Япония,как и многие страны,славится своей традиционностью.Многие из традиций совершенствовались,многие упростились или вообще искоренились,но некоторые до сих процветают,такие как мидзухики.Мидзухики-эта традиция плетения из шнуров различных узлов,из чего получается красивый узор.Мидзухики как произведение искусство используется широко в индустрии подарков-к любому событию в жизни-рождение ребенка,свадьба,поминки,юбилей или поступление в университет-полагается свой подарок,завернутый и обвязанный совершенно по разному.

«Узел» по-японски звучит как «мусуби».Им можно обозначит как семейные узы и узы дружбы,так и деловое партнерство и деловой контракт.В искусстве мидзухики красиво завязанный узел вокруг корбочки с подарком означает связь дарителя с тем,кто его получает.

  Жизнь в Японии не стоит на месте. Но и в стране, где высокими технологиями насыщены все сферы жизни человека, наступает время, когда японцы на миг останавливаются, замирают, чтобы насладиться потрясающим по красоте зрелищем - цветением сакуры. Не только японцы, но и жители других стран с нетерпением ждут начала цветения сакуры, превратившегося в целый праздник под названием ханами (хана - цветок, ми - смотреть).

С наступлением весны, все больше и больше воды скапливается у нас во дворах. Скоро будем плавать, как утки. Мандаринки, например.))

[ Читать дальше ]

Как впервые выпал снег

В глубокой древности страна Аидзу не знала ни снега, ни зимнего холода. Круглый год там было тепло. Однажды пришел туда с севера какой-то бродячий монах. В одной руке у него был посох, а в другой – широкий зонт. Устал он и решил отдохнуть в чайном домике. А там народу полным-полно. Уже долгие часы совещаются между собой крестьяне этого села, а ничего придумать не могут. У всех тревога на лицах написана... Понял монах, что дело нешуточное, и захотелось ему помочь людям.

– Вижу я, вы сильно чем-то озабочены. Скажите, что за беда у вас случилась?

Отвечают ему крестьяне:

– Получили мы бумагу, что прибудет завтра в нашу деревню с досмотром сам владетельный господин здешних земель. И содержится в этой бумаге вот какой строгий приказ: «Чисто-начисто все прибрать, чтобы господин ни единой пылинки не заметил, ни по дороге в деревню, ни в самой деревне. Ничто не должно оскорбить его взора».

А в других деревнях, мы знаем, не сумели выполнить этот приказ, и вот кого мечом насмерть зарубили, кого в темницу бросили, а кому оброк удвоили. Всюду плач и стоны, и у нас в деревне тоже великое смятение. Совсем мы голову потеряли, ведь времени-то на уборку почти не осталось... Что тут придумаешь!

– Хо-хо, в самом деле, вот неожиданность,– улыбнулся монах,– словно птица из-под ног выпорхнула. Досадное дело!

Поразмыслил он немного и сказал:

– Не тревожьтесь, я придумал, как избыть беду. Прежде всего надо, чтоб завтра ударили сильные холода. Самый придирчивый господин скрючится тогда в глубине своего паланкина и даже носа наружу не высунет. А если все-таки выглянет, и тут я могу помочь. Знаете ли вы, что такое снег? Он холодный-холодный, но белый и красивый. Засыпет снег всю деревню, заметет поля и горы... Как господин ваш ни строг, но и ему будет не к чему придраться. Успокойтесь же, ничего худого с вами не случится.

Он говорил так уверенно, с такой добротой, что крестьяне удивились и обрадовались. Успокоенные, разошлись они по домам, толкуя о том, что такое «снег» и на что он похож... На другой день все в деревне проснулись раньше обычного. Стали вставать крестьяне с постели, и вдруг их обдало небывалым холодом...

Вот это был холод! Кожа на руках и ногах, того и гляди, потрескается... Вышли они из дому и ахнули! Неужели это снег, тот самый снег, о котором вчера рассказывал монах в чайном домике? И поля, и горы, и дома, и деревья, и дороги – все кругом белым-бело стало, а с неба все падают и падают белые хлопья...

Вся деревня, и стар и млад, высыпала на улицу, позабыв о лютом холоде. Люди кричали и шумели, бегали и прыгали, ловили снежинки и дивились на них. А между тем прибыло известие, что господин сегодня с осмотром не приедет. Крестьяне на радостях побежали к дому старосты, где остановился на ночь бродячий монах.

Но куда же он девался? Видят, постель его пуста, а сам он исчез бесследно. Так и не нашли. Говорят, это Снег и был. Впервые посетил он тогда Аидзу. С тех пор там привыкли к снегу и полюбили его. В краю Аидзу и родилась пословица: «Большие снега – хороший урожай».

 

 Скопировано с JapanBlog на liveinternet.ru

Нам еще долго придется ждать прихода весны, а в Японии она наступит уже…завтра!)))

[ Читать дальше ]

Приглашение

 A Very Happy New Year ' to you!

Wishing you all the best for 2010!

Enjoy Japanese cooking!

Emi from Kyoto, Japan
www.kyotouzuki.com/

Узнать о рецептах, традициях, вкусах,и приятно провести время.

Дякую за чудовий малюнок шановному користувачу "Адамант"

                                                                             Тільки-но зайшов

                                                                              Місяць, як сніг, який випав,

                                                                              Освітив поля

                                                                               Коло селища,

                                                                               Білим яскравим світанком

                                                                                     САКАНОЕ-НО КОРЕНОРІ

                                                                                        (початок Х століття)

ТОЙ, ХТО ПЕРЕМІГ СТРАХ

      Тадзіма-но Камі навчав Сьогуна майстерності фехтування.       Одного дня до нього прийшов охоронець Сьогуна і попросив навчити його як поводитися з шаблею. - Я за тобою уважно спостерігав, - відповів Тадзіма-но Камі, - і думаю, що ти сам майстер фехтування. Перш ніж узяти тебе до себе в учні, я прошу тебе сказати, у якого майстра ти навчався цьому мистецтву.      Охоронець відповів: -  Я ні в кого не навчався. -  Ти мене не обдуриш, - відповів вчитель. - У мене гострий погляд, і він ніколи мене не підводить.-  Не хочу суперечити Вам - відповів охоронець, - але я дійсно нічого не знаю про фехтування.      Декілька хвилин вчитель фехтував з охоронцем, потім зупинився і сказав:- Так ти кажиш, що ніколи не вчився фехтувати? Я вірю тобі на слово. Але відчуваю, що ти все ж майстер. Розкажи мені про себе.-  Ну добре. Коли я був дитиною, один самурай сказав мені, що чоловік ніколи не повинен боятися смерті. Я боровся із страхом смерті доти, поки це питання перестало мене цікавити. - Ось у чому справа! - вигукнув Тадзіма-но Камі . - Головний секрет майстерності - у звільненні від страху смерті! Такій людині тренуватися не потрібно. Ти вже майстер.

     Непросвітлений чоловік завжди сповнений занепокоєння. Він схожий на того, хто борсається у воді, не уміючи плавати. Він лякається. Тому тоне. Він прагне триматися на плаву. Тому тоне ще глибше. Аби він відкинув свій страх і дозволив собі тонути, то його тіло саме спливло б на поверхню.

 Одного дня чоловік впав у річку в той момент коли з ним трапився епілептичний напад. Прийшовши до тями, він із здивуванням виявив, що лежить на березі річки. Напад, що відкинув його у річку, також врятував йому життя, бо визволив від страху потонути... Це і є прояснення.

СМЕРТЬ ПІЛОТА-КАМІКАДЗЕ

      Кендзі був японським пілотом-камікадзе. Він готувався віддати своє життя за Батьківщину, але війна закінчилася раніше, ніж він передбачав, і в нього не виявилося можливості гідно померти. Тому пілота охопила депресія, в нього пропав усілякий інтерес до життя. Він безцільно тинявся містом, не знаючи до ладу, чим себе зайняти.       Одного дня він почув, що злочинець захопив у заручники літню жінку в її квартирі на другому поверсі. Поліція не наважувалася увірватися в квартиру, бо злочинець був озброєний і дуже небезпечний.       Кендзі увірвався до помешкання та зажадав аби злочинець відпустив жінку. Зав'язалася бійка, у якій Кендзі вдалося убити злочинця, але сам він при цьому отримав смертельні поранення. Деякий час опісля того він помер у лікарні; на його обличчі грала задоволена посмішка. Здійснилася його мрія про гідну смерть.

        Лише той може творити добро, хто перестав боятися смерті.

ВАЖКЕ НАВЧАННЯ ДЗЕН

       Мамія врешті-решт став дуже відомим майстром дзен. Але навчання давалося йому нелегко. Коли він був учнем, вчитель попросив його зобразити звук хлопка однієї долоні.       Мамія дуже старався, він постився і майже не спав, щоб лише знайти правильну відповідь. Але майстер ніколи не був задоволений. Одного дня він навіть сказав: - Ти недостатньо працюєш. Ти дуже любиш комфорт, дуже прив'язаний до всього хорошого в житті, ти навіть дуже прив'язаний до того, щоб знайти відповідь якнайскоріше. Краще б ти помер.       Наступного разу Мамія зробив перед майстром драматичний вчинок. Коли його попросили змалювати звук хлопка однієї долоні, він впав на підлогу і прикинувся мертвим. - Ну добре, - сказав майстер, - ти помер. Але як щодо бавовни однієї долоні?       Розплющивши очі, Мамія відповів: - Я не зміг знайти відповідь на це питання. Почувши це, майстер заволав від гніву: - Бовдур! Мертві не розмовляють. Забирайся звідси!

 Ти можеш не бути просвітленим, але будь хоча б послідовним!

Першоджерело: де Мелло Энтони. Когда Бог смеется. Сборник рассказов-медитаций. Перев. с англ. О. Вишмидта. - К.: "София", 2004; М.: ИД "София", 2004. - 240 с.

P.S. Аби отримти можливість оглянути малюнок у більшому розмірі, натисніть на "нік" власника. Запропоновані тут оповідки прошу розглядати як такі, що можуть бути цікавими у історичній ретроспективі та при вивченні академічного курсу філософії. Мені самому не довелося практикувати які-небудь східні методики самовдосконалення (якщо це Вас зацікавить).

P.P.S. Особисто в мене викликала інтерес загальна філософська лінія, яку тут можна простежити, тож як і завжди, я спробував підібрати музику, яка б резонувала з прочитаним... Але її прслуховування вимагає належного сприйняття.

P.P.P.S. Виконавцем композиції є Коку Нішимура (взято з його альбому "Кьотаку"). "Кьотаку" перекладається як "Дзвіночок порожнечі". Нішимура - дзенський чернець, що належить до ордена Фуке (школа Ріндзай). Ченці ордена практикують Дзен, гру на флейті "сякухаті" та бойові мистецтва. Окрім гри на флейті та медитації Коку Нішимура є також майстром китайського Кендо і Карате. Ви маєте змогу послухати композицію, зіграну на флейті довжиною 3 сяку (91 см).