Те, кто в субботу в 20-ти градусный мороз "гулял" по Москве в защиту честных выборов в России, либо против "оранжевой чумы" (хотя при чем тут это, бля, я ваще не поняла), прекрасно осознают: ровно через месяц у них пройдут президентские выборы, победитель на которых определен заранее. 

Выборы без выбора. Альтернатив дяде Путину братья-россияне почему-то не видят. 

"Мы говорим "нет!" "оранжевому" высокомерию!", - истерично верещал на Поклонной телеведущий и, как он же считает, политолог Сергей Кургинян.

"Ах, вы о высокомерии? На себя, бля, посмотрите", - хочется ответить "политологу". 

Кстати, больше всего о Майдане говорили на пропутинском митинге. То есть, там, куда вышли дядю Пу поддержать. Видимо, очко все же сжимается при осознании того факта, что в России тоже не весь электорат спился, нах. Что гражданское общество, пусть и в очень дефективном состоянии, но существует. 

Хотя митинги оппозиции те еще "сборища" несогласных... Нену, правда. Проебали профукали Явлинского в качестве кандидата? Да. Оппозиция единого кандидата в противовес Путину не имеет? Да.

Ах, вы еще хотите не пустить Владимир Владимирыча к власти? За тем и собираетесь? Ну-ну. За Зюганова во втором туре проголосуете? Нет. А то, что в первом будете голосовать каждый за своего кандидата и распылять голоса, очевидно. 

Ну и какого хуя Ну и с какой стати в этой ситуации думать, что Путин не прийдет к власти снова?

Вот и я говорю.

       
     В продовження пропозиції до суспільства щодо складання символічного списку резонансних справ, які потребують Всенародного Публічного розгляду на «Соборі»,  окрім вже заявлених справ Тимошенко та Луценко, хочу зосередити увагу на не менш резонансній, а може, і епохальній справі реабілітації персоналу ЧАЕС, що був невинно засуджений у 1986 році.
     Після вироку минуло чверть століття, але печальна історія спроб реабілітації працівників станції досі триває. Детально, з наведенням документів, свідчень на суді, експертних висновків ця справа описана у книзі Миколи Карпана «Чорнобиль - помста мирного атому». Але не зважаючи на це, довести її до логічного кінця зусиллями лише кількох ентузіастів неможливо.
     Люди, що ініціювали процес реабілітації, стикнулися з величезною протидією двох держав: Російської Федерації як правонаступниці та України, яка несе відповідальність за гарантування прав і свобод чорнобильців. Жодній з держав не вигідне публічне обговорення теми винуватців у Чорнобильській трагедії, бо тягне за собою глобальні питання щодо дій комуністичного керівництва та якості комуністичної системи загалом. З трьох ініціаторів судового Позову до Російської Федерації як правонаступниці СРСР щодо реабілітації персоналу ЧАЕС – одна людина померла від серцевого нападу під час відновлення раптово зіпсованого жорсткого диску, інша – знаходиться у тяжкому стані, третя – прикладає титанічних зусиль, аби залишити якомога більше інформації про небезпеку ядерної енергетики і не знає, чи вистачить сил ще й на цю справу. Однозначно, процес реабілітаціх працівників ЧАЕС не може проводитися у приватний спосіб, дане питання потребує суспільного Всенародного розгляду.
    Розумію, що від того, реабілітують тих людей, що обслуговували ЧАЕС і рятували станцію під час аварії чи все залишиться як є, нічого не зміниться у тому факті, що всі ми живемо у забрудненому середовищі. Тих людей вже багатьох нема з нами на цьому світі, але для родин тих людей і для їхніх дітей та онуків дуже важливо розуміти, що їхні батьки – невинні і що справжні винуватці трагедії – це творці реактора РБМК-1000 (академіки Александров А.П. і Доллежаль Н.А.), а також політичне керівництво СРСР того часу (президент Горбачов М.С.).
    Тому, на початку викладаю листи, що були офіційно послані до обох президентів: до В. Медведєва та до В.Януковича восени 2011 року.

                    
                                ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
                                ЯНУКОВИЧУ В. Ф.
    
            Шановний Вікторе Федоровичу!

     Через чверть століття ми, ліквідатори наслідків Чорнобильської катастрофи, звертаємося до Вас із проханням відновити справедливість і скасувати своїм Указом неправосудне судове рішення (кримінальна справа № 19-73) щодо засудження персоналу ЧАЕС, який незаконно визнаний винним у Чорнобильській катастрофі. Справжніми винуватцями того, що сталося у 1986 р., є творці реактора РБМК-1000 (академіки Александров А.П. і Доллежаль Н.А.), а також політичне керівництво СРСР того часу (президент Горбачов М.С.).
     Причини Чорнобильської катастрофи та ступінь провини персоналу ЧАЕС завжди хвилювали суспільство. Аналізом причин аварії, масштабів її наслідків і пошуком шляхів їх подолання з 1989 року розслідувала   Комісія Верховної Ради СРСР з розгляду причин аварії на ЧАЕС та оцінки діяльності посадових осіб в післяаварійний період. У складі цієї Комісії працювала Постійна експертна група (ПЕГ), що включала близько 200 провідних фахівців - представників багатьох галузей науки та техніки з трьох республік, що найбільшою мірою постраждали від катастрофи (Білорусь, Україна та Росія). Робота ПЕГ тривала до кінця 1991 року і закінчилася випуском Експертного висновку з чотирьох частин. Окрім технічних, медичних, біологічних аспектів Чорнобильської катастрофи, експерти ПЕГ проаналізували й правову сторону кримінальної справи № 19-73, порушеної проти персоналу ЧАЕС. Експерт ПЕГ  А.І. Трусов, полковник юстиції виконав і опублікував [«Чернобыльская катастрофа: причины и последствия» (экспертное заключение в четырех частях),Москва-Киев-Минск, 1983 г.].  «Аналіз матеріалів кримінальної справи № 19-73».
       Провина персоналу станції в Чорнобильській аварії не підтвердилася. Інкримінування у вину персоналу катастрофічних наслідків аварії вимагало ретельних досліджень надійності аварійного захисту реактора з точки зору відповідності його вимогам нормативно-технічної документації (ПБЯ-74 і ОПБ-82). Цього ані на слідстві, ані на суді зроблено та доведено не було. Між тим матеріали справи свідчать (т.34, л.д.205; т.50. с. 150), що нормативно-технічна документація, що існувала на момент аварії, не давала персоналу необхідної і достатньої інформації. Дане питання також ані на слідстві, ані у суді навіть не піддавалося дослідженню, хоча на суді його неодноразово ставили і адвокати, і підсудні. Суд такого роду питання просто безпідставно ігнорував, що, до речі, свідчить про утиск прав захисту.
     Основний висновок «Аналізу ...» справи такий: «Вирок у кримінальній справі № 19-73 явно необґрунтований, а значить – незаконний». На підставі цього «Аналізу ..» Комісія Верховної Ради СРСР ще у 1991 році визнала за необхідне звернутися до Генеральної прокуратури Росії та Україні, для внесення протесту  по даній справі до Пленуму Верховного Суду України, у порядку нагляду, для виправлення неправосудних рішень, що допущені у справі.
     На жаль, Верховна Рада СРСР не змогла довести цю справу до кінця у зв'язку із припиненням її роботи наприкінці 1991 року. Сьогодні, після появи нових даних про причини аварії на енергоблоці № 4 ЧАЕС, висновки Комісії Верховної Ради СРСР тільки підтвердилися. Три нові роботи, що написані вітчизняними та зарубіжними експертами: 
1. Про причини та обставини аварії на 4 блоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. Доповідь Комісії Держпроматомнадзору СРСР, 1991 р., УДК 621. 039. 586. [Л.1].
2. INSAG-7. Доповідь міжнародної консультативної групи з ядерної безпеки. МАГАТЕ, Відень, 1993 рік [Л.2].
3. Національна доповідь України «Двадцять п'ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього». МНС Україна, Київ, 2011 рік [Л.3].
це юридично пыдтверджують та переконливо показують, що:
- Проект 4-го блоку ЧАЕС мав істотні відступи від норм і правил з безпеки в ядерній енергетиці, що діяли на момент узгодження і затвердження технічного проекту 2-ої черги Чорнобильської АЕС у складі блоків № № 3 і 4;
- Розробниками проекту ці відступу не були виявлені, проаналізовані, обґрунтовані та узгоджені в установленому порядку;
- Не було розроблено технічних і організаційних заходів, що компенсують відступи від вимог норм і правил з безпеки в ядерній енергетиці.
     Від терміну введення в дію ОПБ-73 і ПБЯ-04-74 до моменту катастрофи минуло більше 10 років, протягом яких здійснювалося проектування, будівництво, а потім і експлуатація блоку № 4 ЧАЕС. Однак, протягом усього цього періоду Головним конструктором, Генпроектувальником, Науковим керівником не було зроблено ефективних заходів щодо приведення конструкції РБМК-1000 у відповідність до вимог норм і правил з безпеки в ядерній енергетиці. Настільки ж бездіяльними у питаннях приведення АЕС з реакторами РБМК-1000 у відповідність до вимог діючих правил з безпеки в ядерній енергетиці виявилися Мінсередмаш СРСР, Міненерго СРСР і органи Державного нагляду та контролю.
     «Комісія відзначає, що проект не був приведений також і у відповідність з "Загальними положеннями забезпечення безпеки" (ОПБ-82), що набрали чинності в 1982 р. [Л.1, стр.15]».
Заходи щодо усунення недоліків реактора РБМК-1000 реалізовані не були. Конструктори не попередили експлуатаційників щодо наслідків реалізацій прорахунків, що були допущені при створенні реактора і не дали рекомендацій персоналу, як треба діяти в критичних ситуаціях, поки не будуть реалізовані заходи, що виключають прояви проектних недоліків реактора. Слід зазначити, що навіть якби всі дії, що були описані в інформації СРСР, спрямованої в МАГАТЕ в 1986 році і які були інкриміновані персоналу, дійсно мали б місце, вони ніяк не позначилися би на виникненні та розвитку аварійного процесу.
     Повільність в усуненні виявлених дефіцитів безпеки РБМК-1000 пояснити важко, але сукупність недбалості та самовпевненості проектантів разом із недостатністю знань стали однією з корінних причин катастрофи. Безперечним фактом є і те, що важливі для безпеки деталі свідомо не доводилися до персоналу ЧАЕС.  Персонал практично нічого не знав про аварію на Ленінградській АЕС у 1985 році, про інші експлуатаційні інциденти з реактором РБМК-1000, що сталися на цій провідній АЕС. Один з найважливіших принципів безпеки - облік досвіду експлуатації однотипних енергоблоків - ігнорувався [Л.3, стор.17].
     Реактор РБМК до аварії на ЧАЕС вважався вибухобезпечним, тому він проектувався і оснащувався приладами та обладнанням за вимогами для звичайного, а не вибухонебезпечного підприємства. Тільки в 1987 році, на суді над персоналом ЧАЕС, заступник Генерального прокурора СРСР Сорока О.В. зарахував РБМК до вибухонебезпечних ядерних енергетичних установок. У жодному доаварійному документі - у проекті РБМК, Технологічному регламенті або експлуатаційних інструкціях такої класифікації не було. Оскільки він насправді є вибухонебезпечним, як стверджує заступник Генерального прокурора Сорока О.В., а не вибухобезпечним, як стверджували проектанти і конструктори РБМК-1000, то судити за аварію на 4-му енергоблоці ЧАЕС потрібно розробників небезпечного реактора, а не персонал, якому передали в експлуатацію атомну бомбу уповільненої дії зі словами: «цей реактор настільки безпечний, що його можна ставити біля стін Кремля в Москві» [Л.2, стр.100].  Відповідно з цим ствердженням про безпеку РБМК-1000 були розроблені Технологічний регламент і всі інструкції з експлуатації реактора. На всіх АЕС з цими реакторами ніколи до аварії на ЧАЕС конструкторами та розробниками не були видані попередження про небезпечні властивості і вибухонебезпечність РБМК-1000. Навіть після схожої аварії на головному блоці № 1 Ленінградської АЕС (1985 рік).
     Результати досліджень організації - головного конструктора реактора РБМК-1000, опубліковані в 1993 році, дозволяють припинити дискусію про технічні причини аварії. Конструкторами реактора показано, що ядерно-фізичні та теплогідравлічні особливості, а також конструктивні недоліки вели до руйнування реактора РБМК-1000 навіть при проектній аварії на малій потужності.
     Таким чином, головний конструктор підтвердив, що реактор був приречений в силу своїх проектних характеристик і лише чекав реалізації відповідних вихідних умов [Л.3, стр.13, 14].
На думку експертів, обвинувачення й засудження  п'ятьох працівників з персоналу ЧАЕС (Брюханова В.П., Фоміна Н.М., Дятлова А.С., Коваленко О.П. і Рогожкіна Б.В.) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.220 КК УРСР, є незаконним і необґрунтованим.
     У роботах психологічної галузевої науково-дослідної лабораторії "Прогноз" Мінатоменергопрому СРСР були отримані результати аналізу особистістних і соціально-психологічних характеристик персоналу ЧАЕС до і після аварії, що показали, що особистістні дані оперативного персоналу ЧАЕС не мали таких відмінностей від даних персоналу інших станцій, які могли б бути прямою причиною аварії. І в цілому колектив ЧАЕС у 1986 р. характеризується як досить  зрілий, сформований, що складається з кваліфікованих фахівців - на рівні, визнаному в країні задовільним. Колектив відповідав усім вимогам роботи на атомних станціях.
     Персонал ЧАЕС був професійно підготовлений і в умовах аварії проявив високий професіоналізм, що не дав розвинутися аварії до масштабів катастрофічного поширення її на інші блоки ЧАЕС. При цьому викид радіоактивності у навколишнє середовище міг бути на порядки вище, з небезпечним забрудненням усього світу. Розуміючи важливість роботи з локалізації аварії, персонал діяв швидко, ефективно, самопожертвенно. На цьому етапі роботи 32 особи з персоналу ЧАЕС отримали дози опромінення, що були несумісні із життям, і померли в травні-червні 1986 року у пекельних  муках.
     Стаття перша нашої Конституції говорить - «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Тому просимо Вас, пане Президенте, через інструменти, що є у Вашому розпорядженні, вимагати від вищого керівництва Російської федерації (Медведєва Д.А. і Путіна В.В.), як правонаступниці СРСР, скасування всіх судових рішень щодо персоналу ЧАЕС та виплати довічних грошових компенсацій сім'ям загиблих та постраждалих учасників ЛНА. Тим більше, що напередодні 25-річчя Чорнобильської катастрофи Росія висловила готовність надати допомогу у вирішенні цих проблем. Приклад ставлення до чорнобильців в Росії показує, що вони вже забезпечили своїм чорнобильцям більш гуманне ставлення, ніж ми це відчуваємо  в Україні. Наприклад, відповідно до міжнародної практики, окрім пенсії по інвалідності, чорнобильцям виплачується довічне відшкодування завданої здоров'ю шкоди (перевищує пенсію) і надаються інші види соціальної підтримки.

Експерти постійної експертної групи                                              Карпан М.В.
                                                                                                          Юрченко О.С.
2.08.2011                                                                                             

                                ПРЕЗИДЕНТУ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
                                МЕДВЕДЕВУ Д. А.

                           Уважаемый Дмитрий Анатольевич!

     26 апреля 2011 в Чернобыле Вы сказали: «Один из уроков Чернобыля – нужно говорить  гражданам правду о катастрофах…и надо признаться, государство не всегда правильно себя вело.  …То,  что было сделано ликвидаторами, помогло выжить огромному количеству людей».
     Замечательные слова, поэтому через четверть века мы обращаемся к Вам с просьбой восстановить справедливость и отменить своим указом неправосудное судебное решение (уг. дело № 19-73) об осуждении персонала ЧАЭС, незаконно признанного  виновным в Чернобыльской катастрофе. Истинными виновниками происшедшего в 1986 г., является создатели реактора РБМК-1000 (академики Александров А.П. и Доллежаль Н.А.), а также политическое руководство СССР того времени (президент Горбачев М.С.).
     Причины Чернобыльской катастрофы и степень вины персонала ЧАЭС всегда волновали общество. Анализом причин аварии, масштабов ее последствий и поиском путей их преодоления с 1989 года занималась Комиссия Верховного Совета СССР по рассмотрению причин аварии на ЧАЭС и оценки деятельности должностных лиц в послеаварийный период. В составе этой Комиссии работала Постоянная экспертная группа (ПЭГ), включавшая в себя около 200 ведущих специалистов - представителей многих отраслей науки и техники из трех республик, которые в наибольшей степени пострадали от катастрофы (Беларусь, Украина и Россия). Работа ПЭГ продолжалась до конца 1991 года и закончилась выпуском Экспертного заключения с 4-х частей. Кроме технических, медицинских, биологических аспектов Чернобыльской катастрофы, эксперты ПЭГ проанализировали и правовую сторону уголовного дела № 19-73, возбужденного против персонала ЧАЭС. Эксперт А.И. Трусов, полковник юстиции, выполнил и опубликовал «Анализ материалов уголовного дела № 19-73» [«Чернобыльская катастрофа: причины и последствия» (экспертное заключение в четырех частях),Москва-Киев-Минск, 1983 г.].
     Вина персонала станции в Чернобыльской аварии не подтвердилась. Инкриминирование в вину персоналу катастрофических последствий аварии потребовало тщательных исследований надежности аварийной защиты реактора с точки зрения соответствия его требованиям нормативно-технической документации (ПБЯ-74 и ОПБ-82). Этого ни на следствии, ни на суде сделано и доказано не было. Между тем материалы дела свидетельствуют (т.34, л.д.205; т.50. С. 150), что нормативно-техническая документация, которая существовала на момент аварии, не давала персоналу необходимой и достаточной информации.  Данный вопрос  также ни на следствии, ни в суде даже не подвергался исследованию, хотя на суде его неоднократно ставили и адвокаты, и подсудимые. Суд такого рода вопросы просто безосновательно игнорировал, что, кстати, свидетельствует об ущемлении прав защиты.
Основной вывод «Анализа ...» дела такой : «Приговор по уголовному делу № 19-73 явно необоснованный, а значит - незаконный». На основании  этого «Анализа ..» Комиссия ВС СССР еще в 1991 году сочла необходимым обратиться в Генеральную прокуратуру России и Украины, чтобы внести протест по данному делу до Пленума Верховного Суда Украины, в порядке надзора, для исправления неправосудных решений, допущенных  в деле.
      К сожалению, Верховный Совет СССР не смог  довести это дело до конца в связи с прекращением его работы в конце 1991 года. Сегодня, после появления новых данных о причинах аварии на энергоблоке № 4 ЧАЭС, выводы Комиссии ВС СССР только подтвердились. Три новые работы, написанные отечественными и зарубежными экспертами:
1.    О причинах и обстоятельствах аварии на 4 блоке Чернобыльской АЭС 26 апреля 1986 г. Доклад Комиссии  Госпроматомнадзора  СССР, 1991 г., УДК 621. 039. 586. [Л.1].
2.    INSAG-7. Доклад международной консультативной группы по ядерной безопасности. МАГАТЭ, Вена, 1993 год [Л.2].
3. Национальный доклад Украины «Двадцать пять лет Чернобыльской катастрофы. Безопасность будущего ». МЧС Украины, Киев, 2011 год [Л.3].
убедительно показали, что:
3.    - Проект 4-го блока ЧАЭС имел существенные отступления от норм и правил по безопасности в ядерной энергетике, которые действовали на момент согласования и утверждения технического проекта 2-й очереди Чернобыльской АЭС в составе блоков № № 3 и 4;
- Разработчиками проекта эти отступления не были обнаружены, проанализированы, обоснованы и согласованы в установленном порядке;
- Не было разработано технических и организационных мероприятий, компенсирующих отступления от требований норм и правил по безопасности в ядерной энергетике.
     От срока введения в действие ОПБ-73 и ПБЯ-04-74 до момента аварии прошло более 10 лет, в течение которых осуществлялось проектирование, строительство, а затем и эксплуатация блока № 4 ЧАЭС. Однако, в течение всего этого периода Главным конструктором, генпроектировщика, Научным руководителем не было сделано эффективные меры для приведения конструкции РБМК-1000 в соответствие с требованиями норм и правил по безопасности в ядерной энергетике. Столь же бездействовать в вопросах приведения АЭС с реакторами РБМК-1000 в соответствие с требованиями действующих правил по безопасности в ядерной энергетике оказались Минсредмаш СССР, Минэнерго СССР и органы Государственного надзора и контроля.
     «Комиссия отмечает, что проект не был приведен также и в соответствие  с "Общими положениями обеспечения безопасности "(ОПБ-82), вступившими в силу в 1982 г. [Л.1, стр.15]».
     Мероприятия по устранению недостатков реактора РБМК-1000 реализованы не были. Конструкторы не предупредили эксплуатационников о последствиях реализации просчетов, допущенных при создании реактора и не дали рекомендации персоналу, как надо действовать в критических ситуациях, пока не будут реализованы меры, исключающие проявления проектных недостатков реактора. Следует отметить, что даже если бы все действия, описанные в информации СССР, направленной в МАГАТЭ в 1986 году и которые были инкриминируемы персоналу, действительно имели  место, они никак не сказались бы на возникновении и развитии аварийного процесса.
     Медлительность в устранении выявленных дефицитов безопасности РБМК-1000 объяснить трудно, но совокупность небрежности и самоуверенности создателей РБМК-1000, вместе с нехваткой знаний стали одной из коренных причин аварии. Бесспорным фактом является и то, что важные для безопасности детали сознательно не доводились до персонала. Персонал практически ничего не знал об аварии на Ленинградской АЭС в 1985 году, и о других эксплуатационных  инцидентах  с реактором РБМК-1000, которые произошли на этой ведущей АЭС. Один из важнейших принципов безопасности - учет опыта эксплуатации однотипных энергоблоков - игнорировался [Л.3, стр.17].
     Реактор РБМК до аварии на ЧАЭС считался взрывоопасным, поэтому он проектировался и оснащался приборами и оборудованием по требованиям для обычного, а не взрывоопасного предприятия. Только в 1987 году, на суде над персоналом ЧАЭС, заместитель Генерального прокурора СССР Сорока О.В. причислил РБМК до взрывоопасных ядерных энергетических установок. Ни в одном  доаварийном документе - в проекте РБМК, Технологическом регламенте или эксплуатационных инструкциях такой классификации не было. Поскольку  этот реактор  в действительности является взрывоопасным, как утверждает заместитель Генерального прокурора Сорока О.В., а не взрывобезопасным, как утверждали проектанты и конструкторы РБМК-1000, то судить за аварию на 4-м энергоблоке ЧАЭС нужно разработчиков этого опасного реактора. А не персонал, которому передали в эксплуатацию атомную бомбу замедленного действия со словами: «этот реактор настолько безопасен, что его можно ставить у стен Кремля в Москве» [Л.2, стр.100].  Соответственно с этим утверждением о безопасности РБМК-1000 были разработаны технологический регламент и все инструкции по эксплуатации реактора. На всех АЭС с этими реакторами никогда до аварии на ЧАЭС конструкторами и разработчиками не были выданы предупреждения об опасных свойствах и взрывоопасности  РБМК-1000.  Даже после похожей аварии на главном блоке № 1 Ленинградской АЭС (1985 год). «Необходимо констатировать, что авария,  подобная Чернобыльской, была неизбежной»  [Л.1, стр.36].
     Результаты исследований организации - главного конструктора реактора РБМК-1000, опубликованные в 1993 году, позволяют прекратить дискуссию о технических причинах аварии. Конструкторами реактора показано, что ядерно-физические и теплогидравлические особенности, а также конструктивные недостатки вели к разрушению реактора РБМК-1000 даже при проектной аварии на малой мощности. Таким образом, главный конструктор сам подтвердил, что реактор был обречен в силу своих проектных характеристик и лишь ждал реализации соответствующих исходных условий [Л.3, стр.13, 14]. По мнению экспертов, обвинение и осуждение пятерых сотрудников из персонала ЧАЭС (Брюханова В.П., Фомина Н.М., Дятлова А.С., Коваленко А.П. и Рогожкина Б.В.) в совершении преступления, предусмотренного ч. 2 ст.220 УК УССР, является незаконным и необоснованным.
     В трудах психологической отраслевой научно-исследовательской лаборатории "Прогноз" Минатомэнергопрома СССР были получены результаты анализа личностных и социально-психологических характеристик персонала ЧАЭС до и после аварии, которые показали, что личностные данные оперативного персонала ЧАЭС не имели таких отличий от данных персонала других станций, которые могли бы быть прямой причиной аварии. И в целом коллектив ЧАЭС в 1986 г. характеризуется как достаточно ординарный, зрелый, сформированный, состоящий  из квалифицированных специалистов.  Персонал ЧАЭС был профессионально подготовлен и в условиях аварии проявил высокий профессионализм, не дал развиться аварии до масштабов катастрофического распространения ее на другие блоки станции. При этом выброс радиоактивности в окружающую среду мог  быть на порядки выше, с опасным загрязнением всего мира. Понимая важность работы по локализации аварии, персонал действовал быстро, эффективно, самопожертвенно. На этом этапе работы 32 человека из персонала ЧАЭС получили дозы облучения, которые были несовместимы с жизнью, и скончались в мае-июне 1986 года в страшных мучениях.
     К большому сожалению, наше государство Украина, в лице высших должностных лиц, с момента катастрофы  забыло что участники ликвидации аварии, в том числе семьи погибших и умерших, нуждаются в социальной защите и помощи государства. Мы считаем позорным, для Украины, такое положение дел.  Этим нарушается Статья первая украинской Конституции, которая  гласит - «Украина есть суверенное и независимое, демократическое, социальное, правовое государство». Поэтому просим Вас, господин Президент, через инструменты, имеющиеся в Вашем распоряжении, обратиться  к  высшему руководству  Украины для отмены всех судебных решений относительно персонала ЧАЭС и выплаты пожизненных денежных компенсаций семьям погибших и пострадавших участников ЛПА, как это принято в России.  Пример отношения России к чернобыльцам показывает, что Вы уже обеспечили своим чернобыльцам более гуманное отношение, чем в Украине, что должно служить достойным примером для нее.
Всеми необходимыми материалами, подтверждающими невиновность персонала ЧАЭС в катастрофе, мы располагаем и можем выслать копии. Ожидаем Вашего понимания и  ответа.

Эксперты постоянной  экспертной  группы                             Карпан Н.В.
                                                                                             Юрченко А.С.
     3.08.2011                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                
                                                                     ***
    Через чверть століття….  Скільки ще пройде часу, допоки ми віддамо шану людям, які не втікли з робочих місць, а намагалися в силу свого досвіду та знань зупинити ядерні процеси в реакторі?  
    При тому, що справи Тимошенко та Луценко важливі для суспільно-політичного розвитку держави, для проведення легітимних виборів та усунення конфронтації з Євросоюзом, для чорнобильців питання реабілітації невинно засудженого персоналу ЧАЕС є справою честі і тому важливіше. І допоки політичні, в тому числі і опозиційні діячи розмірковують,  яким чином пристосувати слово «Суд» до свого рейтингу, ліквідатори, усі чорнобильські організації без виключення можуть взяти за основу саме цю справу і ініціювати її розгляд на «Соборі». До того моменту через справу, яка була заявлена у статті «А судді хто?» (http://politiko.ua/blogpost67266), будуть наочно продемонстровані інструменти «Собору» і передані для впровадження у суспільство. Тому і справа реабілітації персоналу ЧАЕС, і друге, не менш важливе питання забезпечення соціальних гарантій по всім категоріям населення будуть розглянуті на «Соборі» вже в робочому порядку. Потім можна буде розглядати будь-які справи політичних «діячів», і не лише Тимошенко та Луценко!
    Наразі, чорнобильці не мають уподібнюватися до політичних діячів, які ладні один одному заплювати обличчя, якщо не гірше, а за лаштунками потискають один одному руки. Допоки кожна чорнобильська організація буде відстоювати своє «корито» і вирішувати, до кого краще приєднатися, «Тигипки», «Андреєви», «Азарови», «Ляшки», перелік довгий, матимуть людей за «протестне м'ясо» заради власних рейтингів. Враховуючи, що все населення України є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, не може бути відокремлення, типу: «то є справа чорнобильців, наразі все минуло, а ми живемо у екологічно чистій зоні і нам байдуже». Чорнобильська АЕС і досі становить небезпеку радіаційного забруднення. І мова вже не йде лише за Київську область та окремі регіони. Якщо ядерне паливо, що наразі зберігається у сховищах, потрапить у р.Припять і далі у Дніпро, це буде катастрофа загальноєвропейського масштабу. Вчені та лікарі протягом 25 років багато публікують правди про Чорнобиль минулого, сьогодення і про перспективи надалі. Експерти аналізують стан навколишнього середовища в Україні, пишуть книги, щоб запобігти подібним аваріям у світі. Всі ми чорнобильці, по великому рахунку, і маємо знати, за яких умов живемо. Маємо розуміти, що на нас чекає радіактивне майбутнє, якщо і надалі будемо вважати, що нас це не обходить.
    Тому, чи то партія ВЧНП, чи інша, чи чорнобильська громадська організація, чи то просто громадяни – це все спільнота людей, які відстоюють своє право на здорове життя у екологічно безпечній країні.

Незалежний журналіст, Олена Треммері

31.01.2012

Детская Украинская историко-политическая молодежно-частушечная (рэп) Был коммунистом товарищ Кравчук Был он холеный, носил седой чуб, Но захотел он вдруг власти единой- Нету Союза – давись Украиной! Не справился Леня -стало хреново- Нате вам люди Леню другого. Леня второй аж два срока «мотал», Пока и к нему не подкрался финал. Мальчика Витю, когда он подрос, Мучил один гладомора вопрос- Мучил когда он бухгалтером был, Главным банкиром- и там не забыл. Ну а когда президентом вдруг стал (Что с этим делать и сам он не знал)- Тут так сказать уж его понесло- Памятник ставил в каждо село, Он рассуждал о культуре и мове И балачками обрыд людям вскоре. Впилось в него вдруг пчелиное жало- Тут и опять президента не стало. И по традиции Витя Второй Принял себе этот пост не простой. Начал с покращення, как обещал: Люстру приладил, построил причал, Для вертолета построил площадку, Дорогу к поместью- ну все для порядку. Пенсий поднял аж на несколько гривен: «Веришь,народ?- ты ведь мне не противен, И о тебе я порой вспоминаю- Все что обещано я выполняю» Так что логично, (чтоб было все впрок)- Светит Второму еще один срок. 28.01.2012

  Спочатку хочеться подякувати А.Яценюку за ініціацію опозиційного суду http://www.unian.net/ukr/news/news-481145.html «Знайте про те, що ті, хто сьогодні знущається над Україною, над українцями, сидячи у владних кабінетах - чи то в адміністрації Президента, чи то в уряду, чи то у Верховній Раді – понесе відповідальність. Понесе відповідальність не тільки перед Богом, а також перед незалежним і справедливим судом», - запевнив А.ЯЦЕНЮК.

  Проте навряд чи така ініціатива неоднозначного «фронтовика» знайде відгук серед більшості українців. Суд не може мати партійну приналежність та політтехнологічну складову. Для неупередженого розгляду справ, чи то Тимошенко-Луценко, чи то справ щодо провладних політиків, чи щодо будь-якого громадянина, Суд має бути Народним, Публічним, Об’єктивним, а для цього треба мати відповідні інструменти та засоби «Собору», а не лише ресурси і політтехнологів.

   Якщо ми всі розуміємо, що усі без виключення гравці на політичному полі мають «сховані скелети у шафі», то яким чином нація, суспільство має судити цих «діячів», визначити ступінь їхньої вини та міру покарання? Однозначно, що український суд не спроможний впоратися з таким зверх завданням, бо просякнутий корупцією усіх кольорів та відтінків знизу до гори.

    Фактично, реалізовуючи свою власну програму державного перевороту та приходу до влади, і Юлія Тимошенко, і Юрій Луценко, і всі, хто сьогодні за ґратами, виконують свою нелегку, але дуже важливу роботу – проявляють суспільству всі недоліки, всю недосконалість та жорстокість української судової системи. Демонструють неможливість довести свою невинуватість, якщо хтось дуже захотів когось посадити. І в тому, що навіть Юлія Тимошенко і екс-міністр наразі не спроможні успішно протидіяти цьому, є великий виклик суспільству замислитися, що цю систему треба кардинально міняти.

    Свого часу і Юрій Луценко, і Юлія Тимошенко мали можливість на своїх постах при владі зайнятися питанням реформації судової системи. Кричущих прикладів було чимало, хоч і не таких роздутих та публічних. До ЮВТ та Луценка неодноразово зверталися і, навіть, в той час, коли вони обидва були в опозиції. Але ці люди ніяк не реагували на звернення людини, що опинилася в тому самому положенні, в якому зараз знаходяться Луценко і Тимошенко. Свідків було чимало, які свідчили на користь Позивача, але була дана команда «цькувати», а наші сьогоднішні «політв’язні», зокрема, міністр МВС Ю. Луценко, не лише не допомогли, а й посприяли цькуванню. За документами, які потрапили до мене, як до журналіста, доводжу до відома громадськості факти. Прізвища дійових осіб не вказано до часу. 

    В 1999 році Борщівське відділення банку АПБ «Україна» звернулося до Борщівської прокуратури на предмет стягнення боргів з МП «Золотий корінь» в сумі 218 тисяч гривень. Прокуратура проігнорувала звернення банку. В результаті дій прокуратури керуючий Борщівським відділення банку був змушений звільнитися. В свою чергу, він передав відповідні документи до Тернопільського обласного управління СБУ, де було проведено слідство та відкрито кримінальну справу проти посадових осіб  боржника.

    Обласна прокуратура скасувала постанову СБУ, а кримінальну справу зобов’язала передати до Борщівської прокуратури. З того часу до звільненого керуючого ані банк, ані державні органи претензій не пред’являли, повісток не присилали, тому підстав для юридичних дій проти посадових осіб не було.

    Згодом, в рамках громадського розслідування, ВГО «Громадський контроль», де Головою був Василь Волга, почало збирати документи та факти через письмові запити, зокрема,  до органів прокуратури,  для сприяння погашенню простроченої заборгованості. На 2005 рік в наявності вже були документи кредитної справи, на підставі яких велася відповідна робота з відновлення законності. В першу чергу, для повернення боржником прострочених боргів банку і, відповідно, його акціонерам. В другу чергу, для особистого захисту  працівника банку від незаконних звинувачень.

    На той час, з 2005 року по квоті СПУ Міністром МВС став Юрій Віталійович Луценко. Коли до органів прокуратури почали надходити запити про обставини скасування кримінальної справи, що вела СБУ у 1999 р., зацікавлені особи звернулися до Міністра МВС з проханням припинити розслідування. До речі, до МВС жодного запиту не поступало: Луценко Ю.В. не запросив матеріали справи для встановлення ясності по справі з метою забезпечення законності.
Натомість, нехтуючи інтересами держави, Міністр МВС Юрій Луценко звернувся до однопартійця Василя Волги з метою припинити юридичні дії відносно боржника Борщівського відділення банку АПБ «Україна» і прокурорів, які його «кришували». Голова ВГО через свого заступника Ш., довів своє розпорядження про припинення справи до відома працівників ВГО, що вели дане громадське розслідування.
 
    Працівник ВГО «Громадський Контроль», Голова Комітету контролю за ЗЕД подав доповідну записку, в якій роз’яснюється ґрунт для проведення розслідування та його етапи. Повідомляється, що проти боржника банку вже зібрані всі документи, факти та свідчення і готові для передачі до суду. Вказано про готовність виконати службові і громадські обов’язки та попрошено про забезпечення безпеки його дітей.

    Волга В.О. через свого першого заступника рекомендує голові Комітету контролю за ЗЕД подати у відставку, чим позбавляє захисту. У відповідь на доповідну він приймає рішення, протилежне завданням ВГО «ГК». Борг банку АПБ «Україна» досі не погашений.
 
    Як видно з опису справи, вона відноситься до типового прикладу впливу високопосадовця на незалежну людину із використанням своїх повноважень заради власних інтересів. Зокрема, мова йде про домовленості екс-міністра МВС Ю.В. Луценка з Головою ВГО «Громадський контроль» Василем Волгою через використання партійної приналежності.

    Висновок. Обійнявши посаду Міністра МВС, Ю.В.Луценко нехтував інтересами держави і своїми прямими обов’язками, вирішував питання, застосовуючи свої владні повноваження, з відомої йому вигоди. У наведеному випадку Ю.Луценко навіть не поцікавився суттю кримінальної справи і не застосував належних заходів щодо розкриття злочину, відповідно до Закону. Натомість, використав посадові важелі впливу і партійні зв’язки для того, щоб задовольнити комерційні прохання іншої сторони, яка була зацікавлена в повному захороненні справи.

    А тепер цитата дня: «Ю.ЛУЦЕНКО підкреслив: «У нормальному суді слухати справу без підсудних не можна, але цей суд і без того порушує права підсудних. Якщо підсудні не мають права ставити питання свідкам, навіщо вони тут потрібні? Навіщо свідки потрібні? Я думаю, що цей суд може слухати справу і без свідків, і без підсудних, і взагалі його вже можна закривати», «…вже кілька десятків свідків, як з боку захисту, так і з боку звинувачення підтвердили невинуватість Ю.ЛУЦЕНКА, але «влада продовжує його катування».

    Отже, можна сказати, що в результаті серії корупційних дій цілої низки держслужбовців, громадських і політичних діячів,  Державі і громадянам було заподіяно велику моральну і матеріальну шкоду з обтяжуючими рецидивами. Проявлення наслідків цих дій ще попереду. Бо як вже відомо, розграбування АКБ «Україна» стало одним з факторів початку руйнування української економіки.
    А наразі окремі особи проходять в інших, зокрема, «гучних» справах про протизаконні дії. При цьому, той же Ю.В.Луценко претендує на роль «Героя нації», а В.О.Волга – претендував на пост Президента України. Тож, чи «герой-великомученик» екс-міністр МВС Юрій Луценко, чи він отримує належне – це питання до суспільства. 
  
    Єдине, що хочеться у зв’язку з цим додати, що окрім заполітизованих справ, які, безумовно, треба вирішувати в першу чергу, є ще незакінчена справа проти Л. Кучми, яка містить в собі не лише «справу Гонгадзе», а й багато ще не відомих фактів. І справа «Еліта-центру», і «Кінгз Кепітал», де постануть гострі питання до пана Чернівецького. І зрештою, справа, яка торкається безпосередньо персоналу Чорнобильської АЕС, невинно засудженого після аварії 1986 року.

    Як бачимо, перелік справ, які не вирішуються через багато факторів та обставин, «вісять» мертвим тягарем на плечах суспільства, а за цими справами -  життя та долі мільйонів українців. Тому пропоную приєднатися до складання символічного списку резонансних справ, які потребують Всенародного Публічного розгляду.

Незалежний журналіст, Олена Треммері
23.01.2012

    Здавалося б, план повернення України у свою власність задля можливості вільно розпоряджатися внутрішніми та зовнішніми ресурсами та фондами, який сьогодні реалізують фінансові кола як провладні, так і опозиційні, був розроблений майже ідеально і з високою політтехнологічною професійністю.  Фактично, єдине, що заважає цим двом сторонам дійти згоди – це відсутність довіри один до одного і бажання обох сил мати одноосібну владу в країні.
   
    Практично, план тих, хто бажає змінити державний устрій і від якого останні не відмовились, проілюстровано на прикладі ХДС та його колишнього Голови В.Стретовича. Тоді відбулася зрада Держави і Президента в мініатюрі.

    Коротко кажучи, план «акціонерів» наступний. Не забезпечуючи розрядку напруженості, Президент втрачає контроль, розумна поведінка вичерпує засоби, Президент перестає якісно гарантувати Конституцію, починає робити помилки, втрачає надану йому владу де-факто і, як наслідок, де-юре. Тим самим, задум «акціонерів» реалізовується. Президента, як завжди, зраджує оточення, особа Президента та Інститут Президенства отримують остаточний удар. Для публіки створюється «парламентська» форма управління на чолі, наприклад, з Ю.В.Тимошенко та Ко, у формальному парламенті з Д.Жванією - прем’єр-міністром (як він сам повідомив це Стретовичу), з В.М.Стретовичем – номінальним президентом. Зрештою, особи мають значення більше для ілюстрації мотивації їхніх поступків. Тому питання «хто» не так важливо, зокрема, для тих, хто бажає «змінити» формат Держави. Важлива об’єктивна картина для Президента і суспільства.

    На сьогодні цілий комплекс обставин, зокрема й поведінка Президента (не йде на провокації зі створення образу диктатора), не допускають поки що реалізувати цей «план». Але відсутність у Президента універсального інструмента, такого, який був би зрозумілий для всіх верств населення, є слабким місцем, тому напруження в суспільстві наростає. Таке положення може нейтралізувати лише сам Президент, бо на карту поставлено його особу і фізично, і юридично.

    Знаючи це, Президент зобов’язаний виграти, стати Президентом всіх українців, в межах і за межами України. Або, або… Це питання збереження та розвитку державності в Україні. А для українців – питання безпечного проживання в країні.
    Проте відсутність серед відомих людей, що публічно претендують на положення союзника Президента у вирішенні конфлікту управління, осіб, які дійсно можуть запропонувати та реалізувати якісні інструменти і стати таким союзником, унеможливлює й якісне виконання Президентом своїх функцій. Оточення формує негативний образ Януковича як в професійному, так і в особистісному плані.

    Судові процеси, реакція Європарламенту та світової спільноти боляче б’є по іміджу як країни, так і Януковича як Президента та людини. Обставини складаються настільки жорстко, що існуючі державні інструменти вже не в змозі справедливо і неупереджено вирішити не лише питання Тимошенко та Луценко, а й будь-яку досить серйозну суспільно-політичну проблему. Європейский суд, на жаль, не досяжний для багатьох українців, та й не факт, що саме розгляд У Європейському суді поставить всі крапки над «і» у справах Тимошенко та Луценко.

    На сьогодні вже є публічною інформація про підготовку процедури скликання «Собору» - Всеукраїнської Публічної Громадської Трибуни для вирішення найбільш болючих питань в країні за участю інститутів Держави і суспільства. Через конкретну справу ініціатор «Собору» (Доповідач - ВЧНП) пред’явить фінансові ресурси для наповнення держбюджету та одну із форм механізму із забезпечення гарантованих Конституцією та Законами України виплат по державним соціальним гарантіям. «Собор» має на меті зняти напругу у суспільстві через вирішення питання винуватості або невинуватості політичних діячів.

     Тож усі зацікавлені і ті, хто бажає справедливого і неупередженого вирішення питання винуватості чи невинуватості осіб по резонансних справах Тимошенко, Луценко, Іващенко тощо, мають можливість уважно ознайомитися із процедурою «Собор» в Інтернеті і ініціювати розгляд цих справ на «Соборі». Особисто Ю.Тимошенко та Ю.Луценко з ними ознайомлені.

Незалежний журналіст, Олена Треммері.

22.01.2012

Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП)

18.01.2012   

    Минуло понад трьох тижнів з моменту оголошення можливості забезпечення гарантій через викуп боргів Держави перед населенням по соціальних гарантіях. Зокрема, у Відкритому зверненні ВЧНП http://politiko.ua/blogpost74539 та коментарі http://politiko.ua/blogpost74899 щодо юридичних аспектів процедури скликання «Собору», було зазначено:
1)    Ініціатор «Собору» (Доповідач) пред’явить фінансові ресурси для наповнення держбюджету та одну із форм механізму із забезпечення гарантованих Конституцією   та Законами України виплат по державним соціальним гарантіям.
2)    Ресурси фінансових фондів дозволяють оплатити заборгованість станом на 1.01.2012 року, так і забезпечити моральні втрати. Допоки йде процедура скликання «Собору», кожен бажаючий (чі) може слідувати прикладу, який ми транслюємо. Тобто, викуповувати борги по соціальних гарантіях.
     Проте на сьогодні ВОЖДІ та ПРЕТЕНДЕНТИ жодним чином не проявили бажання підтримати процедуру «Собор» і долучитися до викупу боргів Держави перед населенням. Зразок «Договору переуступки права вимоги боргу» був опублікований 15.01.2012 р. http://politiko.ua/blogpost75988, але досі жоден з політичних лідерів, глашатаїв захисту прав громадян палець о палець не вдарив, аби долучитись до цього процесу, а саме: перенаправити виборчі ресурси, що виділені на мітинги, протести, палатки, поліграфію, ЗМІ тощо, на реальну фінансову допомогу громадянам.
     Дякуємо експерту Павлу Розенко за точно поданий аналіз ситуації із маніпулюванням у різні часи і різними політичними діячами сподіваннями громадян на отримання компенсації втрат від знецінених вкладів в Ощадбанк колишнього СРСР
http://www.epravda.com.ua/news/2012/01/17/313112/ На жаль, багато кого з тих, хто вірив черговим передвиборчим обіцянкам, не немає в живих, а ті, що ще живі – інваліди, пенсіонери і просто люди похилого віку,  для яких на рахунку кожен день.  
    Тому, Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП) з 1.02.2012 р. оголошує про початок формування виборчого списку до Парламенту, який буде відкритим.  
    
Голова Головного Секретаріату Партії                             Ісаєв М.В.
Керівник експертних програм  ВЧНП                                Карпан М.В.

Контакти:    
Ісаєв Микола Всісович
E-mail: [email protected]
Відповідальна особа: прес-секретар Олена Треммері
Моб. тел.: (067) 501-20-28;    (044) 599-40-90
E-mail: [email protected]    

Всеукраинская Чернобыльская Народная Партия
«За благосостояние и социальную защиту народа»

         Комментарий по поводу «Итоговой пресс-конференции Президента Украины» 21.12.2011 г.

    Вот и сделал Президент Украины очередной доклад обществу о проделанной работе, о состоянии дел и положении страны.  И как все видите, пошла очередная волна «вешания собак», и вешания ни на кого-то другого, а на самого же Главного докладчика страны. И это закономерно, потому что он же как «Директор» на громадной «Атомной станции» и отвечает за страну по всем направлениям, в том числе и за создавшуюся «аварийную» ситуацию в обществе. Поэтому и закономерно его старание оправдать создавшееся положение, создать «картину», которая должна была бы быть реалистичной, а критику обернуть на признание мастерства и профессионализма.
    Но как все наблюдают, пишут и говорят, действительное не соответствует желаемому. В этом докладе, среди прочего, наше внимание привлекло два аспекта.
          Один касается спекуляций различных «вождей»  на бедах чернобыльцев, что устами Президента называется не иначе, как аферизм. Мы рады слышать, что Президент это понимает. Надеемся, что он также понимает, что главные  претенденты на эту роль находятся в среде служащих - исполнителей государственной работы. Как, например, недавно задержанная компетентными органами начальница Белоцерковского подразделения Пенсионного Фонда. Надеемся также, что вопросы, которые были заданы Президенту журналистами, подвигли его к пониманию того, что не всё так в стране, как он себе это представляет с подачи его источников, т.е. непосредственно подчиннённых ему госслужащих.
    Второй аспект, касается понимания того, кто кого и куда ведет или может вести в создавшейся в стране “аварийной” ситуации. Этот момент нам достаточно знаком, в том числе и в критических обстоятельствах, и во многом аналогичен. Например, к экспертам нашей Партии обращались специалисты  из Японии и других стран с вопросами о необходимых действиях в условиях аварий на ядерных объектах! То есть, государственные ответственные лица других стран отдают себе отчет в том, что от их решений зависит дальнейшая судьба и жизнь целых поколений. Что если они будут слепы, то пропадут и сами, и угробят миллионы жизней людей, которые полагаются на их профессионализм, видение проблем и знания, а также на их чисто человеческие качества, где, как минимум, лукавство означает гибель всего живого.
    Так и в управлении государством: чтобы картина отвечала действительности, а еще лучше, чтоб и сама была действительностью, которая радовала глаз, необходимо быть  «не слепым» тому, кто наносит краски на полотно. Продолжая аналогию государства с атомной станцией, «слепой» Президент у пульта управления страной – это смерть миллионов граждан, а оглядываясь на всю историю человечества, для слепых, идущих за слепым поводырем –  дорога в пропасть. Поэтому мы и не следуем по пути таких «вождей» и претендентов на это место, не повторяем то, что сейчас говориться, пишется и демонстрируется  многими, по сути, добрейшими людьми.
    Мы, ВЧНП, не самая рейтинговая политическая партия, однако на «полотне» картины реальной жизни мы общность граждан, возможно, самая немощная, которые желают видеть «поводыря» и его «помощников» зрячими. И вместо бесполезной полемики, мы рекомендуем Президенту прозреть, и это ему под силу. В «картине», которую сегодня видят граждане, «ведущий» поступает как слепой, а мы хотим быть убежденными в уверенности его шага и правильности его направления, а не констатировать подмену действительного – желаемым.
    Виктор Федорович! За Вами  миллионы невинных, миллионы сломанных, миллионы уже неизлечимых, миллионы еще не рожденных, а также многие «зрячие» и прозревающие. Неужели нужно, чтобы они говорили: «нас ведут слепые!»? А «бить», как сейчас образно говорят, будут «ведущего», и в действительности, ведь то, что «король голый» -  уже сказано!
    Мы знаем, что Вы понимаете свое положение. Было бы также глупо судить человека, находящегося между молотом и наковальней. Не многие согласны с тем, что Вам неудобно в таком положении.
В своем докладе Вы пожелали «не оказаться никому в роли «следователя» или «судьи».
Виктор Федорович! Мы все люди, и Вы не исключение, но очень немногие имеют этот дар – не судить. Это мудрые люди, а таких мало, поэтому и примеров нет. Вот Вас и расследуют, и судят все, кому не лень и кому как выгодно. Ваше желаемое снова и снова не соответствует действительному.
    Мы согласны, что до вступления на пост Главы Государства, Вы не знали и не могли знать той «картины» мира, которую увидели после. То, что Вы, вопреки ожиданиям многих, избегаете провокации и поэтому Вас нельзя назвать диктатором по факту, удовлетворив этим желаемое  многими, говорит о многом и в Вашу пользу. Поэтому, не входя в число «расследующих» и «судящих» Вас, не следуя «традициям», которые мы считаем если не глупыми, то нетрезвыми и порочными, задаем Вам наш вопрос:
    Вы можете стать Президентом всех Украинцев, в том числе  и немощных, в ближайшее время? И что у Вас для этого есть, кроме аппарата принуждения, который, к слову сказать, тоже по-разному может использоваться?
Главное Правление Партии. 
        
Председатель Главного Секретариата Партии                 Исаев Н.В.

Руководитель экспертных программ  ВЧНП                      Карпан Н.В.



КОНТАКТЫ:    
Исаев Николай Всисович
E-mail: [email protected]

Ответственное лицо: пресс-секретарь Елена Треммери
Моб. тел.: (067) 501-20-28;    (044) 599-40-90
E-mail: [email protected]

  Всеукраинская Чернобыльская Народная Партия
«За благосостояние и социальную защиту народа»

                                                      ОТКРЫТОЕ   ОБРАЩЕНИЕ

           К гражданам, которые пострадали вследствие Чернобыльской  катастрофы, «Детям войны», пенсионерам, военнослужащим  (в т.ч. «афганцам»), сотрудникам правоохранительных органов, шахтерам, инвалидам, матерям-одиночкам, многодетным семьям и гражданам других профессий и категорий, которым Конституцией  и Законами Украины установлены государственные социальные  гарантии!

г. Киев                                                                                                                               17.12.2011 года

     Для содействия Президенту Украины в гарантировании соблюдения Конституции и Законов Украины служебными лицами органов государственной власти и их структурных подразделений,     а также для реализации прав граждан на получение государственных социальных гарантий, установленных Законами Украины, в частности, относительно социального и пенсионного обеспечения, и во исполнение Устава Партии,   Всеукраинская Чернобыльская Народная Партия «За благосостояние и социальную защиту народа»  инициирует и начинает процедуру созыва «Собора» -  публичной всеукраинской общественной трибуны для решения наиболее болевых вопросов в стране при участии  институтов  Государства  и общества, в формате:
1.    Президент Украины;
2.    Глава Верховного Суда Украины;
3.    Глава Конституционного Суда Украины;
4.    Генеральный Прокурор Украины;
5.    Глава СБУ;
6.    Министр МВД Украины;
7.    Министр Юстиции Украины;
8.    Глава Пенсионного Фонда Украины;
9.    Глава Верховной Рады Украины;
10.    Глава Правительства Украины;
11.    Союз адвокатов Украины;
12.    Старейшины нации: Кравчук Л.М., Гузар Л., Марчук Е.К.;
13.    Представители духовных институтов (конфессий) Украины:
Православного Киевского Патриархата;
Православного Московского Патриархата;
Греко-католической Церкви;
Римо-католической Церкви;
Евангелистов Христиан Баптистов;
Еврейской общины;
Мусульманской общины;
14.    Представительство Всеукраинских общественных организаций и профсоюзов;
15.    Всеукраинская Чернобыльская Народная Партия “За благосостояние и социальную защиту народа”

Дело: Нарушение и невыполнение Конституции и Законов Украины служебными лицами органов государственной власти и их структурных подразделений.

Цель:   1.Исследование  “Собором” дела.
            2.Установление причин и субъектов нарушения и невыполнения Конституции и Законов Украины.
            3.Установление единой по всей стране процедуры досудебного урегулирования проблемы относительно гарантированной выплаты гражданам средств по государственным социальным гарантиям, т.е. сверка задолженности, правовое согласование, фиксация, порядок и сроки выплаты.
            4. Предоставление Президенту Украины - Гаранту соблюдения Конституции, прав и свобод человека и гражданина оснований для осуществления им мероприятий по выполнению Конституции Государства.

Докладчик: Инициатор созыва «Собора» - Всеукраинская Чернобыльская Народная Партия «За благосостояние и социальную защиту народа».
Содокладчики: Объявляются в день созыва.
Место проведения «Собора»:  01001, г. Киев, ул. Крещатик, 2, «Украинский дом».
Дату начала «Собора» будет объявлено дополнительно.
    
     «Собор» начнется рассмотрением дела, которое заявлено в «Открытом письме к «Комитету Сопротивления Диктатуре в Украине» от 10 августа 2011 года и было напечатано в статье «А судьи кто?» (http://politiko.ua/blogpost67266  и http://h.ua/story/338127/).
    
     Через данное дело инициатор «Собора» (Докладчик) предъявит финансовые ресурсы для наполнения госбюджета и одну из форм механизма для обеспечения гарантированных Конституцией и Законами Украины выплат по государственным социальным гарантиям.

     Дополнительная информация  к сведению граждан, социальные категории которых названы   в   начале  данного Открытого  Обращения
    
В период подготовки к «Собору», ПРОСИМ:

1.ОРГАНИЗОВАТЬСЯ в группы по 10, 50 или 100 человек, избрать старшин в каждой группе;
2.ПРИВЛЕЧЬ к этим группам, из числа родных и близких, лиц, которые владеют специальностями: экономист, бухгалтер, юридические специалисты;
3.УСТАНОВИТЬ  через старшин групп коммуникацию с местными ячейками Всеукраинской Чернобыльской Народной Партии «За благосостояние и социальную защиту народа»;
4.ПОДГОТОВИТЬ  копии документов  о надлежащих, согласно Закону,  а не Постановлений Кабмина, сумм финансовых обязательств (выплат) относительно социального или пенсионного обеспечения                 со стороны Государства в лице подразделений Пенсионного Фонда Украины или Министерства социальной политики Украины, которые составить в виде и по форме «Претензии» как документа гражданского досудебного урегулирования с:
-  расчетом претенциозной суммы;
- ссылками на статьи Конституции и Законов Украины, которые были приняты по поводу  того или иного обязательства Государства относительно предоставления государственных социальных гарантий;
- просьбой к соответствующему подразделению Пенсионного Фонда Украины или Министерства социальной политики Украины признать «Претензию» и выплатить претенциозную сумму в порядке досудебного урегулирования.
     Просим учитывать, что «Претензия» рассматривается и как один из документов, который может быть применен также и в процедуре переуступки права требования к Пенсионному Фонду Украины (ПФУ) или Министерству социальной политики Украины (МСПУ), согласно Гражданского Кодекса Украины (ЦКУ).
     При этом, в случае применения норм ЦКУ, претенциозные суммы, которые получены                     от переуступленных требований, направляются в адрес гражданина, а не нового кредитора (справка: граждане, перед которыми ПФУ и МСПУ имеют задолженность, являются его кредиторами. При применении норм ЦКУ, новым кредитором по отношению к ПФУ или МСПУ будет выступать Всеукраинская Чернобыльская Народная Партия «За благосостояние и социальную защиту народа»).    
     Просим также следить за информацией Главного Секретариата Партии и пользоваться коммуникацией с местными ячейками Партии для обеспечения самоорганизации и работы непосредственно, в частности и для осуществления работы по установлению местных форм «Собора».


Главное Правление Партии.           
Глава Главного Секретариата Партии                                      Исаев М.В.

КОНТАКТЫ:    
Исаев Николай Всисович
E-mail: [email protected]

Ответственное лицо: пресс-секретарь Елена Треммери
Моб. тел.: (067) 501-20-28;    (044) 599-40-90
E-mail: [email protected]

Открытое письмо к президенту Украины В.Януковичу жителей микрорайона «Текстильщик» г.Донецка

Трибуна, 12.01.2012, 11:39

Версия для печати

17 грудня 2011 року на моїй сторінці, що присвячена процесу скликання Публічного Громадянського Суду http://www.facebook.com/groups/204506062960433/ Керівник експертних програм, вчений-фізик Микола Карпан заявив про підтримку "Собору" і про намір Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії "За добробут та соціальний захист народу" (ВЧНП) взяти даний інструмент за робочу основу. Цитую:

  «Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія, після ознайомлення з сутністю «Собору», заявляє про свою готовність взяти даний інструмент за робочу основу. В «Соборі» ми побачили реальний механізм вирішення суспільно-політичних проблем, зокрема, проблем із соціальними виплатами, що останнім часом ведуть до напруження в державі. Зі свого боку ми, чорнобильці, на сьогодні випробували всі можливі і очевидні заходи донесення наших вимог та урегулювання питання щодо соціальних виплат. Пенсійні Фонди, прокуратура, суди, як проти окремих держпосадовців, так і проти органів ПФ в цілому, вуличні протести тощо не дають бажаного результату. Також ми не бачимо виходу і в переговорних процесах з народними депутатами та представниками органів влади. Тому, розуміючи необхідність вирішення проблеми комплексно, публічно і всім суспільством, ми розпочинаємо процедуру скликання «Собору» - суду за участю інститутів Держави та суспільства».

   Ці люди довго не мудрували з історичними аналогіями, а просто взяли як робочий момент і зробили заяву http://politiko.ua/blogpost74539. Їх не обходить, звідки це йде, але вбачають в цьому реальну можливість вирішення болючих суспільно-політичних питань. В приведеному зверненні головне – це механізм врегулювання проблеми соціальних виплат.  А як воно буде далі, то ми всі Ви маємо можливість спостерігати і вирішувати самостійно.