Рассказывает обычный человек, обычный гражданин. Позвонил на радио "Эра". Что рассказал? Что-то особенное? Или - это обычная история обычного украинского гражданина, который работает, чтоб выжить и терпит все? Горько, невыносимо больно слушать эти, увы, обыденные и обычные, рассказы.

... Т.к. податься некуда, пошел на производство на 12 часовой рабочий день - пообещали относительно высокую зарплату и официальное оформление...

Оформили, но платят в полтора-два раза меньше - брака говорят много, но на том устаревшем оборудовании, которое там стоит, без брака никак не получится.  Там, где при "советах" вытяжки пыли стояли, - ничего нет.

Крановщицу, работающую выше на 4 метра, - не вижу из-за пыли. Автомат с водой из цеха убрали - говорят что жары уже нет...

Профсоюзы? Профсоюзы с администрацией живут "душа в душу".... На западе все это называют рабством. Еще месяц назад широко распространенное в "совковой среде" мнение, что, мол, наши патриотически настроенные олигархи хотят, но не могут модернизировать устаревшее производство из-за "ущербных" Юлькиных контрактов с высокой ценой на газ - уступает место банальной и прискорбной истине: не надо это олигархам - сколько бы прибыли у них не образовалось - ВСЮ вывезут в оффшоры....

Пишут, что за годы Незалежности в оффшоры было вывезено 167 млрд долларов. Это же сколько быдла-то накормить можно, одеть, обогреть, дать работу...

Я спрашиваю: что людям делать?
 
Подумайте сами: правда, ну зачем что-то модернизировать , поднимать зарплату, улучшать условия труда - покорному быдлу? ...  Оно и так работает .... поприжать - так будет и больше работать!

Зачем быдлу пить на работе воду, перебьется, дотерпит как-нибудь до дома.

Пыль мешает? Да ничего.

Быдло - оно ж терпеливое. Поговорит на кухне с женой, а завтра опять на ту же работу. Деться-то некуда.

Или есть куда? Как думаете?

Только надо перестать стать быдлом.

Стать народом.



Немилосердно  нас  об  вічність  б’ють
припалою  снігами  головою.
А  все  не  поквитаємось  з  добою,
ніяк  не  вийдем  на  правдиву  путь.
Тороси  горя  нас  і  труть  і  мнуть,
тороси  болю  кличуть  нас  до  бою,
а  ми  пливем,  як  туші,  за  собою,
і  тільки  дух  нам  забиває  лють.
О  в’язню  вічності,  гати  себе  об  мур,
гати  об  мур,  аби  зажить  свободи.
Конає  світ.  Уярмлені  народи
гойдають  небо,  ніби  абажур,
і  в  чорноті  космічній,  над  зірками,
росте  їх  крик  —  жалкими  шпичаками.

Василь  Стус

пЫ.сЫ. - громко не РЖАТЬ, соседских детей разбудите!)))

Без мови немає народу, як сонця нема без тепла.

Згадаймо слова В. Сосюри: Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О, мово, ночі колискова! Прийми наш радісний привіт. Навік пройшла пора безславна. Цвіти і сяй, моя державна.  ( О.Олесь) 

Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування”.  Отже, мова — це наш всенародний скарб і найважливіший засіб спілкування , її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам. В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу. ‘’ Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Людина, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і божого знамення. Мово моя! Дзвонково кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б"ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювача Ти стомлених духом, давала силу, здоров"я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Словo’’. Так писала у ‘’Молитві до мови’’ Катерина Мотрич. Рiдна мова . Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi. Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її. Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою. Вiдомий поет i композитор Юрiй Рибчинський iз захопленням говорить про мову: Мова наша, мова - Мова кольорова.  В нiй гроза травнева,  Й тиша вечорова .  Жодна країна свiту, мабуть, не дозволила б нiкому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову. Українська мова - це неоцiненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи iз поколiння в поколiння мудрiсть, славу, культуру i традицiї. Наше українське слово, хоча i вмирало з голоду, i бiдувало, переслiдувалось i заборонялось, але вистояло i вiдродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашiй мовi потрiбен саме зараз вогонь любовi й духовна мiць. Калиновою, солов’їною називають українськi поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синiвською любов’ю звеличує рiдну мову. Ось як В.Сосюра захоплюється мовою: О мово рiдна! Їй гаряче серце  Вiддав я недарма,  Без мови рiдної, юначе,  Й народу нашого нема.  Людина може володiти кiлькома мовами, залежно вiд її здiбностей, нахилiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше вона має володiти, звичайно, рiдною мовою. I це не тiльки тому, що цiєю мовою користується повсякденно, а й тому, що рiдна мова - це невiдємна частка Батькiвщини...

НІКОЛИ В ЖИТТІ НЕ ПОДУМАВ Б, ЩО ДОВЕДЕТЬСЯ В УКРАЇНІ, СЕРЕД УКРАЇНЦІВ УКРАЇНСЬКУ МОВУ ВІДСТОЮВАТИ

(про утіскі расіського в Україні й не пишіть, краще факти наведіть, а ще краще факти щоденної пропаганди могольської в ЗМІ за кошти держави УКРАЇНА, моголам краще не писати тут, вони моголи питань нема).

Из комментариев:

Реформы

Для тех, кто не знает, немного представлюсь. Я - действующий
телохранитель, в профессии 12 лет, прошел кучу курсов обучения, сам
тренирую группы коллег, а в последние несколько лет занялся трейдингом.
Торгую на NYSE и FORTS, нравится мне это дело, живое, интересное
занятие, по ту сторону экрана - острейшие умы человечества, и ты
пытаешься работать наравне с ними, учишься, перенимаешь опыт, растешь,
закаляешься...одним словом - - на пенсию я себе занятие нашел,
однозначно! Но, дело не в этом. На сайте у одного из брокеров, кстати,
американского, я наше очень любопытную вещь, видеоролик о технологии
спаивания, кто за этим стоит, чего добивается и так далее. Очень
познавательно, кстати. Я и так употребляю крайне редко, а теперь и вовсе
перестану, не хочу тратить драгоценное время на пустое убийство времени
в алкогольном угаре...
Если захотите его посмотреть
- потребуется несложная регистрация, пара минут, спамом не бомбят, там
ценят время и желания клиентов, и уважают мнение оппонентов. Приятного
просмотра, друзья! Не сочтите за спам или рекламу - просто взяло за
душу, во многом узнал и себя, и многих других людей...
С уважением, Николай Любежанин, Украина

Власть рубит рубли, народ копит копейки.

Стратегическая задача власти - не позволять богатым стать бедными и помогать бедным не стать богатыми.

Власть так темнит, что народу ничего не светит.