Коханий спить щасливим сном…
Співають зорі за вікном,
Мрійливо грають цвіркуни,
По всій землі чаклують сни …
В садку геть сонний вітер впав,
Струмок шепоче поміж трав,
Безжурним сном коханий спить…
…………………………………………
Життя - Кохання – Вічність – Мить….
16.07.2009
Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені
P.S.Прошу вибачити за те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.
Затворник, всохлий з виду, мов ікона, Жадав прийняти речення святе На вірую - від титли і до коми, - Усе мирське одмівши як пусте. Одначе був людина, а не янгол: У склеп земна вторгалась товчія... Язик глаголив бо голінно: «Ягве», Луна ж, мов єресь, повертала: «Я!» Старий темнів од жаху і печалі. Свіча в кутку сичала, як змія. «Спочатку - Слово... Але ж ти мовчало, Покіль тебе не проглаголив... я?!» [ Читати далі ] [ читати далі ]
До карасів, до коропів і до дельфінів,
до всіх братів з солодких і солоних вод:
— Ви не давайте нам ікри ані фішбінів,
ми прагнем ваших просторів, і волі, і пригод.
Важка вода, та від води ще важче небо.
Тому принаджує нас ваша глибина,
чарує й кличе нас спокусливо до себе
ваш коралевий бог з морського дна.
( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )
Дивись: шумує день погожий,
кипить зелена заметіль.
В товстому дзбані варить рожі,
аж піна бризкає звідтіль.
Дуднить по шибах дощ цинобри,
і скло відблискує, мов сталь.
Парує курявою обрій,
хвилює в димі ранніх сальв.
Підвівши очі з-понад книжки,
побачиш світ барвистим сном,
і думка, вирвавшися нишком,
мов нетля, б’ється у вікно.
( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )
Так довго чорна ніч тривала,
І мряка ніби твань зітхала...
Я, кошеня самотнє заблукале,
Вхід в ранок сонячний шукала.
....каміння, стіни, темрява, завали....
27.06.2009
Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені
