Профиль

Підмурний

Підмурний

Украина, Днепр

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

На початку...



Схиляючись до думки Платона нам здається, що ліпше було би називати книгу Буття українською мовою книгою Генезис, або книгою Розвід, бо в ній запроваджений притаманний природі порядок існування, регенерації, трансформації та вегетації різних за формою ідей.

Відзначимо, що якби не іншомовні варіанти перекладу Біблії, то в лабіринтах українського варіанту перекладу в сто крат би ускладнився шлях пошуку розуміння сенсу і без того складних біблейських віщань. Від першого книжкового слова наражаємось на прикрий прорух в українському перекладі Біблії.

Перші слова “На початку...” повідомляють про якісний рівень виконання робіт, бо пророчать про стан робіт на той момент, коли творчий виконавець уявив їх перед собою. Якщо ти збудував хоча би собаці будку, маєш знати про величезний гармидер виникаючий з маленької здавалося би справи. “На початку...” - такий є якісний стан речей будь якої справи. Будь то, на власний погляд, справа маленька, чи будь то, суб'єктивно, велика справа. В будь якому разі, будь яка справа “на початку...” означає, що своїм станом вона є порочна, тобто, безладна, приблизна, абрисна, неготова, недосконала. Почин, порок, безлад, натяк, абрис, неготовність, недосконалість - це є зародок майбутнього завершення будь якої справи. І шабаш, тобто, амінь!


Добрий день.

Вітання словами «Добрий день» це сугубо біблейське вітання, яке стосується будь якої частини доби, адже саме Біблія застосовує такий порядок. Саме для Біблії будь яка частина доби, будь то вечір, ранок та день є день один. Наголошуємо, вираз «день один...» використано в сенсі приналежності однієї і тієї ж доби, будь то вечір, ніч, ранок чи день, до одного і того ж дня. Слово «один» в цій парі слів не є чисельником. Слово «один» є цілющим словом, бо сенсаційно повязує частини доби в одне ціле. Ми згодні з тим, що дуже легко перемудрити з словом день. Дуже легко збитись з пантелику на підсунутій контекстом письма принадній спокусі. Чого тільки варте слово ніч, часом недоречно, а часом супутно виділене окремим поняттям. Читаючи рядки вступних пояснень Біблії: «І був вечір, і був ранок...» маємо класичний зразок біблейської недоречності. Так, в однозначному визначенні доби, не вказана ніч. А ніч, як говориться проміж українців, своє право має. Увага! Ми читаємо анонімний авторський твір від мудреців семітської групи народів. В цій книзі висловлена думка за їх традицією. Знай і ти, що нею заведено відлік доби розпочинати від моменту заходу Сонця за горизонт, включаючи сутінки вечора, ніч, світанок ранку, та сонячний день вщент до заходу Сонця за горизонт. За текстом, слово ніч перебуває в недоречності, тобто, не є згаданим в рядку речення, проте сама собою ніч не є виключенням з сенсу частини доби приналежній біблейському поняттю — день один. Автори філологічного коментаря «Розвід» звертають увагу на допущене, хоча і недопустиме по відношенню до Святого Письма, пересмикування поняття «день один». Як би чого не сталося, події шести біблейських днів описані, як події, котрі відбулись. Читай пряму мову біблейських рядків «І був вечір, і був ранок...день, такий, день сякий, день пятий, день другий...» Шість разів читача переконливо інформують, що день таки був. Навіть про те, що події сьомого біблейського дня завершились працьовито, чинно, творчо, благословенно і свято є чітке повідомлення. А ось за те, що сьомий день відбувся, тобто стався у всій повноті традиційного поняття - Біблія ні гу-гу. Завдяки черговій недоречності, ми опанували сенсом пророчих слів відкритих нам 2-м соборним посланням св. апостола Петра 3:8: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!» Філігранна точність пророцтва є вивірена тисячоліттями. Без сумніву. Залишились лише риторичні запитання: «Хто, як не ти свідок тому, що змальований Біблією сьомий день тривав понад дві тисячі років? Хто, як не ти свідок тому, що Сонце сьомого дня біблейського оповідання закотилось? Хто, як не ти свідок тому, що наступний день твого власного життя розпочався?»

Шановний сучаснику, добрий день!

Не є баба, Єва!

Квінтесенцією біблейського творіння є створіння на п'ятий Божий день людини. Ні, не помилка, на п'ятий день є створена людина за інформацією книги Генезис. Не гарячкуй! Краще навчись лічити дні за звичаєм представників семітської групи народів. Отже, створена на п'ятий день божого творіння людина — це колектив, а не особа. Людина, це пара, купа, чета, союз, спілка, подружжя різностатевих людських осіб здатних до генези.Древнім сонмом мудреців середземномор'я, на кшталт їхнього іміджу, а також узгоджуючись з їхнім уподобанням, є створена біблейська людина. За нашими спостереженнями, сподобились древні філософи назвати Святе Письмо словом божим, а оформлену письмом інформацію безгрішно назвати Богом. Якому простаку вистачить нахабства погодитись з ними? Та ніколи в світі! Недарма читачі й гадки не мають ні про Бога ні про Господа Бога. Коли вже, як говориться, про вовка помовка, то поглянемо на творчість іншого творця. Не дивно, що й він взявся творити людину. І створив. Людину. Виникло запитання: «Людину створив Господь Бог, чи яку іншу тварину?» Людину. Так якого ти біса дозволяєш собі думати що в Святому Письмі крутять словами, як циган Сонцем? Людина, це пара, купа, чета, союз, спілка, подружжя різностатевих людських осіб здатних до генези. Не більше, не менше, а ти читаєш далі про Адама, немов про мужика, мужлана, чолов'ягу, немов про людську особу чоловічої статі. Адам — людина в перекладі з ненашої мови, а людина, це читай вище...Приспав Господь Бог Адама, тобто людину (і тебе за компанію) і створив те, що створив. Тепер перелічи, що маєш в сумі. Маєш людину = М+Ж =(на івриті -Адам) та Єву. Людина має дружиною Єву. Що це? Роман? Групова пригода посеред раю? Порно? Відповідь одна: «Єва - не є баба!»


Єва - садистка.

 

Хто з нас не марить раєм? Мабуть рідкісні диваки спроможні відмовитись від райського життя. Більшості персонажам, начуваним про рай, хочеться потрапити до чудернацького саду. То пусте, що мешканцям саду заборонено дещо. Проте в іншому, окрім заборони, немає обмежень. Живи - не тужи, без грошей, зате при харчах хороших. Рай зробився еталоном комфортного стану землян. З легкої руки укладачів біблейського віщання садисти (мешканці райського саду), тобто єдині із відомих персон чотирирічного (з нього витікають чотири ріки) саду стали прикладом для наслідування. Більшість бажає райського життя, навіть не задумуючись над тим основним фізичним (плотським) станом, в якому можливе перебування в саду Едем. Пригадуй, сучаснику, які якості треба мати, аби бути придатним для оброблення едемського саду? Добре, не напружуйся, зараз перелічимо основні якості, а може й вади претендентів на райське життя. Гадаємо, що ти згоден з тим, що в раю мешкали голі, сліпі проте безсоромні особи. Коли так, тоді повний вперед! З тебе досить самого малого — позбутись одягу, зору, сорому. Позбувся? Коли да, тоді все, ти вже в раю! Коли не згоден, вибач, твоє місце там, де ти є зараз. До Єви ти ще не готовий потрапити. Так, тобі не почулося, Єва дійсно до цієї пори обробляє сад Едем. Єва обробляє сад Едем засоромлено, зрячо, приховано. Не віриш!..Читай Біблію уважно. Прочитав? Будеш сперечатись? Коли ні, тобі і без раю рай! Вітаю.


Психіка Біблії.

Час від часу ми повторюємось, бо без цього не обійтись при тлумаченні Біблії, нашпигованої інформацією про людську особу. Тлумаченню підлягає як очевидний, так і невидимий світ людської особи, тобто, психіка, душа. Коли називати психіку транслітерованим з грецької мови словом, то психіка це душа людської особи. Біблія, як носій інформації про душу людської особи подібна до визрілого насіння, до організму наповненого геномом, до заплідненої яйцеклітини. Аби їй жити, а не марнуватись, потрібні певні умови. Головною умовою життєздатності Біблії є підняття покриву над криптографічним письмом цієї збірки книг, тобто, головною умовою життєздатності Біблії є горезвісний апокаліпсис, або в перекладі з грецької — підняття покриву. Іди і дивись на зворотну сторону таємниці. Іди і спостерігай за філософським стриптизом у виконанні древньої гетери - Біблії. Попри тисячолітній вік Біблія напрочуд принадна та юна. Біблія це красуня, подразнююча натовп дослідників зідраними торочками своїх шатів. З середини еротичного видовища ми оголошуємо її відкритою і голою, нехтиво милуючись її пишними формами. Ми говоримо про її наготу чесно, немов маленький хлопчик із казки Ганса Кристіана Андерсена про «Нове вбрання короля». Поки що Біблія, як казковий король, вимушено витримує процесію. Вона продовжує виступати ще величніше. Її камергери-тлумачі йдуть і несуть шлейф, якого насправді зовсім не має. Точно як у казці, народ вже почув голос невинності, підхопив і пошепки передає один одному слова малюка. Ти чуєш! Значить попереджений про існуючу подію. Іди і дивись. Біблія по-дитячому чесна. Психіка, або ж душа Біблії вимагає від читача більшого, аніж власна душа читача вимагає від нього. Душа Біблії вимагає від кожного землянина діяти у відповідності до покликання своєї власної душі, тобто психіки. За її порадою кожен землянин має діяти так, як подобається його душі. Марнування життя землянами, на догоду закляклим традиціям, обрядам, правилам чи законам душа Біблії вважає за гріх. Ні, не гріха, а негайного життя, вимагає від кожного землянина душа Біблії. Іменем плотського Закону смерті душа Біблії дає свободу кожному з нас. Ми чуємо і передаємо тобі душевний, тобто, психічний заклик Біблії: «Земляк, будь вільним душевно, будь вільним психічно.» На нашу думку цей заклик є дивізом Дейтерономії для практичного втілення в життя нового омріяного Закону - Закону служби тлінного тіла уподобанням невиправної душі, невиправної психіки людської особи.

Біблію треба слухати.

Біблію
краще один раз почути, аніж сто разів
побачити. Читач має бути першим слухачем
Біблії. Тільки тоді, коли читач слухає
Біблію, вона відкриває йому сенс своїх
віщань. Таке величне диво неможливе без
участі читача. Як тільки читач дочитає
текст до найбільш вживаних слів Біблії:
«сказав», або «говорив», він має
перетворитися в уважного слухача, адже
Святе Письмо на те і є особливим,
складним, нетривіальним. Поміж слів
виділених фонетичними прикметами, або
фонетичними приписами: «сказав», або
«говорив» знаходиться сенсаційа
інформація Біблії. Древні упорядники
писань, а це древні філософи семітської
групи народів, древні мудреці
середземномор'я, древні психологи
Західної Азії, добре розуміли, що читачі
легковажні. Древні упорядники писань
вклали сенс віщань виключно в вухо
слухача, хоча текст віщань піднесли під
пильне око читача. Ось чому, по суті
волаючу благим матом збірку книг,
тисячоліттями вважають німою. Коли б
не так, інформація Біблії була би з
принциповою відповідністю сприйнята
перекладачами, читачами, а тим паче
слухачами ще в печерах Кумрану. Дзузки!
Ні тисячоліттями раніше, ні до недавнього
часу, читачі не слухали Біблію. Вражаюча
точність розрахунку древніх упорядників
Біблії
спрацювала!
Читачі лише дивились на розписані
сувої, вертіли в руках, як могли берегли,
старанно переписували, розповсюджували
для годиться. Проте ніколи не слухали.
Як наслідок, читачі ніколи не розуміли
сенсу Біблії. Навіть професійні,
зарозумілі, зневажливі тлумачі, ніби
перепрошуючи, белькочуть про
трансцедентність інформації, витікаючої
із джерела світоглядної теорії. Були
до певного часу глухими всі, хто набрався
зухвалості розібратись, що по чім в
біблейських оповіданнях. Невже щось
змінилось, перепитаємо з оглядом на
репліку про минулу глухоту? Так,
змінилось. До певного часу аматори-дослідники
Біблії з міста Дніпро, точно так, як і
ти, шановний сучаснику, були занурені
з головою в затяжний вир дивовижного
твору. Нам позакладало вуха від простого
читання твору древніх філософів від
семітської групи народів. Добрі десятки
років промайнули напередодні порозуміння
з Біблією. Зате нині ми доповідаємо
громаді, що почули голос Біблії.
Аматори-дослідники Біблії з міста Дніпро
визнали біблейську мову, онімілу від
ілюзорного мислення читача. Ми зрозуміли
біблейську мову, принадну для замісу в
кавардак власних думок. Ми зрозуміли
біблейську мову, закодовану десятиною
однозначних слів. Слухай Біблію, читач.
Вона цього благає від довавілонських
часів. Біблія звертається до своїх
приятелів біблейською мовою. Інша
справа, що приятелі не мають вуха.
Людство навіть не здогадується, що
Біблія голосить до нього. Людство глухе
до Біблії. Людство не чує її голосу
навіть попри те, що Біблія відкритим
текстом вимагає слухати її. Людство, а
ти не є виключенням з нього, не спромоглось
досягти діалогу. Максимум досягнень —
зібрання слухачів у синагогах, церквах,
мечетях, холах, аудиторіях, лекторіях.
Там знахабнілі проповідники їздять по
вухах довірливих громадян збоченими
уявленнями про суть віщань Біблії.
Людство користується безкорисними
перекладами Біблії на сотні мов і тисячі
мовностей. Ми заявляємо - не там сенс
віщань Біблії. Нами, аматорами-дослідниками
Біблії з міста Дніпро, розпочато роботу
по перекладу Біблії на її власну мову,
а це є один, єдиний, вірний сенсаційний
переклад. Біблію треба слухати. Негайно
пригадай перші рядки першого розділу
першої книги першого Заповіту Біблії.
Ти чуєш? І сказав Бог: «Нехай буде світло.
Тоді з
'явилося
світло». Цією фразою оформлено і оголошено
фундаментальний принцип умови утримання
сенсації Біблії. Задумувався ти коли
небудь над питанням: «До кого промовляє
Бог?» До пітьми над безоднею, чи до тебе,
читачу? Відповідаємо, Бог промовляє до
тебе, до читача! Таким манером древні
мудреці середземномор'я зумовили подачу
інформації Біблії. Біблію треба слухати.
Вона демонструє сенсаційний принцип
випередження. Сказане слово має пріоритет
над очевидним явищем. Інформація
неймовірна має пріоритет над видимою.
Психіка має пріоритет над плоттю. Нижче
наведений висновок, зроблений дніпровськими
аматорами-дослідниками, базується на
властивості родової традиції древніх
упорядників Біблії користуватись, а
відтак і запроваджувати інформаційну
перевагу слів проголошених над писаними.
Древні філософи середземномор'я залишили
сучасникам підказку. Підказка спрацьовує
тоді, коли фабулою Біблії подаються
слова з приписом «сказав», або
«говорив»…,тобто, слова виділені
фонетичним приписом. Виділені в такий
спосіб слова мають інформаційний
пріоритет над іншими графічними словами.

Вторять висновку виразні, красномовні
і авторитетні рядки доброї вістки від
Луки (Лк.8:18):
«18.
Тож звертайте увагу на те, як ви слухаєте,
бо тому, хто має, буде дано ще більше, а
в того, хто не має, заберуть, навіть те,
що, як йому здається, він має
».

На додаток, існує нагадування, перш за
все, слухачу, будь він щасливий тим, що
читає вголос. Славнозвісне
«Об'явлення
святого Івана Богослова
»
(1:3) речить:
«Щасливий
той, хто читає вголос, і ті, хто чує слова
цього пророцтва та виконує написане в
ньому, бо визначений час уже близько.
».

Мусимо слухати, щоб сприйняати сенс
Біблії. Не варто блудити лабіринтами
власних фантазій.




Каїн — не мужик!

Будь-хто із нинішніх читачів-слухачів може натрапити на рядки четвертого розділу книги Буття в Перекладі нового світу, чи в подібному перекладі іспанською чи турецькою мовами, та взнати дослівно, що: «...Єва народила Каїна і сказала: «Я народила (створила) хлопчика з допомогою Єгови...». Що слухачі чують від Єви? «...Народила (створила) хлопчика...» Ніби-то немає до чого присіпатися, та каверзна похибка перекладачів ставить з ніг «на вуха» читачів-слухачів. В чому полягає підвох? Будь ласка, нагадуємо, що Єва завжди говорила, що народила людину, аж раптом мовить про хлопчика. В слово «людина» вкладено сенс суб'єкта зціленого двома розвинутими різностатевими людськими особами (особою чоловічої та особою жіночої статі), а в слово «хлопчик» вкладено сенс однієї окремої нерозвинутої людської особи чоловічої статі. Банальне порівняння двох термінів класично вважається в Одесі за дві великі різниці, хоча пересічним читачем-слухачем хлопчик мимохідь сприймається за людину. З якого дива одне поняття мимохідь сприймається за інше? Дивовижа спричинена самообманом читача. Алюр, яким читач намагається подолати Біблію є безрозсудним. Так! Біблія чітко визначила поняття людина. Проте, першим читачем є перекладач і його скорий суд. Далі більше, бо скорий читацький суд, і суд слухачів являє таку ж недбалу байдужість до головного філософського поняття Біблії. Байдужість полягає в хибному, легковажному, поверхневому сприйнятті головного суб'єкта, головної фігури біблейських оповідань - людини. Справа в тім, що донині читачі-слухачі і тлумачі безпечно бачать в Каїнові самця, мужика, чолов'ягу, окрему людську особу чоловічої статі, тільки не того, ким є Каїн по-сказаному. Каїн - людина. Каїн - людина, а це значить, що ми мусимо бачити його суб'єктом, складеним з двох цілющих частин, хоч і під одним іменем. Наголошуємо на тому, що в житті ми звично сприймаємо подружжя, чету, сім під одним прізвищем, під одним ніком так би мовити. Так і є насправді з Каїном. Читай вірш 17 четвертого розділу книги Генезис: «4:17. Після того Каїн мав зі своєю дружиною інтимні стосунки, і вона завагітніла та народила Еноха...». Звертаємо увагу на те, що тільки недолугі тлумачі та убогі читачі-слухачі при першій же зустрічі дійсно вбили Каїна як людину. Донині гадають вбивці: "Звідки у Каїна з'явилась дружина?" Вони мимохідь перетворили фігуру людини-Каїна з цілісної по плоті в напівлюдську, одностатеву, чоловічу особу. Збагни, сучаснику, як тільки перекладач, читач-слухач та тлумач втратив сенс слова людина у відношені до Каїна, миттєво отримав помсту. Кожен легковажний слухач приречено наражається на другу із семи помст за невігластво. Людина — це колектив, а не особа. При чесному сприйнятті сенсу слова людина є зрозумілим, що Каїн — не мужик, Єва — не баба, Адам — не перший чоловік.

1 квітня — дата, а не день.

  • 01.04.18, 07:27
Обережно! Інформація для розумних.

https://www.youtube.com/channel/UCrrNsXCIp5G09dooI2eha5w

Дослідницька доповідь під назвою «Біблія під принциповим аспектом». Нічого сакраментального, незважаючи на засмальцьовані слова в її назві. У доповіді містяться авторські гіпотези з'єднані з загальновідомими науковими поняттями про людину та її місце в світі. Автори доповіді шокують нетривіальністю особливої точки зору.

По-одеськи, особлива точка зору відкривається в погляді з люка - на Дюка.