хочу сюди!
 

Лариса

52 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-57 років

Замітки з міткою «тимошенко»

Украину возглавит Рузвельт в юбке? Или...

Просто мысли.

Что имеем? Рузвельт в юбке? Или реинкарнация Геббельса с пересаженными менопаузальными яичниками?

Печальное будущее.

Но спектакль в аэропорту и на майдане - красивый. Спланирован даже лучше, чем открытие олимпиады. Единственное, что мне интересно - какая сторона проплатила эту, по нотам и по датам спланированную, месть Путину и Яныку. Чтобы одним ударом по двум обидчикам сразу. Женская месть - самая опасная. И это уже нанополиттехнологии примерно 80-го левела.

Зато исполнительница главной роли была мной предсказана почти три года назад. Где-то в твитах зафиксировано. Если не будет лень - найду. Заказал в твиттере  полный архив. Как получу - выложу ссылку на свой твит. Нашел - https://twitter.com/Alex_Doppler/status/100664736114417664

Map  

К 23 февраля!

Конституционному "гаранту" от благодарных одесситов!
------------------------
Сделано на Малой Арнаутской. ©

К 23 февраля!




Конституционному "гаранту" от благодарных одесситов!
------------------------
Сделано на Малой Арнаутской. ©

Лист Тимошенко Ю.В.

Звернення до парламентської опозиції

 

Доброго дня, дорога моя командо!

 

Дивлюся, як ви б'єтеся на барикадах, скільки сил віддаєте цій боротьбі і вірю, що ви здатні досягти результату.

 

Я переконана, що ви добре усвідомлюєте вашу відповідальність за цей історичний момент. Диктатура, як дикий звір рветься вперед та прагне крові, але тимчасово ув'язла в капканах народного повстання. Поки... Зараз ви можете або допомогти народу добитися свободи, або допустити фатальні помилки та програти разом з Україною всю нашу боротьбу.

 

Революційні енергії настільки високі, що можуть як підняти націю на новий рівень розвитку, так і позбавити її навіть надії на довгі роки. Зараз життєво важливо не помилитися.

 

Ви бачите, що Янукович обрав специфічну технологію управління країною. Він робить десять кроків вперед у розбудові диктатури, потім відступає на крок назад, щоб нейтралізувати суспільство та світ, а далі знову на повній швидкості рухається до встановлення абсолютної диктатури. Ця технологія реалізовується кожної миті і треба визнати, що вона працює. Ось ми вже не вимагаємо повного перезавантаження влади та підписання Угоди з ЄС, а торгуємося за закон про амністію для людей, які не вчиняли ніяких злочинів. Не грайте з Януковичем в його ігри. Це небезпечно.

 

Революція не входила в його план. Спочатку він спробував утопити її в крові. Не вийшло. Українці стоять насмерть. Тепер він поміняв тактику та спробує задушити її в своїх дружніх обіймах. Саме тому він запропонував Арсенію Яценюку посаду Прем'єр-міністра, а опозиції - формування Уряду Народної Довіри під своїм дахом.

 

Я попереджаю опозицію та Євромайдан — ця пропозиція — пастка! Не варто в неї наївно потрапляти! Створення Уряду Народної Довіри, який не буде спиратися на надійну проєвропейську парламентську більшість, віддану реформам у модернізації країни, не є виходом з політичної кризи. Це авантюра. Це — Уряд меншості, який не зможе виконати свою позитивну програму. Йому просто не дадуть це зробити. Його створюють, щоб легалізувати диктатуру перед президентськими виборами, змити кров мирних людей з її мундиру.

 

Можливо, хтось вважає, що Янукович вже втратив свою керовану парламентську більшість або втратить її вже у найближчий час? На жаль, це не так. Нам всім хотілось би в це повірити. Але не вводьте себе і суспільство в оману. Він не втратив контроль над парламентською більшістю, і не втратить поки в нього є такі абсолютні повноваження. Як тільки народ розійдеться з майданів по домівках, Янукович, разом із своєю парламентською більшістю, перемеле Уряд Народної Довіри, як гарматне м'ясо. Саме так він зробив з міністрами Ющенка та з ним самим у 2007 році.

 

Після формування Уряду Народної Довіри за участю опозиції, саме на опозицію буде покладена вся відповідальність за провальну економічну і соціальну ситуацію у вже розграбованій країні, за падіння гривні, за корупцію, за безправ'я, за весь цей «беспрєдєл». Опозиційному Уряду Народної Довіри не нададуть жодних владних інструментів для проведення справжніх докорінних реформ. Не нададуть, бо Янукович не збирається нічого міняти, його все влаштовує. А перекласти відповідальність на опозиційний Уряд Народної Довіри це той елемент, якого не вистачало для повного комфорту. Не дайте йому в руки потужний додатковий козир.

 

По-друге, в Уряду Народної Довіри, сформованному опозицією не буде жодного шансу підписати та ратифікувати Угоду про асоціацію з ЄС, поки Янукович буде займати пост Президента України. Якщо зараз хтось з опозиційних політиків обіцяє це зробити силами нового, сформованого з опозиціонерів Уряду, він є, або дилетантом, або провокатором. Поки Янукович займає посаду Президента України Угоди з ЄС не буде і бути не може. У Януковича немає і вже ніколи не буде свободи розірвати в односторонньому порядку його домовленості з Володимиром Путіним. Якщо він ризикне порушити ці конфіденційні обітниці, його перетворять на повного політичного лузера за лічені місяці. Я майже переконана, що перед наступними президентськими виборами або одразу після них Янукович введе Україну в Митний та Євразійський Союзи навіть, якщо не буде цього хотіти. Він вже собі не належить, так само, як і його рішення. Тому створення Уряду Народної Довіри силами опозиції, під патронатом Януковича не призведе до підписання Угоди з ЄС і, як наслідок, суспільство, яке повірить в добру перспективу буде сильно розчароване. Як наслідок, народ поступово перейменує Уряд Народної Довіри в Просто Уряд. А після перемоги Януковича у 2015 цей уряд швидко відправиться у небуття разом із залишками політичної опозиції та надією українців на зміни.

 

По-третє — треба чітко зрозуміти, що посада Прем'єр-міністра не просто так запропонована Арсенію Яценюку. Причина в тому, що на цю хвилину він єдиний з усіх опозиційних лідерів, хто має шанс у 2015 взяти участь у президентських виборах та перемогти Януковича. Віталія Кличка не допустять до участі у виборах, бо він останні десять років не проживав в Україні, Олега Тягнибока в другому турі будуть перетворювати на агресивного радикала та побудують на цьому всю виборчу кампанію. Арсеній Яценюк єдиний, проти кого режим ще не знайшов політичної отрути. Він — гарантований учасник президентских виборів і це проблема для влади. Тепер вони знайшли, як його політично знищити, а саме запропонувати стати Прем'єр-міністром у Януковича. Якщо Арсеній Яценюк прийме цю пропозицію в такій ситуації — його політична кар'єра завершиться, так само, як у Тигипка. 

 

Пропонуючи Арсенію Яценюку Прем'єрство, а опозиції — Уряд Народної Довіри, Янукович вирішує одномоментно всі проблеми — вбиває революцію, опозицію та єдиного реального кандидата в Президенти від опозиції, який ще залишився. Тому прошу опозицію не грати з Януковичем у піддавки і не приймати пропозицію щодо створення Уряду Народної Довіри. Інакше зробите Януковича Президентом України на другий термін ще в першому турі. Ситуація надскладна, але є, як мінімум три виходи з кризи:

 

Перший — найбільш надійний та ефективний допоможе Україні довести народне повстання до перемоги, до повної капітуляції Януковича, до проведення негайних президентських виборів; професійно підтримати та повести народ мирним переможним шляхом. Я передавала вам план дій. Дійте! Я вірю у те, що з диктатурою неможливо покінчити будь-яким іншим шляхом, ніж мирним, але всеохоплюючим народним повстанням. Я вірю, що цей шлях є можливим, якщо діяти професійно, сильно і впевнено разом із народом та демократичним світом. Більше того, я вважаю, що ми знаходимося в одному кроці від повної перемоги. Не вистачає лише політичної волі і режим паде. Я є очевидним прихильником саме такого плану дій. Але, якщо опозиція хоче знаходити з владою компроміси, то є ще варіанти, які можливо застосувати. Обидва, як і самі переговори з владою, можливі лише в тому випадку, якщо буде активно діяти Майдан. Якщо Майдан буде маргіналізовано, то влада припинить будь-які переговори з опозицією та проведе повну зачистку активістів по всій країні, включаючи журналістів та депутатів.

 

Отже другий шлях розв’язання кризи, якщо іти на переговори з владою та залишати Януковича на посту президента, - це негайне проведення парламенських виборів на пропорційній основі із скороченням всіх виборчих процедур до одного місяця. Якщо у Великій Британії парламентські вибори проходять за п’ятнадцять днів, то ми, як-небудь, вкладемся у місяць.

 

Не можна допустити в Україні будь-якої мажоритарної складової парламентських виборів, бо політична корупція досягла небаченого розмаху. Я думаю, що і вибори парламенту за системою відкритих списків також будуть шкідливі по причині такої самої політичної корупції, як при мажоритарній системі. Найбільшою помилкою опозиції за останні роки стало голосування за закон про вибори за частково мажоритарною системою у 2012 році. Пропорційна система виборів далеко не ідеальна, але вона єдина, яка дозволить усунути диктатуру. Для демократизації кожної авторитарної країни мусить бути обраний правильний політичний код. В Україні на цей момент таким кодом є парламентські вибори на пропорційній основі, які можуть бути інструментом розв’язання кризи. Тільки після проведення негайних, чесних та прозорих позачергових виборі можливо погодитися на формування Уряду народної довіри, навіть якщо Янукович, поки що залишиться на посаді Президента України. Такий шлях розв’язання політичної кризи може дати шанс підписати Угоду з ЄС та розпочати глибокі демократичні реформи ще до початку наступних президентських виборів.

 

Є третій варіант розв’язання кризи. Переконати Януковича, під вагомим тиском мирного народного повстання, все ж таки підписати і невідкладно ратифікувати в Українському парламенті Угоду з ЄС. Я переконана, що люди, які протестують, сприйняли б це, як основу для компромісу. Якщо Янукович відмовляється від цієї пропозиції це буде означати, що він навіть думки не допускає, що Угоду з ЄС може бути підписано. Це буде означати, що страх перед Москвою для нього сильніший, ніж навіть прагнення утриматися при владі. І це всі єврооптимісти повинні враховувати.

 

І останнє, мені зовсім не зрозуміло, чому опозиція та громадянське суспільство почали грати по плану Януковича, вимагаючи негайного повернення до Конституції 2004 року.

 

Мені передавали пропозиції влади обміняти голосування фракції «Батьківщина» за Конституцію 2004 року з виборами до парламенту на мажоритарній основі, на лікування за кордоном. Очевидно, що я категорично відмовила. Але я вже бачу, що влада до цієї справи підійшла з іншого боку та запропонувала цей шлях виходу з кризи, як обман. Просто Янукович розглядає два варіанти розвитку подій у 2015 році: перший — якщо йому вдасться сфальшувати президентські вибори та залишитися на другий термін, в цьому випадку він збереже існуючу Конституцію. Якщо він у 2015 році програє, він собі готує Конституцію 2004 року, яка буде спиратися на його більшість у Верховній Раді. Якщо опозиційний кандидат стане Президентом у 2015 році, то він ще не встигне пройти інавгурацію, а йому вже по Конституції 2004 року, внесуть на посаду Прем’єр-міністра кандидатуру Януковича. І тоді диктатура та корупція — Forever!

 

Я за парламентсько-президентську форму правління, але вона мусить бути введена після повного усунення від влади кланово-олігархічного режиму. І не в редакції Конституції 2004 року, бо вона хаотична та еклектична. Вона приймалася під час Помаранчевої революції і не шляхом знаходження гармонійного балансу влади, а під тиском інтересів ворогуючих сторін. У нас завжди приймались Конституції під інтереси та бажання правлячих осіб. Треба покласти край цій поганій традиції. Країні потрібна нова суспільна гармонія на основі нової справедливої конституції і її потрібно буде приймати після остаточного повалення режиму.

 

Безумовно в будь-якому демократичному суспільстві розв’язання політичної кризи мусить відбуватися шляхом мирних та чесних переговорів. Але я завжди була впевнена, що в умовах українських реалій переговорний процес потрібен Януковичу не для демократизації країни, а для того, щоб мати час «виморозити» та маргіналізувати народне повстання. Події останніх днів підтвердили мою правоту. Я переконана що, якщо Янукович піде на мирний переговорний процес то будь-які компроміси він прийме лише на умовах збереження диктатури. Я в цьому впевнена і тому вірю лише в позитивну силу народного повстання. Сподіваюся, що політична опозиція та демократичний світ не дозволить Януковичу зламати віруючий в свободу Український народ. Допоможіть народу всіма своїми силами не програти боротьбу за своє та ваше гідне майбутнє.

 

Завжди ваша

Юлія Тимошенко

 

30.01.2014 р. 

Чомусь на думку спало....

         
          Це думки в голос. Про опозицію. Про неї кажуть, що вона така, яка є і іншої нема, і в такий ситуації її не можна чіпати. Все вірно, чіпати її ніхто не збирається. Більше того, в разі президентських виборів, особисто я, в гіпотетичних парах другого туру, буду голосувати за Яценюка, а якщо це буде Тягнибок, то за нього. Відповідно, і агітувати буду. 
          Але спостерігаючи що зараз відбувається, чомусь згадується 2010 рік, президентські вибори. Який тоді сформувався політичний розклад. Можливо там розгадка цієї енігми, яка виникла внаслідок появи Майдану та всіх подальших подій на ньому. Хто скаже, що ситуація, як мінімум не мутна, хай кине в мене каменюкою. 
          Кличка згадувати не будемо, з ним все зрозуміло. Тут і освіта, а вірніше її відсутність, "інтелектуальні здібності", а також і менталітет а-ля Янукович. Якщо народ раптом з'їде з глузду та наступить ще і на ці граблі, то можна буде сміло констатувати, що Україні гайка. Або, хана...або...є ще більш влучне визначення, але воно спірне щодо фонетики, стилістики, публічності вживання, тому не будемо його озвучувати. 
           Тож, дивимося. 

2010 рік, другий тур

 Яценюк. Противсіх. Однозначний. 

Тягнибок. Здається йому, внутрішній голос підказував, що треба закликати своїх виборців голосувати за Юлію Тимошенко. Але зовнішній цьому опирався. Ну і вийшло ні риба, ні м'ясо. Пообіцяв закликати, якщо Юля щось скаже. Мабуть думав, що це іграшки - перспектива всістися на Банковій двічі несудимому відморозку. Ну і догрався. Тому, - противсіх. Вимушений. 

Гриценко. В нього було ще менше голосів в першому турі, ніж у Тягнибока, але, тим не менш. Нема що і казати, - противсіх. Однозначний. 

Парубій. Не пам'ятаю яка в нього була тоді позиція, хоч він і не брав участі в тих виборах. Якщо скажете, що був противсіхом, то те, що він зараз робить на Майдані, повністю його реабілітує. 

Оробець. І вона не брала участі в тих виборах, але зараз активна, як ніколи. Противсіх. Однозначний. 

Активно треться біля Майдану персонаж, який також не брав участі в тих виборах, але його позиція мала деяку вагу, особливо у Вінниці. Ось цей- 

Порошенко. Однозначний противсіх. Окрім того, - "весьвслезахтасоплях" та робота в уряді Овоща.. Ця суміш дозволяє порівняти його з клюєвими, ахметовими та решта. 

Ну і ще одна постать, яка не є політиком, але свій внесок в ті вибори зробила. Ось - 

Забужко. Нарцис та маніакально зациклена на своєму єго особа. І на сцену Майдану була видерлася, і по телеефірах плигає. Співає осанну Порошенку, Кличку та Богословській. Суперпротивсіх. Однозначний. 

          Окрім Яценюка та Парубія, ніхто з вищеперелічених панів та панянок не вимагає звільнення Юлії Тимошенко. 
          Завдяки противсіхам до влади прийшов Янукович, і , як наслідок, відбувається те, що відбувається. Це не докір, це загальновідомий факт, який неможливо спростувати 
          На Майдан вийшов народ. Вийшов під дубинки, гранати та кулі бандитів у погонах. А що ми бачимо від політиків? Переговори? Ніякою мірою не хочу когось з них звинувачувати. Але ж - думки. Що з ними робити?

          І як тут не згадати статтю Ігоря Лосева Кадровий резерв влади ?

         Однозначно нема питань до Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. А також до нової сили, Правого сектору. Це справжні герої Майдану. Та власне, як і всі люди, які туди приходять, живуть та захищають Україну.
          Ну, ось такі думки. Без висновків.


Новий Рік на Майдані. 105 річниця С.А.Бандери в Полтаві.

          Ну, а як же не приїхати? Я і так не перший раз на Майдані, а Новий Рік там зустріти, це сам Бог велів. Грандіозність Майдану словами не передати. Навіть це відео, яке я поставив, не в змозі цього зробити. Просто ми пройшлися по Майдану, почитали написи та гасла, погрілися біля діжок, ну і головне, зустріли Новий Рік. Якихось епохальний сцен на відео нема, просто ми були одні з його учасників.
          Звісно, зустрів нас кусок граниту, на якому був статуй лисого гандона(вибачте, але інакше сказати неможливо).



          Далі, барикада з боку Хрещатика - 



          Кривава йолка, яка перетворилася на ялинку Майдану -



          З боку Європейської площі також барикади -



          Піднялися до Жовтневого палацу, там такий вигляд на Майдан -



           Вирішили сходити до Кабміну, але не тут то було. Там, вже біля готелю, мусора перекрили дорогу, понаставили автобусів, і таким чином, одним рипом перекрили доступ і до Кабміну, і до Верховної Ради. На Банковій нам вдалося ближче підібратися до маліни загальнодержавного гопника, хоча на Інститутській також були мусора з мусоровозами, але вони пропускали далі. Ось так виглядає Банкова -



          Ну, і дещо зняв на відео. Скільки вистачило акумулятора. Взагалі, Майдан треба сприймати як місто, або державу в державі. Тільки та держава, яка навколо Майдану, це держава фашистів, комуняк, бандитів. гопників, крадіїв, окупантів. А Майдан, це справжня українська держава. Туди люди приходять, як у Німеччині перелазили через берлінський мур. Також, начебто один народ, а держави різні. Приблизно ось така аналогія.



          А вже в Новому Році, першого січня, був на святковій ході вже в Полтаві, на честь 105 річниці С.А.Бандери. Було вже темно, особливо біля пам'ятника українським козакам, де відбувся мітинг, але дещо все ж таки видно.


Письма Ходорковскому

«Если конкретно спросить у меня: "лично я, пойду воевать или нет?" - пойду! За (российский) Северный Кавказ. Это наша земля, мы ее завоевали. Я не империалист. Я, в определенной степени - националист»
                                                    Миша Ходорковский в интервью журналу The New Times


Письмо Ходорковскому --- Полина Жеребцова   24.12.2013

Михаил Ходорковский я пишу Вам из Финляндии. Меня зовут Полина Жеребцова. Я политбеженка из России. Из современной России, где уже много-много лет правит господин Путин.
Всю жизнь я веду дневник. И так случилось, что родилась я на Кавказе, в городе Грозном.

Когда мне было девять, мой город окружили кольцом российские танки - и дома стали превращаться в руины и тлен вместе со своими обитателями.
По Вашему дому стреляли из танка, господин Ходорковский?
По моему - стреляли. Горели верхние этажи, и дети кричали от нестерпимой боли: осколки терзали их тела.

Мой дед, участник Отечественной войны, лежавший в больнице на Первомайской улице, погиб при обстреле. Он уже выздоравливал - я и мама собирались забрать его домой.
Мы не могли похоронить его неделю. Шли бои.
Я знаю, Вы много пережили, были в заточении. Но скажите, Вы можете себе представить, как кричат больные, когда из орудий стреляют по больнице или когда невидимый и неуязвимый для их проклятий бомбардировщик сбрасывает на них полуторатонную бомбу?
. . . . . . . . . . . . . . .
В августе 1996 года в подъезд нашего дома залетели снаряды с российского поста: соседей разорвало на куски.
Мне было уже одиннадцать.
Я вышла в свой родной подъезд, и мои ноги по щиколотку утонули в крови. Кровь стекала со стен и с потолка, а рядом кричали в жутких мучениях выжившие соседи.
С тех пор, господин Ходорковский, я не верю правителям России. Я не считаю, что это цена за завоевание и целостность страны. Это делали как раз «слабаки» - ведь сильный человек не будет самоутверждаться за счет убитых детей и женщин.
По сути дела они предатели собственного народа.
. . . . . . . . . . . . . . .
Когда на грозненский рынок прилетела ракета, я находилась в трех кварталах от места ее падения. Я увидела огонь от земли до неба, а потом услышала оглушительный взрыв.
В моих ногах оказалось 16 осколков.
А что стало с людьми, которые были ближе к ракете? Оторванные руки, ноги, головы, тела, превращенные в пыль.
Свою маму дети находили по заколке для волос или пуговицам на кофте...
Хоть кто-то получил извинения? Или компенсацию за этот ад? Кто?
Я не получила ничего кроме угроз и приказа «закрыть рот», так как являюсь подлинным свидетелем этих кровавых событий. Вот лицо современной российской власти.
Убить, оболгать и захватить. И это называется «завоевание»?
. . . . . . . . . . . . . . .

Я очень сочувствовала Вам, когда Вы были в заточении. Я считала вынесенные Вам приговоры несправедливыми, политическими. И сейчас считаю, что на Вас, возможно, оказали давление.
Но Вы в интервью сказали: "Путин не слабак. Я готов воевать за сохранение Северного Кавказа в составе страны. Это наша земля, мы ее завоевали!" Подумайте, Вам ведь придется разделить ответственность за те военные преступления, которые на Кавказе не издержки «завоевания», а его суть.

Почитайте мой дневник.
Почитайте, как нас завоевывали.
Как мы хоронили соседей, убитых под обстрелом, предварительно закрыв могилы ветками, чтобы голодные собаки не растерзали покойных.
Как были убиты тысячи детей и женщин в Чеченской Республике.
Вы все еще хотите целостности с такой Россией?
Я не хочу.
И мне не нужно ее гражданство. Я стесняюсь его, как позорного рабского клейма.

Письмо Ходорковскому ---   Юлия Тимошенко

Я вітаю набуття Михайлом Ходорковським волі. Для багатьох людей у світі це знакова і довгоочікувана подія.

Політичні в'язні, як і люди, які пережили клінічну смерть, переживають по той бік реальності дуже схожі відчуття і повертаються звідти зміненими, з незрозумілими для багатьох відхиленнями від домінуючих у суспільстві цілей і норм.
. . . . . . . . . . . . . . .
А головне, і я в цьому твердо впевнена, що у Михайла Ходорковського з'явилося особливе натхнення спробувати зробити світ менш жорстоким і справедливішим для багатьох. Немає сумнівів, що він уже давно переріс банальну пристрасть колекціонування грошових знаків.

І, як багато інших, я вірю, що звільнення Михайла Ходорковського подарувало світові сильного, інтелектуального, морального воїна, який хоч трохи, але зможе разом з іншими наблизити людство до любові та співчуття.
Дорогий Михайле, будьте вільні й успішні на цьому шляху.



Фото Майдану з 27 листопада по 3 грудня 2013 року.

          Там дуже багато фото. Навряд чи вони сюди влізли би.Тому ось, посилання на ЖЖ, я там їх поставив - Фото Майдану з 27 листопада по 3 грудня 2013 року.

Подорож по Майдану.

Був на Майдані позавчора. Враження словами передати неможливо, це треба бачити. Грандіозність та монументальність вражають. Ніякої паніки, ніякого страху нема. Все працює, як годинник. Поїсти, випити чаю, нема проблем. Інтернет, зарядка акумуляторів також є, безкоштовно. Для людей існує тільки одна мета - Зека геть!Дещо зняв на відео, не знаю, чи передасть воно атмосферу Майдану.



 Під час монтажу відео загубив один фрагмент. Ось, поставив його окремо -






Юлін Майдан




          Нарешті! Майдан! Сотні тисяч, мільйони! Всі вийшли. Студенти і пенсіонери, інтелігенція і робочій люд, бізнесмени і професори. З усіх регіонів. Здавалося би, ось воно, те чого чекали та мріяли всі українці з моменту захоплення влади бандитами в 2010 році.
          Але, відчувається неповноцінність сьогоднішнього Майдану. Нема души Майдану. Нема людини, при появі якої з'являються посмішки на обличчях, яку слухають з захопленням, яка говорить не заради порожньої  балаканини, а висвітлює всі проблеми, які існують в країні та пропонує шляхи їх вирішення. Яка в змозі взяти на себе відповідальність та приймати рішення.
          Це, Юлія Тимошенко.
          І, якщо сьогоднішній Майдан зібрався тільки за, майже, чотири роки після виборів-2010 року, то Юлія Тимошенко постійно на Майдані. І навіть не з 2010 року, а з 2004 року.
          Тоді, одразу після інавгурації, Ющенко зрадив Майдан, зрадив його ідеалам, зрадив своїм же обіцянкам. Нічтоже сумняшеся, він почав цілуватися та квасити водяру за круглим ресторанним столом з бандитами, яким обіцяв тюрми. І всю свою енергію спрямував на боротьбу з Тимошенко, яка залишилась вірна Майдану, вірна своїм зобов'язанням перед Майданом.
          Можна тільки уявити, яку силу має ця маленька жінка. Мало того, що вона тримала на собі всю лють ренегата Ющенка та його нових друзів, Януковича з бандитами, так вона ще, відчуваючи  відповідальність за країну, за її життя, за її економіку, робила все від неї залежне, щоб не сталося якихось катаклізмів та негативного розвитку подій.
          Це був її Майдан, який був продовженням Майдана-2004 року. І вона добровільно взяла на себе цю відповідальність.
          Вибори-2010 року також були  Юліним Майданом. Все, що вона говорила, попереджала, все справдилося. Але вона вже стояла одна під стелою. Чому, ті, хто зараз на Майдані, не підтримали ії? Розуму не вистачило, чи купилися на брехню Ющенка, на бруд від комунобандитів?
          Пещерське судилище також було Юліним Майданом. Чому Великий Майдан не захистив її? Чому байдуже дивився на репресії, які влаштував унітазний упир, по відношенню до души Майдану? Чому Великий Майдан зрадив її? В решті-решт він отримав репресії і по відношенню до себе. Хіба це не було очікуваним?
          Коли в тюрмі, звірі в погонах били Юлю, це також був її Майдан. Ії Майданом було цілодобове знущання над нею тюремними головорізами, відкриття все нових та нових сфальшованих кримінальних справ. Великий Майдан також не відреагував на цей садизм енакієвського виродка. Тому він і отримав розгін податкового Майдану, потім мовного міні-Майдану, потім безкінечну череду арештів та засудження за абсурдними звинуваченнями українських патріотів, потім Врадіевку,
          Звіряче побиття студентів в ніч на 30 листопада також було наслідком відмови Майдану підтримати та захистити Юлію Тимошенко. Коли новітні фашисти били Юлю, Великий Майдан ніяк не зреагував, тому і отримав цей жах 30 листопада, а потім і 1 грудня.
          Ну і ось, Великий Майдан зібрався. І що ми бачимо та чуємо? А нічого. Більше того, коли провокатори вимагають зняти фото Юлі, Майдан знов мовчить, не дає їм відсіч. Я вже не кажу про те, що Великий Майдан не ставить умову щодо звільнення Юлі. Яценюк і Турчинов пару раз намагалися зробити, а Майдан знов не підтримав, знов відвернувся від людини, яка вже дев'ять років безперервно знаходиться на Майдані.
          Зараз до Майдану додалося Євро, він став Євромайданом. А в Європі все збудовано на одній цінності, це права людини. А права людини передбачають неможливість переслідування людини за політичні переконання. І та ж Європа вже визнала, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем, символом політичних репресій в Україні. А Євромайдан мовчить! Як це співвідноситься, Євромайдан та байдуже ставлення до долі політичного в'язня №1, Юлії Тимошенко? Невже ці, майже чотири роки, нічому не навчили Великий Майдан?
          Можливо тому, вже 24 доби, а якихось перемог Євромайдан не здобув?

          Тому, я звертаюся до Майдану - Майдане, я знаю, в тебе є гідність, є мужність та сміливість, згадай про людину, яка вже дев'ять років стоїть під стелою, яка з ризиком для свого життя захищає твої ідеали, яку  не зламали репресії та знущання банди мародерів, крадіїв та вбивць,- звільни Юлію Тимошенко!!! Майдане, стань справжнім, могутнім Майданом!!!


    Приєднуйтесь до
         спільноти