Если есть власть в демократичном обществе, то, естественно, должна быть и оппозиция. В нынешней украинской действительности сей постулат вполне мог бы звучать и так: если существует непоправимый вред, то должна быть и непоправимая польза. Однако непоправимого вреда пока не случилось. А то, что случилось, вполне при общем желании власти и «конструктивной» оппозиции можно ещё поправить и подправить. Но в том-то и дело, что пользы как таковой от задекларированной и биполярной оппозиции пока – кот наплакал. Вот и получается, что польза обществу от неё - таки-да – непоправимая… Продолжение |
Трёхносый бизнесмен Остап
без ног остался, но зато
голосовал за Тимошенко;
остатком голого хвоста
он открывал своё авто-
Кацап безруким был, конечно...
- Какие люди за Неё
под нож суют свои отростки!-
шептались плоские как доски
три ведьмочки на букву Ё.
Остап был детищем весны:
он ликовал, лишаясь членов.
Его супругу звали Леной,
она и клеила носы... 
Не могла не поділитися з Вами побаченим на Дурдомі --->
Выборы 2010 становятся историей, результат известен, поздравления приняты, но что твориться ныне в лагере победителей… Вы будете крайне удивлены, узнав, что регионы принимают крыс-предателей из БЮТ… Но, сперва напомним, что выборы в Украине каждый раз дают стране новых руководителей, оставляя при этом старых приспособленцев и ренегатов,которых, кажется, не в силах будет унять ни атомная бомба, ни радиация. В украинской политике прочно засела группа универсальных перебежчиков, для которых любая власть является родной, а принцип “вовремя предать - не предать, а предвидеть” выгравирован, очевидно, дома на камине. Сайт Гражданская прокуратура, а, также, ИА Глобалист, не раз знакомили читателей с персонажами, которых можно смело зачислить в эту когорту, причем, без устали и под шквалом критики, продолжало утверждать, что БЮТ последних пяти лет - логово для предателей и перебежчиков. И вот, не успела еще ЦИК официально обнародовать результаты выборов президента 2010 года, как пришла пора сказать: “А мы предупреждали!”.
Ни для кого не секрет, что среди ренегатов, перебежчиков и предателей, которые только есть в БЮТ, почетную пальму первенства занимает землевладелец Киевской и Черкасской областей, “ученый-самозванец” и псевдомеценат Богдан Губский. С особо вопиющими фактами преступлений этого типа мы неоднократно знакомили общественность, и всем давно известно, что именно, Губский, почуяв неладное в 2004-м году первый из окружения Кучмы прибежал на поклон к Ющенко, оказавшись впоследствии левой (правая - Турчинов) рукой Юлии Тимошенко. В 2010 году история с точностью повторилась.
Результаты выборов 2010 удивляют
Как стало известно сайту Гражданская прокуратура от Савика Шустера, еще после первых результатов экзит-поллов 7 февраля, Богдан Губский поспешил в штаб Виктора Януковича, расположенный на улице Липской в Киеве. С собой, для того, чтобы произвести иллюзию значимости, Губский “прихватил” 12 (!) народных депутатов из БЮТ, которые входят в его “орбиту влияния” и готовы подписать любой документ по желанию Богдана Губского. На этот раз желания Губского следующие: он предоставляет Партии регионов “эскорт” из 12 нардепов от БЮТ (среди которых, кстати, господа извращенец Терехин и полубанкрот Жеваго), что является неплохим бонусом для создания нового большинства в парламенте, прилагает к этому свою электоральную вотчину в Киевской и Черкасской областях, и 15 миллионов долларов. Взамен же Губский хочет получить должность председателя Госкомзема Украины, и иммунитет перед новой властью.
Переговоры в штабе Януковича продолжаются по сей час. Следует отметить, что, взяв в команду предателей-мошенников, типа Губского, Партия регионов жертвует сразу несколькими ключевыми фигурами среди силовиков и крупного бизнеса. Так, Борис Колесников, в свое время, не раз посещал прокуратуру по заказу именно Богдана Владимировича. Также абсолютно не принимает Губского среднее звено - региональные лидеры Партии регионов, как в центральных областях, так и в Восточных. Особую неприязнь к олигарху-рейдеру питают Киевская, Черкасская, Днепропетровская и Харьковская организации бело-голубых. Что ж, если Богдан Владимирович сойдется с регионалами, то Николай Азаров существенно потеряет в авторитете и влиянии… Начинать выборы с такого шага - самоубийство для новой власти, - считают политологи.
http://globalist.org.ua/?p=32710
Минув перший тур виборів Президента. Слід визнати той факт, що патріотичні сили його програли. У другий тур виходять обидва проросійських кандидати. То що тепер робити тим, хто голосував за українську Україну?
Я тривалий час думав над цим питанням. Нагадую, що 7 лютого в бюлетені буде три позиції: Юлія Тимошенко, Віктор Янукович і "Не підтримую жодного". Розглянемо детальніше кожний варіант.
Почну з останнього, званого у народі "Проти всіх" (Не плутати з Василем Противсіх). Доволі передбачувано за третьою графою з*явилася своя група підтримки. Я б навіть сказав штаб. "Проти всіх" провів вдалі переговори з Віктором Ющенком та Арсенієм Яценюком, заручившись їх публічною підтримкою. Яценюк навіть скористався своїм правом законодавчої ініціативи, аби дати голосам "Не підтримую жодного..." хоча б теоретичні шанси на перемогу. Однак, навіть з гіпотетично ухваленим законопроектом Арсенія такий привабливий "Проти всіх" пролітає "як фанєра над Парижем". У першому турі він набрав 2,2 % голосів, а це навіть менше за прохідний бар*єр. Романтики противсішного "ФЕ" Юлє і Вітє стверджують: чим більше буде підтримка "Не підтримую жодного...", тим невпевненіше почуватиме себе новий Президент. Однак і такий аргумент не здатний уберегти невидимого кандидата від згаданого "прольоту". Справа в тому, що більшість його потенційного електорату просто не прийде на дільницю. Ще частина тих, хто таки прийшов, залюбки понаписує матюків у бюлетень. Отже виявляється, що реально поставлять галочку напроти графи "Не підтримую жодного" десь 5% виборців (а то і менше). Очевидно, що ефекту від цієї ініціативи буде як з козла молока. Хіба сусіда присоромити, що він за "бандитів" голосував, а ви - ні.
Віктор Фьодорович Янукович. Повернення муфричей, кабачників та херманів в урядові коридори наврядчи когось порадує, окрім любителів гумору. Але то буде "сміх крізь сльози". Зрозуміло, що Янукович не дасть розвитку українській гуманітарці, бо це суперечить інтересам Росії, агентом якої Вітьок іноді підробляє. Ну і звісно "тричі несудимий", "оратор", "поліглот", одним словом - ганьба на весь світ у дусі п'яного Єльцина. Майбутнє президентство можна буде охарактеризувати так: "Ви все ще не любите донецьких? Тоді ми йдемо до Вас!". Не будуймо ілюзій, їхній клан дістанеться кожного району.
Юлія Владіміровна Тимошенко. Вже саме по-батькові вказує на її глибинний зв'язок з російським колегою. Владімір Владіміровіч так зачарувався сліпучою красою ЮВТ, що аж пробачив їй участь у "Помаранчевому шабаші". Тепер "ОНИ ДОГОВОРИЛИСЬ!":
КАмАнда, яку Юля веде до перемоги - доволі строката. Найодіозніші: Васадзе, Фельдман, Жеваго, Портнов, Кравчук, Медведчук, Веревський. Для роботи з правим електоратом БЮТ має цілий арсенал "патріотів": Томенко, Яворівський, Лук'яненко, Шкіль + кооптовані бійці з ПРП, "Народної самооборони", ХДС, НРУ.
Про саму Тимошенко слід зазначити, що це людина, яка дуже-дуже-дуже хоче стати Президентом, на відміну від Януковича, якого постійно підпихають. Принаймі так здається зі сторони. Можна сміливо припустити, що політика Президента у спідниці буде теж проросійською і теж захищатиме інтереси великого капіталу неукраїнського походження. Тому в цьому сенсі відмінностей між Ю і Я майже не намічається. Головна суть, яка допоможе вірно проголосувати, викладена мною нижче.
Мабуть ви помітили, що рейтинг Тимошенко сформований як альтернатива Януковичу. ЇЇ риторика, реклама, дії побудовані на протиставленні себе "донецькому дядьку". Це перший важливий нюанс. Другий полягає у тому, що економіка під керівництвом Юлії розрахована до лютого місяця, а далі - апокаліпсис. Ну і по-третє, основний електорат Леді Ю - Центральна і Західна Україна, тобто люди з проукраїнським та умовно проукраїнським світоглядом.
Тепер уявімо, що ВОНА стає Президентом. За такого розкладу Партія регіонів більше не буде монолітною силою, так як ніхто більше не бажатиме витрачати мільони доларів на пусте знаходження в опозиції. Регіонали витрачають гроші, щоб здобути владу. А при владі потім можна буде повернути все потрачене "з вершком". Отже на Партію регіонів чекає розкол. Частина людей перейде в БЮТ, частина - до Тігіпка, частина залишиться з Януковичем, а ще частина виокремиться в нову проросійську політичну силу. Всі вони попроходять у місцеві ради, дехто і в парламент, але однозначно вже не зростуться. Це перший позитивний момент у гіпотетичному президентстві ЮВТ: найпотужніша 5 колона Москви за останні 5 років піде на смітник історії.
Давайте розглянемо, що ж станеться з проросійською силою №2, яку уособлюватиме пані Президент. По-перше, її вічний антипод Зек - більше не є загрозою. По-друге, економічна ситуація стає жахливою. По-третє, Юля попадає "поміж двох вогнів": з однієї сторони - зобов*язання перед Путіним по впровадженню російської політики в Україні, з іншої - проукраїнська налаштованість її базового електорату. Також зважуючи на авантюрно-аферистичні властовості Юлії Володимирівни, можна стверджувати, що владу у своїх руках вона не втримає. Президентські повноваження уже не такі, які були при Кучмі, а отже на Юлю чекає програш на парламенських і місцевих виборах, відтік великого бізнесу з партії, і як наслідок - шлях на смітник історії до свого антипода.
Отже мій висновок такий: стратегічно правильним буде, якщо Президентом України стане Юлія Тимошенко. За певний період ми такі позбудемось "двох зол" на відміну від варіанту з перемогою Януковича, який навіть позбавлення "одного зла" не гарантує.
Маю надію, що моя стаття розкриє комусь чакри і допоможе зробити правильний вибір.
Stanislove, спеціально для upu.org.ua
