хочу сюди!
 

Елена

40 років, діва, познайомиться з хлопцем у віці 35-60 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Мій щоденник

Дуже часто зараз можна зустріти оці фемінітиви, які ліплять до усіх жінок. Це начебто непогано, але... Чи помічали ви, як іноді смішно, ба навіть образливо, може звучати професія жінки, якщо до неї застосувати фемінітиви? Чому на них так помішалися?
У мене чоловік електриком працює. Якщо точніше - електромонтер. Та усі ми звикли казати електрик. А якщо жінка працює електриком (електромонтером)? Як тоді мають називати її? Електрекиня чи електромонтерка?
Застосовуючи фемінітиви до професії жінки варто спершу подумки вимовити, а потім у голос.

А що ви думаєте з приводу цих фемінітивів? Які професіїї варто залишити так. як є? Поділіться своїми думками.

Любов на все Життя...

Нізащо не віддам !

Підкажіть ідеї для звіту

Дивне прохання, але тим не менш... Підкажіть ідеї для звіту. Тому що хотів написати про святкування Дня народження, але його фактично не було. На запас був ще один варіант — про вітчизняну військову техніку, однак нормальні фотки знайти важко + авторські права. Тому теж ніяк. Звичайно, є один варіант — дегустації. Але їх потрібно чимось розбавити, щоб звіти були на різні теми.

Як варіанти, огляд пам'яток громади або ставки. Але в села маршрутки їздять рідко, тому теж під питанням.

Правда, стосовно чого ідей вистачає, це як самовипилятись. Сьогодні довелося взяти вихідний, бо нерви вже здають.

Однофото... Настроение

Настроения нет.....
То ли тоска, то ли хандра....
События, погода и еще куча факторов..
А возможно все вместе .....
 И еще куча сопутствующих факторов (((((

А может просто авитаминоз beer2

Українська музика 2485







43%, 3 голоси

0%, 0 голосів

57%, 4 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Софийское граффити №12

  • 14.03.24, 23:15
Данное граффити датируется 1147 годом.

Сам текст легко читается.

На какой язык больше похоже уже сами решайте.

Источник:
В.В. Корнієнко "КОРПУС ГРАФІТІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ"

Відкривачка

  • 14.03.24, 22:52
Як був малим, мені дуже подобалася відкривачка для консервів, яку мав мій дід. Маленька, компактна, і дуже зручна. А ще візуально симпатична, хоч і добряче пошарпана життям. Тоді я волів, як житиму самостійно, щоб у мене була така ж.

Це бажання здійснилося, тепер у мене є йобане доросле життя і відкривачка, та сама. Але радості вона не принесла. Бо нема давно діда, і сенсу існування також. Сьогодні йому могло би виповнитися 100 років, але не буде. Чомусь упевнений, мені не буде також.


якщо я доживу до дати...

якщо я доживу до дати,

у якій вважатимусь дідом,

я скажу онукам: вчіться стріляти,

інакше вони знову прийдуть

ті потвори що лізуть у родичі

аби вигнати вас із дому

і не буде ніякої помочі

бо чуже не потрібне нікому

окрім тих хто прийде неодмінно

аби всістись на ваші шиї

вчіться стріляти бо це єдине

що потвора на жаль розуміє