеться, щодо решти питань – так само. Наші вибори були великим пренатальним центром, і після "пологів" прийшли до влади політичні немовлята, а тепер вони дорослішають, і їхні рішення подобаються не всім", – заявляє 112.ua директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. І додає: "Рейтинг буде падати на тлі останніх контраверсійних заяв та незадоволення деякими спікерами. І це при тому, що соціологи, вочевидь, ще не встигли врахувати останні заяви президентської команди".

А от керівник центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов наголошує не на тарифах, а на кадрах. "Подібно до того, як кохання вбиває натуралізм, конкретика руйнує політичну міфологію, і тоді в один прекрасний момент карета перетворюється на гарбуз. Тим паче якщо в цьому випадку спливають персонажі, які нагадують чи то Остапа Бендера, то чи Павліка Морозова, які живуть на дві країни і вже встигли заробити депортацію", – аналізує експерт Зе-команду.

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ

Зеленський обіцяв розібратися з МВФ і спитати українців щодо НАТО, але передумав

13:5120.06.2019

"Навіть людині без вищої юридичної освіти зрозуміло, що кандидатура, з погляду закону, не відповідає вимогам, які висувають до кандидата в депутати. Тим паче коли ряду осіб у зв'язку з тим, що вони не проживали останні 5 років в Україні, вже було відмовлено в реєстрації. Знову виходить, що друзям – усе, а іншим – закон? Безумовно, на тлі нинішніх високих рейтингових показників це видається дрібницею, але диявол, як завжди, – в дрібницях. Наслідки цієї кадрової всеїдності, як і експериментів з прикладним соціал-дарвінізмом, можуть відгукнутися вже через кілька місяців, коли з маленьких репутаційних втрат виростуть великі проблеми", – передрікає Золотарьов.

"Ключові помилки команди Зеленського – "тарифна", зовнішньополітична плюс відсутність наслідків реальної роботи протягом першого місяця роботи. Тобто таких наслідків, які могли би реально відчути українці. Бо перетворення формули "Роттердам+" та "Роттердам-" – це не зовсім те, чого очікували українці. А слова Геруса про те, що президент "пожартував" щодо тарифів, взагалі завдали чималої шкоди президентському рейтингу. Теоретично підтримка його політичної сили могла бути й на рівні 73%, але досягла максимуму у 51%. Нині рейтинг "Слуги" коливається в межах 40-45%, і оце і є наслідком всіх помилок та недопрацювань команди… Що може статися до виборів? Все залежить від дій президента. Теоретично його рейтинг може й зрости, якщо будуть просування щодо тарифів чи щодо війни на сході, – коментує для нашого видання директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

Цугцванг Зеленського

Але що тим часом відбувається в іншому таборі – в таборі колишнього президента Порошенка, якому виборці несподівано "пробачили" частину претензій? "Щодо Порошенка і Тимошенко, то люди починають забувати про те, що було нещодавно. У нас формується нова влада, і більшість негативу переноситься на неї автоматично. Соціальні мережі призвели до того, що пам'ять у населення атомізується, і робити якісь висновки протягом п’яти років багато хто просто вже не вміє. Тому настрої міняються залежно від подій, які тривали останні декілька місяців або навіть тижнів. І це ще в кращому випадку. Тож оскільки Порошенко вже понад місяць не є президентом, негатив щодо нього почав розсмоктуватися. Чи конвертується цей "розмитий" негатив у позитив – питання інше. Тут все залежить від того, наскільки Петро Олексійович зможе запропонувати людям нові ідеї. Приблизно те саме стосується і Юлії Тимошенко", – говорить заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Колись, іще до появи серед претендентів на президентське крісло Володимира Зеленського, оглядачі зазначали, що Юлії Тимошенко варто нічого не робити, щоб перемогти на виборах свого головного суперника - Петра Порошенка. Мовляв, всі помилки він зробить і так. Тепер же те саме справедливо щодо Зеленського: його команда самотужки топить власний рейтинг, а Порошенко і Тимошенко можуть просто спостерігати за процесом. Звісно, не без того, щоб внести в нього деякий креатив, але й це, мабуть, не є обов’язковим.

Ще один нюанс, який ускладнює й без того складне становище "Слуги народу", полягає в тому, що у Володимира Зеленського – надто "строкатий" виборець, а фактично – чимало різних електоральних груп, й усім одразу догодити важко, ба навіть неможливо. На цю обставину також вказує Богдан Петренко.

"Зеленський "продовжує працювати в тому ж дусі, в якому він працював до виборів, тобто "за все хороше і проти всього поганого". Та якщо раніше це створювало йому голоси, то зараз від нього вимагають вибору, адже електорат Зеленського охоплює значний пласт людей – від колишніх біло-блакитних до помаранчевих та інших патріотичних сил. І будь-який крок, який робить Зеленський в той чи інший бік, вже не збільшує його підтримку, бо не можна подобатися усім", – каже експерт.

НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ

Гройсман розповів, чому не захотів приєднатися до партії Порошенка

23:1501.07.2019

"А загалом же не Зеленський продукує більшість ідей, а його офіс – Разумков зі Стефанчуком та інші, й у мене таке складається враження, що вони закидають у соціум якусь тезу (від референдуму до російської мови), а потім вивчають, який вона має резонанс… І хоча складно виділити у Зеленського якісь конкретні фатальні помилки, вся його поведінкова стратегія призводить до того, що рейтинг "Слуги народу" врешті-решт обвалиться. Тим паче що свого ядерного електорату, який стримав би падіння, як у Порошенка чи Тимошенко, він не має", – говорить Петренко.

І при цьому саме новообраний глава держави нестиме відповідальність за всі процеси, що відбуваються в Україні. "Дедалі більше людей починають пов’язувати і добре, і погане у теперішньому житті саме із Зеленським та його командою. А загалом гальмування рейтингу "Слуги" пов’язано із вичерпуванням своєї електоральної ніші, із не зовсім вдалими заявами (зокрема, й зовнішньополітичними), через які частина виборців починає дивитися на нового президента скептично. Тож надалі антирейтинги політиків, які вже відійшли від влади, знижуватимуться, а тих, хто ще при владі, – зростатимуть", – вважає експерт.

"Старі добрі політики"

Одним словом, у значно виграшній ситуації нині перебувають ті політики, які вже постояли біля керма, а наразі залишили його, поступившись місцем іншим. Принаймні тимчасово.

"Політичний ринок перенасичений так званими "новими обличчями". Приходять незнайомі люди, за якими – жодних досягнень і жодних конкретних пропозицій. І ось цього кота в мішку й пропонують купити. Спочатку "Слуга народу" – і нові обличчя, потім "Голос" – і так само нові обличчя, потім ще хтось, але неодмінно з новими обличчями. Відповідно, виборець розгублений і починає згадувати старих добрих політиків" – іронізує засновник аналітичного центру "Інститут Горшеніна" Кость Бондаренко.

"У Порошенка та Тимошенко рейтинги суттєво не зростуть, але й не впадуть, – додає він, відповідаючи на запитання. – Мені здається, що в цьому таборі вони вже зафіксувалися на певній позначці. Плюс багато що залежатиме від явки виборців".

Що ж стосується тих трансформацій, які нині переживає суспільне ставлення до Володимира Зеленського, то провина за розчарування лежить не тільки на самому президентові, але й на інфантильно-наївній частині соціуму. "Кожен виборець наділяв його якимись своїми властивостями, тобто хотів бачити у ньому "свого" Зеленського. Хтось бачив його Голобородьком, хтось – антиПорошенком. Але ось він став президентом – і якась частина людей прогнозовано розчарується в ідеалізованому Зеленському, а це, відповідно, вдарить по його партії", – резюмує Бондаренко.

Остаточні висновки будемо підбивати після 21 липня. До дострокових парламентських виборів лишається менш ніж три тижні.

Наталія Лебідь

https://ua.112.ua/statji/peretikannia-reitynhiv-chomu-u-poroshenka-vzhe-plius-a-u-zelenskoho-minus-498250.html

Коментарі: 2

Богдан Бо

Почався в Україні Sea Breeze-2019

SEA BREEZE: ЯК ЦЕ БУЛО КОЛИСЬ І ЧОГО ОЧІКУВАТИ ЦЬОГОРІЧ

1 Липня 2019

12:57

У понеділок, 1 липня, в Україні стартували уже 17 щорічні багатонаціональні військові навчання Sea Breeze.

Про те, як пройдуть цьогорічні навчання у матеріалі "Прямого".

Домовленості з НАТО, протести Росії та окупація Криму

Багатонаціональні військові навчання Sea Breeze проводять в Україні щорічно, починаючи з 1997 року. Метою навчань є покращення співпраці й координації між країнами чорноморського регіону, окрім РФ, відпрацювання маневрів в морі та на суходолі. За домовленістю, Україна надає військову і цивільну інфраструктуру чорноморського узбережжя, а США підтримують навчання фінансово, надають поміч в техніці та обладнанні. Навчання не проводяться виключно з країнами-членами НАТО — участь в них беруть як члени блоку, так і інші країни.

Перші навчання відбувались в серпні 1997 року в районі озера Донузлав та на полігоні "Широкий лан". А їх морська фаза відбувалась в районі північно-західної частини Чорного моря.

Наступного року в навчання брали участь військові кораблі Російської Федерації, хоча вже за десять років уряд РФ висловив занепокоєння у зв'язку з, на їхню думку, "антиросійським характером" навчань та участю в них позарегіональних держав.

А у 2006 році ліві та проросійські сили, організовані КПУ та ПСПУ Вітренко, за інформаційної підтримки російських державних ЗМІ, блокували кораблі та військовослужбовці США в Феодосії, заявляючи, що навчання є "експансією НАТО в Україні".

З 2015 року навчання мають певну тактично-стратегічну специфічність через окупацію Криму, відбувалися у морі та на суші.

Минулорічні навчання проводитися в Одеській та Миколаївській областях, а також на визначених морських полігонах Північно-Західної частини Чорного моря. Особливістю українсько-американського навчання "Сі Бриз — 2018" буде управління силами морського, повітряного та наземного компонентів безпосередньо з моря з борту штабного корабля ВМС США Mount Whitney. Особовий склад новоствореного Морського командування Військово-Морських Сил ЗС України складатиме основу багатонаціонального штабу й у взаємодії зі своїми іноземними колегами отримає практичний досвід планування операцій та управління силами за стандартами НАТО.

На минулорічних навчаннях залучили 29 кораблів, катерів і суден, 1 підводний човен, 25 літальних апаратів, близько 3 тисяч особового складу. Основними навчально-бойовими елементами та завданнями стали дії протикорабельної та протиповітряної оборони, висадки морського десанту на необладнане узбережжя, проведення рейдових дій, тактичне маневрування та плавання в ордерах.

Протягом навчань корабельні екіпажі пройшли в морі близько 2500 миль, авіатори здійснили понад 200 польотів із загальним нальотом близько 105 годин, морські піхотинці виконали понад 400 стрибків з парашутом, половина з яких — вночі, а 60 — на воду, дайвери провели під водою понад 70 годин.

Sea Breeze-2019

За даними АрміяFM, у навчаннях візьмуть участь 19 держав, 32 кораблі, 24 літаки та понад 3000 військових.

Раніше у Держприкордонслужби розкрили деякі особливості навчань.

У морському компоненті заплановані артилерійські стрільби, висадки оглядових груп та багато інших вправ, суть завдань яких не розголошується, оскільки залишається актуальним режим "вільної гри" (free play), в якому раптові завдання будуть надходити від багатонаціонального штабу навчань.

Певною новацією цьогорічних навчань стане відпрацювання річкового елементу. За легендою ворожі елементи намагатимуться заблокувати вихід до моря із найбільшої водної артерії Європи – річки Дунай. Корабельно-катерний склад Морської охорони отримає завдання забезпечення супроводження транспортних цивільних суден річкою та їх вільний прохід через гирло Дунаю до Чорного моря. В даному навчальному елементі будуть залучені виключно сили Держприкордонслужби, зокрема Морської охорони.

Планом навчань передбачено нарощування натренованості персоналу спеціальних підрозділів, в тому числі й з їх висадкою на захоплені об’єкти з повітря. А в спеціалізованих водолазних тренінгах вперше візьмуть участь представники загону "ДОЗОР", які мають відповідну спеціалізацію.

Крім того, персонал Морської охорони пройде навчання на курсах оглядових груп, де буде можливість обмінятися досвідом із грецькими колегами. На курсах з боротьби за живучість надводного корабля від турецьких партнерів буде представлено сучасне обладнання та засоби його ефективного застосування.

За повідомленням Міноборони військові навчання старутваои в Одесі з урочистого підняття прапорів чотирьох держав: США, України, Грузії та Молдови.

Напередодні в польовому таборі Міжнародних сил пройшов стройовий огляд підрозділів, які візьмуть участь в навчаннях. На плацу, в повній бойовій екіпіровці з штатною зброєю, вишикувалися шеренги військовослужбовців, які представляють країни-учасниці "Сі-Бриз-2019".

"Більшість наших хлопців з 503 батальйону, вперше беруть участь в таких навчаннях. Тепер ми практично всі беремо участь у цих навчаннях. Це цікавою, насамперед – поспілкуватися з учасниками з інших країн. Наприклад, вчора відбувалися навчання з тактичної медицини, і нам інструктори продемонстрували як у них відбувається евакуація поранених з поля бою. В нас трохи інакше. Але порозумілися наші тактичні медики і їхні медики, трохи обмінялися досвідом. Так само і в іншому – демонструють один одному зброю, особливості. Наші хлопці гарно знають англійську мову і спілкуються вільно з іноземцями. Дуже цікавий обмін досвідом відбувається", — розповіла у коментарі АрміяFM речниця навчань Лариса Мала.

Заступник командувача Військово-морських сил України з логістики контрадмірал Ігор Ступницький у коментарі "Радіо Свобода" розкрив деякі особливості матеріально-технічного забезпечення цьогорічних навчань.

На навчання цьогоріч в Одесу вперше прибуло американське судно забезпечення USNS Yuma. Це транспортно-десантний швидкохідний катамаран (Joint High Speed Vessels – JHSV), призначений для перевезення військового підрозділу, техніки, спорядження.

За словами контр-адмірала, морська компонента навчань "Сі Бриз" – найголовніша (сухопутна і авіаційна є допоміжними), тому найбільш затратна за часом підготовки й ресурсами. Для забезпечення участі у навчаннях кораблів, катерів, допоміжних суден Військово-морських сил України підготували понад 1,5 тисячі тонн корабельного палива. Для повітряної та наземної техніки – 400 тонн авіаційного керосину, 50 тонн бензину.

Іноземні кораблі приходять зі своїм двотижневим запасом необхідного – від боєприпасів і палива до продуктів харчування і води.

Літак A400 Atlas Королівських Військово-повітряних сил Великої Британії доставив до Одеси бійців морського спецпризначення. З ними – спеціальне обладнання, спорядження та провіант.

Польовий табір сухопутної компоненти "Сі Бризу" розгорнули поблизу Одеси – на Чорноморському полігоні Військової академії. Там розмістяться військовослужбовці з 8 країн сухопутного угруповання "Сі Бризу", в тому числі України, США, Великої Британії, Грузії, Молдови.

У попередні роки неофіційна церемонія відкриття, сухопутна компонента тощо були на Миколаївщині – на території 235-го загальновійськового навчального центру "Широкий лан".

У польовому таборі запас питної води – 200 тонн (6 літрів на добу на кожного військовослужбовця), там проходитимуть сніданки й вечері. А обід проходитиме в польових умовах – заготовлено 23 тонни сухих пайків (американських).

Для виконання завдань під час сухопутної компоненти "Сі Бризу" український підрозділ і приєднаний до нього молдовський забезпечені 300 одиницями великокаліберних снарядів, 23 тисячами одиниць малокаліберних боєприпасів.

Після закінчення маневрів згортання сил і засобів триває протягом 3-5 днів. Все, що залишається невикористаним, ставлять на облік і зберігають до наступних навчань.

Заступник командувача ВМС ЗС України з логістики контрадмірал Ігор Ступницький також розповів про деякі відмінності в логістиці армій країн НАТО і ЗСУ: "У них на частини забезпечення й логістики припадає 50-60% від загальної чисельності Збройних сил. Наш показник – на рівні 25-30%".

Нагадаємо, 12 березня набув чинності закон про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2019 році для участі у багатонаціональних навчаннях. Закон схвалює рішення президента про допуск на територію України іноземних військовослужбовців для участі в українсько-американському навчанні "Репід Трайдент – 2019", українсько-американському навчанні "Сі Бриз – 2019", українсько-румунському навчанні "Ріверайн – 2019", багатонаціональному навчанні "Кленова Арка – 2019" та українсько-британському навчанні "Воріер Вотчер – 2019".

Коментарі: 1

Богдан Бо

Глава ПЦУ Епіфаній порівняв Конституцію з Біблією

Глава Православної церкви України митрополит Епіфаній порівняв Конституцію з Біблією і закликав дотримуватися законів. Про це він повідомив на своїй сторінці в Facebook.

Дорогі брати і сестри! Вітаю Вас із Днем Конституції України. Ми як християни керуємося у житті законом Божим – Біблією, а як громадяни своєї країни дотримуємося основного закону держави – Конституції.

У її преамбулі йдеться про те, що Верховна Рада України ухвалила її від імені українського народу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом. Цю відповідальність за справедливість, рівність та розвиток незалежної демократичної держави несе кожний громадянин України, адже коли хтось не дотримується Божих заповідей, то руйнує свою душу, а якщо зневажає закони державні – шкодить власній країні.

У цей день я бажаю всім нам шанувати права та свободи, які надані нам Господом та гарантовані Конституцією. Творімо щасливе майбутнє у правовій державі разом, із Божою допомогою!

Коментарі: 0

Богдан Бо

Записи анархіста 21 ст. від 26.06.19 р. Прокляття ПАРЄ

26 червня 2019 р. (7527)

Записи анархіста 21 ст. від 26.06.19 р. Прокляття ПАРЄ

Підлість і зрада ПАРЄ! Ганьба!

Парламентська асамблея Ради Європи, ПАРЄ (англ. Parliamentary Assembly of the Council of Europe, PACE) — один з двох головних статутних органів Ради Європи; консультативний орган, що складається з представників парламентів усіх держав-членів. ПАРЄ є найстарішим в Європі органом міжпарламентської співпраці.

Склад

Членів ПАРЄ призначають парламенти держав-членів. П'ять найбільших держав представлені в ПАРЄ 18 членами, мінімальне представництво — 2 члени від держави. Національна делегація має включати представників усіх політичних партій, представлених в парламенті, і відповідати вимогам збалансованого представництва чоловіків і жінок. У цілому в ПАРЄ входять 318 членів і 318 «заступників».

У засіданнях беруть участь також 18 спостерігачів — від парламентів Канади, Мексики та Ізраїлю. Аналогічними правами користуються 2 представники турецької громади Кіпру, а формально входять до складу делегації Республіки Кіпр.

Повноваження

Асамблея приймає резолюції та рекомендації на основі доповідей, що їх готують депутати. Серед важливих повноважень Асамблеї — вибори Генерального секретаря РЄ та його заступника, суддів Європейського суду з прав людини, прийняття висновків щодо кандидатур нових держав-членів, моніторинг виконання ними зобов'язань, взятих при вступі. ПАРЄ приймає висновки на проекти всіх міжнародних конвенцій, які розробляються в Раді Європи. Крім того, сесії Асамблеї традиційно стають форумами для обговорення актуальних проблем європейської політики, на них регулярно запрошують глав держав і урядів.

Комітет міністрів Ради Європи подає звіт про свою діяльність на кожній сесії Асамблеї. КМРЄ зобов'язаний також давати офіційні відповіді на рекомендації ПАРЄ.

Структура

Асамблею очолює голова, що обирається формально на один рік. На практиці посада голови переходить в порядку ротації від однієї політичної групи (фракції) до іншої кожні 5 років. Асамблея обирає також заступників голови, в наш час[коли?] їх кількість становить 20.

Як і в національних парламентах та Європарламенті, в ПАРЄ працюють фракції, сформовані за політичною орієнтацією їх членів — так звані «політичні групи». В наш час[коли?] таких груп 5: Соціалістична група, Європейська народна партія, Альянс лібералів і демократів, Група європейських демократів і Об'єднані європейські ліві.

Також подібно національним парламентам в ПАРЄ є комісії за напрямками діяльності. Найзначиміші з них — Комісія з політичних питань, Комісія з правових питань та прав людини, Комісія з виконання державами своїх зобов'язань.

Голова ПАРЄ, його заступники, голови політичних груп і комісій складають Бюро Асамблеї. Воно керує роботою Асамблеї шляхом підготовки порядку денного сесій та визначення питань, які заслуговують розробки доповідей.

З 10 жовтня 2017 голова ПАРЄ — депутатка парламенту Кіпру Стелла Кіріакідес.[1]

Організація роботи

Пленарні сесії Асамблеї проходять чотири рази на рік і тривають по одному тижню кожна. Крім цього, два рази на рік проходять сесії «Постійної комісії», або «міні-сесії», в яких беруть участь члени Бюро та глави національних делегацій. Постійна комісія має право приймати резолюції та рекомендації за дорученням Асамблеї. Пленарні сесії проходять у штаб-квартирі РЄ в Страсбурзі, сесії Постійної комісії — як правило, в інших країнах на їх запрошення.

Комісії ПАРЄ проводять засідання по кілька разів на рік. Як правило, вони проходять в Парижі або в одній з країн-членів на її запрошення.

Підготовка резолюцій і рекомендацій відбувається наступним чином. Кожен член ПАРЄ, зібравши необхідну кількість підписів інших членів, має право подати пропозицію про розробку доповіді (motion). Якщо Бюро Асамблеї погоджується з тим, що така доповідь необхідна, він доручає його розробку одній або кільком комісіям. Комісія призначає доповідача, який протягом 1-2 років готує доповідь, регулярно доповідаючи комісії про хід роботи. У рамках підготовки доповіді депутат може здійснити ряд ознайомлювальних поїздок, організувати слухання. Остаточна версія доповіді разом з проектом резолюції і / або рекомендації приймається відповідною комісією, після чого виноситься на пленарну сесію ПАРЄ або на сесію Постійної комісії. У ході сесії допускається подання письмових поправок до проектів резолюції і / або рекомендації, по кожній з яких проводиться голосування спочатку у відповідальній комісії з тим, щоб визначити її позицію. На пленарному засіданні доповідач представляє свою доповідь, після чого проводяться дебати (із заздалегідь підготовленого списку виступаючих) і голосування по всіх запропонованих поправках і по резолюції та / або рекомендації в цілому. Для прийняття резолюції потрібна проста більшість голосів, рекомендація вимагає більшості в дві третини. Враховуються тільки голоси членів, які взяли участь у голосуванні.

Особливо актуальні питання можуть бути поставлені до порядку денного в рамках «термінових дебатів». Як правило, на кожній сесії проводяться такі дебати на 1-2 теми. За їх підсумками також приймаються резолюції та / або рекомендації. Існує також формат «дебатів по поточних питаннях» — аналог «термінових дебатів», але без прийняття документів.

На сесіях регулярно виступають глави держав і урядів, інші спеціально запрошені гості. Як правило, за цими виступами слідують відповіді на запитання депутатів, що робить такий виступ свого роду звітом того чи іншого національного лідера перед Асамблеєю.

Резолюції ПАРЄ стосовно Росії

9 квітня 2014 ПАРЄ прийняла резолюцію із засудженням дій Росії з «анексії Криму» і критикою російських пропозицій по федералізації України[2]. У зв'язку з денонсацією Росією договорів, укладених в 1997 році з розміщеного в Криму Чорноморського флоту, ПАРЄ закликається до негайного виведення російських військ з Криму[3]. За резолюцію проголосувало 140 депутатів, 32 проти, 9 утрималися[3]. У ПАРЄ також ухвалили рішення з приводу кримського референдуму, який названий таким, що суперечить як кримській, так і українській Конституції. У резолюції результати голосування і приєднання півострова до Росії оголошено «такими, що не мають юридичної сили» і не визнаними Радою Європи. Дії Росії названі «агресією» проти України. За це рішення проголосували 154 депутати, 26 висловилися проти, 14 утрималися[4].

10 квітня 2014 ПАРЄ прийняла резолюцію, згідно з якою делегація Російської Федерації, за прийняття Криму до складу Росії, позбавлена права голосу в асамблеї і виключена з усіх керівних органів до кінця року. Документ прийнятий голосами 145 депутатів, 21 виступив проти, 22 утрималися[5]. В текст резолюції було внесено поправку про позбавлення права делегації РФ до кінця року працювати в керівних органах асамблеї — бюро, президентському і постійному комітетах, — а також брати участь в місіях спостерігачів ПАРЄ[5].

26 червня 2019 ПАРЄ прийняла резолюцію, яка повернула делегацію РФ без жодних умов щодо вчинених нею злочинів проти України.

Висновок один:

Підлість і зрада ПАРЄ! Ганьба!

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Коментарі: 2

Богдан Бо

Йде продовження серіалу «Слуга народу»

Телетайп: невигадані сюжети для продовження серіалу «Слуга народу»

27 Червня 2019,

Телетайп: невигадані сюжети для продовження серіалу «Слуга народу»

Про сюжети пізніше, почну все ж з ПАРЄ. До речі, рішення про повернення Росії було прийнято мало не рік тому, а зараз воно було просто остаточно оформлено.

Розумієте, коли мова йде про повернення РФ в Парламентську Асамблею – це розмова про гроші: тридцять мільйонів доларів внеску в європейську касу. І коли про зняття санкцій з Росії – теж про гроші. Великі гроші, яких добровільно позбавляються Німеччина, Франція та інші країни.

Так щоб нас почули, треба теж говорити про гроші! А не про горезвісні «європейські цінності» чи про не менш символічні правила асамблеї. І, вже тим більше, не про якісь споконвічні права України, які вона сама не дуже рветься захищати зі зброєю в руках.

Тобто, з самого початку треба було спілкуватися з європейцями і іншими виразно і прагматично: так, ми не можемо відразу припинити товарообіг з РФ, оскільки у нас є позиції критичного імпорту, але ось наш план поетапного згортання співпраці з агресором.

Так, ми розуміємо, що ви втрачаєте на антиросійських санкціях, але для вас ми максимально відкриваємо свій ринок, створюємо найпривабливіші умови для інвестицій. Так, ми розуміємо, що це не може повністю компенсувати ваші втрати в Росії, але ми робимо, що можемо.

Замість цього нам п’ять років втюхували про низку безперервних дипломатичних перемог…

А тепер що? Тепер, звичайно, можна робити демарші. І це, звичайно, правильно. Тільки ефекту, як від демонстрації факів вслід поїзду.

ПАСЕ

Що робити? Вибудовувати іншу систему взаємовідносин суспільства з мінливою зараз владою.

Тому сьогодні, рішучі співгромадяни і відсиджуючіся співвітчизники, «Телетайп» присвячений не стільки огляду подій, скільки переліку завдань. Наших завдань, що стоять перед нами, громадянами.

І головне з них – акуратно, але наполегливо підпирати Президента Зеленського, тим самим роблячи неминучим виконання того, що хоче українське суспільство.

Тому що для Володимира Зеленського принципово важливо відповідати цьому самому громадському очікуванню. Що на найближчий період стає визначальним для його політичної поведінки.

Першочергова тема – мир на Донбасі.

От чесно, вже й не знаю, яким чином можливо реінтегрувати Донбас після того, як він повністю переключений на російське забезпечення та ще й російські паспорти там видають. Не уявляю, як можна виколупати звідти недоімперію після стількох років оскаженілої пропаганди і обдурення населення.

З іншого боку, відмовитися від Донбасу – це отримати під боком кримінальний анклав, потужний центр наркотрафіку, торгівлі людьми і зброєю, який буде використовувати організована злочинність усього світу, та ж Росія, в першу чергу. Використовувати і проти нас.

Зате я точно знаю, що реальний мирний процес повинен початися з реального припинення вогню. З двох боків.

Для реального припинення вогню необхідно розведення протиборчих сторін не менше, ніж на п’ятдесят кілометрів, щоб виключити використання легкого озброєння, і створення демілітаризованої зони.

Це не я придумав, це цілком стандартна світова практика. До відома, розведення сил, начебто розпочате в Станиці Луганська, підписане ще в 2016 році. Наскільки воно виправдане з військової точки зору зараз, судити не беруся. Але починати з чогось треба.

Припинення вогню не означає ні перемогу, ні поразку. Це лише база для предметних переговорів, не більше. І переговори ці не можуть бути віддані на відкуп тільки військовим або тільки дипломатам.

Нічого не вийде, поки українці там і тут будуть залишатися в стороні. Наприклад, у мене незмивна претензія до Петра Порошенка та Віктора Муженко, що коли в 2014 році місцеві воїни-інтернаціоналісти, афганці, якщо по-простому, були готові підтримати ВСУ зсередини Луганська, і місто можна було фактично взяти з мінімальними втратами, то наші війська так і не отримали наказу на вхід. А потім туди зайшли бойовики з російської сторони, і можливість була упущена.

Зараз афганці продовжують підтримувати контакти через лінію фронту. З цієї лінії раніше йшов інтенсивний обмін полоненими і вивезення тіл загиблих.

Афганці за підтримки місцевого населення на нашій і на неконтрольованої території здатні активно виступити на підтримку припинення вогню, стати каталізатором цього процесу. Оскільки Кремлю не хочеться злякати зняття санкцій, то там це теж з високою ймовірністю буде підтримано.

Але ситуація динамічна. І якщо ситуацію в черговий раз втратити, то вона вже може і не повторитися.

Друга ключова тема – деолігархізація.

Ахметов, олигархи

Так, Зеленський за відмову від штучного монополізму, завдяки якому, власне, і виникає олігархат. Як відмову від монополізму підтримує, наприклад, Ігор Коломойський. Це правильно, але цього категорично мало.

Олігархи, вони ж не самі безглузді і пасивні українці. Навіть якщо Антимонопольний комітет запрацює, як швейцарський ніж, то наші олігархи все одно винайдуть нові хитромудрі схеми використання бюджету в своїх цілях, все одно втягнуть в ці схеми вже нових чиновників, і все повернеться на круги своя. Кола пекла, в даному випадку, з війною, злиднями і безправ’ям українців.

І навіть повсюдне впровадження цифрової демократії тільки полегшить, але не вирішить проблему.

Справжнє вирішення проблеми – це еволюційний, поетапний перехід України до співволодіння і співуправління національним надбанням.

Для початку нам терміново необхідні перепис населення і повний аудит рішень, що стосуються розподілу всього того, що дісталося Україні після розпаду Союзу: промисловості, корисних копалин, лісів, морів і річок, повітряного простору, радіочастот, творів мистецтва і так далі.

І за несправедливе отримання частини загальнонаціонального надбання в особисте користування олігархам доведеться або розрахуватися, або повернути отримане. Але не в рамках змови з владою, а в ході прозорого відкритого суспільного процесу.

Украина, флаг, украинцы

А далі необхідний державний план переходу до співволодіння і співуправління. І так, він зажадає іншої, більш ефективної системи державного управління. І ось тут природним, а не спекулятивним чином виникають і народні референдуми, як основний метод прийняття рішень, що стосуються загального, і двопалатного парламенту, і діджіталізація основних процесів, і безумовний дохід українців.

При реалізації такого підходу олігархат позбудеться головного – економічних важелів, які дозволяють йому маніпулювати і політиками, і виборцями.

Детально все це розписано в системі Суспільного Договору, який, очищений від політичної кон’юнктури, треба запускати в життя саме зараз. Щоб до закінчення виборів і формування уряду він уже став таким соціальним фактором, від якого не відмахнутися.

Суспільний договір, як і припинення вогню, доповнюють і конкретизують те, що має намір робити нова влада на чолі з Президентом Зеленським. А значить, створює потенційні умови не для конфлікту влади з народом, як це у нас складається вже чверть століття, а для співпраці заради спільних цілей.

І якщо влада раптом спробує забути про свої зобов’язання, то суспільство, безпосередньо беручи участь у важливих процесах встановлення миру і справедливого розподілу багатства, не посоромиться нагадати владі, що вона – всього лише «Слуга народу».

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»

https://politeka.net/ua/news/politics/1069405-teletajp-nepridumannye-sjuzhety-dlja-prodolzhenija-seriala-sluga-naroda/

Богдна Гордасевич: мало що поділяю у матеріалі О.Кочеткова, але тому і перепост роблю, що є ось така позиція і пропозиція.

Коментарі: 0

Богдан Бо

Отакої!

Володимир Зеленський висловив розчарування рішенням ПАРЄ щодо делегації РФ та нагадав про необхідність звільнення полонених українських моряків

25 червня 2019 року - 12:33

Президент України Володимир Зеленський висловив розчарування у зв’язку з рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи затвердити без обмежень повноваження делегації Російської Федерації. Глава держави підкреслив, що минулого тижня під час офіційних візитів до Франції та Німеччини особисто обговорював питання повернення російської делегації з Президентом Франції Еммануелем Макроном і Федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

«Намагався переконати пана Макрона та пані Меркель, що повернення російської делегації до ПАРЄ можливе лише після того, як Росія виконає принципові вимоги Асамблеї. Шкода, що наші європейські партнери нас не почули та вчинили інакше», – написав Володимир Зеленський на своїй сторінці у Facebook.

Глава держави висловив сподівання, що прибічники повернення російської делегації, які аргументували свою позицію необхідністю захисту прав людини і громадянина, відстоюватимуть також повернення полонених українських моряків. Адже сьогодні, 25 червня, спливає термін виконання відповідного наказу Міжнародного трибуналу з морського права.

«Головним аргументом за повернення стала необхідність захисту прав людини і громадянина як найвищих демократичних цінностей. Маю надію, що у питанні захисту демократичних цінностей ні в кого не було думок про цінності матеріальні. А ще дуже хочу побачити, як прихильники повернення російської делегації в Асамблею – організацію, яка 70 років захищає верховенство права в Європі, – відстоюватимуть і вимагатимуть іншого повернення – повернення полонених українських моряків», – наголосив Президент.

Також Глава держави подякував українській парламентській делегації і дружнім національним делегаціям, які мужньо боролися до кінця у відстоюванні позиції України.

Коментарі: 0