Розлуку ще ніхто не

відміняв. Частенько бачиш між двома іменами плюс а після дорівнює і …

Що поставити після дорівнює в цьому випадку?

Сьогодні натрапила на свої фотки того часу, часу побачень і кохання.

і зрозуміла дуже важливу і дивну річ. Воно фотографується! Я бачила у всіх фотках тільки його і наші часи разом. Я інша на тих фото. Щось було чого зараз нема. Я відчувала: «не така я! не така,як зараз», кажуть старієш – ні! Інша – так.

А от чого не стало, чого я так і не знаю. Його? він такий же, як і був тільки…не зі мною.

Це мабуть погода така чарівна навіяла.

А взагалі я вже казала про це: «Настанет день».

Но фотки – це щось! А на одній побачила із под одежи його подарунок – серце. І понесло мене весняними струмками з думками про нього, але все далі й далі від нас.

************************************





І відшумить весільний водограй,
Та як же знову свiту не радiти,
Коли народжуються в тебе дiти!
І ночi всi недоспанi дарма,
Коли воно лепече вперше: – Ма...
І ти – свята. І в серцi в тебе рай,
Хоч здаленiв весiльний водограй.
                                                                    *************************************

*************************************

Love conquers all
       Любов долає все

Feels like the end
       Це немов загибель,
When you're closer to losing your dreams
       коли не просто йде друг,
Than losing a friend
       але руйнуються надії.
Flying blind
       Якщо борсаєшся насліпо
I'm shooting into the dark
       і стріляєш навмання,
Who will I find
       то що здобудеш?

Oh girl
       О, мила,
And if it takes me a lifetime
       навіть якщо треба буде віддати життя,
I swear I'll tear down every wall
       я присягаюся, что зруйную всі стіни...
Love conquers all
       Любовь перемагає все.

On my way
       На своєму шляху
Tomorrow I rise with the sun
       завтра я підведуся разом із сонцем
Soon I'll be gone
       і негайно піду.
Words can't say
       Не можна описати словами,
How the memories of feelings of love
       відчуття любові,
They linger on
       що живе у моїй пам'яті.

Oh girl
       О, мила,
And if it takes me forever
       навіть якщо мені судилося пропасти,
I know its worth every teardrop that falls
       я знаю, за це заплачено пролитими слізьми.
Love conquers all
       Любов долає все!

Somewhere there's a place in your heart
       Десь в твоєму серці
Where the wounds never heal
       є невиліковна рана,
Well you're not alone
       та одне я знаю точно -
That's just how I feel
       ти не самотня.
Love conquers all
      Любов перемагає все,
This one will last a lifetime
       вона буде останньою все життя.
And if love conquers all
       І коли вона долає все,
This one will last forever
       то буде останньою назавжди.

СЛУХАТИ

Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того,щоб їх розуміли

О. Уайльд

а хіба ні?

«Україна в

небезпеці»

Я це відчуваю, я це знаю. Читаю новини, розумію, що відбувається щось значне, щось, що буде записане в підручниках історії разом з оцінкою мудрих заднім числом «експертів». Я намагаюся, але загальної картини не бачу, не відкривають мені очі ні експерти, ні націонал-патріотичні чи ще якісь політичні сили. І пояснень два, принаймні в мене: або вони самі нічого не знають, або дехто з них знає, але з якихось причин приховує інформацію. Це ні в якому разі не означає, що я сам не думаю. Я думаю постійно, але мені не вистачає якихось фрагментів для утворення цілісної картини. При цьому я не тільки хочу отримати статичну картину, ніби фото історичного моменту, типу малюнків в підручнику, а відчути її динаміку, побачити важелі впливу, відчути свою участь у тому, що відбувається, свою здатність вплинути. Я б сказав, що зараз я як солдат в очікуванні команди, але не будь-якої. Можливо зараз люди перегоріли, а можливо просто так само очікують, коли хтось підніметься над натовпом і скаже: «Батьківщина в небезпеці! Нема часу на пустощі та на ледарство!» Коли хтось дасть мені ті фрагменти, яких не вистачає і я стану не просто слухняним виконавцем чиєї-то волі, а сам стану приймачем та водночас творцем цієї волі. А поряд піднімуться такі ж як я. Але чомусь нема нікого. Люди займаються маячнею, своїми власними справами, люди втратили контакт один із одним. Кожен відчуває себе одним єдиним і чекає. І вся країна так чекає.

А можновладці чи так звані націоналістичні сили або ділять владу, або граються в свої ігри, міняють маски. Сьогодні «Вона» з трибуни каже: Слава Україні! Бо знає, що на цьому можна зіграти. А свободівці зайняті якоюсь галичанською маячнею, а не справами всієї нації та України. Недарма у них на сайті замість аналізу того, що відбувається у владі, того, що стосується всіх, ось ця нікому не цікава справа про урок в дитсадку та ще якась регіональна інформація. Та чхати я хотів на цю Ірину Фаріон з її ідіотськими жартами про валізи, які аж ніяк не зможуть об’єднати наше суспільство.

Хто підніметься і скаже: «Україна в небезпеці! Їй потрібен саме ти!» А хто поряд скаже все те саме російською? Хто заради нашої держави відмовиться від хоча б частини своїх дикунських вірувань та забобонів? Хто перестане чіплятися за мову, перегортати без кінця знакових покійників, а побачить, що Україна в нас одна?

                            © Mike911

Весна розпочалась, хоч і не погодою, але якимись внутрішніми своїми проявами. Я став активнішим, веселішим, міцнішим, дійовішим. 

І ще з дівчатами навколо щось відбувається - вони всі такі гарнюні, такі приємні, милі, гарні  

Глаз радіє, гормони грають... хоч і не думаю, що пійду за покликом інстинктів, стримувати компліменти досить складно - так і сиплються з мене, так і сиплються. Й не стільки словами, скільки своїм закоханим поглядом та засмученою безсовісною посмішкою на обличчі (-:

От тільки не розумію, навіщо мені ця застуда з нежиттю та кашлем зараз? Адже точно не час почуватись хворим та знесиленим!!! Геть від мене, зараза, геть!

Прийдіть до мене краще злагода, тепло та спокій. Стільки ще добрих і цікавих справ я маю встигнути зробити вже зараз. Не хочу вже нічого відкладати на потім!

І читачам всім теж хай прийде все добре! А я пійду спати, щоб скоріше настало завтра - із всіма своми можливостями та шансами змінити життя на краще!  

Коли було мені десь років 11 , до дір зачитала " Ромео і Джульєтта " . " Оце кохання ! " - думала , і мріяла про прекрасного принца . З часом смаки змінювались . Який принц , хоч би один нормальний чувак знайшовся !! 

- Чом плачеш, моя зіронько,

Так гірко та невтішно?

- Не йди від мене, мамонько,

Будь поруч завжди, рідна!

- О, донечко! Любов моя

З тобою повсякчас,

Як море, невичерпна.

Це – оберіг твій, люба!

24.02.2010

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111110510116

«Щоб тебе любили, будь гідним любові,
А тобі цього не дадуть винятково красива зовнішність
Або струнка фігура – 
ти повинен фізичну красу поєднати з розумом.
Краса ненадійна перевага:
 чим більше стараєшся, тим сильніше блідне вона,
Час змушує її в’янути.
Не завжди цвітуть фіалки і фіолетові лілії;
 на квітковому стеблі троянди,
 коли з неї опадають пелюстки, залишаються одні шипи. 
І в тебе, красунчику, незабаром з’явиться сиве волосся, 
обличчя покриється зморшками.
Намагайся сформувати розум 
– основу основ – 
і зробити з нього помічника красі:
 тільки розум залишиться з нами до могили».
             
                                                                                                       Овідій

Непревзойденный голос Тамары Гверцители превратил красивый стих в трепетный романс. ну оооочень красиво. чесно-чесно

В гибельном фолианте

Нету соблазна для Женщины. - Ars Amandi* Женщине — вся земля. Сердце — любовных зелий Зелье — вернее всех. Женщина с колыбели Чей-нибудь смертный грех. Ах, далеко до неба! Губы — близки во мгле...

— Бог, не суди! — Ты не был

Женщиной на земле!

                                       Марина Цветаева