Урочисте засідання з нагоди 30-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України
Богдан Гордасевич
Вітаю і дякую за цей урочистий захід, бо то є важливо. Вперше побачив справді про-українського президента Володимира Зеленського, чому дуже тішусь. Не згірше Дмитро Разумков себе проявив, але найвагоміше сказав Ігор Юхновський, а його влучно доповнили Сергій Соболев та Олена Кондратюк.
Надсилаю проєкт звернення щодо недопустимості прийняття відверто антиукраїнського законопроєкту № 2362 від 31.10.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо навчання державною мовою в закладах освіти», розгляд якого призначено вже у цей четвер 16 липня!
1. Прошу кожного з вас ознайомитися та у разі наявності зауважень, надіслати до 19.00 год. на електронну адресу свої корективи. Наполегливо прошу вносити лише обгрунтовані та логічно послідовні поправки!!!
2. Також хочу повідомити, що 16 липня о 9.00 год. у Львові біля пам’ятника Т.Шевченку відбудеться акція на захист державної мови.
Тому, закликаю кожного, хто має змогу, прийти і захистити свою рідну мову!
ГРОМАДСЬКА РАДА
при Львівській обласній державній адміністрації
79008, Львів, вул. Винниченка, 18, каб. 350, e-mail: [email protected]
Щодо неприпустимості прийняття законопроєкту № 2362 від 31.10.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо навчання державною мовою в закладах освіти»
Шановна українська владо! Громадська рада при Львівській ОДА, як найчисельніша громадська рада в Україні закликає Вас не допустити прийняття законопроєкту № 2362 від 31.10.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо навчання державою мовою в закладах освіти».
З усією відповідальністю хочемо заявити, що даний законопроєкт спрямований на тотальну русифікацію української освіти! Його ініціатором є народний депутат Максим Бужанський, котрий є представником депутатської фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "СЛУГА НАРОДУ".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата» народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 8 згаданого закону у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави.
Законопроєкт № 2362, запропонований Бужанським, жодним чином не захищає інтереси українського народу, а навпаки, становить величезну загрозу. Адже, мова є винятково важливою, інтегруючою складовою кожного народу. Це не лише універсальний та доступний кожному засіб комунікації. Саме у мові відображаються унікальний характер, ментальність та темперамент кожної нації, і саме мова є первинним ідентифікатором. Без мови свого народу людина втрачає величезний потенціал для особистого розвитку, позбавляючись своєї неповторності.
У разі, якщо закон ухвалять – перехід учнів 5-11 класів росіиськомовних шкіл на украінську мову навчання з 1 вересня 2020 буде скасовано. Ба більше, в будь-яких школах (включаючи школи з украінською мовою навчання) буде дозволено викладати "декілька навчальних предметів" росіиською мовою"!
Варто зазначити, що проти цього законопроєкту свого часу виступило Міністерство освіти і науки, а також Бюджетний комітет ВР і освітянська спільнота. Також наявний висновок Головного науково-експертного управління від 16.06.2020р. Проте, ігноруючи дані документи, голова ВР Д.Разумков доручив поставити 16 липня в розклад засідання парламенту розгляд антиукраїнського закопроєкту.
Цим зверненням ми висловлюємо не лише свою власну думку, а й думку кожного українця. Адже, ніхто не має права позбавити народ його мови. Українська мова – це мова нації, мова предків, яка пов’язує українця з його народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Тож закликаємо Вас в жодному разі не допустити прийняття законопроєкту № 2362 від 31.10.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо навчання державною мовою в закладах освіти».
Голова ГР при Львівській облдержадміністраціїА.Р. Болюбаш
Давно цю притчу в серці я ношу... Болить душа: чи ж все в ній розкажу. Було це так, чи снилося мені, На Україні в рідній стороні.
...Коли у небі зблиснула зоря, Явивсь Шевченко прямо з «Кобзаря». — Ну, як ви тут? — озвався він до нас, — Здається вже й держава є у вас. А є держава, значить є народ, Що береже у серці вічний код. Нехай озветься гордо із віків Козацьке слово в душах козаків... — Ну што ви? Што ви? — раптом чує крик. У нас пока не мова. А язик. Ми — малороси, ми іще хохли, Козацьке слово ми не зберегли. Сложилось так, що ми не козаки — На душі наші вчеплено замки... Нам какось нині легче із чужим — Зі словом розминулися своїм. Зайшов у зал парламенту Тарас Й вулканний гнів єство його потряс. Там яничарський чує лемент-крик: — При чем здесь мова, коли в нас язик.
Нам також какось легче на чужім
Національний лаяти режим. Якийсь «свирепый» кличе у союз. Він теж не українець-малорус. В руках чужого прапора стиска. Душа лакея, гнів більшовика. Зітхнув Тарас: «О, Боже! Це ж хохли. А предки ж українцями були. Таким байдуже мова і народ. Аби шматок жбурнули їм у рот». І загримів Шевченка грізний бас: — О люди, люди, що зробили з вас? Ви ж українці. Мова у вас є. Чому ж ганьбою криєте своє? В святу криницю плюнули не раз І в душах ваших сором не озвавсь? О схаменіться, євнухи чужі, Що біля прірви стали на межі! Вам слово дав у спадщину народ. Це ваш національний гордий код. Лиш з ним в душі сягнете до висот. Зречетесь слова — зрадите народ.
...І зал мовчав під куполом скляним, Коли Шевченко мову вів із ним. На мить погасло світло в залі враз. Коли ж його ввімкнули — зник Тарас. Лиш на столі президії як дар Лежав його новісінький «Кобзар». Така ось притча снилася мені. Я й розповів її для вас в ці дні. Ото ж читайте, люди, «Кобзаря» — Нехай для вас всміхається зоря. Хай рідне слово гріє вам серця Во ім'я Бога, Сина і Отця!!!
Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя” (Мат. 11, 11) Дещо скромніше місце в історії чудотворінь після Пресвятої Богородиці посідають інші святі та їхні ікони, а зокрема Івана Хрестителя. Перші свідчення культу св. Івана походять ще з ІІІ-IV ст. і повязані зі святом Різдва Івана Хрестителя. На це свято проповідували св. Амбросій (+397 р.), св. Йоан Золотоустий (+407 р.), та св. Августин (+430 р.). На Заході празник Різдва св. Йоана Предтечі знаходиться в найдавнішому календарі Африканської Церкви з V ст. Вже в VІ ст. це свято було одним з найбільших, в хієрархії свят займало четверте місце після Різдва Христового, Великодня і Зіслання Святого Духа. А священослужителі мали привілей відправляти три Богослужіння у свято Різдва Івана Хрестителя: вечірню Службу, на якій славили святого як Предтечу, по опівночі –славили як Хрестителя, та в день – як пророка і мученика. В історії людства було тільки три славні і чудесні зачаття, що їх Церква звеличує своїми богослужіннями: зачаття Пресвятої Діви Марії св. Анною, зачаття св. Івана Хрестителя св. Єлисаветою та зачаття Ісуса Христа Пресвятою Богородицею. А через чудесне зачаття Діви Марії, Івана Хрестителя та Ісуса, християнська Церква святкує тільки три, – саме їх св. народження. Це ще раз доказує, як почесне місце в рядах святих займав св. Іван Хреститель. Чернець Чину оо. Систерсів та учитель Церкви, св. Бернард (+1153 р.) пише так: “Церква почитає смерть своїх святих, бо їхнє життя і смерть були святі. Але в св. Йоана вона святкує вже його народження, бо те народження було святе і було джерелом св. радості, і воно є якраз тим винятком, що відрізняє св. Йоана від усіх інших, яких народження не попереджали такі знаки, як попереджали народження св. Йоана”. Отець Юліан Катрій ЧСВВ, у своїй книжці „Пізнай свій обряд”, говорить так про св. Івана Хрестителя: “Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Це велетень духу, що стоїть на грані двох завітів – Старого і Нового. Він замикає пророків, а отвирає апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, хреститель і мученик. Він одинокий мав ласку хрестити Того, що його інші пророки тільки пророкували і в дусі бачили.” А св. Августин так проповідував: “Пророки, патріархи, апостоли, мученики не родилися пророками, патріархами, апостолами, мучениками, а родилися, як усі люди, і ласку Святого Духа одержали аж по своїм народженні, але св. Йоан народився як Хреститель. Він іще не народився, а вже пророкує , а тому, що ще не може пророкувати устами, то знаком виявляє свою радість. Він одержав скоріше Божого, як людського духа”. Oсобливим культом Господній Предтеча славиться у Східній Церкві. “Візантія, від першопочатків віддавала святому велику честь. Та, ще більшої сили там набрав культ св. Івана Хрестителя за часів правління Михайла ІІІ (842 – 867), коли втретє було віднайдено голову святого та поховано у монастирі св. Івана (Студіон)”. Від того часу св. Предтеча на завжди зайняв місце з лівої сторони при троні Христа, а Мати Божа з правої – на іконі Деісіс. Св. Предтеча враз із Богородицею стали найбільшими заступниками перед Господом, простягаючи руки, просять прощення провин та милосердя для людства. Про особливу набожність до св. Івана найкраще свідчать аж шість свят на його честь в церковному році: Празник зачаття, Різдва, Усікнення голови, Перше і Друге знайдення голови, Третє знайдення та Собор Предтечі. Також свідком поширеного культу св. Івана є почитання його святих мощів, посвята церков на його честь, а передовсім численна іконографія. Найстарші зображення св. Івана Хрестителя походять з ІІІ ст. з Римських катакомб, де він був представлений в туніці та плащі. В VІ ст. вже його зображують як пророка чи пустельника в шатах з верблюжої шерсті, перев’язаної паском. А від ХІІ ст. у візантійській іконографії Предтечу малюють з крилами, і тим прирівнюють його до ангела – посланця, або без крил, а одітого в звірячу шкіру, бо як пишуть апокрифи – “самі ангели на пустині подарували св. Іванові шкіру, яка приросла до його тіла.” На Сході акцентували на зовнішній вигляд святого, зображували його дуже худим, з непідстриженим волоссям, бородою та з босими ногами. Найчастіше, зображували св. Івана Хрестителя на іконах Хрещення Ісуса в Йордані. Часто Предтеча пальцем вказує на Ісуса, і тримає звій з написом: “Це Агнець Божий”, або “Покайтеся, бо близьке Царство Небесне”. Також, св. Івана малювали як юнака, що тримає баранця на своїм рамені, або дитя в образі Пресвятої Родини. На чудотворній Улашківській іконі св. Івана Хрестителя, св. Іван зображений у довгій туніці та плащі, перев’язаний паском і взутий в сандали. Права рука і вказівний палець святого піднесені вгору, а лівою рукою тулить до себе розгорнутий звій з написом “Покайтеся”, та одночасно тримає довгий жезл, який вгорі закінчується хрестом. Яків Креховський тлумачить жезл у руках святих, як “символ авторитету та місії уповноважених Божих посланців”, “хрест, як символ мучеництва”, а “піднесена з долонею одна рука – символ напоумлення і перестороги”. Але тут, можливо св. Предтеча також вказує умовно на Ісуса, та промовляє: “Покайтеся, бо близьке Царство Небесне”. Нажаль, про ікону св. Івана Хрестителя з Улашковець немає майже жодних архівних записів. Як повідомив о. парох Теодозій Крецул: “колись вони були, та пропали безслідно – частина ще в трагічному 1740 р.”, про який неодноразово вже згадувалось, “а частина в комуністичні часи”. Тому, цей підрозділ виглядатиме значно меншим від попереднього. Ікона св. Івана Хрестителя справді вимагає і заслуговує глибокого дослідження. Щодо її походження, то відомо тільки, що “принесли її з собою у 1315 р. кілька монахів, що поселилися у вапнякових печерах гори,” та, що вже тоді “ікону принесли чудотворну і старовинну”.Саме через чудотворну ікону св. Предтечі село Улашківці стало славним місцем паломництва. В Календарі Світла згадується, що “вістку про монахів – василіян та ікону св. Івана розносили по всій Європі купці. Бо ж Улашківці були містечком, що стояло на торговому шляху від Балтійського моря до Чорного, та із Сходу на Захід. Тут пізніше влаштовувалися великі ярмарки, на які збирали купців з Греції, Волощини, Туреччини, Німеччини та Чехії”. Ще до сьогоднішніх днів збереглась скельна печера-каплиця, яку з давна називають “Святий Ян”. У ній же спочатку зберігалась чудотворна ікона св. Івана Хрестителя, при якій у 1673 р. молився майбутній польський король Ян Собєський ІІІ зі своїм військом, яке за його наказом поширило ту каплицю, яка була завбільшки 4-5 м. кв. Також, над тією каплицею, у скелі стояла колись фігура св. Івана Хрестителя, з-під якої випливала вода. Неподалік від цього місця, на старому постаменті, у 1856 р. о. Ігнатій Нагурський своїм коштом поставив кам’яний хрест. Цей хрест, хоч дещо пошкоджений, зберігся до наших днів, а неподалік, як колись – випливають потужні джерела, “жива” вода яких, як запевняють прочани, помічна на хвороби очей, тому під час відпусту до цієї води завжди велика черга людей. Відомо також, що “у 1775 р. перероблено шати ікони св. Івана Хрестителя, які збереглись донині, а сама ікона напевно перемальована”. У деяких опрацюваннях згадується, що чудотворна ікона знаходилась на правому бічному престолі в кам’яній церкві, збудованій в 1865 р. Нажаль, жодних інших відомостей про історичну долю ікони, те, де вона цілий час знаходилась, коли була перенесена з однойменної каплиці до церкви, не збереглось, в порівнянні з іконою Богородиці. Тим не менше, відомим і певним є те, що набожність народу до Улашківської чудотворної ікони св. Івана Хрестителя була надзвичайно велика. Про це виразно свідчать відпусти монастиря на честь св. Предтечі. Найстаршим і найбільшим – восьмиденним відпустом, який славним залишився й до тепер, є відпуст у Свято Різдва св. Івана Хрестителя 7 липня. Поширив, надавши право на восьмиденний відпуст у це свято – митрополит Атаназій Шептицький у 1738 р. Також, саме в це свято, на монастирській горі відбувались колись згадані у попередньому розділі великі ярмарки, якими Улашківці прославились на цілий світ. Щодо інших відпустів на честь св. Предтечі, то був теж відпуст у свято Усікнення голови св. Івана Хрестителя, проте вже менш знаний. На протязі кількох десятків літ більшовицької влади улашківський монастир перебував у руїні та забутті, а духовні провідники скиталися по тюрмах і таборах Сибіру. Не було тих славних відпустів на улашківській Ясній Горі. Та 1990 р. дав нове життя монастиреві. Повернулись монахи – василіяни, які з поміччю парафіян відновили монастир і церкву з руїн. Віднайшлась теж, хоч і “в плачевному стані, обпалена ікона св. Івана Хрестителя, яку в травні 1997 р. у Львові реставровано. А опісля, сяючу золотом ікону було виставлено в одній з церков міста Чорткова на місячне паломництво”. І знову, як колись десятки тисяч людей спішило помолитися у стіп св. Предтечі, отримуючи від нього численні ласки зцілення й оздоровлення душі і тіла. І тепер, щорічно в Улашківській обителі відбуваються відпусти, як у свята Богородичні так і Святойванівські, проте найбільшим, як колись залишається відпуст на Різдво св. Івана Хрестителя.
От і все: пішов останній з «команди Порошенка»: голова Національного Банку України Яків Смолій подав у відставку, хоча мав повноваження бути ще чимало часу на цій посаді, але урвався хлопові терпець. І добре є. Нехай вже Зе-кодло панує сповна в усьому по Україні. У мене тепер настрій весь у цьому коменті до всього з нашого життя: «Я в захваті від Зе-кодла, бо то є найкраща моя помста всім тим, хто за них проголосував»
Зрозуміло, що я тому не радію, що буде чим далі – тим більше зе-зле, але більшість громадян України вибрали цей варіант соціального розвитку як я вже писав про «покращення через погіршення» – нехай буде так. Власне, про то і розмова, що я не маю жодного зе-зла на пана Зе-Зеленського чи ще когось зі зе-кодла, бо їх саме таких обрали така сама неміч. Простіше кажучи: чмо обрало чмо. У мене була одна цікава розмова з дуже кардинальним у висловах і висновках чоловіком, що казав, як влада погана – її треба показова розстріляти, щоб іншим було страшно, хто до влади прийде, і тоді точно ніхто не буде красти чи інакше зловживати владою. Я ж з іронією на то відповів, що суті проблеми це не вирішує, бо залишається незмінною першопричина такого зла – виборці! Так званий: електорат. Як люди обирають до влади різних паскуд, то скільки їх потім не розстрілюй, а оберуть нових таких самих, як і попередні, бо ж виборці ті самі будуть. Тому єдиний вихід змінити ситуацію – розстріляти всіх виборців. Цим своєрідним сократівським силогізмом я примусив того чоловіка замовкнути і задуматись. Зрозуміло, що то дурниця, але щось раціонального в тому є.
Аналогічно звучить як дурниця висновок, що два хлопа з одного клану артистів, тільки один комік, а другий – трагік, тобто Зеленський і Портнов, об'єдналися з одною метою очистити від скверни наклепів славне імя 5-го Президента України Петра Порошенка. Ви тільки подивіться яку вони обоє в тандемі зробили промоцію для Пороха з тими його судами і його слідами неіснуючих злочинів. Було б все тихо і кожен би казав: то «договорняк» не чіпати Порошенка, але щось там було… А так Петро Порошенко набирає популярності просто шалено, майже як Зеленський у другому турі. До речі, не без допомоги того самого Порошенка, що на диво невдало проводив виборчу компанію, в усьому підігруючи і програючи Зе-супернику включно зі стадіоном тощо. Як бачимо, Зеленський хоч і блазень, але сука з благородними домішками сіонізму, тому тепер віддячує Порошенку в реабілітації і конформації на новий термін президента. Повторюсь, що це звучить як повна нісенітниця, але чомусь виглядає на те. А що вже Портнов ю(мо)рист ще той адвокатик продажний можуть сповна оповісти Юля Тимошенко та Вітя Янукович, яким він влаштував «кидалово» крутіше не придумати, а зараз Зеленського з Пуйлом водночас обігрує в чисту, працюючи на Пороха тихцем. Щось тут пороблено, ой! – пороблено!
А як ви хотіли? Актори – вони такі! Вони – генії! Треба зіграти роль хорошого президента Голобородька в кіно – зіграють! Треба зіграти роль поганого президента Зеленського на посаді Президента України – і це без проблем. Талант він і на Банковій – талант! Його не проп’єш і не винюхаєш. Ви тільки спробуйте уявити ситуацію, що ось зараз на місці Зеленського перебуває Порошенко! Та це було б для Пороха гірше за пекло! І так було не мед, як хто пригадує, а з цим коронавірусом ще й додалося б «маски на крові», медиків без маєтків, і ще чого завгодно скільки завгодно. А зараз він реально весь в шоколаді, хоч бери і облизуй Зеленському, аби підсолодити собі життя наркотичне. Так-так: шоколад хоч і не кока чи героїн, а має наркотичні властивості також. Всім же електоральним прихильникам Зе-кодла я кажу наступне: -Для вас настав час отримати від свого блазня великого облизня! Смокчіть скільки влізе, бо чогось доброго вам точно не вилізе, навіть якщо очі від старанності повилазять. І бережіть свої гроші хороші відтепер подалі від НБУ. Угу?
Експерт розповів, чи відчують украінці наслідки відставки Смолія
Яків Смолій
КИЇВ. 2 липня. УНН. Відставка очільника Національного банку України Якова Смолія – це ніщо інше, як звичайна ротація, і до економічних наслідків для життя українців, зокрема таких, як коливання курсу валют, вона не призведе. Таку думку журналісту УНН висловив економіст, міжнародний експерт Ігор Гарбарук.
“Я вважаю, що з відставкою пана Смолія вже затягнули достатньо сериозно, тому що ми розуміємо, що це — повністю команда пані Гонтаревоі, всі иого заступники були сформовані ще в ті часи, відповідно, достатньо дивно основу регулятора складають люди, які були ще за минулого президента. По-друге, я вважаю, що Нацбанк в останні роки працював в більшіи мірі на зовнішні джерела впливу, аніж на національні інтереси Украіни. Відповідно, повернення НБУ під чіткии контроль, наприклад, Верховноі Ради, є одним із ключових завдань”, — сказав Гарбарук.
Він зазначив, що бачить у нинішніи ситуаціі більше позитивних, аніж негативних факторів.
“На сьогодні немає ніяких передумов через те, що буде змінено очільника Національного банку, для курсових коливань. Вони можуть бути тільки в одному випадку — якщо певні групи фінансових впливів, певні фінансові спекулянти будуть намагатись на цьому заробити”, — зазначив він.
Водночас, зі слів експерта, наразі з боку держави, зокрема Президента, Прем’єр-міністра, законодавчої гілки влади, мають бути зроблені всі необхідні діі і комунікаціі, які будуть казати про те, що відставка Смолія — це абсолютно нормальна ротація одного з очільників НБУ.
Він навів декілька фактів, щоб підкріпити своі слова.
“Я взагалі вважаю, що, факт першии, ми отримуємо транш від Міжнародного валютного фонду в розмірі 2,1 млрд доларів. При цьому, якщо подивитись заяви пана Смолія, вони за квітень-травень скупили на ринку Украіни валюти на 1,8 млрд доларів. Тобто, з однієі сторони ми робимо все, щоб отримати просто неимовірно дорогі кредитні кошти, при цьому виявляється, що у нашого Нацбанку були власні ресурси, які він, замість того, щоб далі направляти іх в економіку краіни, просто скуповує валюту. Що він робить? Підтримує тои курс валюти, якии є на сьогоднішніи день”, — зазначив Гарбарук.
Він пояснив, що, якби банк не викуповував валюту з ринку, курс був би ще нижчии, при чому значно нижчии.
Іншии факт, з иого слів, — це заяви Смолія про зниження обліковоі ставки до 6%.
“Ще би вони це зробили, якби Зеленськии іх кожен день не тиснув. Це була одна з иого передвиборчих обіцянок”, — додав він.
Говорячи про ризики втратити підтримку міжнародних партнерів, зокрема Міжнародного валютного фонду, експерт висловив думку, що Украіна в змозі прожити без кредитів МВФ.
“Ми можемо відіити від ситуаціі, коли наш Нацбанк керується з лондонського Сіті. Він має керуватись тільки з будівель на Грушевського та Інститутськіи, з Києва. Він має керуватись з Верховноі Ради Украіни, взаємодіяти з Кабінетом міністрів Украіни і працювати в руслі тих зобов’язань, які взяв на себе Президент Украіни, коли приходив до влади. Це так зване незадоволення, яке висловлюється десь з інших краів, говорить про те, що НБУ керується звідти... Я вважаю, що в більшіи мірі нам кредит був нав’язании. У нас достатньо великии золотовалютнии запас, у нас не було ніякоі потреби брати ці кошти в МВФ”, — підкреслив економіст.
Нагадаємо, пізно ввечері 1 липня голова Національного банку Украіни Яків Смоліи подав Президенту Володимиру Зеленському заяву про свою відставку через “систематичнии політичнии тиск”.
2 липня Зеленськии передав на розгляд Верховноі Ради проект постанови № 3772 про звільнення Якова Смолія з посади голови Національного банку Украіни.
Завдяки заяві Петра Порошенка, ми чітко бачимо, що відставка Смолія- це результат політичного тиску з боку Зеленського який особисто висунув вимогу до Смолія покинути посаду.
Варто зауважити, що від Смолія зажадали відставки:
•наступного дня після отримання траншу Світового банку;
• через тиждень після отримання першого траншу МВФ;
• через тиждень після отримання першого траншу макрофінансової допомоги з боку ЄС.
Партнери повірили підпису під меморандумом МВФ, оскільки крім підпису керівництва уряду, Національного банку, міністра фінансів там стоїть підпис Зеленського.
Перші результати таких дій чітко видно по курсу міжбанку, який вчора був 26,60, а сьогодні вже 27,25. І щоб отримати навіть ці 27.20 була потрібна підтримуюча інтервенція НБУ на 100 мільйонів доларів.
З 1 мільярд 750 мільйонів гривень розміщених вчора в єврооблігації України вже скасовані, бо інвестори не вірять. Покупці євробондів вимагають більших процентних ставок і це прямі збитки до яких призвело рішення відставки Смолія.
Висновки говорять самі за себе: замість того щоб обрати Україну з 40 мільйонним народом і відстоювати її інтереси, традиції та права, діючий президент відстоює інтереси Коломойського, який прагне отримати з держави мільярди крадених доларів, і повернути собі Приватбанк.
Тортури у відділку поліції в Кагарлику: ще двом поліцейським повідомлено підозру
КИЇВ. 2 липня. УНН. Оперуповноваженому Кагарлицького відділення поліції у Київській області повідомлено про підозру у катуванні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у відділку поліції, через події, що відбувались у ніч з 23 на 24 травня, як і ще одному працівнику Кагарлицького відділення поліції через інший епізод. Про це УНН повідомляє з посиланням на пресслужбу ДБР.
“Слідчі ДБР, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генпрокурора, повідомили про підозру оперуповноваженому Кагарлицького відділення Обухівського ВП ГУ Нацполіції в Київській області. Правоохоронець підозрюється у катуванні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 127 Кримінального кодексу України)”, — йдеться в повідомленні.
Так, слідством встановлено, що під час подій, що відбувались у ніч з 23 на 24 травня 2020 року, правоохоронець за вказівкою безпосереднього керівника утримував руки потерпілої у той час, як його керівник надягнув протигаз на жінку та з метою отримання викривальних показів періодично затискав дихальну трубку.
“Після початку досудового розслідування до Державного бюро розслідувань почали звертатися особи з повідомленнями про факти катувань, що раніше відбувалися у Кагарлицькому відділенні поліції”, — зазначається в повідомленні.
Повідомляється, що за даними слідства, на початку січня 2020 року працівники Кагарлицького відділення поліції, раніше підозрювані у катуванні та зґвалтуванні, катували двох осіб з метою отримання зізнання у вчиненні крадіжок.
“Так, правоохоронці били потерпілих, перевозили їх у багажному відділенні автомобіля за околиці міста. Після доставки потерпілих до Кагарлицького відділу поліції — застосовували до них електричний струм та прикували кайданками до батареї в коридорі, де вони знаходилися до наступного дня”, — йдеться в повідомленні.
Окрім того, слідством встановлено, що підозрюваний начальник одного з секторів Кагарлицького відділення поліції у травні 2020 року з метою отримання зізнавальних показів побив ще одного громадянина. У результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
“За даними фактами слідчі ДБР повідомили про підозру ще одному працівнику Кагарлицького відділенні поліції, а також затриманим у травні оперуповноваженому та начальнику одного з секторів Кагарлицького відділення поліції, які наразі утримуються у Київському слідчому ізоляторі (ч. 2 ст. 127 Кримінального кодексу України)”, — зазначається в повідомленні.
Таким чином, слідчі ДБР повідомили про підозру 4 працівниками Кагарлицького відділення поліції.
“Наразі вирішується питання про обрання стосовно двох нових підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави”, — повідомляє ДБР.
Нагадаємо, слідство змінило кваліфікацію злочину щодо поліцейських з Кагарлика.
Як повідомлялося, в ніч з 23 на 24 травня 2020 року правоохоронці у своєму службовому кабінеті з застосуванням насильства кілька разів заґвалтували жінку, яку викликали до відділення поліції як свідка. Крім цього, правоохоронці побили чоловіка, який у цей час перебував у приміщенні відділення поліції та погрожували потерпілому зґвалтуванням, ставили його на коліна, били по голові дубинками, надягали протигаз та стріляли із пістолета табельної зброї над головою. За цими фактами розпочалось досудове розслідування.
01.07.20 00:03 Полеглі Герої червня-2020 Автор: Ян Осока
У цій статті наведено дані про бойові втрати Української армії на Сході за червень 2020 року. Тут можна знайти не тільки імена та прізвища, а більш детальну інформацію про кожного загиблого Героя. Перелік не є остаточним.
ВСТУП
"Моєму незабаром десять. Мрію про те, щоб він став на шлях науки, щоб цілком віддався який-небудь галузі, де зміг би зробити багато корисного. А він у мене такий, що зробить. Хлопець не по роках розумний, прочитав уже стільки, скільки я сам за все життя не зміг, причому не усілякі там комікси, а серйозну, не його віку, літературу. Я спочатку дивувався, звідки це в ньому, я до війни був простим комбайнером, батько мій теж не відзначався відмінною освітою, рід наш простий і робочий, а ось мій син зліплений з іншого тіста, сподіваюся, у нього все вийде, якщо залишуся живий - всі сили покладу для цього.
А моїй доні вже двадцять три, доросла, хоча для мене завжди залишиться маленькою кнопкою, яка крутить косички на моїй голові. Чесно сказати, замучила вона мене, коли була малою, все волосся повидирала, дружина весь час довго сміялася, дивлячись, як я своїми двома метрами зросту та ста кілограмами ваги швендяю по квартирі з головою, утиканою рожевими та салатовими гумками. Блін, самому досі смішно, як згадую. Ну а коли я вирушав на полігон, доня вже на той час і юридичний закінчила, і заміж вийшла, але висіла на мені біля військкомату, прилипнувши, мов маленька, й голосно плакала прямо у вухо.
Троє у мене. Спочатку син народився, а за шість років дружина подарувала мені ще двійню, всі вони вже роз'їхалися по різних місцях: донька мешкає в Австрії, а обидва брати - в Україні, тільки далеко один від одного і від нас із дружиною. У кожного своя спіраль долі, що розкидала їх по різних місцях, але ми не стали чужими. Два або три рази на рік всі обов'язково збираємося разом, і знаєте, хлопці, наші родинні зв'язки не послабшали і не порвалися, чому я дуже радію, ми любимо один одного, і мені легко дихається від знання того, що це почуття сімейної єдності ніколи не щезне.
А на мене ви чого дивитесь? У мене поки що все попереду, хочемо із моєю дівчиною собі донечку. Але ми домовилися почекати, поки не повернуся на дембель, контракт за три тижні закінчується, ось тоді і займуся впритул цим питанням. Ще не знаю, як це - бути батьком, але дуже хочу дізнатися, тримати на руках, годувати кашею, гуляти в парку, підняти над головою та крутити, почути її веселий сміх. Мрію. Дуже мрію. Знаю, що буду хорошим татом, рахую вже хвилини до повернення додому".
Вільні від чергувань на спостережних пунктах солдати сиділи в бліндажі, і кожен розповідав про своїх дітей: деякі з сумом, деякі - з гордістю, але в голосах кожного була присутня любов до тих, хто залишився їх чекати. Їх було четверо - втомлених чоловіків різного віку, з різних куточків країни, яких об'єднала та згуртувала разом війна, що тривала вже багато років. Сьогодні у них було свято - День батька, тому й тема розмови була відповідною. Кожен розповідав про своїх дітей, показував світлини, а решта уважно слухала та не відволікалася, оскільки всі вони знали, що сімейні розповіді в умовах бойових дій дуже важливі для всіх.
На війні цінується кожна секунда життя, адже наступної може вже не бути.
Леонід Цезарович Добрянський (позивний Старий) народився 31.07.1974 року у селі Зарудинці Ружинського району Житомирської області у багатодітній родині. З 1992 року мешкав у Києві.
1991 року закінчив 10 класів сільської школи, встиг попрацювати у рідному селі, після чого його було призвано на строкову службу, яку він проходив у лавах Національної Гвардії України з 1992 року, а у 1994 році закінчив школу прапорщиків.
Звільнившись з армії 1999 року, Леонід Цезарович працював на багатьох роботах: у державній службі охорони, в пожежній частині, на склозаводі, а з 2010 року працював на державному підприємстві "Антонов". Коли він туди влаштувався, йому довелося вступити до авіаційного технікуму на спеціальність "Виробництво авіаційних літальних апаратів", який він закінчив 2013 року, отримавши фах "технік-технолог".
Дуже важко усвідомлювати, що війна забирає від нас таких людей, як Старий. Це був унікальний чоловік: суцільний позитив, турбота та працьовитість. Він щиро мріяв про щасті своєї родини, робив усе для того, щоб дружина та донечка почували себе з ним, мов за кам’яною стіною, щоб вони жили у спокої та злагоді. Усю роботу брав на себе, чи то на городі, чи то з технікою (він мав власного трактора, з яким полюбляв "возитися"). Плекав надію про власну дачу, аби туди до дідуся приїжджали онуки.
Вже перебуваючи у лавах ЗСУ під час війни, Леонід Цезарович Добрянський показав себе мужнім, добрим, сміливим чоловіком та солдатом, відповідальним та надійним товаришем, який завжди піклувався про своїх молодших побратимів, прагнув передати їм свій досвід та намагався тримати їх у безпеці, займаючи місця у найгарячіших точках під час обстрілів та боєзіткнень. Ці його якості не з’явилися під час війни – він завжди був таким, людиною, яка без жодних вагань йшла назустріч небезпеці, іноді – смертельній. Ще під час його роботи пожежником, він здійснив геройський вчинок – врятував людину з полум’я, працюючи на одній з пожеж.
Вперше його було призвано за мобілізацією 28.03.2014 року. Старий рвався у розвідку, він не бачив себе ніде, окрім цієї структури, і врешті-решт домігся свого, його було доправлено до батальйонної розвідки 72-ї окремої механізованої бригади, у складі якої брав участь у бойових діях в районі Маріуполя, Артемівська, Червонопартизанська, біля якого зазнав контузії. За час служби, Леонід Цезарович відзначився надзвичайною хоробрістю та нестандартним військовим мисленням, на його рахунку були й атаки ворожих блок-постів, й захоплення полонених.
Восени 2015 року Старий перейшов служити до 30-ї ОМБр, де знову прагнув бути розвідником, казав, що не може без цього, що там його хлопці. Тож, розвідувальний підрозділ бригади прийняв його, і він цим дуже пишався, адже ніде більше себе не бачив, тільки у якості розвідника. 2015-2016 року брав участь у бойових діях в районі Світлодарська, 2018-2019 – на Світлодарській дузі, а цього року виконував бойові завдання на Луганщині.
Прапорщик, командир відділення взводу управління розвідувальної роти 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 13 червня близько 21.45 в районі селища міського типу Троїцьке Луганської області внаслідок смертельних мінно-вибухових поранень, що зазнав під час мінометного обстрілу з боку найманців РФ.
Поховали Леоніда Цезаровича 17 червня на Алеї Слави Лук’янівського військового кладовища у Києві. У нього залишилися двоє братів (ще один його рідний брат трагічно загинув 2015 року на Яворівському полігоні), дружина та донька.
Акт відновлення Української держави після 23 років неволі
1.Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.
Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад та порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.
2.На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України — Києві з волі українського народу.
3.Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціялістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.
Українська Національна-Революційна Армія, що творитисьме на українській землі, боротисьме дальше спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.
Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава,хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!
