Починаються вибори до місцевих рад та вибори голів. Нова злива інформації впаде на голову бідного виборця. Невже по виборах не стане нарешті жити краще? Невже не з’являться нові робочі місця? Чому ростуть ціни? За кого віддати свій вже підірваний безкінечними дебатами голос? До якого бога молитися?

Славні князі наші і славні гетьмани, славні козаки і січовики, славні вояки УПА і добрі українці зазвичай просиналися до схід сонця, робили розрух, тобто вранішні фізичні вправи, обливали тіло холодною водою і молилися до сонця, що сходило, звертаючись до Бога. Розумні люди і сьогодні приблизно так чинять, християни різних обрядів і патріархатів, православні християни і огнищани, рунвірівці і рідно віри.

Але чия молитва скоріше дійде до бога? Хто це знає, чий священик? Складно не згодитися зі словами Донцова, що віра більше важить ніж розум. Але історія визвольних змагань вчить нас, ще з часів козаччини, що воювати за віру можна, але нашій нації це йде лише на шкоду. Нас важко розгойдати, але не можна зупинити. Ми, українці, багато чому навчили москалів. Час вже чомусь корисному і в них навчитися. Ходили вони і ходять у походи під гаслом: «За вєру і атєчєство!» А вірять вони, то царю, то Президенту і це гасло їх «заводить». Час вже нам, українцям, повірити, що ми є трішки іншими. Тому це гасло, що згуртовує росіян, - українців зовсім роз’єднує. У росіян пишуть «о», але читають «а». І в цьому випадку галасуючи: «За вєру і атєчєство!», росіяни борються за державу. Українці частіше як пишуть, так і читають. І прийнявши гасло «За віру і батьківщину», українці завжди суворо його починають дотримуватися, причому саме в такій послідовності, як записано, і воно заводить нас на манівці. Чому? Бо гасло нації мусить об’єднувати націю, додавати їй сил. Тобто ми маємо не протиставляти віру і розум, а сумувати їх.

Пам’ятаймо головне! Українців ніхто і ніколи не завойовував, принаймні за останню тисячу років. Усім завойовникам, починаючи з татаро-монгол, вдавалося стравити нас між собою і в переможців знесилених забрати їх перемогу собі. Чому ми животіємо у вільній Україні?

Треба віддати належне націоналістам, зокрема Олегу Тягнибоку. Він правий, кажучи, що окупанти загарбали Україну у двадцятих роках минулого століття і досі сидять на нашій шиї. Але свободівці шукають персоналії, а їх немає. Загарбник створив Систему на базі елементарної арифметики. Система ідеальна і живе сама по собі і після смерті Союзу, бо вона безвідмовна. Вона міцно тримається на двох простих гаслах:

• Розділяй і володарюй!

• На раба має бути три прораба!

Хоч перед розвалом Росії радянської в ній було втричі менше людей з вищою освітою ніж у Японії, та в 1,5 рази менше, ніж у американців, але Віктор Федорович правий у тому, що скорочує кількість вишів. Системі розумні не треба. Навіщо вчити студента за гроші вищій математиці, коли сама система базується на арифметиці другого класу.

Наприклад: в Україні безробіття, але кожне підприємство платить у бюджет половину фонду зарплати. Якщо врахувати, що з тої самої зарплати людина теж платить податки, то напрошується висновок, що єдиний реальний вихід, це тіньова економіка. Зарплата в конвертах задовольняє керівників різних рангів і працівників. Але де нема закону, - там панує злодій. Але злодію, для заробляння грошей виробництва не потрібні. Йому головне, аби були люди. А маючи їх, гроші він заробить стравлюючи та дурячи їх.

Як побороти систему, коли на кожного працівника припадає по три чиновника державних. Але «Свободі» того мало. Колись Святослав прорахувався назвавши грекам чисельність своєї дружини. Греки на русича-українця послали десять своїх воїнів і програли. Але і Святослав до Києва не доїхав. Бо дуже послабив, знекровив свою дружину. І сьогодні нібито націоналісти за духом, розбрідаються партії по різним церквам готуючись до самознищення. То може варто взяти в москалів гасло і змінити його, аби воно і нам підходило і часу. І буде воно звучати «За Україну і Українців!». Чи навпаки.

Десь ЦЕ ВЖЕ БУЛО... Або ДЕСЬ ЦЕ ЩЕ БУДЕ...

Правильно зорієнтуватися в лабіринті людської еволюції, збагнути таємницю Русі -України, відчути всю унікальність характеру нашого народу, його минулого можливо лише на ґрунті нової історичної парадигми – священної історії,
яка на відміну від традиційної матеріалістичної, віддає перевагу сакральним аспектам еволюції індивіда, народу, всього людства, яка починається не з пітекантропа і неандертальця, а створення людини в образі Адама і Єви.

Хто б там що не говорив, а історія в кінцевому підсумку — це все-таки не боротьба класів, а змагання, співробітництво народів в ім'я інтелектуального і духовного прогресу. Тому її слід розуміти й сприймати як моральний та інтелектуальний поступ людства, як рух до Бога, до того, до чого закликав нас Христос, – праведного життя, миру, злагоди, гуманності.

„В нашому розумінні священна історія – це розповідь про минуле людства, яка ґрунтується на інтелектуальному
осмисленні знань, закладених у першокнигах людства (Ведах, Авесті, Корані і, насамперед, Біблії), а також на історичній міфології.” (Канигін Ю.М. Віхи священної історії: Русь-Україна. – К., Україна, 2001. – 368 с.) [с.10]

Нині у суспільних науках намітився перехід від атеїстичного (матеріалістичного) до теїстичного (духовного) мислення. Стосовно історичної науки це означає певний „відкат” до тих часів, коли історики (у всякому разі європейські) розпочинали свої оповіді про минуле з біблійного Ноя і його синів. До речі, саме так побудовано і наш вітчизняний літопис „Повість врем'яних літ”. Цієї традиції дотримувалися досить довго, до кінця XVIII – початку XIX століття, аж поки слідом за Великою французькою революцією на світ не з'явилася „наукова” історія з її визначальною установкою: матеріальне виробництво – основа життя суспільства, а історія – це розповідь про класову боротьбу знедолених мас проти „глитаїв-експлуататорів”.

Духовні (божественні) аспекти еволюції етносів були відкинуті, релігія почала протиставлятися науці, міфологія прирівнювалася до фольклору, казок. В основу історичних досліджень було покладено археологію. В результаті ми стали „спеціалістами” з питань будівництва комунізму і формування „нової історичної спільності – радянського народу”, але сповна забули своїх предків і головне... самих себе.

Однак часи змінюються. Дедалі більше вчених схиляються до думки М. Планка, який зазначав: «Релігія і наука зовсім не виключають одна одну, як це вважали раніше і чого боїться багато хто з наших сучасників. Навпаки, вони узгоджуються і доповнюють одна одну». (Планк М. Религия и естествознание.//Вопросы философии. – № 8 – 1990.)

Вже навіть представники гуманітарних наук починають розуміти, що поєднання Святого Письма і емпіричного матеріалу, включаючи, звичайно, і археологічний, дає якісно новий рівень історичних знань.

Ось саме на засадах цього взаємодоповнення ми й спробуємо окреслити окремі віхи історії української нації, української філософської думки, розкрити її зміст і логіку, показати місце і роль народів, які населяли наші українські землі, в цьому вселенському процесі.

Звичайно, сліди далеких епох розмиті відстанню часу. І сьогодні ніхто не може подати документальних свідчень буденних кроків поступу людської цивілізації. їх потрібно бачити за заслоною поглядів і тенденцій, за кулісами вузлових історичних подій.

Правильно зорієнтуватися в лабіринті людської еволюції, збагнути таємницю Русі -України, відчути всю унікальність характеру нашого народу, його минулого можливо лише на ґрунті нової історичної парадигми – священної історії, яка на відміну від традиційної матеріалістичної, віддає перевагу сакральним аспектам еволюції індивіда, народу, всього людства, яка починається не з пітекантропа і неандертальця, а створення людини в образі Адама і Єви.

Хто б там що не говорив, а історія в кінцевому підсумку — це все-таки не боротьба класів, а змагання, співробітництво народів в ім'я інтелектуального і духовного прогресу. Тому її слід розуміти й сприймати як моральний та інтелектуальний поступ людства, як рух до Бога, до того, до чого закликав нас Христос, – праведного життя, миру, злагоди, гуманності.

„В нашому розумінні священна історія – це розповідь про минуле людства, яка ґрунтується на інтелектуальному осмисленні знань, закладених у першокнигах людства (Ведах, Авесті, Корані і, насамперед, Біблії), а також на історичній міфології.” (Канигін Ю.М. Віхи священної історії: Русь-Україна. – К., Україна, 2001. – 368 с.) [с.10]

Нині у суспільних науках намітився перехід від атеїстичного (матеріалістичного) до теїстичного (духовного) мислення. Стосовно історичної науки це означає певний „відкат” до тих часів, коли історики (у всякому разі європейські) розпочинали свої оповіді про минуле з біблійного Ноя і його синів. До речі, саме так побудовано і наш вітчизняний літопис „Повість врем'яних літ”. Цієї традиції дотримувалися досить довго, до кінця XVIII – початку XIX століття, аж поки слідом за Великою французькою революцією на світ не з'явилася „наукова” історія з її визначальною установкою: матеріальне виробництво – основа життя суспільства, а історія – це розповідь про класову боротьбу знедолених мас проти „глитаїв-експлуататорів”.

Духовні (божественні) аспекти еволюції етносів були відкинуті, релігія почала протиставлятися науці, міфологія прирівнювалася до фольклору, казок. В основу історичних досліджень було покладено археологію. В результаті ми стали „спеціалістами” з питань будівництва комунізму і формування „нової історичної спільності – радянського народу”, але сповна забули своїх предків і головне... самих себе.

Однак часи змінюються. Дедалі більше вчених схиляються до думки М. Планка, який зазначав: «Релігія і наука зовсім не виключають одна одну, як це вважали раніше і чого боїться багато хто з наших сучасників. Навпаки, вони узгоджуються і доповнюють одна одну». (Планк М. Религия и естествознание.//Вопросы философии. – № 8 – 1990.)

Вже навіть представники гуманітарних наук починають розуміти, що поєднання Святого Письма і емпіричного матеріалу, включаючи, звичайно, і археологічний, дає якісно новий рівень історичних знань.

Ось саме на засадах цього взаємодоповнення ми й спробуємо окреслити окремі віхи історії української нації, української філософської думки, розкрити її зміст і логіку, показати місце і роль народів, які населяли наші українські землі, в цьому вселенському процесі.

Звичайно, сліди далеких епох розмиті відстанню часу. І сьогодні ніхто не може подати документальних свідчень буденних кроків поступу людської цивілізації. їх потрібно бачити за заслоною поглядів і тенденцій, за кулісами вузлових історичних подій.

 

Треба повернути до витоків. Скільки існували українці, завжди вони співали. Але три сотні років рабства далися взнаки і за Брежнева вже вдалося заборонити українцям співати українські пісні. Зовні, це виглядало зовсім невинно. Адже офіційно заборонялося

лише

співати після 22:00.

На мою думку українцям треба зробити великі зуcилля над собою, аби вичавити з себе раба. Перше, - це розмовляти українською на теренах України. Друге, - купувати і слухати лише українські пісні. Трете, - припинити вживати алкоголь, курити цигарки бо це признак слабкості. За наркоту не кажу, бо я кажу за людей. Але якщо вже зібралися разом пара українців, то неодмінно співати. Хай і хильнули сотку, та не співати про п’янку, бо це шкодить молоді і майбутньому України. Пропоную свою редакцію народної пісні.

Гей, нуте хлопці

Гей, нуте, хлопці, славні молодці,

Чом ви сумні невеселі?

Чом не чувати пісні гучної,

Чом стало тихо в оселі?

Гей заспіваймо, сили піддаймо,

Так у поході миліше,

Вибрали долю, виборем волю,

Так козаку веселіше.

Хай ворог плаче, спасу не баче

Щоб тут йому не жилося,

Бо наша доля шабля і поле,

Щоб краще вдома жилося.

Щоб Україна Славно сіяла

Як тая зіронька з неба

Доленьку тую – Волю святую

Обороняти нам треба.

Гей нуте хлопці, славні молодці

Хіба нас лихо застало?

Пануй мо браття, станьмо багатші

Чи може сили не стало?

Вдарим об землю, лихом, журбою,

Щоб стало ще веселіше

Працюй на долю, воюй за волю

Буде у нас наймиліше.

Трохи гумору

Тролінґ москалів - дуже давня забава українського народу, котрою він займався, певно, ще до появи самих москалів. Сьогодні його можна зустріти повсюдно: на бордах, в жжешечці, на форумах. Цим праведним ділом займаються як українці так і всі кому не в ледащо: поляки, грузини, білоруси, та й власне москалі не проти познущатись один з одного, що є свідченням їхньої "високої" культури.

Історія

Першими хто тролив москалів були руські князі Аскольд і Дір, які згідно літопису захопили Київ, чим доставили гузноболю новгородському князю Рюрику. В 13-15 століттях москалів товсто тролили монголо-татари. Вони любили набігати на московські землі, і знищувати все що там є. Також любили викликати до себе якогось князька, а подорозі висвятити його в іслям, частенько ваблячи до діла інших князів Московії. Та найбільшого розквіту тролінґ москалів досяг в 18-19 століттях. Зокрема в творах українських письменників: Котляревського, Квітки-Основяненка, Шевченка.

Блюдолизи; аж ось і сам, Високий, сердитий, Виступає; обок його Цариця - небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога, Та ще, на лихо, сердешне Хита головою. Так оце-то та богиня! Лишенько з тобою. А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршемазам.

- Типовий тролінґ москалів Тарасом Григоровичем

Наші дні

Основною базою тролінґу москалів є славетний Учан. Правда поки що безосібних мало, і їхні спроби потролити москалоту залишаються непомітними. Однак деякі виправи все ж досягають своєї мети, як-от війна за Навінкі. Проте кращі часи тролінґу москалів ще попереду, і саме ти безосібний можеш це зробити. Тому не соромтесь браття, і тролімо їх де завгодно, коли завгодно, та скільки завгодно. І хай прибуде з вами Бобул.

Методи тролінґу москалів

Щоб потролити москаля не треба навіть сильно напружуватися. Достатня написати на якомусь москальському форумі "москаль" чи "кацап". Та це не личить порядному безосібцю. Тому розглянемо продвинутіші способи.

• Політичний: сказати, що в москалів нема демократії, і їхнього президента назначають.
• Етнічний: нагадати, що москалі нащадки фіно-угрів.
• Лінгвістичний: москалі, на відміну від тих же українців, чи азіатів, знають тільки свій діалект.
• Воєнний: сказати про епічно зафейлену війну з фінами, чи про Чечню.
• Ностальгічний: москалі просрали спочатку імперію, потім союз.
• Кавказький: нагадати, що в Маасквє, і найбільших містах число кавказців зростає не по днях, а по годинах.
• Кримський: нагадати в кого Крим.
• Ресурсний: сказати що Росія - сировинний придаток Європи (й України в тому числі).
• Якість vs. Кількість: москалі ніколи не могли робити якісні товари, та й воювати нормально не могли, тому брали кількістю.
• Територіальний: при найбільші площі Ерефія залишається відсталою.

Поки все. По можливості список буде доповнюватися.Також приклади затролених кацапів можна зустріти на Учані. Це російськомовні (або й україномовні: ґуґл-перекладачем і мавпа може користуватися) треди, у яких якийсь москалик пише що ми лохи, салоїди, свині тощо. Не варто звертати уваги на таку примітивну спробу "потролити", - москалі просто дивуються, що ми щось можемо робити самі.

                                                                                                                                             www.dramatica.org

А ну сверкнём эрудицией, вот мой результат, хочется надеяться я не одинока Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс украинскости: 45 «Плохая у вас была школа. Особенно, с учителями истории и украинского не повезло. Но вы наверстывайте: смотрите новости вместо сериалов, читайте «Комсомолку», а не порносайты - и все будет «ДОБРЕ».
Пройти тест! Выкладываем ..уж очень интересно...

За часів Російської імперії українці заселили землі Поволжя, назвавши його "Жовтим клином", землі Кубані - назвавши її "Малиновим клином", землі Півночі Казахстану назвавши цей край "Сірим клином". В 1932-33-му роках саме тут (як і в Великій Україні) розпочався страшний голод - на землях, заселених українцями... Ініціатором Голодомору окрім Сталіна був і його вірний прибічник - Лазар Каганович...

 

І.Полк Чигиринський

Його милість Пан Гетьман Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Іван Чернята, Обозний військовий, Михайло Лучченко, Осавул Військовий, Іван Остафієвич, Писар військовий.

Федір Якубович, Полковник Чигиринський, Андрій Пилипович, Осавул полковий, Васько Литвиненко, Осавул полковий, Дацько Костенко, Хорунжий полковий, Іван Білий, Пилип Щербина, Каленик Кузьменко, Іван Масло, Василь Матяшенко…….

ПОЛК ЧЕРКАСЬКИЙ

/РЕЄСТР усього Війська Запорозького після Зборівського договору з королем польським Яном Казиміром складений 1649 року жовтня 16 дня й виданий по достеменному виданню О.М. Бодянським

(Дозволена кількість козаків, яку дозволялося мати Гетьману, без охочекомонніх: 40 тисяч. Козаки і старшина розписані по 16 полкам.)

ЧАСТИНА ПЕРША

Полки: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський. Частина 1. МАП «Козаки», Київ-1994р./

1. Ясько Воронченко Полковник, 2.Ясько Горілий, 3.Андрушко Дідович, 4.Васько Шенделицький (12), 5.Павло Проскурненко, 6.Юрко Ройленко, 7.Іван Кардаш, 8.Андрушко Олексія зять, 9.Михайло Голченко, 10.Гнат Іванович, 11.Семен Василевич, 12.Михно Волошиненко, 13.Павло Хлевина, 14.Гордій Ісаєнко, 15.Івашко Москаленко,16.Опанас Волошиненко, 17.Йосип Савкович,18.Денис Семинович, 19.Левко Лазаренко, 20.Артюх Іванович, 21.Мисько Бут, 22.Хвесик Потапович, 23.Пилип Бут, 24.Лук’ян Петрович, 25.Тимко Бут, 26.Богдан Олексієнко, 27.Артюх Пушкар, 28.Лазар Мокієня Опанас, 29.Петро Микитович, 30.Іван Антоненко, 31.Грицько Олексієнко, 32.Денис Онисенко, 33.Клим Юрченко, 34.Данило Дід, 35.Іван Дрикга, 36.Кузьма Михайлович, 37.Яцько Поприченко, 38.Яцько Лишенко, 39.Васько Рослик, 40.Зенець Ілюшенко, 41.Іван Биялт, 42.Іван Вергун, 43.Андрій Спичаченко, 44.Хведір Ющенко, 45.Йосип Ващенко, 46.Мисько Краковченко, 47.Васько Кгаранджин, 48.Іван Сакуненко, 49.Андрій Кгараджа, 50.Силка Демченко, 52.Кирияк Грек, 53.Богдан Погоріленко, 54.Ясько Петух, 55.Андрій Маянценко, 56.Лук’ян Волошенко, 57.Ярмола Павлович, 58.Іван Васильович, 59.Митько Волошин, 60.Кузьма Білий, 61.Сезон Гулаченко, 62.Іван Дудуш, 63.Панько Бут, 64.Влас Шиканенко, 65.Грицько Гавриленко, 66.Яцько Москаленко, 67.Йосип Чура, 68.Лукаш Жалоба, 69.Юрко Топір, 70.Грицько Брага, 71.Федір Білякович, 72.Ясько Хащ, 73.Іван Павлович, 74.Тиміш Вергуненко, 75.Іван Сидоренко, 76.Грицько Гавриленко, 77.Влас Ємченко, 78.Савусько Марченко, 79.Андрій Костенко, 80.Артюх Йолушенко, 81.Семен Остапенко, 82.Данило Ілюшенко, 83.Хведір Малаєнко, 84.Богдан Гавриленко, 85.Семен Чобітченко, 86.Петро Семенович с.77, 87.Хведір Гулаченко, 88.Мишко Гавриленко, 89.Ясько Ковальський, 90.Захарко Степанович, 91.Іван Яцькович, 92.Олешко Костиренко, 93.Богдан Воженко, 94.Богдан Губаренко,95.Мусій Хоменко, 96.Харко Іванович, 97.Павло Білого, 98.Сава Веремійович, 99.Мишко Кушунба, 100.Грицько Бугаєнко, 101.Кирило Топорів зять, 102.Данило Чорнокниженко, 103.Гаврило Гулаків зять, 104.Йосип Поприченко, 105.Дмитро Хвастовець, 106.Мартин Незнанський, 107.Ларін Пищик, 108.Яцько Омельченко, 109.Васько Бут, 110.Лук’ян Петюрка, 111.Васько Толочко, 112.Сава Сахненко, 113.Сава Коженко, 114.Грицько Чеченко Яцькович, 115.Самійло Свинуха, 116.Дем’ян Савинович, 117.Дацько Коваль, 118.Влас Харкович, 119.Терешко Дорошенко, 120.Кіндрат Наливайко, 121.Матвій Гринченко, 122.Кузьма Гнатенко, 123.Пархом Чичко, 124.Іван Свинюшенко, 125.Петро Чорномазенко, 126.Мишко Чорномазенко, 127.Іван Кришненко, 127.Богдан Кузьменко, 128.Хвесько Лащенко, 129.Тимко Лащенко, 130.Юхим Накущенко, 131.Андрій Лопатинський, 132.Ілля Пушкаренко, 133.Тишко Мартинович, 134.Павло Стасевич, 135.Захарія Семенович, 136.Яцько Чичко, 137.Тишко Васькович, 138.Лукаш Лук’янович, 139.Гапон Северинович, 140.Ісай Войтихович, 141.Степан Бакуменко, 142.Хвесько Динда, 143.Степан Нужний, 144.Давид Ситків син, 145.Кость Лабунець,146.Мина Миткович, 147.Манько Омелянович, 148.Максим Омелянович, 149.Олешко Хвостиків зять, 150.Мартин Шило, 151.Санько Туровець, 152.Данило Богун, 153.Богуш Олександрович (13), 154.Іван Корноушенко, 155.Богдан Кобеняченко, 156.Ясько Пороховник, 157.Іван Бутенко, 158.Мисько Гамалія, 159.Андрій Шампур, 160.Іван Солома, 161.Малаш Харченко, 162.Василь Тимошенко, 163.Юхим Омеляненко, 164.Павло Білецький, 165.Масько Барабаш, 166.Остап Попович, 167.Юхим Черемшенко, 168.Наум Ісакович, 169.Петро Гноєвенко с.78, 170.Пархом Бордун, 171.Яцько Луцишина зять, 172.Левко Кривуленко, 173.Іван Трохименко, 174.Хвесько Шокаленко, 175.Тишко Трапезун, 176.Богдан Самкович, 177.Веремій Андрійович, 178.Стас Борковский, 179.Матвій Куша, 180.Грицько Василевич, 181.Хведір Ситник, 182.Малаш Дашкович, 183.Васько зять Велебновського (14), 184.Данило Трапезун, 185.Ілько Івашкович, 186.Іван Дащенко, 187.Грицько Остапович, 188.Лук’ян Дубограєвич, 189.Марко Леванович, 190.Остап Яцинин, 191.Овсій Юрченко, 192.Саливон Семененко, 193.Ілля Харченко, 194.Яцько Шаповал, 195.Івашко Воротиченко, 196.Сергій Пилипович, 197.Богдан Чихвенко, 198.Павло Слюсаренко, 199.Ілля Тмишенко, 200.Ничипір Оксамитенко, 201.Мирон Бугловський, 202.Андрій Семенович, 203.Грицько Козел, 204.Мисько Шмишний, 205.Процик Гарасимович, 206.Іван Антипенко, 207.Онисько Артемович, 208.Мишко Ситченко, 209.Семен Бут, 210.Гордій Хоменець, 211.Ярош Жадченко, 212.Богдан Хведченко, 213.Борис Хвеськович, 214.Степан Йовишів зять, 215.Сава Козорізенко, 216.Іван Щербина, 217Мусій Нестеренко, 218.Давид Федорів син, 219.Андрій Продайводенко (13), 220.Овсій Брагинець, 221.Іван Гулак, 222.Савка Горб, 223.Богдан Плещенко, 224.Петро Жила, 225.Павло Лисого зять, 226.Васько Подуст, 227.Остап Шекерявий, 228.Остап Пилипенко, 229.Богдан Подуст, 230.Федір Подуст, 231.Юхим Савченко, 232.Денис Войленко, 233.Данило Олексійович, 234.Андрій Кондратович, 235.Прокіп Потребич, 236.Лук’ян Давиденко, 237.Ярош Чорнусь, 238.Ждан Пузо, 239.Лесько Слюсар, 240.Васько Данилович, 241.Іван Шепетиловський, (14), 242.Сава Кривоносенко, 243.Овсій Артюшенко, 244.Супрун Яцькович, 245.Опанас Курувщенко, 246.Грицько Водоп’ян, 247.Терешко Омеляненко, 248.Макар Букрій, 249.Павло Кисленко, 250.Данило Тимченко, 251.Самійло Буркувщенко, 252.Савко Дохтяренко, 253.Фесько Чугуєвець, 254.Іван Лютий (с.79), 255.Богдан Наливайченко, 256.Дорош Петрович, 257.Андрій Савонович, 258.Мартин Шапраненко, 259.Іван Лопата, 260.Мисько Чомлежний, 261.Васюк Костеренко.

СОТНЯ ШУБЦЕВА

1. Фесько Шубець Сотник, 2.Яцько Одинець, 3.Семен Ненартович, 4.Кунець Онищищ, 5.Пашко Швич, 6.Іван Стефанович, 7.Івашко Турчин, 8.Потапко Федір, 9.Іван Хлевина, 10.Матвій Федькович, 11.Мисько Бут, 12.Іван Тишко, 13.Васько Гастковський, 14.Пархом Лугненко, 15.Сахно Пальченко, 16.Васько Кульбачний, 17.Ілля Коробченко, 18.Павло Бут, 19.Кіндрат Яковенко, 20.Мусій Лисиця, 21.Ярмола Котельниченко, 22.Федір Топехин син, 23.Фесько Топехин Братанич, 24.Степан Андрійович, 25.Мисько Опришкович, 26.Юрко Бурленко, 27.Данило Бут, 28.Михно Харченко, 29.Павло Хандоженко, 30.Михайло Миткович, 31.Мисько Військових зять, 32.Ждан Панькович, 33.с.79.Семен Михайлович, 34.Жарко Минович, 35.Семен Сидорович, 36.Павло Буток, 37.Конон Малкович, 38.Юхим Зенченко, 39.Яць Лавриненко, 40.Іван Свидина, 41.Юрко Зозуленко, 42.Кирик Гриценко, 43.Тишко Оснач, 44.Прокіп Мартинович, 45.Тишко Володченко, 46.Іван Олексійович, 47.Андрій Дригайло, 48.Петро Івашкович, 49.Іван Ничипоренко, 50.Федір Чорний, 51.Аврам Щербина, 52.Мисько Кориткович, 53.Опанас Мартинович, 54.Васько Клешатенко, 55.Дем’ян Якович, 56.Пилип Сирота, 57.Федір Пиля, 58.Ярмола Іванович, 59.Антон Данилович, 60.Мартин Гнатович, 61.Іван Прокопів син, 62.Іван Оврамович, 63.Олешко Москаль, 64.Андрій Співак, 65.Захарій Зенкович, 66.Іван Слісар, 67.Фесько Сліпий, 68.Федір Кабанів зять, 69.Процик Калаторський, 70.Павло Гут, 71.Ісак Антонович, с.80. 72.Радько Гладкий, 73.Іван Курилович, 74.Андрій Сковородченко, 75.Андрій Шиш, 76.Тиміш Антонович, 77.Мартин Яцькович, 78.Іван Павлович, 79.Богдан Ничипоренко, 80.Хома Матвійович, 81.Мисько Осмольський, 82.Яцько Лашука, 83.Осман Бутенко, 84.Лаврін Снідан, 85.Іван Сакало, 86.Степан Сакало, 87.Степан Гиренко, 88.Гнат Семенович, 89.Дмитро Федорович, 90.Іван Ляшенко, 91.Андрій Григорович, 92.Лесько Гриченко, 93.Прокіп Федорів зять, 94.Юрко Перемиський, 95.Андрій Гармаш Месенко, 96.Пархом Сидорович, 97.Яцько Мошенець, 98.Антон Рибович, 99.Ждан Артюшенко, 100.Сипко Микита, 101.Іван Бородавка, 102.Васько Станець, 103.Кіндрат Миненко, 104.Микита Рибченко, 105.Іван Бут, 106.Іван Юдин зять, 107.Федір Ярмоленко, 108.Курило Ярошенко, 109.Климко Штанченко, 110.Овсій Лисиченко, 111.Богдан Лисиця, 112.Нестір Ярмоленко, 113.Тиміш Жмаченко, 114.Процик Ярмошенко, 115.Семен Різниченко, 116.Ничипір Заєць, 117.Васько Волосаченко, 118.Хома Савенко, 119.Остап Пальченко, 120.Овсій Хоменко, 121.Дмитро Олехвіренко, 122.Наум Борщенко, 123.Данило Микитенко, 124.Семен Сакуненко, 125.Остап Іванович, 126.Іван Сегеда, 127.Йосип Антонович, 128.Грицько Яцьківа син, 129.Олексій Жданович, 130.Фесько Семенович. 131.Іван Гармаш, 132.Іван Гиря, 133.Олексій Кисляк, 134.Гарасько Чемерієнко, 135.Клим Яцученко, 136.Сергій Боярин, 137.Іван Яцученко, 138.Андрій Рухляда, 139.Лук’ян Макаренко, 140.Степан Макарович, 141.Ясько Онищенко, 142.Андрій Корнієвич, 143.Улас Ющенко,144.Степан Іванович, 145.Васько Безпальченко, 146.Павло Давиденко, 147.Ясько Пархоменко,148.Федір Драгиль, 149.Васько Гамалія, 150.Грицько Барабаш, 151.Степан Барабаш, 152.Григорій Максимович, 153.Іван Яцькович, 154.Васько Купрієвич, 155.Іван Чуденко, 156.Яцько Стасевич, 157.Дмитро Костенко, 158.Кіндрат Перехристенко, с.81. 159.Фесько Пекуленко, 160.Сидір Йосипович, 161.Яцько Порядний, 162.Лаврін Шрамко, 163.Павло Вороного син, 164.Петро Туна, 165.Пилип Рижковщенко, 166.Трохим Іванович, 167.Явтух Охріменко, 168.Семен Конопленко, 169.Іван Гармашенко, 170.Каленик Кияниченко, 171.Азамат , 172.Андрій Одинченко, 173.Матюша Трушенко, 174.Роман Кательниченко, 175.Іван Тризненко, 176.Федір Дуриченко, 177.Тишко Литвин, 178.Богуш Динденко, 179.Андрій Ярошевич. 180.Андрій Могилевець, 181.Борис Бороденко, 182.Юрко Калиниченко, 183.Гарасько Опанасенко, 184.Фесько Опанасенко, 185.Антон Берекет, 186.Сідко Берекет, 187.Яків Петушенко, 188.Грицько Невіків зять, 189.Іван Карнаух, 190.Лесько Дайченко Прилуцький, 191.Грицько Озмитель, 192.Олексій Велебновщенко (13), 193.Андрій Велебновщенко, 194.Стефан Зозуля, 195.Федір Солоденко, 196.Федір Чечуга, 197.Дмитро Пилипович, 198.Ясько Киселенко.

Примітка

Намагався переписати цю частину Реєстру без змін, лише для зручності додав порядкові номери козакам, аби зручно було їх знайти. Іноді вказав сторінку реєстру, де записано відповідне прізвище.

Сотня Шубцева, це перша сотня Черкаського полку, але спочатку у Реєстрі перечислено керівництво полку, мабуть посильні і кажучі сучасною мовою штабна рота.

Мета праці

Вважаю треба пам’ятати героїв які воювали за вільну незалежну Україну. Хай слава про них живе в наших серцях вічно. А як навчимося шанувати своїх героїв, то і життя наладиться. До бидла, що своїх не шанує і інші народи відносяться як до бидла, і нерідко намагаються навіть уярмити або і фізично знищити.