хочу сюди!
 

Елена

46 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 47-57 років

Замітки з міткою «кохання»

Вбивця мрій


Кохання? А що це? Таке почуття?
Не знаю. Не бачила. Може існує.
Якщо я не люблю себе - то не я?
То доля підступна? Це не хвилює.

Всередині порожньо. Пастки надій.
Розставлені марно. Я так обережна.
Я так не потрібна собі. Вбивця мрій.
Самотність мене поглинає. Безмежна.

Як втратила десь я повагу до себе?
Хіба це доречно - кохати нездару?
Так хочу нарешті зробити як треба.
Любити себе і знайти собі пару.

Про жіночі примхи

Він був єдиним чоловіком в її житті,
що без вагань виконував всі її бажання.
І він став першим її чоловіком.
Але це стало і причиною їхнього розриву,
Бо, згодом, він змушений був брехати...

Kiss чи Love?

Сьогодні мої карти таро мені на питання чого я хочу дали відповідь:



Так хочу. Кохання та поцілунків. У губи. А отримую дружні обійми, здоровкання за руку та поцілунок у щічку, як подяку. Де ж та справедливість?

У продовж сірого травневого одинокого дня ...

Я вже не дізнаюсь, де ти і з ким
Мені й не цікаво те
Ні, ти не став раптом байдужим,
Відчула: забув мене.

Ми просто окремо тепер з тобою
Ми просто тепер не «ми»
Є ти за далекою Харків рікою
Є я у тенетах www-чуми.

Є щастя, що було з коханням на трьох.
Є я , що потроху забуду, як ти.
Є вільність, що сьодні мені остогидла
Вже другого вірша тобі…

Не знаю чому,
не ти та причина
що зчавлює з мене рядки
Я інша
Але ще шукаю у спогадах себе
Далеку, закохану, щиру , щасливу
Таку вже чужу мені!

Рука сама по клавішах гуляє


Рука сама по клавішах гуляє, 

У вірші виливаючи рядки. 

Словами поетичне поле засіває, 

Яскраво щоби зацвіли грядки. 

Мережкою немов би вишиває 

Елегантністю,чарівністю вона, 

Нитку незвичайну заплітає 

Енергії прекрасної струна 

Пожежа у душі моїй палає 

Охолонути думки їй не дають. 

Лагідно це серце зігріває 

Оксамитом ніжності снують. 

Ніби в казку знову поринаю, 

І співає весело душа 

Листування просто, і це знаю, 

Але знову написав я нового вірша 

Кажуть, щоб роздивитись...

та зрозуміти картину, треба відійти подалі. Вчора я відійшла. Роздивилась. Я все зрозуміла. Реготала до сліз.
Ситуація нагадала фільм "Один день". Він такий харизматичний, улюбленець жінок. У нього є дівчина, але від закоханий в іншу та цілується з третьою. А може там ще є? Похер.
І ось це чудо мені дуже подобається. Своїми поглядами від викликає в мене тремтіння. Коли він говорить до мене я не можу більше ні про що думати, тільки про його губи, очі, руки. Я спілкуюсь з ним частіше ніж з ким-не-будь. Та і він каже, що я для нього дуже важлива людина (ці слова в мене викликають посмішку). І ось все це я бачу та відчуваю кожного дня. І розумію, що бути разом ми не будемо, але і розлучатися ми не хочемо. Ці стосунки приведуть або до повного розпаду, чи до довгої дружби. 

Якась дурня, як на мене! Ще місяць назад я казала, що мені не вистачає якогось кіпішу у особистому житті. На - каже мені космос. Бери. Але не плач потім. )))))

Ти - звичайнісінький

Ти - звичайнісінький. Негарний.
Як тінь розбитого вінця,
Але на вій своїх чагарник
Ти все нанизуєш серця.

А їх - багато. Так багато.
Вони караються, живі...
Чи то спокута, чи розплата,
Та що отримали - ловіть!

Ти - звичайнісінький. Безпечний.
Ці очі - сірі, наче дим,
Одноманітний почет речень,
В яких - ні згадки про "завжди".

Ти слів, які панянкам любі,
Ніколи вчити не бажав,
Та погляд твій - сердита згуба,
Для снів і спокою - іржа.

А усміх твій - такий печальний,
Як прорахований політ...
Ти - не звичайний. Надзвичайний.
Чому це так мені болить?

Наталка Шевченко (Очкур)

Жінка-вода

Жінка-вода
Осінні дощі.
З неба впадуть, як надії її.

Жінка-ріка,
що у море впадає
Вся у коханні себе розливає.

Жінка мінлива мов гірський ручай.
Сьогодні її ти, завтра - "Прощавай!"

Жінка - сніги,
що навесні
нове життя дарують тобі.