Дозвольте мені вчинити нове богохульство, поки це ще законно. Те що ми знаємо як "Голокост", в основному є пропагандою воєнного часу. Пропагандою, котра на відміну від більшості пропаганди воєнного часу, не була тихенько забутою. Замість цього вона продовжувалась: кожен рік, починаючи з 1945 року, розросталася і ставала більш фантастичною, більш ненависною і більш небезпечною щоб піддавати її сумніву.
Правда в тому, що десь між 700 000 і 1500000 людей загинули в німецьких таборах праці в 1944 і 1945 роках. Багато з них були жидами. Багато хто не були. Більшість із них померли впродовж останніх шести місяців війни від хвороб і голоду, спричинених американськими бомбардуваннями Німеччини що зруйнували її інфраструктуру. Траплялись деякі звірства, але вкрай нечасто. Небагато людей знають, що Міжнародний Червоний Хрест мав відділення в Освенцімі з 1942 року і до кінця війни. Це відділення ніколи не повідомляло і не реєструвало будь-яких злодіянь (кілька років тому міжнародне жидівство змусило Червоний Хрест вибачитися перед жидівством - і він таки вибачився за те що не побачив того, чого ніколи не відбувалося).
Уїнстон Черчілль написав п'ятитомну історію Другої світової війни і жодного разу не згадав Голокост. Він ніколи не згадував його, адже розумів, що Голокост був лише військовою пропагандою і не хотів заплямуватися, сподіваючись, що існуватиме остаточна історія війни без пропаганди, котру може спростувати навіть здоровий глузд. Я міг би продовжити, проте згадувані мною докази доступні читачам нашого видання з численних патріотичних джерел, навіть за умов широкої цензури в американських засобах масової інформації і бібліотеках, якій вони й дотепер піддаються.
Колись я вважав битву за Голокост великим політичним козирем, котрий дозволяє нам відновити високу моральну перевагу над проблемою цензури у лівих. Але тепер я бачу дещо набагато важливіше за це. Голокост якісно відрізняється від дурної брехні держав громадянам своїх країн, покликаної надихнути їх настільки, щоб вони почали посилати своїх дітей помирати в закордонних війнах. Голокост - не довоєнна пропаганда. Це післявоєнна пропаганда.
Навіщо нам пропаганда після Другої світової війни? Оскільки за останні дві тисячі років Друга світова війна була найбільшою людською катастрофою для арійських народів, нам "язичникам" не дозволили пізнати істину. Це було більше, ніж різанина наших расових родичів і знищення нашої расової батьківщини. Друга світова війна була найзначнішим перехрестям на якому зіткнулися християнські народи з тих часів як Арміній зіткнувся з легіонами Риму в тевтонських лісах дві тисячі років тому. Проте, Арміній виграв битву в Тевтонському лісі. Християнський світ програв Другу світову війну. Ми програли, тому що ми дійшли до перехрестя і пішли хибним шляхом.
Наш уряд потребує післявоєнної пропаганди, такої як голокост, тому що боротьба в титанічній ідеологічній битві тієї війни досі триває. Ми всі знаємо, що євреї використовують свій Голокост, щоб вимагати грошей, вимагати привілеїв, вимагати політичних і моральних переваг над християнськими народами. Однак наш уряд анти-Христа потребує Другої світової війни для того щоб продовжувати експлуатувати і нищити християнські народи Європи. Якщо арійським народам поки ще дозволено вважати, що вони мають право на суверенітет у межах даної їм Богом батьківщини, то справжнє глобалістське шахрайство скоро це припинить.
Не-білі, нехристиянські народи роїлися в Європі та Америці після Другої світової війни. Вони змінили нашу культуру, мову, церкву і громади. Те ж саме відбувається і в Європі. Наша колись заснована на англійському загальному праві правова система перетворилася на незрозуміле талмудичне чудовисько - із злочином думки (злочини "ненависті"), приписуванням вини за асоціацією (змова), криміналізацією законного протесту (федеральні і цивільні позови проти мирних протестів щодо заборони абортів), федеральними повістками в суд як загрозою анти-імміграційним групам, і випробуванням супротивників федеральної тиранії судовими процесами. Ми настільки слабкі, що перестали захищатися. І ми слабкі через те, що наша духовна основа зруйнована іудео-християнською провиною - багато що з неї прищепила оточуючим брехня Голокосту. Останнє велике зусилля християнської нації заради захисту суверенітету батьківщини свого народу (Друга світова війна) зображується як найбільший злочин в історії. Наш народ, як вівці, вірить в цю брехню.
Навіть палео-консервативний жидівський політолог Пол Готфрід (один з небагатьох жидівських письменників котрих я дійсно люблю читати) згоден з більшістю зауважень висловлених Інститутом перегляду історії. (IHR, PO Box 4296, Торранс, Каліфорнія 90510). У чудовому листі до IHR Journal він нарікає на "ненависть до себе у поєднанні з поблажливістю до себе, що характеризує нашу культуру". Проте професор Готфрід - жид, і тому не дивує коли він каже що ми маємо боротися з комплексом провини перед ними, але при цьому зовсім не заперечує голокостну міфологію. Я поділяю біль професора. І я його розумію. Втім, професор Готфрід повинен розуміти, що існує два боки цієї історії. Мені насправді байдуже як зображують себе релігійні групи подібні до євреїв. Сподіваюся, що такого роду міфи прославлять їх справи, збільшать їх страждання в очах інших і піднімуть їх роль в історії. Але якщо брешуть про події Другої світової війни, це є такою ж самою наругою над пам'яттю мого народу, як Голокост для жидів. Мене не турбує їх релігійна догма доти, поки її не починають запихати в горло моїм дітям, чи за мої податки зводити свої символи на американській державній власності, або використовувати мої податки для ведення американської зовнішньої політики не на користь американців, або для наклепу на мою націю.
Битва за голокост є битвою за відданість наших дітей. Це битва за наше право бути нацією. Це битва за суверенітет нашої батьківщини. Чи повинен я "заперечувати голокост?" Ні! Справді - ні. Сподіваюся, що голокост ніколи не заперечуватимуть і ніколи не забуватимуть. Сподіваюся, що голокост запам'ятають як найбільше пропагандистське зусилля і кампанію ненависті, яка коли-небудь велася проти цивілізованих людей. Ми ніколи не повинні забувати. Ми повинні дивитися на пограбування нашого народу і нашої культури і питати: чому не темніють небеса? Ми втратили волю і мужність щоб захистити себе. Настав час здійснити нове богохульство. Це час заперечення богів Нового Світового Порядку і честі тих з нас, хто буде горіти на вогнищі за це.
Зрештою , у працях на цю тему , що з'явилися у Польщі та Радянському
Союзі до жовтня 1959 року , ніколи не було звинувачень на адресу
батальйону "Нахтіґаль". Так батальйон "Нахтіґаль" став жертвою
політичної боротьби Москви проти німецького міністра , неприхильного до
комунізму і до Москви. Так українці стали жертвою політичної боротьби
Росії за своє місце на арені світової політики
