Нарешті я створюю замітку не для того щоб про щось попрости чи запитати, а для нормального серійного блогу, який треба просто читати. В Терміналі я буду ділитися з вами своїми думками, своїми поглядами, своїми переживаннями. Можливо буду обговорювати з вами різні моменти мого життя (чомусь згадалось як  мій однокласник пишучи диктант написав; "Бажаю щастя в житі". Признаюсь чесно і ідея і назва це плагіат, але те що я тут буду писати, це не плагіат, а моє власне! Можливо ви запитаєте в кого я це "здер"? Я скажу, в одного досить хорошого радіо ведучого. Ім'я називати не буду, але Волиняни які слухають радіо "Радіо Луцьк" здогадаються кого я маю на увазі! Взагалі радіо для мене особлива тема, але про нього я розповім як небудь згодом. Не знаю як часто буде виходити Термінал, це залежить від того що буде відбуватися в моїх думках...

Та галявина, на якій я рік назад рвав ромашки - зорана і засаджена картоплею...

Мож все-таки і справді все не просто так..?

Про силу Кільця...     Останнім часом захопився писанням фанфіків за мотивами Професора. І чомусь мене приваблює виключно АУ - тобто альтернативні сюжети, де доля героїв вирішується зовсім не так, як хотів Безсмертний Професор.    Одна з моїх оповідок зайняла на конкурсі перше місце - хоча були, зізнаюся чесно, оповіді, кращі за виконанням.Тема називалася "Спокуса Кільцем". Тобто - пропонувалося написати про те, як будь-який позитивний персонаж "Володаря перснів" привласнює Кільце Влади, і про те, що з ним станеться опісля.Хто лишень не улягав спокусі - фантазія толкіністів безмежна. Однак - лише в моїй оповідці позитивному герою вдалося улягти спокусі, але здолати Кільце. Коротко - для тих, хто не в темі. Ельф Ельронд, один з головних героїв роману Толкіна "Володар перснів" та відомого фільму, має дуже заплутане походження. В його жилах змішалась кров чотирьох ельфійських народів, людей і навіть Майар (тобто янголів, рівних по міці Саурону). Однак Ельронда, покинутого матір ю в ранньому віці, виховали двоє ельфів з народу Нолдор, котрий майже весь загинув у боротьбі з лихою силою.У фільмі до цього народу належить ельфійська чарівниця Галадріель - одна з останніх Нолдор Середзем я.   Як відомо - душу вбити не можна. Ось і душі загиблих Нолдор, в тому числі і названих батьків Ельронда, знаходяться в підземному царстві грізного Судді Намо, котрий свого часу прокляв їх за неслухняність.Задля того, щоб визволити з "пекла" свій народ, Ельронд наважується оголосити своїм Кільце Влади. Знаючи, що йому доведеться боротись з Сауроном не з мечем у руках, а силою духу... Ну - і ось призовий текст... [ Читати далі ] А Сила Кільця величезна... Однак боротися з нею можна і дуже потрібно.

Сьогодні останній день осені!

Сама мама і думка про те, що моя доня може залишитися без мене, лякає.

Мріяла про те що було б коли не було ВІЙНИ..

Світ сприймається у образах. Які ми пропускаємо через призму свідомості, рівня культурного розвитку, та сублімуємо у вербальну мову. Якщо простими словами – немає нічого швидшого за мислення, але для утворення думки придатної до вираження словесно – проходить час. Ось саме цим я собі пояснюю чому творчі люди думають швидше. А творчі люди думають таки швидше, що ми можемо легко спостерігати на прикладі вузькооких.

Якщо не зациклюватися на словах, на мові – все відбувається швидше, і ми це називаємо «інтуїтивно».

 

Спостерігаючи український київський світ на відчуттях (у образах) мені вимальовується картинка, якої я довго не могла розгадати, і здається тільки тепер можу.

Хтось колись цікавився тваринним світом? Світом живої природи? Є приклади істот, які здатні перетворюватися з одних в інші, вбирати у себе середовище і розчинятися у середовищі.

Так на сприйнятті українського київського світу мені вимальовується якась жива істота, біленька з гладкою шкірою, яка потрапила до багна. Багно те навіть більше схоже до перегнію, що в селі стікає до спеціального місця з-під хліву. А істота ця на фоні цього багна виглядає блідою, навіть блакитнуватою кольором шкіри.

У дитинстві мені довелося бачити як одна з нашої компанії дитина впала до тієї ями. Можливо це стало прообразом того, що вимальовується в моїй уяві що до навколишнього українського київського світу тепер.

 

Та істота у багні увібрала в себе багато багна. Вона у ньому розчинилася майже. Наковталася того багна і пропустила через себе наскрізь. Але вона не стала багном. Вона просто сприймає багно як саму себе і не реагує на нього. Я бачу цю картину: біла-білісінька до непізнаваності розчинена у багні істота живе, я бачу як пульсує її серцебиття. А через її оболонку де-не-де просвічує багно, що вона увібрала.

І задаюсь постійно питанням – а чи можливе життя цієї істоти без багна? Чи не здише воно після повного очищення? Чи не мутувало воно вже до неповоротності?

 

А тепер перетранслюю все те у слова.

Люди розчинилися у обставинах, і вже не можуть здоровим чином реагувати на них. Люди «наковталися» всього того, чим кормить їх нездоровий світ, і вже не супротивляються, а навпаки – розчиняються, пропускають через себе, вбирають у себе.

Ось що є таке та байдужість про яку часто чутно.

Лишається лише оболонка. Всередині ж майже в усіх каша з багна світу цього. Кого не візьми. Прекрасних зовні багато – прекрасних всередині одиниці.

ЛЮБОВЬ - это обнаружение себя в другом; узнавание того Безмолвия, которым являюсь я, в другом.

Любовь нельзя дать кому-либо, и вы не можете получить любовь, как вы не можете сделать воду мокрой, ибо она таковая и есть. Также никто не может дать любовь вам, никто не может получить любовь от вас, вы можете лишь узнать любовь в себе и вы можете узнать любовь в других. В тот момент, когда это происходит, естественно, больше нет другого, ибо вы действительно узнаете в другом - в самом буквальном смысле - себя.

Любить - значит узнать себя в другом, в том, кого вы неоправданно рассматривали как «другого» до этого момента. Но вы видите в нем лишь самого себя, ибо есть лишь одно единое Я. Есть лишь один Свет. Есть лишь одна Любовь. Узнавание себя в другом, узнавание Безмолвия, которым вы являетесь, в другом, света, которым вы являетесь, в другом - это и есть то, что мы называем любовью.

Это не вопрос давания, не вопрос получения - это вопрос узнавания. Истинно то, что, когда происходит узнавание, в нас возникает смена направления движения на обратное. Пока я еще не признаю этого, во мне работает счетная машинка, и тогда я рассматриваю вас как хорошего или нехорошего человека. И тогда я могу или не могу заработать на вас, тогда ваши слова будут казаться мне дружелюбными или, напротив, вы будете мне неприятны. Это все рассчитывается центростремительно направленным менталитетом. Но в тот момент, когда я узнаю себя в другом, который уже более не является «другим», ибо я говорю с самим собой, находящимся за этими глазами, в этот момент центростремительное направленное движение становится центробежно направленным. Вам нужно лишь раз влюбиться, чтобы понять, что вы безграничны, как Вселенная.

Страх - это одно из препятствий. А любой страх - это страх потерять любовь. Я боюсь, чтобы меня увидели таким, какой я есть, потому что вы можете подумать, что я чокнутый или плохой. И тогда возникает стена: и тогда "я" здесь, а другой - там. Я боюсь, что могу потерять любовь другого. Когда я начинаю думать, что любовь - это нечто, чем я могу обладать, тогда я начинаю бояться, что могу потерять ее. Но когда я увидел - всем своим существом - что я и есть эта Любовь, что же тогда? Вода не может стать мокрой, ибо вода и так мокрая: вы не можете потерять любовь, ибо вы есть любовь. Ясное видение этого растворяет все страхи один за другим, страх смерти становится смехотворным. И тогда вы можете быть полностью самим собой в психологическом смысле; вы можете отбросить все свое сопротивление, ибо тогда то, что другие думают о вас, становится их проблемой; "вы" и есть то, что другие ищут.

Каждый из нас состоит не из чего иного, как из Света. Этот Свет - то, что люди называют Богом. Каждая великая традиция и религия говорят, что Бог вездесущ и что Он есть Свет и Любовь. Другими словами: не кто-то беседует с кем-то, а Бог беседует Сам с Собой - через одного и другого. Если есть видение всего этого и если весь балласт старых идей, таких, как «я - некто, весящий столько-то килограммов», исчезает, тогда остается одно живое Переживание. Это то, что именую Просветлением или Свободой. Это не нечто новое. Вы всегда были тем, что вы есть сейчас, и тот, кто заявляет, что может ДАТЬ вам это - обманщик. 

© Вальтер КЕЕРС

Живи, зберігаючи спокій. Прийде час, і квіти розпустяться самі. Прийде час світанку, і Сонце зійде саме по собі. (с)

12 природных законов

1. Тебе надо – ты и делай

Какой смысл делать что либо, что не приносит ни малейшей пользы для тебя самого? Результатом нашей деятельности должна быть хотя бы благодарность или чувство собственного достоинства. Энергия – это всегда награда нам за что-то. Если другие сгружают на нас свои заботы, мы никогда не получим от выполнения их работы должного удовольствия и соотвественно воодушевления на новую работу.

2. Не обещай . Обещал – выполни

Разве становимся ли мы свободней и богаче, если раздаем обещания? А если не выполняем обещания разве это снижает репутацию только в чьи-то глазах? Но и наших собственных? Тут дело даже не в репутации, а в обмане который мы осущевствляем. Один из самых серьезных законов призванный отследить обман, в первую очередь, к себе.

3. Не просят – не лезь

Часто мы руководствуясь благими намерениями пытаемся повлиять на выбор других людей, на их мышление и действия. Как и следует ожидать чаще всего в ответ мы не получаем никакой благодарности, а как раз осуждение. Не возможно научиться на чужих ошибках, каждый проходит путь своим собственным путем.

4. В просьбе не отказывай

Когда нас просят, то это подразумевается благодарность за выполнение некой услуги. Эта благодарность помогает почувствовать собственную ценность, что служит для нас внутренней источником энергии самоуважения.

5. Живи настоящим (а не прошлым и не будущим)

Энергию дарованную сегодня нужно направить на день сегодняшний. Лучшее, что мы можем сделать с прошлым и будущим, всегда можно сделать только сейчас.

6. Не западай
Очевидно, что когда мы привязываемся к чему то одному, мы тормозим свое развитие. Если мы топчимся по одному месту, то не получаем новой энергии. Один из самых трудных законов. Человеку свойственны западения.