У четвер, 21 травня представники студентських та молодіжних організацій України йдуть на перемовини із Прем'єр-міністром України щодо останніх освітянських ініціатив Кабінету Міністрів. Об 11:00 молодіжні лідери зустрінуться на вул. Грушевського, 12, і підуть шукати Юлію Тимошенко, або її уповноваженого представника.

Нагадуємо, що студентські та молодіжні організації України вже неодноразово вимагали повністю призупинити дію постанов No.369 і No.133 та розпорядження No.416-р Кабінету Міністрів, а також наполягали на проведенні повноформатних консультацій з молоддю з приводу зазначених документів. На думку молодіжних лідерів, освітянські ініціативи Кабміну, зокрема, загрожують збільшити рівень корупції у сфері освіти та збільшити рівень злочинності серед молоді. Указ Президента призупинив, а Кабінет Міністрів днями скасував дію деяких положень постанови No.369, але це не влаштувало молодь, оскільки попередні вимоги були задовільнені лише частково. Зокрема, досі лишається чинним дозвіл брати гроші за "складання студентами іспитів та заліків при ліквідації академічної заборгованості, що виникла під час проведення основної сесії, та в разі їх переведення з одного вищого навчального закладу до іншого - академічної заборгованості, що виникла внаслідок відмінностей у навчальних планах", та платні послуги "пов'язані з підготовкою до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук та його проведенням".

Саме тому сьогодні задля призупинення дії освітянських ініціатив до проведення повноформатних консультацій з молоддю об'єдналися: Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України, ВМГО <<Українська асоціація студентського самоврядування>>, Студентська Рада міста Києва, ВМГО <<Студентська платформа>>, ВМГО <<Національний студентський союз України>>, громадська ініціатива <<Студентський захист>>, сітка незалежних студентських профспілок <<Пряма дія>>, Міжнародна федерація студентів медичних вищих навчальних закладів, Студентська рада Закарпатської області, Громадянська кампанія <<Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає!>>, ВМГО <<Молодий народний рух>>, ВМГО <<Національний альянс>>, ВМГО <<Молода Просвіта>>, ВМГО <<Фундація регіональних ініціатив>>, Кіровоградські обласні молодіжні організації <<Молоді медики>> та <<Молодь разом>>, Молодіжна рада міста Бердянськ, Харківська молодіжна рада, Луганська обласна молодіжна організація <<Молодіжний центр регіонального співробітництва>>, Громадська організація <<Варта>>, Ліга політологів-міжнародників <<Дипкорпус>>, Громадянський рух <<Чиста Україна>>, Громадська ініціатива Центр інтеграції кримсько-татарської молоді в європейську Україну, студентські ради інших міст, областей та вищих навчальних закладів.

"Нагадуємо, що Ви були запрошені, але не з'явились 7 травня на Круглий стіл із молоддю, який стосувався зазначених ініціатив Кабінету Міністрів. Нагадуємо також про Вашу обіцянку про повне призупинення постанови Кабінету Міністрів No.369, яка була опублікована на Урядовому Порталі, але так і не була виконана," - кажуть молодіжні лідери до Прем'єр-міністра України у листі-запрошенні провести перемовини стосовно останніх освітянських ініціатив Кабінету Міністрів.

Як стверджують молодіжні лідери, подальше ігнорування позиції студентських та молодіжних організацій України може підштовхнути молодь "до більш рішучих та радикальних кроків, спрямованих на привернення уваги до проблем та їх вирішення."

За додатковою інформацією звертайтесь до Михайла Лебедя, Голови Київського осередку всеукраїнської молодіжної організації <<Фундація регіональних ініціатив>>, за тел.: +380681217741

"Майдан".

22 травня у Тернополі розпочинає роботу літературний фестиваль "Літтер"
Програма:
22 травня,
15.00, Коза-бар – зустрічі з письменниками та поетами, презентації книг, імпровізовані читання
23 травня,
9.00, парк Шевченка (біля літньої естради) – «Вірш на сніданок» – пікнік на свіжому повітрі в поєднанні із читанням творів

19 Травня 2009р.

СТУСОВЕ КОЛО у Тернополі

Літературно-музичний проект, присвячений пам’яті українського поета, правозахисника, Героя України Василя СТУСА, буде показано у Палаці культури „Березіль”.

Дмитро СТУС Роман СЕМИСАЛ Сестри ТЕЛЬНЮК

Коло людей, які пройшли свій шлях до Стуса і об’єдналися у літературно-музичному проекті „Стусове коло”.

19 травня 19:00 ТЕРНОПІЛЬ Палац культури „Березіль” вул. Миру, 6

Вхід вільний Акція проходить за підтримки ТОВ „АНТ” з нагоди 10-ї річниці від заснування

15 травня Президія Єдиного Центру прийняла рішення щодо виключення голови Кримської республіканської організації партії Сергія Куніцина зі складу Єдиного Центру.

Таке рішення стало наслідком розглянутої на засіданні Президії інформації Центральної контрольно-ревізійної комісії про грубі порушення Сергієм Куніциним положень статуту Єдиного Центру.

У рішенні відзначено, що дії С.Куніцина завдають шкоди авторитету партії та суперечать статутним нормам та програмним засадам Єдиного Центру.

ЄЦ.

Слово Родина походить від головного слов*янського Бога Рода, який є початком
всього Сущого й Несущого, Володар Праві, Яві й Наві, початком і кінцем, альфою й омегою.

В дохристиянській Руси людина, яка не має сім*ї, не мала права голосу на  зібраннях, де приймалися важливі рішення. Відсутність сім*ї  вказувала та не, що людина не може згармонізувати світ навколо себе (створити сім*ю) , тому не може брати участь в прийнятті доленосних рішень.
А той, хто забував своє коріння, взагалі вважався страшною людиною, з якою ніхто не хотів мати справи.

Гамлетівське питання "бути чи не бути" можна було б уточнити: "Бути чи існувати". Відомо, що данський принц почав дошукуватися правди і утвердив своє право бути зі шпагою, бути принцом. Бути героєм п’яти актів. А "не бути" означало існувати поза історією.

Нинішнє філософське формування того ж питання: "здаватися чи бути" так само торкається життєвої позиції людини, яка обирає шлях активного самоутвердження в житті і в своїй ролі, обирає справжність і відповідальність, або нічого не обирає, тобто залишається в пасивній ролі вдаваного діяча, вдаваного патріота, вдаваного учасника гри.

В українській мові to seem звучить, як здаватися, і те поняття набуває додаткового значення: здавати позиції, тобто бути нікчемою. А то особлива тема — про вічно невдоволеного собою і всім.

Притчі, прочитані нерозумним

Відомо, що Христос навчав непосвячених людей притчами. В основі притчі лежить життєва подія — засівання зерна за умов неоднакового ґрунту, сезонна робота у винограднику довірливого господаря, роздача талантів для їх розумного використання тощо.

Суть притчі — у наведенні на ширші узагальнення, співвідносні з задумом Творця. Темні і запопадливі люди брали життєві факти і події безвідносно до Божого промислу. Схильні до споживацького матеріялізму, вони переживали подію саму по собі, не задумуючись над її глибшим сенсом — вони не підіймалися до розуміння вищої суті , для якої подія — тільки щабель.

Практично усе наше життя — то притчі. Нерозумні беруть самий факт і смакують деталі. Розумні — задумуються над тим, чому Господь послав їм ту пригоду, зустріч чи біду і важке переживання.

Особливо великий привід для роздумів дають нам історичні події. Кожній країні було явлено свої притчі. Україні випало в ХХ ст. нещастя бути в епіцентрі найважчих катастроф. Комуністичний полон, в який нас затягнули обманом і силою, був тяжчим за Вавилонський полон, бо у Вавилоні дозволялася пам'ять про свого Бога. Приказка "мене з дядька не скинеш" була страшно спростована большевиками.

Коли господаря виганяли і дітей викладали з хати, стало очевидним, що "світ перевернувся". А коли в урожайні роки люди мерли без хліба, чи було кому нагадати їм з Євангелії спокусу лукавого: якщо ти син Божий, то перетвори на хліб те каміння… Лукава ідея перетворення каменя в хліб запанувала на століття в країні, де було заборонено говорити про сучасне, а лише про майбутнє.

Особливо ж була заборонена Христоова відповідь лукавому: "Не хлібом єдиним буде жити людина, а кожним словом, що виходить з уст Божих".

Як таке могло статися в країні, яка тисячу років вірила і читала Євангелію? В країні, де національний пророк застерігав:

Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь…

Кланялись раби і незрячі, і вчені та ситі раби, кланялися ідолам злим і підступним… І богохульствували при цьому.

Національного пророка ніби любили і повторювали за ним:

В своїй хаті своя правда
І сила, і воля.

Але коли прийшла пора грудьми захищати свою хату і свою волю, більшість поховалася по своїх кутках і спостерігала, як одчайдухи гинуть під вогнем і червоних, і білих ідолопоклонників.

Скільки притч явило нам ХХ сторіччя! А скільки їх являє ХХІ сторіччя, де особливо цинічно кидають облуду і брехню ті самі чорнороті, що вчора вели нас до комунізму.

Може люди не чують слів пророчих, бо вони слухають спокусливі голоси облудних сирен?

"Гримить, тайна дрож пронимає народи…"

Ці слова Івана Франка про національне пробудження народів пролунали вже тоді, коли "нова релігія" — соціалізм обіцяла перетворити пустелі в оази, а каміння на хліб. Пророки її вчили інтернаціональної єдності, але вже перша світова війна показала, що кожному своя сорочка ближче до тіла.

У війну стала національно оживати і Україна, поділена між ворогуючими силами. Брат на брата! Але як же мало було тих, що почули: "Розкуйтеся, братайтеся". Та й то було велике диво, що нація, по суті заборонена, висунула гасло політичної незалежности і дала політичних лідерів, які поєднали ідею націоналізму з ідеалами демократії.

Тайна дрож, на жаль, не перейшла в національне пробудження забитих гречкосіїв Але національний прапор піднято, і в обороні його пролито ріки крови. Можна сказати, що національно-визвольні змагання України утвердили волю до життя і дуже наполохали Москву, для якої Україна виникла несподівано. Виявилося, опріч національної свідомости, є щось дужче, могутніше, що жило підсвідомо в серцях вірних цареві малоросів…

Біла і червона Росія з однаковою нетерпимістю поставилася до українського духу, але червона була гнучкішою в олжі та у творенні хитрих імітацій. Вони підбирали українські прізвища своїм отаманом, маскувала свій уряд іменем свого ворога — УНР. Воєнний комісар Троцький рекомендував на перших порах "підроблятися під Петлюру" і вдавати спільність…

Отже, націоналізм уже після І світової війни став панівною стихією ХХ сторіччя і прокотився вітром свободи по всій планеті. Він визначав здоровий стан народного організму в країнах, що здобули державну незалежність.

І, навпаки, всіляка підробка під "інтернаціоналізм" явила нам те болото, в якому чорти гніздяться. Поневолені нації, обізвані "визволеними", культивували найгірші форми рабства, а російська нація під час "вітчизняної" війни явила шовіністичну пиху, яка прикривала і жандармські амбіції, і приховане приниження при конфронтації з Заходом.

Усі ці національні викривлення ціхують політику російської еліти і сьогодні.

Справа в тому, що здоровий націоналізм, так само, як добрий господар, не зацікавлений у кривдженні сусіда. Навпаки, він розраховує на порядного і статечного сусіда, який прибирає сміття і виполює бур’ян.

Добрий господар розуміє, що порядок у своєму домі є передумовою порядку добросусідського. У нашому випадку доведеться ж вголос називати всіляке псування повітря, розведення сміття і навіть використовування його для засліплення сусідів.

Хворобливий націоналізм завжди ображений і озлоблений. Варто задуматись, чому російський націоналізм, ґвалтуючи свободу сусідніх народів, завжди мав до них зневажливі прізвиська. "Хохли", "полячишки", "кавказька національність", "прибалти".

Імперський Кремль нещадно винищував і використовував східні народи. Але насправді з того нищення для Росії користі не було. Приблизно, як на лісоповалі, де план по зрубуванню дерев перевиконувався, а сплав і вивіз деревини і на половину не забезпечувався.

Праця велика, але то каральна праця. В Ічкерії і в Грузії "перемога" Росії коштувала величезних матеріяльних і моральних втрат. А хто вимірить, як будуть за те розплачуватися майбутні покоління?

Чесної Росії сьогодні не чути. З одного боку, чесні громадяни ізольовані, роз’єднані. З іншого боку — вони заглушені дезінформацією і завалені сміттям отруйної ненависті до сусідів. Імперським ґебельсам здається, що вони виграли інформаційну війну проти сусідів.

А розважливі росіяни розуміють, що на їхніх очах відбувається самоотруєння і самооглуплення. Нація по суті вигасає, зпивається і втрачає свої джерела оновлення. Ситуація куди гірша, ніж була при вождях, які потроху заморожували процеси розпаду, утримуючи народ в суворих регульованих умовах.

Що ж стосується приручення інших народів, то колишній "принцип інтернаціоналізму" все ж таки втримував хворобу цинізму і підтримував ілюзії якоїсь рівності — хоча б на рівні "тваринної ферми" Дж. Орвела, де висіло гасло: "Всі свині рівні між собою, але є рівніші".

Нині ж оголений шовінізм дитдомівського наступника династії Романових розрахований хіба що на полохливих рабів, готових визнати за ним право зверхності і розв’язної брехні перед телекамерою, та ще й національно образливої ("Україна краде").

Звичайно, зі школи КГБ джентльменом не вийдеш , але принаймні мали б навчити читати, скажімо, старі істини Марка Аврелія: "З набагато більшою певністю я називаю чумою затруєння розуму, а не повітря навколо нас".

Свободу здобувають щодня

Відомо, що раби люблять називати себе вільними. Хами люблять посилатися на права людини. Боягузи хваляться безкарністю. А свобода чекає на своїх лицарів, які несуть обов’язок і відповідальність. Простір свободи у нас не заповнений. Пересічність і пошлість узаконилися на мілинах споживацтва і спілкування мобілкою.

Дивовижна байдужість до громадянських і національних проблем робить людину тупою. Освічені люди не розуміють, що після століть рабства національну честь і гідність треба відстоювати на кожнім кроці.

Свою мову треба утверджувати принципово. Дотримуватись чистоти слід послідовно і скрізь.

Кореспондент журналу запитує мене: "Чи не краще було кошти, витрачені на дослідження Голодомору, пустити на щось корисне?" Йому не соромно, що тим українським питанням займалися переважно іноземці… А відповідно і послові сусідньої державі не страшно розмовляти в Києві мовою свинопаса.

Мені часто ставлять питання, чи за таку Україну я ставив на карту життя… Україна — то ми. На кожнім кроці бачиш маленьких людей, які не ставлять собі високих цілей і не прагнуть вирости. І на різних рівнях бачиш рабів, готових служити чужому богові з трепетом, але зраджують господаря, який не карає.

Але що найгірше: не беруть на себе справу господаря в своїй хаті. Про такі мертві душі ще Гоголь говорив: кожному здається, що на чужій посаді він робив би усе краще, але на своїй посаді йому щось заважає.

На кожному кроці ми чуємо нарікання на першу особу в державі. Але хто де чув, щоб чоловік сказав: "Я перша особа, і від мене багато залежить. Але то вже буде залежати від мене, що я зроблю…"?

На кожному кроці ми відчуваємо брак українських громадян, які усвідомлюють себе наступниками тих, що життя поклали за волю. З такими громадянами хіба мали б проблему з нардепами, які не розуміють, чиїй державі служать…

З "елітою", яка не відчуває під собою загроженого звідусіль корабля, що потребує дбайливого догляду. Та й взагалі чи чули б ми про "найстабільнішу партію зі стійким рейтингом".

Адже це інфантильна мова про посткомуністичний релікт, де нема облич і нема надії на появу якоїсь чесної творчої сили. А нема тому, що на яловому безнаціональному ґрунті росте бур’ян!

Однак нині потребує корективів поняття "національні патріотичні сили". Ми вже чули, скільки серед тих сил пустомелів і таких, що плавно переключилися з комуністичної на патріотичну риторику. Ми вже звикли до того, що в гніздо "націоналістів" підкидають зозулине яйце, з якого вилуплюється більш чи менш дурне озвучення чужого голосу.

Націоналізм для українців є позитивним поняттям, оскільки воно пов’язане з особистостями, які віддали Україні серце і розум. І життя. Поняття змінилося б, якби узагальнити усіх різних, що йшли під тим прапором.

Насправді визначальним, скажімо, в Ольжичеві був не його націоналізм, а шляхетність і порядність, поєднана з моральними і культурними цінностями інтелігента, який мав спільну мову з культурними європейцями. Тому й розшукувало його і гестапо, і МВД.

Національної риторики у нас вистачає. Бракує тільки творчого духу і любові, що надає людині справжності і енергії, додає їй відваги бути. Історію творять хоробрі серця…

Євген Сверстюк, для УП

Закінчився другий півфінал Євробачення 2009, в якому виконали свої пісні 19 учасників, включаючи Світлану Лободу, яка представляє Україну.

Рішенням телеглядачів і професійного журі до фіналу пройшли:

Хорватія

Норвегія

Данія

Азербайджан

Греція

Литва

Молдова

Албанія

УКРАЇНА

Естонія

Не пройшли Ірландія, Латвія, Сербія, Польща, Кіпр, Словаччина, Словенія, Угорщина, Нідерланди

Нагадаємо, що 12 травня фіналістами Євробачення-2009 стали Швеція, Вірменія, Туреччина, Ізраїль, Ісландія, Румунія, Фінляндія, Португалія, Мальта, Боснія і Герцеговина

За правилами Міжнародного пісенного конкурсу Євробачення-2009, до фіналу проходять по 10 учасників півфіналів (9 за підсумками телевізійного голосування і один - рішенням професійного журі), переможець минулого року (це була Росія) і четверо фундаторів конкурсу: Англія, Німеччина, Франція, Іспанія.

Фінальні виступи 25 учасників та телевізійне голосування глядачів з 45 країн Європи – 16 травня.

УНІАН.

Громадський рух „За Україну!” у судовому порядку оскаржить постанову уряду, якою з 1 травня збільшено внески підприємців до Пенсійного фонду, та буде і надалі захищати представників малого бізнесу усіма законними методами. Про це, перебуваючи з робочим візитом у Хмельницькому, сказав лідер Громадського Руху В’ячеслав Кириленко.

„Нас дуже турбує те, що, не дивлячись на застереження, які ми неодноразово виголошували, уряд прийняв цю антипідприємницьку і антинародну постанову. Ми будемо оскаржувати це рішення уряду у суді”, - сказав він.

В'ячеслав Кириленко підкреслив, що питання захисту малого бізнесу є особливо важливим для Хмельниччини, де зосереджена велика кількість підприємців, які  через дії уряду зараз перебувають на межі існування.

Лідер Руху "За Україну!"  також провів зустріч із хмельничанами, де обговорювалися питання економічної кризи, розвитку підприємництва тощо. На зустрічі були присутні понад 600 чоловік, серед яких - представники інтелігенції, громадських організацій та підприємницьких кіл.

"За Україну!".

Опитування: Кого б ви хотіли бачити Президентом України?

На міжнародному семінарі з дослідження життя слонів науковці виступали із своїми доповідями: Французький учасник виступав з темою:  "Слони і жінки". Англієць: "Слони і Британська імперія". Німець: "Вступ до дослідження деяких питань слонознавства"... Українець так назвав свою працю:  "Ще не вмерла Україна - батьківщина слонів".