Янукович іде у відставку.
- 06.01.11, 21:01
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
За даними екзіт-полів «Правий сектор» отримав від 2,5 % до 3 % голосів виборців. Так, ми не подолали 5-відсоткового бар’єру. Але ми не вважаємо цей результат програшним.
Навіть 2, 5 % – це сотні тисяч українців, свідомих, патріотичних та активних. Це армія, що вже завтра готова вступити у боротьбу за державу як на внутрішньому, так і на зовнішньому фронті.
Сотні тисяч голосів – це результат, яким можна пишатися, враховуючи, що на відміну від конкурентів «Правий сектор» не мав багатомільйонного бюджету на рекламу та агітацію. Левова доля тих невеликих коштів, що надходять нам від прихильників, від представників малого та середнього бізнесу, витрачається на захист України від окупанта – на потреби Добровольчого Українського Корпусу «Правого сектора».
Незважаючи на історичні зміни останнього року, ми мусимо констатувати, що підсумок виборів, як і раніше, залежить не від якості списків та виборчих програм, а від рекламного бюджету учасників перегонів.
«Правий сектор» теж міг би мати мільйони рекламних грошей. Але тоді б ми перестали бути «Правим сектором» – силою нової якості, незалежною від олігархічних гаманців.
Тож, на жаль, цю Верховну Раду знову формують представники великого бізнесу. Однак це не трагедія і не кінець надіям. Це лише початок змін в країні.
«Правий сектор» продовжить розбудову партії, залучаючи до своїх лав справжніх патріотів. Ми послідовно та неспинно будемо рухатися до нашої мети – а це запровадження політики нової якості та проведення реальних реформ у військовій, правоохоронній, освітній та культурній сферах.
Рушійною силою наших ініціатив стануть щонайменше двоє депутатів-мажоритарників: лідер партії Дмитро Ярош та речник ПС Борислав Береза, які, за попередніми даними, виграли вибори на своїх округах.
«Правий сектор» наголошує: якщо в державі не буде реальних змін, цілком можливий третій Майдан. І ми станемо його активними учасниками. Але брати участь в ньому ми будемо заради України, а не заради відсотків на виборах.
http://pravyysektor.info/appeals/zayava-pravoho-sektora-schodo-poperednih-rezultativ-vyboriv/
Президент Украины сидел в кабинете и меланхолично листал ленту "Фэйсбука". Залогинившись как Максим Дижечко, он лайкнул Нойнеца, почему-то ехидно усмехнувшись при этом, а потом отправил картинку с акулой в комменты к Швецу. Перелогинившись в Швеца, Президент написал под картинкой с акулой "бгг" и снова лайкнул Нойнеца. День медленно катился к закату.
От такого приятного, в общем-то, времяпровождения Президента отвлёк один из постов в ленте. Перечитав пост, Президент спешно схватился за мобильный телефон.
— Алло? Ангела? Привет, дорогая. Читала, что Трамп написал? Ну, по выборам своим... Что Украина пыталась сделать президентом США Хиллари Клинтон, да... Я это к чему. У тебя там до выборов сколько осталось? Два месяца? Хочешь выиграть выборы? Что слышала. Выборы, говорю, выиграть хочешь? Да? Тогда слушай. Набираешь сейчас Путина и говоришь ему, что он хуйло и должен уёбен зи битте из Крыма и Донбасса. Да, так и говоришь. Записываешь? "Ху... й... ло...". Попробуй ещё раз... Нет, это другой звук. "Й". Попробуй. Да, молодец, всё правильно. Позвонишь мне потом, скажешь как прошло. Только поторопись, если выборы хочешь выиграть. Без Украины, сама понимаешь, шансов у тебя нет. Видишь, Трамп до сих пор отойти не может. Ага. Чао...
— ...Алло, Макрон? Привет. Пост Трампа читал? Ага. Тут такое дело... Ты же понимаешь, кому ты победой над Ле Пен обязан? Не веришь? Пост Трампа перечитай и слушай сюда ушами. Импичмент хочешь? Нет? Значит, так. Звонишь Путину и говоришь ему...
— ...Алло, это Елизавета? Слушай, твоё величество, ты пост Трампа читала? А, внук уже показывал? Ну, значит, уровень Украины ты уже понимаешь. Тебе трон дорог? Слушай...
— ...Алло, Си Цзиньпин? Сибирь хочешь?..
— ...Алло, Александр Грягорович, твой сын президентом стать ещё хочет?...
...Повесив, наконец, трубку, Президент стал ждать. Он ждал одного звонка. И через несколько минут телефон зазвонил.
— Слухаю.
— Алло, Пётр Алексеевич... Это Навальный, Лёша Навальный, — раздался в трубке робкий голос. — Я тут слышал, вы на выборы в любой стране мира влияете... А можно как-то, знаете, это самое... Ну, тут же выборы скоро...
Президент откинулся в кресле.
— Крим чий, Льоша?
Собеседник смутился.
— Ну вы же понимете, Крым не бутерброд... Нельзя его туда-сюда... Референдум надо...
— Слухай сюди, Льоша, і запам'ятовуй, — мягко сказал Президент. — Пішов ти нахуй. Зрозумів? На-хуй.
— А может, как-то договоримся? — со слезами в голосе проговорила трубка.
— Може, і домовимось. Тільки ти от що... Номер Путіна в тебе є?..
“Володимир Зеленський #їдітьусраку з Вашим референдумом!”
Відео Андріана розмістила на своїй фейсбук-сторінці та закликала усіх небайдужих підтримати її флешмоб.
Нагадаємо, вчора, 21 травня Голова Адміністрації Президента Андрій Богдан заявив про можливість проведення референдуму щодо мирних угод з Росією.
Відбулося чергове політичне реаліті-шоу „вибори без вибору”.
Політикани та шумовиння всіх мастей і калібрів досхочу напіарилися в ЗМІ, вилили один на одного заздалегідь визначену кількість лайна (якісного креативу та нового компромату не спостерігалося – переважно заяложені штампи), для годиться почубившись, зайнялися перерозподілом посад, сфер та важелів впливу. Електорат рахує зароблені тяжкою агітацією та голосуванням копійки. Працівники штабів кандидатів зводять дебет з кредитом, готують звіти про успіхи, пояснення поразок і витрат готівки та тихцем підраховують поцуплені тисячі у.о. Одні кандидати обґрунтовують перемогу, інші шукають (і знаходять) причини та винних у поразці.
У кожного з учасників перегонів, залежно від статусу та орієнтації, своє бачення подій, їх причин та наслідків. Ми, націоналісти, маємо свій погляд як на події, так і на їх учасників. Перш за все варто зазначити, що „обраний більшістю народу” новий прізідєнт реально обраний лише 33,8% виборців, або 26,8% населення України (що відповідає кількості росіян – 17,3%, згідно перепису 2001 р. плюс певна кількість зросійщених співгромадян та яничар-запроданців з червоних бандугрупувань). Таким чином, прізідєнта Януковича обрали виключно залишки окупантів та зрадники-покручі. А допомогли їм у цьому безвідповідальність і бездіяльність помаранчевої команди та зневіра і пасивність української громади. Якщо Тимошенко і Ющенко цілеспрямовано й наполегливо йшли до такого фіналу всі п’ять років свого кермування, то пасивність громади викликана не тільки їх „діяльністю на благо нації”, а, насамперед, браком націоналізму в свідомості мас.
Вражає ставлення до свого програшу людини, яку на минулих виборах підтримала переважна більшість українців, людини, яку саме народ зробив Президентом і яка, не зробивши жодного кроку назустріч людям з обіцяних десяти, геніально розтринькала весь кредит довіри своїх виборців та посилила ворогів. Заява Ющенка, що цей народ ще не доріс до демократії – не тільки плювок у душу всім тим, хто захищав Україну і демократію на Майдані – це визнання своєї нікчемності, дріб’язковості, нездатності до адекватної оцінки ситуації та ефективної діяльності. Звичайно, лише народ винен у тому, що не покараний жоден із фальсифікаторів виборів-2004, лише народ винен, що бандити сидять не в тюрмах, а в парламенті, уряді, відтепер – і в креслі президента, народ винен у гризні за владу серед „любих друзів”, у неповноті та непослідовності реформ, в угодах з ПР, в економічних та політичних помилках, у корумпованості і службовій невідповідності посадових осіб та службовців, у знищенні армії, медицини, освіти, вітчизняного виробника тощо. Подібне вже було. Свого часу керманичі УНР так само кляли: народ – за несвідомість, забувши, що лише під його тиском замість культурної автономії проголосили незалежність; отаманів – за отаманщину, забувши, хто розпустив армію і хто захищав державність ціною життя. Ні, пане екс-Президент, народ лише належним чином оцінив Вашу діяльність, а перемога антиукраїнської меншості стала можливою лише завдяки нікчемності переможця виборів-2004.
Тимошенко, діючи за радянськими принципами „створюємо проблему, а потім її героїчно долаємо” та „головне – вчасно і красиво відзвітувати”, напоролась на те, за що боролась. Виявилося, що Україна – це не тільки Вона, а оцінюють її не лише за зовнішній вигляд після макіяжу чи фотошопу. Результати її діяльності, м’яко кажучи, залишають бажати кращого, за вмінням брехати не відстає від Янука, а в інтриганстві – перевершує. Але – обдурила сама себе. Намагаючись смоктати дві цицьки (західну і московську) одночасно, всіляко уникала визначення своєї позиції щодо національно важливих питань та загравала з ворогами України, внаслідок чого втратила голосів більше, ніж придбала. Звинувачуючи (і небезпідставно) ПР у фальсифікаціях, нічого не зробила для їх недопущення (фальсифікатори виборів-2004 не тільки на свободі, а при владі та посадах; технічні та організаційні можливості фальсифікацій не усунені – „мертві душі” у списках як були, так і залишилися, списки неповні, проблеми з внесенням до списків та голосуванням вдома тощо). Напевно тому, що і сама не проти скористатися цими технологіями. Але ж не врахувала, що прибуток від фальсифікацій лише в Донецькій області значно більший, ніж від тих же дій у декількох західних областях. Її авантюрний розрахунок на сліпу всенародну любов і підтримку реальними справами аж ніяк не підкріплений, а за блудливі оченята та солодкі обіцянки плюс трохи грошенят на Майдан людей не виведеш.
Результат виборчого шоу цілком закономірний: влада за час свого правління зробила все можливе і навіть неможливе для втрати довіри нації, чим і скористався їх основний опонент. Практично вся діяльність „помаранчевої” команди (Президент, прем’єр, уряд, депутати, урядовці середньої ланки тощо) була спрямована на самознищення та збереження ворогів України. Причина цього одна: відсутність націоналістичної складової та ідейного стрижня в діяльності НУНС та БЮТ і, відповідно, домінування особистих, шкурних інтересів над державними, національними. Настанова на особу, а не на ідею, на дерьмократію, а не на націократію, на ліберастію, а не на здоровий націоналізм завжди програшна як для окремого політичного гравця, так і для нації та держави в цілому.
Ще в 2003 році Провідник ВО „Тризуб” ім. С.Бандери В.Іванишин у праці „На розпутті велелюднім” писав, що без якісних змін політичної системи будь-який наступний президент буде гіршим за попереднього, оскільки він приречений діяти в інтересах свого клану і зовнішніх сил, а не в інтересах народу, нації, держави.
У черговий раз відіграла свою ганебну роль і злочинна тактика дерьмо-ліберастів щодо переорієнтації національно-визвольної боротьби на боротьбу за соціально-економічні питання, з боротьби за права нації на боротьбу за права людини. Лише підміна основних пріоритетів, понять, цінностей з національних на так звані загальнолюдські дозволила прийти до влади антиукраїнській меншості. Ми закликали і закликаємо до єднання навколо національної ідеї, а не навколо безідейних партій та блоків і чергових месій-шахраїв. Ніхто з них не ощасливить народ з своєї панської ласки і не поділиться вкраденим у народу статком. Лише Орден Української Нації, створений для реалізації української національної ідеї та захисту прав і свобод українців, здатен забезпечити гідне життя народу і розквіт України. Лише у звершенні національної революції можливе вирішення всіх проблем нації (також і обрання гідного президента від більшості народу). Тож єднаймося навколо національної ідеї та наближуємо національну революцію! Боротьба триває, нація переможе!
Слава Україні! Воля або смерть!