Схиляючись до думки Платона нам здається, що ліпше було би називати книгу Буття українською мовою книгою Генезис, або книгою Розвід, бо в ній запроваджений притаманний природі порядок існування, регенерації, трансформації та вегетації різних за формою ідей.

Відзначимо, що якби не іншомовні варіанти перекладу Біблії, то в лабіринтах українського варіанту перекладу в сто крат би ускладнився шлях пошуку розуміння сенсу і без того складних біблейських віщань. Від першого книжкового слова наражаємось на прикрий прорух в українському перекладі Біблії.

Перші слова “На початку...” повідомляють про якісний рівень виконання робіт, бо пророчать про стан робіт на той момент, коли творчий виконавець уявив їх перед собою. Якщо ти збудував хоча би собаці будку, маєш знати про величезний гармидер виникаючий з маленької здавалося би справи. “На початку...” - такий є якісний стан речей будь якої справи. Будь то, на власний погляд, справа маленька, чи будь то, суб'єктивно, велика справа. В будь якому разі, будь яка справа “на початку...” означає, що своїм станом вона є порочна, тобто, безладна, приблизна, абрисна, неготова, недосконала. Почин, порок, безлад, натяк, абрис, неготовність, недосконалість - це є зародок майбутнього завершення будь якої справи. І шабаш, тобто, амінь!

Вітання словами «Добрий день» це сугубо біблейське вітання, яке стосується будь якої частини доби, адже саме Біблія застосовує такий порядок. Саме для Біблії будь яка частина доби, будь то вечір, ранок та день є день один. Наголошуємо, вираз «день один...» використано в сенсі приналежності однієї і тієї ж доби, будь то вечір, ніч, ранок чи день, до одного і того ж дня. Слово «один» в цій парі слів не є чисельником. Слово «один» є цілющим словом, бо сенсаційно повязує частини доби в одне ціле. Ми згодні з тим, що дуже легко перемудрити з словом день. Дуже легко збитись з пантелику на підсунутій контекстом письма принадній спокусі. Чого тільки варте слово ніч, часом недоречно, а часом супутно виділене окремим поняттям. Читаючи рядки вступних пояснень Біблії: «І був вечір, і був ранок...» маємо класичний зразок біблейської недоречності. Так, в однозначному визначенні доби, не вказана ніч. А ніч, як говориться проміж українців, своє право має. Увага! Ми читаємо анонімний авторський твір від мудреців семітської групи народів. В цій книзі висловлена думка за їх традицією. Знай і ти, що нею заведено відлік доби розпочинати від моменту заходу Сонця за горизонт, включаючи сутінки вечора, ніч, світанок ранку, та сонячний день вщент до заходу Сонця за горизонт. За текстом, слово ніч перебуває в недоречності, тобто, не є згаданим в рядку речення, проте сама собою ніч не є виключенням з сенсу частини доби приналежній біблейському поняттю — день один. Автори філологічного коментаря «Розвід» звертають увагу на допущене, хоча і недопустиме по відношенню до Святого Письма, пересмикування поняття «день один». Як би чого не сталося, події шести біблейських днів описані, як події, котрі відбулись. Читай пряму мову біблейських рядків «І був вечір, і був ранок...день, такий, день сякий, день пятий, день другий...» Шість разів читача переконливо інформують, що день таки був. Навіть про те, що події сьомого біблейського дня завершились працьовито, чинно, творчо, благословенно і свято є чітке повідомлення. А ось за те, що сьомий день відбувся, тобто стався у всій повноті традиційного поняття - Біблія ні гу-гу. Завдяки черговій недоречності, ми опанували сенсом пророчих слів відкритих нам 2-м соборним посланням св. апостола Петра 3:8: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!» Філігранна точність пророцтва є вивірена тисячоліттями. Без сумніву. Залишились лише риторичні запитання: «Хто, як не ти свідок тому, що змальований Біблією сьомий день тривав понад дві тисячі років? Хто, як не ти свідок тому, що Сонце сьомого дня біблейського оповідання закотилось? Хто, як не ти свідок тому, що наступний день твого власного життя розпочався?»

Шановний сучаснику, добрий день!

Квінтесенцією біблейського творіння є створіння на п'ятий Божий день людини. Ні, не помилка, на п'ятий день є створена людина за інформацією книги Генезис. Не гарячкуй! Краще навчись лічити дні за звичаєм представників семітської групи народів. Отже, створена на п'ятий день божого творіння людина — це колектив, а не особа. Людина, це пара, купа, чета, союз, спілка, подружжя різностатевих людських осіб здатних до генези.Древнім сонмом мудреців середземномор'я, на кшталт їхнього іміджу, а також узгоджуючись з їхнім уподобанням, є створена біблейська людина. За нашими спостереженнями, сподобились древні філософи назвати Святе Письмо словом божим, а оформлену письмом інформацію безгрішно назвати Богом. Якому простаку вистачить нахабства погодитись з ними? Та ніколи в світі! Недарма читачі й гадки не мають ні про Бога ні про Господа Бога. Коли вже, як говориться, про вовка помовка, то поглянемо на творчість іншого творця. Не дивно, що й він взявся творити людину. І створив. Людину. Виникло запитання: «Людину створив Господь Бог, чи яку іншу тварину?» Людину. Так якого ти біса дозволяєш собі думати що в Святому Письмі крутять словами, як циган Сонцем? Людина, це пара, купа, чета, союз, спілка, подружжя різностатевих людських осіб здатних до генези. Не більше, не менше, а ти читаєш далі про Адама, немов про мужика, мужлана, чолов'ягу, немов про людську особу чоловічої статі. Адам — людина в перекладі з ненашої мови, а людина, це читай вище...Приспав Господь Бог Адама, тобто людину (і тебе за компанію) і створив те, що створив. Тепер перелічи, що маєш в сумі. Маєш людину = М+Ж =(на івриті -Адам) та Єву. Людина має дружиною Єву. Що це? Роман? Групова пригода посеред раю? Порно? Відповідь одна: «Єва - не є баба!»

Хто з нас не марить раєм? Мабуть рідкісні диваки спроможні відмовитись від райського життя. Більшості персонажам, начуваним про рай, хочеться потрапити до чудернацького саду. То пусте, що мешканцям саду заборонено дещо. Проте в іншому, окрім заборони, немає обмежень. Живи - не тужи, без грошей, зате при харчах хороших. Рай зробився еталоном комфортного стану землян. З легкої руки укладачів біблейського віщання садисти (мешканці райського саду), тобто єдині із відомих персон чотирирічного (з нього витікають чотири ріки) саду стали прикладом для наслідування. Більшість бажає райського життя, навіть не задумуючись над тим основним фізичним (плотським) станом, в якому можливе перебування в саду Едем. Пригадуй, сучаснику, які якості треба мати, аби бути придатним для оброблення едемського саду? Добре, не напружуйся, зараз перелічимо основні якості, а може й вади претендентів на райське життя. Гадаємо, що ти згоден з тим, що в раю мешкали голі, сліпі проте безсоромні особи. Коли так, тоді повний вперед! З тебе досить самого малого — позбутись одягу, зору, сорому. Позбувся? Коли да, тоді все, ти вже в раю! Коли не згоден, вибач, твоє місце там, де ти є зараз. До Єви ти ще не готовий потрапити. Так, тобі не почулося, Єва дійсно до цієї пори обробляє сад Едем. Єва обробляє сад Едем засоромлено, зрячо, приховано. Не віриш!..Читай Біблію уважно. Прочитав? Будеш сперечатись? Коли ні, тобі і без раю рай! Вітаю.

Час від часу ми повторюємось, бо без цього не обійтись при тлумаченні Біблії, нашпигованої інформацією про людську особу. Тлумаченню підлягає як очевидний, так і невидимий світ людської особи, тобто, психіка, душа. Коли називати психіку транслітерованим з грецької мови словом, то психіка це душа людської особи. Біблія, як носій інформації про душу людської особи подібна до визрілого насіння, до організму наповненого геномом, до заплідненої яйцеклітини. Аби їй жити, а не марнуватись, потрібні певні умови. Головною умовою життєздатності Біблії є підняття покриву над криптографічним письмом цієї збірки книг, тобто, головною умовою життєздатності Біблії є горезвісний апокаліпсис, або в перекладі з грецької — підняття покриву. Іди і дивись на зворотну сторону таємниці. Іди і спостерігай за філософським стриптизом у виконанні древньої гетери - Біблії. Попри тисячолітній вік Біблія напрочуд принадна та юна. Біблія це красуня, подразнююча натовп дослідників зідраними торочками своїх шатів. З середини еротичного видовища ми оголошуємо її відкритою і голою, нехтиво милуючись її пишними формами. Ми говоримо про її наготу чесно, немов маленький хлопчик із казки Ганса Кристіана Андерсена про «Нове вбрання короля». Поки що Біблія, як казковий король, вимушено витримує процесію. Вона продовжує виступати ще величніше. Її камергери-тлумачі йдуть і несуть шлейф, якого насправді зовсім не має. Точно як у казці, народ вже почув голос невинності, підхопив і пошепки передає один одному слова малюка. Ти чуєш! Значить попереджений про існуючу подію. Іди і дивись. Біблія по-дитячому чесна. Психіка, або ж душа Біблії вимагає від читача більшого, аніж власна душа читача вимагає від нього. Душа Біблії вимагає від кожного землянина діяти у відповідності до покликання своєї власної душі, тобто психіки. За її порадою кожен землянин має діяти так, як подобається його душі. Марнування життя землянами, на догоду закляклим традиціям, обрядам, правилам чи законам душа Біблії вважає за гріх. Ні, не гріха, а негайного життя, вимагає від кожного землянина душа Біблії. Іменем плотського Закону смерті душа Біблії дає свободу кожному з нас. Ми чуємо і передаємо тобі душевний, тобто, психічний заклик Біблії: «Земляк, будь вільним душевно, будь вільним психічно.» На нашу думку цей заклик є дивізом Дейтерономії для практичного втілення в життя нового омріяного Закону - Закону служби тлінного тіла уподобанням невиправної душі, невиправної психіки людської особи.