7. Жить легко!
- 30.11.17, 15:40
В безнравственном обществе все изобретения,
увеличивающие власть человека над природою,
– не только не блага, но несомненное и очевидное зло.
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
В безнравственном обществе все изобретения,
увеличивающие власть человека над природою,
– не только не блага, но несомненное и очевидное зло.
Оказія недавно заставила нас їхати з обласного центру Закарпаття на іршавщину.
Відстань 100 км. не така вже й велика для доброї машини та вправного водія. Якби слово "відстань" було синонімом слову "дорога". В Закарпатті - це два взаємно не пов"язаних поняття. І величина 100 кілометрів зовсім не означає, що їхати треба буде годину, дві, чи три; що ви доїдете туди, куди задумали. Та й що доїдете кудись взагалі! В Іршаві та далі - ні одного дорожного знаку, GPRS не працює і ми повернули не в той бік . Проїхавши кілометрів 10 - 15 і обігнавши стадо корів, що ліниво поверталося з пасовища і загородило всю проїжджу частину, ми, зрештою, зрозуміли що їдемо в не в ту сторону. А час уже підганяв... Слизький асфальт з численними ямами, вибоїнами та горбами не дозволяв розігнати машину і до швидкості віслюка. Але і так богатотонна машина раптом підстрибнула та з гучно гепнулась об брудну поверхню шляху. Металічний скрежет оголеної осі лівого колеса по камінню заглушив вереск гальм . Через кілька метрів машина зупинилась, залишивши за собою слід, що нагадував фонограму брехливих обіцянок Великого Чоловіка (Gros Mana).
Під кінець нас ще й до нитки намочив дощ. Парасольки виявились слабим захистом від рясного дощу та поривистого вітру. І потім ми навіть не шкодували, що забули ті парасольки в тісному автобусі, який чи то віз нас назад в Ужгород, чи то мордував випарами солярки.
Аж потім, після горячого глінтвейну, ми довго - то серйозно, то з гумором - аналізували деталі подорожі. Хтось сказав: "Якийсь вірус "петя" нас сьогодні вразив..." І подумалось: "Вірус ширяє навкруги. Петя... Невже в честь президента?"
Пассаж дю Гуа — дорога, проложенная по дну залива Бурньёф и связывающая материковую часть Франции с островом Нуармутье
Два раза в сутки, после отлива, она становится на несколько часов доступной для движения. В остальное время прилив затапливает ее до уровня в 4 метра.
Естественный переход между островом и материком, выступающий во время отлива, был впервые упомянут на картах в 1701 году. В 1840 году по нему была построена капитальная дорога из булыжника, позволившая передвигаться как верхом, так и на телегах.
Несмотря на большие знаки по обе стороны дороги с расписанием приливов, множество людей из-за стремительно прибывающей воды ежегодно попадают в ловушку.
Для таких неудачников выстроены спасательные башни, где они могут переждать, пока сойдет вода, но спасти машину уже не получится.
|